- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Чорна В.В.
справа № 991/959/22
провадження № 11-сс/991/145/22
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі:
адвоката ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 захисника підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.02.2022р. про арешт майна у кримінальному провадженні №52021000000000144 від 23.03.2021р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.4 ст.368 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
06 квітня 2022 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 14.02.2022р. (т.4 а.с.1-161), у зв`язку з чим ухвалою судді-доповідача від 07.04.2022р. вказане клопотання призначене до розгляду в судовому засіданні (т.4 а.с.163).
Ухвалою від 04.05.2022р. у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали від 14.02.2022р. відмовлено, оскільки строк на її апеляційне оскарження ним не пропущений (т.4 а.с.187).
1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 14.02.2022р. частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9, погоджене з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі САП) Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10, та з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання накладено арешт на:
1) майно підозрюваного ОСОБА_11, а саме:
- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ;
- квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ;
- житловий будинок, літера «А», за адресою: АДРЕСА_5 (на земельній ділянці із кадастровим номером 3222486201:01:110:5234);
- групу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_6 ;
- нежилі приміщення з №1 по №11 (групи приміщень №2) (в літ.А) за адресою: АДРЕСА_7 ;
- земельну ділянку із кадастровим номером 3210900000:01:174:6095;
- земельну ділянку із кадастровим номером 3210800000:01:090:0027;
- земельну ділянку із кадастровим номером 3210800000:01:090:0031;
- земельну ділянку із кадастровим номером 3210800000:01:090:0030;
- земельну ділянку із кадастровим номером 3210800000:01:090:0029;
- земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:75:150:0072;
- земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:75:150:0070;
- земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:75:150:0071;
- земельну ділянку із кадастровим номером 3210945600:01:033:0038;
- земельну ділянку із кадастровим номером 3221287201:01:069:0162;
- земельну ділянку із кадастровим номером 3210945300:01:087:0081;
- земельну ділянку із кадастровим номером 3222486201:01:110:5234;
- земельну ділянку із кадастровим номером 3221455300:01:012:0129;
- земельну ділянку із кадастровим номером 3220886200:05:003:0106;
- гаражний бокс в Південному блоці за адресою: м.Київ, вул.Туполєва Академіка, буд.15-Д, гараж 1;
- трицикл CAN-AM ROADSTER SPYDER, 2020року випуску,д.н.з. НОМЕР_1 ;
- мотоцикл BMW F 900R, 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ;
- автомобіль ASTON MARTIN DB9, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 ;
- автомобіль MERCEDES-BENZ GL 550, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 ;
- автомобіль BMW 750 LI, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 ;
- корпоративні права ТОВ «БЕЛЛІФ» у розмірі 50% статутного капіталу номінальною вартістю 500000грн.;
- корпоративні права ТОВ «БЕЛЛІФ РОСТЕРІ» у розмірі 70% статутного капіталу номінальною вартістю 175000грн., шляхом накладення заборони на розпорядження цим майном;
2) Ѕ частину майна ОСОБА_12, що належить підозрюваному ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності, а саме:
- Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_8 ;
- Ѕ частину машиномісця № НОМЕР_6 за адресою: м.Київ, вул.Регенераторна, буд.4-Д, гараж 203, шляхом накладення заборони на розпорядження цим майном;
3) Ѕ частину майна ТОВ «БЕЛЛІФ», а саме:
- Ѕ частину автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 210 CDI, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7, VIN (номер кузова) НОМЕР_8 ;
- Ѕ частину автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9, VIN (номер кузова) НОМЕР_10, шляхом заборони будь-яким реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації права власності на зазначені об`єкти нерухомості та рухомого майна. В іншій частині у задоволенні клопотання відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що слідчий суддя не з`ясував, що частина майна, на яке накладено арешт, вже не належить ОСОБА_8 на праві власності, а інша частина - перебуває в іпотеці банківських установ, чим порушив принцип недоторканості права власності. Звертає увагу на те, що квартири АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_7 та земельні ділянки із кадастровими номерами 3210800000:01:090:0027, 3210800000:01:090:0031, 3210800000:01:090:0030, 3210800000:01:090:0029, 3210945300:01:087:0081, 3210900000:01:174:6095 зареєстровано за ОСОБА_13 на підставі відповідних договорів купівлі-продажу від 12.02.2022р. та від 14.02.2022р., укладених у відповідності до вимог ЦК України, які у судовому порядку не визнавались недійсними. Крім того, зазначає, що мета арешту групи нежитлових приміщень по вул.Братиславській в м. Києві, якою в оскаржуваній ухвалі визначено можливу конфіскацію майна як вид покарання, не зможе бути досягнута, оскільки вказане майно станом на день її постановлення згідно з договором №101 від 08.06.2021р. знаходилось в іпотеці у АТ «Банк «Український капітал», який є першочерговим вигодонабувачем зазначених нежитлових приміщень. За твердженням захисника, оскаржуваною ухвалою також порушено права дружини підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_12, оскільки слідчий суддя наклав арешт на все майно підозрюваного, тоді як його дружині на праві спільної сумісної власності належить Ѕчастина всього майна, придбаного останніми в період шлюбу. В частині накладення арешту на Ѕчастини транспортних засобів, належних ТОВ «БЕЛЛІФ», апелянт зазначає про обмеження оскаржуваною ухвалою правомірної підприємницької діяльності товариства.
