- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.
справа № 991/1710/22
провадження № 11-п/991/5/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
03 червня 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
при секретарі судового засідання ОСОБА_6,
за участі:
обвинуваченого ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_7, обвинуваченого за ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369, ч.1 ст.263 КК України, про направлення кримінального провадження №52019000000001035 від 20.11.2019р. з Вищого антикорупційного суду до іншого суду, -
в с т а н о в и л а:
31 травня 2022 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, яке того ж дня призначено до розгляду (а.с.234).
З клопотання захисника ОСОБА_8 вбачається, що у провадженні Вищого антикорупційного суду на стадії підготовчого судового засідання перебувають матеріали кримінального провадження №52019000000001035 від 20.11.2019р. за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369, ч.1 ст.263 КК України. Захисник просить направити вказане кримінальне провадження з Вищого антикорупційного суду до місцевого загального суду за територіальною підсудністю.
Клопотання обґрунтовано тим, що у даному кримінальному провадженні підслідність була визначена постановою прокурора САП Офісу Генерального прокурора, виходячи з того, що один із злочинів, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_7, а саме за ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, підслідний НАБУ. Втім, за твердженням захисника, з обвинувального акту та наявних у провадженні доказів не вбачається, що ОСОБА_7 підбурював інших осіб до надання неправомірної вигоди саме директору Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 чи будь-яким іншим службовим особам категорії «А». Відтак, кваліфікація дій ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.369 КК України, органом досудового розслідування здійснена невірно. На підтвердження своєї позиції посилається на правовий висновок кафедри кримінально-правової політики та кримінального права Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Відповідно, з огляду на відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, зазначене кримінальне провадження необхідно спрямувати для розгляду до іншого місцевого загального суду. В іншому випадку, ОСОБА_7 буде позбавлений права на належний і компетентний суд, що в подальшому призведе до скасування судового рішення, постановленого Вищим антикорупційним судом.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні. Додатково зазначив, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 слід направити за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання свого захисника.
Прокурор ОСОБА_9 просив залишити клопотання без задоволення, оскільки кримінальне провадження за правилами ч.1 ст.331 КПКУкраїни підсудне Вищому антикорупційному суду. Зазначив, що наразі колегія суддів Вищого антикорупційного суду як суд першої інстанції розпочала підготовче судове засідання з розгляду кримінального провадження №52019000000001035, втім за клопотанням сторони захисту відклала судовий розгляд до вирішення Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду питання щодо підсудності. Вважає, що на цій стадії вирішення питання про правильність кваліфікації дій обвинуваченого не належить до компетенції Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, перевіривши доводи клопотання та дослідивши матеріали провадження в частині, що стосується вирішення питання щодо його підсудності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, з огляду на таке.
Питання направлення кримінального провадження з одного суду до іншого врегульовано положеннями ст.34 КПК України.
Так, п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України визначено, що кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Отже, підставою для направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду є його надходження до Вищого антикорупційного суду з порушенням правил підсудності.
Належність кримінального правопорушення до підсудності Вищого антикорупційного суду визначається сукупністю вимог до його предметної підсудності, встановлених ч.1 ст.331 КПК України, а саме: належністю кримінального правопорушення до переліку корупційних злочинів, зазначених у примітці до ст.45 КК України та/або кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.2062, 209, 211, 3662, 3663 КК України, та обов`язковою наявністю хоча б однієї х умов, передбачених п.п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
Так, згідно з приміткою до ст.45 КК України, корупційними злочинами вважаються злочини, передбачені ст.ст.191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.210, 354, 364, 3641, 3652, 368-3692 КК України.
Частиною третьою ст. 331 КПК України визначено, що інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо злочинів, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абз.7 ч.1 ст.34 цього Кодексу).
Пунктами 1-3 частини 5 ст. 216 КПК України передбачені наступні умови підсудності злочинів, визначених у ст.331 КПК України Вищому антикорупційному суду: 1)наявність спеціального суб`єкту злочину, згідно переліку, наведеному у п.1 ч.5 ст.216 КПК України; 2)якщо розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 3692 КК України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених ст.ст.191, 2062, 209, 210, 211, 364, 410 КК України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50%); 3)якщо злочин, передбачений ст.369, ч.1 ст.3692 КК України, вчинено щодо службової особи, визначеної у ч.4 ст.18 КК України або у пункті 1 цієї частини.
