- Головуюча суддя (АП ВАКС): Калугіна І.О.
- Суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю., Михайленко Д.Г.
- Секретар : Шковири А.М.
Справа № 991/8808/21
Провадження № 11-сс/991/72/22
Слідчий суддя: Крикливий В. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2022 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючого судді - Калугіної І. О.,
суддів - Семенникова О. Ю., Михайленка Д. Г.,
секретар судового засідання - Шковира А. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_1 та адвоката Когутницького Вячеслава Миколайовича, подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2020 року про продовження строку відсторонення від посади в кримінальному провадженні № 52021000000000398 від 12 серпня 2021 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини
Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 52021000000000398 від 12 серпня 2021 року за підозрою судді Тиврівського районного суду Вінницької області (далі - Тиврівський районний суд) ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), що за версією органу досудового розслідування виразилися у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища та в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища.
17 вересня 2021 року Генеральним прокурором Венедіктовою І. В. складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (Т. 1 а.с. 16), яке цього ж дня оголошено та вручено підозрюваному, що підтверджується підписом останнього (Т. 1 а.с. 24).
12 листопада 2021 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду підозрюваного ОСОБА_1 відсторонено від адміністративної посади голови Тиврівського районного суду на строк до 12 січня 2022 року включно.
Ураховуючи, що сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими способами протягом дії попередньої ухвали, 29 грудня 2021 року прокурор САП звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про продовження строку відсторонення підозрюваного ОСОБА_1 від адміністративної посади голови Тиврівського районного суду (далі - клопотання).
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 11 січня 2022 року продовжив строк відсторонення підозрюваного ОСОБА_1 від посади голови Тиврівського районного суду до 11 березня 2022 року включно.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Когутницький В. М. подали до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги, в якій ставлять вимогу про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової ухвали про залишення без задоволення клопотання.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційних скарг, посилаються на те, що висновки слідчого судді є необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. На їхнє переконання, об`єктивних та достатніх підстав для задоволення клопотання та продовження строку відсторонення ОСОБА_1 від адміністративної посади в слідчого судді не було. Зазначають, що слідчий суддя не звернув увагу на те, що клопотання не відповідає вимогам ч. 2 ст. 155 КПК України, зокрема в ньому не зазначено перелік свідків, яких прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання; із клопотанням до суду звернулася неналежна особа; підозра є необґрунтованою, оскільки містить ознаки провокації та ґрунтується лише на показах свідка ОСОБА_2 , відносно якого на сьогоднішній день проводиться досудове слідство в трьох кримінальних провадженнях; жоден з працівників суду не підтвердив так званий тиск чи вплив підозрюваним на них; на сьогоднішній день досудове розслідування завершено, всі свідки вже допитані, а отже жодного впливу на них підозрюваний чинити не може.
Позиції учасників судового провадження
Від підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Когутницького В. М. до суду надійшли клопотання про розгляд апеляційних скарг за їхньої відсутності. Додатково зазначали, що вимоги апеляційних скарг підтримують в повному обсязі та просить задовольнити.
Від прокурора до суду також надійшло клопотання про розгляд апеляційних скарг за відсутності сторони обвинувачення. Зазначив, що апеляційна скарга є необґрунтованою та в ній не наведено жодної підстави, передбаченої ст. 409 КПК України для скасування судового рішення. Тож, на думку сторони обвинувачення, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою.
На підставі ст. 406 КПК України вищезазначене є підставою для розгляду апеляційних скарг у порядку письмового провадження.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.
Згідно із ч. 5 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є відсторонення від посади.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і відсторонення від посади, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
За положеннями ч. 1 ст. 154 КПК України відсторонення від посади як один із заходів забезпечення кримінального провадження може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.
Згідно ч. 1 ст. 157 КПК України, необхідною умовою для відсторонення особи від посади є наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який перебуваючи на посаді може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Водночас, слідчий суддя під час розгляду клопотання про відсторонення від посади зобов`язаний врахувати наявність правової підстави для відсторонення від посади, достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, та наслідки відсторонення від посади для інших осіб (ч. 2 ст. 157 КПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 158 КПК України, прокурор має право звернутися до суду з клопотанням про продовження строку відсторонення від посади, яке розглядається в порядку, передбаченому статтею 156 цього Кодексу.
