- Головуючий суддя (ВАКС) : Галабала М.В.
Справа № 991/1430/22
Провадження 1-кс/991/1446/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
27 квітня 2022 року Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, прокурора ОСОБА_5, розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42020000000002497 від 24 грудня 2020 року та
ВСТАНОВИВ:
1.До Вищого антикорупційного суду 26 квітня 2022 року надійшло клопотання захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42020000000002497 від 24 грудня 2020 року (далі Кримінальне провадження).
2.Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26 квітня 2021 року вказане клопотання було передане на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 .
3.Клопотання обґрунтовано тим, що арешт, який було застосовано ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2021 року у справі №757/40923/21-к, накладено необґрунтовано, а також у ньому відпала потреба. Захисник акцентує увагу на тому, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення є необґрунтованою, підстави застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відсутні, а також, що при постановлення ухвали слідчим суддею не було враховано права та інтереси третіх осіб стосовно майна, щодо якого вирішувалося питання про арешт. Просить скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2021 року у справі №757/40923/21-к.
4.Учасники судового розгляду клопотання про скасування арешту майна висловили такі позиції.
4.1.Захисник ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив його задовольнити. Надав пояснення, які узгоджуються із доводами клопотання.
4.2.Прокурор САП ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання. Звернув увагу на те, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2021 року у справі №757/40923/21-к було обмежено можливість відчуження та розпорядження арештованим майном, однак не можливість користуватися, тому не вважає такий арешт істотним втручанням у права третіх осіб.
5.Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов до таких висновків.
5.1.Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2021 року у справі №757/40923/21-к задоволено клопотання слідчого Головного управління Державного бюро розслідувань та накладено арешт на таке майно підозрюваного ОСОБА_4 : об`єкт нерухомого майна із реєстраційним номером 778375280385, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку із кадастровим номером 3210945900:01:093:3033, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2193045932109; земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:91:493:0014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 778396780385; мотоцикл марки «TRIUMPH TIGER EXPLORER XC», 2015 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1, державний реєстраційний знак НОМЕР_2 ; автомобіль марки «Volkswagen Tuareg», 2015 року випуску, VIN-код: НОМЕР_3, державний реєстраційний знак НОМЕР_4 .
5.2.Арешт було накладено з мотивів того, що 27 липня 2021 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Санкція інкримінованого йому кримінального правопорушення передбачає покарання у виді конфіскації майна. Враховуючи, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, то слідча суддя вирішила, що слід накласти арешт на майно, яке було перераховано в клопотанні сторони обвинувачення, із цією метою.
5.3.Ухвала Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2021 року у справі №757/40923/21-к в апеляційному порядку не переглядалася.
5.4.Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного чи його захисника, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Розглядаючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя встановлює обґрунтованість (необґрунтованість) накладеного арешту та наявність (відсутність) підстав для його подальшого застосування в залежності від того, на яку підставу вказує захисник. Під час судового розгляду клопотання захисник ОСОБА_3 вказав як на необґрунтованість накладення арешту, так і на втрату потреби у його збереженні, що обумовлює межі дослідження і оцінки обставин справи слідчим суддею у цьому провадженні.
5.5.Обґрунтованість накладення арешту обумовлюється: наявністю підстав для накладення арешту; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні про його арешт, метою; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); обґрунтованістю належності майна певній особі; належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про його арешт; розумністю і співмірністю арешту.
5.6.Оцінюючи доводи особи, яка заявила клопотання, слідчий суддя виходить із того, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України).
5.7.Можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації закон пов`язує з: 1)наявністю процесуального статусу підозрюваного в особи, щодо майна якої ставиться питання про арешт; 2)вказівка на конфіскацію як додатковий вид покарання в санкції статті Кримінального кодексу України, яка інкримінована підозрюваному; 3)належність підозрюваному майна, щодо якого ставиться питання про арешт, на праві власності.
5.8.З клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.
5.9.Санкція цієї частини статті 191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Перелік майна, яке підлягає конфіскації, наведений у ч. 1 ст. 49 КВК України, згідно з якою конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Крім того, в додатку до Закону України «Про виконавче провадження» встановлено перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами.
