Документ № 104417634

справа № 991/1393/22

провадження №11-сс/991/155/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 квітня 2022 року про звернення застави в дохід держави та застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі за клопотанням прокурора у кримінальному провадженні №52021000000000313 від 15 червня 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 квітня 2022 року клопотання прокурора задоволено, звернено в дохід держави та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України внесену за підозрюваного ОСОБА_5 заставу в розмірі 2 102 000 (два мільйони сто дві тисячі) грн., застосовано до нього запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1100 (тисяча сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті становить 2 729 100 (два мільйони сімсот двадцять дев`ять тисяч сто) грн. із покладенням на підозрюваного відповідних обов`язків.

В обґрунтування постановленої ухвали в частині звернення застави в дохід держави слідчий суддя вказав на доведеність стороною обвинувачення факту порушення ОСОБА_5 процесуального обов`язку, передбаченого ч.7 ст.42 КПК, а саме безпідставне неприбуття 06 квітня 2022 року о 14 год. 00 хв. на здійснений належним чином виклик до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі САП) для вручення йому обвинувального акту, за відсутності поважних причин чи обґрунтованого повідомлення про неможливість прибуття.

Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави в більшому розмірі, слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення, доведеність стороною обвинувачення наявності передбаченого п.1 ст.177 КПК ризику переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, з урахуванням якого на думку слідчого судді інший більш м`який запобіжний захід, ніж застава у визначеному розмірі, не зможе запобігти встановленому ризику, при цьому розмір застави збільшено відповідно до вимог частини 10 статті 182 КПК та визначено з врахуванням майнового стану підозрюваного.

Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої зазначає про те, що сторона обвинувачення не мала права звертатися до суду із клопотанням, а слідчий суддя не міг розглядати клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави у кримінальному провадженні, досудове розслідування в якому зупинене.

Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки відсутності процесуальних рішень про продовження строку досудового розслідування, який на переконання захисника закінчився, та відповідно ОСОБА_5 не може вважатися підозрюваним у цьому кримінальному провадженні і відносно нього не може продовжуватись подальше кримінальне переслідування.

Наведені в апеляційній скарзі і доводи щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині порушення ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, що виразилось у неявці за викликом до органу досудового розслідування. Так, сторона захисту, посилаючись на стан здоров`я ОСОБА_5, зазначає про вимушеність звернення останнього до закордонних лікарів, проте всупереч твердженням сторони обвинувачення заперечує перебування підозрюваного на території Російської Федерації.

Вказано у скарзі і про порушення слідчим суддею права підозрюваного на захист, оскільки ОСОБА_5 не був повідомлений про розгляд клопотання прокурора.

У зв`язку з викладеним, у поданій апеляційній скарзі захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Особа, яка подала апеляційну скаргу - захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибув. Повторно надіслав клопотання про відкладення призначеного судового засідання у зв`язку із введенням воєнного стану та воєнних дії на території міст Києва та Одеси, з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не звертався.

Прокурор подав до суду заперечення, в яких висловив позицію про обґрунтованість та законність оскаржуваної ухвали та відповідно необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги сторони захисту, яку просив розглянути без його участі.

Підозрюваний та інші захисники у судове засідання не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Мотиви суду.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції (ч.2 ст.422 КПК).

Враховуючи зазначені положення КПК, скорочені строки розгляду апеляційних скарг на ухвали слідчого судді, позицію прокурора щодо розгляду скарги за його відсутності, обізнаність захисника ОСОБА_6 з часом проведення апеляційного розгляду і невикористання ним можливості ініціювати його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також ненадання ним відомостей щодо перебування на тимчасово окупованих територіях, участі у бойових діях та/або про існування інших поважних причин, що б належним чином обґрунтовували неможливість участі особи в ініційованому ним апеляційному розгляді, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників провадження.

Надаючи оцінку доводам та вимогам апеляційної скарги суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Так, при вирішенні апеляційної скарги сторони захисту колегія суддів має визначити чи є законні підстави для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 звернення застави в дохід держави (якщо так - в якому розмірі), та у разі наявності підстав для застосування такого звернення перевірити обґрунтованість клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі.

Отже, суд має встановити чи мало місце порушення підозрюваним ОСОБА_5 визначених кримінальним процесуальним законодавством обов`язків (чи мали місце поважні причини неприбуття на виклик).

Як убачається з матеріалів провадження ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК.

