Документ № 104934884

Справа № 991/1297/22

Провадження 1-кп/991/8/22

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2022 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ :

На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження №52020000000000473 від 28.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст.369 КК України.

Під час підготовчого судового засідання адвокатом ОСОБА_7 через канцелярію Вищого антикорупційного суду було подано клопотання про повернення обвинувального акта у вищеназваному кримінальному провадженні.

Доводи клопотання.

Відповідно до змісту клопотання, на думку захисника, обвинувальний акт складений детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_12 та затверджений прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13 щодо ОСОБА_11 містить низку недоліків, які полягають у наступному: 1) в обвинувальному акті міститься неточний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення; правова кваліфікація не відповідає фактичним обставинам; помилкове формулювання обвинувачення. За твердженням адвоката, обвинувальний акт містить суперечності у визначенні форм діяльності ОСОБА_11 як організатора вчинення злочину. Крім цього, в обвинувальному акті, на переконання захисника, невірно зазначено кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому. Також на думку адвоката, визначення дій ОСОБА_11 в обвинувальному акті є суперечливим, а його причетність до обставин кримінального правопорушення обґрунтована фактом користування номером мобільного телефону, яким відповідно до змісту вироку Обухівського районного суду Київської області від 28.12.2020 у справі № 372/4387/20, користувалась інша особа; 2) в обвинувальному акті не вказано місце проживання ОСОБА_11 . Зміст вказаного недоліку, за твердженням адвоката, полягає у тому, що обвинувачений має постійне місце проживання у Республіці Кіпр, про що було відомо стороні обвинувачення. Втім, в обвинувальному акті міститься посилання на адресу проживання на території України; 3) в обвинувальному акті не зазначено анкетні відомості викривача та розмір його винагороди; 4)обвинувальний акт складено та затверджено поза межами строку досудового розслідування з огляду на те, що, по-перше, з клопотанням про продовження строку досудового розслідування детектив звернувся до Генерального прокурора в момент, коли досудове розслідування у кримінальному провадженні було зупинено, по-друге, через ту обставину, що вимоги ст. 290 КПК України не були виконані у відношенні ОСОБА_11 ; 5) до обвинувального акта не долучено розписку захисника про отримання обвинувального акта. З огляду на ці обставини захисник ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_7 порушила перед судом питання про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 прокурору.

Позиція сторони захисту.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 вимоги клопотання підтримала. Наполягала на поверненні обвинувального акта. Додатково наголосила, що наведені у клопотанні недоліки обвинувального акта у поєднанні із судовою практикою свідчать про необхідність повернення обвинувального акта. Особливу увагу захисник звернула на нечіткість формулювання обвинувачення, суперечностях у ньому, що на її думку не дозволяє стороні захисту належним чином підготуватися до захисту і сформувати відповідну позицію. Це у сукупності порушує право на захист обвинуваченого ОСОБА_11 .

Захисник ОСОБА_6 просив задовольнити клопотання. Додатково зазначив, що про завершення досудового розслідування дізнався випадково на сайті НАБУ у розділі новини. Дійсно детектив ОСОБА_12 за допомогою телефону викликав його до НАБУ, але не повідомляв з якого приводу. Детектив не повідомляв про завершення досудового розслідування та можливість ознайомитись з матеріалами кримінального провадження. Як йому відомо з матеріалів справи, відсутні будь-які дані про те, що детектив повідомляв про завершення досудового розслідування також ОСОБА_11 та про можливість останнього ознайомитися з матеріалами кримінального провадження. За таких обставин строк досудового розслідування сплив, а тому обвинувальний акт скеровано до суду вже за межами строків досудового розслідування, тобто у супереч нормам КПК України. Отже, обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а тому має бути повернений прокурору.

