Документ № 103083572

Головуючий суддя у 1-й інстанції: Кравчук О. О.Справа № 641/6379/18

Доповідач: Глотов М.С.Провадження №11-кп/991/13/22

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

08 лютого 2022 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Глотова М. С.,

суддів: Никифорова А. С., Павлишина О. Ф.,

за участю:

секретаря судового засідання Міленко О. В.,

прокурора Кимлика Р. В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Михайлова А. Л., Шкабєріна А. В., Давіденко Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кимлика Романа Володимировича про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Селидове Донецької області, без місця реєстрації на

території України, фактично проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні

кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні №52016000000000367,

В С Т А Н О В И Л А:

І. Процедура

1. Судове провадження у цій справі Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду розпочате згідно з поданим 01.02.2022 відповідно до ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) прокурором клопотанням про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу (т. 39 а. с. 161-170).

ІІ. Вимоги та доводи клопотання

2. У клопотанні прокурор зазначив прохання застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього до набрання законної сили вироком Вищого антикорупційного суду від 06 серпня 2021 року, але не довше ніж на 60 (шістдесят) днів, обов`язків: (1) прибувати за кожною вимогою до суду або до органу виконання покарань; (2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; (3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

2.1. Таке своє клопотання прокурор мотивував тим, що: (1) 06.08.2021 Вищий антикорупційний суд ухвалив обвинувальний вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено відповідне покарання; (2) під час судового розгляду кримінального провадження встановлено наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду; (3) ОСОБА_1 може планувати втечу з ціллю уникнення кримінальної відповідальності та переховування від суду чи органу виконання покарань; (4) відсутні перешкоди, які б запобігали залишенню обвинуваченим території України, оскільки він має діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що розширює можливості виїзду за кордон з метою ухилення від кримінальної відповідальності; (5) метою обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 та запобігання ухилення його від судового розгляду; (6) на відсутність перешкоди для залишення території України також вказують (а) досвід перетину обвинуваченим, який у період з 2013 року до цього часу неодноразово виїжджав за межі України, державного кордону України, (б) його тривале проживання і робота на території Донецької, Луганської областей, в Автономній Республіці Крим, що вказує на наявність у нього там тісних зв`язків, (в) а також знаходження у м. Донецьк та м. Севастополь нерухомості (квартир), належних його дружині ОСОБА_4 .

2.2. У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу з мотивів, наведених у ньому.

ІІI. Узагальнені позиції інших учасників

3. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.

3.1. Захисники Михайлов А. Л., Шкабєрін А. В. та Давіденко Н. О. заперечили щодо задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що: (1) доводи прокурора є припущеннями та належним чином не обґрунтовані; (2) ОСОБА_1 постійно прибував у судові засідання та дотримувався інших процесуальних обов`язків; (3) обвинувачений лише один раз виїжджав за межі України, а саме в 2017 році на відпочинок в Туреччину; (4) запобіжний захід застосовується лише за умови наявності доведеного ризику, існування якого сторона обвинувачення не довела; (5) ОСОБА_1 має обов`язки передбачені його процесуальним статусом і додаткового обтяження не потребує; (6) обвинувачений із 2018 року зареєстрований в м. Києві, що унеможливлює його переховування на непідконтрольній Україні території.

3.2. Обвинувачений ОСОБА_1 також заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що: (1) квартиру в Севастополі дружина відчужила у травні 2015 року, а квартира в м. Донецьку ще є; (2) крім поїздки в Туреччину, один раз він їздив до Польщі у 2018 році.

IV. Межі розгляду клопотання

4. Рішення суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ч. 1 ст. 370 КПК).

4.1. При вирішенні питання на які з доводів клопотання прокурора та заперечення сторони захисту надавати відповіді в ухвалі, колегією суддів обов`язково враховуються положення ч. 6 ст. 9, ч. 1 ст. 405 КПК та обставини, наведені у ст. ст. 132, 177-179, 194, 196 КПК, котрі з`ясовуються при застосуванні до особи запобіжного заходу.

