Документ № 104861677

Справа № 161/12522/18

Провадження 1-кп/991/132/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

14 червня 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4,

за участю:

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52017000000000736від 27жовтня 2017року за обвинуваченням

ОСОБА_6, у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст.369-2 КК України;

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження та зміст клопотання

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.369-2 КК України.

Ухвалою суду від 01 лютого 2022 року постановлено здійснити привід обвинуваченого ОСОБА_6 у судове засідання на 08 лютого 2022 року до Вищого антикорупційного суду.

04 квітня 2022 року від обвинуваченого ОСОБА_6, через відділ діловодства та документообігу суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, що призвело до запровадження військового стану та комендантської години на всій території України та існуючій загрозі життю за здоров`ю при пересуванні ділянкою траси «Житомир Київ» через її систематичний обстріл.

20 квітня 2022 року захисниками обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 через відділ діловодства та документообігу суду засобами електронного зв`язку разом подано клопотання про відкладення судового розгляду справи, призначеної на 21 квітня 2022 року, яке обґрунтовано тим, що відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву» та Постанови Кабінету Міністрів України № 1449 від 29 грудня 2021 року, ОСОБА_6 з 12 квітня 2022 року виконує завдання військової служби у складі підрозділу територіальної оборони, з яким відповідно до наказу Міністерства оборони України № 84 від 07 березня 2022 року уклав контракт добровольця територіальної оборони.

21 квітня 2022 року обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду кримінального провадження засобами поштового зв`язку та телефонограмою від 06 квітня 2022 року, у судове засідання не з`явились.

Ухвалою суду від 21 квітня 2022 року постановлено здійснити привід обвинуваченого ОСОБА_6 у судове засідання на 26 квітня 2022 року до Вищого антикорупційного суду або за згодою обвинуваченого ОСОБА_6 до Волинського апеляційного суду.

26 квітня 2022 року захисник ОСОБА_10, який у призначене на цю дату судове засідання не з`явився, через відділ діловодства та документообігу суду направив клопотання ОСОБА_6 від 23 квітня 2022 року, в якому останній зазначив, що у зв`язку з веденням на території України воєнного стану та несенням служби у складі підрозділу територіальної оборони у посиленні охорони та захисті державного кордону, при існуючій загрозі національній безпеці України, не має можливості з`явитися в судове засідання у Волинській апеляційний суд, просив відкласти судове засідання на іншу дату. Причину неприбуття до суду просив визнати поважною та зазначив, що місце його дислокації розголошувати заборонено.

26 квітня 2022 року, через відділ діловодства та документообігу суду від Національного антикорупційного бюро України надійшло повідомлення № 0441-256/6270 від 26 квітня 2022 року, згідно з яким привід обвинуваченого ОСОБА_6 до Вищого антикорупційного суду на підставі ухвали суду від 21 квітня 2022 року здійснити не вбачається можливим у зв`язку з відсутністю обвинуваченого за місцем реєстрації; при цьому зазначено, що ОСОБА_6 уникає контактів за абонентськими номерами операторів стільникового зв`язку, що перебувають в його користуванні; водночас, в листі НАБУ зазначається, що відповідно до довідки військової частини обвинувачений ОСОБА_6 несе службу у складі підрозділу територіальної оборони та станом на дату виконання приводу перебуває за межами міста Луцька у зв`язку з виконанням бойового розпорядження.

У зв`язку з неявкою у судове засідання 26 квітня 2022 року ОСОБА_6 та не наданням належних підтверджуючих документів щодо неявки останнього, прокурором заявлено клопотання про оголошення обвинуваченого ОСОБА_6 у розшук та зупинення кримінального провадження.

Ухвалою суду від 26 квітня 2022 року клопотання прокурора задоволено, обвинуваченого ОСОБА_6 оголошено урозшук та зупинено кримінальне провадження до його розшуку.

