Документ № 104058365

Справа № 991/1421/22

Провадження 1-кс/991/1436/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2022 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, розглянувши у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу та строку дії обов`язків стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новоукраїнка, Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 12016170000000334 від 08.07.2016,

установив:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому прокурор просить продовжити на 56 днів строк застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду з покладенням на нього відповідних обов`язків.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016170000000334 від 08.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

У ході досудового розслідуванням встановлено, що у період 2015-2018 років ДП «Полтавський КХП» за місцем фактичного знаходження (м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 69) зберігало на елеваторі власні зернові, та зернові юридичних осіб (контрагентів), які надходили на підставі договорів складського зберігання та договорів на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах, а саме: ПАТ «Аграрний фонд» (ЄДРПОУ 38926880), ТОВ «Енергія України»(ЄДРПОУ 34528630), ПП «Хорольська механізована пекарня» (ЄДРПОУ 05518747), Українсько-американське спільне підприємство у формі ТОВ «КАІС» (ЄДРПОУ 20023279), ТОВ «Полтавський хлібопекарський комплекс» (ЄДРПОУ 41275778), ТОВ Полтавський комбінат «Кулиничі» (ЄДРПОУ 38439749), ТОВ «Партнер Агро» (ЄДРПОУ 33190009).

У період з 08.07.2015 по 24.12.2015, більш точної дати встановити не виявилося можливим, ОСОБА_6, будучи керівником ДП «Полтавський КХП», з корисливих мотивів, перебуваючи за місцем фактичного знаходження ДП «Полтавський КХП», зловживаючи своїм службовим становищем, вирішив заволодіти майном державного підприємства та юридичних осіб (контрагентів ДП «Полтавський КХП»), які зберігали на вказаному підприємстві зернові культури та продукти їх переробки, шляхом проведення ряду фіктивних операцій, спрямованих на нібито ввезення юридичними особами зернових на територію державного підприємства, їх фіктивного відображення у бухгалтерському обліку, подальшої переробки зернових у борошно.

Водночас ОСОБА_6 усвідомлював, що самостійно реалізувати злочинний план не в змозі, оскільки для його реалізації необхідно залучити юридичних осіб, які зможуть надати підроблені товарно-транспортні накладні для документального відображення надходження зернових до ДП «Полтавський КХП».

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння майном державного підприємства ОСОБА_6, точний дату та час встановити не виявилося можливим, однак не пізніше 24.12.2015, усвідомлюючи, що ДП «Полтавський КХП» має підписані договори на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах та договори складського зберігання зерна з ТОВ «Продзернопром» (ЄДРПОУ 38277010) та з ТОВ «Хардінвест»(ЄДРПОУ38496702) і надає послуги з переробки зерна пшениці вказаним Товариствам, вступив у злочинну змову із ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

Так, ОСОБА_4, будучи кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», тобто особою, яка має вирішальний вплив на управління та господарську діяльність товариств, повинен був виконати таке:

- організувати фіктивне придбання зернових культур у суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, чим створити видимість придбання зернових культур для подальшого постачання зерна пшениці в ДП «Полтавський КХП»;

- погоджувати із ОСОБА_6 об`єми поставлених зернових, в тому числі і фіктивно поставлені, їх переробку та відвантаження борошна і продуктів переробки зернових, та подальшу їх реалізацію;

- організувати виведення та обготівкування частини коштів, які надійшли на рахунки ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» за реалізацію борошна та продуктів переробки зернових, та подальший їх розподіл між учасниками злочинної схеми.

ОСОБА_7, будучи особою, яка безпосередньо контролювала директорів ТОВ «Продзернопром», ТОВ «Хардінвест» та погоджував свої дії із ОСОБА_4, повинен був виконати таке:

- організувати підписання директорами ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» бланків товарно-транспортних накладних та відтиски печаток вказаних Товариств і подальшу їх передачу ОСОБА_6 ;

- контролювати об`єми поставлених зернових, в тому числі і фіктивно поставлені, їх переробку і відвантаження борошна та продуктів переробки зернових, і подальшу їх реалізацію;

- організувати виведення та обготівкування частини грошових коштів, які надійшли на рахунки ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» за реалізацію борошна та продуктів переробки зернових, та подальший їх розподіл між учасниками злочинної схеми.

