- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Боднар С.Б.
Справа № 991/618/22
Провадження №11-сс/991/100/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02лютого 2022року, якою задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, у кримінальному провадженні №42020000000002497 від 24 грудня 2020 року
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02лютого2022року частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, громадянина України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 125 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 310 125 грн (триста десять тисяч сто двадцять п`ять гривень).
Покладено на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов`язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого судді, слідчого та прокурора у кримінальному провадженні;
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 підозрюваними: ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, а також іншими особами у цьому ж кримінальному провадженні: ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.
Термін дії обов`язків, покладених судом, визначено до 27 лютого 2022 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_6 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 лютого 2022року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №42020000000002497 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 310 125 грн.
В поданій апеляційній скарзі захисник зазначає, що оскаржувана ухвалу слідчого судді є такою, що постановлена без дотримання вимог, передбачених кримінальним процесуальним законом, а також без об`єктивного з`ясування обставин, які мали б бути підтверджені доказами та належним чином оцінені судом, а відтак ухвала підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції виходячи із наступного.
1.Слідчим суддею не було надано належну оцінку того, що:
- орган досудового розслідування, незважаючи на тривале досудове розслідування, немає жодного доказу, який би прямо або опосередковано свідчив про наявність змови на вчинення умисного злочину у ОСОБА_5 та інших ймовірних співучасників злочину, а також доказів спільності їхніх дій для досягнення злочинного результату;
- ОСОБА_5 під час виконання своїх службових обов`язків було дотримано всіх вимог закону щодо процедури повернення особі попередньо арештованих коштів за ухвалою слідчого судді. ОСОБА_5 пересвідчився, що попередньо юридичним департаментом АРМА було здійснено перевірку документів, відповідно до яких мав би бути здійснений переказ коштів ОСОБА_55 ; особисто пересвідчився у тому, що ухвала слідчого судді є належно завіреною та такою, що набрала законної сили, а тому підлягає виконанню; перевірив відомості в ЄРАУ щодо адвоката, яким була подана заява про повернення коштів та який безпосередньо зазначений у виконуваній ухвалі суду. Отже, ОСОБА_5 виконав свої службові обов`язки та діяв лише в межах них. Як наслідок, з боку ОСОБА_5 відсутнє використання своїх службових повноважень всупереч інтересам служби, як і відсутні корисливий мотив, спрямованість дій на «заволодіння» коштами іншої особи у змові з ймовірними виконавцями злочину.
2. Недоведеність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, ризику переховуватися від органів досудового розслідування, ризику знищити, приховувати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів.
3. Необґрунтованість позиції слідчого судді щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу. На думку сторони захисту, існування ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення в обґрунтування своєї позиції щодо застосування запобіжного заходу, є недоведеним. Стороною обвинувачення не надано фактичних доказів того, що дані ризики не тільки не зменшилися, але і взагалі існують.
4. Обраний запобіжний захід непомірно обтяжливим для ОСОБА_5, а також таким, що не відповідає вимогам досудового розслідування, зважаючи на добросовісну та належну процесуальну поведінку підозрюваного.
В судове засідання з`явились підозрюваний ОСОБА_5, захисник ОСОБА_6, прокурор ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача, думки підозрюваного та захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42020000000002497 від 24.12.2020 за підозрою ОСОБА_33, ОСОБА_5, ОСОБА_34, ОСОБА_31, ОСОБА_30 та ОСОБА_56 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 ККУкраїни, а також за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.209, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368, ч.4 ст.358 ККУкраїни.
27 липня 2021 року заступником Генерального прокурора ОСОБА_57 складено та підписано письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 ККУкраїни, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.
Ухвалою слідчого судді від 02 грудня 2022 року частково задоволено клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного ОСОБА_5, застосовано до нього запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 125 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 310 125 грн (триста десять тисяч сто двадцять п`ять гривень) та покладено на підозрюваного ОСОБА_5 ряд процесуальних обов`язків.
Як вбачається з клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу з серпня 2020 року по листопад 2020 року, точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, адвокати ОСОБА_31 та ОСОБА_30, володіючи інформацією щодо наявності в управлінні Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі ? АРМА) активу у вигляді 395 090 доларів США, керуючись метою швидкого незаконного збагачення, розробили план заволодіння вказаними коштами, які належать потерпілому ОСОБА_36, в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем та залучили до вчинення злочину службових осіб АРМА ОСОБА_33, ОСОБА_5, ОСОБА_34, ОСОБА_56 та інших невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб.