16 травня 2022 року до Вищого антикорупційного суду через відділ діловодства та документообігу від прокурора ОСОБА_5 надійшло клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання про дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_6 з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою суду від 17 травня 2022 року надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_6 з метою його приводу до Вищого антикорупційного суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

13 червня 2022 року о 17 год. 24. хв. в смт. Шацьк, Волинської області, на виконання ухвали суду від 17 травня 2022 року обвинуваченого ОСОБА_6 затримано та доставлено до суду з метою розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що на теперішній час існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування обвинуваченого від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

У зв`язку з чим прокурор просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю внесення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49620 грн., з покладенням певних обов`язків.

2. Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5, подане ним 16 травня 2022 року, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 підтримав повністю та просив його задовольнити. Прокурор вважає, що у зв`язку з веденням в Україні воєнного стану наявні ризики, переховування обвинуваченого від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Захисники проти клопотання прокурора заперечували, зазначивши, що ОСОБА_6 від явки до суду не ухиляється, а причиною його неприбуття до суду є проходження служби у складі підрозділу добровольчого формування.

ОСОБА_6 повідомив суду, що про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся вже після закінчення судових засідань. При цьому, на питання суду, чи повідомляв обвинувачений своє військове керівництво про те, що йому потрібно з`являтися до суду, обвинувачений відповів, що не повідомляв.

3. Установлені судом обставини, положення закону, яким суд керувався та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали

Вислухавши думку учасників процесу, ознайомившись з заявленим клопотанням, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із засобів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання існуючим ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

Як вбачається з клопотання прокурора, на цей час наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, такі як: (1) ризик переховування від суду; (2) ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом неприбуття за викликом суду.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК України.

З огляду на зазначене вище, суду належало вирішити, чи довели сторони кримінального провадження обставини, на які вони покликаються. Вирішуючи це питання, суд виходив із такого.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема:1) переховуватися від суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Отже, перш за все, суду слід перевірити чи підтверджується існування ризиків, на які покликається прокурор.

3.1 Ризик переховування від суду

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у пропозиції здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за надання неправомірної вигоди для себе та в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України.

Відповідно до вимог КК України строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності складає 5 років та спливає 15 березня 2023 року.

Крім того, на переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_6 від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Суд наголошує, що можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК не передбачена.

Слід констатувати, що у зв`язку з безпрецедентною військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей Указ затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-ІХ.

У подальшому Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Цей Указ затверджений Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ.

Надалі Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Цей Указ затверджений Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ.

У подальшому Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Цей Указ затверджений Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ.

Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, у ОСОБА_6 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначеніКонституцією Українита законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про територіальну оборону України» метою територіальної оборони України є забезпечення безпечного функціонування на її території (поза зонами (районами) ведення бойових дій з відсічі збройної агресії та її стримання) органів державної влади, місцевого самоврядування, військового управління, захисту державного кордону, важливих об`єктів, комунікацій, протидії розвідувальній, підривній, диверсійній, терористичній та іншій протиправній діяльності спеціальних служб агресора та антидержавних незаконно утворених збройних формувань, що становить загрозу життєдіяльності населення України для надання безпеці і обороні держави масового, всенародного характеру та готовності населення до оборони території України.

Як вбачається з контракту добровольця територіальної оборони, ОСОБА_6 уклав його 12 квітня 2022 року, тобто на сорок сьомий (47) день військової агресії російської федерації проти України та на шостий (6) день, після того як обвинувачений був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 21 квітня 2022 року та не надав документів, які би підтверджували його об`єктивну неможливість прибути в судове засідання, а отже з дій ОСОБА_6 з урахуванням його попередніх неодноразових неявок можна дійти висновку, що він перешкоджає розгляду справи протягом розумного строку та не має наміру добровільно з`явитися в судове засідання.