У свою чергу ОСОБА_6, як Генеральний директор ДП «Полтавський КХП» взяв на себе обов`язок, зловживаючи своїм службовим становищем, організувати, за допомогою отриманих бланків товарно-транспортних накладних із підписами директорів та відтисками печаток ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», фіктивне відображення в бухгалтерському обліку Підприємства надходження зерна пшениці, шляхом підбурення працівників Підприємства до складання та видачі неправдивих документів, переробки зерна, яке належить ДП «Полтавський КХП» і юридичним особам (контрагентам) у борошно, під виглядом зерна, яке нібито ввозилося на територію Підприємства ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», і подальше відвантаження вказаним товариствам продуктів переробки зернових.

Розуміючи, що без участі начальника елеватора не можливо втілити злочинний план, ОСОБА_6 наказом № 133-к від 10.11.2015 призначив на посаду начальника елеватора свого водія - ОСОБА_8, усвідомлюючи, що останній не має досвіду роботи на зернових елеваторах та не розуміє технології прийняття, зберігання та переробки зернових у борошно.

Далі, ОСОБА_6 з метою створення умов для заволодіння майном державного підприємства, ввівши ОСОБА_8 в оману, пояснив, що йому потрібно заповняти та підписувати чи організувати заповнення та підписання майстрами елеватора відповідних документів про надходження зерна на елеватор, запевняючи, що вказане зерно буде довезено згодом, а такі маніпуляції потрібні для того, щоб переробити зерно у борошно та реалізувати для виплати заробітних плат працівникам підприємства.

Посилаючись на встановлені досудовим слідством обставини, прокурор стверджує, що ОСОБА_6, діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою із ОСОБА_4 та ОСОБА_7, створив за наведених вище обставин протиправну злочинну схему, яка полягала у заволодінні майном ДП «Полтавський КХП». ОСОБА_4, відповідно до відведеної йому злочинної ролі, у період з 24.12.2015 по 17.05.2017 організовував фіктивне придбання у суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності зерна пшениці вказаними товариствами. ОСОБА_7, у свою чергу, діючи у співучасті та за попередньою змовою із ОСОБА_6 та ОСОБА_4, з корисливих мотивів, при не встановлених слідством обставинах, організував підписання бланків товарно-транспортних накладних від імені директорів ТОВ «Продзернопром» ОСОБА_9 та ТОВ «Хардінвест» ОСОБА_10, та передавав їх ОСОБА_6, усвідомлюючи, що вказані бланки документів будуть використані для відображення в бухгалтерському обліку ДП «Полтавський КХП» фіктивного надходження зерна пшениці.

У подальшому ОСОБА_6, дотримуючись спільного злочинного плану, отримував від ОСОБА_7 бланки вищезазначених товарно-транспортних накладних, передавав їх начальнику елеватора ОСОБА_8, достеменно знаючи, що такі зернові не будуть поставлятися на територію ДП «Полтавський КХП», та надавав йому незаконні вказівки щодо внесення в них відомостей про надходження зерна на елеватор.

У свою чергу, ОСОБА_8, будучи впевненим, що вказані зернові в подальшому будуть поставленні на територію ДП «Полтавський КХП», не маючи мети заволодіння майном Підприємства, погодився вносити неправдиві відомості у вищевказані бланки товарно-транспортних накладних, які отримував від ОСОБА_6, достеменно знаючи, що такі зернові на територію Підприємства не надходили. Так, ОСОБА_8 проставляв на товарно-транспортних накладних штампи, у які вносив неправдиві відомості щодо дати надходження зернових, державного номерного знаку транспортного засобу, яким доставлено зернові, номеру запису у журналі Форми 28, власника вантажу, брутто, тари, нетто, номеру силоса, у який відвантажено зерно, та засвідчував вказані відомості у графі «Вагар» власноручними підписами, або давав вказівки підлеглому майстру елеватора ОСОБА_11, який не був усвідомлений у злочинних намірах, вносити такі відомості у бланки товарно-транспортних накладних та проставляти підписи у графі «Вагар».

У подальшому, ОСОБА_8 на виконання вказівок Генерального директора ДП «Полтавський КХП» ОСОБА_6, передавав технікам-лаборантам товарно-транспортні накладні із неправдивими відомостями щодо надходження зерна пшениці з метою проставлення на зворотному боці перших примірників вище перелічених товарно-транспортних накладних штампів та внесення в них органолептичних показників, зараженості, стану по вологості та засміченості, а також класності зерна.

