- Головуюча суддя (ВАКС): Федорак Л.М.
Справа № 761/35760/19
1-кп/991/138/19
У Х В А Л А
24 травня 2022 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуюча ОСОБА_1,
судді ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
розглянувши клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_6 у об`єднаному кримінальному провадженні №32013110110000482, №52017000000000520 за обвинуваченням:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК України,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, яка зареєстрована і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК України,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК України,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Харків Харківської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК України,
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Миколаїв Миколаївської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.5ст.191 КК України,
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м.Ташкент, Узбекистан, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_8,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.5ст.191 КК України,
ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м.Вознесенськ Миколаївської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_9,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.5ст.191 КК України,
ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с.Долгий Луг Братського району Іркутської області (Росія), зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_10,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.5ст.191 КК України,
ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця с.Воєводське Арбузинського району Миколаївської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_11,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця м.Волгоград Російської Федерації, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_12, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_13,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.5ст.191 КК України,
ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця м.Вовчанськ Харківської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_14,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.5ст.191 КК України,
ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця с.Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_15, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_16,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення прокурор ОСОБА_5,
сторона захисту захисники ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,
обвинувачений ОСОБА_6,
в с т а н о в и в:
1.На розгляді Вищого антикорупційного суду (далі Суд) перебуває зазначене кримінальне провадження.
2.Прокурором у кримінальному провадженні подано клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 4240 прожиткових мінімумів, що становить 10520000 грн, із покладенням обов`язків прибувати до суду за першим викликом та вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому перебуває, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з усіма свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні, здати на зберігання уповноваженому органу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, носити електронний засіб контролю.
Обґрунтування клопотання прокурора
3.У клопотанні прокурор зазначив, що 10 лютого 2017 року ОСОБА_6, з метою ухилення від досудового розслідування покинув територію України, після чого 25 квітня 2017 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а також 27 квітня 2017 року його батькові ОСОБА_21 . 03 травня 2017року ОСОБА_6 оголошено в розшук у зв`язку з тим, що його місце перебування не відоме. 14 вересня 2017 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а 09 жовтня 2017 року ухвалою слідчого судді цього ж суду надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування. 23 жовтня 2020 року ухвалою Вищого антикорупційного суду постановлено здійснювати спеціальне судове провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 21 травня 2022 року ОСОБА_6 затримано співробітниками НАБУ.
4.Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, прокурор зазначає про наявність ризику переховування від суду, адже у період з 10 лютого 2017 року по 21 травня 2022 року ОСОБА_6 переховувався від органу досудового розслідування та суду, тривалий час перебуваючи за кордоном. Під час досудового розслідування на виклики до органу досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_6 не прибував. Крім того, у своєму розпорядженні обвинувачений має закордонний паспорт, за допомогою якого у 2015-2016 роках регулярно здійснював поїздки до російської федерації та Королівства Таїланд, що підтверджує його можливість залишити територію України та достатність коштів для цього. Також, обвинувачений ОСОБА_6 має стійкі ділові та приятельські відносини з обвинуваченим ОСОБА_7, останній володіє достатніми матеріальними ресурсами та діловими зв`язками за межами країни, а також зацікавлений у його невикритті ОСОБА_6, що спонукає та дає можливість ОСОБА_7 належним чином забезпечувати переховування ОСОБА_6 . Прокурор зазначив, що ураховуючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого корупційного злочину існує ризик переховування ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі на території, яка тимчасово не контролюється українською владою чи за кордоном.
5.Крім того, прокурор стверджує про наявність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню шляхом використання для уникнення кримінальної відповідальності стійких ділових та партнерських зв`язків з представниками кримінальних та бізнес-структур та особами, в т.ч. іншими співучасниками, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження.
6.Враховуючи зазначене, а також тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, дані про його особу, прокурор вважає, що єдиним запобіжним заходом для запобігання зазначеним ризикам та забезпечення дотримання обвинуваченим його процесуальних обов`язків є тримання під вартою.
7.Покликаючись на положення ч. 3 ст. 183 КПК України, прокурор просив визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі 4240 прожиткових мінімумів, тобто 10520000 грн. До того ж, прокурор просив врахувати суму збитків, завданих кримінальним правопорушенням, що інкримінується обвинуваченому. Також зазначив, що діюче кримінальне процесуальне законодавство не встановлює обов`язку розкривати джерело походження коштів для сплати застави та що обвинувачений має стійкі ділові та партнерські зв`язки з представниками бізнес-структур, що мають значні капітали, у т.ч. з обвинуваченим ОСОБА_7 . Відтак, на переконання прокурора, в обвинуваченого та інших співучасників злочину є фінансова можливість внесення застави у відповідному розмірі.
