Документ № 105252483

Справа № 991/366/22

Провадження 2/991/1/22

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2022 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючого судді Михайленко В.В., суддів Мойсака С.М., Хамзіна Т.Р.,

за участю секретарів судового засідання Фінько Ю.В., Будкової В.О.,

представників позивача - прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Панченко О.О., Демківа Д.М., Ткача І.М.,

відповідача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представників відповідачів - адвокатів Деледивки С.Г., Лошакова Д.С., Горгіладзе М.С.,

Козаченко Т.А.,

третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)

у справі за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора

до ОСОБА_3, ОСОБА_1,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2

про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів у сумі 5 721 326,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

І. Суть справи

1.1.Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі Позивач) звернулася до Вищого антикорупційного суду з позовом до ОСОБА_3 (далі Відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі Відповідач-2) про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів.

1.2.У позовній заяві прокурор просить визнати необґрунтованими активи вартістю 6 746 863 грн, а саме:

-квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 142,3 кв м (далі - Об`єкт нерухомості, квартира)

-транспортний засіб марки «TOYOTA» моделі «LAND CRUISER 200», 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 (далі - Автомобіль)

та стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави грошові кошти, використані для придбання необґрунтованих активів, які не могли бути набуті за рахунок його законних доходів, у сумі 5 721 326,00 грн.

1.3.Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 31.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Одночасно з відкриттям провадження Судом були вирішені заявлені Позивачем клопотання. Зокрема, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 .

1.4.Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

ІІ. Стислий виклад позицій учасників справи

2.1. Позивач зазначає, що ОСОБА_3 Указом Президента України від 15.06.2012 № 394/2012 призначений на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області строком на п`ять років, а Указом Президента України від 19.12.2018 № 429/2018 - на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області безстроково. Таким чином, відповідно до положень пп. «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» Відповідач-1 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Під час вжиття заходів щодо виявлення необґрунтованих активів з`ясовано факт набуття у власність тещею Відповідача-1 - ОСОБА_1 - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а також установлено набуття у власність батьком Відповідача-1 - ОСОБА_4 транспортного засобу марки «TOYOTA» моделі «LAND CRUISER 200», 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 .

Позивач стверджує, що вказані активи були набуті за дорученням ОСОБА_3 з метою його подальшого фактичного використання та розпорядження. На підтвердження своєї позиції Позивач посилається на такі обставини:

- договір купівлі-продажу квартири від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності укладала дружина Відповідача-1 - ОСОБА_2 . Остання також займалася оформленням правовстановлюючих документів на Об`єкт нерухомості та вчиненням супутніх дій на підставі довіреності від 18.11.2019;

- електронні перепустки для доступу на територію двору та житлового будинку, в якому розташована квартира, були оформлені на ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ;

- дружиною Відповідача-1 також були оформлені перепустки для доступу до паркомісць на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- виписки, надані АТ «КБ «Приватбанк», АТ «Альфа банк», АТ «Універсал Банк», підтверджують використання протягом 2020-2021 років Відповідачем-1 своїх банківських карток у терміналах та банкоматах, розташованих неподалік Об`єкта нерухомості, а також оплату ним комунальних послуг та сплату оренди машиномісця за адресою Об`єкта нерухомості;

- Відповідач-1 отримує послуги доступу до мережі «Інтернет» за адресою розташування Об`єкту нерухомості від провайдера ТОВ «Стрім Юкрейн»;

- автомобіль з д.н.з. НОМЕР_2, що належав Відповідачу-1 в період з 04.04.2020 до 20.11.2020, та автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER 200», який є предметом позову, в період з 24.11.2020 до 30.09.2021 майже щоденно зранку або в першій половині дня та ввечері або вночі проїжджав камери, які розташовані на перетині вулиць Митрополита Василя Липківського та Кудряшова або вулиць Солом`янської та Генерала Шаповала (Механізаторів).

Позивач стверджує, що можливість придбання Відповідачем-2 Об`єкта нерухомості за рахунок власних грошових коштів викликає обґрунтовані сумніви. Зазначає, що сукупний дохід від проданого нею нерухомого майна (дві квартири у Тернополі та квартира у Києві) за період з 2006 по 2019 роки склав 2 153 480 грн. Згідно з інформацією ДФС України всього за 1998-2020 роки ОСОБА_1 отримала дохід на загальну суму 1 095 455 грн, після утримання податків - 920 182,20 грн. Натомість вартість Об`єкта нерухомості склала 4 629 163,00 грн.

Позивач стверджує, що можливість придбання ОСОБА_4 Автомобіля вартістю 2 100 000,00 грн за рахунок власних грошових коштів викликає обґрунтований сумнів. За даними податкової звітності за період з 1998 по 2020 роки ОСОБА_4 отримав сукупний дохід у розмірі 1 821 315 грн без врахування витрат на проживання.

Відповідно до даних щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік активи Відповідача-1 та його дружини складались з внесків до Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України у розмірі 273 431,00 грн та готівкових коштів у розмірі 480 000,00 грн. Згідно з відомостями щорічної декларації Відповідача-1 за 2019 рік його доходи становили 904 359 грн, доходи дружини ОСОБА_2 за цей період становили 1 197 265,00 грн. При цьому станом на 31.12.2019 грошові активи подружжя становили: готівкові кошти та кошти на банківських рахунках - 1 664 142 грн та внески в Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України - 318 209 грн.

Таким чином, сукупний розмір законних доходів подружжя ОСОБА_29 на дату набуття активу - Об`єкту нерухомості, які могли бути використані, становить 2 581 624,00 грн. Відтак різниця між вартістю активу - Об`єкту нерухомості (4 646 863 грн) та максимально можливими законними доходами без врахування витрат на проживання (2 581 624 грн) становить 2 065 239 грн.

Згідно з відомостями щорічних декларацій сукупний розмір законних доходів подружжя ОСОБА_29 на 20.11.2020 (дату набуття другого активу - автомобіля) становив 2 785 265 грн. А загальна сума витрат з огляду на відомості з банківських рахунків подружжя за період з 01.01.2020 по 20.11.2020 становила 1 759 728 грн. Таким чином, на думку Позивача, станом на 20.11.2020 максимальний розмір законних доходів подружжя ОСОБА_29 становив 1 025 537 грн.

З урахуванням зазначеного, Позивач стверджує, що різниця між вартістю набутих активів (Об`єкт нерухомості та Автомобіль) та максимально можливими законними доходами становить 5 721 326 грн, що свідчить про їх необґрунтованість у відповідності до положень ч. 2 ст. 290 ЦПК України.

2.2. Представник відповідачів адвокат Деледивка С.Г. заперечує проти задоволення позову, вказуючи на такі обставини.

Вартість автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER 200» у розмірі 2 100 000,00 грн складає суму, яка не перевищує дохід відповідача ОСОБА_3 за два поточні роки. За твердженням адвоката, зазначені в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, дані щодо доходів, достатні для придбання автомобіля такої ж або більшої вартості, ніж складає предмет позову. Відтак відсутні передбачені законом ознаки необґрунтованого активу.

При визначенні сукупного законного доходу ОСОБА_4 не були враховані доходи, отримані ним при відчуженні нерухомого майна. Так, протягом 2006-2013 років батьком Відповідача-1 були отримані грошові кошти:

-785 652,00 грн за продаж садового будинку (договір купівлі-продажу від 15.03.2013);

-289 754,00 грн за продаж земельної ділянки (договір купівлі-продажу від 15.03.2013);

-372 356,00 грн за продаж земельної ділянки (договір купівлі-продажу від 18.03.2006).

Отримані від продажу об`єктів нерухомості грошові кошти були конвертовані в іноземну валюту (долари США), а відтак внаслідок законних доходів ОСОБА_4 з урахуванням зміни офіційного курсу гривні станом на 2020 рік було достатньо для придбання автомобіля.

Батько Відповідача-1 має іншу сім`ю і разом з дружиною та її сином ОСОБА_6 ведуть спільне господарство. У власності їх сім`ї знаходився автомобіль «TOYOTA HIGHLANDER» 2011 року випуску, оформлений на ОСОБА_6 14.09.2021 вказаний автомобіль був проданий, а кошти від його продажу були використані для купівлі 09.10.2021 іншого авто - VOLVO XC90, про який зазначено в позові.

У зв`язку з незручністю при використанні автомобілем ОСОБА_4 помінявся з сином - Відповідачем-1 транспортними засобами, внаслідок чого автомобілем марки «TOYOTA LAND CRUISER 200» фактично користувався Відповідач-1.

Представник також наголошує на порушенні Позивачем норм діючого законодавства при підготовці позовних матеріалів, які, на його думку, виразилися у такому:

1)недопустимості доказів щодо даних з камер спостережень, оскільки вони були отримані не шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

2)порушення порядку проведення моніторингу способу життя судді, порядку повідомлення Вищої Ради Правосуддя щодо таких дій;

3)отримання відомостей щодо місця проживання та контроль переміщення судді внаслідок фактичного здійснення НСРД без відповідного порушення кримінальної справи та їх санкціонування.

Представник також не погоджується з доводами Позивача, що, укладаючи договір купівлі-продажу Об`єкта нерухомості від імені Відповідача-2, ОСОБА_2 діяла фактично по дорученню Відповідача-1. Вона є дочкою Відповідача-2, а відтак діяла саме в інтересах останньої.

Разом з тим, Відповідач-1 визнає факт користування Об`єктом нерухомості, однак категорично заперечує право розпорядження ним. Також представник стверджує, що таке користування здійснювалося виключно з метою нагляду за майном і сукупно не перевищувало 183 дні в 2020 році, що не давало підстав відображати таке право користування в своїй щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Щодо законності набуття Об`єкту нерухомості Відповідачем-2, представник зазначає, що її законні доходи складаються з:

-доходів отриманих за період з 1998 по 2019 роки, які одразу конвертувалися в іноземну валюту (долари США) та станом на 2019 рік склали 1 578 587 грн;

-доходу від продажу 18.12.2019 частини квартири у м. Києві в сумі 1 091 355 грн;

-доходу від продажу 16.10.2018 квартири сина у м. Тернопіль у сумі 910 625 грн, які були залишені в її розпорядженні;

-фінансової допомоги від сина в сумі 700 доларів США на місяць;

-доходу від продажу 14.08.2006 квартири у м. Тернопіль у сумі 151 500,00 грн;

-доходу від продажу 15.06.2017 транспортного засобу в сумі 50 000,00 грн.

Крім того, Відповідач-2 двічі перебувала у шлюбі, а після розірвання залишилася фінансово забезпеченою.

Зважаючи на викладене, представник стверджує про фінансову спроможність придбання квартири з меблями вартістю 4 646 863,00 грн ОСОБА_1 .

2.3. Представник Відповідача-1 адвокат Лошаков Д.С. підтримує позицію представника ОСОБА_7 . Додатково зазначає, що прокурором не доведені обставини розпорядження активами, оскільки періодичне використання об`єкта нерухомості та транспортного засобу не тотожне праву розпорядження. Стверджує про порушення порядку збору доказів з огляду на відсутність у Цивільному процесуальному кодексі України встановленої процедури збору таких доказів. Зазначив, що єдиний допустимий порядок збору доказів передбачений Законом України «Про судоустрій та статус суддів», який передбачає, що моніторингу способу життя судді має передувати відповідне повідомлення Вищої ради правосуддя. Оскільки збір доказів мало проводити Національне агентство з питань запобігання корупції, всі додані до позовної заяви докази є недопустимими в силу ч. 1 ст. 78 ЦПК України.

2.4. Представник Відповідача-1 адвокат Горгіладзе М.С. підтримує позицію інших представників та зауважує, що доходи та майновий стан ОСОБА_1 дозволяли їй придбати квартиру, а ОСОБА_4 - придбати автомобіль. Також зазначає про відсутність доказів можливості здійснення ОСОБА_3 дій, тотожних праву розпорядження

2.5. Представник відповідачів адвокат Козаченко Т.А. вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Стверджує, що суддя є спеціальним суб`єктом з додатковими гарантіями щодо перевірки майнового стану якого встановлено спеціальні процедури. Вказує на порушення порядку збирання доказів, зокрема, моніторингу способу життя судді, оскільки не було повідомлено ВРП та не були відібрані пояснення у самого суб`єкта декларування. Також посилається на фінансову можливість ОСОБА_1 придбати Об`єкт нерухомості та право надати її у користування дочці та її сім`ї. Водночас ОСОБА_3 права розпорядження об`єктом нерухомості не має.

2.6. Відповідач ОСОБА_1 підтримує позицію своїх представників. Додатково зазначає, що власником Об`єкту нерухомості є саме вона, квартира придбана спеціально під її потреби - близькість до залізничного вокзалу, до поліклініки (оскільки це обумовлено станом її здоров`я), невисокий поверх тощо. Обмін довіреностями з донькою є звичною практикою. Кошти, витрачені на купівлю Об`єкта нерухомості, пройшли процедуру фінансового моніторингу та належали саме їй.

2.7. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 заперечує проти задоволення позову. Зазначає про очевидність факту проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо судді ОСОБА_3 та щодо неї як адвоката, які не були санкціоновані в передбаченому законодавством порядку, а їх результати не можуть бути використані як доказ у цивільному судочинстві. ОСОБА_3 не має жодного юридичного зв`язку з Об`єктом нерухомості, оскільки відсутня юридична можливість розпорядження (договір доручення та/або довіреність). Натомість вказана квартира придбана Третьою особою від імені ОСОБА_1, для неї та за її грошові кошти. При цьому Третя особа не заперечує факт догляду за квартирою під час перебування матері у м. Тернопіль.

Під час укладання договору купівлі-продажу Об`єкту нерухомості уповноважені суб`єкти - ПуАТ «КБ «Акордбанк», АТ «Райффайзен банк Аваль» та нотаріус - здійснювали процедуру фінансового моніторингу походження коштів на придбання такого об`єкту у відповідності до чинного законодавства.

Стверджує, що протягом 2007-2012 років вона проживала з матір`ю і фінансово підтримувала її, і це має бути враховано на користь позиції про наявність у ОСОБА_1 необхідної на купівлю квартири суми грошей.

Автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER 200» дійсно перебував у користуванні її чоловіка - Відповідача-1, оскільки останній віддав в користування батька свій автомобіль - Audi A6, 2012 року.

Зазначає про політичний тиск та пов`язує звернення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з позовною заявою до суду з обранням ОСОБА_3 на адміністративну посаду голови Васильківського міськрайонного суду Київської області та його професійною діяльністю як судді.

Крім того, не погоджується з визначенням ОСОБА_1 відповідачем, оскільки у випадку задоволення позову жодного обов`язку на неї не покладається. У зв`язку з цим ОСОБА_1 є неналежним відповідачем.

2.8. Відповідач ОСОБА_3 в жодне судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, д овідки про доставку електронних листів з повістками про виклик у судові засідання, телефонограми, наявні в матеріалах справи. Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Крім того, Відповідач-1 був представлений декількома представниками з належним чином посвідченими повноваженнями. Зважаючи на диспозитивність процесу та перекладання тягаря доказування у цій категорії справ на відповідача, Суд вчинив всі необхідні дії для можливості Відповідача-1 реалізувати свої права, зокрема брати участь у судовому засіданні, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Закінчуючи з`ясування обставин і перевірку їх доказами, Судом поставлене на обговорення питання про необхідність участі самого Відповідача-1 в судовому засіданні, на що представники вказали про узгоджену з ним позицію щодо відсутності такої потреби.

ІІІ. Заяви, клопотання учасників провадження

3.1.Представник Позивача у судовому засіданні 12.04.2022 заявила клопотання про продовження підготовчого провадження. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12.04.2022 клопотання задоволено частково та продовжено підготовче провадження до 19.04.2022.

3.2.Представник Позивача 12.04.2022 подав клопотання про витребування доказів у ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК». Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19.04.2022 клопотання задоволено.

3.3.Представник ОСОБА_8 27.04.2022 заявив клопотання про продовження підготовчого провадження. Представник ОСОБА_7 заявив клопотання про розгляд цивільної справи у закритому судовому засіданні та про допит свідків. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27.04.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про продовження підготовчого провадження; частково задоволено клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні і прийнято рішення про розгляд цивільної справи у закритому судовому засіданні в частині дослідження обставин, що становлять охоронювану законом таємницю; задоволено клопотання про допит свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6

3.4.Під час розгляду справи задоволені клопотання представників сторін про долучення доказів.

3.5.Представник ОСОБА_9 заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з відсутністю у прокурора Панченко О.О. повноважень на звернення з позовною заявою. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10 травня 2022 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

3.6.Представник Козаченко Т.А. подала клопотання про постановлення окремої ухвали суду, посилаючись на зневажливе ставлення представника Позивача до відповідача ОСОБА_3, акцентуючи увагу саме на його посаді судді. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2022 року у задоволенні клопотання представника про постановлення окремої ухвали відмовлено.

IV.Процесуальні дії у справі. Розгляд справи у розумний строк

4.1.У підготовчому засіданні Судом були вирішені питання та вчинені процесуальні дії, передбачені ст. 197 ЦПК України, виконані завдання, визначені ст. 189 ЦПК України, вирішені інші питання, які є предметом розгляду в підготовчому судовому засідання.

4.2.Відповідно до ч. 2 ст. 210 ЦПК України Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. При розгляді цієї справи з урахуванням її особливостей Суд вийшов за межі цього строку.

4.3.Так, поняття розумних строків розгляду справи в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нетотожне (неідентичне) поняттю процесуальних строків в національних системах права. Європейський Суд з прав людини оцінює «розумність» тривалості провадження з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявника та інші.

4.4.Підготовче судове засідання було призначено на 28 лютого 2022 року. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Воєнний стан був продовжений затвердженими Парламентом Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 на 30 діб, від 19.04.2022 № 7300 на 30 діб, від 18.05.2022 № 7389 строком на 90 діб - до 23.08.2022 року.

4.5.Статтею 11 ЦПК України передбачено, що Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

4.6.За обставин повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, тимчасової окупації частини території України, в тому числі частини Київської області, Суд чотири тижні був позбавлений можливості проводити судові засідання з дотриманням положень про суб`єктний склад учасників справи. З урахуванням введеного в країні воєнного стану, а також перебування відповідача ОСОБА_1, представника відповідачів Козаченко Т.А. та третьої особи ОСОБА_2 за межами України, численних клопотань про відкладення розгляду справи, Суд зміг провести підготовче судове засідання лише 12.04.2022, а розпочати судовий розгляд - 27.04.2022. У подальшому Судом були створені умови для безпосередньої участі в судовому засіданні Відповідача-2, Третьої особи та представника відповідачів адвоката Козаченко Т.А. в режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів (ухвали Вищого антикорупційного суду від 10.05.2022, 16.05.2022, 19.05.2022). Зважаючи на значну кількість учасників (представник Позивача, Відповідач-2, чотири представники відповідачів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору), різницю у часі з країною перебування адвоката Козаченка Т.А. та її прохання не призначати судові засідання кожного дня у зв`язку зі станом здоров`я, Суд, призначаючи дати, час і тривалість судових засідань, враховував думку та технічні можливості таких учасників.

4.7.Дотримання Судом процесуального тридцятиденного строку для проведення судового розгляду також не виявилося можливим у зв`язку зі складністю справи (практика у справах про визнання активів необґрунтованими лише формується), значним обсягом поданих учасниками матеріалів та систематичними клопотаннями представників відповідачів про надання часу для підготовки до наступних етапів судового провадження.

4.8.Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства. Завданням цивільного судочинства, в свою чергу, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

4.9.Відтак, незважаючи на вихід Суду за межі визначеного законом процесуального строку для розгляду цивільної справи, її розгляд відбувся в розумний строк із забезпеченням прав учасників процесу.

V.Заслухавши учасників, дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази, Суд дійшов таких висновків

5.1.У багатьох країнах створені умови для цивільної конфіскації активів поза межами кримінального провадження, а прийняття спеціального законодавства з цього приводу рекомендовано на міжнародному рівнях низкою організацій та міжнародних договорів. Про це також зазначається в Рекомендаціях групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) від 20.06.2003: країни можуть розглянути можливість вжиття заходів, якими дозволяється конфіскація таких доходів або засобів без кримінального засудження або якими вимагається від правопорушника підтвердити законне походження власності, що інакше підлягає конфіскації, тією мірою, наскільки це відповідає принципам їх національного законодавства.

5.2.Для національного права визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави (цивільна конфіскація) є новою процедурою. Так, 28 листопада 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», яким запроваджено актуальну правову процедуру. Сучасна українська модель визнання активів необґрунтованими має іноземне походження і подвійну природу. Вона увібрала в себе окремі елементи двох відомих сучасному правовому полю видів конфіскаційних заходів - конфіскація без обвинувального вироку суду (non conviction based forfeiture) та механізм необґрунтованих активів (unexplained wealth mechanism).

5.3.Актуальна процедура цивільної конфіскації не є частиною кримінального судочинства та не має карального характеру. Вона втілює елементи цивільного права, є видом цивільно-процесуальних відносин, має превентивний і компенсаційний характер та спрямована на відшкодування шкоди, заподіяної державі, і стягнення необґрунтовано набутого майна або його вартості. Процедура конфіскації у цивільному провадженні не випливає з обвинувального вироку або процесу його ухвалення і, таким чином, не кваліфікується як покарання, а є засобом контролю за користуванням майном у контексті статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

5.4.Прозорість доходів та іншого майна осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування випливає з закріпленого обов`язку декларувати свої доходи та обґрунтовувати законність їх походження. Чітка регламентація отриманих доходів, майна та фінансових зобов`язань забезпечує дотримання основних антикорупційних вимог та обмежень особами, що обіймають відповідальне та особливо відповідальне становище. З огляду на загальні інтереси суспільства держава здійснює контроль за прозорістю доходів та іншого майна посадових осіб. Якщо зазначені обов`язки порушуються, держава має повноваження стягнути активи в державний бюджет. Механізм визнання активів необґрунтованими є цивілістичним правовим інструментом: держава здійснює контроль за належним користуванням майном відповідно до загальних інтересів суспільства без звинувачення посадової особи у вчиненні будь-яких правопорушень. При чому стягнення стосується лише тих активів, законність володіння якими особа не може належно обґрунтувати, тобто за звичайних обставин вона не мала б володіти ними, а тому її право не порушується.

5.5.Специфікою законодавчого регулювання цивільної конфіскації є те, що у процесуальній нормі закріплена презумпція необґрунтованості активів: суд визнає необґрунтованими активи, якщо на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті на законній підставі. Ця презумпція є спростовною, в процесі судового розгляду тягар доказування перекладається на відповідача, в якого виникає обов`язок довести законність набуття активу або спростувати зв`язок з цим активом чи його необґрунтованість. Наявність спростовних презумпцій доповнює обмеження та заборони (суміщення, отримання неправомірної вигоди, подарунків), встановлені законом для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

5.6.Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні справи за позовом про визнання активів необґрунтованими з`ясуванню підлягають такі обставини:

1)чи має суб`єкт, який за твердженням позивача набув необґрунтовані активи, статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

2)чи поширюються на активи, про необґрунтованість яких стверджує позивач, положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів»;

3)чи наявний зв`язок активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

4)чи відбулося набуття особою активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, а саме:

(а) особою, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпосередньо у власність

(b) іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що

(і) таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,

або

(ii) особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

5)чи можливо на підставі поданих доказів встановити, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів були набуті за рахунок законних доходів;

6)чи відповідають заявлені позивачем об`єкти ознакам активу у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України в контексті різниці між їх вартістю і законними доходами особи;

7)чи є сукупність доказів позивача більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідача.

5.7.Щодо статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

5.7.1.Відповідно до ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Отже, при зверненні до суду з відповідним позовом безпосереднім або опосередкованим суб`єктом, щодо активів якого ставляться ці питання, є особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

5.7.2.Відповідно до пп. «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» судді відносяться до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

5.7.3.З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Указом Президента України від 15 червня 2012 року № 394/2012 ОСОБА_3 призначено на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області строком на п`ять років (т. 1, а.с. 36). Указом Президента України від 19 грудня 2018 року № 429/2018 ОСОБА_3 призначено на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області безстроково (т. 1, а.с. 37).

5.7.4.Отже, будучи суддею Васильківського міськрайонного суду Київської області, Відповідач-1 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і щодо його активів за наявності передбачених законом умов може застосовуватися інструмент визнання активів необґрунтованими і стягнення їх у дохід держави.

5.8.Щодо поширення на активи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів»

5.8.1.Відповідно до ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів». Зазначений закон набрав чинності 28.11.2019.

5.8.2.Для цілей глави 12 ЦПК України термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України). Під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).

5.8.3.Активами, щодо необґрунтованості яких вирішується питання, Позивач зазначає:

-квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 142,3 кв м та

-транспортний засіб марки «TOYOTA» моделі «LAND CRUISER 200», 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 .

5.8.4 .З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 21.12.2019 між ТОВ «РЕК Альфа» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець), від імені якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_2, був укладений договір купівлі-продажу (т. 1, а.с. 127-128, 195-196, т. 3, а.с. 7-8). Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Продавець продає (передає у власність), а Покупець купує (приймає у власність) квартиру АДРЕСА_2 . Договірна ціна нерухомого майна відповідно до договору становила 4 629 163,00 грн (чотири мільйони шістсот двадцять дев`ять тисяч сто шістдесят три гривні 00 копійок).

5.8.5.За приписами ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

5.8.6.Як підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 21.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. проведена державна реєстрація об`єкта нерухомого майна - квартири загальною площею 142,3 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 131, 197).

5.8.7.Щодо набуття другого активу, то на підставі Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8047/2020/2307537 від 20.11.2020 ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) придбав у ОСОБА_11 транспортний засіб марки «TOYOTA», модель «LAND CRUISER 200», 2018 року випуску, VIN НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 384-385). Відповідно до п. 3.1 вказаного Договору ціна транспортного засобу склала 2 100 000,00 грн (два мільйони сто тисяч гривень 00 копійок). Вказаний автомобіль був зареєстрований 24.11.2020 з державним реєстраційним номером НОМЕР_5 за ОСОБА_4 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_4 : реєстраційна картка ТЗ, т. 1, а.с. 383).

5.8.8.У подальшому на підставі договору дарування від 16.08.2021 зазначений автомобіль був безоплатно переданий ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 348) та 17.08.2021 зареєстрований з державним реєстраційним номером НОМЕР_6 за Відповідачем-1 (реєстраційна картка ТЗ, т. 1, а.с. 382).

5.8.9.За таких обставин на заявлені активи поширюється темпоральний і змістовний критерій застосування законодавства про визнання активів необґрунтованими та стягнення в дохід держави.

5.9.Щодо зв`язку активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави

5.9.1.За приписами абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

5.9.2.Чинне законодавство не розкриває поняття «зв`язок особи з активом», щодо якого ставиться питання про його необґрунтованість, не визначає критеріїв такого зв`язку. Разом з тим, в світлі обставин цієї справи мова йде про конкретні речі матеріального світу - об`єкт нерухомості і транспортний засіб. Отже, при визначенні зв`язку активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, необхідно дослідити правову або фактичну пов`язаність цієї особи з відповідними речами.

5.9.3.Як підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, особою, за якою зареєстроване право власності на Об`єкт нерухомості, є теща ОСОБА_3 - ОСОБА_1 . Вона є матір`ю ОСОБА_12 (актовий запис про народження № 6 від 24.09.1986, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; т. 1, а.с. 65). 29 вересня 2012 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2 (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00033884319 від 25.11.2021; т. 1, а.с. 67-68). При цьому Відповідач-1 користується Квартирою та використовує на підставі оренди два паркомісця в житловому комплексі, де вона розташована, сплачує комунальні послуги та послуги інтернет-зв`язку.

5.9.4.В свою чергу, особою, за якою зареєстроване право власності на Транспортний засіб з моменту його придбання (20.11.2020) до моменту відчуження (16.08.2021) був батько ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (актовий запис про народження № 90 від 20.06.1984, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; т. 1, а.с. 63). Як підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, Відповідач-1 користувався зазначеним автомобілем, а з 16.08.2021 набув на нього право власності.

