- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Глотов М.С.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/431/22Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/114/22
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
УХВАЛА
І м е н е м У к р а ї н и
16 лютого 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
представника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 січня 2022 року у кримінальному провадженні №52019000000000925,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі було розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду /далі - Апеляційна палата/ згідно з апеляційною скаргою, яку 10.02.2022 в інтересах ОСОБА_8 подав його представник ОСОБА_6 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчого судді від 24.01.2022, постановлену згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. ч. 4, 5 ст. 173 КПК (т. 1 а. с. 235, 238-246, т. 2 а. с. 45-64, 144-147).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2022 задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора /далі - САП/ - накладено арешт на майно, вилучене 19.01.2022 детективом Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ за адресою: АДРЕСА_1, а саме: (1) ноутбук марки MacBook Air серійний номер C02CD2L0MNHQ; (2) мобільний телефон Iphone 7 Plus номер моделі MN512ZD/A серійний номер НОМЕР_1 з SIM-карткою абонентського номеру НОМЕР_2 .
3. Зазначена ухвала мотивована тим, що: (1) НАБУ у кримінальному провадженні №52019000000000925 від 19.10.2019 здійснюється досудове розслідування з приводу вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209Кримінального кодексу України /далі - КК/, у зв`язку з якими державним інтересам у результаті закупівель державним підприємством /далі - ДП/, належним до сфери управління Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України, було завдано тяжких наслідків; (2) у зв`язку із ймовірною причетністю ОСОБА_8 до зазначених кримінальних правопорушень за місцем його проживання у м. Києві 19.01.2022 проведено обшук, в ході якого були вилучені ноутбук марки MacBook Air серійний номер C02CD2L0MNHQ та мобільний телефон Iphone 7 Plus номер моделі MN512ZD/A серійний номер НОМЕР_1 із SIM-карткою абонентського номеру НОМЕР_2, якими користується ОСОБА_8 ; (3) зазначене майно, вилучене під час обшуку, відповідає ознакам речового доказу; (4) необхідність накладення арешту на вказане майно обумовлена потребою збереження речових доказів, оскільки наслідком незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може бути спотворення, приховання або знищення, доказів, що мають значення для досудового розслідування; (5) накладення арешту на ноутбук та мобільний телефон із SIM-карткою є виправданим, оскільки обумовлено потребою проведення експертних досліджень для отримання та збереження інформації, необхідної для розкриття злочину.
ІІI. Вимоги та доводи апеляційної скарги
4. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 просить: (1) поновити строк на апеляційне оскарження; (2) скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про арешт майна.
4.1. Необхідність поновлення строку на оскарження представник пояснює тим, що до суду вперше з апеляційною скаргою на вказане рішення він звернувся на третій день після отримання його повного тексту. У зв`язку із поверненням представнику такої апеляційної скарги на підставі ухвали від 01.02.2022 після її отримання поштою він повторно звернувся з нею до Апеляційної палати, зазначивши у тексті скарги клопотання про поновлення строку. на оскарження
4.2. Свою апеляційну скаргу ОСОБА_6 обґрунтовує: (1) відсутністю доказів причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень, досудове розслідування яких здійснюється у кримінальному провадженні №52019000000000925; (2) недопустимістю в якості доказів причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень, з приводу яких проводилося досудове розслідування, матеріалів, отриманих з використанням механізмів міжнародного співробітництва; (3) відсутністю неупередженості під час розгляду клопотання про арешт майна з боку слідчого судді; (4) тим, що рішення про накладення арешту на майно було постановлене після закінчення строків досудового розслідування; (5) невідповідністю майна, на яке накладено арешт, ознакам речових доказів; (6) ненаданням слідчим суддею в ухвалі оцінки ступеню втручання у права і свободи ОСОБА_8 у зв`язку з накладенням арешту на вилучене у нього майно, зважаючи на відсутність потреби накладення арешту на майно; (7) нечіткістю резолютивної частини оскаржуваної ухвали у зв`язку із незазначенням у ній конкретних заборони чи обмеження щодо розпорядження чи користування майном; (8) ненаведенням слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі мотивів вилучення SIM-картки; (9) недопустимістю інших матеріали у зв`язку із прийняттям рішення у кримінальному провадженні неуповноваженим прокурором, оскільки в матеріалах справи немає початкових постанов про групи прокурорів.
4.3. У судовому засіданні представник ОСОБА_6 просив задовольнити апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній. Щодо клопотання зазначив, що пропустив строк на апеляційне оскарження, оскільки не був обізнаний з мотивами повного тексту ухвали.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
5.1. Прокурор ОСОБА_7 не заперечував проти задоволення клопотання про поновлення строків.