Позиція сторони захисту
8.Сторона захисту щодо задоволення клопотання заперечувала.
9.Захисник ОСОБА_18 вважає, що наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, прокурором не доведена. Покликаючись на положення ч. 6 ст. 193 КПК України, зазначив, що суд повинен розглядати клопотання про застосування запобіжного заходу, подане слідчому судді під час досудового розслідування, та, за наслідками розгляду якого, 14 вересня 2017 року ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зауважив, що відповідна ухвала слідчого судді була постановлена у кримінальному провадженні №52017000000000360 від 31 травня 2017 року, у якому ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не повідомлялось. Посилаючись на зміст ухвали слідчого судді, захисник зазначив, що обґрунтованість підозри підтверджувалась переховуванням обвинуваченого від органу досудового розслідування. Однак, обвинувачений залишив територію України та був оголошений у розшук до того, як кримінальне провадження було розпочато. Також зазначав про необхідність врахування того, що обвинувачений є годувальником двох неповнолітніх дітей та дружини, а також має на спільному утриманні з колишньою дружиною ще одну малолітню дитину.
10. Захисник ОСОБА_20 зазначив, що наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, не доведена. Обвинуваченому ОСОБА_6 взагалі не було відомо про здійснення кримінального провадження стосовно нього та його розгляд у Суді. Адже його батько, якому органом досудового розслідування було вручено повідомлення про підозру, про це, а також про укладення договору про надання правової допомоги не повідомляв. Захисник вважає, що ОСОБА_6 на законних підставах виїхав до російської федерації, а коли 24 лютого 2022 року розпочалась війна останньої проти України вирішив повернутись до України, був допитаний співробітниками Служби безпеки України, став на військовий облік та протягом двох місяців вів звичний спосіб життя. Відтак, на переконання захисника, наявність ризику переховування ОСОБА_6 від суду необґрунтована. Захисник ОСОБА_20 зазначив, що розмір застави, запропонований прокурором, непомірний для ОСОБА_6 . Останній готовий співпрацювати із судом. За таких обставин, захисник ОСОБА_20 просив суд застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
11. Захисник ОСОБА_19 зазначив, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може обґрунтовуватись лише наявністю підозри у вчиненні тяжкого злочину. Відтак, до його підзахисного має бути застосовано заставу у помірному для нього розмірі.
12. Обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що у 2017 році поїхав до російської федерації разом із матір`ю ОСОБА_8 для пошуку постачальників продуктів харчування. Зазначив, що за два дні до від`їзду на територію російської федерації, за місцем його проживання проводився обшук, під час якого він був присутній. Обшук може бути пов`язаний із даним кримінальним провадженням. Перебуваючи за межами України, отримував дзвінки через месенджери «WhatsApp», «Telegram» від невідомих осіб із погрозами бути ув`язненим у разі ненадання показань. Припустив, що це могли бути працівники НАБУ. Побоюючись бути позбавленим волі, вирішив залишитись на території російської федерації. Перших два тижні проживав у родичів, після чого переїхав до Автономної Республіки Крим (далі АР Крим), де орендував житло. Тривалий час обвинувачений працював інструктором з серфінгу, протягом двох років вивчав програмування. Після початку війни російської федерації проти України з групою однодумців здійснював DDoS-атаки на російські інформаційні ресурси. Також роздумував над тим, щоб повернутись додому або поїхати з російської федерації, для чого мав три варіанти: поїхати через материкову територію російської федерації, Литву, Латвію і Польщу; через ОСОБА_22 до Грузії; напряму через територію України. Оскільки втомився тікати від погроз, вирішив повернутись до України, що і зробив 23 березня 2022 року. При виїзді з АР Крим допитувався працівниками федеральної служби безпеки російської федерації, після чого поїхав до м. Мелітополь, де перебував дві доби. У подальшому вирушив на таксі до м. Запоріжжя, а звідти до м. Київ, де проживав за адресою: АДРЕСА_3 . Після приїзду займався волонтерською діяльністю. Протягом останніх двох тижнів працював у сфері інформаційних технологій, зокрема, займався програмуванням для кіпрської компанії, за що отримував приблизно 500 доларів на місяць. Відтак, щоб мати змогу працювати, просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту. Поки жив у АР Крим заробляв до 700 доларів на місяць, рухомого чи нерухомого майна у власності не має. Обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що про кримінальне провадження стосовно себе дізнався 21 травня 2022 року. Частина осіб, зазначених в обвинуваченні, йому відома. Після повернення до Києва, батько, з яким він проживає, про наявність кримінального провадження йому не повідомляв, а сам обвинувачений не цікавився у нього про події після проведення обшуку у його помешканні. Батько обвинуваченого сам спілкувався із його захисниками. Обвинувачений пояснив, що якби знав про існування кримінального провадження, то можливо повернувся б.
