- Головуючий суддя (ВАКС) : Дубас В.М.
- Секретар : Ляшинської А.Ю.
- Прокурор : Андронова А.В.
Справа № 991/821/22
Провадження 1-кс/991/831/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1
(далі-слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
представника заявника ОСОБА_3,
прокурора ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_5 від 31.01.2022 про скасування арешту майна,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий опис судового провадження.
07.02.2022 до ВАКС надійшло клопотання ОСОБА_5 (далі- заявник) про скасування арешту належного йому нерухомого майна за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна №1774471312101 та адресою нежитлового приміщення №І, 69, об`єкту нежитлової нерухомості, опис об`єкта: загальна площа 135.8 кв.м., опис: в житловому будинку літ. А-5 в підвалі нежитлове приміщення № І поз. 1-3 заг. пл. 41,1 кв.м.; на І поверсі приміщення № 69 поз. 1-10 заг. пл. 94,7 кв.м. адреса: АДРЕСА_1, накладеного на підставі виникнення обтяження: листа слідчого Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 № 06-9305-01 від 28.12.2004 р.
Відповідно до частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) протоколом автоматичного визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ОСОБА_1, яким призначено судовий розгляд даного клопотання на 08.02.2022 з перервою до 16.02.2022.
2. Короткий виклад клопотання та позицій учасників судового провадження.
У клопотанні заявник стверджує, що «йому на підставі свідоцтва, посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 27.02.2019, зареєстрованому в реєстрі під № 159, на праві власності належить: нежитлові приміщення АДРЕСА_2, технічний опис майна: в житловому будинку літ. А-5 в підвалі нежитлове приміщення № 1 поз. 1-3 заг. пл. 41,1 кв.м.; на І поверсі приміщення № 69 поз. 1-10 заг. пл. 94,7 кв.м., яке придбане 18.01.2019 на електронних торгах, що підтверджується Актом про проведені електронні торги від 14.02.2019, проведених в рамках виконавчого провадження № 56843670 щодо стягнення з гр. ОСОБА_8 (адреса: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ КБ «ПриватБанк». Виконавче провадження, в рамках якого були проведені електронні торги має статус «закінченого».
Однак, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1774471312101) на вищевказане майно накладено арешт, а саме: номер запису про обтяження: 30470233; дата, час державної реєстрації: 13.01.2005 11:28:50; державний реєстратор: приватний нотаріус ОСОБА_7, Дніпропетровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл.; підстава виникнення обтяження: лист, серія та номер: 06-9305-01, виданий 28.12.2004, видавник: Генеральна прокуратура України, слідчий ОСОБА_6 ; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45715540 від 27.02.2019 10:14:38, приватний нотаріус ОСОБА_7, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл.; вид обтяження: арешт нерухомого майна; відомості про реєстрацію до 01.01.2013 р.: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 1603822, 13.01.2005 11:28:50, реєстратор: Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Дніпровський міський нотаріальний округ; опис предмета обтяження: 135,8 кв.м.
В листі Генеральної прокуратури України № 06-9305-01 від 28.12.04, підписаного слідчим в особливо важливих справах ОСОБА_6 повідомляється, що Генеральною прокуратурою України розслідується кримінальна справа № 49-964 за обвинуваченням ОСОБА_9, ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.
01.03.2017 Генеральна прокуратура України листом № 23/1/2-11015-97 повідомила начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, що в рамках листа № 06-9305-01 виданого 28.12.2004 р., яким накладено заборону на проведення нотаріальних дій з об`єктами нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 на загальну площу 135,8 м2. Після чого, рішення щодо накладення арешту на вказане майно не приймалось. У подальшому вказана кримінальна справа об`єднана із кримінальною справою № 49-800, відомості про яку внесено 05.11.2013 до ЄРДР за № 42013000000000398 у ході досудового розслідування якого, рішення про накладення арешту не приймалось».
Відтак, на думку заявника, рішення про арешт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 з внесенням в «Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 1603822, 13.01.2005 11:28:50» прийнято безпідставно, протиправно та необґрунтовано, й тому скаржник звернувся до слідчого судді ВАКС з клопотанням про скасування арешту належного йому майна.
До клопотання додано належним чином завірені копії: 1) інформаційної довідки про арешт майна; 2) свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомості; 3) інформація про виконавче провадження; 4) копії листів Генеральної прокуратури від 28.12.2004 р. та 01.03.2017 р.; 5) наказ Мін`юсту від 21.07.2021 № 2485/7; 6) копію відповіді на адвокатський запит.
