- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Павлишин О.Ф.
Cправа №991/8522/20
Провадження №11-сс/991/171/22
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 травня 2022 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.05.2022 роз`яснено адвокату ОСОБА_7, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6, що строк дії ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.11.2020 у справі №991/8522/20 не обмежений, із огляду на положення ч.2 ст.562 КПК України, якими встановлено, що у разі якщо при зверненні за допомогою в іноземній державі необхідно виконати процесуальну дію, для проведення якої в Україні потрібен дозвіл прокурора або суду, така процесуальна дія потребує надання відповідного дозволу прокурором або судом у порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі, якщо це передбачено міжнародним договором або є обов`язковою умовою надання такого виду допомоги за законодавством запитуваної сторони. При цьому строк дії такого дозволу не обмежується, а належно засвідчена копія дозволу долучається до матеріалів запиту.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу. Вважає, що ухвала постановлена слідчим суддею з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме:
1) слідчий суддя порушив ст.197 КПК України, вказавши, що строк дії ухвали від 10.11.2020 не обмежений. Про поширення на ухвалу щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вимог ст.197 КПК України свідчить: синонімічність понять обрання та застосування запобіжного заходу; розуміння ухвали про обрання запобіжного заходу як постанови про тримання під вартою/ордеру на арешт із відповідними правовими наслідками згідно з міжнародно-правовими актами; судова практика та практика звернень органів досудового розслідування з клопотаннями у порядку ч.6 ст.193 КПК України кожні 2 місяці; логіка законодавця стосовно доповнення Законом України №1422-ІХ від 27.04.2021 ст.197 КПК України частиною четвертою;
2) слідчий суддя застосував ч.2 ст.562 КПК України до правовідносин, що не є її предметом. Так як запит НЦБ Інтерполу до Комісії з контролю за файлами Інтерполу не є запитом про надання міжнародної правової допомоги, яка полягає у виконанні процесуальної дії на території іншої держави у розумінні розділу IX КПК України, передбачений главою 43 КПК України процесуальний механізм застосовується до інших правовідносин. Отже, положення ст.562 КПК України стосовно строку дії дозволу суду не застосовуються до строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, яка в обов`язковому порядку долучається до відповідного запиту;
3) слідчим суддею порушено принцип правової визначеності як складової засади верховенства права, передбаченої ст.ст.7, 8 КПК України, оскільки він за однакових обставин дотримується різної позиції стосовно питання строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ухвала від 10.06.2020 у справі №991/4332/20 та від 10.11.2020 у справі №991/8522/20).
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.05.2022 та постановити нову, якою роз`яснити захиснику підозрюваного ОСОБА_6 адвокату ОСОБА_7, який строк дії ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.11.2020 у справі №991/8522/20.
Підозрюваний ОСОБА_6, прокурор у судове засідання не з`явились про причини неявки суд не повідомили.
На адресу суду електронною поштою надійшло клопотання, автором якого зазначено адвоката ОСОБА_7, без електронного підпису про відкладення судового засідання у зв`язку з його виїздом за межі міста Києва.
Згідно зі ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Таким чином, клопотання про відкладення судового засідання, подане без електронного підпису, унеможливить ідентифікацію автора цього електронного документу.
Відповідно до ч.1 ст.138 КПК України поважними причинами неприбуття особи на виклик є: 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім`ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи на виклик.
Проте клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з виїздом за межі міста Києва не містить конкретної причини, яка б об`єктивно унеможливила прибуття у судове засідання його автора.
Із огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вказані учасники провадження, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, у встановленому законом порядку не повідомили суд про поважні причини неприбуття в судове засідання.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі підозрюваного ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7 та прокурора.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Відтак, апеляційний розгляд здійснюється у межах доводів апеляційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не є обґрунтованою.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.11.2020 (справа №991/8522/20) клопотання старшого детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 13.10.2020, погоджене прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №52018000000000913 від 21.09.2018 задоволено та обрано ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Борщів, Тернопільської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимому, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України у кримінальному проваджені №52018000000000913 від 21.09.2018 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
11.05.2022 захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду із заявою про роз`яснення судового рішення, а саме просив вказати який строк дії ухвали слідчого судді від 10.11.2020 у справі №991/8522/20 та яка конкретна дата закінчення її дії.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до висновку, що необхідно роз`яснити адвокату ОСОБА_7, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6, що строк дії ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.11.2020 у справі №991/8522/20 не обмежений із огляду на положення ч.2 ст.562 КПК України.
