Документ № 105223535

Справа № 991/1816/22

Провадження 1-кс/991/1831/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2022 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, розглянувши у закритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене з прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4, про арешт майна у межах кримінального провадження № 12016170000000334 від 08.07.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,

установив:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому детектив з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016170000000334 від 08.07.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України.

У ході досудового розслідуванням встановлено, що у період 2015-2018 років ДП «Полтавський КХП» (далі Підприємство) за місцем фактичного знаходження (м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 69) зберігало на елеваторі власні зернові, та зернові юридичних осіб (контрагентів), які надходили на підставі договорів складського зберігання та договорів на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах, а саме: ПАТ «Аграрний фонд» (ЄДРПОУ 38926880), ТОВ «Енергія України» (ЄДРПОУ 34528630), ПП «Хорольська механізована пекарня» (ЄДРПОУ 05518747), Українсько-американське спільне підприємство у формі ТОВ «КАІС» (ЄДРПОУ 20023279), ТОВ «Полтавський хлібопекарський комплекс» (ЄДРПОУ 41275778), ТОВ Полтавський комбінат «Кулиничі» (ЄДРПОУ 38439749), ТОВ «Партнер Агро» (ЄДРПОУ 33190009).

У період з 08.07.2015 по 24.12.2015, більш точної дати встановити не виявилося можливим, ОСОБА_6, будучи керівником ДП «Полтавський КХП», з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, вирішив заволодіти майном підприємства та юридичних осіб (контрагентів), які зберігали на вказаному підприємстві зернові культури та продукти їх переробки.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_6, точний дату та час встановити не виявилося можливим, однак не пізніше 24.12.2015, усвідомлюючи, що ДП «Полтавський КХП» має підписані договори на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах та договори складського зберігання зерна з ТОВ «Продзернопром» (ЄДРПОУ 38277010) та з ТОВ «Хардінвест» (ЄДРПОУ 38496702) і надає послуги з переробки зерна пшениці вказаним товариствам, вступив у злочинну змову із ОСОБА_7, кінцевим бенефіціарним власником цих товариств, та ОСОБА_8, який здійснював фактичний контроль діяльності товариств, погоджуючи свої дії із ОСОБА_7 .

ОСОБА_8, у свою чергу, у період з 24.12.2015 по 17.05.2017 залучив до вчинення злочину директора ТОВ «Продзернопром» ОСОБА_5, якому надав вказівки та організував складення завідомо неправдивих документів товарно-транспортних накладних.

Так, ОСОБА_5, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій розуміючи, що саме від його дій, як службової особи юридичної особи приватного права залежить можливість реалізації злочинного плану, спрямованого на заволодіння майна державного підприємства, шляхом відображення фіктивного надходження зерна пшениці в ДП «Полтавський КХП» для переробки, з метою сприяння вчиненню злочину та створення умов для реалізації злочинних намірів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у період з 24.12.2015 по 03.08.2016, більш точну дату встановити не виявилося можливим, будучи службовою особою ТОВ «Продзернопром», яка є афілійованою юридичною особою ОСОБА_7, перебуваючи на посаді директора вказаної юридичної особи, з корисливих мотивів, погодився на прохання ОСОБА_8 і проставляв власні підписи та відтиски печаток ТОВ «Продзернопром» на бланках товарно-транспортних накладних, які у подальшому передавав ОСОБА_8 ; розуміючи, що його компанія такого зерна не поставляла та знаючи, що відвантажене державним підприємством борошно виготовлено із зерна ДП «Полтавський КХП» та його контрагентів, ОСОБА_5 підписував листи на відвантаження борошна для подальшої передачі в державне підприємство.

ОСОБА_6, отримуючи листи компаній ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», видавав за власним підписом накази щодо відпуску борошна, яке отримано за результатами переробки зерна, що поставлялося вказаними компаніями, у тому числі й того, що фіктивно відображено в бухгалтерському обліку. Внаслідок чого, на підставі таких наказів, частина борошна, яка перероблена із зерна ДП «Полтавський КХП» і юридичних осіб (контрагентів) незаконно відвантажено компаніям ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» та у подальшому реалізовано ними.