Невстановлена досудовим розслідуванням особа 16 грудня 2020 року звернулася до АРМА із заявою в інтересах ОСОБА_58 . Також, 16 грудня 2020 року, невстановлена особа подала підроблену ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_18 від 14грудня 2020року в судовій справі № 757/52172/20-к про скасування арешту грошових коштів у кримінальному провадженні № 12012000010000072 до АРМА.
ОСОБА_34, на виконання заздалегідь обумовленого злочинного плану, 17 грудня 2020 року, достовірно знаючи про те, що до АРМА за вх. № 4474/27-20 від 16 грудня 2020 року надійшла підроблена ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі №757/52172/20-к від 14 грудня 2020 року, в той час як на виконанні в АРМА перебувала ухвала слідчого судді про арешт вказаних грошових коштів, які належать ОСОБА_36, безпідставно підписав службову записку на ім`я т.в.о. Голови АРМА ОСОБА_33 № 1501/6-20 від 17 грудня 2020 року, якою пропонував направити до АТ «Ощадбанк» вимогу про повернення грошових коштів у сумі 395 090 доларів США та нарахованих процентів із подальшим їх перерахуванням на банківський рахунок ОСОБА_56, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк».
ОСОБА_33 та ОСОБА_5 17 грудня 2020 року усвідомлюючи, що до АРМА надійшла підроблена ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/52172/20-к від 14 грудня 2020 року про скасування арешту грошових коштів у загальній сумі 400 950 доларів США, безпідставно погодили своїми підписами службову записку № 1501/6-20 від 17грудня 2020 року, яка підписана ОСОБА_34 . Також ОСОБА_33 17 грудня 2020 року, після погодження службової записки № 1501/6-20 від 17 грудня 2020 року безпідставно підписав вимогу від 17 грудня 2020 року про повернення до АТ «Державний ощадний банк України» грошових коштів в сумі 395 090 доларів США.
ОСОБА_5 та ОСОБА_34 17 грудня 2020 року, перебуваючи у приміщенні АРМА за адресою м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, поставили свої підписи на Платіжному дорученні в іноземній валюті № 45 від 17 грудня 2020 року щодо перерахування грошових коштів в сумі 398 004,60 доларів США на рахунок ОСОБА_58 . Після цього, ОСОБА_33 підписав електронним підписом в системі інтернет-банкінгу платіжне доручення в іноземній валюті № 45 від 17 грудня 2020 року щодо перерахування грошових коштів в сумі 398 004,60 доларів США на рахунок ОСОБА_58 .
Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що в період часу з серпня 2020 року по грудень 2020 року, ОСОБА_33, ОСОБА_5, ОСОБА_34, ОСОБА_31, ОСОБА_30 та ОСОБА_59, діючи умисно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою між особою та іншими невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами, заволоділи грошовими коштами, які належать ОСОБА_36 в особливо великому розмірі, на загальну суму 10 036 667,50 (еквівалент 398 004,60 доларів США згідно офіційного курсу НБУ) гривень, тобто вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.
Підставою для звернення до суду з зазначеним клопотанням стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5, вчинив особливо тяжкий корупційний злочин, за який законом передбачено покарання, виключно, у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, наявність ризиків, які на сьогодні не зменшились, забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.
Детектив вважає, що наявні достатні підстави вважати, що у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді застави, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних чи/та експертів у цьому ж кримінальному провадженні.
Обґрунтовуючи неможливість завершення досудового розслідування, детектив посилається на те, що на теперішній час у кримінальному провадженні необхідно провести або ж завершити ряд слідчих (розшуковик) та інших процесуальних дій, зокрема:
1.Отримати висновки судових експертиз, які були призначені раніше до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
2.Отримати від компетентних органів Російської Федерації відповідь на раніше надісланий Національним бюро запит від 30.11.2021 про міжнародно-правову допомогу, здійснити переклад відповідних матеріалів та у разі необхідності провести додаткові допити свідків і підозрюваних.
3.Отримати від АРМА, відповіді на всі раніше надіслані запити, в порядку ст. 93 КПК України.
4.Провести допити свідків ОСОБА_35, ОСОБА_60 .
5.Провести детальний огляд та аналіз документів, що були вилучені під час проведення обшуку адміністративного приміщення АРМА.