У свою чергу, ОСОБА_6, зловживаючи своїм службовим становищем, надавав працівникам лабораторії, які не були обізнані у його злочинних намірах, відомості щодо органолептичних показників, вводивши їх в оману, повідомляючи, що вказані зернові вже відвантажені на елеватор або будуть відвантажені згодом.

За таких обставин техніками-лаборантами, які не мали підстав вважати, що зерно не надходило на елеватор Підприємства, так як у товарно-транспортних накладних уже був відтиск штампу із зазначенням ваги прийнятого зерна та підписи осіб, які здійснюють приймання зерна на елеваторі, проставлено штампи у підроблені товарно-транспортні накладні та внесено в них показники щодо класності зерна, згідно відомостей, які надавалися ОСОБА_6 і в подальшому складено аналізні картки форми № 47.

Після того, підроблені товарно-транспортні накладні передавалися обліковцю міри та виробів елеватора ОСОБА_12, якій не були відомі злочинні наміри ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, для формування Звітів про рух хлібопродуктів і тари на елеваторах і складах (типова форма № ЗХС-37), які в подальшому ОСОБА_8 засвідчив своїм підписом.

Вказані товарно-транспортні накладні, звіти (форма № ЗХС-37) та переліки реєстрів товарно-транспортних накладних колгоспів і радгоспів на відправку зерна, насіння олійних культур і трав подано в бухгалтерію ДП «Полтавський КХП», внаслідок чого сформовано реєстри руху та залишків зерна пшениці (давальницька переробка, додаток до форми № 3СХ-37) за відповідні дати надходження зерна, що стало підставою оприбуткування зернових у книгах кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма № 36).

Внаслідок підбурення ОСОБА_6 начальника елеватора ОСОБА_8 до складання та видачі завідомо неправдивих офіційних документів в бухгалтерському обліку ДП «Полтавський КХП» відображено фіктивне надходження зерна пшениці від ТОВ «Продзернопром» 2 А класу у кількості 1 093 670 кг, вартістю 5 632 400, 50 грн і 3 А класу у кількості 552 830 кг, вартістю 2 819 433 грн та від ТОВ «Хардінвест» зерна пшениці 2 А класу у кількості 675 180 кг, вартістю 3 477 177 грн і 3 А класу у кількості 562 160 кг, вартістю 2 867 016 грн.

За таких обставин, Генеральний директор ДП «Полтавський КХП» ОСОБА_6, діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою із ОСОБА_4 та ОСОБА_7, підбурив начальника елеватора ОСОБА_8 до складання та видачі у період з 24.12.2015 по 17.05.2017 неправдивих документів, що стало підставою оприбуткування зернових за ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» у книгах кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма № 36), чим створив умови для подальшого заволодіння зерновими культурами, які належать ДП «Полтавський КХП» і юридичним особам (контрагентам), шляхом їх переробки у борошно, під виглядом зерна, яке нібито ввозилося на територію підприємства ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» та подальшого його відвантаження.

В подальшому ОСОБА_6 надавав вказівки начальнику елеватора ОСОБА_8 щодо відпуску зерна в переробку та начальнику технологічного цеху ОСОБА_13 щодо переробки зерна вказаних компаній у борошно, розуміючи, що під виглядом зерна, яке нібито ввезене компаніями ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» перероблятиметься зерно, яке належить ДП «Полтавський КХП» і юридичним особам (контрагентам), що призведе до утворення нестачі зерна на елеваторі.

У свою чергу ОСОБА_7, діючи у співучасті та за попередньою змовою із ОСОБА_6 та ОСОБА_4, організував підписання від імені директорів ТОВ «Продзернопром» ОСОБА_9 та ТОВ «Хардінвест» ОСОБА_10 листів на відвантаження борошна, усвідомлюючи, що підконтрольні йому компанії такого зерна не поставляли та розуміючи, що відвантажене Підприємством борошно виготовлено із зерна ДП «Полтавський КХП» та його контрагентів.

Далі, для досягнення злочинної мети, ОСОБА_6, отримуючи листи компаній ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», видавав за власним підписом накази щодо відпуску борошна, яке отримано за результатами переробки зерна, що поставлялося вказаними компаніями, в тому числі й того, що фіктивно відображено в бухгалтерському обліку.