За ухвалою слідчого судді ВАКС від 30 грудня 2020 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1000 (одна тисяча) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 102 000 (два мільйони сто дві тисячі) грн. з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК. Під час ухвалення вказаного судового рішення слідчим суддею з`ясовано всі обставини, з якими КПК пов`язує можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу та покладення певних обов`язків. В подальшому строк дії покладених на підозрюваного обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК не продовжувався.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 29 грудня 2021 року встановлено стороні захисту строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000313 від 15 червня 2021 року до 01 березня 2022 року включно, після спливу якого сторона захисту буде вважатися такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів вказаного кримінального провадження. 23 лютого 2022 року поштовим відправленням за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 здійснено виклик до НАБУ на 02 березня 2022 року для вручення обвинувального акта, при цьому також поштовими відправленнями повідомлено його захисників, однак ані сам підозрюваний, ні його захисники не прибули у визначений час та місце для вручення обвинувального акта та жодних поважних причини неявки не повідомили.

В подальшому шляхом публікації повістки про виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр» №74 (7195) від 31 березня 2022 року та публікації на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 30 березня 2022 року із направленням копій повістки захисникам підозрюваного ОСОБА_5 викликано на 06 квітня 2022 року о 14 год. 00 хв. до САП для вручення прокурором обвинувального акту та реєстру матеріалів, проте підозрюваний та його захисники не прибули у зазначений час та місце для вручення обвинувального акту, знову не повідомивши про причини неприбуття.

Натомість, матеріали клопотання містять надані Державною прикордонною службою України відомості про те, що 11 жовтня 2021 року ОСОБА_5 виїхав з території України до Республіки Молдова та станом на 09 березня 2022 року та 12 квітня 2022 року до України не повертався.

Таким чином, під час розгляду вказаного клопотання слідчим суддею встановлено порушення підозрюваним процесуального обов`язку, передбаченого ч.7 ст.42 КПК, а саме -прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Мотивом, за яким слідчий суддя вказану поведінку підозрюваного кваліфікував як порушення вказаного обов`язку (з`являтися за кожним викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду), вказано безпідставне неприбуття ОСОБА_5 на здійснений належним чином виклик на 06 квітня 2022 року о 14 год. 00 хв. до САП ОГП для вручення обвинувального акту, за відсутності поважних причин чи обґрунтованого повідомлення про неможливість прибуття.

Суд доходить висновку, що наведений слідчим суддею мотив є обґрунтованим та таким, що констатує порушення підозрюваним обов`язку прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, виходячи з того, що ОСОБА_5 розумів, що викликався саме у кримінальному провадженні №52021000000000313 та достовірно знав, що у цьому провадженні він перебуває у процесуальному статусі підозрюваного.

Зазначене вище розуміння особою свого процесуального статусу у кримінальному провадженні обґрунтовується зокрема тим, що повістка про виклик на 06 квітня 2022 року містила таку інформацію: «для вручення прокурором обвинувального акту у кримінальному провадженні №52021000000000313 від 15 червня 2021 року у якому Ви є підозрюваним». Так само зазначені відомості містилися у повістці про виклик опублікованій в газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті САП ОГП.

У викладеній письмовій позиції, поданій слідчому судді, сторона захисту вказувала на існування таких поважних причин неприбуття підозрюваного за викликами як стан здоров`я, вимушеність звернення до закордонних лікувальних закладів, а також закінчення строку дії покладених на підозрюваного ухвалою слідчого судді процесуальних обов`язків.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді та не визнає вказані обставини поважними причинами неприбуття підозрюваного ОСОБА_5, зокрема за викликами прокурора на 06 квітня 2022 року в контексті положень ст.138 КПК з огляду на наступне.

За положеннями п.1 ч.7 ст.42 КПК підозрюваний, обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

Перелік поважних причин неприбуття особи на виклик міститься в положеннях ч.1 ст.138 КПК. Поважною слід вважати лише ту причину неприбуття особи на виклик, яка об`єктивно робить неможливим прибуття за викликом, тобто слід довести, що дана обставина призвела до унеможливлення виконання підозрюваним обов`язку. Доказів, які б належним чином підтверджували наявність передбачених законом обставин сторона захисту не надала, будь-яких заяв про неможливість прибуття за викликом прокурора матеріали провадження не містять.

