Документ № 102867728

Справа № 991/6462/21

Провадження 1-кп/991/52/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

26 січня 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

розглянувши увідкритому підготовчомусудовому засіданніу залісудових засіданьВищого антикорупційногосуду клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014200350000045від 18 листопада 2014 року, відносно ОСОБА_7, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 15 ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

20вересня 2021року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт з додатками у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07 жовтня 2021 року було призначено підготовче судове засідання.

01 грудня 2021 року у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 подала клопотання про здійснення спеціального судового провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ).

1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування.

Заявлене клопотанняпрокурора обгрунтованетим,що детективамиНАБУ здійснювалосядосудове розслідуванняу кримінальномупровадженні №42014200350000045від 18 листопада 2014 року, в межах якого розслідувалися обставини заволодіння ОСОБА_8 грошових коштів, які належали військовій частині НОМЕР_1 .

18 листопада 2014 року було складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.410, ч. 2 ст.366 КК України, яке було вручено його батькові за адресою останнього місця проживання ОСОБА_8 .

В ході досудового розслідування стало відомо, що 20 листопада 2014 року ОСОБА_8 вилетів з Міжнародного аеропорту «Бориспіль» до Російської Федерації (далі РФ) рейсом №1819 сполученням «Київ-Москва» і на даний час останній до України не повертався.

19 листопада 2014 року військовим прокурором Сумського гарнізону винесено постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_8, а відповідно до листа від 14 лютого 2015 року №34/228 представника Укрбюро Інтерполу при УМВС України в Сумській області 10 березня 2014 року до бази даних Генерального Секретаріату Інтерполу було внесено відомості про розшук підозрюваного, категорія обліку червона картка (розшук з метою арешту та екстрадиції).

З відповіді Генеральної прокуратури РФ від 03 листопада 2015 року №81/2-409-15 на запит Генеральної прокуратури України від 27 лютого 2015 року вбачається, що ОСОБА_8 надано тимчасовий притулок на території РФ, у зв`язку з чим запит про видачу останнього неможливо виконати.

Відповідно до матеріалів, наданих компетентними органами РФ на запит НАБУ №10-006/18456 від 26 травня 2020 року про міжнародну правову допомогу ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав громадянство РФ та 30 листопада 2016 року йому видано паспорт серії НОМЕР_2 .

25 листопада 2017 року у зв`язку із зміною особистих даних, відділом (або відділенням) Управління Федеральної Міграційної Служби Росії по Красноярському краю, ОСОБА_8 видано новий паспорт громадянина РФ НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, РФ.

23 листопада 2017 року постановою прокурора військової прокуратури Сумського гарнізону досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні визначено підслідність за детективами НАБУ.

05 березня 2020 року прокурором САП складено повідомлення про нову підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 15 ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, яке 11 грудня 2020 року вручено останньому компетентним органом Російської Федерації на запит про міжнародну правову у кримінальному провадженні.

Так, прокурор вказує, що Постановою Верховної Ради України №129-VIIІ від 27 січня 2015 року Російську Федерацію визнано державою-агресором.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2021 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014200350000045стосовно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ).

На даний час обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 перебуває на розгляді колегії Вищого антикорупційного суду.

Підготовче судове засідання було призначено на 13 жовтня 2021 року, виклик обвинуваченого здійснено за останнім відомим місцем проживання, однак обвинувачений ОСОБА_8 не прибув. Так само обвинувачений не прибув у судове засідання, призначене на 17 листопада 2021 року.

Вищевказані обставини, на думку прокурора свідчать про те, що ОСОБА_8 відомо про розпочате відносно нього кримінальне провадження та про переховування останнього з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

А тому, прокурор, посилаючись на ст.ст. 139, 297-1, 297-2 КПК України, просить задовольнити вказане клопотання та здійснювати спеціальне судове провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .

2.Позиції сторін у судовому засіданні

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала заявлене клопотання, просила його задовольнити. Додатково зазначила, що спеціальне судове провадження може здійснюватися в т.ч. і щодо злочину, передбаченого ч.2 ст.366 КК України, враховуючи, що усі кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8, пов`язані між собою, а виділення відповідних матеріалів може негативно вплинути на повноту судового розгляду. Також зауважила, що до цього часу ОСОБА_8 на територію України не повертався, щодо нього продовжує діяти ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під варто та постанова про його розшук.