В судових засіданнях 08.02.2022, 16.02.2022 представник заявника адвокат ОСОБА_3 -підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
У судові засідання викликався представник НАБУ, який не прибув, однак старший детектив НАБУ ОСОБА_11 надіслав клопотання від 15.02.2022, де зазначив, що він підтримує правову позицію процесуального керівника у даному кримінальному провадженні і просив розглянути вказане клопотання без його участі, додавши до клопотання витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42013000000000013.
В судовому засіданні 16.02.2022 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі-САП ОГП) ОСОБА_4 повідомила, що згідно постанови про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 26.01.2022, підписаної генеральним прокурором ОСОБА_12, в рамках досудового розслідування кримінального провадження від 17.01.2013 № 42013000000000013 змінено групу прокурорів, в яку, серед інших, входить і вона, а також, що кримінальне провадження №42013000000000398 об`єднано з кримінальним провадженням №42013000000000013, і об`єднаному кримінаному провадженню присвоєно №42013000000000013, про що надала витяг з ЄРДР по об`єднаному кримінальному провадженню № 42013000000000013 від 17.01.2013, з якого вбачається що заявник безпосередньо не є особою, якій повідомлено про підозру і не є учасником кримінального провадження. З приводу клопотання заявника про скасування арешту майна, прокурор ОСОБА_4 вважала, що таке не підлягає задоволенню, оскільки в рамках кримінальної справи №49-800 слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 в листі від 28.12.2004 № 06-9305-01 просив лише «заборонити проведення нотаріальних дій», що не тотожно інститут накладення арешту в розумінні статті 126 КПК 1960 року., під час чинності якого почалась розслідуватись кримінальна справа №49-800. Тобто будь-якого документа, який би свідчив, що слідчий вособливо важливихсправах Генеральноїпрокуратури України ОСОБА_6 наклаварешт намайно в кримінальнійсправі №49-800 немає, а відтак, самого факту арешту майна в розумінні статті 126 КПК 1960 року та арешту майна в розумінні статті 170 КПК 2012 року не існує. Тому клопотання заявника не може бути задоволено в межах кримінального судочинстваа, проте заявник має права оскаржити дії нотаріуса, в порядку адміністративного судочинства. При цьому прокурор ОСОБА_4 надала витяг з Єдиного реєстру судових рішень ухвали від 08.09.2021 у справі № 757/48136/21-к, згідно якої слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_13 відмовив у відкритті провадження за клопотанням про скасування арешту майна, яке є і предметом розгляду клопотання про скасування арешту майна в рамках даної судової справи, та згодом ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 23.12.2021 ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.09.2021 залишено без змін, а апеляційну скаргу представника заявника - адвоката ОСОБА_3 - без задоволення.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Відповідно до частини 1 статті 32 КПК кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності ВАКС згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу. Кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, що вчинені на території України і віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, здійснює ВАКС.
Правові підстави належності кримінальних проваджень до предметної підсудності ВАКС визначені статтею 33-1 з урахуванням статті 216 КПК.
Згідно із статтею 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальніпровадження стосовнокорупційних кримінальнихправопорушень,передбачених впримітці статті 45 Кримінального кодексу України (КК), статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявнахоча бодна зумов,передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.
Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369,369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) кримінальне правопорушення вчинено:
- Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України;
- державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»;
- депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;
- суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
- прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»;
- особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище;
- військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;
- керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 КК, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 КК або у пункті 1 цієї частини.
З наданого прокурором витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні від 17.01.2013 №42013000000000013 підозрюваним у такому кримінальному провадженні є особа, яка обіймала посади, зазначена в пункті 1 частині 5 статті 216 КПК, та відтак таке провадження підсудне ВАКС.
3.2. Судовим розглядом встановлено, що заявник 18.01.2019 придбав майно (яке є предметом розгляду даного клопотання), на електронних торгах, що підтверджується актом про проведені електронні торги від 14.02.2019, проведених в рамках виконавчого провадження № 56843670 щодо стягнення з гр. ОСОБА_8 (адреса: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ КБ «ПриватБанк». Виконавче провадження, в рамках якого були проведені електронні торги має статус «закінченого».
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1774471312101): номер запису про обтяження: 30470233; дата, час державної реєстрації: 13.01.2005 11:28:50; державний реєстратор: приватний нотаріус ОСОБА_7, Дніпропетровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл.; щодо такого майна зазначено, що нього накладено арешт, та підстава виникнення обтяження: лист, серія та номер: 06-9305-01, виданий 28.12.2004, видавник: Генеральна прокуратура України, слідчий С.С Гогільчин.
