- Головуючий суддя (АП ВАКС): Глотов М.С.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/6509/21Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/180/22
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
20 червня 2022 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2021 року у кримінальному провадженні №52021000000000019,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі було розпочато у зв`язку із надходженням 18.10.2021 від ОСОБА_6 апеляційної скарги, поданої відповідно до ч. 2 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі КПК/ на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.09.2021, постановлену згідно з п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК (т. 1 а. с. 20-22, т. 2 а. с. 1-4).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.09.2021 (1) відмовлено у поновленні строку оскарження постанови слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві /далі - ТУ ДБР у м. Полтаві/; (2) повернуто скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, на постанову про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 52021000000000091 від 15.01.2021.
3. Ухвала мотивована тим, що (1) ОСОБА_6 подала до Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу із пропуском строку на оскарження; (2) не є поважною причиною для поновлення строку на звернення зі скаргою така підстава як неправильний вибір суду.
ІІI. Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
4. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить: (1) поновити строк на оскарження постанови слідчого третього слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтаві у кримінальному провадженні №52021000000000019 від 15.01.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365 Кримінального кодексу України /далі КК/; (2) ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.09.2021 скасувати; (3) скаргу адвоката ОСОБА_6 надіслати до Вищого антикорупційного суду на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
4.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що (1) строк оскарження постанови слідчого від 05.08.2021 пропущений з поважних причин; (2) слідчий суддя постановив ухвалу у рамках кримінального провадження №52021000000000091 від 15.01.2021, хоча скарга була подана у рамках кримінального провадження №52021000000000019 від 15.01.2021.
4.2. У судове засідання ОСОБА_6 не прибула, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду.
IV. Позиція інших учасників провадження
5. Інші учасники кримінального провадження у судове засідання не прибули, про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином.
V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
6. Судове рішення має бути законне, обґрунтоване і вмотивоване (ч. 1 ст. 370 КПК).
6.1. Вирішуючи на які саме аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, надавати відповіді в ухвалі за результатами її розгляду, зважаючи на положення ст. 2, ч. 6 ст. 9, ч. ч. 1, 3 ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 24, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів виходить з того, що здійснює перегляд оскаржуваного рішення виключно у межах доводів апеляційної скарги.
6.2. При цьому, апеляційним судом обов`язково враховуються необхідність здійснення ретельної перевірки усіх доводів апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19, абз. 9 п. 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №11-164сап21).
7. Із огляду на наведене, колегією суддів у ході апеляційного перегляду перевіряються правильність висновку слідчого судді щодо необхідності повернення скарги.
VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
8. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та його висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
9. Слідчий суддя зробив висновок, що строк на оскарження постанови слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві пропущений з причин, які не є поважними, адже правильний вибір суду, до якого слід подавати скаргу на дії слідчого не є обставиною, що знаходиться поза волею особи, котра подає скаргу.
9.1. В апеляційній скарзі сторона захисту стверджувала, що строк на оскарження постанови слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві пропущений з причин, які не залежали від її суб`єктивного ставлення та є об`єктивними, у зв`язку з чим ініціювалося його поновлення.
9.2. Вищевказане ОСОБА_6 мотивувала тим, що вона у строк, передбачений ч. 1 ст. 304 КПК, подала скаргу на постанову слідчого до слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська і після винесення ухвали від 13.09.2021 відповідно до вимог п. 7 ч. 2 ст. 304 КПК нею була подана скарга до Вищого антикорупційного суду у передбачений ч. 1 ст. 304 КПК строк від дати винесення ухвали.
10. У ході перевірки доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про правильність рішення слідчого судді щодо повернення ОСОБА_6 її скарги.
11. Одними із засад, яким за своїм змістом та формою має відповідати будь-яке кримінальне провадження, є доступ до правосуддя (п. 14 ч. 1 ст. 7 КПК) та забезпечення права наоскарження процесуальнихрішень,дій чибездіяльності (п. 17 ч. 1 ст. 7 КПК).