Крім того, прокурор просила долучити актуальні відомості з бази даних Державної міграційної служби України, а саме - особову картку на обвинуваченого ОСОБА_8 .

Захисник ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення заявленого клопотання, оскільки вважає, що стороною обвинувачення не вчинено всіх дій, спрямованих на виклик обвинуваченого для участі у судових засіданнях, а також не вжито заходів щодо повідомлення ОСОБА_8 про набуття ним статусу обвинуваченого.

Додатково адвокат пояснив, що йому достеменно невідомо, чи обізнаний обвинувачений про факт здійснення щодо нього кримінального провадження. Однак, він зазначив, що намагався налагодити з обвинуваченим ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) контакт, направив йому повідомлення телефонним зв`язком про той факт, що він є адвокатом у цьому кримінальному провадженні та здійснює захист ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), яке залишилось без реагування. Також адвокат пояснив, що робив спроби сконстатуватись з обвинуваченим за допомогою своїх знайомих, які мешкають в Російській Федерації, однак, ці дії не дали позитивного результату.

3.Оцінка та мотиви суду

Особливості спеціального судового провадження врегульовані ст. 323 КПК України.

Так, згідно з ч. 3 вказаної статті, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

За змістом вказаних законодавчих положень, при розгляді клопотання про здійснення спеціального судового провадження, суд має з`ясувати:

1)чи знав або чи повинен був знати обвинувачений про розпочате кримінальне провадження і чи підтверджується це матеріалами, доданими до клопотання?

2)чи переховується обвинувачений від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України/на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук?

3)чи передбачає ч. 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування щодо злочинів, стосовно яких здійснюється це кримінальне провадження?

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників, суд, надаючи відповіді на вказані питання, приходить до таких висновків.

4.Обвинувачений обізнаний про розпочате щодо нього кримінальне провадження.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини встановлює, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень, однак лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Ключове значення у цьому контексті відіграє повідомлення особи про розпочате проти неї кримінальне провадження, яке має бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (рішення від 01 березня 2006 року у справі «Сейдовіч проти Італії»).

З урахуванням наведеного, колегії суддів першочергово необхідно з`ясувати, чи був обвинувачений проінформований про розпочате відносно нього кримінальне провадження в такій мірі, щоб мати можливість прийняти рішення відмовитися від свого права постати перед судом чи ухилитися від правосуддя.

Вирішуючи вказане питання, колегія суддів враховує, що на стадії досудового розслідування стороною обвинувачення неодноразово здійснювалися заходи щодо повідомлення ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) про підозру.

Так, 18 листопада 2014 року було складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.410, ч. 2 ст.366 КК України, яке, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 278 та ч. 2 ст. 135 КПК України, було вручено батькові ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) за адресою останнього місця його проживання.

У подальшому, 05 березня 2020 року було складено повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 2 ст.15ч.5 ст.191, ч. 2 ст.366 КК України, яке 11 грудня 2020 року було вручено особисто ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) компетентними органами РФ в порядку виконання ними запиту про міжнародну правову допомогу. Про отримання ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) вказаного повідомлення про підозру та роз`яснення процесуальних прав та обов`язків підозрюваного свідчить його особистий підпис на відповідних документах.

Крім того, на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2021 року у справі №991/5290/21 (провадження 1-кс/991/5371/21) було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ). В подальшому, на виконання вказаної ухвали та у відповідності до положень ст. 297-5 КПК України, виклики ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) надсилались за останнім відомим місцем його проживання та публікувались в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження і на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а копії процесуальних документів надсилалися захиснику.

Після направлення обвинувального акта до Вищого антикорупційного суду, колегією суддів також здійснювались виклики обвинуваченого, зокрема, за останнім відомим місцем його проживання та публікувались в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

З урахуванням належного повідомлення ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) про підозру, а також здійснення його викликів під час досудового та судового провадження у передбаченому законодавством порядку, колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) беззаперечно обізнаний про розпочате щодо нього кримінальне провадження та стадію, на якій воно перебуває.

5.Обвинувачений переховується на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міжнародний розшук.

За змістом та законодавчою конструкцією ч. 3 ст. 323 КПК України, спеціальне судове провадження може здійснюватися за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1)переховування особи на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності;

2)переховування особи на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором з метою ухилення від кримінальної відповідальності;

3)оголошення особи у міжнародний розшук.

