- Головуючий суддя (ВАКС) : Федорак Л.М.
Справа № 761/35760/19
1-кп/991/138/19
УХВАЛА
06 липня 2022 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуюча ОСОБА_1,
судді ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
розглянувши клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 та клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу в об`єднаному кримінальному провадженні №32013110110000482, №52017000000000520 за обвинуваченням:
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, яка зареєстрована і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК,
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Харків Харківської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК,
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Миколаїв Миколаївської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.5ст.191 КК,
ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м.Ташкент, Узбекистан, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_8,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.5ст.191 КК,
ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м.Вознесенськ Миколаївської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_9,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.5ст.191 КК,
ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с.Долгий Луг Братського району Іркутської області (Росія), зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_10,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.5ст.191 КК,
ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця с.Воєводське Арбузинського району Миколаївської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_11,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК,
ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця м.Волгоград Російської Федерації, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_12, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_13,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.5ст.191 КК,
ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця м.Вовчанськ Харківської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_14,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.5ст.191 КК,
ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця с.Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_15, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_16,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК,
за участі сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення прокурор ОСОБА_5,
сторона захисту захисники ОСОБА_19, ОСОБА_20,
ОСОБА_7, ОСОБА_21,
ОСОБА_22,
обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_11,
в с т а н о в и в:
1.На розгляді Вищого антикорупційного суду (далі Суд) перебуває зазначене кримінальне провадження.
2.Прокурором у кримінальному провадженні подано клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 на 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 1 240 прожиткових мінімумів, що становить 3076 440 грн, із покладенням обов`язків прибувати за кожним викликом до суду, не відлучатися із м. Києва без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками, допитаними на досудовому розслідуванні, здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право виїзду з України та в`їзду в Україну, носити електронний засіб контролю.
Обґрунтування клопотання прокурора
3.У клопотанні прокурор зазначив, що ухвалою Суду від 23травня 2022 року до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, яку ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08 червня 2022 року залишено без змін.
4.В обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор зазначив, що на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч.1ст. 177 КПК, а саме, можливість переховування від суду, незаконний вплив на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
5.Наявність ризику переховування від суду, на переконання прокурора, обумовлено:
-обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років;
-переховуванням обвинуваченого від органу досудового розслідування та суду за кордоном протягом тривалого часу;
-зверненням ОСОБА_6 до Інтерполу із запитом про отримання інформації щодо обробки даних стосовно нього у інформаційній системі Інтерполу;
-фактом того, що за декілька днів до від`їзду на територію російської федерації у його помешканні було проведено обшук;
-побоюваннями повертатись на територію України через погрози бути ув`язненим у разі ненадання свідчень, як він сам припускає, працівниками НАБУ;
-перебуванням протягом тривалого часу на тимчасово окупованій території АР Крим, на яку не розповсюджується юрисдикція правоохоронних органів України;
-тим, що обставини затримання обвинуваченого свідчать не про наявність бажання на добровільну співпрацю, всупереч його твердженням про добровільне повернення на територію України, а навпаки про переховування на території України з метою ухилення від суду.
6.Про наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих, на переконання прокурора свідчить те, що судовий розгляд не завершено, а свідки сторони обвинувачення не допитані. Відтак, обвинувачений матиме змогу як безпосередньо, так і опосередковано впливати на таких осіб з метою зміни ними своїх показань або ж відмови від їх надання.
7.У зв`язку з викладеним, прокурор просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів.
8.Необхідність визначення обвинуваченому застави у відповідному розмірі, прокурор обґрунтовував положеннями ч. 3 ст. 183 КПК, а також тяжкістю та специфікою кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, сумою завданих ним збитків, фінансовою можливістю внесення застави.
Обґрунтування клопотання захисника та позиція сторони захисту
9.Захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу його підзахисному із тримання під вартою на домашній арешт.
10.В обґрунтування клопотання захисник ОСОБА_7 стверджував про відсутність ризику переховування його підзахисного від суду, адже той добровільно повернувся на підконтрольну Україні територію. Зазначив, що обвинувачений бажав з`явитись до суду, проте судові засідання з дня його повернення знімались з розгляду. Крім того, обвинувачений є військовозобов`язаним, а тому під час дії правового режиму воєнного стану не може вільно перетинати Державний кордон України.