3.3. Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу, а втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а саме кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують праводержави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
На рівнінаціонального законодавствагарантії захиступрава власностізакріплені устатті 41Конституції України,за змістомякої коженмає правоволодіти,користуватися ірозпоряджатися своєювласністю,результатами своєїінтелектуальної,творчої діяльності. Правоприватної власностінабувається впорядку,визначеному законом. Громадянидля задоволеннясвоїх потребможуть користуватисяоб`єктамиправа державноїта комунальноївласності відповіднодо закону. Ніхтоне можебути протиправнопозбавлений прававласності.Право приватноївласності єнепорушним. Примусовевідчуження об`єктівправа приватноївласності можебути застосованелише яквиняток змотивів суспільноїнеобхідності,на підставіі впорядку,встановлених законом,та заумови попередньогоі повноговідшкодування їхвартості.Примусове відчуженнятаких об`єктівз наступнимповним відшкодуваннямїх вартостідопускається лишев умовахвоєнного чинадзвичайного стану. Конфіскаціямайна можебути застосованавиключно зарішенням судуу випадках,обсязі тапорядку,встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Цей принцип конкретизовано в частині 1 статті 321 Цивільного кодексу України (ЦКУ), згідно з якою право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому за частиною 2 статті 321 ЦКУ, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом., та згідно з статтею 391 ЦКУ, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.
Зокрема, відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, арешт на майно міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, а саме шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду. Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам. Особи, яким передано майно, попереджаються під розписку про кримінальну відповідальність за його незбереження. Не підлягають описові предмети першої потреби, що використовуються особою, у якої проводиться опис, і членами її родини. Перелік цих предметів визначено в Додатку до Кримінального кодексу України. Арешт майна і передача його на зберігання оформляються протоколом, який підписується особою, що проводила опис, понятими і особою, яка прийняла майно на зберігання. До протоколу додається підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна. Для встановлення вартості описаного майна в необхідних випадках запрошується спеціаліст, який також підписує протокол і опис майна з його оцінкою. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. Також, у разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з частиною 1 статті 214 КПК України 1960 року підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення.
Правова природа арешту майна практично не змінилася і з прийняттям нового КПК 2012 року, проте норми такого більш детально регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Зокрема, відповідно до частини 1 статті 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до частини 1 статті 174 КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При цьому, згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК 2012 року, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Тобто питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, повинно вирішуватись в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Як вбачаєтьсязі змістулиста №06-9305-01від 28.12.2004слідчий вособливо важливихсправах Генеральноїпрокуратури України ОСОБА_6 в рамках кримінальної справи №49-800 не накладав будь-якого арешту, а виключно просив «заборонити проведення нотаріальних дій», правовий зміст чого не тотожній змісту поняття «накладення арешту», яке було передбачене статтею 126 КПК 1960 року, під час дії якого розслідувалась кримінальна справа № 49-800.
Тобто зазначення такого виду обтяження як «арешт майна» не відповідаєфактичному змістулиста №06-9305-01від 28.12.2004,а відтакслідчий суддявважає,що уданому випадкуне доведенофактична наявністьарешту майна,придбаного у2019році заявником. Загалом суду ненадано будь-якого процесуального документа, яким би слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 накладав арешт на майно.
Також згідно із відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 у справі №804/5501/14 задоволено адміністративний позов попереднього власника майна (придбаного заявником у 2019 році) ОСОБА_8 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції за участі третьої особи Генеральної прокуратури України - та зобов`язано Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції внести відповідні відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про зняття арешту з нежитлового приміщення загальною площею 135,8 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_8 на праві приватної власності. В такій постанові зокрема зазначено, що «встановленим є той факт, що слідчий ОВС ОСОБА_6 постанови про накладення арешту на нежитлове приміщення, загальною площею 135.8 кв.м.., розташованого за адресою АДРЕСА_1 не виносив, а отже підстави для накладення арешту не було. Відповідач щодо цієї обставини не заперечував. На час судового розгляду справи та винесення рішення, арешт з нерухомого майна позивача не знятий».
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 у справі №804/5501/14 залишено без змін зазначену вище постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2014, яка відтак набрала законної сили.
3.4. З огляду на наведене вище, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання про скасування арешту майна.
Керуючись статтями 7, 9, 174, 369, 372, 532 КПК суд,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_5 від 31.01.2022 про скасування арешту майна.
Ухвала не підлягає оскарженню та набирає законної сили негайно після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 18.02.2022.
Слідчий суддя ОСОБА_1