Про зазначене також свідчить позиція ОСОБА_6, викладена у клопотаннях від 04 квітня 2022 року, де останній зазначив: «у зв`язку зі збройною агресію російської федерації, запровадженням на території України військового стану та комендантських годин, а також існуючій загрозі життю та здоров`ю при пересуванні по ділянці автодороги «Житомир - Київ» через її систематичний обстріл, я не можу прибути до Вищого антикорупційного суду для участі у розгляді справи № 161/12522/18, у зв`язку з чим прошу перенести судове засідання на іншу дату» та від 23 квітня 2022 року: «у зв`язку з веденням воєнного стану на території України та несенням служби у складі підрозділу територіальної оборони у посиленні охорони та захисту державного кордону при існуючий загрозі національній безпеці України поза межами населених пунктів Волинської області з об`єктивних причин не можу прибути на судове засідання, яке відбудеться 26 квітня 2022 року о 13 год. 00 хв. у Волинській апеляційний суд. Прошу перенести (відкласти) судове засідання на іншу зручну для суду дату, причину неприбуття вважати поважною. Місце дислокації розголошувати заборонено».

При цьому, з загальнодоступних джерел відомо, що ситуація у Волинському регіоні стабільна та контрольована, загострень немає, всі служби та організації, які забезпечують життєдіяльність міста, залишаються на місці та виконують свої обов`язки.

Рада суддів України в своїх рекомендаціях від 02 березня 2022 року зазначила, що судам в умовах воєнного стану, по можливості, слід відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Виходячи з того, що активних бойових дій на території м. Луцька та м. Києва нині немає, та виходячи з необхідності дотримання загальних засад кримінального провадження, суд не вбачає підстав відкладати розгляд кримінального провадження, а тим більше знімати його з розгляду.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 не з`явився, зокрема, у судові засідання, призначені судом на 05 квітня 2022 року, 21 квітня 2022 року та 26 квітня 2022 року, ухвала суду від 21 квітня 2022 року про привід до Вищого антикорупційного суду або за згодою обвинуваченого ОСОБА_6 до Волинського апеляційного суду не виконана, оскільки за місцем реєстрації ОСОБА_6 був відсутній, місцезнаходження обвинуваченого було невідомо, останній уникав контактів за абонентськими номерами операторів стільникового зв`язку, що перебувають в його користуванні, а строки розгляду кримінального провадження обмежені і суд позбавлений можливості провести судове засідання у відсутності обвинуваченого, який ухиляється від суду.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що наразі існує ризик переховування від суду.

3.2 Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Суд вважає, що наразі існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом неприбуття за викликом до суду, з огляду на таке.

Суд зауважує, що обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово допускав неявки в судові засідання, а саме: 03 грудня 2019 року, 30 березня 2020 року, 23 квітня 2020 року, 24 квітня 2020 року, 10 серпня 2020 року, 04 грудня 2020 року, 20 січня 2021 року, 09 лютого 2021 року, 23 квітня 2021 року, 26 квітня 2021 року, 16 липня 2021 року, 02 листопада 2021 року, 01 лютого 2022 року, 05 квітня 2022 року, 21 квітня 2022 року та 26 квітня 2022 року.

Неявки у судові засідання ОСОБА_6 обґрунтовував різними причинами (зокрема, нападом на нього собаки), при цьому в більшості випадках доказів ОСОБА_6 надано не було.

Зокрема, ухвалою суду від 01 лютого 2022 року постановлено здійснити привід обвинуваченого ОСОБА_6 у судове засідання на 08 лютого 2022 року до Вищого антикорупційного суду.

У подальшому ухвалою суду від 21 квітня 2022 року постановлено здійснити привід обвинуваченого ОСОБА_6 у судове засідання на 26 квітня 2022 року до Вищого антикорупційного суду або за згодою обвинуваченого ОСОБА_6 до Волинського апеляційного суду.

26 квітня 2022 року, через відділ діловодства та документообігу суду від Національного антикорупційного бюро України надійшло повідомлення № 0441-256/6270 від 26 квітня 2022 року, згідно з яким привід обвинуваченого ОСОБА_6 до Вищого антикорупційного суду на підставі ухвали суду від 21 квітня 2022 року здійснити не вбачається можливим у зв`язку з відсутністю обвинуваченого за місцем реєстрації; при цьому ОСОБА_6 уникав контактів за абонентськими номерами операторів стільникового зв`язку, що перебувають в його користуванні; водночас, в листі НАБУ зазначається, що відповідно до довідки військової частини обвинувачений ОСОБА_6 несе службу у складі підрозділу територіальної оборони та станом на дату виконання приводу перебуває за межами міста Луцька у зв`язку з виконанням бойового розпорядження.