13. Допитаний у судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_21 зазначив, що його син, ОСОБА_6, повернувся до Києва 25 березня 2022 року. Пояснив, що з 2017 року до затримання сина 21 травня 2022 року про це кримінальне провадження та здійснення його розгляду у суді, процесуальні документи, укладення договорів про надання йому правової допомоги не повідомляв, оскільки не хотів його цим турбувати. Пошуком адвокатів для захисту своїх дружини та сина займався сам. Зазначив, що повідомлення про підозру не отримував, а відмовився від отримання за рекомендацією адвоката. Свідок повідомив, що його дохід як фізичної особи підприємця становить до 20000 грн на місяць.
Установлені судом обставини, мотиви, з яких Суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався
14. Заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши клопотання та додані до нього документи, вирішуючи заявлені клопотання, Суд виходить із такого.
15. Судом встановлено, що 28 жовтня 2013 року до Єдиного реєстру досудового розслідувань (далі ЄРДР) внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за №32013110110000482.
16. 06 лютого 2017 року згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування проведено обшук житла ОСОБА_6 .
17. 10 лютого 2017 року ОСОБА_6 потягом «Київ-Москва» покинув територію України через пункт пропуску «Конотоп».
18. 25 квітня 2017 року у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.27 ч. 5 ст. 191 КК України. Повідомлення про підозру направлялось за місцем проживання обвинуваченого та вручалось батьку обвинуваченого ОСОБА_21, тобто відповідно до вимог КПК України у разі неможливості його безпосереднього вручення (ч. 1 ст. 278 КПК), який відмовився від його отримання, що зафіксовано у відповідному протоколі /а.с. 39 т. 46/.
19. 03 травня 2017 року постановою прокурора у кримінальному провадженні №32013110110000482 оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_6 .
20. 31 травня 2017 року досудове розслідування стосовно ОСОБА_6 про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, було виділене з кримінального провадження №32013110110000482 в окреме за №52017000000000360.
21. 19 липня 2017 року до обліків Генерального Секретаріату Інтерполу внесено повідомлення про розшук ОСОБА_6 .
22. 14 вересня 2017 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва у справі №760/17761/17 (провадження №1-кс/760/12911/17) у кримінальному провадженні № 52017000000000360 обрано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, постановлено, що на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України після його затримання та не пізніше як через 48 годин з часу доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя повинен розглянути питання застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою або зміну його на більш м`який запобіжний захід.
23. 09 жовтня 2017 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва у справі № 760/19598/17 (провадження №1-кс/760/19783/17) у кримінальному провадженні № 52017000000000360 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 .
24. 18 жовтня 2017 року постановою прокурора кримінальне провадження №52017000000000360 було об`єднане із кримінальним провадженням №32013110110000482 із присвоєнням номера останнього /а.с. 29, 30 т. 73/.
25. 29 січня 2018 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Повідомлення було направлено захиснику обвинуваченого, у порядку ст. 297-5 КПК.
26. 11 вересня 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32013110110000482 за обвинуваченням, серед інших, ОСОБА_6, надійшов до суду.
27. 23 жовтня 2020 року ухвалою Суду постановлено здійснювати спеціальне судове провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .
28. 21 травня 2022 року обвинуваченого ОСОБА_6 затримано.
29. Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
30. Частинами 1, 2 ст. 331 КПК встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
31. Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
32. Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).
33. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч.1ст.177КПК).
34. Запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК).
35. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
36. За змістом ч. 6 ст. 193 КПК у разі обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
37. Захисник ОСОБА_18 заперечував щодо розгляду даного клопотання прокурора, так як, на його переконання, Суд повинен розглядати саме клопотання, подане слідчому судді при обранні запобіжного заходу ОСОБА_6 . Проте, згідно з відповіддю Солом`янського районного суду м. Києва на запит детектива про витребування відповідних матеріалів, їх було втрачено. За таких обставин, Суд не вбачає перешкод для розгляду даного клопотання, адже інша процесуальна можливість дотримання зазначених положень ч. 6 ст.193 КПК, окрім як шляхом звернення прокурора із новим клопотанням про застосування запобіжного заходу, відсутня.