Захисник ОСОБА_9 підтримала клопотання про повернення обвинувального акта. Звернула увагу на те, що дійсно обвинувальний акт не містить адресу проживання ОСОБА_11, так як він проживає тривалий час у Республіці Кіпр. Починаючи з 2019 року місце проживання не змінював. Органу досудового розслідування з 2019 року надавалися відповідні документи на підтвердження адреси проживання останнього у Республіці Кіпр. Також адвокат зауважила, що у цьому кримінальному провадженні пропущений строк досудового розслідування, через що обвинувальний акт не відповідає нормам КПК України. Вона особисто зверталася до офісу Генерального прокурора, здійснювали перевірку сайту газети «Урядовий кур`єр» та сайту офісу Генерального прокурора, чи наявне повідомлення ОСОБА_11 про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування, але такої інформації не було виявлено. Про необхідність повідомляти обвинуваченого про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування при здійсненні спеціального досудового розслідування через ЗМІ та офіційний сайт офісу Генерального прокурора, передбачено нормами КПК України, судовою практикою, методичними рекомендаціями та висновком експерта.

Також захисник наголосила на тому, що строк досудового розслідування сплив, через порушений порядок продовження досудового розслідування у зупиненому провадженні, що може свідчити про складання обвинувального акта з порушенням норм КПК України.

Наполягала на тому, що обвинувальний акт необхідно повернути прокурору, через відсутність відомостей про викривача.

Під час судового засідання адвокат ОСОБА_10 підтримала клопотання про повернення обвинувального акта. Особливу уваги просила звернути суд на відсутність у змісті обвинувального акта точної адреси проживання ОСОБА_11, якою є адреса у Республіці Кіпр. Зауважила, що стороні обвинувачення було достеменно відомо про факт проживання обвинуваченого у Республіці Кіпр, адже про це орган досудового розслідування було повідомлено як захисником ОСОБА_11, так і отримано таку інформацію у порядку міжнародно-правової допомоги. Крім цього, наголосила на недолік обвинувального акта в частині зазначення відомостей про громадянство ОСОБА_11, який на ряду з громадянством України став натуралізованим громадянином Республіки Кіпр. Однак, за твердженням захисника, вказана інформація не знайшла свого відображення у обвинувальному акті, що суперечить п. 2 ч. 2 ст.291 КПК України. Додатково звернула увагу на відсутність в обвинувальному акті відомостей про викривача ОСОБА_14, що на думку захисника, порушує його права як викривача. Посилаючись на вищевказане у сукупності просила повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_11 прокурору.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_8 підтримала вимоги клопотання про повернення обвинувального акта. Додатково звернула увагу на недолік обвинувального акта в частині зазначення адреси місця проживання ОСОБА_11 . Наголосила на тому, що про факт проживання обвинуваченого у Республіці Кіпр органу досудового розслідування було відомо з 2019 року, оскільки в іншому кримінальному провадження у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_11 стороною обвинувачення зазначалось місце проживання ОСОБА_11 як уОб`єднаних АрабськихЕміратах,так іуРеспубліці Кіпр. Додатково пояснила,що відсутністьу відповідіна міжнароднийзапит точноїадреси ОСОБА_11 уРеспубліці Кіпр пов`язана з тим, що у запиті ставилось питання не про «офіційну адресу», а про «фактичне та офіційне місце проживання» ОСОБА_11 . Крім цього, звернула увагу на те, що судовим рішенням від 02.06.2021 встановлено, що ОСОБА_11 втратив право користування кв. АДРЕСА_1, яка вказана у змісті обвинувального акта як місце реєстрації ОСОБА_11 . З огляду на ці обставини просила задовольнити клопотання про повернення обвинувального акта.

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_5 проти повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_11 заперечував. Свої заперечення щодо заявленого клопотання прокурор мотивував тим, що на його розсуд в обвинувальному акті вірно сформульовано форму дій ОСОБА_11, як організатора злочину. Важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, та для реалізації права на захист. Наведені в обвинувальному акті фактичні дані у своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. При цьому, перевірка судом правильності формулювання обвинувачення та відповідності його вимогам закону на даній стадії провадження чинним КПК України не передбачена. Крім того, з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, якщо на те будуть підстави, прокурор може скористатися порядком передбаченим ст. 338 КПК України.