6.Провести додатковий огляд відомостей про вхідні та вихідні з`єднання абонентських номерів, якими користувались/користуються підозрювані, а також за необхідності отримати у встановленому законом порядку додаткові відомості про такі з`єднання.
7.За необхідності та з урахуванням отриманих доказів провести допити свідків, а також додаткові допити підозрюваних.
8.За необхідності та з урахуванням отриманих доказів провести одночасні допити між свідками та підозрюваними, а також безпосередньо між підозрюваними.
9.Провести інші процесуальні та слідчі (розшукові) дії, з метою виконання вимог ст. ст. 91 та 92 КПК України, а також з метою перевірки інших осіб на причетність до вчинення вищеописаного кримінального правопорушення, тобто встановлення повного кола причетних осіб та усіх обставин вчинення кримінального правопорушення.
10.З урахуванням зібраних доказів визначитись з остаточною правовою кваліфікацією дій ОСОБА_33, ОСОБА_5, ОСОБА_34, ОСОБА_31, ОСОБА_30 та ОСОБА_56, та у разі наявності законних підстав вирішити питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.
11.Провести інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, необхідність у проведенні яких може виникнути після проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, описаних у попередніх пунктах.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02лютого 2022року зазначене клопотання прокурора частково задоволено.
Згідно ухвали суду, слідчий суддя дійшов висновку, що наявність обґрунтованої підозри у сукупності з ризиками кримінального провадження, які продовжують існувати до цього часу, дає слідчому судді процесуальну можливість застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави з покладенням відповідних обов`язків. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість наведеного висновку слідчого судді апеляційна скарга сторони захисту не містить.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді виходячи з наступного.
Згідно ст. 2 КПК України основними завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Частиною 4 статті 176 КПК України передбачено, зокрема, що під час досудового розслідування, запобіжні заходи застосовуються слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
Згідно ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновком слідчого судді та вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення з огляду на наступне.
У відповідності до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
В розумінні ст. 177 КПК України, «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно ч. 1ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню, зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
27 липня 2021 в межах кримінального провадження №42020000000002497 від 24грудня 2020року ОСОБА_5 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
На переконання колегії суддів слідчий суддя дійшов правильного висновку, що із клопотання та доданих до нього матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування встановлюються обставини заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах. Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Колегія суддів відкидає доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 було здійснено розгляд документації для здійснення операцій із повернення коштів особі-заявнику без порушення функціональних обов`язків, оскільки не встановлення на даному етапі досудового розслідування факту порушення функціональних обов`язків жодним чином не свідчить про непричетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Окрім того, як встановлено слідчим суддею, на ОСОБА_5 було покладено обов`язок щодо організації ведення діловодства та архівного зберігання документів відповідно до встановлених правил та здійснення контролю за його додержанням (відповідно до розподілу обов`язків між Головою АРМА та заступниками Голови АРМА). Це свідчить про те, що ОСОБА_5 повинен належним чином підходити до прийняття та погодження документів, що надходять для його розгляду. Наявність фактів порушень процедури надходження судового рішення про скасування арешту активів вимагає вжиття заходів для з`ясування спростування імовірності надходження до виконання підробленого судового рішення доступними засобами.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази переконують слідчого суддю в тому, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим слідчим суддею ризикам можливо шляхом застосування застави з покладенням на нього ряду процесуальних обов`язків. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 1-3 ч.1 ст.177 КПК України.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застава є достатнім та необхідним заходом забезпечення кримінального провадження.
Ризик переховування від правосуддя слідчий суддя оцінив у світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного ОСОБА_5 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).
Обґрунтовуючи клопотання прокурор послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України та примітки ст. 45 КК України, злочин передбачений ч.5ст.191КК України є особливо тяжким корупційним правопорушенням, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Разом з тим, тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у даному провадженні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.
Зокрема, слід також врахувати, що підозрюваний ОСОБА_5 має достатні майнові ресурси для того, щоб організувати переховування від органів досудового розслідування та суду, а також наявність у підозрюваного двох дійсних паспортів громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_1, НОМЕР_2 (будуть повернені у випадку відмови у покладенні відповідних процесуальних обов`язків), що розширює можливості ОСОБА_5 залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Водночас, як вірно встановлено слідчим суддею, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за фактом заволодіння грошовими коштами на загальну суму 10036667,50 грн., які за твердженням сторони обвинувачення були розподілені між усіма учасниками «злочинної схеми», що дає підстави вважати, що ОСОБА_5 може використати зазначені кошти для переховування упродовж тривалого часу від органів досудового розслідування та суду.
