- Головуючий суддя (ВАКС): Дубас В.М.
Справа № 991/818/22
Провадження 1-кс/991/828/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2022 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1
(далі слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України (далі-НАБУ) ОСОБА_4 від 28.01.2022 про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі-ЄРДР) 01.02.2021 №52021000000000052 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 Кримінального кодексу України (далі- КК),
ВСТАНОВИВ:
1.Стислий опис судового провадження.
07.02.2022 до ВАКС надійшла скарга ОСОБА_3 (далі скаржник), для розгляду якої відповідно до частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) протоколом автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ОСОБА_1, яким призначено судовий розгляд на 08.02.2022 з перервою до 28.02.2022 за клопотаннями скаржника та тимчасово виконуючого обов`язки керівника Управління внутрішнього контролю НАБУ.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-ІХ) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введений воєнний стан із 05.30 24.02.2022 строком на 30 діб. Також Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 (затверджений Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Враховуючи такі обставини та відсутність можливості невідкладного розгляду скарги слідчий суддя визнав можливим здійснити судовий розгляд 07.04.2022.
2. Короткий виклад скарги та позицій учасників судового провадження.
Скаржник в скарзі просив її розглянути та скасувати постанову старшого детектива відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю НАБУ ОСОБА_4 (далі детектив) від 28.01.2022 про закриття кримінального провадження від 01.02.2021 №52021000000000052 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК, яку він отримав поштою 31.01.2022, стверджуючи про необґрунтованість та передчасність такої постанови, оскільки перед закриттям провадження детектив не вчинив низку слідчих та процесуальних дій відповідно до складеного самим скаржником переліком з 60 пунктів, невідповідністю форми постанови вимогам статті 110 КПК щодо її змісту та належного мотивування.
В судові засідання скаржник попри направлені належним чином судові виклики не прибував, не надіслав жодних клопотань щодо відкладення судового розгляду чи обґрунтованої неможливості прибуття, й тому, враховуючи необхідність дотримання розумних строків судового провадження, слідчий суддя визнав можливим розглянути скаргу за відсутності скаржника.
НАБУ належним чином було повідомлено про час і місце судових засідань, проте його представник в такі не прибував, що відповідно до частини 3 статті 306 КПК не перешкоджало розгляду скарги.
У зв`язку із неприбуттям в судові засідання всіх осіб, які беруть участь в судовому провадженні, відповідно до частини 4 статті 107 КПК фіксування судового розгляду скарги за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 3 КПК, на слідчого суддю покладається функція здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.
Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно частини 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.
Зокрема, пунктами 3, 4 частини 1 статті 303 КПК передбачено право оскарження рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; та рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Статтею 284 КПК визначено вичерпний перелік випадків, за яких закривається кримінальне провадження та провадження щодо юридичної особи, а також визначено випадки, коли закриття провадження уповноважений здійснювати слідчий, коли прокурор, а коли суд.
Відповідно до частини 4 статті 284 КПК, слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 9-1 частини 1 статті 284 КПК, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, а прокурор - щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною 1 статті 284 КПК.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 визначено такий випадок закриття кримінального провадження, як встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення.
Частиною 1 статті 11 КК визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення, а за частиною 1 статті 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Склад кримінального правопорушення це сукупність об`єктивних та суб`єктивних елементів, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, а саме: 1) об`єкт; 2) об`єктивна сторона; 3) cуб`єкт; 4) суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає її кримінальну відповідальність.
Стаття 364 КК визначає кримінальним правопорушенням зловживання владоюабо службовимстановищем,тобто умисне,з метоюодержання будь-якоїнеправомірної вигодидля самоїсебе чиіншої фізичноїабо юридичноїособи використанняслужбовою особоювлади числужбового становищавсупереч інтересамслужби,якщо вонозавдало істотноїшкоди охоронюванимзаконом правам,свободам таінтересам окремихгромадян абодержавним чигромадським інтересам,або інтересамюридичних осіб,а частина2статті 364 визначає кваліфікуючу ознаку завдання тяжких наслідків. При цьому пунктами 3, 4 примітки до статті 364 КК визначено, що істотною шкодою вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Тобто зловживання владою або службовим становищем визнається кримінальним правопорушенням лише за наявності таких ознак в їх сукупності:1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи інших осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди або тяжких наслідків охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
3.2. Судовим розглядом встановлено, що відповідно до доданої скаржником до скарги постанови старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю НАБУ ОСОБА_4 від 28.01.2022, такою закрито об`єднане кримінальне провадження від 01.02.2021 №52021000000000052 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК, у зв`язку із відсутністю в діяннях старшого детектива Національного бюро ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК (тобто за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення).