5.10.Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належить: об`єкт нерухомого майна із реєстраційним номером 778375280385, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку із кадастровим номером 3210945900:01:093:3033, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2193045932109; земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:91:493:0014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 778396780385; мотоцикл марки «TRIUMPH TIGER EXPLORER XC», 2015 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1, державний реєстраційний знак НОМЕР_2 ; автомобіль марки «Volkswagen Tuareg», 2015 року випуску, VIN-код: НОМЕР_3, державний реєстраційний знак НОМЕР_4 .
5.11.Доводи захисника щодо необґрунтованості підозри у кримінальному провадженні не знаходять свого підтвердження. Адже як при застосуванні арешту майна, так і при застосування інших заходів забезпечення кримінального провадження слідчими суддями перевірялася та оцінювалася обґрунтованість підозри. Додатково слідчий суддя звертає увагу на те, що факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (Murrаy v.United Kingdom, §55). Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України встановлювалася в інших ухвалах слідчих суддів, постановлених у цьому кримінальному провадженні (з останніх: ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 лютого 2022 року у справі №991/618/22, ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2022 року у справі №991/618/22, ухвала Вищого антикорупційного суду від 21 березня 2022 року у справі №991/1337/22).
5.12.Слідчий суддя додатково зазначає, що оцінка можливості звернення до суду з обвинувальним актом належить до компетенції прокурора, який уповноважений його складати або затверджувати (ч. 1 ст. 291 КПК України), а тому слідчий суддя під час розгляду клопотання про скасування арешту майна не вправі оцінювати достатність зібраних стороною обвинувачення доказів для прийняття рішення про складання обвинувального акта. Відтак цей аргумент захисника також не переконує слідчого суддю в необхідності скасування арешту майна.
5.13.Оцінюючи наявність потреби у збереженні арешту майна слідчий суддя зазначає, що згідно з п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК арешт на майно може бути накладено з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
5.14.Потреба в арешті майна із метою, що зазначена в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2021 року у справі №757/40923/21-к буде тривати до того часу, поки не зникне одна (або декілька) умов, що стали підставою для його застосування.
5.15.Слідчий суддя також звертає увагу, що за п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України ухвала про задоволення клопотання про арешт майна повинна містити, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно. В ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2021 року у справі №757/40923/21-к зазначено про заборону ОСОБА_4, його представникам за дорученням або його уповноваженим особам відчужувати, розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном. Таким чином, аргумент захисника щодо надмірного втручання у право власності ОСОБА_4 та третіх осіб шляхом накладення арешту на майно, що перешкоджає можливості повноцінного здійснення повноважень власника, є непереконливим, адже судом накладено заборону на розпорядження цим майном, однак не обмежено можливість користуватися ним.
5.16.Додатково слідчий суддя звертає увагу на те, що усталена практика ЄСПЛ свідчить про те, що правомірність втручання у здійснення права власності з боку держави оцінюється з урахуванням того, що таке втручання повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Sporrong and Lonnroth v. Sweden, § 73). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (James and others v. the United Kingdom, § 50). Поняття загального (суспільного) інтересу, якому слугувало втручання у право власності під час кримінального провадження, ЄСПЛ пов`язує із видом застосованого заходу обмеження або позбавлення права власності та використовує його у тісному взаємозв`язку з поняттям правомірної мети застосування відповідного заходу. Конфіскація майна є одним із різновидів покарання. За загальним правилом, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 2 ст. 50 КК України). Цей захід підпадає під дію другого пункту статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який, зокрема, дозволяє Державам-учасницям контролювати використання майна для забезпечення виконання покарання (Markus v. Latvia, § 70). Відтак, слідчий суддя зазначає, що арешт майна з підстав забезпечення можливої його конфіскації переслідує легітимні цілі.
5.17.Доводи захисника про те, що дружина підозрюваного ОСОБА_4 не матиме змоги користуватися автомобілем, який на праві власності належить останньому, не підтверджуються положеннями чинного законодавства. Адже власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб (п. 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306).
5.18.Зважаючи на те, що майно підозрюваного ОСОБА_4 арештоване в цілях забезпечення конфіскації майна як виду покарання, санкція інкримінованої останньому частини статті кримінального закону передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, а арештоване майно належить на праві власності підозрюваному, то потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження продовжує існувати, а сам арешт застосовано обґрунтовано.
6.За таких обставин в задоволенні клопотання слід відмовити внаслідок відсутності підстав, визначених статтею 174 КПК України для скасування арешту майна, про які зазначає захисник.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 2, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання захисника ОСОБА_3, подане в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42020000000002497 від 24 грудня 2020 року, залишити без задоволення.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_6