- Головуючий суддя (ВАКС) : Дубас В.М.
Справа № 991/822/22
Провадження 1-кс/991/832/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2022 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1
(далі слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України (далі-НАБУ) ОСОБА_4 від 27.01.2022 про відмову у визнанні особи потерпілим у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі-ЄРДР) 01.02.2021 №52021000000000052 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 Кримінального кодексу України (далі- КК),
ВСТАНОВИВ:
1.Стислий опис судового провадження.
07.02.2022 до ВАКС надійшла скарга ОСОБА_3 (далі скаржник), для розгляду якої відповідно до частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) протоколом автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ОСОБА_1, яким призначено судовий розгляд на 08.02.2022 з перервою до 28.02.2022 за клопотаннями скаржника та тимчасово виконуючого обов`язки керівника Управління внутрішнього контролю НАБУ.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-ІХ) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введений воєнний стан із 05.30 24.02.2022 строком на 30 діб. Також Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 (затверджений Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Враховуючи такі обставини та відсутність можливості невідкладного розгляду скарги слідчий суддя визнав можливим здійснити судовий розгляд 07.04.2022.
2. Короткий виклад скарги та позицій учасників судового провадження.
Скаржник в скарзі просив її розглянути та скасувати постанову старшого детектива відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю НАБУ ОСОБА_4 (далі детектив) від 27.01.2022 про відмову у визнанні особи потерпілим у кримінальному провадженні від 01.02.2021 №52021000000000052 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК, яку він отримав поштою 31.01.2022, стверджуючи про необґрунтованість та передчасність такої постанови, оскільки перед тим як відмовити скаржнику у визнанні його потерпілим, детектив не вчинив низку слідчих та процесуальних дій відповідно до складеного самим скаржником переліком з 60 пунктів, невідповідністю форми постанови вимогам статті 110 КПК щодо її змісту та належного мотивування.
В судові засідання скаржник попри направлені належним чином судові виклики не прибував, не надіслав жодних клопотань щодо відкладення судового розгляду чи обґрунтованої неможливості прибуття, й тому, враховуючи необхідність дотримання розумних строків судового провадження, слідчий суддя визнав можливим розглянути скаргу за відсутності скаржника.
НАБУ належним чином було повідомлено про час і місце судових засідань, проте його представник в такі не прибував, що відповідно до частини 3 статті 306 КПК не перешкоджало розгляду скарги.
У зв`язку із неприбуттям в судові засідання всіх осіб, які беруть участь в судовому провадженні, відповідно до частини 4 статті 107 КПК фіксування судового розгляду скарги за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 3 КПК, на слідчого суддю покладається функція здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.
Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно частини 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.
Зокрема пунктом 5 частини 1 статті 303 КПК передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
3.2. Судовим розглядом встановлено, що відповідно до доданої скаржником до скарги постанови старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю НАБУ ОСОБА_4 від 27.01.2022, такою відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні від 01.02.2021 №52021000000000052 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК.
Із змісту такої постанови детектива від 27.01.2022 вбачається, що «відділом внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю НАБУ на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_5 від 21.01.2021 за заявою скаржника від 23.12.2020 вих. №4113/23 01.02.2021 внесено до ЄРДР відомості про кримінальне провадження №52021000000000052 за ознаками можливого вчинення працівником Національного бюро кримінального правопорушення.
Також відділом внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю НАБУ на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_5 від 21.01.2021 за заявою скаржника від 23.12.2020 вих. №4111/23 01.02.2021 внесено до ЄРДР відомості про кримінальне провадження №52021000000000053 за ознаками можливого вчинення працівником Національного бюро кримінального правопорушення.
Крім того, відділом внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю НАБУ на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від 31.12.2020 за заявою скаржника від 23.12.2020 вих. №4112/23 13.05.2021 внесено до ЄРДР відомості про кримінальне провадження №52021000000000257 за ознаками можливого вчинення працівником Національного бюро кримінального правопорушення.