Всупереч правилам щодо розподілу тягаря доказування, встановленого ч.5 ст.132 КПК, стороною захисту не надано доказів, зокрема вимушеного звернення підозрюваного до лікувальних закладів, зазначені доводи не були підкріплені жодними відомостями щодо тяжкої хвороби або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад. Так, в наданій слідчому судді копії історії хвороби №2833, скріпленою штампом КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради, йдеться про перебування ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні до 10 жовтня 2021 року. Суд звертає увагу, що в графі результат зазначено «поліпшення, працездатність відновлена», що спростовує версію сторони захисту про існування перешкод для виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Крім того, стороною захисту не надано жодних доказів звернення ОСОБА_5 до закордонних лікувальних закладів, як про це зазначено в письмових запереченнях.

За змістом ст.138 КПК, з урахуванням формулювання п.8 ч.1 цієї статті, для визнання причини неприбуття особи поважною, вона має об`єктивно унеможливлювати її з`явлення за викликом.

Таким чином як під час розгляду клопотання слідчим суддею, так і під час апеляційного перегляду стороною захисту не надано доказів існування причин неприбуття підозрюваного ОСОБА_5 за викликом прокурора, які в розумінні ст.138 КПК є поважними.

Враховуючи обґрунтованість висновку слідчого судді про порушення ОСОБА_5 передбаченого ч.7 ст.42 КПК процесуального обов`язку прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом у призначений строк, слідчим суддею правомірно прийнято рішення про звернення застави в дохід держави відповідно до ч.8 ст.182КПК.

Відносно розміру застави, що підлягає зверненню в дохід держави у зв`язку із встановленим слідчим суддею фактом порушення підозрюваним процесуальних обов`язків слід вказати наступне.

Правові засади застосування запобіжних заходів регламентовано главою 18 КПК «Запобіжні заходи, затримання особи» (статті 176-213 КПК). Термін «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й зміну на інший запобіжний захід, що узгоджується з усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанови від 18 грудня 2018 року у справі № 628/969/18 та від 28 березня 2019 року у справі № 286/1695/18).

Порядок зміни запобіжних заходів врегульовано статтями 200, 201 КПК, поряд з цим щодо окремих видів запобіжних заходів закон передбачає спеціальні умови для їх зміни.

Так, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений порушив покладені на нього ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді застави обов`язки, вирішується питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу (ч.ч.8, 10 ст.182 КПК). При порушенні умов такого запобіжного заходу як застава процедура його застосування включає також застосування заходів кримінально-процесуальної відповідальності. Так, у разі порушення умов застави вона звертається в дохід держави, відповідне питання вирішується слідчим суддею в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (ч.9 ст.182 КПК).

З наведеного слідує, що звернення застави в дохід держави за ч.ч. 8,10 ст.182 КПК є невід`ємною складовою зміни запобіжного заходу у вигляді застави та охоплюється поняттям «застосування запобіжного заходу» у вигляді застави. Оскільки заходами забезпечення кримінального провадження є, у тому числі, запобіжні заходи (п.9) ч.2 ст.131 КПК), одним з яких є застава, звернення застави в дохід держави має (із врахуванням особливостей цього заходу) відповідати встановленим правилам застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У даному випадку суд приходить до висновку, що звернення застави у повному обсязі є співмірним потребам досудового розслідування втручанням у право власності заставодавця з урахуванням характеру вчиненого порушення та спричинених ним негативних наслідків для кримінального провадження.

Щодо пропорційності та справедливості втручання у право власності при зверненні застави в дохід держави.

Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (п.2 ч.3 ст.132 КПК).

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (ч.8 ст.182 КПК). Положення цієї норми не передбачають необхідності встановлювати виправданість відповідного ступеня втручання у права і свободи особи у зв`язку із зверненням застави у дохід держави, проте з урахуванням прямої вказівки закону на необхідність дотримання вимоги пропорційного втручання щодо будь-якого випадку застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п.2 ч.3 ст.132 КПК) це є обов`язковою умовою і при вирішенні питання про звернення застави у дохід держави.

Звернення застави в дохід держави передбачає дотримання вимог Конституції України та КПК щодо принципу верховенства права, статті 6 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, які для цього випадку встановлюють необхідність дотримання принципу пропорційності. Звернення застави у дохід держави повинно спрямовуватися на досягнення легітимної мети та бути співмірним з нею, а сам розмір стягнутої застави має бути пропорційним з огляду на порушення умов застави під час кримінального провадження, тобто таке звернення повинно призвести до справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу та вимогами дотримання права на мирне володіння майном.