Прокурор у своєму клопотанні посилається на існування другої та третьої підстав для здійснення спеціального судового провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), а тому суд оцінює наявність кожної з них окремо.

Щодо переховування ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Встановлюючи факт переховування, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, за змістом якої під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду.

При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

У цьому контексті колегія суддів враховує, що обвинувачений виїхав за межі України одразу після того, як були вчинені інкриміновані йому злочини та на другий день після повідомлення йому про підозру, набув громадянства РФ та змінив особисті дані, отримавши новий паспорт громадянина РФ на ім`я ОСОБА_9, що може свідчити про намір уникнути притягнення його до кримінальної відповідальності.

При цьому, обвинувачений виїхав на територію РФ у період активного збройного конфлікту між Україною та Російською Федерацією, що ускладнювало використання органом досудового розслідування механізму міжнародного співробітництва у кримінальних провадженнях між вказаними державами, особливо щодо обвинуваченого, який на той час був військовослужбовцем.

Крім того, судом встановлено, що, ігноруючи передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України процесуальний обов`язок прибувати за кожним викликом до суду, обвинувачений жодного разу не з`явився на судові засідання, проведення яких було призначено на 13 жовтня, 17 листопада, 01 грудня, 08 грудня, 15 грудня, 22 грудня 2021 року та 26 січня 2022 року і про причини своєї неявки суду не повідомляв.

З урахуванням усіх встановлених судом обставин, колегія суддів вважає доведеним факт переховування ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

При цьому, вирішуючи питання про місце такого переховування колегія суддів враховує, що в порядку міжнародної правової допомоги отримано такі відомості:

-обвинуваченому 07 серпня 2015 року надано тимчасовий притулок на території РФ;

-обвинувачений 30 листопада 2016 року отримав паспорт громадянина РФ серії НОМЕР_2 ;

-обвинуваченому 25 листопада 2017 року ОСОБА_8 у зв`язку із зміною особистих даних відділом (або відділенням) Управління Федеральної Міграційної Служби Росії по Красноярському краю видано новий паспорт громадянина РФ НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-обвинувачений зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

-можливе місце фактичного проживання обвинуваченого знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-обвинувачений здійснює на території РФ підприємницьку діяльність (індивідуальний податковий номер 241107294204, основний державний реєстраційний номер НОМЕР_4, зареєстрований 25 січня 2019 року в Інспекції Федеральної податкової служби у Радянському районі, м.Красноярськ);

-згідно з даними витягу Єдиного державного реєстру нерухомості обвинуваченому в період з 01 січня 2014 року по 08 грудня 2020 року належав об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 ;

-згідно з даними Інтегрованого банку даних регіонального рівня на території РФ 05 грудня 2019 року зафіксовано вчинення обвинуваченим адміністративного правопорушення у сфері дорожнього руху;

-на території РФ 11 грудня 2020 року обвинуваченому було вручено особисто повідомлення про нову підозру.

Вказані відомостіу своїйсукупності однозначносвідчать проте,що злистопада 2014року обвинувачений ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 )має місцепроживання натериторії РосійськоїФедерації,де нацей часвін іпереховується відправоохоронних тасудових органівУкраїни, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

При цьому, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» від 27 січня 2015 року №129?VIII, Російську Федерацію визнано державою-агресором.

Таким чином,колегія суддівприходить довисновку,що обвинувачений ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) переховується на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що є підставою для здійснення відносно нього спеціального судового провадження.

Щодо оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук.

Чинний КПК України у жодній нормі не розкриває поняття «міжнародний розшук» та не визначає момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Водночас, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

За правилами ч. 2 ст. 281 КПК України, про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, для того, щоб підозрюваний вважався у розумінні ч. 2 ст. 281 КПК України оголошеним у розшук має бути наявна постанова про оголошення особи в розшук.

Вищевикладене свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в розшук, оформленого постановою.

Судом встановлено, що 19 листопада 2014 року військовим прокурором Сумського гарнізону винесено постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_8 .

Відповідно до листа від 14 лютого 2015 року № 34/138 Укрбюро Інтерполу при УМВС України в Сумській області Військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_10 повідомлено, що 31 січня 2015 року громадянин України ОСОБА_8 оголошений у міжнародний розшук з метою арешту та екстрадиції в Україну.

