- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Чорненька Д.С.
Справа № 991/1276/22
Провадження №11-сс/991/147/22
Суддя 1 інст. ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
підозрюваний ОСОБА_7 та прокурор не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 квітня 2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12016170000000334 від 08 липня 2016 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчогосудді Вищогоантикорупційного судувід 05квітня 2022року клопотаннядетектива задоволенота накладеноарешт нагрошові коштиу розмірі10000дол США,що належатьпідозрюваному ОСОБА_7,із забороноюрозпорядження такористування ними,які вилученів ходіпроведення 23лютого 2022року обшукуза адресою: АДРЕСА_1 .Судове рішеннямотивоване тим,що прокуроромдоведено наявністьправових підставдля арештумайна підозрюваного,зокрема зметою забезпеченняможливої конфіскаціїмайна яквиду покарання.Також, матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави віднести певну частину вилучених грошових коштів до особистої власності дружини ОСОБА_7, та визначити частки їх поділу, як об`єкт права спільної сумісної власності подружжя.
07квітня 2022року до Апеляційної палати Вищого антикорупційногосуду надійшлаапеляційна скаргазахисника підозрюваного ОСОБА_7 ОСОБА_6 та 13квітня 2022року доповненнядо неїна ухвалуслідчого судді Вищого антикорупційногосуду від05квітня 2022року проарешт майнау кримінальномупровадженні №12016170000000334від 08липня 2016року.Просив ухвалуслідчого суддіскасувати тапостановити нову,якою відмовитиу задоволенніклопотання прокурорау повномуобсязі.Вважає,що судоверішення невідповідає вимогамчинного законодавства,ухвалене згрубим порушеннямнорм процесуальногозаконодавства,неправильним застосуваннямпрактики Європейськогосуду зправ людинита ухвалисуду віншій справі.На думкусторони захисту,слідчий суддяне мавправо накладатиарешт нагрошові кошти,у зв`язкуз тим,що намомент розгляду справи, сплив строк розгляду клопотання прокурора про арешт майна. Матеріали справи не містять доказів причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Вилучення грошових коштів та обшук були проведені із суттєвим порушенням норм КПК України. Позбавлення ОСОБА_7 грошей в умовах воєнного стану має негативні наслідки, оскільки вилучені грошові кошти є сімейним бюджетом та єдиним джерелом існування ОСОБА_7, його безробітної дружини та малолітнього сина. Вважає, що слідчий суддя порушив норми чинного законодавства, оскільки розглянув справу дистанційно, перебуваючи під час судового засідання поза межами приміщення Вищого антикорупційного суду. Також у судовому рішенні неправильно зазначено час заримання ОСОБА_7
13 квітня 2022 року від прокурора надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому він просить у задоволенні скарги відмовити, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 квітня 2022 року залишити без змін. Вважає судове рішення законним та обгрунтованим. На його думку, слідчий суддя обгрунтовано прийшов до висновку про наявність правових підстав для арешту майна підозрюваного ОСОБА_7, зокрема з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. Наявність обгрунтованої підозри вирішувалось у справі при розгляді клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, яке судом задоволено.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 доводи, зазначені в апеляційній скарзі та доповненнях, підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, направив клопотання про розгляд справи без його участі без ЕЦП.
Прокурор усудове засіданняне з`явився,в запереченніна апеляційнускаргу просив апеляційнийрозгляд провестибез йогоучасті.