11. ОСОБА_7 зазначив, що вплив на свідків повинен бути незаконним. Таке діяння є кримінально караним, проте інформація про факти вчинення такого його підзахисним стосовно свідків у цьому кримінальному провадженні відсутня. Крім того, захисник звернув увагу на те, що суд може покласти на обвинуваченого обов`язок ухилятися від спілкування зі свідками.
12.Також додав, що утримуючись у слідчому ізоляторі, ОСОБА_6 не має змоги ознайомлюватись із матеріалами кримінального провадження.
13.Захисник стверджував, що застосування до обвинуваченого домашнього арешту із використанням електронних засобів контролю надасть можливість відслідковувати його місцезнаходження та у сукупності із контролем працівників органів Національної поліції України, забезпечить належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків.
14.Захисник ОСОБА_7 також зазначив, що розмір застави є непомірним для обвинуваченого, позаяк кошти для її внесення в обвинуваченого відсутні. Так, його заробіток до застосування запобіжного заходу у сфері ІТ-технологій становив 500 доларів США на місяць, а все належне йому та його близьким родичам майно арештоване. До того ж, розмір застави є непропорційним розміру завданої кримінальним правопорушенням шкоди та розмірам застави, що визначені іншим співучасникам вчинення злочину, зокрема організатору, який становить близько 1500000грн.
15.Відтак, у разі, якщо Суд дійде висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу, захисник просив встановити обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК.
16.Також при вирішенні клопотання, захисник просив Суд врахувати те, що батько обвинуваченого, із яким останній проживав має захворювання, що є прогресуючим та потребує лікування, яке до того ж є затратним. Крім того, звертав увагу Суду, що обвинувачений займався волонтерською діяльністю, а після затримання надав показання у іншому кримінальному провадженні, що свідчить про його належну процесуальну поведінку.
17.Захисник ОСОБА_19 звернув увагу на доцільність визначення розміру застави відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК у якості заохочення поведінки обвинуваченого з огляду на те, що останній під час війни повернувся на територію України.
18.Захисник ОСОБА_20 та обвинувачений ОСОБА_6 також підтримали клопотання захисника ОСОБА_7 .
19.Обвинувачений ОСОБА_6 стверджував, що будь-яким чином впливати на свідків у кримінальному провадженні він не може, так як вони йому наразі невідомі, а з матеріалами кримінального провадження він не ознайомлювався. Щодо наявного ризику переховування від суду, зазначив, що повернувся до України добровільно під час війни. Обвинувачений пояснив, що під час відвідування Служби безпеки України по прибуттю до України, не повідомив про наявне кримінальне провадження стосовно нього, позаяк боявся бути поміщеним до слідчого ізолятора, зокрема, з огляду на його відсутність протягом п`яти років та затримання інших фігурантів кримінального провадження після проведення у них обшуків.
Установлені судом обставини, мотиви, з яких Суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався
20.Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
21.У силу ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
22.Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
23.Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч.1ст.177КПК).
24.Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.
25.Ухвалою Суду від 23 травня 2022 року до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів та визначено заставу в розмірі 1 240 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3076440 грн із покладенням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК.
26.Підставами для її постановлення було встановлення Судом існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а саме ризиків переховування від суду та незаконного впливу на свідків.
27.Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08 червня 2022року зазначену ухвалу Суду залишено без змін.
28.Згідно зчастинами 1,2ст.22КПК кримінальнепровадження здійснюєтьсяна основізмагальності,що передбачаєсамостійне обстоюваннястороною обвинуваченняі стороноюзахисту їхніхправових позицій,прав,свобод ізаконних інтересівзасобами,передбаченими цимКодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
29.Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 131 КПК).
30.Зі змісту частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК випливає, що суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
31.Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
32.При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК.
33.Частиною 1 ст.201КПК передбачено право обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід або його захисника звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу. Водночас, кримінальне процесуальне законодавство не визначає підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту. Натомість ст.201КПК вказуєтільки нате,що доклопотання маютьбути доданіматеріали,якими обґрунтовуютьсядоводи клопотання. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що під час кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
34.З огляду на зазначене вище, колегії суддів належало вирішити, чи довели сторони кримінального провадження обставини, на які вони покликаються. Вирішуючи це питання, Суд виходив із такого.