Водночас він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, зазначивши про те, що: (1) арешт на майно накладено у межах строків досудового розслідування; (2) кримінальний процесуальний закон не зобов`язує долучати до клопотання постанови про групи прокурорів, які приймалися раніше, у зв`язку з чим було надано лише ту постанову, яка підтверджувала повноваження прокурора на момент звернення з клопотанням про арешт майна; (3) розслідування обставин, яких стосується це кримінальне провадження, одночасно здійснюється в декількох країнах (Україні та Естонії), через що створено декілька слідчих груп із своїми керівниками; (4) голова робочої групи від Естонії надсилав зібрані у ході розслідування в зазначеній країні матеріали до України; (5) файли об`ємом 4,8 Гб були записані на флеш-носій ємністю 64 Гб; (6) під час обшуку було виявлено і оглянуто ряд оргтехніки, але вилучено лише ту, яка містила потрібну інформацію; (7) під час проведення обшуку можливості копіювання знищеної інформації не було; (8) на робочому столі ноутбука виявлено певні файли, які можуть мати доказове значення, але його повний зміст не досліджувався; (9) на носіях є файли, які неможливо скопіювати; (10) акаунт Apple ID зареєстровано за електронною поштою ІНФОРМАЦІЯ_1 ; (11) втручання в права ОСОБА_8 було мінімальним.
5.2. Власник майна ОСОБА_8, будучи обізнаним про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибув, із клопотаннями про відкладення судового засідання чи розгляду апеляційної скарги за його особистої участі не звертався.
V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
6. Судове рішення має бути законне, обґрунтоване і вмотивоване (ч. 1 ст. 370 КПК).
6.1. Незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (п. 30 рішення Європейського суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/ від 27.09.2001 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» / Hirvisaari v. Finland, заява №49684/99).
6.2. Поруч із наведеним, у ході апеляційного перегляду рішення слідчого судді ретельній перевірці підлягають усі доводи апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19, абз. 9 п. 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №11-164сап21).
6.3. Тому, виходячи зі змісту ст. 2, ч. 6 ст. 9, ч. ч. 1, 3 ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 24, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів переглядає оскаржувану ухвалу в межах зроблених слідчим суддею в такому рішенні висновків, а також наведених на їх спростування доводів представника, ураховуючи висловлені прокурором заперечення щодо них.
6.4. Із урахуванням вищенаведеного, апеляційному суду належить з`ясувати наявність підстав для поновлення ОСОБА_6 строків на апеляційне оскарження. Крім того, у випадку їх поновлення, перевірці колегією суддів підлягатимуть доводи щодо: (1) відсутності з боку слідчого суддів неупередженості при розгляді клопотання про арешт майна; (2) прийняття рішення про накладення арешту на майно поза межами строків досудового розслідування; (3) невідповідності майна, на яке накладено арешт, критеріям речових доказів; (4) безпідставності накладення арешту на SIM-картку; (5) розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження; (6) не вирішення в оскаржуваній ухвалі питання щодо того, які заборони та обмеження прав власника нею застосовані; (7) необхідності долучення до клопотання про арешт майна постанов про визначення групи прокурорів за весь період досудового розслідування.
6.5. Водночас у ході апеляційного перегляду рішення про арешт майна, зважаючи на положення ч. ч. 1, 2 ст. 173 КПК, не підлягають окремому з`ясуванню питання щодо причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі в частині допустимості доказів його причетності, отриманих з використанням механізмів міжнародного співробітництва.
VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
7. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим ним висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо дотримання строку на апеляційне оскарження
8. Під час перевірки доводів клопотання представника, які стосуються поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів виходить із того, що відповідний строк передбачає ст. 395 КПК.
8.1. Зокрема, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення (п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК).
8.2. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк (ч. 5 ст. 115 КПК).
8.3. Так, у ході перевірки доводів щодо наявності підстав для поновлення строків на апеляційне оскарження колегією суддів установлено, що:
8.3.1. 24.01.2022 слідчий суддя в судовому засіданні за участю представника ОСОБА_6 постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання детектива - наклав арешт на майно ОСОБА_8 . У цьому судовому засіданні було проголошено її резолютивну частину, а повний текст проголошено 28.01.2022 (т. 1 а. с. 235, 238-246);
8.3.2. 31.01.2022 представник ОСОБА_6 звернувся до Апеляційної палати з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2022 (т. 2 а. с. 1-12, 39, 40);
8.3.3. ухвалою судді-доповідача Апеляційної палати від 01.02.2022 апеляційну скаргу, яка не містила клопотання про поновлення строку, повернуто особі, яка її подала у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження (т. 2 а. с. 41-42);
8.3.4. 10.02.2022 представник ОСОБА_6 повторно звернувся з апеляційною скаргою у якій заявив клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження (т. 2 а. с. 45-64, 144-147);
8.3.5. у матеріалах судового провадження відсутні докази, які б підтверджували, коли саме ухвалу судді-доповідача Апеляційної палати від 01.02.2022 було надіслано та вручено представнику ОСОБА_6 .