5.9.5.Отже, зв`язок активів, про необґрунтованість яких стверджує Позивач, з Відповідачем-1 (особою, уповноваженою на виконання функцій держави) є очевидним.

5.10.Щодо набуття активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України

5.10.1.У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України під "набуттям активів" слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Тобто мова йде про прямий (безпосередній) або опосередкований (через інших осіб) спосіб набуття активів.

5.10.2.Впровадження процедури цивільної конфіскації пов`язане з суспільною вимогою щодо викорінення незаконних практик в діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, спрямованих на отримання не передбачених законом доходів при виконанні своїх обов`язків. Нормативно закріплена можливість звернення з позовом до інших осіб та врахування законодавцем опосередкованого способу набуття активів в цілях цивільної конфіскації є по суті відповіддю на відому і доволі поширену практику, коли службовці приховують доходи шляхом фіктивної реєстрації цих доходів на своїх друзів або родичів.

5.10.3.В питанні опосередкованого способу набуття активів нормативна конструкція має альтернативний характер - доведенню підлягає один із передбачених фактів:

?набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

АБО

?особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними

5.10.4.В світлі такої регламентації, Суд відхиляє доводи представників відповідачів і Третьої особи про те, що ці обставини мають бути доведені у сукупності.

5.10.5.Як встановлено під час судового розгляду і не заперечувалося сторонами, в цій справі Відповідач-1 не був безпосереднім набувачем активів, про необґрунтованість яких стверджує Позивач. Власником Об`єкту нерухомості є теща Відповідача-1 (пункт 5.9.3 цього Рішення), а власником Транспортного засобу первісно був батько Відповідача-1 (пункт 5.9.4 цього Рішення).

5.10.6.Оскільки в цій справі має місце факт набуття активів у власність іншими фізичними особами, суд має встановити:

?чи здійснювалося таке набуття за дорученням Відповідача-1

АБО

?Відповідач-1 може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

5.10.7.Ця справа є першим випадком застосування в національній практиці правової процедури визнання активів необґрунтованими, коли держава стверджує, що необґрунтовані активи були набуті третіми особами. Це зумовлює необхідність судового тлумачення понять «за дорученням» та «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними» саме в цілях визнання активів необґрунтованими.

5.10.8.Термін «за дорученням», використаний у п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, відмінний від визначених цивільним законодавством відносин довірителя і повіреного. Для визнання наявності певної домовленості учасників на здійснення відповідних дій (зокрема, набуття активу за дорученням) може бути достатнім встановлення наміру особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, погодити (скоординувати) поведінку набувача активу для подальшого його набуття у власне користування. При оцінці факту набуття активів за дорученням у справах про визнання активів необґрунтованими, слід брати до увагу саму ідею і природу відповідного провадження - держава через заявлений позов презюмує, що суб`єкт декларування в порушення свого обов`язку дотримання прозорості статків набуває активи через третіх осіб. Відповідно, очікувати або вимагати наявності в матеріалах таких проваджень доручень, оформлених відповідно до вимог цивільного законодавства, абсурдно з огляду на те, що цей суб`єкт намагається приховати набуття цих активів (через це, в тому числі, користується «послугами» третіх осіб на їх придбання). За таких обставин вчинення дії «за дорученням» у розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України може бути встановлене із сукупності вторинних ознак, які дозволяють дійти висновку, що третя особа діяла в інтересах суб`єкта декларування, а суб`єкт декларування, в свою чергу, отримує вигоду від набутого активу.

5.10.9.Інша умова опосередкованого набуття активу третьою особою являє собою складну конструкцію «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження» особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Оскільки процедура визнання активів необґрунтованими за цією умовою базується на презумпції, що зареєстроване право власності на третю особу є формальним, а фактичним власником є суб`єкт декларування, не можна вимагати підтвердження здійснення ним права розпорядження в класичному розумінні.

Тим більше, що на законодавчому рівні відсутня унормована дефініція права розпорядження як однієї із правомочностей права власності. В теорії право розпорядження - можливість самостійно вирішувати юридичну й фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад продати, подарувати, передати за заповітом майно).

При регламентації інституту цивільної конфіскації мова йде не про право розпорядження як таке, а про тотожність йому вчинюваних по відношенню до активу дій, які можуть вчинятися як прямо так і опосередковано (в тому числі як і набуття активу - через третю особу з подальшим оформленням на себе або членів своєї сім`ї або без такого). Також слід підкреслити, що для встановлення за цим критерієм умови набуття активів у власність третьою особою в інтересах відповідача, не має значення, чи здійснював він щодо активу відповідні дії, важливим є встановлення самої можливості їх вчинення. У справах про визнання необґрунтованими активів суд також повинен встановити, чи може (або міг) суб`єкт декларування контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності (п. 14 Роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року N 3).

Можливість суб`єкта декларування прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, охоплює значне коло факторів:

-користування активом, в тому числі без оформлення правових відносин між власником та суб`єктом декларування;

-систематичність, тривалість, спосіб, обсяг та зміст користування активом суб`єктом декларування (при чому таке користування не обов`язково має бути постійним або безперервним);

-наявність між власником та суб`єктом декларування родинних, дружніх або інших зв`язків, відносин підпорядкування тощо;

-придбання активу за дорученням та/або в інтересах особи, яка не зазначена його власником (пункт 5.10.8 цього рішення);

-здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням витрат, пов`язаних з утриманням активу;

-здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням правочинів, пов`язаних з ефективним використанням активу;

-поліпшення властивостей активу або підлаштування умов його використання під власні потреби;

-можливість суб`єкта декларування визначати користування активом іншими особами (наприклад, членами своєї сім`ї);

-можливість суб`єкта декларування відмовитися від активу;

-можливість суб`єкта декларування впливати на долю активу, в тому числі шляхом надання відповідного доручення власнику тощо.

Будь-який із зазначених критеріїв як окремо так і в сукупності з іншими може свідчити про спроможність особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вчиняти щодо активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, якщо ця особа здійснює усвідомлений вольовий акт. Без волі особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вчинення таких дій неможливе. Вольовий компонент визначає динаміку відносин особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з активом, необґрунтованість якого презюмується.

Отже, дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження в сенсі визнання активів необґрунтованими, повинні трактуватися ширше передбаченої ст. 316 ЦК України складової права власності.

5.10.10.Оскільки зв`язок активів, власниками яких є інші особи, з Відповідачем-1 встановлений (пункт 5.9 цього Рішення), Суду необхідно проаналізувати зміст цього зв`язку в контексті їх набуття за дорученням ОСОБА_3 та/або наявності у нього реальних чи потенційних можливостей розпорядження цими активами.

5.10.11.Щодо Об`єкту нерухомості

Позивач стверджує, що Об`єкт нерухомості був набутий Відповідачем-2 за дорученням Відповідача-1 та з подальшим розпорядженням цим об`єктом. Представники відповідачів та Третя особа не заперечують факт користування ним, стверджуючи однак, що таке користування не створювало обов`язку декларування.

Для визначення відповідності/невідповідності Об`єкту нерухомості критеріям необґрунтованості набуття Судом досліджені представлені сторонами докази, а саме:

-лист ТОВ «Рек Альфа» від 19.05.2021 № 19/05/21, відповідно до якого квартиру АДРЕСА_2, було продано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, підприємство надало ОСОБА_1 в оренду: машиномісце № НОМЕР_7 та машиномісце № НОМЕР_8 - розташоване в підземному паркінгу будинку АДРЕСА_3 (т. 1, а.с. 125-126);

-договір купівлі-продажу від 21.12.2019, відповідно до п. 1 якого ТОВ «Рек Альфа» (Продавець) передає, а ОСОБА_1, від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2, приймає квартиру АДРЕСА_2, і сплачує за неї ціну, визначену цим договором (т. 1, а.с. 127-128, 195-196);

-акт приймання-передачі до Договору купівлі-продажу квартири від 21.12.2019, відповідно до якого ТОВ «Рек Альфа» (Продавець) продає (передає у власність), а ОСОБА_1, від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2, купує (приймає у власність) квартиру АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 129);

-заява від 21.12.2019, відповідно до якої ОСОБА_2, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_1, стверджує, що станом на 21.12.2019 остання в шлюбі не перебуває та ні з ким не проживає однією сім`єю без укладання шлюбу. Грошові кошти, за які ОСОБА_1 купує квартиру АДРЕСА_2, є її особистою приватною власністю (т. 1, а.с. 130);

-договір купівлі-продажу від 21.12.2019, відповідно до п. 1 якого ТОВ «Рек Альфа» (Продавець) продав, а ОСОБА_1, від імені якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_2, придбала рухоме майно (меблі, побутову техніку, обладнання та інше рухоме майно), що знаходиться та/або встановлено в квартирі АДРЕСА_2 . Продаж вчинено за ціною 17 700,00 грн (т. 1, а.с. 132-133);

-договір від 23.12.2019 № 1450 оренди (найму) нежитлового приміщення, а саме машиномісця в підземному паркінгу № НОМЕР_7, розташованого в будинку АДРЕСА_3, укладений між ТОВ «Рек Альфа» (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) з додатками та додатковими угодами (т. 1, а.с. 136-144). Відповідно до п. 3.1. Договору загальний розмір місячної орендної плати за Приміщення («Орендна плата») становить: з дати початку оренди до 30.06.2020 включно - 4 083,33 грн, крім того ПДВ - 816,67 грн, разом - 4 900,00 грн; з 01.07.2020 до дати закінчення оренди включно місячна орендна плата становить еквівалент 300,00 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, визначеним НБУ на 15 число календарного місяця, в якому Орендар зобов`язаний здійснити платіж;

-договір від 01.07.2020 № 1506 оренди (найму) нежитлового приміщення, а саме машиномісця в підземному паркінгу № НОМЕР_8, розташованого в будинку АДРЕСА_3, укладений між ТОВ «Рек Альфа» (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) з додатками та додатковими угодами (т. 1, а.с. 145-152). Відповідно до п. 3.1. Договору загальний розмір місячної орендної плати за Приміщення («Орендна плата») становить: з дати початку оренди до 31.12.2020 включно - 4 083,33 грн, крім того ПДВ - 816,67 грн, разом - 4 900,00 грн; з 01.01.2021 до дати закінчення оренди включно місячна орендна плата становить еквівалент 200,00 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, визначеним НБУ на 15 число календарного місяця, в якому Орендар зобов`язаний здійснити платіж;

-платіжні доручення, надані ТОВ «Рек Альфа» щодо оплати оренди нежитлових приміщень - машиномісця № НОМЕР_7 та № НОМЕР_8, власником в яких, крім ОСОБА_1 зазначено ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 158-185);

-лист КП КМР «КМ БТІ» щодо надання копії експлікації внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень кв. АДРЕСА_2, відповідно до якої загальна площа квартири складає 142,3 м2, квартира має три житлових кімнати та два санвузли (т. 1, а.с. 187-188);

-лист ТОВ «Житло Комфорт Сервіс» від 14.05.2021 № 74, відповідно до якого укладенням договорів на надання житлово-комунальних послуг з товариством та отриманням електронних перепусток для доступу на територію двору і в житловий будинок АДРЕСА_3 займалася ОСОБА_2 на підставі доручення від власника. 23 грудня 2019 року ОСОБА_2 отримала 4 електронні перепустки на ім`я ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 191-192);

-договір від 01.01.2020 № ІЗУ Ш2-190/У про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, який від імені ОСОБА_1 укладала ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 193-194);

-довіреність від 18.11.2019, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси з питань, пов`язаних з відчуженням (продаж, купівля) рухомого та нерухомого майна (т. 1, а.с. 201);

-договір від 01.01.2020 № ІЗУ Ш2-190/К про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення холодної і гарячої води, який від імені ОСОБА_1 укладала ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 204-206);

-договір ІЗУ Ш2-190/Д про надання послуг з утримання та управління будинком та прибудинкової території від 01.01.2020, який від імені ОСОБА_1 укладала ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 207);

-заявки на отримання електронної перепустки на територію ЖК «Ізумрудний» від 23.12.2019, в яких адресою фактичного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначені АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 225-226);

-лист ТОВ «Житло Комфорт Сервіс» від 18.05.2021, вих № 75 з додатками, відповідно до якого у період з 21.12.2019 по 17.05.2021 системою контролю управління доступу пішого проходу на прибудинкову територію ЖК «Ізумрудний» були зафіксовані використання перепусток, виданих на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також системою автоматичної парковки для заїзду на прибудинкову територію та виїзду з прибудинкової території житлового комплексу були зафіксовані використання перепусток за якими значаться автомобілі Audi A6, д.н.з. НОМЕР_2 та Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_9 (т. 1, а.с. 263-273);

-лист ТОВ «Житло Комфорт Сервіс» від 29.11.2021, вих № 185 з додатками, відповідно до якого у період з 01.06.2021 по 26.11.2021 системою контролю управління доступу пішого проходу на прибудинкову територію ЖК «Ізумрудний» були зафіксовані використання перепусток, виданих на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також системою автоматичної парковки для заїзду на прибудинкову територію та виїзду з прибудинкової території житлового комплексу були зафіксовані використання перепусток за якими значаться автомобілі Audi A6, д.н.з. НОМЕР_2 та Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_9 (т. 1, а.с. 279-289);

-рух коштів по рахунках АТ «КБ «Приватбанк», відповідно до яких з карткового рахунку ОСОБА_3 № НОМЕР_10 здійснювалися оплати за орендовані паркомісця в будинку АДРЕСА_3 та надані житлово-комунальні послуги. Крім того, зафіксовано регулярне використання терміналів самообслуговування та розрахунки банківською карткою поблизу Об`єкта нерухомості - у АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_21 (оптичний диск, т. 1, а.с. 293);

-рух коштів по рахунках АТ «Універсал Банк», відповідно до яких рахунок ОСОБА_3 № НОМЕР_11 поповнювався через термінал № 8753886, що знаходиться поблизу Об`єкта нерухомості, а саме за адресою: АДРЕСА_5 (оптичний диск, т. 1, а.с. 306);

-довіреність від 16.12.2019, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси в усіх банках та банківських установах (т. 1, а.с. 324);

-лист АТ «Укрпошта» від 19.05.2021 № 33-К-3763, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_14 06.01.2021 надходило поштове відправлення на адресу АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 334-336);

-листи ТОВ «Стрім Юкрейн» від 19.05.2021 № 26 та від 31.05.2021 № 27, відповідно до яких за адресою: АДРЕСА_1 Товариством як провайдером телекомунікацій надаються послуги фізичній особі ОСОБА_3 з 09.01.2020 року (т. 1, а.с. 338-339, 341);

-інформація з Комплексної системи відеоспостереження міста Києва «Смарт сіті», на якій зафіксовано переміщення автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_2 (оптичний диск, т. 1, а.с. 387).