Як стверджує прокурор, внаслідок злочинної схеми ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, на підставі таких наказів, частина борошна, яка перероблена із зерна ДП «Полтавський КХП» і юридичних осіб (контрагентів) незаконно відвантажено компаніям ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» та у подальшому реалізовано ними. Кошти, які надходили на рахунки ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» від реалізації борошна, перераховані на банківські рахунки відкриті в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_7, під виглядом поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, обготівковано та розподілено між співвиконавцями злочину ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

За таких обставин, Генеральний директор ДП «Полтавський КХП» ОСОБА_6, зловживаючи службовим становищем, діючи умисно у співучасті та за попередньою змовою із ОСОБА_4 та ОСОБА_7, підбуривши ОСОБА_8 до складання та видачі неправдивих документів, заволоділи зерном пшениці 2 А класу у кількості 1 768 850 кг, вартістю 9 109 577, 5 грн, і 3 А класу у кількості 1 114 990 кг, вартістю 5 686 449 грн, що зберігалося на ДП «Полтавський КХП», шляхом фіктивного відображення надходження зерна від компаній ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» у бухгалтерському обліку державного підприємства, внаслідок чого державному підприємству завдано шкоди на загальну суму 14 796 026, 50 грн.

23.02.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Прокурор вказує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.02.2022 у справі № 991/1275/22 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши останньому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду, строком до 22.04.2022; на підозрюваного покладено обов`язки, передбачені пунктами 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, викликана існуванням ризиків, встановлених слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, які, на теперішній час, не зменшилися і продовжують існувати, та наявністю обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.

Прокурор стверджує, що наявні достатні підстави вважати, що у разі не продовження строку тримання ОСОБА_4 під домашнім арештом цілодобово та строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Разом з цим, досудове розслідування не можливо завершити до закінчення строку дії ухвали про застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу, внаслідок особливої складності провадження та необхідності проведення низки слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а саме необхідно: допитати підозрюваних ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про обставинивчинення кримінальногоправопорушення; провести слідчі (розшукові) дії з метою встановлення місця знаходження підозрюваного ОСОБА_6, звернутися до суду з відповідними клопотаннями про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу та затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу; завершити розсекречення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, а також розсекретити документи, на підставі яких вони були проведені (клопотань, ухвал); з урахуванням зібраних доказів, в тому числі результатів судово-економічних та почеркознавчих експертиз, необхідно визначити остаточну правову кваліфікацію дій усіх підозрюваних у кримінальному провадженні, та у випадку наявності законних підстав, вирішити питання щодо повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та/або нової підозри; визначити роль інших можливих співучасників, повідомити про підозру у кінцевій редакції; виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, провести інші слідчі та процесуальні дії, у яких буде виникати необхідність.

Окрім того, 24.02.2022 Президентом України підписано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з чим орган досудового розслідування був обмежений у проведенні досудового розслідування.

Прокурор зазначає, що не продовження строку дії запобіжного заходу, передбаченого ст.. 181 КПК України, а також обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням характеристики підозрюваного та його ролі у вчиненні кримінального правопорушення, матиме негативні наслідки для досудового розслідування та судового розгляду, а також створить умови для уникнення кримінальної відповідальності осіб, причетних до скоєння злочину.

Тому, з метою забезпечення виконання підозрюваним запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим ризикам прокурор вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу до ОСОБА_4 до закінчення строку досудового розслідування, а саме до - 13.06.2022.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала з підстав викладених у ньому, просила задовольнити.

Захисник ОСОБА_5, з думкою якого погодився підозрюваний ОСОБА_4, у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло цілодобово заперечував, з огляду на відсутність доказів існування заявлених прокурором ризиків. Зазначив, що ОСОБА_4 добросовісно виконує усі покладені на нього процесуальні обов`язки та проявляє бездоганну процесуальну поведінку. Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту позбавляє підозрюваного можливості останнього працевлаштуватися.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016170000000334 від 08.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

23.02.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

24.02.2022 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/1275/22 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2, окрім випадків необхідності забезпечення особистої безпеки в умовах воєнного стану, на строк до 22 квітня 2022 року. На підозрюваного покладено такі обов`язки: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться його місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих (детективів) Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, слідчого судді (суду); здати на зберігання до органів Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон; носити електронний засіб контролю.

