Документ № 102918227

Справа № 369/12790/18

Провадження 1-кп/991/115/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

Головуючої судді Білоус І.О.,

суддів: Кравчука О.О., Крука Є.В.,

секретар судового засідання Пузир В.Р.

за участі:

прокурора Снєгірьова О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Куца Я.О., Личманюка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Снєгірьова О.М. про зміну запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА_1 під час досудового розслідування кримінального провадження, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000438 від 08 травня 2018 року щодо:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, народженого у с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області, проживає на АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, народженого у м. Донецьку, проживає на АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст клопотання і позиції учасників судового провадження.

Прокурором Снєгірьовим О.М. 24 січня 2022 року подано до суду клопотання про звернення в дохід держави застави, внесеної під час досудового розслідування за ОСОБА_1 , а також, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначене клопотання прокурором мотивовано тим, що обвинувачений систематично не з`являється в судові засідання без поважних причин, а надані захисниками Куцом Я.О. і Личманюком А.В. копії медичних документів не підтверджують поважність причин неприбуття ОСОБА_1 до суду через стан його здоров`я, оскільки, всупереч п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України, не містять відомостей про неможливість тимчасово залишити ним лікувальний заклад.

Доводи клопотання прокурора також мотивовані тим, що ОСОБА_1 під час досудового розслідування відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено заставу у розмірі 525 000 гривень. Після внесення застави ОСОБА_1 29 травня 2018 року звільнено з-під варти. Прокурором у клопотанні до суду, з посиланням на норму ч. 8 ст. 182 КПК України, зазначено, що ОСОБА_1 наразі не виконує покладені на нього обов`язки, оскільки, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, систематично не з`являвся без поважних причин в судові засідання, заплановані на 22 листопада 2021 року, 08 та 17 грудня 2021 року. У доповнення до письмового клопотання прокурором також зазначено про неповажність причин неприбуття ОСОБА_1 в судові засідання 24 і 26 січня 2022 року, а також звернуто увагу суду, що до обвинуваченого наразі двічі застосовувався привід відповідно до ухвал від 17 грудня 2021 року та від 26 січня 2022 року, що, на думку сторони обвинувачення, свідчить про його намагання ухилитися від явки до суду.

В обґрунтуванні заявленого прокурором клопотання також зазначено, що лікування ОСОБА_1 в клінічній лікарні «Феофанія» планувалось ним напередодні судового засідання, призначеного на 22 листопада 2021 року, і мало б закінчитись 19 листопада 2021 року. Водночас, його було продовжено до 23 листопада 2021 року, тобто до наступного дня за днем судового розгляду. При цьому, сторона захисту не надала суду документи, які б свідчили про тяжкість захворювання ОСОБА_1 , яке б унеможливлювало його участь у судовому розгляді.

Аналогічні доводи зазначено прокурором щодо неповажності причин неприбуття обвинуваченого ОСОБА_1 в судове засідання 08 грудня 2021 року.

У судове засідання 17 грудня 2021 року обвинувачений також не з`явився без поважних причин, документи, які підтверджують неможливість залишити лікувальний заклад не надав.

У судове засідання 24 січня 2022 року обвинувачений знову не з`явився. Документи, які б підтверджували поважність причин його неприбуття з урахуванням вимог ст. 138 КПК України не надав. У зв`язку з систематичними неявками обвинуваченого ОСОБА_1 до суду, прокурором в судовому засіданні 24 січня 2022 року подано клопотання про звернення застави в дохід держави і застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розгляд якого призначено на 26 січня поточного року.

У цей день обвинувачений ОСОБА_3 у судове засідання знову не з`явився. Причини його неявки захисники Куц Я.О. і Личманюк А.В. пояснили тим, що їх підзахисний перебуває на стаціонарному лікуванні в КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія».