35.Статтею 177КПК встановлено,що метоюзастосування запобіжногозаходу єзабезпеченнявиконанняобвинуваченим покладенихнаньогопроцесуальних обов`язків,атакожзапобігання спробам,зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинитиіншекримінальне правопорушеннячипродовжитикримінальне правопорушення,уякомуобвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
36.Прокурор, обґрунтовуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 покликався на те, що наразі продовжують існувати ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
37.На переконання колегії суддів, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
38.Отже, перш за все, Суду слід перевірити чи підтверджується існування ризиків, на які посилається прокурор.
39.На переконання колегії суддів, ймовірна можливість переховування ОСОБА_6 від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
40.Суд враховує, що звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК України не передбачено.
41.До того ж, з 2017 року ОСОБА_6 переховувався від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що було встановлено також в ухвалі Суду про здійснення спеціального судового провадження.
42.Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_6 покинув територію України після затримання інших п`яти фігурантів цього кримінального провадження.
43.Крім того, ОСОБА_6 звертався до Інтерполу із запитом про отримання інформації щодо обробки даних стосовно нього у інформаційній системі Інтерполу, а НАБУ давало дозвіл на надання такої інформації.
44.Також, як повідомив сам ОСОБА_6 у судовому засіданні 23 травня 2022року, він був присутнім під час проведення обшуку працівниками НАБУ у його помешканні за декілька днів до його від`їзду до російської федерації.
45.Зазначене вказує на обізнаність обвинуваченого про здійснення кримінального провадження стосовно нього.
46.Натомість, у судовому засіданні 23 травня 2022 року обвинувачений стверджував, що взагалі не був обізнаний про кримінальне провадження стосовно нього. Також на це звертали увагу батько обвинуваченого ОСОБА_23, допитаний у судовому засіданні, а також захисник ОСОБА_20 .
47.Наразі, у судовому засіданні 06 липня 2022 року, неповідомлення під час допиту у Службі безпеки України про притягнення до кримінальної відповідальності обвинувачений пояснив побоюваннями бути поміщеним до слідчого ізолятора, так як перебував за кордоном протягом п`яти років. Його захисник ОСОБА_7 стверджував, що обвинувачений ОСОБА_6 після повернення не з`явився до суду через зняття судових засідань.
48.Так, позиції сторони захисту, висловлені у судових засіданнях 23 травня та 06липня 2022 року суттєво протирічать одна одній.
49.З огляду на встановлені Судом обставини, пояснення сторони захисту у частині необізнаності обвинуваченого про здійснення кримінального провадження стосовно нього не заслуговують довіри Суду та загалом нівелюють твердження сторони захисту про потенційну співпрацю обвинуваченого з судом. За таких обставин, твердження сторони захисту про нібито належну процесуальну поведінку обвинуваченого, на переконання Суду, є намаганням створити хибне уявлення про це та, таким чином, домогтися зміни запобіжного заходу на більш м`який.
50.З цього приводу слід зазначити, що введення Суду в оману не є належним засобом захисту.
51.Наведене також вказує на те, що добровільне повернення обвинуваченого на територію України не пов`язане із його бажанням припинити переховування від суду.
52.До того ж, сам обвинувачений у судовому засіданні 23 травня 2022 року зазначив, що у зв`язку із початком війни російської федерації проти України, він роздумував над тим, щоб виїхати з тимчасово окупованої території АР Крим не лише до України, а й до інших держав.
53.Також з матеріалів кримінального провадження встановлено, що термін дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 сплинув 11січня 2018 року. Інформація про наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 іншого відповідного документа у розпорядженні суду відсутня. Однак на наявність такого беззаперечно вказує те, що обвинувачений виїхав із тимчасово окупованої території АР Крим, яку контролює російська федерація.
54.За таких обставин, Суд не виключає можливості нелегального перетину кордону ОСОБА_6 з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується та попереднє переховування протягом п`яти років. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією російської федерації проти України, у ОСОБА_6 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого та його місцезнаходження, а також Державний кордон України у місцях активних бойових дій.