Згідно із ч. 6 ст. 181 КПК України строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 КПК.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частинами 3 та 5 цієї статті визначено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.

Згідно з приписами ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Тобто, при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту а також строку обов`язків, покладених на підозрюваного, слідчий суддя, керуючись загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, з урахуванням додаткових відомостей, має дослідити наявність таких обставин:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу чи покладених обов`язків;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;

4) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.

За змістом ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи норми ст. 8, 9 КПК України, слідчий суддя керується позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

На обґрунтування обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, прокурор додала копії матеріалів, які досліджені у судовому засіданні, зокрема: статут ДП «Полтавський КХП», затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 35 від 23.01.2014; наказ № 265-п від 09.12.2015, відповідно до якого ОСОБА_14 призначено на посаду Генерального директора ДП «Полтавський КХП» та контракт № 41 від 18.11.2015; заява ОСОБА_8 від 09.11.2015 щодо переведення його на посаду начальника елеватора ДП «Полтавський КХП»; наказ № 133-к від 10.11.2015 про переведення ОСОБА_8 на посаду начальника елеватора ДП «Полтавський КХП»; акт № 07-22/28 від 27.06.2018 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Полтавський КХП» за період з 01.12.2016 по 31.03.2018, відповідно до якого на ДП «Полтавський КХП» під час інвентаризації виявлено нестачу зерна пшениці та продуктів його переробки; протокол огляду від 26.02.2021 відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних та Державному реєстрі фізичних осіб, щодо ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» за 2015-2018 роки, які реєстрували податкові накладні з одних і тих самих ІР адрес; висновком судової товарознавчої експертизи № 19/13/1-18/СЕ/20 від 09.06.2020, яким встановлена вартість борошна, нестача якого виявлена під час інвентаризації на ДП «Полтавський КХП»; висновок судової економічної експертизи № СЕ-19-20/21475-ЕК від 06.10.2020, яким підтверджено нестачу зерна та готової продукції на ДП «Полтавський КХП»; протоколи допиту свідків ОСОБА_15 від 03.10.2019, ОСОБА_16 від 14.06.2016, ОСОБА_8 від 21.05.2021 та від 23.11.2021, ОСОБА_11 від 15.03.2021, ОСОБА_17 від 10.05.2021, ОСОБА_10 від 25.05.2021, ОСОБА_9 від 08.06.2021, ОСОБА_18 від 18.06.2021, ОСОБА_19 від 15.06.2021; протоколи огляду від 14.05.2021, від 14.05.2021, від 16.12.2021, від 04.02.2022, від 06.07.2021, від 04.08.2021, від 06.07.2021, від 04.08.2021, від 04.08.2021, від 28.06.2021; висновок судової почеркознавчої експертизи № 533/1 від 18.01.2022; висновок судової почеркознавчої експертизи № 531/1 від 02.12.2021; протоколи огляду від 17.09.2021, від 17.09.2021, від 05.10.2021, від 17.09.2021, від 07.02.2022 та інші матеріали.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_4, дослідження цих документів у сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання, що мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні, та що до їх вчинення може бути причетний ОСОБА_4, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Разом з тим, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, була предметом перевірки слідчого судді під час постановлення ухвали про застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Жодних доказів на спростування доводів прокурора про наявність обґрунтованої підозри сторона захисту не надала.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявність достатніх підстав вважати, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_20,. слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обґрунтовуючи клопотання прокурор вказав на те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися, а саме: ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя погоджується з доводами прокурора про продовження існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Вказаний ризик обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи додванадцяти роківз позбавленнямправа обійматипевні посадичи займатисяпевною діяльністюна строкдо трьохроків таз конфіскацієюмайна). До того ж звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційних злочинів Кримінальним кодексом України не передбачено (ст. 69, 75 КК України).

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.