Крім наведеного, прокурор у клопотанні також послався на неповажність причин неприбуття ОСОБА_1 в судові засідання 25 березня 2020 року, 21, 22 квітня 2020 року та 25 травня 2020 року. При цьому, прокурором зазначено, що захисниками обвинуваченого - адвокатами Куцом Я.О. і Личманюком А.В. напередодні цих судових засідань подавались клопотання про їх неможливість прибути до суду у зв`язку з карантинними обмеженнями, запровадженими урядом України через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Водночас, обвинуваченим ОСОБА_1 у порушення вимог п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України причини неявки суду не повідомлено. До клопотання прокурором долучено таблиці з фотографіями, які підтверджують, що у період з березня по травень 2020 року, у тому числі в дні судових засідань, ОСОБА_1 вільно пересувався містом на автомобілі, що, на думку сторони обвинувачення, свідчить про те, що він не перебував на обсервації або самоізоляції.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, прокурор з посиланням на зміст ст. 177 КПК України навів доводи щодо наявності підстав вважати, що ОСОБА_1 може переховуватись від суду, спотворювати речі і документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Одним із аргументів можливого переховування ОСОБА_1 від суду прокурор у клопотанні зазначив повідомлення обвинуваченим під час судового розгляду неправдивих відомостей. Так, під час встановлення судом анкетних даних обвинуваченого ОСОБА_1 , він зазначив, що є одруженим і має у шлюбі малолітню дитину віком 4 роки.

Водночас, прокурором спростовано цей факт та долучено до клопотання копію рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року (справа № 757/39226/18-ц), відповідно до якого шлюб ОСОБА_1 і ОСОБА_4 розірвано.

Про цю обставину обвинувачений ОСОБА_1 суду не повідомив, хоча кожного разу, відповідаючи на запитання з приводу того, чи не змінились його анкетні дані з часу попереднього судового розгляду, зазначав про відсутність таких змін.

Крім цього, прокурором зазначено про зміну місця проживання ОСОБА_1 , про яку він не повідомив суду. Так, при виконанні ухвали про привід від 17 грудня 2021 року, детективами Національного антикорупційного бюро України встановлено, що за вказаною ОСОБА_1 адресою ( АДРЕСА_2 ) він не проживає. Власник вказаного будинку і батько колишньої дружини ОСОБА_1 - повідомив, що тривалий час не підтримує жодних контактів з обвинуваченим.

У зв`язку з наведеним, прокурор у клопотанні стверджував про послаблення соціальних зв`язків ОСОБА_1 і тому, просив суд змінити запобіжний захід, звернувши заставу у розмірі 525 000 гривень в дохід держави із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, прокурор вважав за потрібне у випадку внесення застави зобов`язати ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати обов`язки, передбачені ч. 5 цієї норми, а саме: не відлучатись із Київської області та міста Києва без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи, утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , носити електронний засіб контролю.

Під час судового розгляду прокурор підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити із наведених підстав.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокати Куц Я.О. і Лючманюк А.В. заперечили проти задоволення клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави і застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважали його незаконним, передчасним, неконкретним та таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

При цьому, захисники наполягали, що причини неявки ОСОБА_1 в судові засідання є поважними. Обґрунтовуючи вказані доводи, вони зазначили, що ОСОБА_1 наразі перебуває на лікуванні в КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія»». Адвокати вважали, що стороною захисту надано суду всі необхідні документи для того, щоб визнати причини неявки ОСОБА_1 в судові засідання поважними. На їх думку, надані суду 19 листопада, 08, 16 та 22 грудня 2021 року документи підтверджують факт лікування ОСОБА_1 та спростовують доводи сторони обвинувачення про його намагання ухилитися від суду.

Крім цього захисники зазначили про поважність причин неприбуття ОСОБА_1 в судові засідання 25 березня 2020 року, 21 та 22 квітня, 25 травня 2020 року. У запереченнях зазначили, що судові засідання у вказані дні не відбувались через запровадження урядом України карантинних обмежень у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім цього, про відкладення судового розгляду напередодні запланованих дат повідомлялось секретарем судового засідання Вищого антикорупційного суду за допомогою телефонного зв`язку з посиланням на подані клопотання інших учасників провадження через їх неможливість прибути в суд. На думку сторони захисту, про поважність причин неприбуття обвинуваченого ОСОБА_1 в судові засідання 25 березня, 21, 22 квітня та 25 травня 2020 року свідчить зміст п. 3 ч. 1 ст. 138 КПК України, який передбачає обставини непереборної сили, у тому числі пандемії, якою визнано спалах нового короновіруса SARS-CoV-2.

