Документ № 103595640

Справа № 991/1274/22

Провадження 1-кс/991/1290/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2022 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мовчан Н.В., за участю секретаря судового засідання Гончаренка П.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників Касаткіна А.М., Готіна О.М., прокурора Демківа Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду скаргу на незаконне затримання особи в порядку ст. 206 КПК України, подану захисником підозрюваного ОСОБА_1 - адвокатом Постернаком Олександром Геннадійовичем, в межах кримінального провадження № 12016170000000334 від 08.07.2016 ,

установив:

До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, у якій захисник просив визнати затримання ОСОБА_1 у межах кримінального провадження № 12016170000000334 від 08.07.2016 незаконним та звільнити його з-під варти.

Скарга мотивована тим, що під час затримання ОСОБА_1 23.02.2022 детективами Національного бюро допущено низку процесуальних порушень, а саме: у протоколі не наведено мотивів щодо затримання ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, враховуючи, що до відома детектива доведено зміст ухвали Печерського районного суду від 22.01.2020 справа №757/24269/15-ц про тимчасове обмеження виїзду ОСОБА_1 за межі України до погашення боргу, стягнутого рішенням Печерського районного суду від 27.03.2018, а також про належну поведінку підозрюваного під час проведення процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні, зокрема, проведення двох обшуків та тимчасового доступу до документів за місцем його проживання; ОСОБА_1 фактично затримано о 08:35 під час проведення обшуку за його місцем проживання, а у протоколі затримання зазначено час затримання 09:03, що не відповідає дійсності, а також допущені інші порушення: не роз`яснено право на оскарження дій під час затримання, проведено повторний особистий обшук підозрюваного.

У судовому засіданні захисники, з думкою яких погодився підозрюваний ОСОБА_1 , скаргу підтримали з викладених у ній мотивів.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що затримання проведено з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України. Стверджував, що обґрунтовано затримано ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, оскільки, наявні підстави вважати, що він має можливість втекти з метою ухилення від кримінальної відповідальності на тимчасово окуповану територію України, оскільки його близькі родичі мешкають у м. Луганськ. Зазначив, що відповідно до ч. 3, 5 ст. 236 КПК України детектив має право заборонити будь-якій особі залишати місце обшуку до його закінчення та за рішенням детектива може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі, де проводиться обшук.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до скарги матеріали, дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.02.2022 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу обшуку від 23.02.2022 проведення слідчої (розшукової) дії розпочато о 08:35 закінчено о 10:33. Встановлено, що на проведення обшуку о 09:15 прибули захисники підозрюваного.

Водночас, 23.02.2022 у період з 12:27 по 13:45 у приміщенні Національного антикорупційного бюро України складено протокол затримання особи - ОСОБА_1 , згідно з яким підозрюваного затримано о 09:03 год; о 09:20 год залучено захисника із центру надання безоплатної правової допомоги; підозрюваного доставлено до органу досудового розслідування об 11:35год; о 12:05 год прибули захисникиза призначенням ОСОБА_2 та за вибором ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . До початку складання протоколу надано можливість конфіденційного спілкування захисників з підозрюваним та від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від хзахисника ОСОБА_2 .

Утримання особи вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке позбавлення волі має бути законним (тобто, ґрунтуватися на нормах законодавства) та/або бути здійсненим на підставі рішення суду.

Згідно із ч. 1 ст. 207 КПК України ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Випадки затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, без ухвали слідчого судді, суду визначені у ч. 1 ст. 208 КПК України.

У цьому випадку затримання особи здійснено без ухвали слідчого судді, суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, про що зазначено у протоколі затримання. Отже затримання ОСОБА_1 відбулося із законодавчо визначених підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, у випадку якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Доводи сторони захисту про те, що на даний час діє ухвала Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2020 справ № 757/24269/15-ц, якою тимчасово обмежено виїзд ОСОБА_1 за межі України, не можуть бути визнані достатніми доказами для доведеності цієї обставини, оскільки, матеріали справи не містять відомостей щодо стадії виконавчого провадження, у межах якого ухвалене судове рішення. Крім того, враховуючи, що за місцем проживання ОСОБА_1 органом досудового розслідування повторно проводився обшук, а також здійснювався тимчасовий доступ до документів, які перебували у ОСОБА_1 , достатньо вірогідним є те, що останній був обізнаний про обставини, що розслідуються і це, з урахуванням існування певних матеріальних ресурсів, які дають можливість змінити місце перебування чи виїзд за кордон, могло спонукати його до таких дій, як втеча.

Враховуючи характер відносин, що склався у ОСОБА_1 та підозрюваного ОСОБА_6 , який наразі переховується, його роль у вчиненні злочину, можна дійти висновку, що до дій із втечі чи переховування його могли спонукати і інші особи.

На виконання вимог ч. 4 ст. 208 КПК України ОСОБА_1 повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснено право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти неї, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом Факт роз`яснення, зокрема і цих обставин ОСОБА_1 засвідчив відповідним підписом. Також ОСОБА_1 роз`яснено його права як підозрюваного.

Затримання проходило за участю двох понятих. Цього ж дня, через декілька годин після затримання ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Протокол затримання відповідає загальним вимогам, передбаченим ст. 104 КПК України, та спеціальним вимогам, передбаченим ч. 5 ст. 208 КПК України.

З огляду на положення ст. 104, 208 КПК України протокол про затримання не повинен містити обґрунтування підстав затримання, а лише посилання на підставу затримання.

У рішенні Великої Палати Європейського суду з прав людини у справі Khlaifia та інші проти Італії від 15.12.2016 року (заява № 16483/12) зазначено, що негайність оцінюється у кожному випадку окремо; проте, підстави для затримання не повинні повідомлятись повністю особою, що здійснює затримання (арешт) у конкретний момент затримання (п. 115) Це положення є невід`ємною частиною схеми захисту, передбаченої статтею 5 Конвенції: будь-яка особа, яка була заарештована, повинна простою, нетехнічною мовою, яку вона може зрозуміти, повідомити про основні юридичні та фактичні підстави для її позбавлення волі, щоби мати можливість звернутися до суду із заявою про оскарження його законності (там само). Причини, при цьому, не повинні бути викладені в тексті будь-якого рішення, яким дозволяється затримання, та не повинні бути в письмовій формі чи в будь-якій спеціальній формі (Рішення у справі Kane проти Кіпру (dec.) від 13.09.2011 року).

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст. 2, 7, 206, 208, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя

постановив:

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Н. В. Мовчан