- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Боднар С.Б.
Справа № 991/8340/21
Провадження №11-сс/991/104/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 травня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5, яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 грудня 2021року, якою частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000001155 від 13.04.2017 та накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 грудня 2021 року частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000001155 від 13.04.2017.
Накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, а саме: частку у розмірі 100 % у статутному капіталі ТОВ«Компанія КИТ», код ЄДРПОУ 37316320, що становить 7700,00 грн.
Заборонено підозрюваній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, розпоряджатися належними їй корпоративними правами щодо ТОВ«Компанія КИТ», код ЄДРПОУ 37316320.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат ОСОБА_5, яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6, звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 грудня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про арешт майна, що належить на праві власності ОСОБА_6, а саме частки у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Компанія КИТ», код ЄДРПОУ 37316320, що становить 7700,00 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема, сторона захисту вважає, що ОСОБА_6 не набула процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадженні №42017000000001155 від 13.04.2017, оскільки повідомлення про підозру від 30.11.2021 не було їй вручене у відповідності до вимого КПК України. Що в свою чергу унеможливлює застосування до неї будь-яких заходів забезпечення кримінального провадження.
На думку захисту слідчий суддя формально та поверхнево дослідив, як саме повідомлення про підозру від 30.11.2021 так і документи, які його обґрунтовують. Окрім того, на думку сторони захисту слідчий суддя не встановив наявність ризиків, передбачених абз.2 ч. 1 ст. 170 КПК України (ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна)
Сторона захисту відзначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія КИТ» зареєстровано відповідно до чинного законодавства ще 27.09.2010, номер запису 10701020000041309. Місцезнаходження Товариства: 03037, місто Київ, пр.Лобановського Валерія, будинок 56 Б, 56/21. Арешт корпоративних прав ТОВ «Компанія КИТ» є неправомірним тиском на господарську діяльність з боку правоохоронних органів, адже викликає в діючих партнерів та майбутніх контрагентів ТОВ «КомпаніяКИТ» обґрунтовані сумніви в його благонадійності як партнера по бізнесу.
На думку сторони захисту, слідчим суддею також не досліджено питання розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб.
03 травня 2022 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення прокурора ОСОБА_8 на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 грудня 2021року, в яких прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна ОСОБА_6 у виді частки ТОВ «Компанія КИТ» від 10.12.2021 у кримінальному провадженні №42017000000001155.
На думку прокурора, ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.12.2021 є законною і обгрунтованою, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Слідчим суддею обгрунтовано встановлено факт набуття ОСОБА_6 процесуального статусу підозрюваної особи, оскільки повідомлення про підозру вказаній особі вручено у належний спосіб та у встановленому законом порядку. Детектив забезпечив вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 та вжив усіх можливих додаткових заходів для отримання вказаного документа зазначеною особою. Чинним КПК України не передбачено обов`язку органу досудового розслідування при здійсненні повідомлення про підозру надавати додаткові документи, у тому числі процесуальні рішення про включення детектива, слідчого до складу слідчої групи.
За твердженням сторони обвинувачення, ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником ОСОБА_9 або її уповноваженими представниками, з огляду на його можливу зацікавленість в уникненні обмежень, пов`язаних із здійсненням розслідування кримінального провадження у якому ОСОБА_6 є підозрюваною у вчиненні особливо тяжкого злочину. У разі не накладення арешту на корпоративні права належні ОСОБА_6, існує ризик їх відчуження, у разі здійснення якого буде неможливо застосувати щодо цього майна конфіскацію.
Сторона обвинувачення зауважує, що арешт накладено у найменш обтяжливий для власника спосіб, а саме шляхом накладення заборони на його відчуження, без позбавлення права користування, що зумовить найбільш ефективне забезпечення досягнення мети кримінального провадження.
Також сторона обвинувачення вважає, що накладення арешту на корпоративні права в частині заборони їх відчуження жодним чином не перешкоджає здійсненню звичайної господарської діяльності товариством, а також використовувати у господарській діяльності чи за іншим призначенням нерухоме та рухоме майно. Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням такого права. Такий захід є лише тимчасовим обмеженням права власності, яке полягає у тимчасовій забороні відчужувати майно. Отже таке обмеження є розумним і співмірним з огляду на завдання кримінального провадження.
Прокурор просить розглянути апеляційну скаргу без участі прокурора, у зв`язку із необхідністю його участі у іншому, заздалегідь погодженому судовому засіданні по суті у Вищому антикорупційному суді у вказані дату і час. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу у їх відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001155 від 13.04.2017 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 ККУкраїни та за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 30.11.2021 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України (том 1, а.с. 34-48).
10 грудня 2021 року детектив НАБУ ОСОБА_7 звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №42017000000001155 від 13.04.2017.
Як вбачається з клопотання детектива, ОСОБА_6 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, що завдало ДСА України збитки у розмірі 50817813,20 грн., тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується відповідними доказами.