4.2. Ураховуючи вищенаведене, колегією суддів у ході розгляду клопотання прокурора перевіряються обставини, які свідчать про (1) наявність обґрунтованої підозри, (2) існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, та (3) неможливість запобігти ризикам в інший спосіб, ніж шляхом застосування запобіжного заходу із покладенням обов`язків.

V. Обставини, установлені апеляційним судом

5. Під час розгляду клопотання прокурора встановлено, що:

5.1. Згідно з вироком Вищого антикорупційного суду від 06.08.2021 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК (в редакції станом на 04.06.2014 зі змінами, внесеними Законом України №1261-VII від 13.05.2014), та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, зазначені у п. 1, підп. «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, строком на 2 (два) роки, та штрафом у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.

5.1.1. Так, суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винуватим в умисному, з корисливих мотивів, із метою одержання неправомірної вигоди для Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Трансфербутик» (далі - ТзОВ ФК «Трансфербутик»), використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, шляхом укладання від імені Комунального підприємства (далі - КП) «Харківводоканал» договору №169/7-УТ/15 про переведення боргу від 31.07.2015 та угоди №170/7-ПД/15 про порядок проведення розрахунків від 31.07.2015, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи - Акціонерної компанії (далі - АК) «Харківобленерго», якій кошти в сумі 19 625 004,84 грн не надійшли.

5.1.2. Зокрема, наведених висновків щодо вчинення обвинуваченим зловживання службовим становищем Вищий антикорупційний суд дійшов у зв`язку із тим, що: (1) між АК «Харківобленерго» (постачальник), основним акціонером (65%) якого є держава Україна в особі Фонду державного майна України, та КП «Харківводоканал» (споживач), існували договірні відносини з приводу продажу постачальником електричної енергії споживачу; (2) через порушення строків здійснення платежів за договором станом на 01.06.2015 у КП «Харківводоканал» перед АК «Харківобленерго» виникла заборгованість на суму 332 012 115,82 грн, про яку знав ОСОБА_1 ; (3) обвинувачений, із огляду на займану ним посаду, був обізнаний з порядком проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії, передбаченим ч. 2 ст. 15-1, ч. 8 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», п. 6.3. «Правил користування електричною енергією», затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996, п. 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1136 від 19.07.2000, у відповідності до якого оплата вартості поставленої електроенергії має проводитися виключно на поточний рахунок енергопостачальника із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку; (4) в порушення такого порядку ОСОБА_1 підписав договір №169/7-УТ/15 та угоду №170/7-ПД/15 про порядок проведення розрахунків від 31.07.2015 від імені КП «Харківводоканал»; (5) у зв`язку з укладенням вказаних договору та угоди безпосередньо на рахунок обленерго 19 625 004,84 грн водоканал не перерахував, а частинами, загалом на суму 18 148 000,00 грн, сплатив їх на банківські рахунки ТзОВ ФК «Трансфербутик», яке вказані кошти на рахунок АК «Харківобленерго» не перерахувало; (6) вказані спільні умисні дії, у тому числі й ОСОБА_1 , завдали АК «Харківобленерго» збитків у розмірі 19 624 004,84 грн, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

5.2. ОСОБА_1 від імені КП «Харківводоканал» підписав договір №169/7-УТ/15 та угоду №170/7-ПД/15 про порядок проведення розрахунків від 31.07.2015 (т. 21 а. с. 167-170).

5.3. В період із 05.08.2015 по 01.04.2016 КП «Харківводоканал» на виконання умов угоди про порядок проведення розрахунків №170/7-ПД/15 від 31.07.2015 перерахувало кошти з банківських рахунків КП «Харківводоканал» на банківські рахунки ТОВ «ФК «Трансфербутик» платіжним дорученнями всього на суму 18 148 000 грн (т. 22 а. с. 143-435).

5.4. Вищезазначені дії ОСОБА_1 суд кваліфікував як умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, тобто такі наслідки, які у більше ніж двісті п`ятдесят разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, інтересам юридичної особи.

5.5. Крім того, згідно з вироком від 06.08.2021 до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 3, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК.