8.4. Із урахуванням положень ч. 5 ст. 115, п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК і того, що оскаржувану ухвалу постановлено 24.01.2022 за участі представника ОСОБА_6, строк на апеляційне оскарження для нього розпочався 25.01.2022 і останнім днем такого строку було 29.01.2022. Тому, враховуючи обставини, зазначені у підп. 8.3 п. 8 цієї ухвали, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді вважається такою, що подана ОСОБА_6 із пропуском строку на апеляційне оскарження.
8.5. Водночас пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду (ч. 1 ст. 117 КПК).
8.5.1. Поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним.
Так, із системного аналізу норм КПК, зокрема, ст. ст. 117, 138, п. 1 ч. 1 ст. 232, п. 1 ч. 1 ст. 336, ч. 3 ст. 400, слідує, що під поважними причинами пропуску звернення до суду необхідно розуміти лише ті обставини, які не залежали від волі особи і об`єктивно перешкоджали чи унеможливлювали своєчасне звернення особи до суду у встановлений КПК строк. Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк, у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 13.07.2017 у справі №5-117кс(15)17.
8.5.2. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27.05.2019 (справа №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18) дійшла висновку, що у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК.
8.5.3. Беручи до уваги те, що ОСОБА_6 не знав про мотиви постановленого слідчим суддею рішення, повний текст якого отримав лише 28.01.2022, після чого на третій день після отримання подав апеляційну скаргу, ураховуючи обставини, зазначені у підп. 8.3 п. 8 цієї ухвали, колегія суддів вважає, що звернення представника з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді із пропуском строку на оскарження відбулося з поважних причин. Адже не знаючи про мотиви постановлення ухвали, апелянт у визначений процесуальним законом п`ятиденний строк не міг навести обґрунтованих доводів щодо її незаконності чи необґрунтованості. Крім того, за відсутності доказів щодо дати вручення ОСОБА_6 ухвали від 01.02.2022 про повернення його апеляційної скарги суд не може дійти висновку про те, що після отримання вказаного рішення апелянт зволікав із повторним зверненням, до якого долучено клопотання про поновлення строку.
8.6. Отже, ураховуючи, що причина подачі ОСОБА_6 апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу з пропуском строку є поважною, колегія суддів вважає, що наявні підстави для поновлення відповідного строку.
(§2) Щодо упередженості/неупередженості слідчого судді
9. Під час перевірки доводу апеляційної скарги представника, згідно з яким слідчий суддя при розгляді клопотання про арешт майна ОСОБА_8 був упередженим, апеляційний суд виходить з того, що таку упередженість ОСОБА_6 обґрунтував висловами зі сторони слідчого судді щодо обізнаності з обставинами даного кримінального провадження.
9.1. Перевіривши зазначене твердження, колегія суддів за наслідками апеляційного перегляду дійшла висновку, що вислови, які прозвучали від слідчого судді у судовому засіданні, жодним чином не свідчать про його упередженість.
9.2. Так, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону (ч. 1 ст. 21 КПК).
9.2.1. Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (принцип «Об`єктивності» Бангалорських принципів поведінки суддів).
9.2.2. При виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів (п. п. 2.1-2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів).
9.2.3. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів).
9.2.4. Крім того, за змістом норм кримінального процесуального закону до обставин, які виключають участь судді у кримінальному провадженні, серед іншого, віднесено інші обставини, які б викликали сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК).
9.2.5. Отже, у випадку виявлення в ході апеляційного перегляду обставин такої поведінки з боку слідчого судді, які можуть вказувати на його упередженість під час розгляду справи, прийняте ним рішення підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК як таке, що ухвалене з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
9.3. При цьому з метою оцінки висловів слідчого судді, які в доводах зазначаються як ті, що вказують на його упередженість, застосовуються критерії, вироблені практикою ЄСПЛ.
9.3.1. Так, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності… Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (п. п. 104-105 рішення ЄСПЛ від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» / Oleksandr VOLKOV v. Ukraine, заява №21722/11).
9.3.2. Разом із тим, стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення ЄСПЛ від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» / Belukha v. Ukraine, заява №33949/02).
9.3.3. Таким чином, про небезсторонність судді при вирішенні конкретної справи можуть свідчити, зокрема, і його поведінка у суспільстві, в тому числі його висловлювання у судовому засіданні.