Рішеннями процесуального керівника від 01.06.2021 зазначені вище кримінальні провадження об`єднані у одне провадження, якому присвоєно номер №52021000000000052 від 01.02.2021».
Також упостанові детективазазначено,що «згідно із змістом доводів, викладених у заявах скаржника від 23.12.2020 №№4111/23, 4112/23, 4113/23 старший детектив ОСОБА_7 прийняв неправомірні, на його думку, процесуальні рішення від 28.12.2019 та 16.10.2020 про закриття кримінального провадження від 26.02.2019 №52019000000000169, а також від 22.09.2020 про закриття кримінального провадження від 07.03.2019 №52019000000000195, а самі постанови не відповідають вимогам статті 110 КПК. Також за твердженнями, наведеними у тих же заявах скаржника, йому заподіяно матеріальну шкоду на суму 700 000 гривень, а моральної ще на 200 000 гривень, разом на 900 000 гривень.
При цьому в постанові детектива від 27.01.2022 зазначено, що «водночас,як ів текстісамих заявскаржника тадоданих доних копійматеріалів,так ів іншихматеріалах об`єднаногокримінального провадженнявід 01.02.2021№52021000000000052 відсутнібудь-яківідомості таобґрунтування щодоможливого характеруфізичної,майнової таморальної шкоди,а такожпричинно-наслідковогозв`язку міжприйнятими укримінальних провадженняхпроцесуальними рішеннямидетектива Національногобюро таможливими наслідкамиу виглядіназваної заявникомшкоди» та «водночас зажодною ізчисленних повісток,направлених упорядку,передбаченому статтею135КК, ОСОБА_3 до органудосудового розслідуваннядля проведеннядопитів у кримінальному провадженні№5202100000000052від 01.02.2021не з`явивсята пропричини своїхнеявок неповідомив», на підставі чого зроблено висновок, що «за результатами оцінки наявних у кримінальному провадженні №52021000000000052 від 01.02.2021 доказів та за відсутності додаткових відомостей і обгрунтувань, орган досудового розслідування дійшов до об`єктивного висновку щодо відсутності самого факту завдання ОСОБА_3 моральної, фізичної та майнової шкоди».
Відповідно до частин 1-5 статті 55 КПК, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Частиною 1 статті 60 КПК визначено, що заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
При цьому за частиною 2 статті 60 КПК, заявник має право: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Частиною 1 статті 128 КПК визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
За змістом наведених норм, КПК чітко відокремлює процесуальні статуси заявника та потерпілого із різними обсягами їх процесуальних прав, а також визначає, що безумовною підставою для набуття будь-якою особою (зокрема й юридичною) статусу потерпілого у кримінальному провадженні є факт реального та безпосереднього завдання їй шкоди кримінальним правопорушенням, що дає право вимоги відшкодування такої шкоди в порядку цивільного судочинства в межах кримінального провадження за умови доведення такого факту належними та допустимими доказами.
Частиною 1 статті 11 КК визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення, а за частиною 1 статті 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Склад кримінального правопорушення це сукупність об`єктивних та суб`єктивних елементів, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, а саме: 1) об`єкт; 2) об`єктивна сторона; 3) cуб`єкт; 4) суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає її кримінальну відповідальність.
Стаття 364КК визначаєкримінальним правопорушеннямзловживання владоюабо службовимстановищем,тобто умисне,з метоюодержання будь-якоїнеправомірної вигодидля самоїсебе чиіншої фізичноїабо юридичноїособи використанняслужбовою особоювлади числужбового становищавсупереч інтересамслужби,якщо вонозавдало істотноїшкоди охоронюванимзаконом правам,свободам таінтересам окремихгромадян абодержавним чигромадським інтересам,або інтересамюридичних осіб,а частина2статті 364 визначає кваліфікуючу ознаку завдання тяжких наслідків.
