Документ № 103409308

Справа № 991/5521/21

Номер провадження 1-кп/991/43/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікори К.О.,

суддів Гавриленко Т.Г., Танасевич О.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарана А.В.,

прокурора Мусіяки В.В.,

захисника адвоката Савчака В.В.,

розглянувши в місті Києві у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000111 від 04 березня 2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Одесі, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС, суд) перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження, у якому ухвалою суду від 12 серпня 2021 року призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 16 вересня 2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 .

1.2. 04 січня 2022 року прокурор повторно звернувся до суду з клопотанням про здійснення стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 спеціального судового провадження.

В обґрунтування клопотання прокурор пояснював, що у цьому кримінальному провадженні на підставі дозволу, наданого ухвалою слідчого судді ВАКС від 03 квітня 2020 року, було проведене спеціальне досудове розслідування.

Зазначав, що обвинувачена ОСОБА_1 перебуває у міжнародному розшуку, у зв`язку з чим відсутня можливість забезпечити її прибуття у судове засідання. Обізнаність обвинуваченої ОСОБА_1 про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо неї, за твердженням прокурора, була неодноразово встановлена слідчими суддями ВАКС. Також ОСОБА_1 було повідомлено про підозру та неодноразово здійснено її виклик шляхом розміщення відповідних оголошень у газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Крім того, прокурор надав відомості щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону, з яких вбачається, що невдовзі після проведення за адресою її проживання обшуку вона залишила територію України і станом на 16 серпня 2021 року не поверталась.

ІІ. Позиції учасників судового засідання

2.1. У підготовчому судовому засіданні прокурор Мусіяка В.В. підтримав подане клопотання із зазначених у ньому мотивів та додав, що факт ухилення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності був встановлений слідчими суддями ВАКС під час розгляду клопотань про обрання стосовно неї запобіжного заходу та про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування.

Як зазначив прокурор, ОСОБА_1 була присутньою під час обшуку за місцем її проживання та вживала заходи щодо знищення доказів, а місяць потому залишила територію України, що свідчить про її обізнаність стосовно кримінального провадження щодо неї та наявність у неї наміру ухилитися від слідства та суду. Також прокурор звернув увагу, що детектив вжив всіх необхідних заходів для організації міжнародного розшуку ОСОБА_1 .

2.2. Адвокат Савчак В.В. просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не набула статусу підозрюваної, відсутні відомості про її ухилення від прибуття на виклик, а також вона не є особою, яка оголошена у міжнародний розшук.

Зокрема, захисник Савчак В.В. надав письмові заперечення з додатками та зазначив, що жодні документи, які направлялися батькам ОСОБА_1 для вручення останній чи безпосередньо на адреси її реєстрації та проживання, ОСОБА_1 та цими особами не були отримані. Також захисник звернув увагу, що ОСОБА_3 , який за відомостями прокурора отримав повідомлення про підозру у якості заступника директора житлово-експлуатаційної організації ТОВ «Грін Комфорт Сервіс» для передачі ОСОБА_1 , посадовою особою зазначеного підприємства не був, про що повідомляв детектива Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ). Керуюча компанія «Суворовський» також надала пояснення, що повідомлення про підозру для передачі ОСОБА_1 було повернуто до НАБУ у зв`язку з неможливістю передачі його ОСОБА_1 , оскільки за місцем реєстрації остання не проживала. Захисник вважав, що фактично жодних заходів для направлення повідомлення про підозру ОСОБА_1 на адресу її проживання, де було проведено обшук, детективом не здійснено. Таким чином, на його думку, відсутні будь-які відомості про ухилення ОСОБА_1 від прибуття на виклик та набуття нею статусу підозрюваної.

Захисник Савчак В.В. зазначив, що відповідно до ст. 314 КПК України рішення про здійснення спеціального судового провадження не передбачене у переліку рішень, які може ухвалити суд під час підготовчого судового засідання. Крім того, захисник звернув увагу, що ст. 291 КПК України містить заборону щодо надання суду інших документів до початку судового розгляду, тоді як, прокурор долучив до клопотання низку додатків.

Також захисник Савчак В.В. наголошував, що ОСОБА_1 не набула статусу особи, оголошеної у міжнародний розшук, на що суд вже звертав увагу в ухвалі від 16 вересня 2021 року, якою відмовив у задоволенні клопотання прокурора про здійснення у цьому кримінальному провадженні спеціального судового провадження. Захисник вказував, що листом Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва від 15 грудня 2021 року повідомлено суд про те, що відомості щодо ОСОБА_1 видалено з обліків інформаційної системи Інтерполу, втім, прокурор, не зазначаючи про наявність інших підстав, повторно звернувся до суду з клопотанням про здійснення спеціального судового провадження.

ІІІ. Мотиви суду

3.1. Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши обвинувальний акт з додатками, клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження та заперечення захисника з додатками, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 16 вересня 2021 року у підготовчому судовому засіданні прокурор Мусіяка В.В. заявив клопотання про здійснення у цьому кримінальному провадженні спеціального судового провадження, у задоволенні якого ухвалою суду від 16 вересня 2021 року було відмовлено (т. 2, а.с. 40-45).