Захисники у запереченнях також зазначали, що отримана прокурором інформація з комплексної системи відеоспостереження міста Києва - проект «Безпечне місце» явно виходить за межі його повноважень, передбачених ст. 36 КПК України, тому не може бути використана судом під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Також сторона захисту, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, яку викладено у рішеннях «Коваль проти України», «Осман проти сполученого Королівства» тощо, зазначила про умови звернення застави у дохід держави, які мають відповідати змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням цих доводів, захисники Куц Я.О. і Лючманюк А.В. наполягали на відсутності ризиків передбачених ст. 177 КПК України, що, на їх думку, свідчить про відсутність підстав для стягнення застави, внесеної ОСОБА_4 та ОСОБА_11 за обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави.

Займаючи спільну правову позицію з підстав заявленого прокурором клопотання, захисники обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокати Куц Я.О. і Личманюк А.В. просили суд відмовити у його задоволенні через відсутність підстав для зміни запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_1 також просив залишити без задоволення клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу. Під час виступу зазначав, що причини його неприбуття в судові засіданні були обумовлені тривалим лікуванням про що його захисниками суду надано документальне підтвердження. Також, ОСОБА_3 логічно і послідовно наводив суду аргументи безпідставності клопотання прокурора, що виключає сумніви щодо його адекватного сприйняття реальності та можливості участі у судовому засіданні.

2.Право.

Відповідно до ст. 2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. У ч. 2 цієї норми зазначено, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд. У ч. 3 визначено критерії розумності строків кримінального провадження, до яких зокрема належить поведінка учасників кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 318 КПК України, судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку, а за ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За п. 1 ч. 7 ст. 42 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

У ч. 1 ст. 323 КПК України зазначено, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 138 КПК України поважними причинами неприбуття особи на виклик є: 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім`ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи на виклик.

У ч. 3 ст. 182 КПК України зазначено, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

У ч. 8 цієї ж норми зазначено, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Відповідно до ч. 10 ст. 182 КПК України у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 цього Кодексу.

3.Оцінка та мотиви суду.

Вирішуючи клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави і застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши думки учасників кримінального провадження, зважаючи на ненадання стороною захисту достатніх доказів поважності неявки за викликом суду, а також неодноразову неявку обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність часткового його задоволення з наступних підстав.

У провадженні Вищого антикорупційного суду з 18 жовтня 2019 року, більше двох років перебуває кримінальне провадження № 52018000000000438 стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, віднесеного відповідно ст. 12 КК України до категорії особливо тяжкий злочин. Участь обвинувачених у судовому розгляді є обов`язковою.

Судовий розгляд цього провадження тривалий час не відбувається, у зв`язку з тим, що за словами захисників обвинуваченого ОСОБА_1 , він знаходиться на стаціонарному лікуванні з відповідним діагнозом, про що зазначають у письмових клопотаннях з проханням відкласти слухання справи на інший день.

Зокрема, перед початком судового засідання, призначеного на 22 листопада 2021 року, від захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Личманюка А.В. у день судового розгляду надійшло клопотання про неможливість взяти участь у судовому засіданні через екстрену госпіталізацією його підзахисного з 15 листопада 2021 року до Клінічної лікарні «Феофанія».

Із змісту наданих документів вбачається, що госпіталізація ОСОБА_1 не була екстреною, а запланованою на 15 листопада 2021 року з метою дообстеження та визначення тактики подальшого лікування.

У наступному судовому засіданні 08 грудня 2021 року, захисники додатково надали суду копії медичних документів про те, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 15 по 23 листопада 2021 року, після чого його було виписано.

Напередодні судового засідання, призначеного на 08 грудня 2021 року обвинуваченого ОСОБА_1 06 грудня 2021 року повторно госпіталізовано до Центру психотерапії та психосоматичних розладів Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами з терміном лікування до 11 грудня 2021 року. З цих підстав, судових розгляд знову не відбувся.

Клопотання про відкладення судового розгляду, запланованого на 08 грудня 2021 року подано до суду адвокатом Личманюком А.В. у день розгляду справи.