Із змісту такої постанови детектива від 28.01.2022 вбачається, що «відділом внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю НАБУ на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від 21.01.2021 за заявою скаржника від 23.12.2020 вих. №4113/23 01.02.2021 внесено до ЄРДР відомості про кримінальне провадження №52021000000000052 за ознаками можливого вчинення працівником Національного бюро кримінального правопорушення.
Також відділом внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю НАБУ на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від 21.01.2021 за заявою скаржника від 23.12.2020 вих. №4111/23 01.02.2021 внесено до ЄРДР відомості про кримінальне провадження №52021000000000053 за ознаками можливого вчинення працівником Національного бюро кримінального правопорушення.
Крім того, відділом внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю НАБУ на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_7 від 31.12.2020 за заявою скаржника від 23.12.2020 вих. №4112/23 13.05.2021 внесено до ЄРДР відомості про кримінальне провадження №52021000000000257 за ознаками можливого вчинення працівником Національного бюро кримінального правопорушення.
Рішеннями процесуального керівника від 01.06.2021 зазначені вище кримінальні провадження об`єднані у одне провадження, якому присвоєно номер №52021000000000052 від 01.02.2021».
Також упостанові детективавід 28.01.2022зазначено,що «згідно із змістом доводів, викладених у заявах скаржника від 23.12.2020 №№4111/23, 4112/23, 4113/23 старший детектив ОСОБА_5 прийняв неправомірні, на його думку, процесуальні рішення від 28.12.2019 та 16.10.2020 про закриття кримінального провадження від 26.02.2019 №52019000000000169, а також від 22.09.2020 про закриття кримінального провадження від 07.03.2019 №52019000000000195, а самі постанови не відповідають вимогам статті 110 КПК. Також за твердженнями, наведеними у тих же заявах скаржника, йому заподіяно матеріальну шкоду на суму 700 000 гривень, а моральної ще на 200 000 гривень, разом на 900 000 гривень.
З метою необхідності обґрунтування наведених у заявах відомостей та з`ясування можливо відомих скаржнику обставин, які підлягають доказуванню, його неодноразово викликалось до органу досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 133,135 КПК для проведення допитів у кримінальному провадженні в якості свідка. При цьому, будучи викликаним на 31.03.2021, 24.05.2021, 25.05.2021, 09.06.2021, 24.06.2021, 30.06.2021, 07.12.2021 та 27.01.2022, за жодною із вищевказаних повісток ОСОБА_3 не з`явився та про причини свої неявок не повідомив».
При цьому в постанові від 28.01.2022 наведено детальний виклад та оцінка наявних у кримінальному провадженні від 01.02.2021 №52021000000000052 доказів, на підставі чого зроблено висновок, що «сам факт прийняття детективом Національного бюро процесуального рішення відповідно до наданих законом повноважень, а також можливе подальше його оскарження у судовому порядку з урахуванням визначених правових підстав, являється лише формою реалізації процесуальних прав заявника і не свідчить про протиправний характер дій слідчого (детектива) у кримінальному провадженні».
3.3. Частиною 1 статті 9КПК встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 9 КПК, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Також статтею 91 КПК визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1)подія кримінальногоправопорушення (час,місце,спосіб таінші обставинивчинення кримінальногоправопорушення); 2)винуватість обвинуваченогоу вчиненнікримінального правопорушення,форма вини,мотив імета вчиненнякримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4)обставини,які впливаютьна ступіньтяжкості вчиненогокримінального правопорушення,характеризують особуобвинуваченого,обтяжують чипом`якшують покарання,які виключаютькримінальну відповідальністьабо єпідставою закриттякримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6)обставини,які підтверджують,що гроші,цінності таінше майно,які підлягаютьспеціальній конфіскації,одержані внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення та/абоє доходамивід такогомайна,або призначалися(використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушеннячи винагородиза йоговчинення,або єпредметом кримінальногоправопорушення,у томучислі пов`язаногоз їхнезаконним обігом,або підшукані,виготовлені,пристосовані абовикористані якзасоби чизнаряддя вчиненнякримінального правопорушення; 7)обставини,що єпідставою длязастосування доюридичних осібзаходів кримінально-правовогохарактеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до частини 2 статті 84 КПК, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи та висновки експертів.
