Документ № 103487268

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 760/675/16-к

провадження № 51-121 ск 22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С.Б.,

суддів Іваненка І.В., Ковтуновича М.І.,

розглянувши касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» адвоката Денисенка Юрія Олександровича на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 листопада 2021 рокупро закриття апеляційного провадження,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України про накладення арешту на майно.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 листопада 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» адвоката Денисенка Юрія Олександровича на вищезазначену ухвалу слідчого судді.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Денисенко Ю.О. звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 січня 2022 року на підставі пункту 2 частини 2 статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Денисенку Ю.О. було відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 листопада 2021 року про закриття апеляційного провадження.

27 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга адвоката Денисенка Ю.О. на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 листопада 2021 року про закриття апеляційного провадження. На думку адвоката, в апеляційному суді на стадії розгляду апеляційної скарги були відсутні повноваження та підстави для закриття апеляційного провадження. Окрім цього, Денисенко Ю.О. не погоджувався з посиланням Касаційного кримінального суду, на постанову Об`єднаної палати від 19 лютого 2019 року у справі № 569/17036/18, оскільки вказане судове рішення у даній справі, на його переконання, не підлягало застосуванню.

Ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 лютого 2022 року на підставі пункту 2 частини 2 статті 428 КПК, Денисенку Ю.О. було відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 листопада 2021 рокупро закриття апеляційного провадження. Оскільки, касаційна скарга була подана з тих самих підстав, які були предметом перевірки суду касаційної інстанції.

11 лютого 2022 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга адвоката Денисенка Ю.О. на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 листопада 2021 рокупро закриття апеляційного провадження. В якій він вкотре не погоджується із вищевказаним рішенням, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На думку адвоката, в апеляційному суді на стадії розгляду апеляційної скарги були відсутні повноваження та підстави для закриття апеляційного провадження. Окрім того, на обґрунтування своєї позиції посилається на постанову Касаційного кримінального суду від 18 вересня 2018 року у справі №161/232/18, у якій інакше, аніж у рішенні Об`єднаної палати, застосовано кримінальний процесуальний закон.

Перевіривши касаційну скаргу та доводи, наведені у ній, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, захисник вкотре посилається на нерелевантність правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати від 19 лютого 2019 року у справі № 569/17036/18, на який посилалася колегія суддів, зокрема в ухвалах від 13 січня та 01 лютого 2022 року, й наводить доводи на обґрунтування правильності своїх тверджень. А тому колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу скаржника на наступне.

З метою формування єдності судової практики та унеможливлення застосування протилежних підходів до розуміння норми права у подібних правовідносинах КПК було доповнено статтями 434-1 та 434-2.

За правилами статті 434-1 КПК, якою доповнено КПК на підставі Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, кримінальне провадження може бути передано на розгляд об`єднаної палати, зокрема, у разі, якщо колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати. Виходячи зі змісту цієї процесуальної норми викладені у рішеннях об`єднаної палати правові висновки мають пріоритетність у застосуванні при розв`язанні правових питань, що склалися у подібних правовідносинах.

Як вже неодноразово наголошувалося в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №569/17036/118 викладено висновок щодо застосування норми права, за яким, якщо після відкриття апеляційного провадження (у випадку оскарження ухвали слідчого судді - після призначення судового засідання) буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.

Таким чином Верховний Суд констатував право апеляційного суду на прийняття рішення про закриття апеляційного провадження після призначення у справі судового засідання у разі встановлення об`єктивних даних, які свідчать про неможливість оскарження судового рішення, стосовно якого здійснюється судовий розгляд.

У цій справі апеляційний суд вірно констатував, що оскарженню у порядку пункту 9 частини 1 статті 309 КПК підлягають ухвали слідчих суддів лише на стадії досудового розслідування. А тому, встановивши у судовому засіданні, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, а обвинувальний акт спрямовано 18 лютого 2019 року до Вищого антикорупційного суду, який на момент прийняття рішення здійснює його розгляд, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття апеляційного провадження з підстав, зазначених вище. Встановлених Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду об`єктивних даних не оспорює і адвокат Денисенко Ю.О. у поданій ним касаційній скарзі.

Окрім того, апеляційний суд вірно роз`яснив скаржнику, що судовий контроль, який забезпечується на стадії досудового розслідування, у разі направлення обвинувального акту до суду переходить до повноважень того суду, який здійснює розгляд кримінального провадження по суті. Такий правовий механізм не позбавляє особу можливості реалізувати свої права через визначену КПК процедуру. Натомість, застосування іншого підходу при розв`язанні цього питання може призвести до конкуренції судових рішень при вирішенні тотожного предмета оскарження.

Посилання скаржника на постанову Касаційного кримінального суду від 18 вересня 2018 року у справі №161/232/18, як на підтвердження іншого підходу до застосування норми права, не заслуговують на увагу.

Так, вказане судове рішення було предметом оцінки Верховного Суду при постановленні ухвали Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 19 лютого 2019 року та, у тому числі, слугувало підставою для здійснення провадження у справі №569/17036/118 у порядку статті 434-1 КПК. За таких обставин викладені у ньому протилежні висновки є нерелевантними та аж ніяк не можуть спростовувати висновок Об`єднаної палати щодо застосування норми права.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а право на касаційне оскарження - лише у визначених законом випадках.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним. Воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання (пункт 41 рішення у справі «Абрамова проти України» від 18 грудня 2018 року, заява № 41988/08; пункт 78 рішення у справі «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року, заява №40160/12 та інші).

Враховуючи викладене, порушення права на оскарження судового рішення у цій справі, колегія суддів не встановила.

Відповідно до положень статей 424, 425 КПК, процесуальним законом не передбачено процедури повторного касаційного перегляду судових рішень, які вже були предметом перегляду суду касаційної інстанції за касаційною скаргою цієї особи з аналогічних підстав.

Таким чином, враховуючи те, що рішення за аналогічними доводами касаційної скарги адвоката Денисенка Ю.О. вже приймалося, ухвала апеляційного суду не може бути предметом касаційного перегляду.

Враховуючи викладене і керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» адвоката Денисенка Юрія Олександровича на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 листопада 2021 року про закриття апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С.Б. Фомін І.В. Іваненко М.І. Ковтунович