Колегія суддів вважає, що сумлінне виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, відсутність відомостей, які могли б свідчити на ймовірність переховування від правосуддя, позитивна характеристика з місця попередньої роботи та ВГО «Асоціація правників України» є недостатніми для того, щоб переконати суд про відсутність ризику переховування. Належна процесуальна поведінка підозрюваного ОСОБА_5 не свідчить про те, що в умовах можливого притягнення до кримінальної відповідальності він у майбутньому не зможе вжити заходів, направлених на переховування від органів досудового розслідування та суду.
На думку суду, реальна можливість вільної зміни ОСОБА_5 свого місця перебування підвищує ймовірність його переховування від органів досудового розслідування та суду, а у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність ризику переховування від органів досудового розслідування, який на момент розгляду слідчим суддею клопотання детектива не зменшився.
Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді про продовження існування ризику знищення, приховування або спотворення матеріалів та обладнання та якому були виготовлені ці підроблені документи. Колегія суддів критично оцінює доводи сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було зафіксовано жодних дій з боку ОСОБА_5, які б свідчили про намір останнього перешкодити органу досудового розслідування здійснити слідчі та процесуальні дії та відсутності ризику знищення, приховування або спотворення матеріалів та обладнання та якому були виготовлені ці підроблені документи. Колегія суддів вважає, що підозрюваний ОСОБА_5 через інших осіб може мати доступ до документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. З цих підстав до моменту вилучення всіх необхідних слідству документів та обладнання зазначений ризик продовжує існувати.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Сторона обвинувачення у поданому до суду першої інстанції клопотанні посилалась на необхідність проведення допитів значної кількості свідків, в тому числі працівників АРМА. Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що оскільки свідками у цьому кримінальному провадженні є особи, які перебували у підпорядкуванні підозрюваного або ж особи, які працюють в інших державних органах, то ОСОБА_5 має достатні матеріальні та нематеріальні ресурси для організації заходів з незаконного впливу на свідків, експертів.
Таким чином, на підставі наведених обставин слідчий суддя дійшов правильного висновку про існування ризику впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні, який на момент розгляду слідчим суддею клопотання прокурора не зменшився.
Вищенаведені ризики, які не зменшились і продовжують існувати та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вказаного кримінального правопорушення виключають об`єктивну можливість застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу.
Таким чином слідчий суддя дійшов вірного висновку про відсутність нових обставин та доказів, які б переконували у можливості застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.3 ч. 5ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Водночас, ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання обвинуваченому розміру застави, який перевищував його наявні активи та поточні доходи, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, шкоду, завдану кримінальним правопорушенням та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Щодо доводів сторони захисту про непомірну обтяжливість для ОСОБА_5 обраного запобіжного заходу, то колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності в обвинуваченого достатніх матеріальних та фінансових ресурсів для її внесення. Зокрема, слідчим суддею встановлено, що у е-декларації ОСОБА_5 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка була подана перед звільненням (охоплює період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями) за період часу з 01 січня 2021 року по 27 вересня 2021 року, зазначено про наявність готівкових коштів у 150 000 доларів США. Пояснення, надані ОСОБА_5, про те, що він не отримував заробітну плату із жовтня 2021 року, а витрачав кошти на сплату аліментів, правову допомогу адвокатів, а також власне проживання не вказують на те, що ним було витрачено 140 000 доларів США за 4 місяці (оскільки в щорічній е-декларації ОСОБА_5, поданій 31 січня 2022 року, міститься вказівка на наявність готівки у розмірі всього 10 000 доларів США та 24 428 грн).
Під час судового розгляду ОСОБА_5 не надав доказів витрачання чи втрати цих активів (140000 доларів США). За таких обставин, колегія суддів має обґрунтовані підстави вважати, що зазначені вище кошти й досі перебувають у розпорядженні підозрюваного.
Застосувати запобіжний захід у вигляді застави слідчим суддею було враховано відомості про сімейний та майновий стан ОСОБА_5, а також суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється. А тому, з урахуванням майнового та соціального стану ОСОБА_5, доведених у судовому засіданні ризиків, застава у розмірі 125прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що становить310125грн.(тристадесять тисячсто двадцятьп`ять гривень)є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131,132,176-178,182, 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду 02 лютого 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №42020000000002497 від 24 грудня 2020 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3