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КПК України відмова у задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.

Оскільки прокурором у повторному клопотанні наведено нові підстави для здійснення спеціального судового провадження та на підтвердження надано відповідні документи, колегія суддів вважає за необхідне його розглянути.

3.2. Згідно з ч. 2 ст. 314, ч. 5 ст. 139 КПК України підготовче судове засідання відбувається, зокрема, за участю обвинуваченого, тоді як ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений у міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

З викладених норм слідує, що при вирішенні питання про здійснення спеціального судового провадження суд має з`ясувати одночасну наявність таких обставин:

- належність кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, до переліку кримінальних правопорушень, щодо яких можливо здійснювати спеціальне судове провадження, передбачених ч. 2 ст. 297-1 КПК України;

- ухилення обвинуваченого, який був або мав бути обізнаний про розпочате кримінальне провадження, від прибуття на виклик суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази);

- оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук та/або виїзд та/або перебування його на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Щодо належності кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , до переліку кримінальних правопорушень, щодо яких можливо здійснювати спеціальне судове провадження

3.3. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, і цей злочин належить до переліку, визначеного ч. 2 ст. 297-1 КПК України, щодо яких судовий розгляд може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia).

Щодо ухилення ОСОБА_1 , який була або мала бути обізнана про розпочате кримінальне провадження, від прибуття на виклик суду

3.4. У контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд при здійснення процедури «in absentia» Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) зауважив, що питання, які постають перед судом у такому випадку, полягають у можливості за відсутності офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права брати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя. У справі, що розглядалась ЄСПЛ, не було продемонстровано, що заявник був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред`явлені йому обвинувачення. З цих підстав не можна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання (Sejdovic v. Italy, пункт 99).

Таким чином, колегії суддів необхідно дослідити питання обізнаності ОСОБА_1 про порушене щодо неї кримінальне провадження, оскільки, як вказав ЄСПЛ у зазначеному вище рішенні, визнання обвинуваченого «особою, яка переховується від правосуддя» винним у заочному судовому провадженні «in absentia» без повідомлення його про слухання справи проти нього є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, суду необхідно з`ясувати, чи можна вважати, що обвинувачена ОСОБА_1 знала або мала знати про кримінальне переслідування та майбутнє судове провадження настільки, щоб мати можливість прийняти рішення відмовитися від свого права постати перед судом чи ухилитися від правосуддя.

Так, 16 травня 2019 року на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07 травня 2019 року проведено обшук за адресою проживання ОСОБА_1 за її участі ( АДРЕСА_2 ). Також з протоколу обшуку вбачається, що ОСОБА_1 отримала ухвалу слідчого судді, на підставі якої проводився обшук, примірник протоколу обшуку, а її захисником - адвокатом Тертицьким В.О. подані зауваження до процедури проведення обшуку (т. 3, а.с. 148-154).

Крім того, з зазначеного протоколу вбачається, що вимога працівників правоохоронного органу відчинити двері квартири з метою проведення обшуку виконана не була. Коли у детектива виникла підозра у знищенні речових доказів (з приміщення був відчутний запах горіння паперів) до квартири було здійснено примусовий вхід. У квартирі перебувала ОСОБА_1 , а у ванній кімнаті було виявлено знищені цифрові носії інформації, а саме: персональний комп`ютер у вигляді моноблока ІМас, мобільний телефон Apple, планшетний комп`ютер Ipad Model A1490, частина ноутбуку Macbook, ноутбук Model A1534, які лежали на підлозі душової кабіни у воді; на балконі - залишки спалених документів; в гардеробній кімнаті за корпусом вбудованого в гардероб освітлення під утеплювачем у вигляді мінеральної вати - два флеш-носії. Зазначені обставини підтверджуються відеозаписом проведення обшуку, відтвореним у судовому засіданні.

Також прокурор повідомив, що після завершення обшуку за адресою проживання ОСОБА_1 , тобто 16 травня 2019 року, детектив повідомив ОСОБА_1 про необхідність прибути до НАБУ 20 травня 2019 року о 15 год 00 хв для проведення її допиту як свідка, що підтверджується відеозаписом проведення зазначеної слідчої дії. Однак, ОСОБА_1 до НАБУ 20 травня 2019 року не прибула.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22 травня 2019 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року, був накладений арешт на майно, тимчасово вилучене під час обшуку, проведеного 16 травня 2019 року, а саме: частину (нижню з системними платами) від ноутбука Mac Book, планшет IPAD (пошкоджений, без екрану), довідку ТОВ «Югтранс-Термінал». В задоволенні решти клопотання було відмовлено (а саме у частині накладення арешту на два флеш-накопичувачі) (т. 4, а.с. 142, 143-148). Зі змісту цих ухвал убачається, що під час їх постановлення був присутній адвокат Тертицький В.О. в якості представника ОСОБА_1 як власника майна, щодо якого вирішується питання про арешт.

З повідомлення адвоката Тертицького В.О. вбачається, що між ним та ОСОБА_1 16 травня 2019 року (у день проведення обшуку) був укладений договір про надання правової допомоги № 16/05, строком дії до 31 грудня 2019 року (т. 3, а.с. 135).