55.З цих же підстав, Суд вважає неспроможними покликання захисника ОСОБА_7 на суттєве зменшення ризику переховування від суду з огляду на добровільне повернення обвинуваченого на територію України, незважаючи на введення на території України воєнного стану, а також, що у зв`язку із мобілізацією, ОСОБА_6 не має права покидати територію України. Так, зусилля правоохоронних органів України спрямовані на відсіч збройної агресії російської федерації проти України та усунення її наслідків. Таким чином, наразі, на території України така обстановка, яка в сукупності із вищенаведеними обставинами поведінки обвинуваченого вказує на неможливість запобігти ризику переховування обвинуваченого засобами електронного контролю, як про це клопотав захисник ОСОБА_7 .
56.Отже, наведені обставини у сукупності дають підстави дійти висновку, що ОСОБА_6 ймовірно може переховуватись від суду.
57.Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченим на свідків, Суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини1, 2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
58.Суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом.
59.На переконання Суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
60.Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
61.Оскільки судовий розгляд кримінального провадження ще не завершено, а свідки сторони обвинувачення судом не допитані, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_6, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді. Суд враховує, що для здійснення тиску на свідків не обов`язково їх знати особисто. Для цього достатньо, наприклад, того, що особі, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, після ознайомлення з матеріалами справи відомі анкетні дані свідків, і з метою уникнення покарання, можуть вчинятися дії, покликані на примушення свідків до зміни показань або до відмови від їх надання.
62.Захисник ОСОБА_7 зазначив, що прокурором не доведено незаконний вплив його підзахисного на свідків у кримінальному провадженні, відкриття кримінальних проваджень за такими фактами.
63.Щодо зазначеного, Суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 177 КПК, за змістом яких підставою застосування запобіжного заходу є не факт вчинення діянь, визначених ч. 1 цієї статті, зокрема, незаконного впливу на свідків, а обґрунтована ймовірність такого, яка прокурором доведена.
64.Твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що із матеріалами кримінального провадження він ще не ознайомився, а тому будь-які свідки йому не відомі, Суд не приймає. Адже, як зазначив обвинувачений, він порушував перед прокурором питання про ознайомлення із матеріалами, що перебувають у його розпорядженні. До того ж, із даними свідків обізнані захисники. Відтак, доводи обвинуваченого не спростовують ймовірності здійснення ним впливу на свідків.
65.Зважаючи на усі обставини цього кримінального провадження, наведені у попередніх пунктах ухвали, колегія суддів переконана, що прокурор довів наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 ймовірно може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків. Тобто прокурором доведено, що заявлені ним раніше ризики не зменшилися.
66.Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, Суд, з урахуванням наведених вище обставин, виходить із такого.
67.Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
68.Частиною 3 ст. 176 КПК встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
69.Згідно зч.1ст.183КПК триманняпід вартоює винятковимзапобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
70.Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст.183КПК).
71.Ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні матеріалах та поясненнях сторін провадження, колегія суддів під час продовження запобіжного заходу, враховує наступні обставини:
-кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, згідно зі ст. 12 КК відноситься до особливо тяжких і у разі визнання його винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна;
-станом на день вирішення клопотання ОСОБА_6 виповнилося 32роки;
-про наявність тяжких хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню під вартою, Суд учасники провадження не повідомляли, доказів наявності стійких соціальних зв`язків, сім`ї не надали, інших характеризуючих ОСОБА_6 даних також;
-до застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачений займався розробкою програмного забезпечення для кіпрської компанії;
- ОСОБА_6 раніше не судимий;
-відомостей щодо застосування раніше до ОСОБА_6 запобіжних заходів чи наявність повідомлення йому про підозру про вчинення іншого кримінального правопорушення колегії суддів не надано;
-розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_6 згідно з обвинувальним актом становить 27940176,87 грн.
72.Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
73.Суд також враховує, що у квітні-травні 2022 року обвинувачений ОСОБА_6 займався волонтерською діяльністю. Проте це, з урахуванням наведених вище обставин, не може об`єктивно вказувати на зменшення ризиків.