Тобто зловживання владою або службовим становищем визнається кримінальним правопорушенням лише за наявності таких ознак в їх сукупності:1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи інших осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди або тяжких наслідків охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
При цьому пунктами 3, 4 примітки до статті 364 КК визначено, що істотною шкодою вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Статтею 91 КПК визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1)подія кримінальногоправопорушення (час,місце,спосіб таінші обставинивчинення кримінальногоправопорушення); 2)винуватість обвинуваченогоу вчиненнікримінального правопорушення,форма вини,мотив імета вчиненнякримінального правопорушення; 3) вид ірозмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,а такожрозмір процесуальнихвитрат; 4)обставини,які впливаютьна ступіньтяжкості вчиненогокримінального правопорушення,характеризують особуобвинуваченого,обтяжують чипом`якшують покарання,які виключаютькримінальну відповідальністьабо єпідставою закриттякримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6)обставини,які підтверджують,що гроші,цінності таінше майно,які підлягаютьспеціальній конфіскації,одержані внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення та/абоє доходамивід такогомайна,або призначалися(використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушеннячи винагородиза йоговчинення,або єпредметом кримінальногоправопорушення,у томучислі пов`язаногоз їхнезаконним обігом,або підшукані,виготовлені,пристосовані абовикористані якзасоби чизнаряддя вчиненнякримінального правопорушення; 7)обставини,що єпідставою длязастосування доюридичних осібзаходів кримінально-правовогохарактеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до частини 2 статті 84 КПК, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи та висновки експертів.
Частинами 1, 2 статті 223 КПК визначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Судовим розглядом встановлено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні від 01.02.2021 №52021000000000052 у відповідності до вимог статті 223 КПК детективами НАБУ вчинено всі можливі та необхідні дії, спрямовані на отримання(збирання) доказів та їх перевірку, ретельно досліджено та перевірено обставини, зазначені у заявах про вчинення кримінального правопорушення, їм надано належну оцінку, досудове розслідування проведено із застосуванням всіх можливих засобів для всебічного, неупередженого та об`єктивного розслідування, з перевіркою всіх фактичних обставин справи, що може мати суттєве значення для розслідування кримінального провадження.
При цьому скаржник не скористався законною можливістю долучити до матеріалів провадження гіпотетично наявні у нього докази скоєного злочину та завданої шкоди, оскільки він жодного разу за викликами не прибув до детективів НАБУ з метою проведення за його участі слідчих дій, хоча відповідно до інформації відділу судової статистики ВАКС, скаржник звертався до ВАКС, починаючи з 05.09.2019 та станом на 22.02.2022, вже 299 разів, тобто безумовно скаржник детально обізнаний із процедурою досудового розслідування.
Відтак скаржник не надав жодних доказів спричинення йому діяннями працівниками НАБУ будь-якої шкоди та/або збитків, а тому твердження про заподіяння йому діяннями останніх матеріальної та/або моральної шкоди не ґрунтується на об`єктивних доказах.
Також слідчий суддя зазначає, що оскаржувана постанова від 28.01.2022 за формою та змістом відповідає вимогам частин 5, 6 статті 110 КПК, за якою постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.
3.4. Відповідно до статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
З огляду на наведене вище, слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова детектива від 27.01.2022 про відмову у визнанні особи потерпілим у кримінальному провадження від 01.02.2021 №52021000000000052 належним чином обґрунтована, відповідає за формою та змістом вимогами КПК, тоді як скаржник не навів належних підстав для задоволення його скарги, а тому належить відмовити в її задоволенні.
Керуючись статтями 303-309, 372, 532 КПК суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову детектива НАБУ ОСОБА_4 від 27.01.2022 про відмову у визнанні особи потерпілим у кримінальному провадженні від 01.02.2021 №52021000000000052.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 11.04.2022.
Слідчий суддя ОСОБА_1