Колегія суддів вважає, що звернення застави, визначеної в цьому кримінальному провадженні ухвалою від 30 грудня 2019 року, в дохід держави передбачене КПК, можливість та підстави застосування такого заходу кримінально-процесуальної відповідальності були чіткими, зрозумілими та передбачуваними як підозрюваному ОСОБА_5, так і заставодавцю, у зв`язку з чим суд встановлює, що втручання у вигляді звернення застави у дохід держави здійснено відповідно до закону.

Перевіряючи легітимність мети звернення застави слід зазначити, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч.1 ст.131 КПК), а метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання відповідним ризикам (ч.1 ст.177 КПК).

Метою вищевказаної норми ч.8 ст.182 КПК є запобігання порушенню підозрюваним покладених на нього обов`язків шляхом застосування заходу кримінально-процесуальної відповідальності за таке порушення, проте не відшкодування шкоди, у завданні якої особа підозрюється.

В даному випадку визначений положеннями КПК обов`язок підозрюваного прибути за викликом до прокурора у призначений строк, можливо було виконати, він здатен був досягти зазначеної вище мети. Пропорційність втручання у майнові права заставодавця, ТОВ «Автотехцентр» оцінена слідчим суддею з урахуванням характеру порушення покладеного на підозрюваного нормами КПК обов`язку та негативних наслідків, що настали у вигляді перешкод кримінальному провадженню.

З урахуванням вищенаведеного, слідчим суддею в оскарженій ухвалі належним чином обґрунтовано рішення щодо звернення застави за невиконання підозрюваним обов`язку у повному розмірі.

Окрім того, враховуючи положення ст.404 КПК та відсутності відповідних вимог та доводів в апеляційній скарзі, колегія суддів не надає оцінки законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді в частині застосування запобіжного заходу в вигляді застави в більшому розмірі.

Спростовуючи доводи захисника щодо відсутності у сторони обвинувачення права на звернення до суду із зазначеним клопотанням, а у слідчого судді, відповідно, права розглядати таке клопотання у кримінальному провадженні, досудове розслідування в якому зупинене, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.2 КПК одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

За положеннями п.10 ч.1 ст.3 КПК кримінальним провадженням визнаються досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Предметом діяльності органів досудового розслідування за приписами ст.ст.91, 92 КПК є збирання доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, оскільки саме на сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК.

За положеннями ч.1 ст.290 КПК у разі визнання зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акту чи клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, сторона обвинувачення зобов`язана повідомити сторону захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Наведене дає підстави для висновку, що призначення строків досудового розслідування полягає в тому, щоб регламентувати часовий проміжок саме і лише для отримання доказів (фактичних даних, отриманих у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч.1 ст.84 КПК). Саме тому ч.5 ст.280 КПК і передбачено, що після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного. Обмежень щодо проведення процесуальних дій, які не стосуються отримання доказів, після зупинення досудового розслідування КПК не містить.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. При цьому суд звертає увагу, що згідно з ч.2 ст.93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів не лише шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, а й шляхом здійснення інших процесуальних дій, а саме: проведення негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України. В свою чергу, слідчі (розшукові) дії є різновидом процесуальних дій, які здійснюються стороною обвинувачення або за її дорученням, при цьому докази згідно з п.п.5, 6 ч.1 ст.131 КПК можуть збиратись і в результаті здійснення заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, тимчасового доступу до речей і документів, тимчасового вилучення майна.

У зв`язку із наведеним вище, положення ч.2 ст.280 КПК, за яким до зупинення досудового розслідування слідчий зобов`язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, слід тлумачити так, що до зупинення досудового розслідування необхідно виконати всі дії, в результаті яких можна отримати докази, а положення ч.1 ст.282 КПК, за яким зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, зокрема, у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій, свідчить, що відновлювати досудове розслідування у цьому випадку необхідно тільки з метою отримання доказів, тобто під процесуальними діями в ч.2 ст.280 та ч.1 ст.282 КПК розуміються ті дії, які спрямовані на отримання доказів. При цьому вимог відновлювати досудове розслідування для здійснення процесуальних дій, які не спрямовані на отримання доказів, кримінальний процесуальний закон не містить. Зазначене обумовлюється недопустимістю збирання доказів поза межами строків досудового розслідування чи власне поза кримінальним провадженням, оскільки в протилежному випадку зібрані у такі часові проміжки докази будуть недопустимими.