9.4. Застосовуючи наведений підхід до оцінки висловів слідчого судді, рішення якого у цій справі оскаржує представник, колегія суддів виходить із таких установлених в ході апеляційного перегляду фактів, згідно з якими:
9.4.1. у відповідності до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду розгляд клопотання про арешт майна передано слідчому судді ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 217);
9.4.2. за змістом технічного запису під час судового засідання з розгляду вказаного клопотання 24.01.2022 вищезгаданий слідчий суддя (1) лише зазначив, що пригадує деякі обставини даного кримінального провадження, зокрема щодо створення в ньому міжнародної слідчої групи, (2) не висловивши тверджень чи фраз, які б вказували про його зацікавленість у позитивному вирішенні клопотання на будь-чию користь (т. 1);
9.4.3. ніхто з учасників під час розгляду клопотання відводів судді не заявив (т. 1).
9.5. Із урахуванням вищенаведених положень діючого законодавства та обставин, зазначених у підп. 9.4. п. 9 цієї ухвали, колегія суддів вважає, що установлені факти свідчать лише про передачу клопотання про арешт майна ОСОБА_8 для розгляду слідчому судді, котрий раніше при вирішенні інших питань вже здійснював судовий контроль на досудовому розслідуванні у цьому кримінальному провадженні, у зв`язку з чим в загальному обізнаний про обставини здійснення розслідування спільною слідчою групою, але вказане не доводить того, що такий суддя був упередженим по відношенню до будь-якої зі сторін.
9.6. Беручи до уваги вищезазначене, апеляційний суд вважає, що при розгляді клопотання було дотримано вимог закону щодо розгляду та вирішення справи неупередженим судом.
(§3) Щодо накладення арешту поза межами строків досудового розслідування
10. Під час перевірки доводу про прийняття рішення щодо накладення арешту на майно поза межами строків досудового розслідування колегія суддів виходить з того, що таке твердження ОСОБА_6 обґрунтував відсутністю в матеріалах клопотання відомостей про зупинення перебігу або продовження строку досудового розслідування.
10.1. Так, перевіривши зазначений довід, колегія суддів дійшла висновку, що накладення арешту на майно відбулося у межах строків досудового розслідування.
10.2. Роблячи вказаний висновок, апеляційний суд виходить із того, що кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість збору доказів із здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні.
10.2.1. Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК). Його завданнями є, зокрема, забезпечення повного розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений (ч. 1 ст. 2 КПК).
10.2.2. Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК).
Досудове розслідування як діяльність уповноважених органів державної влади (органів досудового розслідування) здійснюється виключно в межах визначених КПК строків. Досудове розслідування як стадія кримінального провадження починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та закінчується прийняттям процесуального рішення про закінчення кримінального провадження (закриття кримінального провадження, направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності)(п. 5 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 219 КПК).
Предметом діяльності органів досудового розслідування є збирання доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, оскільки саме на сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК (ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК).
10.2.3. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей або без такого внесення не допускається (ч 3 ст. 214 КПК). Так само слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 333 КПК. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (ч. 8 ст. 223 КПК).
10.2.4. При цьому завершення досудового розслідування обумовлюється достатністю зібраних доказів для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Адже у разі визнання зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акту чи клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, сторона обвинувачення зобов`язана повідомити сторону захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (ч. 1 ст. 290 КПК).
Крім того, обумовленість завершення досудового розслідування зібраними доказами підтверджується і особливостями завершення досудового розслідування у кримінальних провадженнях на підставі угод. Адже, у разі якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду (ч. 1 ст. 474 КПК). Проте прокурор вправі відкласти направлення до суду обвинувального акту з підписаною сторонами угодою до отримання висновку експерта або завершення проведення інших слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди (ч. 1 ст. 474 КПК).
10.2.5. Таким чином, кримінальний процесуальний закон пов`язує досудове розслідування і продовження строку його здійснення саме з необхідністю отримання доказів, а не із виконанням інших процесуальних дій, які цього не стосуються. У той же час завершення досудового розслідування пов`язується із достатністю зібраних доказів, а не з достатністю вчинення інших процесуальних дій, які не стосуються отримання доказів.
10.3. Поруч із наведеним, збирання доказів здійснюється (1) не лише у ході проведення слідчих (розшукових) дій (ч. 1 ст. 223 КПК), (2) але вони можуть збиратися і шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК (ч. 2 ст. 93 КПК).
10.3.1. Також збір доказів може здійснюватися і в результаті здійснення заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, тимчасового доступу до речей і документів, тимчасового вилучення майна (п. п. 5-6 ч. 1 ст. 131 КПК), оскільки для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК).
10.3.2. Такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна може застосовуватися з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК). При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).
10.3.3. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження (абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК).