-інформація з Комплексної системи відеоспостереження міста Києва «Смарт сіті», на якій зафіксовано переміщення автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) (оптичний диск, т. 1, а.с. 388).

Цивільний кодекс України визначає, що власність зобов`язує (ч. 4 ст. 319 ЦК України). Статтею 322 ЦК України передбачено, що саме власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оцінка зазначених доказів в їх сукупності дає Суду можливість дійти висновку, що набуття Об`єкту нерухомості власником - ОСОБА_1 могло здійснюватися не для себе. А дії Третьої особи та Відповідача-1 після набуття активу вказують, що їх сім`я мала намір використовувати та використовувала придбану квартиру.

Так, 21 грудня 2019 року між ТОВ «Рек Альфа» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу Об`єкта нерухомості. Від імені Відповідача-2 на підставі довіреності від 18.11.2019 діяла Третя особа - ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 127-128, 195-196). Як пояснили Третя особа та Відповідач-2, вказаний договір укладався за довіреністю, оскільки ОСОБА_2 має юридичну освіту і більше обізнана в тонкощах придбання нерухомості.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21.12.2019 Об`єкт нерухомості становить 142,3 кв м і складається із 3 (трьох) жилих кімнат. Як площа квартири, так і її планування, зокрема, наявність двох санвузлів, свідчить, що вона розрахована на постійне проживання більше ніж однієї людини. Більше того, Відповідач-2 стверджувала, що ця квартира була придбана нею з огляду на зручне розташування - поблизу до поліклініки (адже їй необхідний постійний медичний догляд) і залізничного вокзалу (щоб по прибуттю в Київ швидко діставатися додому). Однак ОСОБА_1 не надає жодного доказу, який би підтверджував, що вона дійсно користувалася послугами медичної або лікарської установи, розташованої поблизу Об`єкту нерухомості, або хоча б мала відповідні договірні відносини з такими установами. Так само не надає вона і підтвердження користування залізницею для прибуття в місто Київ, що побічно могло б свідчити на користь придбання квартири поблизу залізничного вокзалу для себе із заявленою метою.

Крім того, вже через два дні після укладення договору купівлі-продажу Об`єкту нерухомості Відповідач-2 уклала договір оренди (найму) нежитлового приміщення, а саме машиномісця № НОМЕР_7 в підземному паркінгу (№ 1450 від 23.12.2019). Із досліджених виписок з банківського рахунку Відповідача-1, відкритого в АТ «КБ «Приватбанк», вбачається також наявність другого орендованого паркомісця (відповідно до договору № 1451 від 23.12.2019) та оплату за нього. Через шість місяців ОСОБА_1 уклала ще один договір оренди (найму) машиномісця № 108 (№ 1506 від 01.07.2020). При цьому, матеріалами справи не підтверджується, що Відповідач-2 станом на дати укладення відповідних договорів мала у власності хоча б один автомобіль. Водночас, родина ОСОБА_29 відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, володіла саме двома автівками.

При чому Орендна плата за два машиномісця до червня 2020 року становила понад 10 000,00 грн на місяць, а з липня 2020 року - 9800,00 грн.

Оренда двох машиномісць у відповідному житловому комплексі свідчить про намір тривалого використання розташованої в ньому квартири родиною, у власності якої перебувають два транспортні засоби

Укладення договорів оренди машиномісць (тим більше одразу після купівлі Об`єкту нерухомості) також суперечить твердженню Відповідача-2 про вибір цієї квартири для себе з огляду на її розташування біля залізничного вокзалу. Малоймовірно, що людині, яка постійно проживає в Тернополі, приїздить до Києва потягом, у зв`язку з чим обирала квартиру недалеко від вокзалу, і не має власного автомобілю необхідним є хоча б одне машиномісце, не говорячи про два. Позиція Відповідача-2 про те, що родина ОСОБА_29 могла час від часу користуватися придбаною квартирою з огляду на родинні відносини входить в суперечку з майже одночасним укладенням договорів на оренду машиномісць у паркінгу відповідного житлового комплексу.

З додатків до листа ТОВ «Рек Альфа» вбачається, що розрахунки за договорами оренди (найму) машиномісць здійснювались аВічерез АТ «КБ «Приватбанк» (т. 1, а.с. 156-185). При цьому, в платіжних дорученнях від 26.08.2020, 25.09.2020, 26.10.2020, 25.11.2020, 28.12.2020, 25.01.2021, 25.02.2021, 25.03.2021 26.04.2021 платником разом з ОСОБА_1 вказаний ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 166-174).

На користь позиції, що придбання Об`єкту нерухомості відбувалося в інтересах родини ОСОБА_3, свідчить також те, що через два дні після купівлі активу Третя особа оформила перепустки для себе та відповідачів, однак у відповідних заявках були зазначені для проїзду на територію житлового комплексу тільки автомобілі, що належали ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а саме Audi A6, д.н.з. НОМЕР_2 та Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_9 (т. 1, а.с. 225-226). В подальшому системою контролю управління доступу пішого та системою автоматичної парковки для заїзду на прибудинкову територію ЖК «Ізумрудний» за період з 21.12.2019 по 17.05.2021 та з 01.06.2021 по 26.11.2021 були зафіксовані регулярні використання перепусток, виданих на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 263-289). При чому доказів використання перепустки на ім`я ОСОБА_1 суду надано не було. Як пояснила в судовому засіданні Відповідач-2, вона заходила до комплексу в супроводі доньки або зятя. Однак, малоймовірним видається, що особа, яка придбає Об`єкт нерухомості для власного (хоч і періодичного) проживання не може підтвердити жодного разу за період в майже два роки самостійного заходу не територію та виходу з території житлового комплексу, в якому цей об`єкт розташований.

Натомість як вбачається з інформації, наданої ТОВ «Житло Комфорт Сервіс», системою контролю управління доступу пішого проходу та проїзду на прибудинкову територію ЖК «Ізумрудний» у період з 21.12.2019 по 17.05.2021 та з 01.06.2021 по 26.11.2021 були зафіксовані використання перепусток, виданих на ім`я ОСОБА_2 у кількості 65 разів при пішому проході і 136 разів при проїзді на авто, а на ім`я ОСОБА_3 - у кількості 169 та 221 рази відповідно (т. 1, а.с. 263-273, 279-289). Зазначене спростовує твердження представників відповідачів та Третьої особи, що останньою здійснювався нагляд за нерухомістю матері, адже ОСОБА_3 відвідував Об`єкт нерухомості частіше своєї дружини.

Укладанням договорів на надання житлово-комунальних послуг з керуючою компанією та отриманням (на основі цих договорів) електронних перепусток для доступу на територію двору, паркінгу та у житловий будинок займалась ОСОБА_2 . Як свідчать досліджені листи, 23.12.2019 вона отримала 4 електронні перепустки - на ім`я ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 в заявках на отримання електронних перепусток на територію ЖК «Ізумрудний» адресою фактичного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначений саме Об`єкт нерухомості - АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 225-226). Суд відхиляє доводи учасників, що ця адреса зазначена машинально, адже в такому випадку така ж адреса мала б бути вказана і в четвертої особи, на яку оформлялася перепустка - ОСОБА_5 . Однак щодо неї в заявках вказана інша адреса: АДРЕСА_8 .

Невід`ємною складовою сучасного життя є доступ до всесвітньої мережі Інтернет. З наданих документів вбачається, що відповідні телекомунікаційні послуги надаються не власнику об`єкту нерухомості, а саме ОСОБА_3 . При цьому, відповідні послуги були оформлені вже через два тижні після купівлі Об`єкта нерухомості (листи ТОВ «Стрім Юкрейн» від 19.05.2021 № 26 та від 31.05.2021 № 27, т. 1, а.с. 338-339, 341).

Відповідно до банківських виписок по картковому рахунку Відповідача-1 № НОМЕР_10, відкритому в АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 здійснювались такі оплати:

-27.04.2020 на суму 4 949,00 грн із призначенням платежу: оренда приміщення за травень 2020, рах № 965 від 16.04.2020, дог № 1450 від 23.12.2019, Київ, Механізаторів, 2. Отримувач: ТОВ «Рек Альфа»;

-27.04.2020 на суму 5 282,30 грн із призначенням платежу: оренда приміщення за травень 2020, рах № 967 від 16.04.2020, дог № 1451 від 23.12.2019, Київ, Механізаторів, 2. Отримувач: ТОВ «Рек Альфа»;

-25.06.2020 на суму 4 901,00 грн із призначенням платежу: оренда приміщення згідно дог. № 1450 від 23.12.2019, Київ, Механізаторів, 2Б, м/м 1. Отримувач: ТОВ «Рек Альфа», з поміткою регулярний платіж. Аналогічні регулярні платежі здійснювалися щомісяця протягом липня 2020 - квітня 2021;

-25.06.2020 на суму 5 231,00 грн із призначенням платежу: оренда приміщення згідно дог. № 1451 від 23.12.2019, Київ, Механізаторів, 2Б, г/в 3. Отримувач: ТОВ «Рек Альфа», з поміткою регулярний платіж. Аналогічний платіж був здійснений 25.07.2020;

-25.08.2020 на суму 4 901,00 грн із призначенням платежу: оренда приміщення згідно дог. від 01.07.2020, Київ, Механізаторів, 2Б, м/м 108. Отримувач: ТОВ «Рек Альфа», з поміткою регулярний платіж. Аналогічні платежі здійснювалися щомісяця протягом вересня 2020 - квітня 2021;

-24.05.2020 на суму 2 487,78 грн із призначенням платежу житлово-комунальні послуги за 4.2020 за адресою: АДРЕСА_1 . Отримувач: ТОВ «Житло Комфорт Сервіс»;

-25.02.2021 на суму 3 263,90 грн з призначенням платежу житлово-комунальні послуги за 1.2021 за адресою: АДРЕСА_1 . Отримувач: ТОВ «Житло Комфорт Сервіс»

Як вбачається із виписки по картковому рахунку ОСОБА_3 № НОМЕР_10, відкритого в АТ «КБ «Приватбанк», відповідні оплати проводилися як регулярні платежі. Регулярний платіж - це сучасний вид оплати, налаштування якого здійснюється у випадку наміру постійного користування певною послугою і повторюваності оплати за неї. Налаштування ОСОБА_3 послуги регулярного платежу свідчить про усвідомлення ним, як користувачем відповідного банківського рахунку, необхідності систематичного списання грошових коштів за житлово-комунальні послуги і оренду машиномісць.

Досліджені банківські виписки по картковому рахунку № НОМЕР_10, відкритому у АТ «КБ «Приватбанк», дозволяють також встановити систематичне використання терміналів самообслуговування та банкоматів, що знаходяться біля Об`єкту нерухомості (оптичний диск, т. 1, а.с. 293). Зокрема, відбувалось:

-поповнення готівкою карти, зареєстрованої на ОСОБА_3, в терміналі самообслуговування за адресою АДРЕСА_4 та 20в (18.01.2020, 31.01.2020, 15.02.2020, 23.02.2020, 21.03.2020, 11.04.2020, 23.05.2020, 09.06.2020, 17.06.2020, 18.06.2020, 20.06.2020, 22.07.2020, 24.07.2020, 25.07.2020, 26.07.2020, 28.07.2020, 07.08.2020, 16.08.2020, 19.08.2020, 27.08.2020, 30.08.2020, 04.09.2020, 05.09.2020, 07.09.2020, 08.09.2020, 18.09.2020, 20.09.2020, 25.09.2020, 16.10.2020, 28.10.2020, 08.11.2020, 04.12.2020, 24.01.2021, 17.03.2021, 21.03.2021, 01.05.2021). Ці термінали перебувають у безпосередній близькості до Об`єкту нерухомості. Відповідно до відомостей з інформаційно-пошукового сайту Карти Google (https://www.google.com.ua/maps) термінал самообслуговування за адресою Кудряшова 20 знаходиться на відстані 220 метрів від Об`єкту нерухомості, а термінал за адресою Кудряшова 20В - 280 метрів. Систематичність, з якою відбувалося користування цими терміналами за вказаний період, починаючи з першого місяця придбання Квартири (січень 2020), свідчить про систематичне відвідування Об`єкту нерухомості;

-поповнення готівкою своєї карти в терміналі самообслуговування за адресою АДРЕСА_7 (19.01.2020). Це термінал розташований на відстані 950 метрів від Об`єкту нерухомості.

-поповнення готівкою своєї карти в терміналі самообслуговування за адресою АДРЕСА_6 (19.03.2020, 08.04.2020, 17.04.2020, 08.05.2020, 09.05.2020, 16.05.2020, 25.05.2020, 09.06.2020, 25.06.2020, 19.07.2020, 22.08.2020). Відстань від Об`єкту нерухомості становить приблизно 1 км.

-використання банківської карти для розрахунків у магазинах, кафе та ресторанах по АДРЕСА_3 (02.02.2020, 05.02.2020, 01.04.2020, 28.07.2020).

-використання банківської карти для розрахунків у кафе по АДРЕСА_9 (11.02.2020).