З матеріалів цього провадження вбачається, що 09 березня 2022 року прокурор на підставі положень п.3 ч.1 ст.615 КПК зупинив досудове розслідування, після чого 13 квітня 2022 року подав до слідчого судді клопотання про звернення застави в дохід держави та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі. Вказане клопотання подане прокурором для забезпечення мети, що не пов`язана зі збиранням доказів, зокрема з метою запобігання ризикам, визначеним ст.177 КПК. За таких обставин подання стороною обвинувачення клопотання про звернення застави та застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі можливе після зупинення досудового розслідування і без його відновлення.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності процесуальних рішень про продовження строку досудового розслідування, який на переконання захисника закінчився, колегія суддів враховує таке.

З матеріалів провадження вбачається наступна хронологія процесуальних дій та рішень, що впливає на перебіг строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Постановою прокурора від 15 червня 2021 року виділено з кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №52020000000000651 від 19 жовтня 2020 року матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК, та ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК, в окреме кримінальне провадження за №52021000000000313.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду 08 липня 2021 року продовжено строки досудового розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000313 від 15 червня 2021 року до десяти місяців, а саме до 10 жовтня 2021 року включно.

01 вересня 2021 року у кримінальному провадженні №52021000000000313 ОСОБА_5 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.5 ст.27, ч.5 ст.368 КК.

13 вересня 2021 року прокурором у кримінальному провадженні надано доручення детективам НАБУ, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, щодо повідомлення підозрюваним та їх захисникам про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження.

В цей же день, тобто 13 вересня 2021 року на підставі вказаного доручення детективами у кримінальному провадженні повідомлено ОСОБА_5 та його захисникам про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, роз`яснено право на ознайомлення із матеріалами досудового розслідування у зручний для них час у приміщенні НАБУ.

Відтак,починаючи з13вересня 2021року підозрюванийта йогозахисники належнимчином повідомленіпро початокреалізації нимиправа наознайомлення зматеріалами досудовогорозслідування уцьому кримінальномупровадженні упорядку,визначеному ст.290КПК,тобто зцього часусторона захистумала можливістьздійснювати ознайомленняз вказанимиматеріалами кримінальногопровадження,залишок строкудосудового розслідуванняу цьому кримінальному провадженністановив 27днів,який невключається устроки ознайомлення з матеріалами досудового розслідування (ч.5 ст.219 КПК).

За ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 грудня 2021 року стороні захисту встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №52021000000000313 від 15 червня 2021 року до 01 березня 2022 року включно.

Як вже раніше встановлено 09 березня 2022 року прокурор зупинив досудове розслідування даного кримінального провадження, на підставі положень п.3 ч.1 ст.615 КПК.

Враховуючи положення ч.5 ст.219 КПК, за якою час на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, залишок строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні на даний час становить 19 днів (27 днів залишку строку досудового розслідування не включались у строки, визначені для ознайомлення з матеріалами провадження в період часу з 13 вересня 2021 року по 01 березня 2022 року та продовжили відраховуватись з 02 березня 2022 року до зупинення кримінального провадження 09 березня 2022 року включно).

Відтак доводи захисника про сплив строків досудового розслідування не ґрунтується на вимогах закону та спростовуються матеріалами провадження.

Таким чином суд констатує, що надані із клопотанням матеріали доводять наявність правових підстав для звернення застави в дохід держави та застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.

Щодо розгляду клопотання прокурора та постановлення ухвали слідчим суддею за відсутності підозрюваного, суд зазначає, що відповідно до ч.9 ст.182 КПК питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

Слідчим суддею зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано, про що свідчить здійснене повідомлення підозрюваного за всіма відомими адресами, у зв`язку з чим посилання адвоката ОСОБА_6 на неналежне неповідомлення про час і дату судового засідання (порушення права на захист) спростовуються матеріалами провадження. Здійснене слідчим суддею повідомлення ОСОБА_5 про виклик відповідає приписам ч.8 ст.135 КПК, тому колегія суддів не вбачає порушення порядку розгляду клопотання прокурора.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисником підозрюваного в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги сторони захисту підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 квітня 2022 року про звернення застави в дохід держави та застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі за клопотанням прокурора у кримінальному провадженні №52021000000000313 від 15 червня 2021 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ ___________ _____________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3