2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Додатково зауважив, що хоча і не є уповноваженим на представництво інтересів дружини підозрюваного ОСОБА_12 та ТОВ «БЕЛЛІФ», втім, оскільки його підзахисний ОСОБА_8 є співзасновником останнього, то накладення арешту на майно товариства порушує і його права.
Прокурор ОСОБА_7 проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її безпідставність. Вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить належних доводів, які були б підставою для скасування судового рішення. Додатково зазначив, що посилання сторони захисту на наявність укладених правочинів купівлі-продажу нерухомого майна не є слушними, оскільки такі правочини здійснено ОСОБА_8 після повідомлення йому про підозру, а отже в даному випадку вбачаються ознаки вчинення останнім фраудаторних дій, які спрямовані на уникнення можливої конфіскації. Щодо накладення арешту на нежилі приміщення, які перебувають в іпотеці, то положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» передбачена можливість стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за банком попри наявні обмеження, зареєстровані пізніше, а тому права банку не порушено. Стосовно доводів захисника щодо необхідності визначення часток майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, зазначив, що це питання вирішується в порядку цивільного судочинства.
Підозрюваний ОСОБА_8, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду не звертався. Під час судового засідання адвокат ОСОБА_6 повідомив, що наразі ОСОБА_8 проходить службу у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних сил України, а тому не зміг особисто з`явитись в судове засідання.
Враховуючи положення ч.4 ст.405 КПК України та думку учасників провадження, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності підозрюваного, інтереси якого належним чином представлені уповноваженою особою, оскільки його неявка не перешкоджає судовому розгляду.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.
До Вищогоантикорупційного судунадійшло клопотаннядетектива НАБУ ОСОБА_9,погоджене зпрокурором САПОфісу Генеральногопрокурора ОСОБА_10,про арешт майна у кримінальному провадженні №52021000000000144 від 23.03.2021р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.4 ст.368 КК України.
За змістом клопотання, детективами Головного підрозділу детективів НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52021000000000144 від 23.03.2021р. за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України.
За версією органу досудового розслідування, у період з лютого 2021 року по лютий 2022 року депутат Київської міської ради ОСОБА_14 за пособництва свого близького знайомого ОСОБА_8 та інших фігурантів даного провадження одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_18 в сумі 1390000,00грн. за сприяння в розміщенні та використанні точок пересувної роздрібної торгівлі («купав») в м.Києві.
10 лютого 2022 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України.
Клопотання проарешт майнаобґрунтовується тим, що у органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що до ОСОБА_8, який набув статус підозрюваного у кримінальному провадженні, у випадку визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України, може бути застосовано обов`язкове додаткове покарання, передбачене санкцією цієї статі, у вигляді конфіскації майна.
У клопотанні також зазначено, що згідно з даними Державного реєстру актів цивільного стану ОСОБА_8 з 16.02.2013 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_12, а тому детектив вважає, що за правилами ст.60 СК України усе майно, набуте підозрюваним та ОСОБА_12 у період з 16.02.2013 року по теперішній час, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та на нього може бути накладено арешт як на майно підозрюваного, що може підлягати конфіскації.