Випискою з банківського рахунку ОСОБА_3 № НОМЕР_11, відкритому в АТ «Універсал банк» (Монобанк) (оптичний диск, т 1, а.с. 306), також підтверджується регулярне внесення ним готівкових коштів через термінал самообслуговування ТОВ «Пейбокс» № 8753886 та № 8743029, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 20-в (т. 1, а.с. 315-316). Зокрема, поповнення рахунку за вказаною адресою здійснювалося 18.01.2020, 31.01.2020, 05.03.2020, 11.04.2020, 23.05.2020 (кошти зараховано 25.05.2020), 17.06.2020, 18.06.2020, 20.06.2020 (кошти зараховано 22.06.2020), 13.07.2020, 15.07.2020, 22.07.2020, 24.07.2020, 25.07.2020 (кошти зараховано 27.07.2020), 16.08.2020 (кошти зараховано 17.08.2020), 30.08.2020 (кошти зараховано 31.08.2020), 04.09.2020, 05.09.2020 та 06.09.2020 (кошти зараховано 07.09.2020), 10.09.2020, 20.09.2020 (кошти зараховано 21.09.2020), 25.09.2020, 29.09.2020, 28.10.2020, 31.12.2020, 21.03.2021 (кошти зараховано 22.03.2021).

Також у відповіді АТ «Укрпошта» щодо надання поштових послуг відповідачам, зазначено, що ОСОБА_3 06.01.2021 було отримано відправлення на адресу Shapovalov Street, 2, 190 з поштовим індексом 03035, що відповідає адресі Об`єкту нерухомості. Натомість ОСОБА_1 надсилала відправлення до Сполучених Штатів Америки 11.12.2020, 20.11.2020, 06.08.2020 та 06.01.2021 з відділення з поштовим індексом 46025, що відповідно до загальнодоступної інформації з офіційного сайту АТ «Укрпошта» (https://offices.ukrposhta.ua/) знаходиться у м. Тернопіль (т. 1, а.с. 334-336).

Інформацією Комплексної системи відеоспостереження міста Києва «Смарт сіті» зафіксований рух автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_2, щодо якого було отримано перепустку на проїзд до Об`єкта нерухомості на ім`я ОСОБА_3, у районі розташування актива - на АДРЕСА_22 (оптичний диск т. 1, а.с. 387). Відповідні камери фіксації перебувають поблизу Об`єкта нерухомості. За період з 20.04.2020 по 20.11.2020 (215 днів) автомобіль ОСОБА_3 зафіксований протягом 172 днів. Крім того, із 305 днів періоду з 25.11.2020 по 25.09.2021 зафіксований рух автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ), що перебував у користуванні, а потім у власності ОСОБА_3, на тих же перехрестях у період протягом 201 дня.

Відповідно до інформації комплексної системи відеоспостереження міста Києва «Смарт сіті», рух автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_2 у період з 01.04.2020 по 31.05.2020 було зафіксовано в районі розташування актива - на перехресті вулиць Солом`янської та Генерала Шаповала (Механізаторів) або вулиць Митрополита Василя Липківського та Кудряшова:

04 квітня 2020 року о 20:57 (кінець руху авто);

05 квітня 2020 року об 11:50 (початок руху авто) та о 19:22;

06 квітня 2020 року об 11:25 (початок руху авто) та о 19:27 (кінець руху авто);

07 квітня 2020 року об 11:23 та о 21:15;

08 квітня 2020 року о 10:51 (початок руху авто) та о 21:16 (кінець руху авто);

09 квітня 2020 року о 13:39 (початок руху авто);

10 квітня 2020 року об 11:45 (початок руху авто);

11 квітня 2020 року о 14:57 (початок руху авто) та о 18:56;

12 квітня 2020 року о 17:16 (початок руху авто) та о 24:48 (кінець руху авто);

13 квітня 2020 року о 18:29 та о 20:26;

14 квітня 2020 року об 11:31 (початок руху авто) та о 22:46;

15 квітня 2020 року о 10:24 (початок руху авто) та о 20:21 (кінець руху авто);

16 квітня 2020 року о 09:51 (початок руху авто) та об 11:41;

17 квітня 2020 року о 00:27 (кінець руху авто), о 10:32 (початок руху авто) та о 23:19 (кінець руху авто);

18 квітня 2020 року о 15:23 (початок руху авто);

20 квітня 2020 року о 23:18;

21 квітня 2020 року о 13:40, 15:52, 18:56 та о 11:00;

22 квітня 2020 року о 07:274 (початок руху авто), та о 23:04;

23 квітня 2020 року о 01:17 (кінець руху авто);

24 квітня 2020 року об 11:38 (початок руху авто) та о 22:48 (кінець руху авто);

25 квітня 2020 року о 14:30 (початок руху авто);

26 квітня 2020 року о 13:45 (початок руху авто) та о 21:44;

28 квітня 2020 року о 00:24 (кінець руху авто), о 12:53 (початок руху авто) та о 23:15;

29 квітня 2020 року о 15:29 (початок руху авто);

30 квітня 2020 року о 00:28 (кінець руху авто) та о 12:21 (початок руху авто);

05 травня 2020 року о 20:00, 20:20;

06 травня 2020 року о 14:05 (початок руху авто), 16:25;

07 травня 2020 року о 00:06 (кінець руху авто) та о 10:03 (початок руху авто);

08 травня 2020 року о 10:35 (початок руху авто);

09 травня 2020 року о 22:52;

12 травня 2020 року о 22:58;

13 травня 2020 року о 10:33 (початок руху авто);

14 травня 2020 року о 10:57 (початок руху авто);

15 травня 2020 року о 00:56 (кінець руху авто) та об 11:20 (початок руху авто);

16 травня 2020 року о 00:39 (кінець руху авто) та о 12:45 (початок руху авто);

17 травня 2020 року о 15:34 (кінець руху авто);

18 травня 2020 року о 10:19 (початок руху авто);

19 травня 2020 року о 23:51 (кінець руху авто);

20 травня 2020 року о 10:28 (початок руху авто) та о 23:43 (кінець руху авто);

21 травня 2020 року о 10:35 (початок руху авто);

22 травня 2020 року о 01:42 (кінець руху авто) та о 10:49 (початок руху авто);

23 травня 2020 року о 01:12 (кінець руху авто), о 13:10 (початок руху авто) та о 23:59;

24 травня 2020 року о 12:21 (початок руху авто) та о 23:44 (кінець руху авто);

26 травня 2020 року о 10:26 (початок руху авто);

27 травня 2020 року о 22:20 (кінець руху авто);

28 травня 2020 року об 11:50 (початок руху авто) та о 22:32 (кінець руху авто);

29 травня 2020 року об 11:24 (початок руху авто) та о 23:50;

30 травня 2020 року о 15:03 (початок руху авто) та о 23:17 (кінець руху авто);

31 травня 2020 року о 12:55 (початок руху авто).

Аналогічна системність спостерігається і в інші досліджувані періоди. Інформація комплексної системи відеоспостереження міста Києва «Смарт сіті» свідчить про те, що автомобіль, яким володів, та автомобіль, яким користувався Відповідач-1, рухалися у зоні дії камер спостереження, розташованих у безпосередній близькості до Об`єкта нерухомості, щоденно (за деякими виключеннями) і переважно по два рази на день. Маршрут, час і регулярність пересування може свідчити про постійне користування ОСОБА_3 . Об`єктом нерухомості, зокрема, автомобілі зафіксовано вранці/вдень (на початку руху) та ввечері/вночі (наприкінці руху) (оптичний диск, т. 1, а.с. 387).

Суд окремо звертає увагу, що переміщення цих автомобілів зафіксовано, зокрема 28.04.2020, 05.05.2020, 06.05.2020, 08.05.2020, 09.05.2020, 16.05.2020, 23.05.2020, 27.05.2020, 30.05.2020, 08.06.2020, 09.06.2020, 10.06.2020, 17.06.2020, 18.06.2020, 20.06.2020, 25.06.2020, 13.07.2020, 15.07.2020, 19.07.2020, 22.07.2020, 24.07.2020, 25.07.2020, 26.07.2020, 28.07.2020, 07.08.2020, 16.08.2020, 19.08.2020, 22.08.2020, 27.08.2020, 29.08.2020, 30.08.2020, 04.09.2020, 05.09.2020, 07.09.2020, 08.09.2020, 10.09.2020, 18.09.2020, 20.09.2020, 21.09.2020, 23.09.2020, 25.09.2020, 27.09.2020, 29.09.2020, 10.10.2020, 16.10.2020, 08.11.2020, 29.11.2020, 04.12.2020, 12.12.2020, 13.12.2020, 19.12.2020, 20.12.2020, 31.12.2020, 24.01.2021, 31.01.2021, 01.02.2021, 07.02.2021, 11.02.2021, 21.02.2021, 27.02.2021, 28.02.2021, 07.03.2021, 08.03.2021, 13.03.2021, 14.03.2021, 17.03.2021, 20.03.2021, 27.03.2021, 03.04.2021, 10.04.2021, 17.04.2021, 25.04.2021, 01.05.2021, 09.05.2021, 04.07.2021, 11.07.2021, 12.07.2021, 17.07.2021, 25.07.2021, 20.08.2021, 21.08.2021, 22.08.2021, 04.09.2021, 10.09.2021, тобто в дати, щодо яких наявна інформація про користування банкоматом/терміналом самообслуговування/розрахунки поблизу Об`єкта нерухомості, а також виїзд з територію та в`їзд на територію житлового комплексу, де він розміщений.

Отже, досліджені докази щодо регулярного використання Об`єкта нерухомості, постійної оплати комунальних послуг, оренди двох машиномісць у житловому комплексі і сплати за них в середньому 10 000,00 на місяць, розмір витрат, що сплачувалися ОСОБА_3 використання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 електронних перепусток для входу/виходу, в`їзду/виїзду, укладення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договорів, пов`язаних з обслуговуванням актива, відсутність зафіксованого перебування в житловому комплексі самої власниці ОСОБА_1 переконують колегію не лише в тому, що цей актив безпосередньо пов`язаний з ОСОБА_3, а й в тому, що його набуття здійснено за його дорученням і він може прямо та опосередковано вчиняти дії, тотожні праву розпорядження.

Представники відповідачів акцентували увагу, що ОСОБА_2 не лише є дружиною ОСОБА_3, а й одночасно донькою ОСОБА_1, а всі дії, пов`язані з Об`єктом нерухомості, здійснювала саме від імені і в інтересах останньої. Відповідно до пояснень Відповідача-2 та Третьої особи відносини представництва є звичайною практикою для них. Як свідчить інформація з Єдиного реєстру довіреностей, в період з 2013 по 2019 роки ОСОБА_1 були видані чотири довіреності на ім`я ОСОБА_15 включно з двома довіреностями на представництво інтересів у банківській установі та розпорядженням майном, що були використані при оформленні договору купівлі-продажу Об`єкту нерухомості (т. 1, а.с. 82-83). З урахуванням встановлених фактичних обставин подальшої пов`язаності з набутою Квартирою родини ОСОБА_16, практика представництва доньки інтересів своєї матері не підтверджує того, що в цьому випадку ОСОБА_2 діяла лише в інтересах ОСОБА_1 як набувача і власника цього майна.

Посилаючись на «національні українські традиції», представники звертали увагу на очевидність можливості користування квартирою донькою власника. У світлі обставин цієї справи, суд сприймає здійснення дій, пов`язаних з квартирою, дружиною Відповідача-1 на користь позиції про набуття активів у власність іншою фізичною особою і таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Адже, до описаного вище слід додати те, що ОСОБА_3 суттєво частіше за свою дружину перебував у житловому комплексі, де розміщена Квартира, та здійснював більше активних дій щодо обслуговування і утримання активу. Як повідомляла ОСОБА_2 у судових засіданнях, вона з її чоловіком проживає в АДРЕСА_10, а також у Тернополі, і під час пандемії коронавірусу вона перебувала там. У цей же час, у період пандемії, яка тривала з 12 березня 2020 року у відсутність своєї дружини ОСОБА_3, маючи власне задеклароване житло за адресою АДРЕСА_10, систематично відвідував житловий комплекс, де розташований Об`єкт нерухомості (прибуваючи ввечері та залишаючи Квартиру на наступний день), користувався банкоматом і терміналом самообслуговування в безпосередній близькості до нього, а найбільш наближені до нього камери відеоспостереження фіксували рух його автівки. Наведене не узгоджується з твердженням представників, що саме ОСОБА_2 як донька ОСОБА_1 була основним користувачем квартири своєї матері і по суті доглядала за квартирою в її відсутність.

Суд не погоджується з представниками відповідачів, що зафіксована кількість перетину системи контролю житлового комплексу, де розміщений Об`єкт нерухомості, не є достатньою для висновку про постійне користування ним ОСОБА_3 та здійснення щодо нього відповідних правомочностей. Придбання цього об`єкту дружиною ОСОБА_3 (хоч і від імені своєї матері), у сукупності з іншими аспектами:

-оформлення перепусток на ім`я ОСОБА_3 і ОСОБА_2 майже одразу після укладення договору купівлі-продажу Квартири;

-зазначення адреси Об`єкта нерухомості фактичним місцем проживання ОСОБА_3 ;

-надання послуг Інтернету за адресою Об`єкта нерухомості ОСОБА_3, при тому що офіційним власником є ОСОБА_1 ;

-укладення договорів найму (оренди) машиномісць майже одразу після укладення договору купівлі-продажу Квартири, при тому, що офіційний власник не володіє транспортним засобом;

-укладення двох договорів найму (оренди) машиномісця при тому, що у власності родини ОСОБА_3 перебувають два автомобіля, а у офіційного власника ОСОБА_1 - жодного (п. цього рішення);

-регулярна щомісячна оплата ОСОБА_3 комунальних послуг та оренди машиномісць, при тому, що це було встановлено власником рахунку як регулярний платіж,

-систематичне користування банкоматом та терміналами системи самообслуговування в безпосередній близькості до Об`єкта нерухомості, при твердженнях представників, що користування ОСОБА_3 . Квартирою відбувалося час від часу,

-систематичне фіксування переміщення транспортних засобів, що перебували у власності та користуванні ОСОБА_3, найбільш наближеними до Об`єкта нерухомості камерами відеоспостереження у відповідних часових проміжках, при твердженнях представників, що користування ОСОБА_3 . Квартирою відбувалося час від часу;

-систематична фіксація перетинів ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_2 системи контролю житлового комплексу, де розташований Об`єкт нерухомості;

-незначний часовий проміжок між придбанням активу та фактичним переходом його у користування родини суб`єкта декларування;

-перебування ОСОБА_3 в Об`єкті нерухомості частіше своєї дружини, при тому, що відповідачі та їх представники робили окремий акцент на родинних відносинах ОСОБА_1 з ОСОБА_2 і очевидну можливість користування останньою нерухомістю своєї матері;

-надходження 06.01.2021 поштового відправлення на адресу АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 при тому, що поштова кореспонденція від ОСОБА_1 відправлялася з міста Тернопіль;

-відсутність зафіксованих перетинів власницею ОСОБА_1 системи контролю житлового комплексу, де розташований Об`єкт нерухомості,

-відсутність у ОСОБА_1 фінансової спроможності на придбання активу (про що мова йде у пункті 5.11.2 цього рішення)

підтверджує факт набуття Об`єкту нерухомості за дорученням Відповідача-1, а також те, що останній може прямо чи опосередковано вчиняти щодо цього активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.