5.5.1. Зазначений запобіжний захід ОСОБА_1 неодноразово було продовжено.

5.5.2. Зокрема, 24.11.2021 колегія суддів продовжила дію домашнього арешту, але зі зміною його із цілодобового на нічний.

5.5.3. 23.01.2022 термін дії вказаного запобіжного заходу закінчився й клопотання про продовження його дії не було розглянуте 20.01.2022 у зв`язку із неприбуттям обвинуваченого ОСОБА_1 через погіршення стану здоров`я в судове засідання (т. 36 а. с. 186, 234-236; т. 39 а. с. 43-183).

6. Крім того, колегією суддів в ході перевірки доводу щодо наявності ризику переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду встановлено, що:

6.1. ОСОБА_1 у відповідності до листка з обліку кадрів працював у м. Донецьк - з червня 1992 по травень 2008, у м. Луганськ - з травня 2008 по червень 2010, у м. Сімферополь - з липня 2012 по квітень 2014 (т. 13 а. с. 159-160);

6.2. ОСОБА_4 , яка є дружиною ОСОБА_1 , згідно з поданою декларацією за 2015 рік, є власником квартир у м. Донецьку та у м. Севастополь (т. 13 а. с. 161-166). Й жодних доказів відчуження зазначеного майна суду не надано.

6.3. Щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону України та виїздів ним за кордон, то у матеріалах судового провадження відомості щодо цього відсутні, хоча обвинувачений і не заперечував поїздки у 2018 в Польщу та відпочинку в 2017 у Туреччині.

VI. Мотиви і висновки апеляційного суду

7. Надаючи оцінку обставинам, установленим під час розгляду клопотання, колегія суддів виходить із такого.

8. Під час перебування вироку на перегляді апеляційний суд вправі вирішувати питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.

8.1. Так, дійсно у кримінальному процесуальному законі відсутні норми, які б окремо регулювали порядок вирішення питання щодо застосування до обвинуваченого на стадії апеляційного оскарження запобіжного заходу із покладенням обов`язків.

8.2. Разом із тим: (1) під час підготовки до апеляційного розгляду суддя-доповідач наділений повноваженням одноособового розгляду інших клопотань, в тому числі щодо обрання, зміни або скасування запобіжного заходу (п. 3 ч. 1 ст. 401 КПК); (2) запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК); (3) кримінальний процесуальний закон передбачає можливість обрання запобіжного заходу не лише слідчим суддею, але й судом, оскільки законодавцем у ч. ч. 1 і 5 ст. 194 КПК поруч зі словами «слідчий суддя» зазначено слово «суд», яке у цьому кодексі використовується як загальне поняття, котрим у п. п. 20, 21, 22 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 30 КПК позначаються усі суди незалежно від інстанцій, а також його використано при зазначенні повноважень суду апеляційної інстанції у ст. ст. 404, 407, 418 КПК.

8.3. Ураховуючи наведене, апеляційний суд вправі упродовж періоду перебування вироку на стадії апеляційного оскарження, виходячи із положень ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 194, п. 3 ч. 1 ст. 401, ч. 1 ст. 405 КПК, вирішувати питання, пов`язані з обранням, зміною або скасуванням запобіжних заходів у відповідному кримінальному провадженні.

9. При цьому, вирішуючи чи обирати обвинуваченому за конкретних обставин певний запобіжний захід, колегія суддів має керуватися положеннями ст. 178, 194 КПК.

9.1. Так, суду в ході вирішення наведеного питання зазвичай належить з`ясувати чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: ( 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; ( 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; ( 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК).

9.2. Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію обвинуваченого; 7) майновий стан обвинуваченого; 8) наявність судимостей у обвинуваченого; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ч. 1 ст. 178 КПК).

9.3. Так, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю (ч. 5 ст. 194 КПК).

9.4. Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу (ч. 7 ст. 194 КПК).

9.5. Водночас суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (ч. 2 ст. 194 КПК).

10. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи в частині існування обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить із того, що у чинному КПК, як і в інших законах України та підзаконних актах, поняття «обґрунтована підозра» відсутнє.