У подальшому на віднайдені у ході обшуку флеш-носії інформації ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києві від 18 липня 2019 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 13 листопада 2019 року (т. 3, а.с. 186-193, 194-201), було накладено арешт. З зазначених ухвал вбачається, що під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на флеш-носії та апеляційного перегляду ухвали, постановленої за наслідками розгляду цього клопотання, був присутній адвокат Салій М.В. При цьому останній позиціонував себе як представник власниці зазначеного майна - ОСОБА_1 . Прокурор у судовому засіданні звернув увагу, що процедура оскарження ухвали про накладення арешту була розпочата в травні 2019 року, тобто в той час, коли ОСОБА_1 ще перебувала в Україні.

Згідно з відомостями Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 0432-006/25326 від 17 серпня 2021 року ОСОБА_1 , починаючи з 28 червня 2016 року, неодноразово перетинала державний кордон України. Останній перетин зафіксовано 20 червня 2019 року у пункті пропуску «Маяки-Удобне» (молдовська ділянка кордону) - виїзд за межі України (т. 3, а.с. 207-208).

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 12 березня 2020 року (з урахуванням ухвали від 13 березня 2020 року про виправлення описки) щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017161500003800 від 25 листопада 2017 року, було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т. 3, а.с. 121-132, 133-134).

Ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 18 червня 2020 року у задоволенні клопотання захисника Тертицького В.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді ВАКС від 12 березня 2020 року було відмовлено (т. 3, а.с. 136-140). Зі змісту цієї ухвали вбачається, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу захист підозрюваної ОСОБА_1 здійснював захисник за призначенням Олійник В.В., у той час як захисник Тертицький В.О. здійснював захист ОСОБА_1 на підставі укладеного безпосередньо з нею договору про надання правової допомоги від 24 квітня 2020 року.

Таким чином, суд установив, що під час проведення обшуку, накладення арешту на майно та апеляційного оскарження ухвали про обрання запобіжного заходу інтереси ОСОБА_1 (як особи, у домоволодінні якої проводився обшук, особи, щодо майна якої вирішувалось питання про арешт, та зрештою підозрюваної, відповідно) представляв обраний нею захисник Тертицький В.О., а також захисник Салій М.В., щодо якого відсутні відомості про підстави його залучення, - за договором чи за призначенням.

Зі службової записки детектива НАБУ Плохотнікова О.В. убачається, що останній 14 січня 2020 року намагався вручити повістку про виклик ОСОБА_1 для допиту у НАБУ 17 січня 2020 року, однак за адресою її реєстрації жодна особа не відчинила двері, а сусідка з квартири АДРЕСА_3 повідомила, що у квартирі АДРЕСА_4 проживає мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Повістка про виклик була залишена сусідці, яка у присутності детектива НАБУ зателефонувала ОСОБА_4 та повідомила про виклик її дочки до НАБУ. Згодом, 15 січня 2020 року на адресу реєстрації ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку була направлена ще одна повістка про виклик для допиту (т. 3, а.с. 57, 58). Також повістка про виклик ОСОБА_1 до НАБУ на 10 березня 2020 року була вручена 06 березня 2020 року для передачі останній генеральному директору ТОВ «КК «Суворовський» ОСОБА_5 , а також цього ж дня направлена засобами поштового зв`язку за адресами проживання та реєстрації ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 59, 60, 61, 62).

З аналізу вищевикладеної інформації слідує, що ОСОБА_1 викликали до детектива для допиту, вона була присутня під час проведення обшуку за адресою її проживання, однак невдовзі залишила територію України. Окрім того, як до, так і після виїзду ОСОБА_1 за межі території України обраний нею адвокат Тертицький В.О. продовжував представляти її інтереси у цьому кримінальному провадженні та здійснювати її захист.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що 18 січня 2022 року до суду надійшла нотаріально засвідчена у державі Ізраїль заява ОСОБА_1 , в якій вона просила допустити адвоката Савчака В.В. до участі у цьому кримінальному провадженні в якості її захисника та здійснити її виклик у судове засідання відповідно до ч. 7 ст. 135 КПК України (т. 4, а.с. 6-7). У своїй заяві ОСОБА_1 також зазначила адресу її місця перебування: АДРЕСА_5 .

На переконання колегії суддів, вищезазначена інформація підтверджує, що обвинуваченій ОСОБА_1 достеменно відомо про існування стосовно неї цього кримінального провадження, яке наразі розглядається ВАКС.

Щодо належності телефонного номеру НОМЕР_1 обвинуваченій ОСОБА_1 колегія суддів зауважує наступне.

На підтвердження належності абонентського номеру НОМЕР_1 ОСОБА_1 прокурор надав копію протоколу огляду з додатком від 23 березня 2020 року, з якого вбачається, що при здійсненні огляду мобільного телефону Iphone A1784, вилученого під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , у телефонній книзі виявлено інформацію про абонента «Name: Алена GVI, Алена VI, Алена Секретарь» з абонентським номером НОМЕР_2 (т. 4, а.с. 70-80). У судовому засіданні прокурор повідомив, що на досудовому розслідуванні було встановлено, що GVI означає ОСОБА_7 , який за версією сторони обвинувачення, є пов`язаним з ОСОБА_1 фігурантом у межах іншого кримінального провадження.