Досудовим розслідуванням також встановлено, що кошти, які надходили на рахунки ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» від реалізації борошна, перераховані на банківські рахунки відкриті в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під виглядом поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, обготівковано та розподілено між співучасника злочину ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .

Посилаючись на вказані обставини, детектив зазначає, що директор ТОВ «Продзернопром» ОСОБА_5 вчинив видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, чим сприяв генеральному директору ДП «Полтавський КХП» ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у заволодінні зерном пшениці 2 А класу у кількості 1 093 670 кг, вартістю 5 632 400, 50 грн і 3 А класу у кількості 552 830 кг, вартістю 2 819 433 грн, шляхом фіктивного відображення надходження зерна пшениці від ТОВ «Продзернопром» у бухгалтерському обліку ДП «Полтавський КХП», внаслідок чого державному підприємству завдано шкоди на загальну суму 8 451 833, 50 грн.

24.05.2022 ОСОБА_5 вручене повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_5 має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, ОСОБА_5 із дружиною ОСОБА_9 має на праві спільної сумісної власності рухоме майно, а саме: автомобіль марки NISSAN, моделі ROGUE, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, придбаний 19.08.2020 (під час шлюбу).

Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, з метою забезпечення можливості призначення судом покарання у виді конфіскації майна, виникла необхідність у накладені арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 .

Доцільність розгляду клопотання без повідомлення підозрюваного та іншого власника майна, детектив обґрунтовує необхідністю забезпечення арешту майна, існуванням реальної загрози відчуження вказаного майна.

Також з метою збереження таємниці досудового розслідування детектив просив розгляд клопотання провести в закритому судовому засіданні.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали справи, встановив, що вони містять відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом тому, керуючись п. 4 ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 172, 222 КПК України, дійшов висновку про проведення розгляду даного клопотання у закритому судовому засіданні без виклику власника майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, та з оприлюдненням судового рішення в порядку ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень».

У судовому засіданні детектив ОСОБА_3 клопотання підтримав, з підстав викладених у ньому, просив задовольнити.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає можливій конфіскації. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

За змістом ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Так, частиною 1 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 цієї статті, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У ході розгляду клопотання встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016170000000334 від 08.07.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, у тому числі, за фактом того, що службові особи Державного підприємства «Полтавський КХП» (код за ЄРДПОУ 00952166), діючи за попередньою домовленістю між собою, групою осіб, шляхом внесення недостовірних відомостей до офіційних документів, заволоділи майном державного підприємства на загальну суму 14 796026,50 грн.

У межах цього кримінального провадження ОСОБА_5 24.05.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Вручення підтверджується підписами ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_10 про отримання повідомлення про підозру та пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного. Отже, відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні.