10.3.4. Із наведеного вбачається, що у випадку, коли носій інформації вилучений у зв`язку з необхідністю проведення експертизи, й метою накладення арешту на таке майно є збереження речових доказів, то рішення про застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження не може бути прийняте поза межами строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Вказане обумовлюється недопустимістю збирання доказів поза кримінальним провадженням, оскільки в протилежному випадку зібрані у такі часові проміжки докази будуть вважатися недопустимими.
10.3.5. Водночас кримінальний процесуальний закон не містить прямої вимоги щодо необхідності стороні обвинувачення разом із клопотанням про накладення арешту на майно надавати слідчому судді докази його подання до суду у межах строків досудового розслідування.
10.4. Беручи до уваги вищенаведені вимоги КПК, колегія суддів виходить із таких установлених в ході апеляційного перегляду фактів, згідно з якими:
10.4.1. матеріали клопотання про арешт майна надійшли до суду першої інстанції 21.01.2022, з якими 24.01.2022 ознайомився представник власника майна (т. 1 а. с. 217, 219);
10.4.2. письмових заперечень, у яких би був довід про надходження клопотання поза межами строків досудового розслідування, представник слідчому судді не надав;
10.4.3. за змістом технічного запису у судовому засіданні у суді першої інстанції ОСОБА_6 стверджував, що клопотання подане поза межами кримінального провадження, у той час як детектив зазначив про існування ухвали, згідно з якою строк досудового розслідування було продовжено в грудні 2021 на один рік (т. 1);
10.4.4. ухвалою слідчої судді від 17.12.2021 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000925 було продовжено до 19.12.2022, на підтвердження чого прокурор надав апеляційному суду копію цього рішення (т. 2 а. с. 163).
10.5. Ураховуючи вищезазначене, у тому числі обставини, вказані у підп. 10.4 п. 10 цієї ухвали, твердження представника про те, що арешт на майно ОСОБА_8 було накладено поза межами строків досудового розслідування не знайшли свого підтвердження.
10.5.1. При цьому колегія суддів вважає у цій ситуації належним надання прокурором ухвали слідчої судді, яка підтверджує продовження строків досудового розслідування, не під час розгляду клопотання слідчим суддею, а на стадії апеляційного оскарження, зважаючи на (1) відсутність у КПК вимоги долучати до клопотання про арешт майна рішення щодо продовження строків досудового розслідування, (2) скорочені строки розгляду відповідного клопотання, визначені ч. 1 ст. 172 КПК, (3) та необізнаність сторони обвинувачення до початку розгляду клопотання (у зв`язку з відсутністю письмових заперечень) про те, що одним із аргументів представника буде сплив строків досудового розслідування.
10.5.2. На думку апеляційного суду, саме вищенаведені обставини позбавили можливості детектива безпосередньо у судовому засіданні в суді першої інстанції надати на спростування вказаного твердження представника власника майна копію рішення про продовження строків досудового розслідування.
10.5.3. Безумовно, вищевказане жодним чином не виправдовує неповноти судового розгляду, якої припустився слідчий суддя у відповідній частині, не пересвідчившись у тому чи в цій справі не минули строки досудового розслідування.
Однак ураховуючи те, що не може бути скасоване правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля принципу правового пуризму, тобто лише з формальних причин (п. 38 рішення ЄСПЛ від 23.07.2009 у справі «Сутяжник проти Росії» / Sutyazhnik v. Russia, заява №8269/02), підстав скасувати оскаржувану ухвалу з наведених мотивів не встановлено, оскільки в ході апеляційного перегляду з`ясовано, що арешт накладено у межах строків досудового розслідування.
10.6. Таким чином, доводи, якими представник обґрунтовує можливий розгляд клопотання за межами строків досудового розслідування не знайшли свого підтвердження.
(§4) Щодо відповідності майна критеріям речових доказів
11. Спростовуючи висновки слідчого судді щодо наявності мотивів визнання речовими доказами майна, на яке накладено арешт, представник ОСОБА_6 зазначив, що: (1) під час проведення обшуку було повністю оглянуто вміст арештованих ноутбука та мобільного телефону; (2) інформація з ноутбука була повністю скопійована під час проведення обшуку без жодних перепон; (3) позиція сторони обвинувачення щодо неможливості скопіювати інформацію з мобільного телефона не підтверджується обставинами справи.
11.1. За наслідками перевірки зазначених доводів колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя правильно вважав вилучене майно таким, що є речовими доказами.
11.2. Вищевказаного висновку Апеляційна палата дійшла, ураховуючи, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК).
11.3. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).
11.3.1. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
11.3.2. Отже, за змістом ч. 3 ст. 170 КПК у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
11.4. При цьому у ході оцінки відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речових доказів, апеляційним судом ураховуються зміст поняття «речові докази».
11.4.1. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).