З метою з`ясування орієнтовного терміну лікування обвинуваченого ОСОБА_1 , судом до зазначеного медичного закладу направлено лист з проханням повідомити, чи дійсно обвинувачений потребував госпіталізації та на який термін. Крім цього, судом викладено прохання повідомити причини повторної госпіталізації ОСОБА_1 на достатнього короткий термін лікування після того, як він вже пройшов лікування та його було виписано.

Зі змісту отриманої відповіді, судом встановлено, що ОСОБА_1 двічі проходив лікування у Клінічній лікарні «Феофанія» державного управління справами у період з 15 по 23 листопада 2021 року та з 06 по 11 грудня 2021 року з різними діагнозами. На даний час його виписано. Про причини повторної госпіталізації не повідомлено.

У судове засідання, заплановане на 17 грудня 2021 року, ОСОБА_1 знову не з`явився. Його захисник - адвокат Личманюк А.В., у день розгляду справи направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи через те, що його підзахисного 16 грудня 2021 року госпіталізовано до Київського міського центру розсіяного склерозу з визначеним діагнозом. На підтвердження цього до клопотання захисником долучено консультативний висновок спеціаліста, в якому міститься рекомендація сімейного лікаря щодо госпіталізації з метою обстеження у визначеного у ньому лікаря.

Документів на підтвердження неможливості ОСОБА_1 тимчасово залишити цей медичний заклад і прибути в судове засідання захисником не надано.

На запит суду з КНП «Київська міська клінічна лікарня № 4» отримано відповідь, що ОСОБА_1 у період з 16 по 20 грудня 2021 року перебував на лікуванні у цьому закладі з відповідним діагнозом. Відомості про те, що він не міг тимчасово залишити цей заклад у листі відсутні.

У зв`язку з тим, що судовий розгляд цього провадження тривалий час не відбувався через неявку обвинуваченого ОСОБА_1 без поважних причин, ухвалою від 17 грудня 2021 року за клопотанням прокурора постановлено ухвалу про здійснення приводу обвинуваченого в судове засідання, заплановане на 22 грудня цього року, який у подальшому було виконано.

В наступнесудове засідання 24 січня 2022 року обвинувачений знову не з`явився. Документи, які б підтверджували поважність причин його неприбуття з урахуванням вимог ст. 138 КПК України не надано. Прокурором в цей день подано клопотання про звернення застави в дохід держави і застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розгляд якого призначено на 26 січня поточного року.

У цей день ОСОБА_3 знову не з`явився. Неявку обвинуваченого захисники Куц Я.О. і Личманюк А.В. пояснили тим, що він перебуває на стаціонарному лікуванні в КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія». На підтвердження цього надали суду копію довідки від 26 січня 2022 року. Водночас, будь-яких доказів, що підтверджують неможливості обвинуваченого тимчасово залишити цей заклад суду не надано.

Ухвалою від 26 січня 2022 року за клопотанням прокурора постановлено ухвалу про здійснення приводу обвинуваченого в судове засідання, заплановане на 27 січня цього року, який у подальшому було виконано.

Визнаючи неповажними причини неявки обвинуваченого ОСОБА_1 у вказані засідання, суд звертає увагу, що у п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України передбачено поважну причину неприбуття особи на виклик - тяжку хворобу або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад.

Тобто зміст цієї норми передбачає поважну причину неприбуття особи до суду не будь-яке перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням, а лише те, яке позбавляє можливість тимчасово залишити цей заклад.

Натомість, із змісту наданих суду стороною захисту копій медичних документів про лікування в клінічній лікарні «Феофанія, КНП «Київська міська клінічна лікарня № 4», КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія»» відсутнє будь-яке посилання на неможливість ОСОБА_1 тимчасово залишити ці лікувальні заклади.

Така інформація також відсутня у отриманих на запити суду відповідях з Клінічної лікарні «Феофанія» та КНП «Київська міська клінічна лікарня № 4».

Аналізуючи обставини неявки ОСОБА_1 у судові засідання 22 листопада, 8, 17 грудня 2021 року, 24 та 26 січня 2022 року, суд приходить до висновку, що обвинувачений, зловживаючи правом на отримання медичної допомоги, напередодні кожного судового засідання звертається до медичних закладів для подальшої госпіталізації з різних підстав і таким чином ухиляється від явки до суду. При цьому, обвинувачений та його захисники не надають суду належні документи, які би підтверджували неможливість ОСОБА_1 через перебування на стаціонарному лікуванні тимчасово залишити медичний заклад і прибути в судові засідання.