Щодо відомостей в обвинувальному акті про місце проживання обвинуваченого, прокурор зауважив, що через те, що ОСОБА_11 переховувався від органу досудового розслідування, була винесена постанова про оголошення останнього у міжнародний розшук. За таких обставин, орган досудового розслідування встановив останнє відоме місце проживання у м. Києві, яке і було зазначено в обвинувальному акті. Іншої адреси з офіційних джерел орган досудового розслідування не встановив.

Також прокурора зауважив, що відомості про викривача не зазначені у цьому кримінальному провадженні, через те, що викривач фігурує в іншому кримінальному провадженні № 52020000000000362, з якого виділено провадження № 52020000000000473. Саме у кримінальному провадженні № 52020000000000362 забезпечуються права, інтереси та гарантії викривача, у тому числі щодо винагороди останньому.

З приводу пропуску строків досудового розслідування, прокурор наголосив на тому, що наведені стороною захисту підстави не відповідають нормам КПК України та фактичним обставинам. Крім того, сторона обвинувачення вжила всі можливі заходи, щоб повідомити захисника про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Наведеним доводам, вже надавалась оцінка в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 21.01.2022 (справа№991/363/22).

У свою чергу прокурор зазначив, що розписка захисника відповідно до ст. 291 КПК України не є додатком до обвинувального акта.

Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_7 .

Колегія суддів, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думку захисників та прокурора, проаналізувавши доводи клопотання адвоката про повернення обвинувального акта, з урахуванням того, що повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вказаним вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд, прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення та повернення обвинувального акта прокурору з огляду на наступне.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПКУкраїни. Таким чином для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України.

Перелік відомостей,які повиненмістити обвинувальнийакт закріпленоу ч.2ст.291КПКУкраїни.До нихналежать:найменування кримінальногопровадження тайого реєстраційнийномер; анкетнівідомості кожногообвинуваченого (прізвище,ім`я,по батькові,дата тамісце народження,місце проживання,громадянство); анкетнівідомості кожногопотерпілого (прізвище,ім`я,по батькові,дата тамісце народження,місце проживання,громадянство); анкетнівідомості викривача(прізвище,ім`я,по батькові,дата тамісце народження,місце проживання,громадянство); прізвище,ім`я,по батьковіта займанапосада слідчого,прокурора; викладфактичних обставинкримінального правопорушення,які прокурорвважає встановленими,правову кваліфікаціюкримінального правопорушенняз посиланнямна положеннязакону істатті (частинистатті)закону Українипро кримінальнувідповідальність таформулювання обвинувачення; обставини,які обтяжуютьчи пом`якшуютьпокарання; розміршкоди,завданої кримінальнимправопорушенням; підставизастосування заходівкримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи,які прокурорвважає встановленими; розмірвитрат назалучення експерта(уразі проведенняекспертизи підчас досудовогорозслідування); розмірпропонованої винагородивикривачу; дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст.291КПКУкраїни).

Крім цього,за змістомч.4ст.291КПК України,до обвинувальногоакта додається: реєстрматеріалів досудовогорозслідування; цивільнийпозов,якщо вінбув пред`явленийпід часдосудового розслідування; розпискапідозрюваного проотримання копіїобвинувального акта,копії цивільногопозову,якщо вінбув пред`явленийпід часдосудового розслідування,і реєструматеріалів досудовогорозслідування (крімвипадку,передбаченого частиноюдругою статті297-1цьогоКодексу); розпискаабо іншийдокумент,що підтверджуєотримання цивільнимвідповідачем копіїцивільного позову,якщо вінбув пред`явленийпід часдосудового розслідуванняне допідозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Дослідивши поданийу межахданого кримінальногопровадження обвинувальнийакт,колегія суддівприходить довисновку,що вищевказанівимоги дообвинувального актастороною обвинуваченнябули дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд.

Колегією суддів встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогамст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені ч. 2ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки. У зв`язку з цим, колегія суддів робить висновок про відповідність даного обвинувального акта вимогам чинного законодавства, а також про відсутність у ньому таких недоліків, які б могли стати підставою для його повернення прокурору. При цьому, суд відхиляє доводи захисника наведені у клопотанні про повернення обвинувального акта з наступних підстав.