11.4.2. Так, речовими доказами, які використовуються в ході доказування, є матеріальні об`єкти, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
11.4.3. Отже, ноутбук та мобільний телефон із SIM-карткою, вилучені у ОСОБА_8 за результатами обшуку, відповідатимуть за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що вони (1) були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) були об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набуті кримінально протиправним шляхом.
11.5. Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких установлених слідчим суддею фактів, які в ході апеляційного перегляду не були спростовані, згідно з якими:
11.5.1. у кримінальному провадженні №52019000000000925 детективи НАБУ здійснюють розслідування кримінальних правопорушень, які стосуються можливого вступу службових осіб ДП «Поліграфічний комбінат України», у злочинну змову з посадовими особами естонської компанії «OU FEATURE» з метою одержання неправомірної вигоди шляхом (1) організації закупівель товару через посередника, (2) штучного завищення вартості предметів закупівель (комплектуючих та витратних елементів, необхідних для виготовлення готової бланкової продукції) та подальшого розподілу суми коштів у вигляді різниці між цінами, сплаченими ДП за умовами контрактів, та реальними цінами на предмети закупівель. За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_8 спільно з іншими особами здійснював контроль та координував господарську діяльність естонської компанії з території України, тобто, приймав безпосередню участь, допомагав у здійсненні контролю за діяльністю компанії «OU FEATURE» і сприяв постачанню продукції (захисних елементів) (т. 1 а. с. 12-14);
11.5.2. ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.12.2021 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, згідно з якою надано дозвіл на відшукання, зокрема, ноутбуків, засобів мобільного зв`язку та комунікації, SIM-карт, які використовуються ОСОБА_8 і містять документи та інформацію, у тому числі в електронному вигляді, повідомлення у електронних поштових скриньках, листування в месенджерах та файлообмінниках (Skype, IMessage, WhatsApp, Viber, Telegram, Signal тощо) щодо (1) розроблення та впровадження ДП «Поліграфічний комбінат України» у виробництво імплантованих захисних елементів у бланках документів, які посвідчують особу, (2) закупівлі ДП «Поліграфічний комбінат України» матеріалів в компанії «OU FEATURE», (3) контролю за діяльністю цієї компанії та перерахування коштів з її рахунків на рахунки інших компаній, (4) спілкування з певними особами, серед яких ОСОБА_9, з питань фінансово-господарської діяльності компанії «OU FEATURE» (т. 1 а. с. 188-195);
11.5.3. під час обшуку 19.01.2022 стороною обвинувачення було оглянуто вміст одного ноутбука, двох планшетних ПК, а також трьох мобільних телефонів, після чого вилучені були лише (1) ноутбук марки MacBook Air, серійний номер C02CD2L0MNHQ та (2) мобільний телефон Iphone 7 Plus номер моделі MN512ZD/A, серійний номер НОМЕР_1 (3) з SIM-карткою абонентського номеру НОМЕР_2, якими користується ОСОБА_8, паролі від яких у ході обшуку він для подолання логічного захисту добровільно повідомив детективу (т. 1 а. с. 196-207);
11.5.4. у ході попереднього огляду ноутбука, який було вилучено під час обшуку, встановлено, що на його робочому столі міститься папка з назвою «Wrk», у якій папка з назвою « Surys Deliveries », де наявні 4 файли у форматі «.xlsx» із наступнимим назвами: «Surys Deliveries 2019 q1,2.xlsx», «Surys Deliveries 2019.xlsx», «Surys Deliveries 2020.xlsx» та «Surys Deliveries.xlsx», за результатами огляду яких встановлено, що їх зміст стосуються здійснення постачань, назв і вартості продукції та інше, обставин постачання якої стосується досудове розслідування у даному кримінальному провадженні (т. 1 а. с. 196-207);
11.5.5. попереднім оглядом мобільного телефону із SIM-картою, які було вилучено під час обшуку, встановлено наявність наступної інформації: (1) IMEI НОМЕР_3, абонентський номер SIM-картки НОМЕР_2, Apple ID - Dmytro Terpylo, зареєстрований з використанням облікового запису ІНФОРМАЦІЯ_1 ; (2) у месенджері (додатку) Wire виявлено листування з абонентом, підписаним як ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Як зазначив ОСОБА_8 під час обшуку, цей обліковий запис належить ОСОБА_11, листування з яким у цьому месенджері розпочинається з 20.09.2019; (3) у месенджері (додатку) WhatsApp встановлено листування з абонентом, підписаним у телефонній книзі ОСОБА_8 як ОСОБА_12, абонентський номер НОМЕР_4, листування з яким у цьому месенджері розпочинається з 10.01.2018 та стосується питань фінансово-господарської діяльності компанії «OU FEATURE» (т. 1 а. с. 196-207);
11.5.6. постановою старшого детектива НАБУ від 20.01.2022 вилучені у ОСОБА_8 ноутбук та мобільний телефон із SIM-карткою були визнані речовими доказами (т. 1 а. с. 207-212);
11.5.7. згідно з постановою НАБУ від 20.01.2022 призначено комп`ютерно-технічну експертизу ноутбука та мобільного телефона з метою, зокрема, з`ясування чи містяться на вилучених у ОСОБА_8 ноутбуці та мобільному телефоні видалені файли і, якщо так, то чи підлягають вони відновленню (т. 1 а. с. 213-215).