12. Ч. 1 ст. 24 КПК гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
12.1. Зокрема, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою (п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК).
12.2. Однак кримінальний процесуальний закон не передбачає багаторазове (повторне) оскарження одного й того ж рішення щодо відмови особі у визнанні її потерпілим.
13. При цьому, КПК не регламентує порядок дій слідчого судді у ситуації, коли має місце повторне оскарження особою однієї й тієї ж самої постанови слідчого, за наслідками перевірки якої було постановлено рішення по суті, передбачене ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК.
13.1.Разом ізтим,у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу (ч. 6 ст. 9 КПК).
13.2. Тому, у разі надходження до суду повторної скарги на рішення про відмову у визнанні особи потерпілою в кримінальному провадженні, яке вже було предметом судового контролю з боку слідчого судді, суду належить її вирішити на підставі ч. 6 ст. 9 КПК, виходячи із таких загальних засад кримінального провадження як верховенство права та обов`язковість судових рішень (п. п. 1, 14 ч. 1 ст. 7 КПК).
14.Зокрема,кримінальне провадженняздійснюється здодержанням принципуверховенства права,відповідно доякого людина,її правата свободивизнаються найвищимицінностями тавизначають змісті спрямованістьдіяльності держави. Принципверховенства правау кримінальномупровадженні застосовуєтьсяз урахуванням практики Європейського суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/ (ст. 8 КПК).
14.1. Право насправедливий судовийрозгляд,гарантоване п.1ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод /далі - Конвенція/, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (п. 61 рішення ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» / Brumarescu v. Romania, заява №28342/95; п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» / Khristov v. Ukraine, заява №24465/04).
14.2. Правова певність (юридична визначеність) передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Перегляд в порядку нагляду не може розглядатися як прихована апеляція, і саме лише існування двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду (п. 52 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти Росії» / Ryabykh v. Russia, заява №52854/39).
14.3. Крім того, захист від дублювання кримінального провадження є однією з конкретних гарантій, пов`язаних із загальною гарантією справедливого судового розгляду у кримінальному провадженні згідно зі ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 09.03.2006 щодо прийнятності заяви у справі «Братякін проти Росії» / Bratyakin v. Russia, заява №72776/01).
14.4. Принцип правової визначеності також гарантує певну стабільність у правових ситуаціях і сприяє довірі суспільства до судів. Така довіра, безперечно, є однією з найважливіших складових існування держави, заснованої на верховенстві права (п. 107 рішення ЄСПЛ від 12.01.2016 у справі «Борг проти Мальти» / Borg v. Malta, заява №37537/13).
15. Водночас відхід від зазначеного принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (п. 52 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти Росії» / Ryabykh v. Russia, заява №52854/39).
15.1. Так, відступ від принципу правової визначеності є необхідним і виправданим у разі виявлення суттєвого недоліку попереднього провадження, який може вплинути на результат справи, або у випадках, коли є необхідність забезпечити відшкодування (у контексті виконання рішень ЄСПЛ), що у цілому свідчить на користь поновлення провадження (п. 62 рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «Морейра Феррейра проти Португалії» / Moreira Ferreira v. Portugal, заява №19867/12).
15.2. Отже, за відсутності вагомих й непереборних обставин повторний розгляд та винесення у справі нового рішення судом, коли щодо тих самих вимог тієї ж особи суд уже висловлював власну позицію, буде суперечити принципу юридичної визначеності.
16. Застосовуючи цей підхід до обставин даної справи, апеляційний суд ураховує таке:
16.1. 03.08.2021 адвокат ОСОБА_6 звернулася до слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві із клопотанням, у якому просила у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, відносно керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 (1) визнати депутата Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_7 потерпілим, про що вручити йому пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого та відповідну постанову разом із витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань /далі ЄРДР/; (2) повідомити про стан досудового розслідування та надати перелік усіх слідчих дій, які проведені з дня внесення відомостей до ЄРДР; (3) надати відомості про процесуального керівника, який здійснює процесуальне керівництво (т. 1 а. с. 11-14).