Як на правову підставу для застосування арешту майна, сторона обвинувачення у клопотанні посилається на п.3 ч.2 ст.170 КПК України.
Крім того, стороною обвинувачення у клопотанні поставлено питання про його розгляд без повідомлення власника майна, щодо якого вирішується питання про арешт, у зв`язку з наявним ризиком відчуження такого майна з метою уникнення арешту та подальшої конфіскації.
3.2. Мотиви слідчого судді.
З метою запобігання можливості відчуження майна, клопотання сторони обвинувачення про арешт майна розглянуто слідчим суддею без виклику власника майна та його захисників, однак з подальшим повідомленням їх про постановлене рішення.
Вирішуючи питання, визначені у ст.170 КПК України, слідчий суддя зазначив, що на даному етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а також визнав достатніми підстави вважати, що суд може призначити ОСОБА_8 покарання у виді конфіскації майна у разі його подальшого засудження.
Посилаючись на вказані обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що накладення арешту на майно сприятиме забезпеченню його збереження для подальшого можливого виконання рішення суду з його конфіскації, що виправдовуватиме такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.
Крім того, слідчий суддя зазначив, що оскільки кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «БЕЛЛІФ» є ОСОБА_8 та інший фігурант даного провадження, відсоток частки статутного капіталу яких складає по 50%, то арешту підлягає Ѕчастини належного товариству майна.
Разом з цим, посилаючись на положення ст.ст.60, 61 СК України, слідчий суддя дійшов висновку, що оскільки відповідно до матеріалів клопотання ОСОБА_8 з 16.02.2013 року одружений з ОСОБА_12, то зареєстровані за останньою квартира та машиномісце належать підозрюваному на праві спільної сумісної власності. З огляду на це, слідчим суддею накладено арешт не на все зазначене у клопотанні майно, що зареєстровано за ОСОБА_12, а лише на Ѕйого частину. Таке рішення мотивоване тим, що частки майна, набутого подружжям за час шлюбу, є рівними, а тому підозрюваному належить Ѕзазначеного у клопотанні майна.
4. Мотиви суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не ставить під сумнів висновки оскаржуваної ухвали щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри та наявності правових підстав для накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні сторони обвинувачення, а також інших обставин, що підлягають встановленню при вирішенні питання про накладення арешту на майно, посилаючись лише на порушення прав власників майна - ОСОБА_12 та ТОВ «БЕЛЛІФ». Крім цього, зазначає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки частина майна, на яке накладено арешт, вже не належить ОСОБА_8, а інша частина перебуває в іпотеці банківської установи.
Відповідно, перегляд оскаржуваної ухвали здійснюється виключно в частині правильності зазначених висновків та в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Частиною другої цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982р., будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві».
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах зазначених доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
10.02.2022 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України (т.1 а.с.39-45).
14.02.2022 року слідчим суддею розглянуто клопотання сторони обвинувачення про арешт майна підозрюваного ОСОБА_8 . При цьому, з метою запобігання можливості відчуження майна, судовий розгляд здійснено у закритому судовому засіданні без виклику підозрюваного, іншого власника майна та їх захисників, однак з подальшим їх повідомленням про постановлене рішення (т.3 а.с.131-132).
На момент розгляду клопотання та постановлення оскаржуваної ухвали в матеріалах провадження були відсутні відомості щодо відчуження підозрюваним частини належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна.
Лише під час апеляційного розгляду стороною захисту надано копії договорів купівлі-продажу та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з яких вбачається, що 12.02.2022 року в період часу з 17год. 09хв. до 17год. 20хв. здійснено перереєстрацію права власності частини належного ОСОБА_8 нерухомого майна, а саме, трьох квартир в буд. АДРЕСА_11, на громадянку ОСОБА_13 (т.4 а.с.73-79).