Висновок слідчого судді достатньо мотивований та відповідає положенням закону і встановленим обставинам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Згідно з ч.1 ст.380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Відповідно до змісту ст.380 КПК України роз`яснення рішення це викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті його частини, розуміння яких викликає труднощі, не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, та не вносячи змін до змісту відомостей, викладених у судовому рішенні. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.
Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 08.08.2019 (справа №202/4467/14-к) викладено такі висновки. Роз`яснення рішення суду це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні незрозумілості судового акта і викладенні рішення суду у більш зрозумілій формі. Рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення (ухвала Верховного Суду України від 13.07.2016 у справі №21-452іп16). Відтак, роз`яснення судового рішення має значення не саме по собі, а в контексті його правильного виконання з урахуванням змісту рішення і волі суду, який його ухвалив. Метою роз`яснення судового рішення є його удосконалення для правильного розуміння учасниками судового провадження, органом виконання судового рішення. Роз`яснення судового рішення спрямоване на усунення незрозумілості, що ускладнює його реалізацію. Суть роз`яснення судового рішення полягає не в роз`ясненні мотивів, які покладені в основу рішення, а в роз`ясненні рішення з метою наступного його виконання.
Частиною 6 ст.193 КПК України встановлений особливий порядок обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо осіб, оголошених у міжнародний розшук: слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу (у редакції чинній на 10.11.2020).
Положеннями ч.1 ст.197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
При цьому визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч.6 ст.193 КПК України можливе після затримання особи, яка перебувала у міжнародному розшуку, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на місце вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід за обов`язкової присутності підозрюваного, обвинуваченого.
За таких обставин в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, постановленій на підставі ч.6 ст.193 КПК України, строк дії ухвали не зазначається.
Із огляду на це, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про поширення на ухвалу щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вимог ст.197 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.562 КПК України у разі якщо при зверненні за допомогою в іноземній державі необхідно виконати процесуальну дію, для проведення якої в Україні потрібен дозвіл прокурора або суду, така процесуальна дія потребує надання відповідного дозволу прокурором або судом у порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі, якщо це передбачено міжнародним договором або є обов`язковою умовою надання такого виду допомоги за законодавством запитуваної сторони. При цьому строк дії такого дозволу не обмежується, а належно засвідчена копія дозволу долучається до матеріалів запиту.
На думку апеляційного суду, помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя застосував ч.2 ст.562 КПК України до правовідносин, що не є її предметом. Оскільки на момент розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу ст.197 КПК України ще не було доповнено ч.4, відповідно до якої у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається, зазначені правовідносини регулювались ч.2 ст.562 КПК України, яка є загальною нормою щодо ч.4 ст.197 КПК України.
У справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Отже, принцип правової визначеності висуває певні вимоги не тільки до нормативно-правових актів, але й до практики їх застосування. Відповідно до нього суди при здійсненні правосуддя повинні однаково застосовувати норми права за однакових фактичних умов в аналогічних справах, оскільки за інших умов суди можуть прийняти такі рішення, зміст яких не очікувався жодною з сторін, а це і є правовим свавіллям, що суперечить конституційним принципам верховенства права та правової держави.
Так як раніше ухвалені рішення слідчого судді не є предметом цього апеляційного провадження, і крім того, відповідно до ч.1 ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень, неспроможними є доводи апеляційної скарги захисника про те, що слідчим суддею порушено принцип правової визначеності як складової засади верховенства права, передбаченої ст.ст.7, 8 КПК України.
Крім того, одним із основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», заява №28342/95, п.61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до остаточного рішення суду.
Оскільки слідчий суддя суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, із чого слідує, що рішеннями слідчого судді не вирішується кримінально-правовий спір по суті, а тому рішення слідчого судді не можуть бути остаточними.
Підсумовуючи вище вказане, твердження в апеляційній скарзі про те, що оскаржуване рішення постановлене слідчим суддею з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає безпідставними.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.376, 380, 404, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 травня 2022 року без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4