З доданого прокурором до клопотання протоколу про здійснення виклику підозрюваної ОСОБА_1 від 01 квітня 2020 року та відеозапису проведення зазначеної слідчої дії вбачається, що детективом здійснено телефонний дзвінок на абонентський номер НОМЕР_1 через месенджер «WhatsApp». У ході телефонної розмови особа жіночої статі не назвала себе ОСОБА_1 , вказуючи, що їй телефонують помилково. Крім того. абоненту НОМЕР_1 направлено три повістки про виклик на 08, 09 та 10 квітня 2020 року для проведення допиту як підозрюваної та інших процесуальних дій. Відповідно до позначень у додатку «WhatsApp» прикріплені зображення повісток про виклик абонентом переглянуті, однак при повторному наборі абонент на дзвінки не відповідав, залишаючись у статусі «у мережі» (т. 3, а.с. 68, 69-71, 65-67).

Колегія суддів враховує доводи захисника Савчака В.В. щодо неможливості дійти однозначного висновку, що наведений вище абонентський номер належить ОСОБА_1 , але зауважує на тому, що надана прокурором інформація цілком узгоджується з іншими наданими прокурором матеріалами, які у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 була обізнана про здійснення кримінального провадження.

3.5. Під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання цієї особи (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома правоохоронним органам особа (що підтверджується матеріалами кримінального провадження) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою приховування місця свого перебування від досудового розслідування або суду.

Отже, при з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, поміж іншого, кримінально-процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом та перебувати в межах їх досяжності.

Водночас, мають бути беззаперечні відомості про те, що особа усвідомлює факт розпочатого стосовно неї кримінального провадження та виникнення юридичного обов`язку постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

Колегія суддів погоджується з вказаним визначенням такої дії як ухилення, при цьому вважає, що факт ухилення від суду можна також вважати встановленим тоді, коли особа перебуває поза межами території України і не з`являється на виклик суду без поважних причин та умисно створює видимість наявності об`єктивних причин неможливості її прибуття до суду.

Суд вважає доведеним, що обвинувачена ОСОБА_1 , яка обізнана про наявність стосовно неї кримінального провадження, переховувалась від органів слідства, а наразі переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, на що вказує: (1) її перебування поза межами України з червня 2019 року, (2) неприбуття у підготовчі судові засідання у ВАКС 20 серпня, 16 вересня, 19 жовтня, 08 листопада 2021 року, 04 та 12 січня, 3 та 15 лютого 2022 року, (3) здійснення її захисту адвокатом за призначенням ОСОБА_8 та адвокатом за договором Савчаком В.В. (і з огляду на це її достеменна обізнаність про проведення підготовчих судових засідань), (4) направлення повісток про її виклик до суду із зазначенням в їх тексті наслідків неприбуття в судове засідання за останнім відомим суду місцем проживання в Україні, (5) публікація її викликів у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора (під час здійснення досудового розслідування - т. 3, а.с. 206; т. 1, а.с. 239 ; т. 2, а.с. 15).

Щодо оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук

3.6. Враховуючи, що сторона обвинувачення не навела доводів щодо перебування обвинуваченої ОСОБА_1 на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, колегія суддів оцінюватиме лише доводи прокурора щодо оголошення обвинуваченої ОСОБА_1 у міжнародний розшук.

Дослідивши матеріали, додані прокурором до клопотання, заслухавши учасників підготовчого судового засідання, суд вважає за необхідне відійти від своєї правової позиції, викладеної в ухвалі від 16 вересня 2021 року. Таке рішення обґрунтовано наданням суттєвих додаткових матеріалів, наданих сторонами кримінального провадження, а також змістом і обсягом листування органу досудового розслідування з робочим апаратом Укрбюро Інтерполу з метою організації міжнародного розшуку ОСОБА_1 .

Так, під час розгляду первісного клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження на дослідження суду не було надано протоколу обшуку від 16 травня 2019 року, матеріалів листування з робочим апаратом Укрбюро Інтерполу, а твердження прокурора про обізнаність ОСОБА_1 про кримінальне провадження та ухилення її від суду ґрунтувались виключно на ухвалах слідчих суддів про обрання запобіжного заходу та здійснення спеціального досудового розслідування.

Надавши оцінку долученим до попереднього клопотання матеріалам, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати ОСОБА_1 такою, що оголошена у міжнародний розшук, оскільки сам факт направлення запиту до Генерального Секретаріату Інтерполу про публікацію оповіщення не свідчить про фактичне внесення відповідних відомостей до баз даних організації, а отже, не свідчить про початок процедури розшуку особи, щодо якої подано такий запит.

Втім, як вже було зазначено, під час розгляду цього клопотання прокурором були надані додаткові матеріали, які достеменно доводять обізнаність ОСОБА_1 про здійснення відносно неї кримінального провадження та ухилення її від суду. Суд нерозривно трактує ці обставини у сукупності з відомостями, якими прокурор обґрунтовує факт оголошення ОСОБА_1 в міжнародний розшук.