10.1. Тому, на підставі ч. 5 ст. 9 КПК враховується зазначене поняття в розумінні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно з яким «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» / Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, заява №42310/04).

10.2. Але, колегія суддів зауважує, що стандарт «обґрунтованої підозри», який використовується судом під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж у ході вирішення ним питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (п. 184 рішення Великої Палати ЄСПЛ від 28.11.2017 у справі «Мерабішвілі проти Грузії» / Merabishvili v. Georgia, заява №72508/13).

10.3. Отже, колегія суддів з`ясовує чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, своїми діями могла вчинити кримінальне правопорушення.

10.4. Так, ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження обставини, зазначені у підп. 5.1-5.4 п. 5 цієї ухвали, колегія суддів вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_1 міг вчинити кримінальне правопорушення - зловживання службовим становищем, шляхом укладання від імені КП «Харківводоканал» договору №169/7-УТ/15 про переведення боргу від 31.07.2015 та угоди №170/7-ПД/15 про порядок проведення розрахунків від 31.07.2015, що, за версією сторони обвинувачення, спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи - АК «Харківобленерго».

10.5. Однак вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявність у діях ОСОБА_1 вини у вчиненні злочину, оскільки під час обрання запобіжного заходу судом не перевіряється правильність кваліфікації дій особи та не застосовується стандарт «поза розумним сумнівом».

10.5.1. Адже обставини обвинувачення на рівні стандарту доказування «обґрунтованої підозри» підтверджуються рядом доказів, наведених у вироку суду.

10.5.2. Тому, у світлі конкретних обставин цієї справи, без надання оцінки оскаржуваному вироку суду з точки зору його обґрунтованості, а наявним в матеріалах провадження доказам з точки зору їх допустимості, колегія суддів вважає, що в рамках судового контролю, який здійснюється судом при розгляді клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу, виходячи з наявних матеріалів кримінального провадження, можливо дійти висновку про наявність обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, яке відповідає стандарту доказування «обґрунтована підозра».

11. Крім «обґрунтованої підозри» обов`язковою умовою, за наявності якої до особи може бути застосовано запобіжний захід, є існування хоча б одного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.

11.1. Адже підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений… може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).

11.2. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК).

11.3. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).

11.4. Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави», який є значно нижчим у порівнянні зі стандартами доказування «обґрунтована підозра» і «поза розумним сумнівом».

11.5. У ході застосування наведених положень кримінального процесуального закону до обставин цієї справи, зважаючи на обставини, зазначені у підп. 5.1 і 5.5 п. 5, п. 6 цієї ухвали, колегія суддів вважає, що ймовірність переховування обвинуваченого від суду чи органу виконання покарань існує. Зокрема, про ймовірність настання вказаних обставин переконливо у своїй сукупності свідчать факти (1) ухвалення вироку, за яким ОСОБА_1 засуджено до реального покарання у вигляді позбавлення волі, (2) достатньо висока вірогідність наявності у нього зв`язків у містах Донецьку, Луганську та в Автономній Республіці Крим, територію яких Україна тимчасово не контролює, з огляду на попередній багаторічний досвід роботи, (3) а також наявність в дружини обвинуваченого у власності житла в м. Донецьку та у м. Севастополі.

11.6. Однак вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом обвинувачений здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. І ці факти стороною захисту не було спростовано.

11.7. Тому, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо недоведеності існування зазначеного ризику.

12. У свою чергу під час з`ясування питання чи можливо запобігти установленому ризику в інший спосіб, ніж шляхом застосування запобіжного заходу із покладенням обов`язків, колегія суддів виходить із такого:

12.1. При вирішенні цього питання колегія суддів використовує стандарт доказування «достатні підстави».

12.2. Так, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

12.3. Поруч з цим особисте зобов`язання, яке полягає у покладенні на обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього судом обов`язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу (ст. 179 КПК), і про застосування якого просить прокурор, є найбільш м`яким запобіжним заходом (ч. 3 ст. 176 КПК). У зв`язку з цим в разі відмови у його обранні обвинувачений буде обтяжений лише одним обов`язком, визначеним п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК, необхідність дотримання якого співпадає лише з одним із трьох обов`язків, які просить прокурор покласти на ОСОБА_1 .