Частинами 1, 2 статті 223 КПК визначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Отже, кримінальне провадження повинно закриватись після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів. При цьому постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено сутність заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Судовим розглядом скарги встановлено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні від 01.02.2021 №52021000000000052 у відповідності до вимог статті 223 КПК детективами НАБУ вчинено всі можливі та необхідні дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів та їх перевірку, ретельно досліджено та перевірено обставини, зазначені у заявах про вчинення кримінального правопорушення, їм надано належну оцінку, досудове розслідування проведено із застосуванням всіх можливих засобів для всебічного, неупередженого та об`єктивного розслідування, з перевіркою всіх фактичних обставин справи, що може мати суттєве значення для розслідування кримінального провадження.
Лише після цього постановою детектива НАБУ від 28.01.2022 із наведенням детального опису вчинених дій кримінальне провадження від 01.02.2021 №52021000000000052 закрито з підстав відсутності ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК, оскільки в ході досудового розслідування у такому кримінальному провадженні не встановлено жодних даних про будь-які зловживання з метою отримання неправомірної вигоди працівниками Національного бюро, які виконували свої службові обов`язки зі здійснення повноважень слідчого шляхом прийняття процесуальних та інших рішень.
Також в постанові зазначено, що скаржник не надав жодних доказів спричинення діяннями працівниками НАБУ будь-якої шкоди та/або збитків, а тому твердження про заподіяння йому діяннями останніх матеріальної та/або моральної шкоди на зазначені в заяві суми не ґрунтується на об`єктивних даних чи фактах (доказах).
При цьому скаржник не скористався законною можливістю долучити до матеріалів провадження гіпотетично наявні у нього докази скоєного злочину, оскільки він жодного разу за вісьмома викликами не прибув до детективів НАБУ з метою проведення за його участі слідчих дій., хоча відповідно до інформації відділу судової статистики ВАКС, скаржник звертався до ВАКС, починаючи з 05.09.2019 та станом на 22.02.2022, вже 299 разів, тобто безумовно скаржник детально обізнаний із процедурою досудового розслідування.
Тобто, фактично всі доводи скарги ґрунтуються на суб`єктивній незгоді скаржника із прийнятими детективом процесуальними рішеннями, що не відповідає вимогам статті 62 Конституції України, за якою обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Крім того, на стадії досудового розслідування оцінка наявних в матеріалах провадження доказів здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування. Вже при розгляді кримінального провадження за сутністю суд, відповідно до статті 94 КПК, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, може прийняти рішення щодо фактичної стадії кримінального правопорушення - закінчений злочин, готування чи замах на злочин або, за наявності підстав, встановити відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення.
З аналізу усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»: 1) існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення; 2) факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність; 3) обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні; 4) стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.
Відповідно до частини 1 статті 36 КПК, яка кореспондується з частиною 5 статті 40 КПК прокурор, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора, слідчого.
Відтак твердження скаржника про необхідність здійснення будь-яких інших слідчих (розшукових) дій не ґрунтується на будь-яких фактичних обставинах справи, оскільки орган досудового розслідування в залежності від описаних заявником обставин, в яких такий вбачає ознаки кримінального правопорушення, самостійно, за внутрішнім переконанням, визначає які саме процесуальні дії та коли належить здійснити для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у певному кримінальному провадженні.
Також слідчий суддя зазначає, що оскаржувана постанова від 28.01.2022 за формою та змістом відповідає вимогам частин 5, 6 статті 110 КПК, за якою постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.
3.4. Відповідно до статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
З огляду на наведене вище, слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова детектива від 28.01.2022 про закриття кримінального провадження від 01.02.2021 №52021000000000052 належним чином обґрунтована, відповідає за формою та змістом вимогами КПК, тоді як скаржник не навів жодних належних підстав для задоволення його скарги, а тому належить відмовити в її задоволенні.
Керуючись статтями 303-309, 372, 532 КПК суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову детектива НАБУ ОСОБА_4 від 28.01.2022 про закриття кримінального провадження від 01.02.2021 №52021000000000052.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголошено 11.04.2022.
Слідчий суддя ОСОБА_1