5.10.12.Щодо Транспортного засобу

Позивач стверджує, що транспортний засіб марки «TOYOTA» моделі «LAND CRUISER 200», 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 був придбаний ОСОБА_4 за дорученням Відповідача-1 та з метою його подальшого фактичного використання та розпорядження. Представники відповідачів, Третя особа та допитаний як свідок ОСОБА_4 зазначили, що автомобіль набув батько Відповідача-1 для власного користування, однак через незручність він обмінявся з сином транспортними засобами.

Для визначення відповідності/невідповідності Транспортного засобу критеріям необґрунтованості набуття Судом досліджені надані сторонами докази, а саме:

-договір купівлі-продажу транспортного засобу від 20.11.2020 № 8047/2020/2307537, відповідно до якого ОСОБА_11 (Продавець) зобов`язується передати у власність ОСОБА_4 (Покупець) транспортний засіб: марка TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, 2018 року випуску, колір коричневий, VIN НОМЕР_1 . За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 2 100 000,00 грн (т. 1, а.с. 384-385);

-реєстраційна картка транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_5, відповідно до якої власником транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, коричневого кольору, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 з 24.11.2020 був ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 383);

-свідоцтво серії НОМЕР_12 від 24.11.2020 про реєстрацію транспортного засобу марки TOYOTA LAND CRUISER 200, коричневого кольору, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, відповідно до якого власником вказаного ТЗ є ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 347);

-відомості інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (АРКАН), відповідно до яких ОСОБА_4 перетинав державний кордон України НОМЕР_13 та НОМЕР_14 на автомобілі з державним номерним знаком НОМЕР_15 (т. 1, а.с. 95-97);

-договір дарування автомобіля від 16.08.2021, відповідно до якого ОСОБА_4 ( Дарувальник ) передає безоплатно, а ОСОБА_3 (Обдаровуваний) приймає у власність автомобіль марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, тип - Легковий-загальний/Car-General Універсал-В, рік випуску 2018, колір - коричневий/Brown, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_5, дата першої реєстрації 21.05.2019, дата реєстрації 24.11.2020, ТСЦ 8047 (т. 1, а.с. 348);

-заява від 17.08.2021 № 306302346 про перереєстрацію транспортного засобу марки TOYOTA LAND CRUISER 200, коричневого кольору, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, відповідно до якої був зданий номерний знак НОМЕР_5 та отриманий номерний знак НОМЕР_6 (т. 1, а.с. 346);

-лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (Філія ГСЦ МВС) від 30.11.2021 № 31/26-12383вх., відповідно до якого транспортний засіб марки TOYOTA LAND CRUISER 200, коричневого кольору, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, 17.08.2021 зареєстрований за ОСОБА_3, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3, на підставі договору дарування від 16.08.2021, серії НРМ № 597306, про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17.08.2021 серії НОМЕР_16 та номерний знак НОМЕР_6 (т. 1, а.с. 344-345);

-реєстраційна картка транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_6, відповідно до якої власником транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, коричневого кольору, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 є ОСОБА_3 на підставі договору дарування № НРМ597306 від 16.08.2021 (т. 1, а.с. 382);

-інформація з Комплексної системи відеоспостереження міста Києва «Смарт сіті», на якій зафіксовано переміщення автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) (оптичний диск, т. 1, а.с. 388).

Аналіз зазначених доказів в їх сукупності дає Суду можливість дійти таких висновків.

20 листопада 2020 року між ОСОБА_11 (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8047/2020/2307537. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві транспортний засіб: марка TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, 2018 року випуску, колір коричневий, VIN НОМЕР_1, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_17, номерний знак НОМЕР_18, зареєстрований за Продавцем 21.05.2019 підрозділом МВС ТСЦ 8047. За домовленістю сторін ціна Транспортного засобу складає 2 100 000,00 грн (п. 3.1 Договору) (т. 1, а.с. 384-385).

Через чотири дні, а саме 24.11.2020, ОСОБА_4 проведена перереєстрація вказаного транспортного засобу у зв`язку з заміною державного номерного знаку на НОМЕР_5 (т. 1, а.с. 383).

Наступного дня рух цього автомобіля було зафіксовано в зоні дії камер комплексної системи відеоспостереження міста Києва «Смарт сіті», розташованих у безпосередній близькості до Об`єкта нерухомості. Інформацією цієї системи підтверджується систематичний рух транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_5 неподалік від Об`єкту нерухомості з наступного дня після реєстрації автомобіля (оптичний диск, т. 1, а.с. 388). Наприклад, у період з 24.11.2020 по 31.12.2020 автомобіль було зафіксовано на перехресті вулиць Солом`янської та Генерала Шаповала (Механізаторів) або вулиць Митрополита Василя Липківського та Кудряшова:

25 листопада 2020 року о 03:02 (кінець руху авто), о 10:20 (початок руху авто) та о 23:04 (кінець руху авто);

26 листопада 2020 року о 10:25 (початок руху авто) та о 22:13 (кінець руху авто);

27 листопада 2020 року о 09:55 (початок руху авто) та о 21:38 (кінець руху авто);

28 листопада 2020 року о 13:12 (початок руху авто);

29 листопада 2020 року о 01:30 (кінець руху авто), о 10:08 (початок руху авто) та о 23:08;

30 листопада 2020 року о 09:54 (початок руху авто);

01 грудня 2020 року о 23:47 (кінець руху авто);

02 грудня 2020 року о 09:49 (початок руху авто);

03 грудня 2020 року о 10:10 (початок руху авто);

04 грудня 2020 року о 09:27 (початок руху авто) та о 22:21 (кінець руху авто);

05 грудня 2020 року о 10:37 та о 21:38 (кінець руху авто);

06 грудня 2020 року об 11:29 (початок руху авто);

07 грудня 2020 року о 01:59 (кінець руху авто) та о 10:58 (початок руху авто);

08 грудня 2020 року о 23:22;

09 грудня 2020 року о 10:10 (початок руху авто);

10 грудня 2020 року о 01:11 (кінець руху авто), о 09:46 (початок руху авто) та о 22:58 (кінець руху авто);

11 грудня 2020 року о 09:52 (початок руху авто);

12 грудня 2020 року о 03:07 (кінець руху авто) та о 14:48;

13 грудня 2020 року о 04:47 (кінець руху авто) та о 13:17 (початок руху авто);

14 грудня 2020 року о 10:01 (початок руху авто) та о 21:24 (кінець руху авто);

15 грудня 2020 року о 10:39 (початок руху авто);

16 грудня 2020 року о 01:30 (кінець руху авто) та об 11:59 (початок руху авто);

17 грудня 2020 року о 10:58 (початок руху авто);

18 грудня 2020 року о 01:06 (кінець руху авто) та об 11:27 (початок руху авто);

19 грудня 2020 року о 00:12 (кінець руху авто), о 10:24 (початок руху авто) та о 23:57 (кінець руху авто);

20 грудня 2020 року о 02:05 (кінець руху авто) та о 13:31 (початок руху авто);

21 грудня 2020 року о 00:14 (кінець руху авто), о 10:28 (початок руху авто) та о 22:56 (кінець руху авто);

22 грудня 2020 року о 10:30 (початок руху авто);

23 грудня 2020 року о 00:17 (кінець руху авто) та о 10:30 (початок руху авто);

24 грудня 2020 року о 01:14 (кінець руху авто) та о 20:26 (початок руху авто);

25 грудня 2020 року о 04:54 (кінець руху авто) та о 13:56 (початок руху авто);

26 грудня 2020 року о 01:57 (кінець руху авто) та о 14:33 (початок руху авто);

27 грудня 2020 року о 01:22 (кінець руху авто), об 11:22 (початок руху авто) та о 21:35;

30 грудня 2020 року о 21:01 (кінець руху авто).

Свідок ОСОБА_4, допитаний в судовому засіданні 07.07.2022, повідомив про свій трудовий і партійний шлях, пояснив, що працює все життя і має змогу подарувати сину автомобіль. Транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER - це не перша автівка, яку він подарував сину, крім того, квартира на Метробудівській - це також його подарунок. Зазначив, що ОСОБА_11 запропонував купити автомобіль TOYOTA модель LAND CRUISER, на що він погодився. Вартість автомобіля становила 75 000 дол США, однак угода відбувалася у грошовій одиниці гривні - це становило більше двох мільйонів гривень. Для здійснення купівлі-продажу ОСОБА_4 обміняв валюту (долари США), які були в його власності. Період і обставини перемовин з приводу купівлі автомобіля не пригадує, однак пам`ятає, що «сніг на голову не падав». Перед купівлею автомобіля свідок не спробував його в русі, а коли відповідна угода була укладена, зрозумів, що він незручний, оскільки до цього ОСОБА_4 переніс оперативне втручання на руці. Отже, практично одразу після набуття автомобіля він помінявся з ОСОБА_3 транспортними засобами, внаслідок чого ОСОБА_4 став користуватися машиною сина (Audi A6), а останній, в свою чергу - транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER. На цьому автомобілі також їздила і дружина Відповідача-1 ОСОБА_18 . Через деякий час ОСОБА_4 запропонував переоформити автомобіль на Відповідача-1, на що той погодився, і було укладено договір дарування.

Як підтверджується показаннями свідка та відомостями комплексної системи відеоспостереження міста Києва «Смарт сіті», де зафіксований систематичний рух Транспортного засобу в зоні дії найбільш наближених до Об`єкта нерухомості, автомобіль TOYOTA модель LAND CRUISER майже одразу після його набуття перейшов у користування Відповідача -1.

В подальшому 16 серпня 2021 року укладений договір дарування автомобіля, відповідно до якого ОСОБА_4 ( Дарувальник ) передав безоплатно, а ОСОБА_3 (Обдаровуваний) прийняв у власність автомобіль марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, тип - Легковий-загальний/Car-General Універсал-В, рік випуску 2018, колір - коричневий/Brown, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_5, дата першої реєстрації 21.05.2019, дата реєстрації 24.11.2020, ТСЦ 8047 (т. 1, а.с. 348).

Факт тривалого користування ОСОБА_3 . Транспортним засобом, належним його батьку ОСОБА_4, підтверджений доказами і не спростований відповідачами. Однак Суду недостатньо фактичних даних, щоб дійти висновку про набуття цього активу ОСОБА_4 саме за дорученням ОСОБА_3 . Так само і недостатньо доказів, які б свідчили, що після того, як Відповідач-1 отримав у користування цей Транспортний засіб, він міг прямо чи опосередковано вчиняти щодо нього дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження. Про таке могли б свідчити відомості про страхування транспортного засобу, про страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, про здійснення технічного обслуговування, ремонту або поліпшень технічних властивостей автомобіля, про участь Відповідача-1 у виборі автомобіля або у перемовинах щодо його продажу, передачу Відповідачем-1 в користування третім особам тощо. Однак Позивачем не представлено суду жодних доказів, крім тих, що підтверджують факт користування ним ОСОБА_3 до моменту державної реєстрації за ним права власності на цей Транспортний засіб.

Отже, на підставі наданих Позивачем доказів Суд не може дійти однозначного висновку, що набуття Транспортного засобу власником - ОСОБА_4 здійснювалося не для себе, а для ОСОБА_3, а дії останнього по відношенню до цього активу є тотожними за змістом здійсненню права розпорядження ними.

До цього слід додати, що у ОСОБА_4 могли бути наявні грошові кошти для набуття цього Транспортного засобу, про що мова піде в пункті 5.11.3 цього Рішення.

5.11.Щодо набуття за рахунок законних доходів

5.11.1.У відповідності до ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів. Закон не конкретизує, чиї саме законні доходи мають враховуватися при визначенні необґрунтованості активів. Зрозуміло, що при прямому набутті (коли відповідний актив безпосередньо набуває сама особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) беруться до уваги лише законні доходи цього суб`єкта. Як вже зазначено вище, в цій справі мова йде про опосередковане набуття - Об`єкт нерухомості був придбаний тещою, а Транспортний засіб - батьком суб`єкта декларування. Очевидно, що при опосередкованому набутті суд має дослідити можливість їх набуття і третіми особами за рахунок власних законних доходів. Адже відсутність фінансової спроможності третіх осіб для придбання дороговартісних об`єктів може бути додатковим індикатором їх набуття за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або в її інтересах, коли вона після набуття може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.

5.11.2.Щодо набуття Об`єкту нерухомості за рахунок законних доходів ОСОБА_1 .

Перш ніж перейти до дослідження майнового стану ОСОБА_1 в контексті її можливості набути Об`єкт нерухомості, Суд вважає за необхідне відреагувати на аргументи Третьої особи про те, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем по даній справі, оскільки у разі задоволення позову на неї не може бути покладено жодного обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Закріплений у статтях 2 та 13 ЦПК України принцип диспозитивності передбачає право позивача розпоряджатися своїми правами на власний розсуд, зокрема обирати особу до якої пред`являється позов, тобто відповідача.