Разом з тим, слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку відсторонення від посади, якщо прокурор не доведе, що: 1) обставини, які стали підставою для відсторонення від посади, продовжують існувати; 2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими способами протягом дії попередньої ухвали (ч. 2 ст. 158 КПК України).
Тобто, розглядаючи клопотання про продовження строку відсторонення особи від посади слідчий суддя керується приписами, якими врегульовано застосування цього заходу, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків та спливу строків досудового розслідування.
На переконання колегії суддів, стороною обвинувачення доведено наявність правових підстав для продовження строку відсторонення підозрюваного ОСОБА_1 від посади голови Тиврівського районного суду, оскільки в цьому кримінальному провадженні наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 157 КПК України, продовжують існувати та не зменшились.
Так, слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали, дослідивши матеріали провадження, дійшов мотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, не вирішуючи при цьому питання про доведеність винуватості та остаточність кваліфікації його дій. Тому, твердження сторони захисту стосовно здійснення слідчим суддею неналежної перевірки обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення є надуманими та спростовуються матеріалами провадження. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість наведеного висновку слідчого судді апеляційна скарга сторони захисту не містить.
Крім того, надаючи оцінку зазначеним в апеляційних скаргах доводам у частині наявності ознак провокації, що полягала у підбурюванні ОСОБА_3 з боку ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає про неможливість встановлення наявності або відсутності ознак провокації лише за змістом протоколів негласних слідчих (розшукових) дій та допиту свідка, тобто без комплексної оцінки усіх доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження у їх сукупності, та зазначає, що наявність таких ознак не може стверджуватися лише з огляду на певні окремі фрази, вирвані із загального контексту, на які посилається захист, тим більше, що загальний контекст вищезазначених протоколів не дає підстав стверджувати наявність провокації. Разом з тим, остаточна оцінка вказаним обставинам має надаватись під час судового провадження при розгляді справи по суті на підставі дослідження всіх наявних у матеріалах кримінального провадження доказів.
Отже, колегія суддів вважає, що надані прокурором до клопотання докази можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, а доводи апеляційних скарг їх не спростовують.
Вирішуючи питання щодо наявності в цьому кримінальному провадженні встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених ч. 1 ст. 157 КПК України, та надаючи оцінку доводам сторони захисту стосовно відсутності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає про таке.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд, при розгляді справи по суті, може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Завершення досудового розслідування в кримінальному та відкриття сторонам матеріалів такого кримінального провадження не звільняє суд на стадії розгляду справи по суті допитати всіх свідків, оскільки, як уже зазначено, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Таким чином, доводи сторони захисту про те, що всі свідки в даному кримінальному провадженні уже допитані та підозрюваний жодного впливу них не вчиняє та чинити не може є безпідставними.
Крім того, твердження осіб, які подали апеляційні скарги про те, що з клопотанням до суду мав звернутися саме Генеральний прокурор є нерелевантними, оскільки положення на які вони посилаються, а саме Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 15 квітня 2020 року в цій частині втратив чинність та відповідно до ч. 1 ст. 158 КПК України, діючої на час розгляду клопотання, з відповідним клопотанням про продовження строку відсторонення від посади звернувся прокурор, що й було дотримано під час розгляду клопотання.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання, зазначені в поданих до суду апеляційних скаргах, також не спростовують висновків слідчого судді.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що додані до клопотанням матеріали свідчать про наявність правових підстав для продовження строку відсторонення підозрюваного від посади, оскільки перебування підозрюваного на займаній посаді може призвести до настання негативних наслідків та перешкоджатиме здійсненню досудового розслідування. На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.
При цьому суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегією суддів не встановлено невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.
У зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. 309, 392, 404-407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_1 та адвоката Когутницького Вячеслава Миколайовича, подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2020 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя І. О. Калугіна
Судді Д. Г. Михайленко
О. Ю. Семенников