12.4. Зокрема, у випадку застосування особистого зобов`язання, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 179 КПК).

12.5. Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює прокурор, якщо справа перебуває у провадженні суду (ч. 3 ст. 179 КПК).

12.6. Ураховуючи обгрунтованість обвинувачення за стандартом «обґрунтована підозра» та обставини, які доводять існування ризику переховування обвинуваченого від суду чи органу виконання покарань, й обставини, перелік яких зазначено у ст. 178 КПК, а також нездатність запобігти вказаному ризику лише з огляду на обов`язки, покладені на особу ч. 7 ст. 42 КПК, колегія суддів вважає за необхідне застосувати особисте зобов`язання.

12.7. При цьому апеляційним судом відхиляються заперечення захисту з приводу постійного прибуття ОСОБА_1 у судові засідання та дотримання ним інших процесуальних обов`язків, оскільки вказані обов`язки він виконував, зокрема, й ураховуючи, що перебував під дією більш обтяжливого ізоляційного запобіжного заходу (цілодобовий домашній арешт, який згодом було пом`якшено до домашнього арешту в нічну пору доби).

13. Водночас, надаючи оцінку проханню прокурора разом із застосуванням до ОСОБА_1 запобіжного заходу покласти на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК, колегія суддів зазначає наступне.

13.1. Обвинувачений зобов`язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді (ч. 7 ст. 42 КПК).

13.2. Аналізуючи та порівнюючи прохальну частину клопотання прокурора та норми ч. 7 ст. 42 КПК в контексті заперечень сторони захисту, варто зазначити, що: (1) норми ч. 1 ст. 179 КПК чітко пов`язують застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання як гарантію виконання покладених відповідно до ст. 194 КПК обов`язків, а тому застосування вказаного запобіжного заходу без покладення обов`язків, передбачених саме ст. 194 КПК, неможливе; (2) вимоги ч. 7 ст. 42 КПК не передбачають для обвинуваченого обов`язків (а) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також (б) повідомляти суд про зміну свого місця проживання, в той час як в комплексі з обов`язком прибувати за кожною вимогою їх покладення на особу є суттєвою гарантією запобігання ризику переховування.

13.3. Із огляду на вищенаведене та обставини даного кримінального провадження, зазначені у підп. 5.5 п. 5 і п. 6 цієї ухвали, колегія суддів вважає що в даному випадку запобігти встановленому ризику переховування можливо шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання разом із покладенням обов`язків, оскільки наявність у нього лише обов`язків зазначених в ч. 7 ст. 42 КПК, не зможе запобігти такому ризику.

13.4. Зокрема, запобігти ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, можливо шляхом покладення на обвинуваченого обов`язків, зазначених у п. п. 1, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК.

14. Тому, ураховуючи установлені обставини та зважаючи на позицію прокурора щодо наявності ризику, який хоч і не зменшився, але якому можна запобігти в разі застосування особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, колегія суддів дійшла висновку про можливість застосування до обвинуваченого вказаного запобіжного заходу з покладенням обов`язків.

15. Із огляду на те, що обов`язки, передбачені ч. ч. 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців (1-ше реч. ч. 7 ст. 194 КПК), наведене виправдовує застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу та покладення обов`язків на період не довше ніж на 60 днів.

16. Отже, клопотання прокурора необхідно задовольнити.

Керуючись ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 22, 26, 178, 179, 193, ч. 7 ст. 194, ст. 418 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кимлика Романа Володимировича задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього до набрання законної сили вироком Вищого антикорупційного суду від 06 серпня 2021 року, але не довше ніж на 60 (шістдесят) днів, до 09 квітня 2022 року, обов`язків: (1) прибувати за кожною вимогою до суду або до органу виконання покарань; (2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; (3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:М.С. Глотов

Судді:А. С. Никифоров

О. Ф. Павлишин