- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Боднар С.Б.
Справа № 991/8170/21
Провадження №11-сс/991/102/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7, яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 грудня 2021року, якою частково задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42017000000001155 від 13.04.2017 та накладено арешт на майно, яке належить на праві власності підозрюваній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 грудня 2021 року частково задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42017000000001155 від 13.04.2017.
Накладено арешт на майно, яке належить на праві власності підозрюваній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, а саме:
грошові кошти, які знаходяться на рахунках в АТ«УкрСибБанк» (МФО 351005);
земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:72:265:0104, площею 0,0758 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат ОСОБА_7, яка діє в підозрюваної ОСОБА_8, звернулась до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 грудня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора САП про арешт майна, що належить на праві власності ОСОБА_8 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема, сторона захисту вважає, що ОСОБА_8 не набула процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадженні №42017000000001155 від 13.04.2017, оскільки повідомлення про підозру від 30.11.2021 не було їй вручене у відповідності до вимого КПК України. Що в свою чергу унеможливлює застосування до неї будь-яких заходів забезпечення кримінального провадження.
На думку захисту слідчий суддя формально та поверхнево дослідив, як саме повідомлення про підозру від 30.11.2021 так і документи, які його обґрунтовують. А відсутність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, мало слугувати підставою для відмови слідчим суддею у задоволенні клопотання про арешт майна.
Сторона захисту переконана, що на момент постановлення слідчим суддею оскаржуваного судового рішення, ні прокурор, ні детектив та, відповідно, ні слідчий суддя не мали у своєму розпорядженні відомостей про те, що на рахунках ОСОБА_8 в банківських установах взагалі є грошові кошти, а якщо і є, то в якому розмірі, яке їх джерело походження. Таким чином, враховуючи відсутність конкретних фактів і доказів щодо наявності на рахунках грошових коштів, їх сум та джерел походження, слідчий суддя мав визнати клопотання таким, що не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
На думку сторони захисту, слідчим суддею не досліджено питання розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб.
В судове засідання з`явились адвокат ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_6 .. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу у їх відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, думку адвоката ОСОБА_5, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001155 від 13.04.2017 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 ККУкраїни та за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 30.11.2021 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України (том 1, а.с. 30-54, 142).
02 грудня 2021 року прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42017000000001155 від 13.04.2017.
Як вбачається з клопотання прокурора, ОСОБА_8 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, що завдало ДСА України збитки у розмірі 50817813,20 грн., тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Підставою арешту майна прокурор зазначає положення ч. 5 ст. 170 КПК та наявність достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна. Посилається на те, що санкцією ч. 5 ст. 191 КК України як додатковий вид покарання передбачена конфіскація майна. На думку прокурора, накладення арешту на майно ОСОБА_8 необхідне з метою виконання завдань кримінального провадження, а також для забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
А тому, просив суд:
1.Накласти арешт на майно, яке належить на праві власності підозрюваній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, а саме:
-грошові кошти, які знаходяться на рахунках в АТ«УкрСибБанк» (МФО 351005);
-земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:72:265:0104, площею 0,0758 га, за адресою: м.Київ, вул.Гаврилюка, земельна ділянка 40.
2.Зобов`язати банківську установу АТ «УкрСибБанк» (МФО 351005) невідкладно надати прокурору інформацію про суму грошових коштів на які накладено арешт на момент надходження ухвали суду.
3.З метою забезпечення виконання прийнятого рішення за результатами розгляду даного клопотання оприлюднити зазначене рішення в електронній формі.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 грудня 2021 року зазначене клопотання прокурора частково задоволено. Накладено арешт на майно, яке належить на праві власності підозрюваній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, а саме:
- грошові кошти, які знаходяться на рахунках в АТ«УкрСибБанк» (МФО 351005);
- земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:72:265:0104, площею 0,0758 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Згідно ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, тобто у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, тобто з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч.10 ст. 170 КПК України).
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
На переконання колегії суддів, стороною обвинувачення доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_8, необхідність накладення якого обґрунтовано обумовлена тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Санкція цієї статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Додаткове покарання конфіскація, є обов`язковим, а злочин, відповідно до ч.6 ст.12 КК України, відноситься до особливо тяжких.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, слідчий суддя за результатом розгляду клопотання прокурора, дослідивши матеріали провадження, дійшов мотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, не вирішуючи при цьому питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційногосуду погоджуєтьсяз висновкомслідчого судді про те, що додані прокурором до клопотання про арешт майна документи є достатніми для підтвердження можливої причетності ОСОБА_8 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
В розумінні ст. 177 КПК України, «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 1ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню, зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
В розумінні ст. ст. 177, 194 КПК України «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу, зокрема, повідомлення про підозру (яке має бути вручено особі у передбаченому законом порядку або вжито заходівдля врученняу спосіб,передбачений цимКодексом длявручення повідомлень) та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно матеріалів провадження, 30 листопада 2021 року старшим детективом НАБУ ОСОБА_10 в межах кримінального провадження №42017000000001155 від 13 квітня 2017 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч. 5 ст. 191 КК України (том 1, а.с. 30-54). Однак, під час вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру за місцем її роботи ( АДРЕСА_2 ), остання від отримання такого повідомлення про підозру відмовилась у зв`язку із ненаданням детективом документів на підтвердження своїх повноважень, що підтверджується наявною у матеріалах провадження копією протоколу вручення ОСОБА_8 письмового повідомлення про підозру, пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, та повістки про виклик від 30листопада 2021 року. Крім того, вказане повідомлення про підозру також направлялось ОСОБА_8 поштою за адресою її зареєстрованого місця проживання, що підтверджується копіями накладної АТ «Укрпошти» з фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 30 листопада 2021 року (том1, а.с. 142).
Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1ст. 278 КПК України).
Разом з тим слід зауважити, що КПК України не зобов`язує детектива надавати постанову про групу детективів у відповідному кримінальному провадженні під час вручення особі повідомлення про підозру. На переконання колегії суддів, надання детективом в ході проведення такої процесуальної дії свого службового посвідчення є достатнім для встановлення, що вручення повідомлення про підозру здійснюється посадовою особою. Водночас, перевірка наявності чи відсутності у службової особи повноважень на вручення повідомлення про підозру в межах певного конкретного кримінального провадження має здійснюватися судом. Так, згідно наявного в матеріалах провадження витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13 квітня 2017 року (том 1, а.с.28-29), постанови про внесення змін до складу слідчої груп від 26.04.2021 (том 1 а.с. 140) старший детектив НАБУ ОСОБА_10 входить до групи детективів, які здійснюють досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. А тому, доводи захисту щодо відсутності у детектива НАБУ ОСОБА_10 повноважень на вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру у зв`язку із ненаданням останнім витягу з ЄРДР та/або постанови про групу детективів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, є безпідставними.
На думку колегії суддів, дії ОСОБА_8 щодо відмови від отримання повідомлення про підозру були спрямовані виключно на затягування строку досудового розслідування та уникнення набуття нею статусу підозрюваної у відповідному кримінальному провадженні.
Таким чином, вже на момент відмови від отримання повідомлення про підозру ОСОБА_8 набула статус підозрюваної у даному кримінальному провадженні, а тому стосовно неї могло вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. А тому, вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні, колегія суддів також бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) згідно якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини у вчиненні злочину чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
За такихобставин колегіясуддів вважає,що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі на підставі досліджених у судовому засіданні доказів дійшла правильного висновку про обґрунтованість підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками слідчого судді, що обізнаність власника про ризик можливого обмеження їх власності, в тому числі майбутньої конфіскації майна, може спричинити негайне його відчуження. Підтвердження заявленого ризику є Договір дарування від 01 грудня 2021 року, згідно якого підозрювана ОСОБА_8 передала безкоштовно у власність ОСОБА_11 земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:72:265:0104, площею 0,0758 га, за адресою: АДРЕСА_1 та Договір купівлі-продажу від 03 грудня 2021 року, згідно якого зазначена земельна ділянка була передана у власність іншій (третій) особі.
Підозрювана ОСОБА_8 надала пояснила, згідно яких вона не є власником земельної ділянку із кадастровим номером 8000000000:72:265:0104, площею 0,0758 га, за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Договором дарування від 01 грудня 2021 року та Договором купівлі-продажу від 03 грудня 2021 року (які були долучені до матеріалів судового провадження безпосередньо в судовому засіданні у Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду), а тому вона не підлягала арешту. Колегія суддів відхиляє наведені доводи сторони захисту виходячи з наступного.
Згідно Договору купівлі-продажу від 12 лютого 2020 року (том 1 а.с. 55-56) та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.11.2021 року (том 1 а.с. 57-58), які були долучені до клопотання про арешт майна від 01 грудня 2021 року та які були предметом дослідження слідчого судді, суб`єктом права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:72:265:0104, площею 0,0758 га, за адресою: АДРЕСА_1, зазначена ОСОБА_8 . Вирішення питання арешту майна у зазначеному провадженні здійснювалося слідчим суддею без виклику підозрюваної, на підставі доданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів, які не містили відомостей, наведених в судовому засіданні апеляційного суду (зокрема Договору дарування від 01 грудня 2021 року та Договору купівлі-продажу від 03 грудня 2021 року).
За таких обставин доводи сторони захисту не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки, відповідно до вимог ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Сторона захисту посилається на те, що на момент постановлення слідчим суддею оскаржуваного судового рішення, ні прокурор, ні детектив та, відповідно, ні слідчий суддя не мали у своєму розпорядженні відомостей про те, що на рахунках ОСОБА_8 в банківських установах взагалі є грошові кошти, а якщо і є, то в якому розмірі, яке їх джерело походження, що на їх думку мало слугувати підставою для визнання клопотання таким, що не відповідає вимогам ст. 171 КПК України. Колегія суддів відхиляє наведені доводи сторони захисту виходячи з наступного.
Згідно вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя,суд,встановивши,що клопотанняпро арештмайна поданобез додержаннявимог статті171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Слідчим суддею не встановлено порушення вимог ст. 171 КПК України під час подання прокурором клопотання від 01 грудня 2021 року про арешт майна підозрюваної ОСОБА_8, з чим погоджується також колегія суддів апеляційного суду.
Окрім того, як вірно зазначає слідчий суддя, із наданих прокурором матеріалів вбачається, що інформація про суму коштів, які перебувають на рахунках ОСОБА_8 в АТ «УКРСИББАНК» наявна в матеріалах провадження. Зокрема згідно Довідки АТ «УКРСИББАНК» від 29.11.2021 на одному із таких рахунків наявні кошти у сумі 673, 24 грн, на інших двох рахунках будь-які кошти відсутні (том 1 а.с. 143).
Згідно вимог ч. 9 ст. 170 КПК України, у невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), Директора Бюро економічної безпеки України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.
Згідно постанови тимчасово виконуючого повноваження Директора Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_12, погодженої прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 30.11.2021 про арешт коштів накладено арешт на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках ОСОБА_8, (індивідуальний код НОМЕР_1 ), відкриті в АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005), що свідчить про вжиття детективами НАБУ заходів щодо арешту зазначених коштів.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності. Доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.ст. 132, 170, 173 КПК України дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час судового розгляду скарги не встановлено.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, зазначені адвокатом у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків слідчого судді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 грудня 2021 року про арештмайна у кримінальному провадженні №42017000000001155 від 13.04.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 без задоволення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3