Підставою арешту майна прокурор зазначає положення ч. 5 ст. 170 КПК України та наявність достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна. Посилається на те, що санкцією ч. 5 ст. 191 КК України як додатковий вид покарання передбачена конфіскація майна. На думку прокурора, накладення арешту на майно ОСОБА_6 необхідне з метою виконання завдань кримінального провадження, а також для забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
А тому, просив суд:
1.Накласти арешт на майно підозрюваної ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: частку у розмірі 100 % у статутному капіталі ТОВ«Компанія КИТ», код ЄДРПОУ 37316320, що становить 7700,00 грн.
2.З метою забезпечення виконання прийнятого рішення за результатами розгляду даного клопотання оприлюднити зазначене рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 грудня 2021 року зазначене клопотання детектива НАБУ ОСОБА_7 задоволено частково.
Накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, а саме: частку у розмірі 100 % у статутному капіталі ТОВ«Компанія КИТ», код ЄДРПОУ 37316320, що становить 7700,00 грн. Заборонено підозрюваній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, розпоряджатися належними їй корпоративними правами щодо ТОВ«Компанія КИТ», код ЄДРПОУ 37316320.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Згідно ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, тобто у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, тобто з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч.10 ст. 170 КПК України).
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
На переконання колегії суддів, стороною обвинувачення доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_6, необхідність накладення якого обґрунтовано обумовлена тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Санкція цієї статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Додаткове покарання конфіскація, є обов`язковим, а злочин, відповідно до ч.6 ст.12 КК України, відноситься до особливо тяжких.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, слідчий суддя за результатом розгляду клопотання детектива НАБУ, дослідивши матеріали провадження, дійшов мотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, не вирішуючи при цьому питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційногосуду погоджуєтьсяз висновкомслідчого судді про те, що додані детективом до клопотання про арешт майна документи є достатніми для підтвердження можливої причетності ОСОБА_6 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
В розумінні ст. ст. 177, 194 КПК України «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу, зокрема, повідомлення про підозру (яке має бути вручено особі у передбаченому законом порядку або вжито заходівдля врученняу спосіб,передбачений цимКодексом длявручення повідомлень) та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно матеріалів провадження, 30 листопада 2021 року старшим детективом НАБУ ОСОБА_7 в межах кримінального провадження №42017000000001155 від 13 квітня 2017 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч. 5 ст. 191 КК України (том 1, а.с. 34-47). Однак, під час вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру за місцем її роботи ( АДРЕСА_1 ), остання від отримання такого повідомлення про підозру відмовилась у зв`язку із ненаданням детективом документів на підтвердження своїх повноважень, що підтверджується наявними у матеріалах провадження копіями протоколу вручення ОСОБА_6 письмового повідомлення про підозру, пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, повістки про виклик від 30листопада 2021 року. Крім того, вказане повідомлення про підозру також направлялось ОСОБА_6 поштою за адресою її зареєстрованого місця проживання, що підтверджується копіями накладної Укрпошти з фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 30 листопада 2021 року (том1, а.с. 48).
Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1ст. 278 КПК України).
Разом з тим слід зауважити, що КПК України не зобов`язує детектива надавати постанову про групу детективів у відповідному кримінальному провадженні під час вручення особі повідомлення про підозру. На переконання колегії суддів, надання детективом в ході проведення такої процесуальної дії свого службового посвідчення є достатнім для встановлення, що вручення повідомлення про підозру здійснюється посадовою особою. Водночас, перевірка наявності чи відсутності у службової особи повноважень на вручення повідомлення про підозру в межах певного конкретного кримінального провадження має здійснюватися судом. Так, згідно наявного в матеріалах провадження витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13 квітня 2017 року (том 1, а.с.26-27), постанови про внесення змін до складу слідчої груп від 26.04.2021 (том 1 а.с. 28) старший детектив НАБУ ОСОБА_7 входить до групи детективів, які здійснюють досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. А тому, доводи захисту щодо відсутності у детектива НАБУ ОСОБА_7 повноважень на вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у зв`язку із ненаданням останнім витягу з ЄРДР та/або постанови про групу детективів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, є безпідставними.
На думку колегії суддів, дії ОСОБА_6 щодо відмови від отримання повідомлення про підозру були спрямовані виключно на затягування строку досудового розслідування та уникнення набуття нею статусу підозрюваної у відповідному кримінальному провадженні.
Таким чином, вже на момент відмови від отримання повідомлення про підозру ОСОБА_6 набула статус підозрюваної у даному кримінальному провадженні, а тому стосовно неї могло вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. А тому, вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні, колегія суддів також бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) згідно якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини у вчиненні злочину чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
За такихобставин колегіясуддів вважає,що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі на підставі досліджених у судовому засіданні доказів дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що обізнаність власника про ризик можливого обмеження їх власності, в тому числі майбутньої конфіскації майна, може спричинити негайне його відчуження.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання детектива про арешт майна, зазначені адвокатом у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків слідчого судді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 грудня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42017000000001155 від 13.04.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3