Про обізнаність ОСОБА_1 щодо дат і часу розгляду справи 22 листопада 2021 року свідчить зміст журналу судового засідання 12 листопада 2021 року, під час якого обвинувачений був присутнім та повідомлений про наступну дату слухання (том 12 аркуші 141-142). Про судове засідання, заплановане на 08 грудня 2021 року, ОСОБА_1 повідомлено поштовим зв`язком, про що свідчить отримане судом зворотне повідомлення про вручення повістки з викликом (том 12 аркуш 191). Про судове засідання, заплановане на 17 грудня 2021 року, ОСОБА_1 повідомлено за допомогою мобільного зв`язку, про що секретарем судового засідання складено телефонограму (том 12 аркуш 218). В судове засідання 22 грудня 2021 року ОСОБА_1 доставлено приводом і за результатом судового розгляду повідомлено дату наступного засідання, запланованого на 24 січня поточного року (том 13 аркуші 68-70). В судове засідання, заплановане на 26 січня 2022 року, ОСОБА_1 повідомлено за допомогою мобільного зв`язку, про що секретарем судового засідання складено телефонограму.

Особливої уваги заслуговують доводи прокурора щодо можливого переховування ОСОБА_1 від суду у зв`язку з повідомленням обвинуваченим під час судового розгляду неправдивих відомостей щодо свого сімейного стану і місця проживання. Так, під час встановлення судом під час судового засідання 03 січня 2020 року анкетних даних обвинуваченого, ОСОБА_1 зазначив, що є одруженим і має у шлюбі малолітню дитину віком 4 роки.

Водночас, прокурором наразі спростовано цей факт та долучено до клопотання про зміну запобіжного заходу копію рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року (справа № 757/39226/18-ц), відповідно до якого шлюб ОСОБА_1 і ОСОБА_4 розірвано.

Про цю обставину обвинувачений ОСОБА_1 суду не повідомив, хоча кожного разу, відповідаючи на запитання головуючої судді з приводу того, чи не змінились його анкетні дані з часу попереднього судового розгляду, зазначав про відсутність таких змін.

На запитання суду під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, ОСОБА_1 не заперечував, що шлюб з ОСОБА_4 розірвано.

Крім цього, прокурором зазначено про зміну місця проживання ОСОБА_1 , яку він не повідомив суду. Так, при виконанні ухвали про привід від 17 грудня 2021 року, детективами Національного антикорупційного бюро України встановлено, що за вказаною ОСОБА_1 адресою ( АДРЕСА_2 ) він не проживає. Власник вказаного будинку і батько колишньої дружини ОСОБА_1 - повідомив, що тривалий час не підтримує жодних контактів з обвинуваченим.

Водночас, відповідаючи на запитання головуючої судді щодо адреси проживання, ОСОБА_1 повідомив, що вона не змінилась.

З цих підстав суд констатує, що адресу місця проживання обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено з його слів: АДРЕСА_2 .

Доказів, які б підтверджували інше місце проживання обвинуваченого відповідно до вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» сторонами по справі суду не надано.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України встановлено, що поважними причинами неприбуття особи на виклик є тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад.

Копії медичних документів, наданих суду стороною захисту на підтвердження поважності неприбуття обвинуваченим ОСОБА_1 у судові засідання 22 листопада, 8, 17 грудня 2021 року, 24 та 26 січня 2022 року суд оцінює критично, оскільки ні обвинуваченим, ні його захисниками не надано жодного доказу щодо об`єктивної неможливості прибути у судові засідання, призначені на вказані дати.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 , який викликався судом у встановленому КПК порядку та був зобов`язаним з`явитися на виклик, не з`явився без поважних причин, чим не виконав свій обов`язок, передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, що є підставою для стягнення застави в дохід держави.

Щодо доводів прокурора в частині неприбуття обвинуваченого в судові засідання 25 березня 2020 року, 21 та 22 квітня, 25 травня 2020 року суд зазначає, що розгляд справи у ці дні не відбувались через запровадження урядом України карантинних обмежень у зв`язку з поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Про відкладення судового розгляду напередодні запланованих дат повідомлялось секретарем судового засідання Вищого антикорупційного суду за допомогою телефонного зв`язку з посиланням на подані клопотання інших учасників провадження через їх неможливість прибути в суд.