Положеннями п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст.369 КК України, якщо воно вчинене стосовно службової особи, визначеної у ч.4 ст.18 КК України або у пункті 1 цієї частини, зокрема щодо державного службовця, посада якого належить до категорії «А».
Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369, ч.1 ст.263 КК України. Зокрема, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_7 вчинив закінчений замах на підбурювання іншої особи на пропозицію і надання неправомірної вигоди Директору Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням службового становища, зокрема прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження, за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 Закону України «Про державну службу», посада Директора Державного бюро розслідувань віднесена до категорії «А» посад державної служби.
Крім того, згідно з обвинувальним актом, предметом злочину, передбаченого ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України, є грошові кошти в сумі 75000 доларів США, що станом на час вчинення кримінального правопорушення за курсом Національного банку України становить 1797920,7грн. та більше, ніж у п`ятсот разів, перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення 1013500грн.
Отже, одне з інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, зокрема, передбачене ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України, є корупційним та відповідає двом умовам його підсудності Вищому антикорупційному суду, визначених у п.2 та п.3 ч. 5 ст.216 КПК України, а саме: розмір предмета кримінального правопорушення в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення кримінального правопорушення; злочин вчинено щодо службової особи, визначеної у п.1 ч.5 ст.216 КПК України.
За таких обставин, зазначене кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду.
Твердження захисника про неправильність здійсненої органом досудового розслідування кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України з огляду на відсутність в матеріалах провадження доказів підбурення ним інших осіб до надання неправомірної вигоди Директору Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 чи іншим службовим особам категорії «А», колегією суддів не приймаються, з огляду на таке.
З матеріалів справи №991/1710/22 вбачається, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52019000000001035 перебуває на стадії підготовчого судового засідання.
Згідно з ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.
Згідно з положеннями ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні не вирішуються питання про доведеність чи відсутність вини обвинуваченого та про правильність кваліфікації дій обвинуваченого, оскільки це питання є предметом судового розгляду, а завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення його проведення.
При цьому, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому (постанова Верховного Суду від 24.11.2016р. у справі №5-328кс16).
Таким чином, питання про узгодженість викладених фактичних обставин з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення, не може бути предметом розгляду ані на стадії підготовчого судового засідання, ані під час вирішення питання щодо підсудності відповідного кримінального провадження, оскільки суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.
Між тим, доводи сторони захисту на обґрунтування необхідності направлення кримінального провадження №52019000000001035 з Вищого антикорупційного суду до іншого суду за підсудністю зводяться саме до такої оцінки фактичних обставин справи та доказів сторони обвинувачення.
Колегія суддів наголошує, що конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються під час судового розгляду та оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті, і не можуть бути предметом оцінки на іншій стадії судового розгляду.
При цьому, посилання захисника в обґрунтування своїх доводів на правовий висновок кафедри Київського національного університету ім. Тараса Шевченка колегія суддів не приймає, оскільки у ч.1 ст.242 КПК України міститься імперативна вимога щодо неприпустимості проведення експертизи для з`ясування питань права. Натомість, зі змісту долученого висновку від 25.03.2021р. вбачається, що науковцями надається оцінка фактичним обставинам кримінального провадження та висловлюється бачення щодо відсутності в діях ОСОБА_7 ознак складів інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Відтак, у зазначеному висновку порушуються правові питання, вирішення яких віднесено законом до дискреційних повноважень суду.
За викладених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника, оскільки зазначене кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 34, 369-372, 532 КПК України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а:
Клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про направлення кримінального провадження №52019000000001035 від 20.11.2019р. з Вищого антикорупційного суду до іншого суду залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
судді ОСОБА_4
ОСОБА_5
ОСОБА_3
ОСОБА_2