Документ № 103048172

Справа № 991/8689/21

Провадження №11-сс/991/64/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панаіда І.В.,

суддів Михайленка Д.Г., Панкулича В.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Римаренко М.С.,

захисника - Мельник Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Мельник Тетяни Миколаївни в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 грудня 2021 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №52021000000000193 від 14 квітня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 грудня 2021 року, у кримінальному провадженні №52021000000000193 від 14 квітня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України, задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) Худієва А.А. та накладено арешт на рахунок в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відкритий на ім`я ОСОБА_1 , та 1/3 частки квартири площею 66,6 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане рішення слідчого судді мотивовано тим, що ОСОБА_1 має статус підозрюваного у вищевказаному кримінальному провадженні, тому існують достатні підстави вважати, що суд, в разі визнання особи винуватою, може призначити покарання у виді конфіскації майна. Незастосування такого заходу забезпечення як арешт майна, може нести ризики, зокрема його відчуження, з метою уникнення можливої конфіскації.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник Мельник Т.М. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржувана ухвала суперечить вимогам чинного законодавства, а її висновки, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, у зв`язку з чим просила оскаржуване рішення скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива НАБУ Худієва А.А.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 169 КК України є необґрунтованим. В матеріалах кримінального провадження № 52021000000000193 від 14 квітня 2021 року наявні протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій де, на думку сторони захисту, в діях заявника ОСОБА_2 вбачаються ознаки провокації до вчинення дій, що інкримінуються ОСОБА_1 . Крім цього, слідчим суддею під час розгляду клопотання детектива, не було дотримано правила співмірності, визначеного ч.8 ст.170 КПК України, зокрема, відповідно до відкритих даних, розміщених на інтернет ресурсах, середня ринкова вартість нерухомого майна, яке зовні за своїми якостями відповідає характеристикам квартири площею 66,6 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , становить від 80 до 100 тисяч доларів США. Відповідно 1/3 частки зазначеного нерухомого майна буде становити приблизно 30 тисяч доларів США, що у еквіваленті національної валюти України становить 838 500 тисяч гривень. Водночас, із урахуванням грошових коштів які перебувають на банківському рахунку ОСОБА_1 , сукупна вартість активів, належних ОСОБА_1 , на які накладено арешт, становить приблизно 1 138 500 гривень. З огляду на вказане, сторона захисту вважає, що зазначена приблизна вартість активів належних ОСОБА_1 не є співмірною розміру неправомірної вигоди, оскільки жодної матеріальної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення щодо якого здійснюється досудове розслідування, завдано не було, а санкція ч.3 ст. 369 КК України не передбачає обов`язкової конфіскації майна. Також, слідчим суддею не враховано, що детективом на підтвердження необхідності накладення арешту на майно, не надано жодного доказу, що належне ОСОБА_1 майно може бути ним реалізоване.

ОСОБА_1 будучи повідомленим про час та місце судового розгляду до суду не з`явився, про причини не явки суд не повідомив, не бажаючи, згідно наданих адвокатом Мельник Т.М. в судовому засіданні пояснень, брати участь у судовому розгляді, що, згідно ст.405 КПК України, не є перешкодою для його здійснення.

Прокурор, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, що, згідно ст.405 КПК України, не перешкоджає судовому розгляду. У письмових запереченнях висловив незгоду з доводами апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката Мельник Т.М., яка доводи апеляційної скарги підтримала, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно дотримався вказаних вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадку, передбаченому Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000193 від 14 квітня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України.

21 грудня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України.

В межах досудового розслідування, детективами НАБУ було встановлено, що ОСОБА_1 належать грошові кошти в сумі 300 000 гривень, розміщені в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (рахунок НОМЕР_1 ). Крім цього, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/3 частка квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 23108338. Дата державної реєстрації 01 травня 2008 року.

22 грудня 2021 року детектив НАБУ Худієв А.А. звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про накладення арешту на вищевказане нерухоме майно ОСОБА_1 та грошові кошти на рахунку у АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Метою арешту детектив зазначив забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п.3 ч.2 ст. 170 КПК України), підставою арешту ч.5 ст. 170 КПК України та наявність достатніх підстав вважати, що суд може призначити ОСОБА_1 покарання у виді конфіскації майна у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а необхідність арешту обґрунтована ризиком його відчуження з метою приховання та уникнення конфіскації.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 грудня 2021 року вказане клопотання детектива задоволено. Накладено арешт на рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відкритий на ім`я ОСОБА_1 , та 1/3 частки квартири площею 66, 6 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

Слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 має статус підозрюваного у вищевказаному кримінальному провадженні, тому існують достатні підстави вважати, що суд, в разі визнання особи винуватою, може призначити покарання у виді конфіскації майна. Незастосування такого заходу забезпечення як арешт майна, може нести ризики, зокрема його відчуження, з метою уникнення можливої конфіскації.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя правильно визначив вірогідність причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення.

На думку колегії суддів, слідчий суддя, всупереч твердженням скаржника, обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно, адже це відповідає вимогам ст.170 КПК України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням поданих детективом НАБУ документів і даних, на момент розгляду клопотання, слідчим суддею було обґрунтовано прийнято рішення про арешт майна, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

В сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що накладення арешту на належне ОСОБА_1 майно не обмежує реалізацію прав щодо володіння та користування ним.

Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри спростовуються даними матеріалів кримінального провадження, зокрема: заявою ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення, протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтроль особи, що вказують на пропозиції та обіцянки ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 неправомірну вигоду за вчинення в інтересах ТОВ «Фортеця-Ост» дій з використанням свого службового становища, тощо.

Згідно підозри від 21.12.21, предметом неправомірної вигоди мали стати грошові кошти на суму 24 000 000 грн. ОСОБА_1 висловив ОСОБА_2 як службовій особі, яка займає відповідальне становище, обіцянку після складання і підписання аудиту, затвердження на його підставі Міністерством оборони України акту про прийняття в експлуатацію закінченої реконструкції Об`єкту та здійснення остаточних розрахунків за Контрактом надати зазначену неправомірну вигоду у виді готівкових коштів на суму 16 800 000 грн., тобто з вирахуванням частки у розмірі 30% від цієї суми, яку ОСОБА_1 , мав залишити собі.

З урахуванням встановлених обставин, доводи захисника про неспівмірність вартості арештованого майна є необґрунтованими.

Накладення арешту на вищевказане майно ОСОБА_1 є співмірним з огляду на завдання кримінального провадження. З урахуванням досліджених обставин кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що рішення слідчого судді прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б могли вплинути на правильність прийнятого слідчим суддею рішення та бути підставами для його скасування, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 грудня 2021 року про арешт нерухомого майна та рахунку, відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні №52021000000000193 від 14 квітня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Мельник Тетяни Миколаївни - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Панаід

Судді Д.Г. Михайленко

В.І. Панкулич