Твердження захисника ОСОБА_7 про те, що в обвинувальному акті міститься неточний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, а також про помилкове формулювання обвинувачення не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в обвинувальному акті викладаються ті фактичні обставини вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими. Зазначене означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити їх виклад. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.07.2019 (справа №273/1053/17, провадження №51-8914км18), відповідно до якої «кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора».

Своїми доводами про те, що встановлені в обвинувальному акті фактичні дані кримінального правопорушення суперечать формулюванню обвинувачення, захисник фактично порушує питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, які не є предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Оцінюючи аргументисторони захиступро помилковістькваліфікації вчастині визначеннякваліфікуючої ознаки,колегія суддівнаголошує,щоповернення обвинувальногоактапрокурору ізвказівкою назміну кваліфікаціїпризведе допорушення засадзмагальності таможе бутирозцінене яквтручання судуу формулюваннявисунутого прокуроромобвинувачення чияк проявобвинувального ухилусуду. З огляду на викладене, зауваження захисника у цій частині не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні питання проповернення обвинувального акта.

У контексті тверджень адвоката про неможливість обґрунтовувати причетність ОСОБА_11 до обставин кримінального правопорушення фактом користування номером мобільного телефону, яким відповідно до змісту вироку в іншому кримінальному провадженні, користувалась друга особа, колегія суддів наголошує на тому, що суд не може передчасно, без дослідження будь-яких доказів, надавати оцінку обґрунтованості обставинам, на які посилається прокурор, та ставити їх під сумнів. Адже вказане питання стосується остаточної доведеності вини або невинуватості особи, які не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, а вирішується лише за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.

Щодо доводів сторони захисту про незрозумілість та неконкретність пред`явленого обвинувачення, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на наступне.

За загальним правилом, визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину в обвинувальному акті належить до повноважень прокурора, разом з тим, зміст та спосіб викладення вказаних обставин повинні давати можливість обвинуваченому в достатній мірі розуміти суть висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки позиції сторони захисту.

Про обізнаність обвинуваченого із суттю обвинувачення повинні свідчити не лише наявність у тексті обвинувального акта правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, а фактичні обставини вчинення злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказане є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що здатність розуміння суті обвинувачення залежить від індивідуальних особливостей сприйняття інформації певної особи. Саме тому, одні й ті самі фактичні обставини та/або формулювання обвинувачення, викладені прокурором в обвинувальному акті, різними людьми можуть сприйматися та осмислюватися по-різному, але це не може свідчити про факт неконкретності обвинувачення або його незрозумілості.

Також колегія суддів звертає увагу на позицію захисників щодо різних формулювань обвинувачень у кримінальному провадженні № 52020000000000473 та у кримінальному провадженні № 52020000000000362. Вказані доводи захисників взагалі не можуть бути предметом розгляду під час підготовчого судового засідання, а стосуються оцінки доказів у межах висунутого обвинувачення.

Не ґрунтуються на матеріалах наявних у суду доводи адвоката ОСОБА_7 про те, що в обвинувальному акті не вказано місце проживання ОСОБА_11 . Адже, як свідчить зміст обвинувального акта, стороною обвинувачення, з урахуванням того, що ОСОБА_11 постановою від 06.06.2020 оголошено у міжнародний розшук та ухвалою від 02.09.2020 (справа № 991/7316/20, провадження № 1-кс/991/7517/20) було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_11, було вказано останнє відоме місце проживання обвинуваченого у АДРЕСА_2 із зазначенням, що це місце реєстрації обвинуваченого.