Згідно зі ст. 51 ЦПК якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Верховний суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 зазначив, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

В розрізі цієї справи прокурором як позивачем стверджується, що ОСОБА_1 є власником Об`єкта нерухомості, щодо якого ставиться питання про обґрунтованість. Частина 4 ст. 290 ЦПК України передбачає, що позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

ОСОБА_1 є особою, яка набула у власність актив, щодо якого Позивач стверджує про набуття за дорученням Відповідача-1. Отже, вона є особою, до якої може бути пред`явлений позов про визнання активів необґрунтованими та стягнення їх в дохід держави.

Це підтверджується також і позицією ЄСПЛ у справі «Гогітідзе та інші проти Грузії» (заява № 36862/05), де зазначено, що заходи з конфіскації можуть бути застосовані до будь-яких інших третіх осіб, які мають право володіння майном без необхідної добросовісності з метою приховування їхньої ролі у накопиченні цінностей, які є предметом розгляду у справі … Національні органи влади відповідно до Конвенції надалі отримали свободу дій у питанні застосування конфіскаційних заходів не лише стосовно осіб, безпосередньо обвинувачених у злочинах, а й членів їхніх сімей та інших близьких родичів, які могли володіти та неформально управляти незаконно набутим майном від імені підозрюваних правопорушників, а також будь-кого, хто не мав необхідного статусу добросовісності (bona fide)

Позивач стверджує, що ОСОБА_1 не могла придбати Об`єкт нерухомості з огляду на відсутність в неї відповідних фінансових можливостей. Адже згідно з інформацією з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих фізичними особами від податкових агентів, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, за 1998-2020 роки ОСОБА_1 отримала дохід на загальну суму 1 095 455 грн, після утримання податків - 920 182,20 грн. А її сукупний дохід від продажу нерухомого майна склав 2 153 480 грн.

Натомість сама ОСОБА_1 та її представники вказують, що в неї не було обов`язку відображати свій майновий стан, тому реальні її доходи є значно вищими, ніж зазначені в офіційних джерелах. Крім того, при дослідженні фінансової спроможності придбати Об`єкт нерухомості слід конвертувати доходи ОСОБА_1 в іноземну валюту, оскільки за традицією українського суспільства всі заощадження нею здійснювалися саме в доларах США. Також при визначенні майнового стану Позивачем не врахований дохід від продажу ОСОБА_1 автомобіля Mazda, моделі 3, 2005 року випуску, у сумі 44 847,21 грн.

Для визначення наявності/відсутності у ОСОБА_1 законних доходів для придбання Об`єкту нерухомості, Судом були досліджені надані сторонами докази, зокрема:

-інформація з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела доходів, отриманих фізичними особами щодо ОСОБА_1 за 1998-2020 роки, відповідно до якої сукупний дохід за 22 роки (по 2019 рік включно) становить 1 095 455,41 грн (т. 1, а.с. 101-122);

-договір купівлі-продажу квартири від 14.08.2006, відповідно до якого ОСОБА_1 (Продавець) передає у власність ОСОБА_19 (Покупець) квартиру АДРЕСА_11, а Покупець приймає квартиру і сплачує за неї обговорену грошову суму. Продаж зазначеної квартири, за домовленістю сторін, вчиняється за суму 151 500,00 грн (т. 1, а.с. 325, т. 2, а.с. 102-103);

-договір купівлі-продажу квартири від 18.12.2019, відповідно до якого ОСОБА_20 (Продавець-1), що діє від власного імені та від імені ОСОБА_1 (Продавець-2), передають у власність ОСОБА_21 (Покупець), а Покупець приймає в особисту приватну власність нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_12, та сплачує її вартість за ціною і в порядку, що передбачені цим договором. Квартира належить продавцям на праві спільної часткової власності (в рівних частках кожному). За домовленістю сторін продаж квартири здійснюється за грошові кошти у розмірі 2 182 710,00 грн, що еквівалентно 93 000,00 доларів США, які сплачені Покупцем та повністю отримані Продавцями відповідно до розміру їх часток в праві власності на квартиру (т. 1, а.с. 326, т. 2, а.с. 94-95);

-договір купівлі-продажу квартири від 16.10.2018, відповідно до якого ОСОБА_1, діючи від імені ОСОБА_22 (Продавець) продала та передала у власність ОСОБА_23 (Покупець), а Покупець купив і прийняв у власність належну ОСОБА_22 трикімнатну квартиру АДРЕСА_13 . За домовленістю сторін продаж цей вчинено за погоджену ними суму: 910 625,00 грн. (т. 1, а.с. 327, т. 2, а.с. 97-98);

-відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 1998 року по 3 квартал 2019 року (т. 2, а.с. 88-93);

-договір купівлі-продажу транспортного засобу від 15.06.2017 № 6141/2017/499850, відповідно до якого ОСОБА_1 (Продавець) зобов`язується передати у власність ОСОБА_24 (Покупець) транспортний засіб: марка Mazda, модель 3, 2005 року випуску. За домовленістю сторін ціна Транспортного засобу складає 50 000,00 грн. (т. 2, а.с. 104-105);

-висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 18.05.2022 № 9935, відповідно до якого дохід ОСОБА_1 в українській гривні за період з 01.01.1998 по 21.12.2019, з урахуванням зміни курсу долара США за даними міжбанку України, документально підтверджуються частково, в розмірі 4 389 903,07 грн (т. 4, а.с. 216-248).

Приписами п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України визначені види доходу, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Серед іншого, це:

-доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);

-частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172-173 цього Кодексу;

-дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом тощо.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (т. 2, а.с. 88-93) ОСОБА_1 за період з 1998 по третій квартал 2019 року були отримані доходи на загальну суму 1 027 504,17 грн у вигляді:

-заробітної плати у розмірі 1 018 098,74 грн;

-доходу, отриманого через комісійну торгівлю у розмірі 3 185,44 грн;

-матеріальної допомоги у сумі 1550,00 грн;

-дивідендів та роялті у розмірі 17,24 грн;

-благодійної допомоги у розмірі 1050,00 грн;

-страхових виплат у сумі 2602,75 грн;

-інших доходів у розмірі 1000,00 грн.

Із матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 отримала доходи від реалізації власного рухомого та нерухомого майна, а саме:

-1 091 355,00 грн від продажу Ѕ квартири АДРЕСА_12 (т.1, а.с. 326, т. 2, а.с. 94-95);

-151 500,00 грн від продажу квартири АДРЕСА_11 (т.1, а.с. 325, т. 2, а.с. 102-103);

-50 000,00 грн від продажу транспортного засобу марки Mazda, модель 3, 2005 року випуску (т. 2, а.с. 104-105).

Суд не може визнати достовірними та підтвердженими доводи представників відповідачів про те, що до доходу ОСОБА_1 слід віднести додатково 910 625,00 грн, отримані нею на підставі договору купівлі-продажу квартири сина від 16.10.2018. Як вбачається із цього договору, ОСОБА_1 діяла від імені сина - ОСОБА_22 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом м. Чикаго, округ Кук, штат Іллінойс, США, В. Долинка 03 липня 2017 року по реєстру № 54778-07.2017, апостилізованої секретаріатом штату Іллінойс, США за № С170D033676 (т. 1, а.с. 327, т. 2, а.с. 97-98). Відповідно до пункту 4 договору за домовленістю сторін цей продаж вчинено за погоджену суму 910 625,00 грн, які ОСОБА_1 як продавець одержала для ОСОБА_22 у повному обсязі від покупця до підписання цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Отже, кошти, отримані ОСОБА_1 як оплата відчуженої квартири, належали ОСОБА_22 . Це підтверджується також відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, відповідно до яких ОСОБА_22 отримав у 2018 році дохід від продажу нерухомого майна згідно ст. 172 Податкового кодексу України у сумі 910 625,00 грн (т. 1, а.с. 84, 122).

Як стверджує Відповідач-2 та її представники, вказані кошти були залишені сином у її розпорядженні. Однак за приписами статей 717 та 718 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність…. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому. Також чинним законодавством встановлена форма договору дарування. Так, ст. 719 ЦК України передбачено, що договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Жодного договору Відповідачем-2 та її представниками не надано.

Натомість представником Відповідача-2 надана заява ОСОБА_22 від 24.01.2022 (т. 2, а.с. 99-101) щодо залишення матері ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 910 625,00 грн для її особистих потреб. Суд звертає увагу, що ця заява була оформлена вже після відкриття провадження у справі і отримання відповідачами матеріалів позову та фактично є показаннями свідка. Однак такого порядку надання показань свідків цивільно-процесуальним законодавством не передбачено. Зокрема, у статтях 90-93 ЦПК України встановлено спеціальний порядок допиту свідків, який передбачає їх виклик у судове засідання з наданням права задати їм питання усім учасникам справи. В свою чергу, відповідачі та їх представники не скористалися правом допиту свідка (ні безпосередньо ні через використання технічних засобів). Отже, з огляду на законодавчі вимоги укладання договору дарування грошових коштів у письмовій формі, а також необхідності його обов`язкового нотаріального посвідчення, оскільки розмір зазначених валютних цінностей перевищує встановлені законодавчі обмеження, Суд не приймає цю заяву на підтвердження належності ОСОБА_1 цих грошових коштів, і відповідно не враховує їх при визначенні фінансової спроможності Відповідача-2 набуття об`єкту нерухомості.

Суд може погодитися з тим, що дарування грошових коштів між батьками і дітьми традиційно відбувається без дотримання законодавчих формальностей. Однак в цьому випадку мова йде про (1) досить велику грошову суму, (2) відчуження належного ОСОБА_22 об`єкту нерухомого майна, (3) офіційне відображення отримання доходу в цій сумі саме ОСОБА_22 .

Суд також відхиляє доводи представників Відповідача-2 та Третьої особи про можливість віднесення до фінансових можливостей ОСОБА_1 другої (належної ОСОБА_2 ) частки від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_14 в сумі 1 091 355,00 грн. Адже в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_3 за 2019 рік, ця сума зазначена як дохід ОСОБА_2 і вказана в розрізі грошових активів, наявних в останньої станом на кінець року. Так Відповідачем-1 задекларовані належні ОСОБА_2 готівкові кошти у сумі 1 100 000,00 грн при її річному сукупному доході у вигляді заробітної плати 105 910,00 грн (т. 1, а.с. 47-53).

При оцінці наявності у ОСОБА_1 законних доходів для набуття активу Суд також не враховує висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 18.05.2022 № 9935 (т. 4, а.с. 217-253). Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Статтею 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Як вбачається із висновку, на вирішення судової економічної експертизи було поставлене, зокрема, таке питання:

1)Чи підтверджується документально дохід станом на 21.12.2019, в українській гривні, ОСОБА_1 за період з 01.01.1998 по 21.12.2019, в розмірі 4 646 863,00 грн, з врахуванням зміни курсу долара США за даними міжбанку України, https://charts.finance.ua НБУ, враховуючи дохід від:

-Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків;

-реалізації двокімнатної квартири АДРЕСА_12, загальною площею 79,3 кв м;

-реалізації трикімнатної квартири АДРЕСА_13, загальною площею 76,9 кв м;

-реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_15, загальною площею 36,10 кв м;

-реалізації транспортного засобу: марка MAZDA, модель 3, 2005 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_19, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_24, номерний знак НОМЕР_20 ?

Порядок проведення судової експертизи у науково-дослідних судово-експертних установах, обов`язки, права та відповідальність судового експерта, організація та оформлення їх результатів визначається Законом України «Про судову експертизу», Цивільним процесуальним кодексом України. Експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та на професійній основі здійснюють судово-експертну діяльність, забезпечують проведення експертиз та досліджень відповідно до вимог Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3505/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за № 1431/20169 (далі - Інструкція). Пунктом 4 розділу III Інструкції передбачено, що судовий експерт здійснює судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок експерта складений судовим експертом-економістом Шульгою Людмилою Дмитрівною, яка має кваліфікацію судового експерта по спеціальностях: (1) Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності; (2) Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; (3) Дослідження документів фінансово-кредитних операцій (т. 4, а.с. 220).

Як зазначила експерт у своєму висновку документальне дослідження включало в себе:

-перевірку наданих на дослідження документів за формою та змістом, а саме, встановлювалась якісність складання документа, правильність заповнення реквізитів документів, вивчався зміст відображених в документах операцій;

-арифметичну перевірку, що полягала у встановленні правильності арифметичних підрахунків, виведених підсумків;

-нормативну перевірку, що встановлювала відповідність відображення операцій вимогам чинних законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів (т. 4, а.с. 221-222).

Проте, фактично застосовані норми законодавства не відповідають поставленим питанням. Так, експертом надається визначення господарських операцій, проводиться аналіз необхідних для їх підтвердження первинних документів та описується порядок ведення бухгалтерського обліку. Водночас, питання, що були винесені на дослідження стосуються доходів фізичних осіб, а не суб`єктів господарської діяльності. Експерт не пояснює, чому для розрахунку фізичних осіб вона використовує категорії, притаманні суб`єктам господарювання.

Експертом не наведені підстави щодо неврахування всіх доходів, зазначених у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_1 (зокрема доходів, отриманих через комісійну торгівлю у ІІІ-му кварталі 2001 року в сумі 1006,9 грн, доходу за основним місцем роботи, отриманим у IV-му кварталі 2001 року в сумі 1070,00 грн, заробітної плати, отриманої у ІІІ-му кварталі 2015 року в повному обсязі: зазначена сума 775,95 грн замість 5366,25 грн) та підстав зарахування до її доходів коштів, отриманих по довіреності внаслідок представництва інтересів ОСОБА_22 .

Окремо на себе звертає увагу той факт, що в поставленому перед експертом питанні не зазначений номер будинку у м. Тернопіль, продаж квартири в якому має бути врахований у дохід ОСОБА_1, зокрема зазначено «реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_15, загальною площею 36,10 кв м»

Суду не надано обґрунтування винесення на дослідження експерта питання щодо конвертації доходів ОСОБА_1 в долари США з урахуванням міжбанківського курсу валют, а не офіційного курсу НБУ та підстав такого конвертування; також не вбачається дослідження експертом матеріалів, які б свідчили про конвертацію, їх документального підтвердження. Це свідчить про припущення зроблених висновків.

З урахуванням викладеного, Судом встановлено, що сукупний дохід ОСОБА_1 за 22 роки, які передували купівлі Об`єкту нерухомості, склав 2 320 359,17 грн, в той час як вартість активу - Об`єкта нерухомості склала 4 629 163,00 грн, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 фінансових можливостей для його набуття.