Так, з долучених до клопотання документів вбачається наступне.

Постановою детектива НАБУ від 31 січня 2020 року оголошено розшук ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 72-73).

Захисник Савчак В.В. звертав увагу суду на те, що на час оголошення ОСОБА_1 у розшук були відсутні підстави для цього, оскільки стороною обвинувачення не надано підтвердження неприбуття ОСОБА_1 на виклик слідчого.

Проте системний аналіз ч. 1 ст. 281 КПК України свідчить про альтернативне формулювання підстав для оголошення розшуку підозрюваного, однією з яких є відсутність відомостей про місцезнаходження підозрюваного. Враховуючи, що станом на 31 січня 2020 року детективами НАБУ було вжито заходів для повідомлення ОСОБА_1 про підозру, та неможливість здійснити таке повідомлення особисто з огляду на відсутність відомостей щодо її місцезнаходження, колегія суддів вважає правомірним оголошення ОСОБА_1 у розшук відповідною постановою від цієї ж дати.

Постановою детектива НАБУ від 14 лютого 2020 року оголошено міжнародний розшук ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 76-77).

Цього ж дня листом № 0432-192/6240 НАБУ направило до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу (т. 3, а.с. 78) постанову про оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_1 та форму-циркуляр для оголошення останньої у міжнародний розшук (т. 3, а.с. 79-81).

Листом № ІР/3311/20G13/8009/EC5/R1/1 від 18 березня 2020 року Департамент міжнародного поліцейського співробітництва (надалі - Департамент) повідомив НАБУ про залишення листа № 0432-192/6240 від 14 лютого 2020 року без виконання у зв`язку з незазначенням в цьому листі мети розшуку та заходів, які необхідно здійснити стосовно розшукуваної ОСОБА_1 у разі її встановлення на території іноземної держави (т. 3, а.с. 82).

20 березня 2020 року НАБУ направило до Департаменту лист № 0432-192/11138, в якому повідомило про необхідність затримання та арешту ОСОБА_1 , а також додаткові документи, а саме: форму-циркуляр для оголошення у міжнародний розшук ОСОБА_1 , копію повідомлення про підозру ОСОБА_1 з перекладом на англійську мову, ухвалу слідчого судді ВАКС від 12 березня 2020 року про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалу слідчого судді ВАКС від 13 березня 2020 року про виправлення описки, копію постанови про оголошення розшуку ОСОБА_1 , копію постанови про оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_1 , витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12017161500003800, копію особової картки ДМС України на ОСОБА_1 , дві фотокартки ОСОБА_1 , фотокартку на диску в електронному вигляді (т. 3, а.с. 83-85).

31 березня 2020 року НАБУ листом № 0432-192/12152 направило до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу переклад на англійську мову ухвали слідчого судді ВАКС від 12 березня 2020 року про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та переклад на англійську мову ухвали слідчого судді ВАКС від 13 березня 2020 року про виправлення описки (т. 3, а.с. 86).

Цього ж дня Департамент направив лист до НАБУ з проханням надати належним чином засвідчені копії ухвал слідчих суддів ВАКС від 12 та 13 березня 2020 року для внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу відомостей стосовно розшуку ОСОБА_1 з метою підготовки відповідного звернення до Центрального органу України щодо видачі особи (екстрадиції) (т. 3, а.с. 87).

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 03 квітня 2020 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017161500003800 від 25 листопада 2017 року (т. 2, а.с. 141-147).

06 квітня 2020 року НАБУ листом № 0432-192/12949 направило до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу ухвалу слідчого судді ВАКС від 12 березня 2020 року про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвалу слідчого судді ВАКС від 13 березня 2020 року про виправлення описки (т. 3, а.с. 88).

Листом № ІР/3311/20G13/10255/ЕС5/R3/1 від 09 квітня 2020 року з метою внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу відомостей стосовно розшуку ОСОБА_1 , для підготовки звернення до Центрального органу України щодо видачі особи (екстрадиції) стосовно підтвердження намірів запитувати видачу вказаної особи у разі встановлення її місцезнаходження за межами України, Департамент затребував у НАБУ належним чином засвідчені копії ухвали слідчого судді ВАКС від 12 березня 2020 року про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали слідчого судді ВАКС від 13 березня 2020 року про виправлення описки (т. 3, а.с. 89).

Листом № ІР/3311/20F12/10913/EC5/R3/1 від 15 квітня 2020 року Департамент затребував у НАБУ належним чином засвідчену копію ухвали слідчого судді про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яку було винесено без посилання на використання каналів МОКП-Інтерпол для доведення факту оголошення міжнародного розшуку зазначеної особи, а також в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу (т. 3, а.с. 90).

24 квітня 2020 року НАБУ направило до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу лист № 0432-192/14837, яким повідомило про те, що на момент розгляду відповідного клопотання детектив жодними матеріалами МОКП-Інтерпол щодо ОСОБА_1 не володів, ухвала слідчого суддів ВАКС набрала законної сили та процесуальні можливості її перегляду та зміни відсутні (т. 3, а.с. 91).