Тому, суд відхиляє доводи клопотання прокурора в цій частині.

В частині розгляду клопотання прокурора щодо покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд звертає увагу, що ч. 7 цієї норми регламентує, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Оскільки, ОСОБА_1 перебуває у статусі обвинуваченого та здійснюється судовий розгляд кримінального провадження, суд виходить із наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа буде ухилятися від явки до суду та вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором Снєгірьовим О.М. в обґрунтування вимог поданого клопотання, заявлено наявність ризику переховування від суду та ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.

Оцінюючи доводи прокурора щодо існування ризику переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме: тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, а також законодавчі особливості притягнення до відповідальності за вчинення корупційного кримінального правопорушення - відсутність можливості застосування пільгових інститутів (ст. 69, 75 КК України), у сукупності з наявністю фінансових можливостей для виїзду за кордон, суд вважає їх обґрунтованими. Стороною захисту не надано жодних доказів, які б свідчили про зміну зменшення/відсутність зазначеного ризику станом на сьогодні.

Оцінюючи ризик впливу на свідків, суд ураховує передбачений КПК України порядок безпосереднього отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, усно шляхом допиту таких в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки при ухваленні судового рішення лише тими свідченнями, які він безпосередньо отримав під час судового розгляду або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто свідченнями свідків, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Ураховуючи викладене, суд уважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.

Оскільки допит зазначених прокурором у клопотанні свідків сторони захисту ще не відбувся, то вказане обґрунтовано свідчить про наявність ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_1 на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду та ризик його впливу на свідків продовжують існувати.

При цьому, вирішуючи питання про покладення на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язків, суд повинен оцінити, чи недостатньо застосувати більш м`який запобіжний захід для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора. Так, до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, із альтернативою внесення застави у розмірі 525 000 грн.

Вище судом встановлено, що: (1) обвинуваченим порушено покладений на нього судом обов`язок, виконання якого було забезпечено заставою, що є підставою для звернення застави в дохід держави та застосування застави в більшому розмірі; (2) існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_1 іншого злочину; (3) продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Прокурор у клопотанні про зміну запобіжного заходу просить суд застосувати до ОСОБА_1 найбільш суворий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Водночас, суд з урахуванням викладених вище обставин вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 більш м`який вид запобіжного заходу - заставу.

Оскільки застава у раніше визначеному розмірі не забезпечує виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, суд вважає за необхідне визначити цей запобіжний захід у максимальному розмірі для злочину, в учиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 .

Суд вважає, що потреби судового розгляду виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи: (1) заставодавця як звернення частини суми застави у розмірі 10 000 грн. в дохід держави та (2) обвинуваченого ОСОБА_1 як застосування запобіжного заходу в вигляді застави в розмірі в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає сумі 744 300 грн.

Суд також вважає за необхідне покласти на ОСОБА_1 обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- не відлучатись із Київської області та м. Києва без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;

- носити електронний засіб контролю.

Керуючись ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 323, 369, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора Снєгірьова О.М. щодо звернення застави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 525 000 грн. у дохід держави, застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на трок 60 днів та визначення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 744 300 гривень з покладенням обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України - задовольнити частково.

2. Звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України частину внесеної під час досудового розслідування кримінального провадження № 52018000000000438 за обвинуваченого ОСОБА_1 заставив сумі 10 000 гривень.

3. Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає сумі 744 300 гривень.

5. Вважати, що за ОСОБА_1 із суми застави в розмірі 744 300 (сімсот сорок чотири тисячі триста) гривень, внесено грошові кошти в розмірі 515 000 гривень.

6. Решту суми застави в розмірі 229 300 гривень може бути внесено обвинуваченим ОСОБА_1 , іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_1 .

7. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- не відлучатись із Київської області та м. Києва без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії обов`язків два місяці з дня постановлення ухвали.

8. У задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.

9. Роз`яснити, що обвинувачений ОСОБА_1 не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

10. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

11. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

12. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя: Білоус І.О.

Судді: Кравчук О.О.

Крук Є.В.