74.Суд не враховує покликання захисника ОСОБА_7 на стан здоров`я батька обвинуваченого, адже доказів того, що той перебуває на утриманні обвинуваченого не надано. Відтак, зазначене не входить до переліку обставин, що враховуються судом при обранні запобіжного заходу, визначених ст. 178 КПК України. Крім того, допитаний у судовому засіданні 23 травня 2022 року батько обвинуваченого ОСОБА_23 про необхідність здійснення догляду за ним не повідомляв, а так само зазначив, що здійснює господарську діяльність як фізична особа підприємець.
75.Отже, зважаючи на встановлені Судом існуючі ризики, про які йшлося вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на строк 60 днів.
76.Суд, окрім того, не знаходить підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, зокрема домашній арешт, про що просив захисник ОСОБА_7 .
77.Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, колегія суддів, у першу чергу враховує те, що більше п`яти років ОСОБА_6 переховувався від органів досудового розслідування та суду, а тому з великою ймовірністю може вчиняти такі дії, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, особиста порука та зобов`язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
78.Застосування щодо ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченимпокладенихнаньогопроцесуальнихобов`язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховування від суду та/або впливу на свідків у провадженні. Ця позиція колегії суддів обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.
79.Суд також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинуваченого під вартою, оскільки застосування застави як основного запобіжного заходу відтермінує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої заінтересованості ОСОБА_6 у результатах судового розгляду, створює ймовірну можливість для його позапроцесуальних дій.
80.Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом обвинуваченого до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.
81.Суд відхиляє доводи захисника про необхідність визначення обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зважаючи на неможливість ознайомлюватись із матеріалами кримінального провадження, перебуваючи у слідчому ізоляторі, у т.ч. із застосуванням технічних засобів.
82.З цього приводу, слід відзначити, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, у даному випадку переховування від суду та впливу на свідків незаконним шляхом. Відтак, суворість запобіжного заходу, який слід застосувати до обвинуваченого визначається його ставленням покладених на нього законом та/або судом процесуальних обов`язків, а не можливістю реалізувати надані йому процесуальні права. Водночас, останні застосованим до обвинуваченого триманням під вартою не обмежуються.
83.Адже згідно з Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14червня 2019 року №1769/5 ув`язненим особам забезпечується участь у кримінальному провадженні, у т.ч. ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, що може бути реалізовано як у окремому приміщенні слідчого ізолятора, так і у приміщенні суду або, що стосується і матеріалів, які перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення у приміщенні органу досудового розслідування.
84.Крім того, відповідно до абз. 7 ч.1 ст.9 Закону України «Про попереднє ув`язнення» від 30 червня 1993 року №3352-XII особи взяті під варту мають право мати при собі документи і записи, що стосуються кримінального провадження.
85.Також, обвинувачений ОСОБА_6 користується правовою допомогою трьох захисників, які зобов`язані інформувати обвинуваченого щодо ведення дорученої їм справи та правової позиції у ній.
86.Більш м`які, аніж зазначені, запобіжні заходи, а саме особиста порука та особисте зобов`язання тим більше не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу. Адже, у випадку їх застосування, з огляду на встановлені Судом ризики та поведінку обвинуваченого, відсутні будь-які стримуючі стимули від неналежного виконання ним процесуальних обов`язків.
87.Тому, враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_6 слід продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.
88.Згідно з ч.3 ст.183 КПК суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
89.Розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.3ч.5ст. 182 КПК України).
90.У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (п. 5 ч. 5 ст. 182 КПК України).
91.При визначенні розміру застави за змістом приписів ч. 4 ст. 182 КПК суд, враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст. 177 КПК.
92.Ухвалою Суду від 23 травня 2022 року ОСОБА_6 було визначено заставу у розмірі 1 240 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3076 440 (три мільйони сімдесят шість тисяч чотириста сорок) гривень. Суд не знаходить підстав для її зміни.
93.Так, колегія суддів, визначаючи ОСОБА_6 розмір застави, вважає за необхідне вийти за межі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Адже Суд враховує розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, що складає 27940176,87 грн, у сукупності із обставинами поведінки ОСОБА_6, а саме те, що більше п`яти років він переховувався від органів досудового розслідування та суду.
94.Наведені вище обставини, переконують Суд у тому, що альтернативний запобіжний захід у вигляді застави має бути достатнім стимулюючим фактором, який би обвинувачений або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Визначаючи розмір застави, Суд виходить із вищенаведеного та бере до уваги наступне.