Листом № ІР/3311/20/G13/14606/EC5/R3/1 від 01 червня 2020 року Департамент витребував у НАБУ клопотання детектива НАБУ Маркевича С.В. про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т. 3, а.с. 92). Аналогічні вимоги викладені в листі № ІР/3311/20/G13/16359/EC5/R3/1 від 17 червня 2020 року (т. 3, а.с. 93-94).

У листі № 04-192/23680 від 07 липня 2020 року, адресованому Департаменту, НАБУ наголосило на тому, що Інструкцією про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої наказом МВС України, Генеральної прокуратури, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України № 3/1/2/5/2/2 від 09 січня 1997 року, передбачено вичерпний перелік необхідних документів для внесення інформації про розшук особи та надання додаткових документів не передбачено (т. 3, а.а. 95-96).

21 липня 2020 року Департамент направив до НАБУ лист № ІР/3311/20/G13/20025/EC5/R3/1 з проханням підтвердити наміри запитувати видачу (екстрадицію) ОСОБА_1 у разі її затримання чи встановлення місцезнаходження в Україні (т. 3, а.с. 97).

Цього ж дня Департамент направив до НАБУ лист № ІР/3311/20/G13/20024/EC5/R3/1 з проханням надати переклад однією з робочих мов Інтерполу відомостей, зазначених у листі № 04-192/23680 від 07 липня 2020 року (т. 3, а.с. 98).

Листом № 0432-192/26611 від 29 липня 2020 року НАБУ направило до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу переклад відомостей стосовно ОСОБА_1 для подальшого інформування інституцій Генерального секретаріату Інтерполу (т. 3, а.с. 108).

10 серпня 2020 року начальник Департаменту міжнародно-правового співробітництва подав рапорт на ім`я Генерального прокурора Венедіктової І.В. з проханням доручити Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (надалі - САП) організувати вивчення кримінального провадження та забезпечення надходження до цього Департаменту висновку щодо обґрунтованості оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук з відображенням перебігу строку давності (т. 3, а.с. 100).

11 серпня 2020 року Департамент направив до НАБУ лист № ІР/3311/20/G13/20024/EC5/R3/1, яким повідомив про намір звернутись до Генерального секретаріату Інтерполу з клопотанням про публікацію відомостей стосовно ОСОБА_1 в обліках Інтерполу у разі отримання від Офісу Генерального прокурора підтвердження намірів запитувати видачу (екстрадицію) ОСОБА_1 у разі її затримання чи встановлення місцезнаходження за межами України (т. 3, а.с. 99).

21 серпня 2020 року прокурором САП Кравченком М.М. складено висновок про обґрунтованість оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук, який було затверджено заступником Генерального прокурора - керівником САП Холодницьким Н.І. (т. 3, а.с. 102-107) та цього ж дня направлено на адресу Департаменту міжнародно-правового співробітництва (т. 3, а.с. 101).

12 жовтня 2020 року Департамент направив на адресу НАБУ лист № ІР/3311/20/F13/28033/EC5/R3/1 з проханням надати інші документи, передбачені Інструкцією про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, НАБУ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року (т. 3, а.с. 109-110).

27 жовтня 2020 року НАБУ листом № 0432-192/37179 (т. 3, а.с. 111) направило до Державної прикордонної служби України копію доручення щодо розшуку у пунктах пропуску ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 112-115).

Листом № ІР/3311/20/С94/33146/EC5/R3/1 від 03 грудня 2020 року Департамент затребував у НАБУ стислий та зрозумілий опис злочину, вчиненого особою, яка розшукується, зокрема, час, місце, спосіб та інші суттєві обставини вчинення злочину (друкований текст обсягом до однієї тисячі знаків, у тому числі, переклад на одну з робочих мов Інтерполу), а також інформацію про особисту участь особи у вчиненні злочину, мотиви, з яких його вчинено, та завдано шкоду (т. 3, а.с. 116).

14 грудня 2020 року листом № 0432-192/42967 НАБУ направило до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу запитувану інформацію (т. 3, а.с. 117).

Листом № ІР/3311/20/G13/34685/EC5/R3/1 від 18 грудня 2020 року Департамент повідомив НАБУ про внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію Червоного оповіщення щодо ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 118).

13 січня 2021 року Департамент направив до НАБУ лист № ІР/3311/20/G13/722/EC5/R3/1 з проханням надати запитувану Офісом з юридичних питань Інтерполу інформацію щодо ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 119).

Затребувані вищезазначеним листом відомості були направлені НАБУ до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу листом № 0432-192/2178 від 25 січня 2021 року (т. 3, а.с. 120).

Постановою прокурора від 04 березня 2021 року з кримінального провадження № 12017161500003800 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо підозрюваної ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 202-203), відомості про що того ж дня внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Виділеному кримінальному провадженню присвоєно № 52021000000000111 (т. 3 а.с. 204-205).

15 грудня 2021 року Департамент направив до суду лист № ІР/3311/20/F12/31283, яким повідомив про те, що цього ж дня відомості щодо ОСОБА_1 видалено з обліків інформаційної системи Інтерполу (т. 2, а.с. 91-98).