При цьому колегією суддів відхиляються доводи адвоката щодо обізнаності сторони обвинувачення про місце проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначене пояснюється тим, що факт обізнаності сторони обвинувачення про місце проживання ОСОБА_11 у Республіці Кіпр сторона захисту пов`язує, по-перше, з повідомленням такого місця проживання захисниками обвинуваченого. Разом з цим, факту, що стороною захисту надавалося органу досудового розслідування належне підтвердження вказаної адреси як такої, що є місцем проживання ОСОБА_11, суду надано не було. По-друге, обізнаність сторони обвинувачення про місце проживання ОСОБА_11 у Республіці Кіпр адвокат пов`язує з тією обставиною, що детективи отримали підтвердження від Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр про те, що ОСОБА_11 дійсно проживає у Лімасолі, Республіка Кіпр та з 20.12.2017 є громадянином Кіпру. Втім, колегія суддів ознайомившись із долученою до матеріалів судової справи відповіддю Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр, на запит детективів, встановила, що така відповідь не містить адрес проживання ОСОБА_11, про яку стверджує сторона захисту.

Суд погоджується із прокурором, що на момент складання обвинувального акта, не зважаючи на вжиті заходи щодо встановлення місця проживання ОСОБА_11, сторона обвинувачення не отримала офіційних даних про місце проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3, що свідчить про відповідність обвинувального акта у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 щодо ОСОБА_11 вимогам ст. 291 КПК України в частині необхідності зазначити останнє відоме місце проживання обвинуваченого.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що закони України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», які діяли в різних редакціях з часу реєстрації кримінального провадження, визначають реєстрацію місця проживання, як офіційне повідомлення особою держави про своє місце проживання.

Відхиляючи доводи сторони захисту щодо повернення обвинувального акта прокурору з підстави відсутності у ньому відомостей про викривача та розмір його винагороди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.

За змістом п.п. 3-1, 8-1 ч. 2 ст. 291 та 314 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), а також розмір пропонованої йому винагороди.

Відповідно до п. 16-2 ч. 1ст. 3 КПК України, викривачем є фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.

За своїм процесуальним статусом викривач, відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також Закону України «Про запобігання корупції» є заявником із ширшим колом процесуальних прав та гарантіями захисту. Крім цього, згідно зі ст. 130-1 КПК України, викривач має право на виплату винагороди. Таким чином в українське законодавство інститут викривача був введений з метою забезпечення державного захисту викривачів корупції, про що також свідчить зміст Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції».

Згідно зі змістом клопотання адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020, кримінальне провадження № 52020000000000362, з якого було виділено кримінальне провадження №52020000000000473, було розпочато за заявою ОСОБА_14, який на підставі Закону України «Про запобігання корупції» є викривачем. Із зазначеного захисник робить висновок, що ОСОБА_14 є викривачем і у кримінальному провадженні №52020000000000473. Цю обставину, що ОСОБА_14 є викривачем у кримінальному провадженні № 52020000000000362 і з цього кримінального провадження виділено кримінальне провадження №52020000000000473 не заперечувала жодна із сторін.

Вказане свідчить про забезпечення ОСОБА_14 державних гарантій, встановлених чинним законодавством для викривачів за фактом повідомлення останнім про вчинення корупційного кримінального правопорушення, яке стало підставою для реєстрації кримінального провадження № 52020000000000362, з якого було виділено кримінальне провадження №52020000000000473.

Водночас, як свідчить обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52020000000000473, реєстр матеріалів досудового розслідування, а також пояснення прокурора у судовому засіданні, ОСОБА_14 викривачем у кримінальному провадженні визнано не було. Відомостей про те, що останній звертався за судовим захистом своїх процесуальних прав до слідчого судді під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні суду надано не було, що додатково підтверджує забезпечення гарантій ОСОБА_14 у межах кримінального провадження № 52020000000000362.

Статус викривача ОСОБА_14 визначається не стільки позицією процесуального керівника у цьому кримінальному провадженні, скільки нормами права, які регламентують права та інтереси викривача у кримінальному процесі, та гарантуюють їх реалізацію. Права викривача ОСОБА_14 у повному обсязі реалізуються у кримінальному провадженні №52020000000000362. За таких обставин, не зазначення викривача в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №52020000000000473 не може бути перешкодою для призначення справи до судового розгляду, а тому і не є підставою для повернення обвинувального акта у цьому випадку.

Що стосується доводів адвоката про те, що обвинувальний акт складено та затверджено поза межами строку досудового розслідування, то колегія суддів зауважує, що вказані обставини не є законодавчо визначеною підставою для повернення обвинувального акта.