Не залишається поза увагою слідчого судді те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що у разі коли територіальну підслідність кримінальних правопорушень на стадії досудового розслідування змінено, а матеріали кримінальних проваджень через воєнні дії не було передано або передано не в повному обсязі, оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Разом з цим, слідчий суддя бере до уваги наявність у ОСОБА_4 паспорту для виїзду за кордон, що значно підвищує ризик можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, оскільки за наявності такого документу можливість безперешкодно покинути територію України є вищою, ніж за його відсутності. У тому числі, за долученими до матеріалів клопотання відомостями про осіб, які перетнули кордон, ОСОБА_4 протягом останніх років неодноразово виїжджав за межі України, що свідчить про обізнаність останнього з правилами перетину державного кордону України та досвід перебування за її межами.

Крім того, слідчий суддя враховує матеріальний стан підозрюваного та його родини. Так, дружина ОСОБА_4 має значні матеріальні ресурси, зокрема є власником нерухомого майна, а саме: будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 . Наявність у ОСОБА_4 нерухомого майна на тимчасово окупованій території України ј квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, підтверджує його можливість переховуватися на тимчасово окупованій території України.

Окрім цього, покладення на підозрюваного обов`язків не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу детектива, прокурора або суду, та повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, не можуть повною мірою виключити спроб підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки такі дії він може вчинити і на території України.

При встановленні наявності продовження існування ризику впливу на свідків, слідчим суддею враховано встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Разом з цим, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено продовження існування ризику - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Так, обґрунтовуючи наявність достатніх підстав вважати, що цей ризик продовжує існувати прокурор у клопотанні серед іншого посилається на те, що при проведенні досудового розслідування для встановлення наявності або відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, вагоме доказове значення становлять речі та документи, які на даний час органом досудового розслідування не здобуті та можуть переховуватись підозрюваним.

У той же час, прокурор не надала підтверджуючих даних про те, що з моменту постановлення ухвали про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу орган досудового розслідування вживав будь-які заходи щодо здобуття речей і документів, які на їх думку, мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також, що такі дії планується здійснити.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що цей ризик втратив свою актуальність.

У судовому засіданні прокурор посилалася на те, що жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж застава не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Вищевикладені ризики, які не зменшилися і продовжують існувати та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, виключає об`єктивну можливість застосування до підозрюваного на даній стадії досудового розслідування іншого більш м`якого запобіжного заходу. Недоведеність прокурором у судовому засіданні продовження існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення також не впливає на пом`якшення вже обраного запобіжного заходу та покладених обов`язків.

У той же час, беручи до уваги належне виконання ОСОБА_4 раніше покладених обов`язків, слідчий суддя з метою збереження співмірності цілей досудового розслідування та прав підозрюваного, вважає можливим послабити застосований щодо нього запобіжний захід, шляхом заборони йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_2, у період доби з 20:00 до 07:00 години, окрім випадків необхідності забезпечення особистої безпеки в умовах воєнного стану.

З огляду на доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням характеру та обставин справи, особи підозрюваного, дійшов висновку, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді домашнього арешту, а саме забороні підозрюваному залишати житло у певний період доби, з продовженням строку дії обов`язків, передбачених п. 1- 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, що покладені на ОСОБА_4 під час застосування запобіжного заходу, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим слідчим суддею ризикам.

Слідчий суддя також приймає до уваги посилання прокурора на неможливість закінчити досудове розслідування до закінчення строку дії ухвали слідчого судді від 24.02.2022, у зв`язку з необхідністю провести ряду слідчих та процесуальних дій, які мають суттєве значення для встановлення усіх обставин у цьому кримінальному провадженні та отримані за результатами їх проведення докази можуть бути використані під час судового розгляду.

Ураховуючи всі вищевикладені обставини, слідчий суддя у межах судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, вважає виправданим продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді домашнього арешту у певний період доби та обов`язків, покладених на підозрюваного, на один місяць, тобто до 20.05.2022, з огляду на наведені прокурором у клопотанні слідчі та процесуальні дії, які належить здійснити для завершення досудового розслідування.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 131, 132, 176-178, 181, 193, 194, 196, 199, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2, у період доби з 20:00 до 07:00 години, окрім випадків необхідності забезпечення особистої безпеки в умовах воєнного стану, на строк до 20 травня 2022 року.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до 20 травня 2022 року, а саме:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться його місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих (детективів) Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, слідчого судді (суду);

- здати на зберігання до органів Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон;

- носити електронний засіб контролю.

У задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Ухвалу надіслати на виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12016170000000334 від 08.07.2016.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1