Крім того, згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 14.02.2022 року в період часу з 14год. 40хв. до 15год. 40хв. за ОСОБА_13 також зареєстровані нежилі приміщення з №1 по АДРЕСА_12, та земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210800000:01:090:0027, 3210800000:01:090:0031, 3210800000:01:090:0030, 3210800000:01:090:0029, 3210945300:01:087:0081, 3210900000:01:174:6095, які згідно з договорами купівлі-продажу від 14.02.2022р. остання придбала у підозрюваного ОСОБА_8 (т.4 а.с.28-72).
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно підозрюваного ОСОБА_8, не з`ясував та не пересвідчився, що частина майна, на яке накладено арешт, не перебуває у власності підозрюваного, не заслуговують на увагу, оскільки слідчому судді не було відомо про існування вказаних обставин, тому він не міг надати їм оцінку.
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що продаж ОСОБА_8 після повідомлення йому про підозру значного переліку нерухомого майна, яке належить йому на праві приватної власності, підпадають під ознаки фраудаторних дій, які спрямовані на уникнення можливої конфіскації. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020р. у справі №755/17944/18 та від 18.11.2020р. у справі №569/6427/16-ц.
Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність скасування арешту, накладеного на групу нежитлових приміщень по вул.Братиславській у м. Києві, через перебування вказаного майна в іпотеці банку, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копії іпотечного договору №101 від 08.06.2021р., вищевказані нежитлові приміщення перебувають в іпотеці АТ «Банк «Український капітал». Вказане майно на забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором від 16.02.2021р. передано ОСОБА_8 в іпотеку АТ «Банк «Український капітал» терміном до 15.08.2022 року (т.4 а.с.80-96).
Так, дійсно, за загальним правилом, згідно з ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», наявність зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови у державній реєстрації. Втім, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що 03.08.2018 року Верховною Радою України прийнято Закон №2478-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», яким фактично дозволено можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за банком попри наявні обмеження, зареєстровані пізніше. Таким чином, жодні права банку АТ «Банк «Український капітал» в даному випадку не порушено. Крім того, іпотеку може бути виплачено та, відповідно, зобов`язання на вказане майно знято, що у подальшому, у разі постановлення обвинувального вироку, дозволить його конфіскацію.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення оскаржуваною ухвалою прав дружини підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_12, оскільки слідчий суддя наклав арешт на все майно підозрюваного, тоді як його дружині на праві спільної сумісної власності належить Ѕчастина всього майна, придбаного останніми в період шлюбу, а також порушення прав ТОВ «БЕЛЛІФ» в частині накладення арешту на Ѕчастину належних йому автомобілів, що очевидно обмежує підприємницьку діяльність останнього, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно доп.10ч.1ст.393КПК України,апеляційну скаргумають правоподати іншіособи увипадках,передбачених КПКУкраїни. Одним із учасників в кримінальному провадженні є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (п.25, п.26 ч.1 ст.3 КПК України). Водночас, в останньому абзаці ч.7 ст.173 КПК України передбачено, що треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
Отже, власник майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою, чиїх прав, свобод та інтересів стосується судове рішення, а отже, належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.
Втім, з матеріалів провадження вбачається, що ані дружина підозрюваного ОСОБА_12, ані уповноважений представник юридичної особи ТОВ «БЕЛЛІФ», на майно яких оскаржуваною ухвалою накладено арешт, не зверталися з апеляційними скаргами щодо її скасування. Натомість, адвокат ОСОБА_6, яким подано апеляційну скаргу, у даному провадженні є захисником підозрюваного ОСОБА_8 та не наділений повноваженнями на представництво інтересів інших володільців майна. Відповідно, він не має повноважень на подання апеляційної скарги в їх інтересах в розумінні п.10 ч.1 ст.393 КПК України.
Крім того, колегія суддів зауважує, що на момент постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали поділ майна подружжя в порядку, передбаченому ст. 367 ЦК України, не проводився, та частки у ньому, відповідно до ст. 364 ЦК України, в натурі не виділялись. У зв`язку з чим, арешт має застосовуватися до майна подружжя без зазначення частки, у відповідності до ч. 3 ст. 368 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2020 р. у справі № 676/2199/19 (провадження 51-5641км19).
Відповідно, доводи апеляційної скарги в цій частині також не є слушними.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не встановлено порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст.369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.02.2022р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4