95.Згідно із практикою Європейського суду з прав людини обвинувачений, якого судові органи готові відпустити під заставу, повинен надати вірну інформацію, яку за необхідності можливо перевірити, щодо суми застави, яка може бути призначена (рішення у справах «Іванчук проти Польщі» (Ivanchuk v. Poland) від 15 листопада 2001 року, заява №25196/94, п. 66; «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria) від 10 серпня 2006 року, заява №56308/00, п. 68).
96.За таких обставин, на обвинуваченого покладається обов`язок надати інформацію щодо його майнового стану, яку суд може перевірити.
97.Сторона захисту, будучи обізнаною із розміром застави, про який просив прокурор, обмежилась тільки покликаннями на її надмірність, у зв`язку із відсутністю грошових коштів. Однак наведене нічим не підтвердила, а тому такі є необґрунтованими.
98.Захисник ОСОБА_7 надав докази арешту майна обвинуваченого та його близьких осіб, проте зазначене не доводить неможливості внесення ним застави та не спростовує можливої наявності у обвинуваченого іншого майна, у т.ч. набутого на тимчасово окупованій території АР Крим, де обвинувачений перебував протягом останніх п`яти років.
99.До того ж, арешт майна не гарантує належної процесуальної поведінки та у випадку відсутності такої на арештоване майно не може бути звернено стягнення. А тому при визначенні розміру застави Суд не враховує майно, на яке накладено арешт.
100.Захисник ОСОБА_7 також зазначав, що відповідний розмір застави є неспівмірним із тими, що визначені іншим співучасникам у даному кримінальному провадженні, адже ті є значно меншими.
101.З цього приводу, Суд бере до уваги наведені вище положення ч. 4 ст. 182 КПК України, з аналізу яких вбачається, що розмір застави визначається індивідуально щодо кожного з обвинувачених, зокрема, виходячи із обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом ризиків, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
102.На переконання Суду, застава у розмірі 1240 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відповідає меті застосування запобіжного заходу, визначеній ст. 177 КПК України, такий розмір є достатнім для забезпечення дієвості кримінального провадження. Також такий розмір є співмірним із сумою коштів, яка є предметом кримінально-протиправних дій, та одночасно є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження. Окрім того, Суд зазначає, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 липня 2022року становить 2600 грн. Але, оскільки цією ухвалою Суд не змінює розмір застави, а лише продовжує строк дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розмір застави має залишатися таким, що визначений ухвалою колегії суддів від 23травня 2021 року. Тобто у розмірі 1 240 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, що становить 3076000 гривень.
103.Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК в ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу, будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
104.Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
105.У випадку внесення застави такі обов`язки покладаються на підозрюваного строком на два місяці (ч. 7 ст. 194 КПК).
106.У зв`язку з застосуванням до ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у вигляді застави та встановлення ризиків кримінального провадження таких як переховування від суду, впливу на свідків, Суд вважає за необхідне покласти обов`язки, а саме:
- прибувати за кожним викликом до Суду;
- не відлучатися із міста Києва без дозволу Суду;
- повідомляти Суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками, допитаними на досудовому розслідуванні;
- здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в`їзду в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
107.З оглядунавсевищевикладене,Суд дійшов висновку про повне задоволення клопотання прокурора.
108.За таких обставин, оскільки вище Судом не встановлено підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший більш м`який, зокрема домашній арешт, у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 176-178, 193, 194, 201, 331, 333, 371, 372, 375, 376 КПК, Суд
п о с т а н о в и в:
1. Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити.
2. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 03 вересня 2022 року.
3. Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі 1 240 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3076 440 (три мільйони сімдесят шість тисяч чотириста сорок) гривень.
4. Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN UA678201720355279004000096000.
5. У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.
6. Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали.
7. У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки:
- прибувати за кожним викликом до суду;
- не відлучатися із міста Києва без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками, допитаними на досудовому розслідуванні;
- здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в`їзду в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
8. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
9. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскарженашляхом подачіапеляційної скаргидо Апеляційноїпалати Вищогоантикорупційного судучерез Вищийантикорупційний судпротягом п`ятиднів здня їїоголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала в частині відмови у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1