З наведеного листування вбачається, що з 14 лютого до 18 грудня 2020 року між НАБУ та/або САП, з одного боку, та Департаментом, з іншого, відбувалась взаємодія з приводу внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію Червоного оповіщення щодо ОСОБА_1 , тобто більш ніж 10 місяців знадобилось для того, щоб здійснити таку публікацію.

Не вдаючись до оцінки тверджень захисника Савчака В.В. про тривалість такого листування через допущення з боку НАБУ помилок та доводів прокурора про невиправданість переважної частини вимог, які ставились Департаментом до наданих документів, суд має констатувати, що органом досудового розслідування було вчинено низку заходів, спрямованих на організацію міжнародного розшуку ОСОБА_1 та його практичну реалізацію компетентними органами інших держав.

Колегія суддів послідовно додержується позиції, що чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить визначення поняття «оголошення особи у міжнародний розшук». Втім, його тлумачення є визначальним при з`ясуванні наявності підстав для ухвалення рішення про здійснення спеціального судового провадження у конкретній справі. Тому, з огляду на те, що положення КПК України не регулюють момент набуття статусу особи, оголошеної у міжнародний розшук, колегія суддів відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України застосовує загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 Кодексу, зокрема, такі засади як верховенство права, забезпечення права на захист та змагальність сторін.

На переконання колегії суддів, інститут спеціального судового провадження (спеціального досудового розслідування) є засобом досягнення мети кримінального провадження, передбаченої ст. 2 КПК України, в умовах, коли особа протидіє досудовому розслідуванню та судовому розгляду шляхом переховування, зокрема, на території інших держав, з метою ухилення від прибуття до органів слідства та суду.

Водночас, вказаний інститут пов`язаний з ризиком порушення права особи на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки обізнаність особи про кримінальне провадження щодо неї та її участь у розгляді висунутого проти неї обвинувачення є фундаментальними правами, які забезпечують можливість реалізації права на захист, спростування нею обвинувачення шляхом надання суду доказів, пояснень, а отже, справедливість судового розгляду в цілому.

З огляду на те, що прокурором надано матеріали, які переконливо підтверджують обізнаність ОСОБА_1 про здійснення кримінального провадження щодо неї, залучення за її вибором захисника Савчака В.В., її протидію судовому провадженню шляхом переховування від суду, колегія судів констатує відсутність ризиків порушення права ОСОБА_1 на справедливий суд при здійсненні заочного судового провадження з огляду на її свідомий вибір не поставати перед судом.

КПК України не обумовлює ухвалення судового рішення про надання дозволу на здійснення спеціального розслідування доведеністю факту перебування особи у обліках Інтерполу, але визначає необхідність вжиття всіх необхідних заходів для здійснення оголошення такого розшуку.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами, доданими стороною обвинувачення до клопотання, належним чином доведено факт здійснення оголошення обвинуваченої ОСОБА_1 у міжнародний розшук в межах цього кримінального провадження.

Подальше виключення ОСОБА_1 з обліків інформаційної системи Інтерполу, про що Департамент повідомив суд листом від 15 грудня 2021 року, у сукупності з іншими матеріалами, наданими учасниками підготовчого судового засідання, не впливає на той факт, що після оголошення ОСОБА_1 в міжнародний розшук постановою від 14 лютого 2020 року орган досудового розслідування без зволікань вжив заходів для виконання цього розшуку і послідовно продовжував вчиняти дії, спрямовані на організацію такого розшуку.

З наведеного вбачається, що частковий відхід від попередньої правової позиції пов`язаний не стільки з відмінним тлумаченням колегією суддів одних і тих самих правових норм, скільки з наданням оцінки додатковому обсягу матеріалів, доданих до клопотання прокурора, які раніше були відсутні у розпорядженні суду, проте висвітлюють обставини цього кримінального провадження в іншому вимірі.

Щодо окремих доводів сторони захисту

3.7. Окремо, суд вважає за необхідне дати оцінку твердженням захисника Савчака В.В. про те, що ОСОБА_1 не набула статусу підозрюваної з огляду на невручення їй повідомлення про підозру у порядку, передбаченому КПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 2 ст. 135 КПК України передбачено, що у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Згідно з ч.1 ст. 42 КПК України підозрюваним, зокрема, є особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Детективом НАБУ Медецьким С.М. 24 січня 2020 року було складено, а прокурором Мусіякою В.В. погоджено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України (т. 3, а.с. 4-41).

Суд зауважує, що чинний кримінальний процесуальний закон не передбачає процедури продовження строків вручення підозрюваному повідомлення про підозру, особливо за умов, коли місцезнаходження підозрюваного невідомо, а також підозрюваний та/або члени його родини перешкоджають такому врученню. З аналізу наданих прокурором матеріалів убачається, що органом досудового розслідування було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а саме:

- повідомлення про підозру надіслано 24 січня 2020 року за адресою АДРЕСА_1 (місце проживання ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , місце реєстрації ОСОБА_1 , житлове приміщення, належне їй та її батьку на праві спільної часткової власності) (т. 3, а.с. 42, 46, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56);

- повідомлення про підозру надіслано 24 січня 2020 року за адресою АДРЕСА_2 (місце проживання ОСОБА_1 та місце проведення обшуку 16 травня 2019 року) (т.3, а.с. 52, 53, 54, 55);

- повідомлення про підозру вручено 24 січня 2020 року генеральному директору ТОВ «КК «Суворовський» ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - особі, яка ідентифікувала себе як заступник директора ТОВ «Грін Комфорт Сервіс» (т. 3, а.с. 48, 49).