38. Статтею177КПК встановлено,що метоюзастосуваннязапобіжного заходуєзабезпеченнявиконання обвинуваченимпокладенихнанього процесуальнихобов`язків,атакожзапобігання спробам,зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинитиіншекримінальне правопорушеннячипродовжитикримінальне правопорушення,уякомуобвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
39. Прокурор, обґрунтовуючи клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилався на те, що наразі продовжують існувати ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
40. На переконання колегії суддів, відповідні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, належить вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
41. Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
42. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК.
43. Отже, перш за все, Суду належить перевірити чи підтверджується існування ризиків, на які посилається прокурор.
44. Так, на переконання колегії суддів, ймовірна можливість переховування ОСОБА_6 від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
45. Суд враховує, що звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК України не передбачено.
46. До того ж, з 2017 року ОСОБА_6 переховувався від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що було встановлено в ухвалі Суду про здійснення спеціального судового провадження
47. Суд погоджується із доводами сторони захисту у тій частині, що обвинувачений дійсно покинув територію України до оголошення йому підозри. Утім це, аж ніяк не спростовує умисел ОСОБА_6 на переховування від досудового розслідування та суду, позаяк, останній був обізнаний про розслідування цього кримінального провадження.
48. Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_6 покинув територію України після затримання інших п`яти фігурантів цього кримінального провадження.
49. Крім того, ОСОБА_6 звертався до Інтерполу із запитом про отримання інформації щодо обробки даних стосовно нього у інформаційній системі Інтерполу, а НАБУ давало дозвіл на надання такої інформації /а.с. 59, 135 т. 4; а.с. 132, 152-163 т. 11; а.с.216-219, 232-234 т. 46/.
50. Також, як повідомив сам ОСОБА_6, він був присутнім під час проведення обшуку працівниками НАБУ у його помешканні за декілька днів до його від`їзду до російської федерації.
51. Зазначеним спростовуються доводи сторони захисту щодо необізнаності ОСОБА_6 про кримінальне провадження та твердження обвинуваченого та свідка ОСОБА_21 батька обвинуваченого, про те, що останній, жодним чином не повідомляв ОСОБА_6 про кримінальне провадження стосовно нього.
52. Обвинувачений виправдовував своє тривале перебування на тимчасово окупованій території АР Крим побоюванням повертатись на територію України у зв`язку з погрозами бути ув`язненим у разі ненадання показань, які висловлювались, як він сам припускає, працівниками НАБУ. Суд позбавлений можливості перевірити зміст цих розмов, зокрема, на предмет наявності погроз, про які стверджує обвинувачений. Проте, твердження про спілкування із працівниками органу досудового розслідування щодо необхідності надати показання, у сукупності з обізнаністю обвинуваченого про проведення слідчих, процесуальних дій у кримінальному провадженні, підтверджують те, що обвинувачений поїхав до російської федерації з метою переховування від органу досудового розслідування.
53. Тому теза обвинуваченого про побоювання бути затриманим, у разі повернення до України, не узгоджується із твердженнями про те, що якби він знав про кримінальне провадження стосовно нього, то можливо повернувся б.
54. Також з матеріалів клопотання вбачається, що термін дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1, на який у клопотанні покликається прокурор сплинув 11січня 2018 року. Інформація про наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 іншого відповідного документа у розпорядженні суду відсутня. Однак на наявність такого беззаперечно вказує те, що обвинувачений виїхав із окупованої території АР Крим, яку контролює російська федерація.
55. Колегія суддів не виключає можливості нелегального перетину кордону ОСОБА_6 з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується та попереднє переховування протягом п`яти років. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією російської федерації проти України, у ОСОБА_6 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого та його місцезнаходження, а також Державний кордон у місцях активних бойових дій.
56. Те, що обвинувачений добровільно повернувся на територію України, не спростовує ризику подальшого переховування від суду. Адже, як зазначив сам обвинувачений, у зв`язку із початком війни російської федерації проти України, він роздумував над тим, щоб виїхати з тимчасово окупованої території АР Крим не лише до України, а й до інших держав. Це вказує на те, що метою повернення обвинуваченого до України не була співпраця із судом. До того ж, після повернення активних дій щодо участі у кримінальному провадженні він не вчиняв.