Як попередньо зазначалося, ст.ст. 291, 314 КПК України чітко визнають перелік підстав, за наявності яких обвинувальний акт може бути повернений прокурору. Серед вказаного переліку відсутня така підстава, як складення та затвердження обвинувального акта поза межами строку досудового розслідування. За таких обставин, аргумент сторони захисту щодо складення та затвердження обвинувального акта поза межами строку досудового розслідування, рівно як і його направлення до суду поза межами таких строків, не може бути прийнятий судом до уваги в контексті вирішення питання про повернення обвинувального акта прокурору.

Не ґрунтуються на вимогах діючого кримінального процесуального законодавства доводи адвоката ОСОБА_7 щодоповернення обвинувальногоакта зпідстав відсутностірозписки захисникапро отриманнятакого обвинувальногоакта. Так відповідно дост.293КПКУкраїни, одночасно з переданням обвинувального акта до суду, прокурор зобов`язаний підрозпискунадати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику. Водночасч. 4 ст. 291 КПК України, якою визначено перелік додатків, які мають бути долучені до обвинувального акта, та, як наслідок, відсутність яких може стати підставою для повернення обвинувального акта,не передбачено, що таким додатком є розписка про отримання копії обвинувального акта саме захисником. Пункт 3 ч. 4 ст. 291 КПК України вимагає від прокурора долучити до обвинувального акта розписку про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування лише підозрюваного. Виключення становить випадок коли щодо підозрюваного здійснювалось спеціальне досудове розслідування. У такому разі копія обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, у відповідності до положень ч. 2 ст. 297-5 КПК України, вручається підозрюваному шляхом їх надсилання захиснику.

Як свідчить зміст обвинувального акта та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.09.2020 (справа № 991/7316/20, провадження № 1-кс/991/7517/20) було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_11 . Вказане виключає обов`язок прокурора долучити до обвинувального акта розписку про отримання ОСОБА_11 копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування. Разом із цим до обвинувального акта прокурором долучено фіскальний чек, накладну поштового відправлення АТ«Укрпошта», а також опис вкладення у цінний лист, які підтверджують той факт, що стороною обвинувачення було надіслано обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 захиснику ОСОБА_11 адвокату ОСОБА_6 . Вказане узгоджується з приписами ч.2ст.297-5КПКУкраїни та свідчить про виконання прокурором вимог п. 3 ч. 4 ст.291КПКУкраїни.

Що стосується доводів адвоката ОСОБА_10 про те, що обвинувальний акт має бути повернутий прокурору з огляду на відсутність у ньому повних відомостей щодо громадянства ОСОБА_11, адже останній окрім громадянства України має громадянство Кіпру, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на наступне.

Згідно із ст. 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство, тобто в Україні діє конституційний принцип єдиного громадянства. Вказане також знайшло своє закріплення і в Законі України «Про громадянство України».

За змістом ст. 17 Закону України «Про громадянство України», громадянство Україниприпиняється: 1)внаслідок виходуз громадянстваУкраїни;2)внаслідок втратигромадянства України;3)за підставами,передбаченими міжнароднимидоговорами України.Факт набуттяособою (громадяниномУкраїни)громадянства (підданства) іншої держави автоматично не припиняє правовий зв`язок між такою особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках. Більше того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

З огляду на вказане, а також той факт, що стороною захисту не було надано відомостей, що громадянство України ОСОБА_11 було припинене, суд наголошує на тому, що твердження адвоката ОСОБА_10 щодо необхідності зазначення в обвинувальному акті належності обвинуваченого як до громадянства України, так і до громадянства Кіпру, суперечить вимогам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене,колегія суддіввважає зазначенів клопотанні адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_11 зауваження, а також зауваження висловлені іншими захисниками у підготовчому судовому засіданні щодо змісту і форми обвинувального акта такими, що не дають підстав для його повернення та не є перешкодою для призначення судового розгляду у цьому кримінальному провадженні з урахуванням недоліків встановлених судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 297-5, 314 - 316, 369, 372, 376 КПКУкраїни, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1ст. 392 КПК України.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3