11.6. Беручи до уваги зазначені у підп. 11.5 п. 11 цієї ухвали обставини, ураховуючи підхід апеляційного суду до тлумачення понять «достатні підстави» та «речові докази», колегія суддів вважає, що належні ОСОБА_8 ноутбук та мобільний телефон із SIM-карткою, вилучені у нього під час обшуку, містять інформацію, яка відповідає ознакам речових доказів.
11.6.1. Адже на вказаних носіях виявлено відомості, які стосуються (1) обставин, пов`язаних із діяльністю компанії «OU FEATURE» з постачання для ДП «Поліграфічний комбінат України» захисних елементів, необхідних для виготовлення бланків документів, які посвідчують особу, (2) та спілкування між ОСОБА_8 і ОСОБА_11 з питань фінансово-господарської діяльності компанії «OU FEATURE».
11.6.2. Отже, виявлена на ноутбуці та мобільному телефоні інформація має доказове значення у цьому кримінальному провадженні.
(§5) Щодо розумності та співмірності застосованих обмежень
12. На спростування висновків слідчого судді щодо необхідності перебування у сторони обвинувачення вилучених в ОСОБА_8 ноутбука та мобільного телефону з SIM-карткою, представник вказував, що накладення арешту на зазначене майно не відповідає його завданням, оскільки (1) підозрюваний надав детективам НАБУ паролі доступу до цих носіїв, (2) після чого їх вміст повністю скопійовано за допомогою спеціального програмного забезпечення без подолання систем логічного захисту. Щодо необхідності арешту SIM-картки, то її арешт взагалі жодним чином необґрунтований.
12.1. Перевіривши зазначені твердження ОСОБА_6, колегія суддів дійшла висновку про те, що накладення арешту на мобільний телефон та ноутбук було розумним та співмірним із завданнями кримінального провадження.
Водночас під час накладення арешту на SIM-картку слідчий суддя не дотримався засад розумності та співмірності, не виконав вимоги ч. ч. 3, 4 ст. 370 КПК.
12.2. Так, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 170 КПК).
12.3. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 132 КПК).
12.3.1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК).
12.3.2. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).
12.3.3. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).
12.3.4. При цьому для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК).
12.3.5. Вищенаведені положення кримінального процесуального закону узгоджуються з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
12.3.6. Таким чином, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в її право, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
12.4. У ході застосування до цієї справи наведеного підходу колегія суддів виходить із того, що в протоколі обшуку, в якому описано огляд вилученого майна, не зазначено про: (1) проведення повного огляду вмісту таких ноутбука та мобільного телефону, зокрема в частині прихованих та видалених файлів; (2) відсутність на таких носіях прихованої власником чи видаленої інформації.
12.5. Також колегія суддів бере до уваги й те, що у протоколі не вказано відомостей і до матеріалів клопотання не додано пояснень спеціаліста, з яких би вбачалося, що (1) на SIM-картці, яка була вилучена разом із мобільним телефоном, міститься будь-яка важлива для слідства інформація, крім номерів контактів, які також можуть зберігатися і в телефоні, (2) або, що без такої SIM-картки неможливо відтворити відомості - приховані чи видалені файли, які зберігаються на мобільному телефоні.
12.5.1. При цьому колегія суддів погоджується з твердженнями представника щодо того, що у клопотанні про арешт майна прокурор та в оскаржуваному рішенні слідчий суддя жодним чином не обґрунтували потреби накласти арешт на SIM-картку, що свідчить про невиконання слідчим суддею вимог ч. ч. 3, 4 ст. 370 КПК.
12.5.2. Отже, накладення арешту на SIM-картку було не розумним та неспівмірним, оскільки її арешт, з одного боку, не був необхідною умовою, яка б дозволяла органу досудового розслідування виконати завдання кримінального провадження, а з іншого боку, обмежував можливість власника на спілкування з використанням такого майна.
12.5.3. Водночас накладення арешту на мобільний телефон та ноутбук було розумним та співмірним, оскільки хоч і обмежило тимчасово права ОСОБА_8, але з огляду на завдання кримінального провадження є виправданим. Адже існують достатні підстави вважати, що без проведення експертного дослідження зазначених носіїв (на предмет виявлення видалених файлів та можливості їх відновлення) з`ясувати обставини щодо ролі ОСОБА_8 та інших осіб, з якими він спілкувався, у діяльності компанії «OU FEATURE» з постачання комплектуючих та витратних елементів, необхідних для виготовлення готової бланкової продукції для ДП «Поліграфічний комбінат України», неможливо.