16.2. 05.08.2021 ТУ ДБР у м. Полтаві направило ОСОБА_6 копію постанови про відмову у задоволенні клопотання від 03.08.2021, яку, як стверджує ОСОБА_6, вона отримала лише 30.08.2021 (т. 1 а. с. 3, 7-10). Проте докази, які вказують на дату отримання ОСОБА_6 постанови слідчого в матеріалах судового провадження відсутні.
16.3. І хоча при зверненні 21.09.2021 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_6 зазначала, що 03.09.2021 вона зверталася до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на постанову слідчого від 03.08.2021 у кримінальному провадженні №52021000000000019, але жодних документів, які б підтверджували факт такого звернення до районного суду слідчому судді вищого спеціалізованого суду надано не було (т. 1 а. с. 1-6, 18-19).
16.4. Разом із цим, ОСОБА_6 копію ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська долучила лише до матеріалів апеляційної скарги (т. 2 а. с. 30-32).
16.5. Однак наведене, на думку колегії суддів, не заважало слідчому судді на стадії вирішення питання про прийнятність, маючи відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» повний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень /далі ЄДРСР/, пересвідчитися в тому, яке саме рішення постановив Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.
16.5.1. Так, із резолютивної частини ухвали від 13.09.2021 у справі №203/3655/21, на яку посилалася в своїй скарзі ОСОБА_6, вбачається, що слідчий суддя вирішив по суті її скаргу на рішення про відмову визнати ОСОБА_7 потерпілим у кримінальному провадженні №52021000000000019, оскільки в резолютивній частині зазначив не про повернення скарги, а про відмову в задоволенні скарги (т. 2 а. с. 30-32).
16.5.2. Поруч із наведеним, в ухвалі слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, крім мотивів щодо відмови по суті, справді було зазначено про підсудність цієї справи Вищому антикорупційному суду (т. 3 а. с. 31), що однак, не спростовує факту вирішення скарги ОСОБА_6 по суті.
17. Ураховуючи вищезазначене та ненаведення ОСОБА_6 в її повторній скарзі жодних вагомих й непереборних обставин, які б надавали суду повноваження відступити від застосування у цій справі принципу res judicata (поваги до остаточного судового рішення), колегія суддів вважає, що розгляд по суті скарги представника суперечитиме принципу юридичної визначеності в частині поваги до остаточного судового рішення, оскільки його наслідком буде повторна оцінка обставин, яким її слідчий суддя вже надав.
18. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що право ОСОБА_7 на оскарження рішення про відмову визнати його потерпілим у кримінальному провадженні №52021000000000019 вже було реалізовано його представником ОСОБА_6 в порядку, передбаченому КПК.
19.Із урахуваннямнаведеного,а такожберучи доуваги гіпотетичнуможливість оскарженняухвали слідчогосудді Кіровськогорайонного судум.Дніпропетровська вапеляційному порядкудо Дніпровськогоапеляційного судуз підставинепідсудності розглядускарги слідчомусудді місцевогозагального суду,колегія суддів не погоджується лише з мотивами, виходячи з яких на стадії вирішення питання про прийнятність слідчий суддя постановив ухвалу про повернення скарги, вважаючи прийняте рішення по суті вцілому правильним.
20. Поруч із наведеним, колегія суддів вважає, що помилкове зазначення слідчим суддею в ухвалі номеру кримінального провадження, в якому прийнято рішення щодо повернення скарги (замість правильного номера № НОМЕР_1 помилково зазначено номер № НОМЕР_2 ), не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Адже вказаний недолік може бути усунутий у порядку, визначеному ч. 1 ст. 379 КПК, оскільки він сам по собі має редакційний характер, не впливає на суть судових рішень, не погіршує становище учасників судового провадження.
21. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
21.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).
21.2. Ураховуючи наведене ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 303, 304, 310, 369, 370, 376, 392, 393, 395, 404, 405, 407, 418, 422, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2021 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4