57. Не вказує на бажання участі у цьому провадженні і відвідування обвинуваченим Служби безпеки України. Адже обвинувачений вчинив це, щоб розповісти про обставини його допиту співробітниками федеральної служби безпеки російської федерації при перетині меж тимчасово окупованої території АР Крим, та, очевидно, що не повідомив про наявність цього провадження, адже був би затриманим.
58. Отже, наведені обставини у сукупності дають підстави дійти висновку, що ОСОБА_6 ймовірно може переховуватись від суду.
59. Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченим на свідків, Суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини1, 2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
60. Суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом.
61. На переконання Суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
62. Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
63. Оскільки судовий розгляд кримінального провадження ще не завершено, а свідки сторони обвинувачення судом не допитані, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_6, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді. Суд враховує, що для здійснення тиску на свідків не обов`язково їх знати особисто. Для цього достатньо, наприклад, того, що особі, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, після ознайомлення з матеріалами справи відомі анкетні дані свідків, і з метою уникнення покарання, можуть вчинятися дії, покликані на примушення свідків до зміни показань або до відмови від їх надання.
64. Водночас, на переконання суду, наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема наявність і стійких ділових та партнерських зв`язків з представниками кримінальних та бізнес-структур, а також з особами, що мають можливість впливати на викривлення значимих для кримінального провадження даних, прокурором не доведена, оскільки жодних даних на їх підтвердження не надано.
65. Зважаючи на те, що ОСОБА_6 уже висунуто обвинувачення, яке суд зобов`язаний розглянути, застосовуючи, зокрема, такі засади кримінального провадження як: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та диспозитивність, колегія суддів вважає, що на цій стадії вона не вправі ухвалювати рішення, пов`язані зі встановленням доведеності (недоведеності) висунутого проти ОСОБА_6 обвинувачення, адже такі питання суд вирішує лише у вироку.
66. Беручи до уваги усі обставини цього кримінального провадження, наведені у попередніх розділах ухвали, колегія суддів переконана, що прокурор довів наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 ймовірно може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків.
67. Частиною 3 ст. 176 КПК встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. Водночас, найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
68. Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
69. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК).
70. Ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні матеріалах та поясненнях сторін провадження, колегія суддів під час обрання запобіжного заходу, враховує наступні обставини:
- кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, згідно зі ст. 12 КК відноситься до особливо тяжких і у разі визнання його винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна;
- станом на день вирішення клопотання ОСОБА_6 виповнилося 32роки;
- про наявність тяжких хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню під вартою, Суд учасники провадження не повідомляли, доказів наявності стійких соціальних зв`язків, сім`ї не надали, інших характеризуючих ОСОБА_6 даних також;
- обвинувачений займається розробкою програмного забезпечення для кіпрської компанії;
- ОСОБА_6 раніше не судимий;
- відомостей щодо застосування раніше до ОСОБА_6 запобіжних заходів чи наявність повідомлення йому про підозру про вчинення іншого кримінального правопорушення колегії суддів не надано;
- розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_6 згідно з обвинувальним актом становить 27940176,87 грн.
71.Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
72.Отже,зважаючи наположення п.4ч.2ст.183КПК,до ОСОБА_6 може бутизастосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
73.Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного - з моменту затримання (частини 1, 2 ст.197 КПК).
74.Зважаючи на встановлені судом існуючі ризики, про які йшлося вище, зокрема час, упродовж якого обвинувачений ОСОБА_6 перебував на тимчасово окупованій території АР Крим, його пояснення в суді, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Такий строк необхідно обраховувати з моменту затримання ОСОБА_6 21 травня 2022 року
75.Поряд ізцим,на переконання Суду,застосування більшм`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам.
76.Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, колегія суддів, у першу чергу враховує те, що більше п`яти років ОСОБА_6 переховувався від органів досудового розслідування та суду, а тому з великою ймовірністю може вчиняти такі дії, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, особиста порука та зобов`язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
77.Застосування щодо ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченимпокладенихнанього процесуальнихобов`язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховування від суду та/або впливу на свідків у провадженні. Ця позиція колегії суддів обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.
78.Суд також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинуваченого під вартою, оскільки застосування застави як основного запобіжного заходу відтермінує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої заінтересованості ОСОБА_6 у результатах судового розгляду, створює ймовірну можливість для його позапроцесуальних дій. Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом обвинуваченого до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.
