Документ № 104432468

Справа № 760/26347/18

Провадження №11-кп/991/35/22

УХВАЛА

24 травня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7

обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції з ДУ "Київський слідчий ізолятор")

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у кримінальному провадженні № 42018000000000500 від 05.03.2018,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 03 лютого 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.368 КК України та на підставі ч.1 ст.70 КК України призначено йому остаточне покарання у виді семи років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді строком на три роки з конфіскацією всього належного на праві власності майна; ОСОБА_9 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4, 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України та призначено покарання у виді семи років позбавлення волі з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю строком на три роки з конфіскацією всього належного на праві власності майна.

До набрання вироком законної сили обвинуваченим змінено раніше застосований ухвалами Солом`янського районного суду м. Києва від 25.04.2018 та 26.04.2018 запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою.

Не погоджуючись з вироком, обвинувачений ОСОБА_8, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційні скарги,просять йогоскасувати та постановити ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості обвинувачених в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

Ухвалами судді Апеляційної палати від 18.03.2022 та 04.04.2022 відкрито провадження за вказаними апеляційними скаргами, а ухвалою від 21.04.2022 призначено їх розгляд.

До початку апеляційного розгляду захисники подали клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченим з тримання під вартою на особисте зобов`язання, яке останні підтримали.

Посилаються напорушення порядкузміни обвинуваченимзапобіжного заходуз заставина триманняпід вартою,оскільки протаку змінупрокурор заявивтільки всудових дебатах,копії відповідногоклопотання їмне вручалося,матеріали кримінальногопровадження немістять підставдля застосуваннядо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 найбільш сувороговиду запобіжногозаходу.Захисники вважають,що обвинуваченіпід часдосудового розслідуваннята судовогорозгляду кримінальногопровадження належнимчином виконувалипокладені наних процесуальніобов`язки.Крім того, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мають міцні соціальні зв`язки, на їх утриманні знаходяться малолітні діти, перебуваючи на волі обвинувачені матимуть реальну можливість працювати, забезпечувати свою родину, займатися волонтерською діяльністю, виконати обов`язок по захисту держави, зокрема, вступити до ЗСУ, тероборони.

За результатами розгляду клопотання з участю прокурора, який заперечив проти його задоволення, обвинувачених та їх захисників колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тощо.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які свідчать, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ст.131 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції врахував вказані вимоги закону при ухваленні вироку з дотриманням положень ст.374 КПК України.

Визнаючи ОСОБА_8 винним,суд призначивйому покаранняу виді7років 6місяців позбавленняволі зпозбавленням праваобіймати посадусудді строкомна трироки зконфіскацією всьогоналежного направі власностімайна,а ОСОБА_9 призначив 7 років позбавлення волі з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю строком на три роки з конфіскацією всього належного направі власностімайна.

Засудження обвинувачених до передбачених вироком строків позбавлення волі істотно підвищує ризики їх переховування від суду, ухилення від його виконання, перешкоджання кримінальному провадженню.

Раніше обраний підозрюваним запобіжний захід у вигляді застави не здатен запобігти ризикам, що виникли у зв`язку з ухваленням обвинувального вироку, а тому суд обґрунтовано взяв обвинувачених під варту після його проголошення.

Особисте зобов`язання як запобіжний захід, на застосуванні якого наполягає сторона захисту, тим більше не здатне запобігти ризикам кримінального провадження.

Також суд виходив з неналежного виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження, обставини якого навів у вироку.

Доводи сторони захисту про порушення порядку зміни обвинуваченим запобіжного заходу колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ст.374 КПК України суд разом з ухваленням вироку вирішує питання запобіжного заходу незалежно від клопотання про це прокурора, його змісту, вручення копії учасникам провадження.

Така правова позиція узгоджується з висновком Європейського суду з прав людини у справі «Руслан Яковенко проти України».

Доводи про належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час досудового розслідування та судового розгляду не є переконливими, не спростовують висновку суду про істотне підвищення ризиків кримінального провадження у зв`язку з їх засудженням до тривалих строків позбавлення волі.

Не спростовуєтакого висновкуі наявність на утриманні обвинувачених малолітніх дітей, їх стійкі соціальні зв`язки, бажання захищати Батьківщину від військової агресії іншої держави.

За наведених обставин не вбачається підстав можливої зміни обвинуваченим запобіжного заходу до завершення розгляду апеляційних скарг на оскаржуваний вирок по суті.

Керуючись ст.ст.131,177, 374 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Відмовити у задоволенні клопотання захисників про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на особисте зобов`язання.

Застосований судом запобіжний захід залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3