Неявка учасників судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторони захисту, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, конфіскації майна як виду покарання (ч.ч.1-2ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.173КПКУкраїни при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі ст.132КПКУкраїни застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Як вбачається з матеріалів судової справи, детективи НАБ України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016170000000334 від 08 липня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, у тому числі, за фактом того, що службові особи ДП «Полтавський КХП» (код за ЄРДПОУ 00952166), діючи за попередньою домовленістю між собою, групою осіб, шляхом внесення недостовірних відомостей до офіційних документів, заволоділи майном державного підприємства на загальну суму 14 796 026,50 грн.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Вказані вимоги прокурором при поданні клопотання про арешт майна виконані.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7, будучи кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Продзернопром» (ЄДРПОУ 38277010) та ТОВ «Хардінвест» (ЄДРПОУ 38496702) тобто особою, яка має вирішальний вплив на управління та господарську діяльність товариств, усвідомлюючи, що зазначені товариства мають з ДП «Полтавський КХП» підписані договори на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах та договори складського зберігання зерна, з метою реалізації злочинного умислу генерального директора ДП «Полтавський КХП» ОСОБА_8, вступив у злочинну змову з ним та ОСОБА_9 та вчинив дії спрямовані на заволодіння майном цього підприємства. ОСОБА_7, діючи умисно, у співучасті за попередньою змовою із генеральним директором ДП «Полтавський КХП» ОСОБА_8 та ОСОБА_9, заволоділи зерном пшениці 2 А класу у кількості 1 768 850 кг, вартістю 9 109 577, 50 грн, і 3 А класу у кількості 1 114 990 кг, вартістю 5 686 449 грн, що зберігалося на ДП «Полтавський КХП», шляхом фіктивного відображення надходження зерна від компаній ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» у бухгалтерському обліку державного підприємства, внаслідок чого ДП «Полтавський КХП» завдано шкоди на загальну суму 14 796 026, 50 грн. Вказані обставини підтверджуються текстом ухвали слідчого судді від 18 лютого 2022 року, згідно якої вказані обставини підтверджуються, у тому числі, висновками судово-економічних експертиз (а.с.13-18).
Відповідно до ч.6 ст.12 КК України злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України, належить до особливо тяжких злочинів.
Зазначені вище обставини підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Крім того, колегія суддів також погоджується з висновками слідчого судді про обґрунтованість клопотання та необхідність накладення арешту на майно у відповідності до вимог п.3 ч.2 ст.170 КПК України.
За змістом вищевказаної статті арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно зі ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 лютого 2022 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем постійного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, на підставі якої детективами НАБ України 23 лютого 2022 року проведений обшук під час якого вилучено майно, в тому числі, грошові кошти у сумі 10 000 дол США у вигляді 100 банкнот номіналом по 100 доларів США кожна, які упаковано до сейф-пакету №0059155.
Враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, та у випадку доведеності його вини, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція статті передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.132,170-173 КПК України, наклав арешт на грошові кошшти, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Доводи сторони захисту, що слідчий суддя не мав права накладати арешт на грошові кошти, оскільки на момент розгляду справи сплив строк розгляду клопотання про арешт майна колегія суддів вважає необґрунтованими. Вказані обставини, відповідно до ч.1 ст173 КПК України, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання. Навіть за умови їх повернення, вони у будь-якому випадку все одно підлягають арешту. Разом з тим відмова у задоволенні клопотання та повернення грошових коштів могли б мати наслідком їх втрату та відсутність виконання завдань кримінального провадження.
Твердження сторони захисту, що матеріали справи не містять доказів причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.5 ст.191 КК України спростовуються матеріалами судової справи, у тому числі копією ухвали про надання дозволу на проведення обшуку.
Доводи сторони захисту, що вилучені грошові кошти є сімейним бюджетом та єдиним джерелом існування ОСОБА_7, його безробітньої дружини та малолітнього сина, спростовуються протоколом обшуку від 23 лютого 2022 року, який не містить зауважень, що вилучені грошові кошти є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, суду не надано доказів перебування підозрюваного в шлюбі та доказів часу отримання цих коштів: до чи після одруження. При наданні доказів на підтвердження зазначених доводів вони можуть бути підставою для звернення заінтересованої особи із заявою про скасування арешту на майно та/або апеляційною скаргою, а тому, на думку колегії суддів, наслідки від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження для підозрюваного та третіх осіб виправдовуються завданням даного кримінального провадження.
Твердження сторони захисту, що слідчий суддя порушила норми чинного законодавства, оскільки розглянула справу дистанційно, перебуваючи під час судового засідання поза межами приміщення Вищого антикорупційного суду, спростовуються рішенням Ради суддів України № 10 від 14 березня 2022 року та рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду №2 від 16 березня 2022 року, які в умовах воєнного стану дозволяють здійснювати суддям правосуддя дистанційно, та вказана обставина не є підставою для скасування судового рішення у відповідності до КПК України. Колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту, що посилання слідчим суддею на ухвалу в іншій справі щодо обгрунтованості підозри, текст якої відсутній у матеріалах справи, є безпідставним. Разом з тим, про обгрунтовність такої підозри свідчить копія ухвали про надання дозволу на проведення обшуку у підозрюваного ОСОБА_7 .
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості накладення арешту на вилучене майно.
У силу вимог п.1 ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, у тому числі, право залишити ухвалу без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.132, 167, 170, 171, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 квітня 2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12016170000000334 від 08 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4