У судовому засіданні досліджені копії матеріалів, додані детективом до клопотання, на обґрунтування обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема: статут ДП «Полтавський КХП», затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 35 від 23.01.2014; наказ № 265-п від 09.12.2015, відповідно до якого ОСОБА_11 призначено на посаду Генерального директора ДП «Полтавський КХП» та контракт № 41 від 18.11.2015; наказ № 133-к від 10.11.2015 про переведення ОСОБА_12 на посаду начальника елеватора ДП «Полтавський КХП»; акт № 07-22/28 від 27.06.2018 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Полтавський КХП» за період з 01.12.2016 по 31.03.2018, відповідно до якого на ДП «Полтавський КХП» під час інвентаризації виявлено нестачу зерна пшениці та продуктів його переробки; протокол огляду від 26.02.2021 відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних та Державному реєстрі фізичних осіб, щодо ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» за 2015-2018 роки, які реєстрували податкові накладні з одних і тих самих ІР адрес; висновок судової товарознавчої експертизи № 19/13/1-18/СЕ/20 від 09.06.2020, яким встановлена вартість борошна та зерна, нестача яких виявлена під час інвентаризації на ДП «Полтавський КХП»; висновок судової економічної експертизи № СЕ-19-20/21475-ЕК від 06.10.2020, яким підтверджено нестачу зерна та готової продукції на ДП «Полтавський КХП»; протоколи допиту свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 ; протоколи огляду інформації про суб`єктів підприємницької діяльності, первинних бухгалтерських документів ДП «Полтавський КХП», руху коштів по рахунках, у тому числі ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», ОСОБА_7, ОСОБА_5 ; висновки судових почеркознавчих експертиз № 533/1 від 18.01.2022, № 531/1 від 02.12.2021 та № 532/1 від 19.01.2022; протоколи про результати проведення негласних слідих (розшукових) дій та інші матеріали.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_5, дослідження цих документів у сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання, що мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні, та що до їх вчинення може бути причетний ОСОБА_5, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України, що інкримінується ОСОБА_5, передбачає відповідальність у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).

Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.

Тобто, у випадку визнання винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, тому на переконання слідчого судді детектив довів необхідність арешту майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Встановлено, що 30.04.1992 зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_9, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_5 з 23.01.2008 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей реєстраційної картки ТЗ власником транспортного засобу автомобіля марки NISSAN, моделі ROGUE, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, придбаного 19.08.2020, є ОСОБА_9 .

Тобто, зазначене рухоме та нерухоме майно придбано ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у період шлюбу. Доказів того, що воно чи його частина є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка, матеріали справи не містять.

Зазначена у ч. 5 ст. 170 КПК України умова щодо можливості накладання арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання не передбачає можливості арешту майна інших осіб (окрім зазначених у цій нормі), в тому числі дружини підозрюваного.

У той же час, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України). Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном (ч. 1 ст. 67 СК України). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Разом з тим, згідно ч. 12 ст. 100 КПК України спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.

Положеннями ст. 183 ЦК України речі визначаються на подільні і неподільні. Зокрема, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей, які давали б підстави віднести автомобіль Nissan ROGUE до особистої власності ОСОБА_9, а також відомостей про визначення часток подружжя у праві власності на цей транспортний засіб та на зазначену вище квартиру, слідчий суддя позбавлений можливості їх визначати на етапі досудового розслідування, поза межами позовного провадження, через що обтяження майна вцілому є єдиним можливим, реальним та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження з метою можливого виконання конфіскації майна у випадку призначення такого виду покарання.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо способу арешту майна, який підлягає застосуванню, слідчий суддя враховує конкретні обставини провадження, а також пропорційність втручання в права та інтереси власника майна.

Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно (ч. 5 ст. 173 КПК України).

Слідчий суддя вважає доведеним існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, зазначене детективом у клопотанні, може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв`язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження.

Тому, враховуючи доведеність детективом наявності ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що заборона відчуження та розпорядження майном виправдає у цьому випадку ступінь втручання у право власності ОСОБА_5, ОСОБА_9 Негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу, що ОСОБА_9 не позбавлена права оскаржити судове рішення про арешт майна або звернутися із відповідним клопотанням в порядку ст. 174 КПК України.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо забезпечення конфіскації майна як виду покарання, таке втручання у право на власність є пропорційним, тому клопотання належить задоволенню.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», згідно якої ухвали про арешт майна у кримінальних провадженнях оприлюднюються в електронній формі не раніше дня їх звернення до виконання, тому з метою своєчасного оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на ініціатора клопотання обов`язок повідомити слідчого суддю про дату звернення цієї ухвали до виконання.

Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;

- автомобіль марки NISSAN, моделі ROGUE, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, із забороною відчуження та розпорядження цим майном.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Зобов`язати детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 невідкладно повідомити слідчого суддю про дату звернення до виконання цієї ухвали.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1