Документи, надані захисником Савчаком В.В. на підтвердження факту невручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру, - лист генерального директора ТОВ «КК «Суворовський» від 29 жовтня 2021 року, лист директора ТОВ «Грін Комфорт Сервіс» від 26 жовтня 2021 року, протоколи отримання відомостей від ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 (за їх добровільною згодою) у своїй сукупності не спростовують того факту, що слідчі органу досудового розслідування вжили всіх можливих заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру (т. 4, а.с. 127-141).

За таких обставин, слід констатувати, що можливості органу досудового розслідування не є безмежними, і за умови відсутності доказів зловживання слідчими своїми процесуальними повноваженнями (при цьому, відсутність таких зловживань не спростована захисником Савчаком В.В.), суд дійшов висновку про набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваної, а згодом і обвинуваченої у цьому кримінальному провадженні.

3.8. Щодо зауважень захисника обвинуваченої ОСОБА_1 - адвоката Савчака В.В. про неможливість доведення обставин, наведених у клопотанні прокурора, матеріалами з іншого кримінального провадження, а також про заборону надання суду інших документів до початку судового розгляду, суд зауважує наступне.

Частина 3 ст. 323 КПК України унормовує порядок дій суду у випадку неприбуття обвинуваченого і передбачає, що прокурор має право у визначених законом випадках звернутись до суду з клопотанням про здійснення спеціального судового провадження, додавши до нього матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження. З наведеного вбачається, що додані прокурором до клопотання матеріали не є доказами у розумінні ст. 84 КПК України і відповідно на їх надання не розповсюджується заборона, передбачена ч. 4 ст. 291 КПК України, та інші вимоги, що висуваються кримінальним процесуальним законом до доказів.

Тому твердження захисника про неможливість обґрунтування клопотання прокурора неналежними і недопустимими доказами не можуть бути підставою для відмови у його задоволенні.

Висновки суду

3.9. Таким чином, судом встановлено:

- злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , належить до переліку злочинів, щодо яких можливо здійснювати спеціальне судове провадження, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 КПК України;

- обвинувачена ОСОБА_1 , будучи обізнаною про розпочате кримінальне провадження, ухиляється від прибуття на виклик суду;

- обвинувачена ОСОБА_1 оголошена у міжнародний розшук.

Колегія суддів зауважує, що право особи на участь у розгляді справи, гарантоване ст. 6 Конвенції є одним з основоположних прав, але разом з тим, не є абсолютним, і має існувати розумна пропорційність між використовуваними засобами сторін кримінального провадження та метою, яку вони прагнуть досягти.

Процедура «in absentia» неминуче припускає деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Водночас, чинне кримінальне процесуальне законодавство України надає обвинуваченим достатні гарантії для реалізації їхніх процесуальних прав в межах спеціального судового провадження, зокрема, надає право обвинуваченим, за бажанням, бути присутніми при розгляді справи, право виробити лінію захисту, право на юридичну допомогу, право бути вислуханим та право оскаржити заочний вирок.

Вивчивши матеріали клопотання прокурора та долучені до нього докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених ст. 323 КПК України підстав для здійснення у цьому кримінальному провадженні спеціального судового провадження.

При цьому, суд враховує принцип рівності сторін, як одну зі складових ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою правову позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 1-24/2009, провадження № 13-1 зво19).

На переконання колегії суддів, у даному кримінальному провадженні вказаний принцип під час здійснення спеціального судового провадження буде дотриманий в повній мірі, враховуючи те, що захист прав обвинуваченої ОСОБА_1 у ньому здійснюється захисником, який був обраний і залучений нею самостійно, що свідчить про значний рівень довіри між ними, а також про те, що він має можливість спілкуватись з обвинуваченою та узгоджувати з нею стратегію захисту.

Враховуючи викладене, оскільки наявні підстави для здійснення вказаного кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia), клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 139, 297-1, 314, 323, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Клопотання прокурора задовольнити.

2. Здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000111 від 04 березня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

3. Якщо після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження обвинувачена ОСОБА_1 з`явиться або буде доставлена до суду, судовий розгляд продовжувати з моменту постановлення такої ухвали згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.

4. Повідомити обвинувачену ОСОБА_1 про здійснення спеціального судового провадження щодо неї шляхом розміщення цієї інформації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Вищого антикорупційного суду.

5. Повістку про виклик обвинуваченої ОСОБА_1 , а також процесуальні документи надсилати та публікувати відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

6. Копію ухвали вручити прокурору та захиснику.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя К.О. Сікора

Судді Т.Г. Гавриленко

О.В. Танасевич