Документ № 102867715

Справа № 4910/10/19-к

Провадження 1-кп/4910/1/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

25 січня 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого Крука Є.В.,

суддів: Білоус І.О., Кравчука О.О.

секретар судового засідання Демченко Л.О.

за участю:

прокурора Малик О.І.,

захисника: Реви А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Авдієнка О.А. про закриття кримінального провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014080000000003 від 9 січня 2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Нікополь, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст клопотання та обставини, що їм передували

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

19 листопада 2021 року захисником обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатом Авдієнком О.А. заявлені наступні клопотання:

- про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, яке мотивовано тим, що встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

- про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яке мотивовано тим, що встановлена відсутність діяння складу кримінального правопорушення;

- про закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, яке мотивовано, тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;

- про закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, яке мотивовано тим, що набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;

- про закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 КПК України, яке мотивовано тим, що якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлені частиною першою статті 219 цього Кодексу, слідчий суддя може винести ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника.

В обґрунтування заявлених клопотань захисник зазначив, що ОСОБА_1 19 липня 2019 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України. Кваліфікація діяння, щодо якого ОСОБА_1 висунута підозра та обвинувальний акт від 04 вересня 2019 року, не містить обов`язкової мети злочину у чинній його редакції; діяння у формулюванні підозри ОСОБА_1 та в обвинувальному акті від 04 вересня 2019 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» є декриміналізованими; 19 липня 2019 року ОСОБА_1 не був повідомлений про підозру у вчиненні злочину, оскільки станом на вказану дату, діяння які були описані в підозрі не вважались злочином; формулювання підозри ОСОБА_1 та обвинувальний акт від 04 вересня 2019 року у цьому кримінальному провадженні не містять складу злочину передбаченому ст. 364 КК України в поточній редакції; докази, які були надані суду стороною обвинувачення є очевидно не допустимими.

2. Позиції учасників судового провадження

Прокурор Малик О.І. заперечувала проти заявлених клопотань та просила в їх задоволенні відмовити.

Захисник Рева А.Л. підтримала заявлені захисником Авдієнком О.А. клопотання та просила їх задовольнити.

3. Оцінка та мотиви суду

23 листопада 2021 року прокурором Малик О.І. в судовому засіданні подано обвинувальний акт від 22 листопада 2021 року зі зміною обвинувачення у кримінальному провадженні № 32014080000000003 від 09 січня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ч. 1 ст. 1 КПК України).

Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ч. 1 ст. 5 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Частиною 1 ст. 284 КПК України передбачено загальні підстави закриття кримінального провадження, зокрема, п. 1-4 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено закриття в разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати; набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Згідно ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено закриття кримінального провадження судом, зокрема: 1) у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності; 1-1) з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті; 2) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; 3) досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбачені ст.212 Кримінального кодексу України, відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Згідно вимог статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, зокрема: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; 3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; 4) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; та інші.

Враховуючи положення статей 91, 368, 373, 374 КПК України суд приходить до висновку, що лише при постановленні вироку (виправдувального чи обвинувального) судом може бути вирішено питання: 1) чи дійсно мало місце діяння, яке поставлено особі за провину; 2) чи міститься в ньому склад злочину та вина особи у його вчиненні; 3) за якою статтею кримінального закону підлягає відповідальності особа за вчинене діяння (у разі визнання її винною, у вчиненні злочину). Таким чином, прийняття судом законного та обґрунтованого рішення не є можливим без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, належного дослідження та оцінки наявних доказів в порядку, визначеному статтею 94 Кодексу.

Аналізуючи вищезазначені норми закону суд приходить до висновку, що у разі встановлення під час судового розгляду відсутності події кримінального правопорушення та відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, суд має ухвалити виправдувальний вирок, а не закрити кримінальне провадження, як це зазначає захисник.