79.Більш м`які, аніж зазначені, запобіжні заходи, а саме особиста порука та особисте зобов`язання тим більше не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу. Адже, у випадку їх застосування, з огляду на встановлені судом ризики та поведінку обвинуваченого, відсутні будь-які стримуючі стимули від неналежного виконання ним процесуальних обов`язків.
80.Тому, враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що стосовно ОСОБА_6 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
81.Згідно зч.3ст.183КПК судпри постановленніухвали прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюзобов`язаний визначитирозмір застави,достатньої длязабезпечення виконанняобвинуваченим обов`язків,передбачених цимКодексом,крім випадків,передбаченихчастиною четвертоюцієїстатті. В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбаченихстаттею 194цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченомучастиною четвертоюцієї статті.
82.Розмір заставивизначається щодоособи,обвинуваченої увчиненні особливотяжкого злочину,-від вісімдесятидо трьохсотрозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб(п.3ч.5ст. 182 КПК України).
83.У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (п. 5 ч. 5 ст. 182 КПК України).
84.При визначенні розміру застави за змістом приписів ч. 4 ст. 182 КПК України суд, враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
85.Колегія суддів, визначаючи ОСОБА_6 розмір застави, вважає за необхідне вийти за межі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Адже Суд враховує розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, що складає 27940176,87 грн, у сукупності із обставинами поведінки ОСОБА_6, а саме те, що більше п`яти років він переховувався від органів досудового розслідування та суду.
86.Наведені вище обставини, переконують Суд у тому, що альтернативний запобіжний захід у вигляді застави має бути достатнім стимулюючим фактором, який би обвинувачений або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Визначаючи розмір застави, суд виходить із вищенаведеного та бере до уваги наступне.
87.Згідно із практикою Європейського суду з прав людини обвинувачений, якого судові органи готові відпустити під заставу, повинен надати вірну інформацію, яку за необхідності можливо перевірити, щодо суми застави, яка може бути призначена (рішення у справах «Іванчук проти Польщі» (Ivanchuk v. Poland) від 15 листопада 2001 року, заява №25196/94, п. 66; «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria) від 10 серпня 2006 року, заява №56308/00, п. 68).
88.За таких обставин, на обвинуваченого покладається обов`язок надати інформацію щодо його майнового стану, яку суд може перевірити.
89.Сторона захисту, будучи обізнаною із розміром застави, про який просив прокурор, обмежилась тільки покликаннями на її надмірність та середньомісячний заробіток обвинуваченого близько 700 доларів. Однак наведене нічим не підтвердила, а тому такі є необґрунтованими.
90.На переконання Суду, застава у розмірі 1240 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3076 000 гривень, відповідає меті застосування запобіжного заходу, визначеній ст. 177 КПК України, є достатнім для забезпечення дієвості кримінального провадження. Також такий розмір є співмірним з сумою коштів, яка є предметом кримінально-протиправних дій, та одночасно є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження.
91.З огляду на це, колегія суддів не погоджується з позицією прокурора в частині розміру застави, яку на його погляд слід призначити обвинуваченому, адже розмір застави в сумі 10520 000 грн належним чином не обґрунтований.
92.Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК в ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу, будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
93.Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
94.У випадку внесення застави такі обов`язки покладаються на підозрюваного строком на два місяці (ч. 7 ст. 194 КПК).
95.У зв`язку з застосуванням до ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у вигляді застави та встановлення ризиків кримінального провадження таких як переховування від суду, впливу на свідків, Суд вважає за необхідне покласти обов`язки, а саме:
- прибувати за кожним викликом до суду;
- не відлучатися із міста Києва без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками, допитаними на досудовому розслідуванні;
- здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в`їзду в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
96.З оглядуна всевищевикладене,Суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 176-178, 193, 194, 331, 333, 371, 372, 375, 376 КПК, Суд
п о с т а н о в и в:
1. Клопотання прокурора ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
2. Застосувати до ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з дня його фактичного затримання, тобто, до 19 липня 2022 року.
3. Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі 1 240 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3076 440 (три мільйони сімдесят шість тисяч чотириста сорок) гривень.
4. Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_2 .
5. У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.
6. Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали.
7. У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки:
- прибувати за кожним викликом до суду;
- не відлучатися із міста Києва без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками, допитаними на досудовому розслідуванні;
- здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в`їзду в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
8. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
9. У іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1