- Головуючий суддя (ККС ВС): Бородій В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2022 року
м. Київ
справа № 991/8555/21
провадження № 51-1465ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 лютого 2022 року, якою відмовлено
у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 січня 2022 року,
в с т а н о в и в:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 січня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви про самовідвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 від розгляду заяви ОСОБА_6 про відвід слідчого судді ОСОБА_7 від розгляду його скарги на постанову детектива НАБУ про закриття кримінального провадження № 42021000000000641, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) 24 березня 2021 року.
ОСОБА_4, не погоджуючись із вищевказаною ухвалою слідчого судді, подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 лютого 2022 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 січня 2022 року, оскільки її було подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перевірку ухвали апеляційного суду в касаційному порядку у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та просить скасувати вищевказане судове рішення
і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_8 не мав права ухвалювати рішення за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 січня 2022 року, оскільки раніше брав участь у розгляді апеляційної скарги в межах кримінального провадження № 52017000000000434 (справа № 761/16104/18, провадження № 11-п/991/177/19), яке, на думку скаржника, пов`язане з кримінальним провадженням № 42021000000000641, в межах якого він оскаржував ухвалу слідчого судді від 18 січня 2022 року. Вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив незаконне рішення щодо відмови у відкритті провадження за його апеляційною скаргою. При цьому зазначає, що хоча ст. 309 КПК не передбачено можливості оскарження ухвали за наслідками розгляду заяви про відвід слідчого судді, однак, зважаючи на істотні порушення, допущені слідчим суддею під час вирішення заяви про відвід, апеляційний суд, керуючись приписами ч. 6 ст. 9 КПК, зобов`язаний був переглянути ухвалу слідчого судді від 18 січня 2022 року, якою відмовлено в задоволенні заяви про самовідвід. Таким чином, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив ряд загальних засад кримінального провадження, зокрема, таких як: верховенство права, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження.
Перевіривши доводи касаційної скарги та надану копію судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 слід відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
За правовою позицією Конституційного Суду України (Рішення від 08 квітня 2015 року № 3-рп/2015), згідно з Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України; переслідувати легітимну мету; бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим. У разі обмеження права на оскарження судових рішень законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію права на судовий захист і не порушувати сутнісний зміст такого права.
Такі обмеження права на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування встановлені законодавцем у змісті статей 309, 392 КПК.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження. У зв`язку з цим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду
в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 04 квітня
2019 року у справі № 494/6/18).
У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) і від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень
у межах цієї справи (провадження)».
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК. Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, застосування застави, арешту майна, тимчасового доступу до деяких речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 КПК, про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1
ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній. І цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Як убачається з долученої до касаційної скарги копіїсудового рішення, Макода В. Є. подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні заяви про самовідвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42021000000000641, внесеному до ЄРДР 24 березня 2021 року, тобто на судове рішення слідчого судді, апеляційне оскарження якого не передбачено ст. 309 КПК.
Тому суддя апеляційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ч. 4 ст. 399 цього Кодексуправомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою апелянта.
Вказане узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду
(див., наприклад, ухвали Верховного Суду від 09 грудня 2019 року (провадження
№ 51-6124ск19), від28 січня 2020 року (провадження № 51-2991ск 19), від 14 вересня 2021 року(провадження № 51-4452 ск 21).
Крім того, неспроможними є доводи ОСОБА_4 про те, що суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_8 не мав права ухвалювати рішення за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від
18 січня 2022 року, оскільки він раніше брав участь у розгляді апеляційної скарги
в межах кримінального провадження № 52017000000000434 (справа № 761/16104/18, провадження № 11-п/991/177/19), яке на думку скаржника, пов`язане з кримінальним провадженням № 42021000000000641, в межах якого він оскаржував ухвалу слідчого судді від 18 січня 2022 року. При цьому скаржник не деталізував суті ухваленого рішення, в якому брав участь суддя ОСОБА_8, та не долучив його копії до касаційної скарги, а в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вказаними скаржником реквізитами наявна лише ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2019 року, де членом колегії дійсно був суддя ОСОБА_8 . Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про направлення кримінального провадження № 52017000000000434 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК (справа № 761/16104/19, провадження № 1-кп/991/139/19), з Вищого антикорупційного суду до іншого суду (Шевченківського районного суду м. Києва чи Голосіївського районного суду м. Києва).
З огляду на вищевказане колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог пунктів 1-5 ч. 1 ст. 75 КПК слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого ч. 3 статті 35 КПК порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. Також згідно з приписами частин 1-2 ст. 76 КПК суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.
Отже, доводи скаржника про те, що суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_8 не мав права постановляти ухвалу від 09 лютого 2022 року, є неспроможними, зважаючи на те, що в касаційній скарзі не вказано жодних даних щодо порушення суддею приписів ст. 76 КПК про недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні.
Також необґрунтованими є посилання скаржника на те, що Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду незаконно відмовила у відкритті провадження за його апеляційною скаргою, оскільки, на його думку, слідчим суддею Вищого антикорупційного суду допущено ряд істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які зобов`язували суд апеляційної інстанції відкрити провадження.
Судова практика передбачає можливість оскарження рішення слідчого судді, якого немає у вичерпному переліку,зазначеному в ст. 309 КПК, лише у випадку якщо слідчим суддею постановлено ухвалу, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами. У цьому разі суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1
ст. 24 КПК, які його гарантують (постанови Великої Палати Верховного Суду від
23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 (провадження № 13-19кс18),
№ 243/6674/17-к (провадження № 13-16cво18).
У постанові обєднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 646/3986/19 (провадження № 51-3335кмо20) зазначено, що серед усіх рішень слідчого судді, можливість ухвалення яких прямо не передбачена КПК у межах відповідних регламентованих цим Кодексом процедур, слід виокремлювати дві групи рішень: ухвалені поза межами процедури, передбаченої КПК (з питань, процедура вирішення яких слідчим суддею не передбачена КПК); ухвалені в межах передбаченої КПК процедури із застосуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Під час вирішенняпитання щодо апеляційного оскарження рішень слідчого судді, ухвалених у межах передбаченої КПК процедури із застосуванням положень ч. 6
ст. 9 КПК та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, слід виходити насамперед із сутнісного критерію, визначально закладеного законодавцем при визначенні кола ухвал слідчого судді, що підлягають оскарженню.
З огляду на те, що ухвала слідчого судді, якою відмовлено в задоволенні заяви про самовідвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42021000000000641, внесеному до ЄРДР 24 березня 2021 року, постановлена в порядку, передбаченому параграфом 6 глави 3 КПК, така ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, доводи ОСОБА_4 щодо порушень, допущених слідчим суддею Вищого антикорупційного суду не є предметом касаційного розгляду згідно приписів статей 310, 424 КПК.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову
у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи наведене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень видно, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 лютого 2022 року, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду
від 18 січня 2022 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3