12.6. Тому, доводи сторони захисту щодо відсутності потреби в арешті ноутбука та мобільного телефона не знайшли свого підтвердження, проте підтвердилися доводи щодо безпідставності арешту SIM-картки.
12.7. Водночас на цьому етапі арешт майна забезпечує можливість проведення такої процесуальної дії як експертне дослідження, результати якої згідно з кримінальним процесуальним законом можуть бути використані в ході доведення обставин, які підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні.
12.7.1. При цьому питання призначення експертизи є правом сторони обвинувачення, яким вона скористалася.
12.7.2. У зв`язку з наведеним після закінчення проведення експертного дослідження представник власника майна не позбавлений можливості звернення до суду з клопотанням про скасування арешту з ноутбука та мобільного телефону.
(§6) Щодо не вирішення питання про обсяг арешту
13. Щодо твердження представника ОСОБА_6 про незазначення в оскаржуваному рішенні, які саме заборони та обмеження прав власника застосовані до арештованого майна, то і цей довід не знайшов свого підтвердження у ході апеляційного розгляду.
13.1. Так, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 КПК).
13.2. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає : 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб (ч. 5 ст. 173 КПК).
13.3. Поруч із цим, кримінальне провадження має відповідати таким загальним засадам як «диспозитивність» і «змагальність».
13.3.1. За змістом цієї засади (принципу) (1) сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, (2) і слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом (ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК).
13.3.2. Водночас під час кримінального провадження (1) функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу, (2) й с уд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. ч. 3, 6 ст. 22 КПК).
13.3.3. Отже, кримінальний процесуальний закон не зобов`язує слідчого суддю при вирішенні клопотання про арешт майна зазначати в резолютивній частині ухвали уточнення форми, в якій обмежується право власника (заборона, обмеження розпоряджатися або користуватися), якщо (а) про це не просить особа, що звернулася з клопотанням, (б) чи в цьому немає розумної необхідності, обумовленої частковим задоволенням клопотання про арешт.
13.4. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, колегія суддів виходить з того, що в клопотанні про арешт майна прокурор просив його накласти, не зазначивши уточнення щодо форми обмеження, яке необхідно застосувати у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК (т. 1 а. с. 1-11).
13.5. Таким чином, доводи представника щодо невідповідності резолютивної частини оскаржуваного рішення вимогам КПК не знайшли свого підтвердження.
13.6. Разом із тим, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст (ч. 1 ст. 380 КПК). Тобто власник майна чи його представник не позбавлені можливості звернутися до слідчого судді за роз`ясненням рішення, якщо воно є не зрозумілим.
(§7) Щодо інших доводів апеляційної скарги
14. Стосовно доводу представника власника майна про неуповноваженого прокурора, оскільки в матеріалах відсутні постанови про групи прокурорів, які приймали участь від початку здійснення досудового розслідування.
14.1. В ході оцінки зазначеного доводу колегія суддів виходила з того, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів (ч. 1 ст. 37 КПК).
14.2. При цьому під час звернення з клопотанням про арешт майна кримінальний процесуальний закон не вимагає надання стороною обвинувачення суду документів на підтвердження повноважень прокурора протягом всього строку досудового розслідування.
14.3. Зважаючи на вищевказане і те, що у матеріалах клопотання про арешт майна наявна постанова про внесення змін до групи прокурорів у кримінальному провадженні від 14.12.2020, яка підтверджує повноваження прокурора на момент звернення до слідчого судді з таким клопотанням, колегія суддів вважає, що даний довід також не знайшов свого підтвердження (т. 1 а. с. 15-16).
(§8) Висновки
15. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
15.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право: (1) залишити ухвалу без змін; (2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (ч. 3 ст. 407 КПК).
15.2. Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду підтвердилися доводи представника власника майна щодо безпідставного накладення арешту на SIM-картку, та не знайшли свого підтвердження його твердження про необґрунтованість арешту іншого майна, рішення слідчого судді підлягає скасуванню у відповідній частині, із залишенням в силі рішення про арешт ноутбука та мобільного телефону.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 99, 115, 117, 131-132, 170-173, 236, 370, 376, 395, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання представника про поновлення строку задовольнити.
Поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 січня 2022 року скасувати в частині накладення арешту на SIM-картку абонентського номеру НОМЕР_2 .
В цій частині постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволення його клопотання про арешт майна - SIM-картки абонентського номеру НОМЕР_2 .
В іншій частині апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 січня 2022 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4