При цьому суд ураховує, що будь-яка особа в умовах воєнного стану, перш за все, має дбати про особисту безпеку. Сторона захисту не вважала за необхідне реалізувати передбачену законом можливість заявити клопотання про здійснення судового засідання в режимі відеоконференції, шляхом трансляції з іншого суду на території України, який учасники визначать для себе як більш безпечний, ніж приміщення Вищого антикорупційного суду в м. Києві. Не зважаючи на це, суд з власної ініціативи ухвалою суду від 21 квітня 2022 року постановив провести наступне судове засідання призначене на 26квітня 2022року у режимі дистанційного судового провадження (відеоконференції) під час трансляції з Волинським апеляційним судом, але так само обвинувачений у судове засідання не з`явився і привід до суду виконаний не був.

Оскільки відповідно до статей 42, 318, 323 КПК України судовий розгляд здійснюється з обов`язковою участю обвинуваченого, то очевидно, що неприбуття останнього у судове засідання є підставою для відкладення судового розгляду.

Водночас, на переконання суду, неодноразове неприбуття у судове засідання обвинуваченого без поважних причин є перешкоджанням кримінальному провадженню (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), адже це унеможливлює здійснення судового розгляду та призводить до відкладення судових засідань і як наслідок до невиправданого затягування судового провадження.

Ураховуючи це, суд вважає, що прокурором доведено існування ризику того, що обвинувачений ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню.

4. Позиція суду

Зважаючи на усі обставини цього кримінального провадження, наведені у попередніх розділах ухвали, суд переконаний, що прокурор довів наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 ймовірно може: (1) переховуватись від суду та (2) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Частиною 3 ст. 176 КПК України встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років (п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК).

Таким чином відомостей, які б свідчили про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.

Отже, зважаючи на встановлені судом існуючі ризики, про які йшлося вище, численні неявки обвинуваченого, невиконання приводів, перебування у розшуку, в чому прослідковується позиція захисту, обвинуваченого спрямована на затягування розгляду справи за для уникнення відповідальності, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання прокурора щодо тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на строк 60 днів.

5. Щодо визначення розміру застави

Визначаючись із тим, чи слід визначити обвинуваченому розмір застави, як альтернативу триманню під вартою, колегія суддів виходить із такого.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 та п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину середньої тяжкості, розмір застави визначається від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що розмір застави, яку слід визначити ОСОБА_6 повинен у повній мірі гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Тому, на переконання суду, розмір застави, який належить визначити обвинуваченому ОСОБА_6 має бути дорівнювати 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Окрім того, суд зазначає, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2481 грн. Тобто розмір 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, становить 49 620 гривень (2481 х 20 = 49 620).

Встановлюючи розмір застави, суд враховував обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, майновий стан обвинуваченого, зокрема, тривалу роботу на посаді судді та ризики, існування яких суд встановив у цій ухвалі.

6. Щодо покладення обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України в ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

У випадку внесення застави такі обов`язки покладаються на обвинуваченого строком на два місяці (ч. 7 ст. 194 КПК України).

У зв`язку із застосуванням до ОСОБА_6 запобіжного заходу та встановленням ризиків кримінального провадження таких як переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, а саме: 1) прибувати до прокурора та суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із м. Луцька, Волинської області, без дозволу суду; 3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками допитаними у цьому кримінальному провадженні; 5) носити електронний засіб контролю.

Такі обов`язки за своїм характером не є занадто обтяжливими для ОСОБА_6 .

З урахуванням вищевикладеного суд виходить із усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. пункт 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, № 303-A; п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04). Розглядаючи зазначене клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 183,369-372,376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Любомль, Любомльського району, Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю внесення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49620 грн.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN UA678201720355279004000096000.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 строком на два місяці наступні обов`язки:

1) прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із м. Луцька, Волинської області, без дозволу суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та іншими допитаними у кримінальному провадженні свідками сторони обвинувачення;

5) носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3