Листом від 11 березня 2015 року №34/228 Укрбюро Інтерполу при УМВС України в Сумській області Військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_10 повідомлено, що 10 березня 2015 року інформація про розшук громадянина України ОСОБА_8 була внесена до бази даних Генерального Секретаріату Інтерполу, категорія обліку червона картка (розшук з метою арешту та екстрадиції).

Вказане свідчить, що обвинувачений ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) оголошений в міжнародний розшук.

6.Кримінальне провадження здійснюється щодо злочинів, відносно яких законодавцем передбачена можливість проведення спеціального судового провадження.

За змістом обвинувального акта, ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 15 ч.5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, за фактом заволодіння та замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, а також за фактом складання і видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 323 та абз. 1 ч. 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне судове провадження може здійснюватися, зокрема, щодо злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем) КК України.

Таким чином, щодо злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, які інкримінуються ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) можливо здійснювати спеціальне судове провадження.

Водночас, за змістом обвинувального акта, ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) обвинувачується також і у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, який не входить до переліку злочинів, щодо яких абз. 1 ч. 2 ст. 297-1 КПК України передбачає можливість здійснення спеціального судового провадження.

Разом з тим, за змістом ч. 3 ст. 323 та абз.2 ч. 2 ст. 297-1 КПК України, здійснення спеціального судового провадження щодо злочинів, не передбачених у абз. 1 ч. 2 ст. 297-1 КПК України,не допускається, крім випадків, коли такі злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту судового розгляду.

Отже, здійснення спеціального судового провадження щодо інших злочинів можливе за сукупності таких умов:

-такі злочини вчинено особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук;

-такі злочини розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними абз. 1 ч. 2 ст. 297-1 КПК України;

-виділення матеріалів щодо таких злочинів може негативно вплинути на повноту судового розгляду.

Як було встановлено у п. 3.2. цієї ухвали обвинувачений ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) переховується на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міжнародний розшук.

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) крім злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 15 ч.5 ст. 191 КК України, щодо яких можливе здійснення спеціального судового провадження, обвинувачується також і у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

Вирішуючи питання про те, чи може виділення матеріалів щодо вкзааного злочину негативно вплинути на повноту судового розгляду, колегія суддів виходить з такого.

За змістом обвинувального акта, обвинувачений ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), будучи помічником командира частини з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1, склав та видав завідомо неправдиві офіційні документи, які в подальшому були використані ним з метою заволодіння військовим майном. Так, за версією сторони обвинувачення на підставі таких документів грошові кошти, що належать військовій частині НОМЕР_1, в результаті зловживання обвинуваченим своїм службовим становищем, були перераховані на його картковий рахунок та рахунки інших фізичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки.

Тобто, за версією сторони обвинувачення, складені ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) завідомо неправдиві документи фактично виступили засобами, за допомогою яких відбувалось заволодіння та замах на заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що злочин, передбачений ч.2 ст. 366 КК України нерозривно пов`язаний із обставинами вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 та ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.

Тож, враховуючи викладені в обвинувальному акті фактичні обставини події злочину та описаний у ньому взаємозв`язок між вчиненими обвинуваченим діяннями, способами і засобами їх вчинення, суд вважає, що виділення матеріалів щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, негативно вплине на якість, ефективність та повноту судового розгляду, зокрема, в частині встановлення ознак об`єктивної сторони інкримінованих обвинуваченому діянь. Натомість, спільний розгляд матеріалів щодо відповідних злочинів допоможе запобігти необґрунтованій витраті процесуального часу, забезпечить дотримання розумних строків та виконання завдань кримінального провадження.

З огляду на вказане, існують передбачені законом підстави для здійснення спеціального судового провадження також і щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

7.Висновок суду.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) обізнаний про розпочате щодо нього кримінальне провадження, переховується на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошений у міжнародний розшук і законодавством передбачена можливість проведення спеціального судового провадження щодо інкримінованих йому злочинів, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора.

Керуючись ст. ст.297-1,314-316,323,372,376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження відносно ОСОБА_7 задовольнити.

Здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні №42014200350000045від 18 листопада 2014 року відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Охтирка, Сумської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ., який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

Повідомити обвинуваченого ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) про прийняте рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно нього шляхом розміщення цієї інформації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду. Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) та інформацію про процесуальні документи надсилати та публікувати відповідно до вимогст. 323 КПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2