Разом з тим, вирок ухвалюється за результатом розгляду кримінального провадження, а саме після дослідження усіх доказів, поданих сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, клопотання захисника Авдієнка О.А. про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України та п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України задоволенню не підлягає, оскільки норми КПК України не передбачають закриття кримінального провадження судом з підстав зазначених захисником.

Також статтею 284 КПК України визначено порядок прийняття рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 3,4 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати та з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння.

Щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч.1 ст. 284 КПК України, суд зазначає, що приписи зазначеної статті визначають, закриття кримінального провадження в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, при цьому оцінку доказам, суд надає у нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, які обов`язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням; чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку; чи є підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру; чи є підстави для виплати винагороди викривачу і, якщо так, у якому розмірі та в якому порядку; чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності; чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу медичного характеру, передбаченого частиною другою статті 94 Кримінального кодексу України; чи слід у випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу України, застосувати до обвинуваченого примусове лікування; чи необхідно призначити неповнолітньому громадського вихователя; що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Отже, відповідні питання також підлягають вирішенню в нарадчій кімнаті при вирішенні справи по суті. У разі встановлення ознак, з урахуванням ч. 1 ст. 373 КПК України, має бути ухвалений виправдувальний вирок.

З огляду на зазначене, клопотання захисника Авдієнка О.А. про закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України задоволенню не підлягає.

Щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч.1 ст. 284 КПК України, суд зазначає, що приписи зазначеної статті визначають закриття кримінального провадження в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння.

При цьому, процесуальне рішення приймається судом згідно з положенням цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Суд зазначає, що станом на день прийняття цього рішення не набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене за ч. 5 ст. 191 КК України.

Отже, виходячи з системного аналізу положень статті 284 КПК України, суд приходить до висновку про неможливість прийняття рішення про закриття провадження на підставі п. 3,4 ч.1 ст. 284 КПК України, шляхом постановлення ухвали про закриття кримінального провадження, оскільки зазначене питання може бути вирішено судом лише при винесенні остаточного рішення у кримінальному провадженні.

З урахуванням вищевикладеного, клопотання захисника Авдієнка О.А. про закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України та п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України задоволенню не підлягають.

Також, в одному зі своїх клопотань захисник ставить питання про закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 КПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 284 КПК України, якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлені частиною першою статті 219 цього Кодексу, слідчий суддя може винести ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника.

Згідно з ч. 1 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:

1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;

2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Досудове розслідування повинно бути закінчено:

1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Вищевказана ч. 1 ст. 219 КПК України, викладена в новій редакції на підставі Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VIII.

Відповідно до пункту 4 § 2 розділу 4 вищевказаного Закону - зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Набрання чинності щодо внесення змін у ст. 219 КПК України відбулось 15 грудня 2017 року.

Тобто, застосовувати вимоги ч. 1 ст. 219 КПК України можливо лише щодо тих кримінальних проваджень, відомості по яким були внесені до ЄРДР після введення в дію змін, а саме з 15 грудня 2017 року.

Як вбачається з обвинувального акта, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 32014080000000003 внесені 9 січня 2014 року.

Враховуючи, що застосування вимог ч. 9 ст. 284 КПК України можливе лише з дотриманням вимог ч. 1 ст. 219 КПК України, беручи до уваги, що відомості по кримінальному провадженню № 32014080000000003 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до введення в дію змін на підставі Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII, а також враховуючи вимоги кримінального процесуального законодавства щодо компетенції виключно слідчого судді про прийняття рішення про закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 КПК України, клопотання захисника Авдієнка О.А. задоволенню не підлягає.

З огляду на вищезначене, а також на те, що ОСОБА_1 , на даний момент обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а захисник просить закрити кримінальне провадження у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, заявлені захисником Авдієнком О.А. клопотання задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 284, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника Авдієнка О.А. про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника Авдієнка О.А. про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника Авдієнка О.А. про закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника Авдієнка О.А. про закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника Авдієнка О.А. про закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 КПК України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя: Крук Є.В.

Судді: Кравчук О.О.

Білоус І.О.