Раніше Суд зазначив, що не враховує до сукупного доходу ОСОБА_1 грошові кошти 910 625,00 грн, отримані для сина ОСОБА_22 з продажу його квартири. Разом з тим, навіть, якщо припустити, що ці грошові кошти дійсно залишилися у власності ОСОБА_1 після продажу квартири сина ОСОБА_22, це не вплине на її майновий стан в тій мірі, щоб дійти іншого висновку і встановити наявність достатніх фінансових ресурсів.

Щодо твердження про проживання однією сім`єю з дочкою до укладення останньою шлюбу з Відповідачем-1, Суд зауважує, що інститут спільної сумісної власності на майно не розповсюджується на батьків та дітей, що досягли повноліття, навіть за умови їх подальшого спільного проживання. Відтак, кошти отримані ОСОБА_2 як заробітна плата до її вступу у шлюб були її особистою власністю.

Суд погоджується з тим, що в ОСОБА_1 не було законодавчого обов`язку відображати всі свої доходи. Проте, в питанні цивільної конфіскації законодавець орієнтує правозастосування на дослідження саме «законних доходів», які в свою чергу є доходами, отриманими із законних джерел зі сплатою передбачених законом податків і зборів та/або офіційно відображеними в передбачених законом базах даних. Отже, посилання представників на вдалі шлюби Відповідача-2, на її утримання донькою до заміжжя та постійну допомогу сина, який виїхав закордон, не можуть вважатися достовірними, адже не підтверджуються жодною офіційною інформацією.

Представники відповідачів, Відповідач-2 та Третя особа неодноразово наголошували, що законність походження грошових коштів, які були використані для купівлі Об`єкту нерухомості не підлягає сумніву з огляду на проведення процедури фінансового моніторингу та незупинення суб`єктом первинного фінансового моніторингу операції з перерахунку коштів за договором. Суд не погоджується з такими доводами учасників з огляду на таке.

Відповідно до п. 45 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» первинний фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які вживаються суб`єктами первинного фінансового моніторингу і спрямовані на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії. За приписами ч. 2 ст. 6 вказаного Закону до суб`єктів первинного фінансового моніторингу відносяться зокрема банки та нотаріуси. При чому суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний проводити аналіз відповідності фінансових операцій, що проводяться клієнтом, наявній інформації про зміст його діяльності та фінансовий стан з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу (п. 22 ч. 6 ст. 6 Закону).

Статтями 15 та 16 Закону визначені фінансові операції, що підлягають обов`язковому фінансовому моніторингу та фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу. При цьому суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного КК України, та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Отже, суб`єкт первинного фінансового моніторингу дійсно має право зупинити проведення фінансової операції на строк до двох робочих днів, проте такі дії можливі і допустимі тільки у випадку наявності мотивованої підозри, щодо проведення особою легалізації (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом, або у разі, якщо фінансова операція містить ознаки, передбачені статтями Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Відтак сам по собі факт проведення первинного фінансового моніторингу та незупинення відповідної операції не свідчить про перевірку відповідними суб`єктами законності походження грошових коштів, що були використанні для здійснення операції та їх приналежності саме ОСОБА_1 .

Посилання представників на традиції в українському суспільстві заощаджувати гроші в іноземній валюті і відповідно переведення протягом 20 років всіх отриманих ОСОБА_1 коштів у валютні цінності також відхиляються Судом. Адже, по-перше, для заощадження грошових коштів у валюті, необхідним вбачається періодичне отримання достатнього доходу, який би дозволив особі після всіх витрат, пов`язаних із забезпеченням своєї життєдіяльності (харчування, одяг, комунальні послуги, відпочинок, ліки тощо) здійснювати відповідні накопичення. Офіційний сукупний дохід за 21 рік в сумі 2 320 359,17 грн не вбачається настільки великим, щоб людина переводила всі отримані гроші в іноземну валюту і при цьому забезпечувала свою нормальну життєдіяльність. А як вбачається із матеріалів, ОСОБА_1 здійснювала і дороговартісні придбання (відчужений автомобіль Mazda, 3-ї моделі, 2005 року випуску був зареєстрований за нею 07.09.2005, тобто був або новий, або з мінімальним пробігом, т. 2, а.с. 104). З огляду на це, той факт, що для купівлі квартири були використані грошові кошти в іноземній валюті, не доводить їх належність саме Відповідачу-2, та законність їх походження.

Враховуючи вищевикладене, Судом не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів ОСОБА_1 .

5.11.3.Щодо набуття Транспортного засобу за рахунок законних доходів ОСОБА_4 .

В пункті 5.10.12 цього рішення зазначено, що Суд не може дійти переконання, що Транспортний засіб був придбаний ОСОБА_4 за дорученням Відповідача-1 та/або останній може прямо чи опосередковано вчиняти щодо нього дії, тотожні праву розпорядження. Така неможливість обумовлена серед іншого тим, що у ОСОБА_4 могли бути необхідні на придбання автомобіля грошові кошти.

Оскільки одним із аргументів Позивача з цього питання є те, що ОСОБА_4 не міг придбати Транспортний засіб з огляду на відсутність в нього відповідних фінансових можливостей, Суд вважає за необхідне детально розглянути це питання. За твердженнями прокурора, всього за 1998-2020 роки ОСОБА_4 отримав дохід на загальну суму 1 821 315 грн. Крім того, менше ніж через рік після придбання автомобіля, а саме 09.10.2021 ОСОБА_4 набув у власність ще один дороговартісний транспортний засіб марки Volvo, моделі ХС90, 2021 року випуску, вартістю 1 979 589 грн.

Представники відповідачів зауважують, що при дослідженні фінансової спроможності ОСОБА_4 придбати Транспортний засіб слід конвертувати його доходи в іноземну валюту (долари США), оскільки за традицією українського суспільства всі заощадження ним здійснювались саме в доларах США. Також при визначенні майнового стану Позивачем не враховані доходи ОСОБА_4 від продажу земельних ділянок у 2013 році (в сумі 289 745 грн) та в 2006 році (в сумі 372 356,00 грн).

Для визначення наявності/відсутності у ОСОБА_4 законних доходів для придбання Транспортного засобу Судом були досліджені надані сторонами докази, зокрема:

-інформація з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела доходів, отриманих фізичними особами щодо ОСОБА_4 за 1998-2020 роки (т. 1, а.с. 101-122);

-договір купівлі-продажу садового будинку від 15.03.2013, відповідно до якого ОСОБА_4 (Продавець) зобов`язується передати у власність ОСОБА_26 (Покупець) садовий будинок під номером АДРЕСА_16, а Покупець зобов`язується прийняти цей садовий будинок та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в договорі. Продаж майна за домовленістю сторін вчиняється за 785 652,00 грн, які отримані Продавцем від Покупця до підписання цього договору (т. 2, а.с. 47-48);

-договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.03.2013, відповідно до якого ОСОБА_4 (Продавець) передає у власність ОСОБА_26 (Покупець), а Покупець приймає у власність земельну ділянку площею 0,0681 га, що знаходиться по АДРЕСА_17, кадастровий номер: 8000000000:90:891:0163. Продаж за домовленістю сторін вчинено за ціну 289 745,00 грн, які повністю отримані Продавцем від Покупця до підписання цього договору (т. 2, а.с. 49-50);

-договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2006, відповідно до якого ОСОБА_4 (Продавець) передав у власність, а Покупець прийняв у власність земельну ділянку площею 2419 кв м, що знаходиться в АДРЕСА_18 . За домовленістю сторін, земельну ділянку продано за 372 400 грн, які Продавець одержав повністю від Покупця до підписання цього договору (т. 2, а.с. 51-52)

Відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела доходів (т. 1, а.с. 101-122) ОСОБА_4 за період з 1998 по 2016 роки (в подальшому відомості про офіційні джерела доходів відсутні) отримав доходи на загальну суму 1 821 314,84 грн.

Таким чином Суд доходить висновку, що при звернення з позовною заявою до суду Позивачем враховано не всі доходи ОСОБА_4, а його офіційний сукупний дохід за 23 роки, що передували купівлі Транспортного засобу, склав 2 483 459,84 грн, тоді як вартість автомобіля склала 2 100 000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, сума офіційних доходів ОСОБА_4 перевищує вартість Транспортного засобу; відповідно, він міг бути набутий за рахунок таких доходів.

За такого висновку, у Суду немає необхідності окремо оцінювати висловлені представниками відповідачів та викладені у висновку експерта доводи щодо конвертації наявних грошових коштів у іноземну валюту.

Визначаючи фінансову можливість ОСОБА_4 набути Транспортний засіб, Суд не надає оцінки обставинам купівлі ОСОБА_4 іншого автомобіля VOLVO XC90, оскільки (1) він не є предметом позову і (2) його придбано пізніше набуття активу, щодо якого заявлений позов. В свою чергу, нормативні конструкції орієнтують суд на дослідження законних доходів, отриманих до набуття активу, щодо необґрунтованості якого ставиться питання, а не після такого, отже, подальші фінансові витрати (в тому числі і суттєві) виходять за межі судового дослідження.

5.12.Щодо різниці між вартістю активів і законними доходами особи (необґрунтованості активів)

5.12.1.Відповідно до ч.2 ст. 290 ЦПК України позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів", якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України. В розумінні інституту цивільної конфіскації діапазон, в межах якого визначається різниця із законними доходами, має становити від 1 003 500,00 грн (2007 грн х 500) до 6 243 250,00 грн (щодо активів набутих у 2019 році) та до 6 831 500,00 грн (щодо активів набутих у 2020 році).

5.12.2.За приписами абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач, крім фактичних даних, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування зобов`язаний навести у позові їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. Для визначення вартості активів застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття (ч. 3 ст. 290 ЦПК України).

5.12.3.В свою чергу, відповідно до п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», а саме:

-отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи;

-наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.

5.12.4.Отже визначення різниці між вартістю активів і законними доходами особи (і відповідно необґрунтованість активів) відбувається за такою формулою:

Р = ЗД (ОД+НГА) - ВА,

де

Р - різниця між вартістю активів і законними доходами особи

ЗД - законні доходи

ОД - отримані суб`єктом декларування та членами його сім`ї доходи

НГА - наявні у суб`єкта декларування та членів його сім`ї грошові активи

ВА - вартість активу, щодо якого заявлений позов

5.12.5.ОСОБА_3 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У відповідності до ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1 підпунктах «а», «в» і «г» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Правильність і прозорість відображення відомостей в декларації презюмується. Отже, Суд при обрахунку його законних доходів звертається до інформації, зазначеної в деклараціях, та інших офіційних даних. Судом досліджені надані сторонами докази, зокрема:

-декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі -Декларації), подані ОСОБА_3 за 2018-2020 роки, в яких зазначені доходи Відповідача-1 та членів його родини, а також наявні у них грошові активи (т. 1, а.с. 40-62);

-інформація з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела доходів, отриманих фізичними особами, щодо ОСОБА_3 та його близьких родичів (т. 1, а.с. 101-122).

5.12.6.Суд звертає увагу на помилковий підхід Позивача до визначення різниці між вартістю активів і законними доходами особи. Адже при визначенні необґрунтованості активу Позивач оперує поняттям «максимально можливий законний дохід». При цьому, прокурор враховує наявні у ОСОБА_3 та його дружини грошові активи у виді готівкових коштів і коштів на банківських рахунках, але не враховує внески в Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України, з посиланням на те, що вони мають накопичувальний характер. Суд не погоджується з таким обрахунком наявних у Відповідача-1 грошових активів, оскільки п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України визначено, що термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». В свою чергу, п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» передбачає зарахування до законних доходів наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. За таких обставин внески до недержавного пенсійного фонду мають бути враховані при визначенні наявних у особи грошових активів.

5.12.7.Також Суд не погоджується з представником Позивача в частині відрахування при розрахунку законних доходів витрачених Відповідачем-1 та його дружиною грошових коштів, оскільки главою 12 ЦПК України цього не передбачено. Крім того, не слід у вартість активу включати вартість рухомого майна (меблі, побутову техніку, обладнання та інше рухоме майно), яке хоча і придбане одночасно з квартирою, однак становить окремий предмет договірних відносин, вартість якого не дозволяє ставити питання про визнання активу необґрунтованим.

5.12.8.Для визначення розміру законних доходів Судом враховуються зазначені Відповідачем-1 відомості у поданих ним деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування. Водночас, оскільки активи, щодо необґрунтованості яких стверджує Позивач, набувалися в різні періоди, Суд має дослідити законні доходи Відповідача-1 та наявність/відсутність різниці щодо кожного з них окремо.

5.12.9.Щодо необґрунтованості Об`єкту нерухомості

Об`єкт нерухомості придбаний у грудні 2019 року за 4 629 163,00 грн. У своїй щорічній декларації за 2018 рік Відповідач-1 зазначив про такі активи:

-квартира, набута 05.08.2010, загальною площею 59,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10, вартістю на дату набуття 21 458,00 грн;

-земельна ділянка, набута 03.08.2006, загальною площею 1650 м2, кадастровий номер: 3221484003:04:014:0023, вартістю на дату набуття 46 547,00 грн;

-земельна ділянка, набута 02.11.2007, загальною площею 2500 м2, кадастровий номер: 3221484003:04:014:0032, вартістю на дату набуття 63 125,00 грн;

-земельна ділянка, набута 02.11.2007, загальною площею 7700 м2, кадастровий номер: 3221484003:04:014:0033, вартістю на дату набуття 77 090,00 грн;

-Ѕ квартири, власником якої є його дружина ОСОБА_2, набута 05.05.2011, загальною площею 79,3 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_19, вартість якої не зазначена;

-автомобіль дружини Audi Q5 2010 року випуску, набутий 09.12.2016, вартістю 267 495,00 грн;

-автомобіль Audi A6 2012 року випуску, набутий 15.05.2018, вартістю 580 000,00 грн;

-грошові активи у вигляді внесків до Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України у сумі 112 479,00 грн;

-грошові активи дружини у вигляді внесків до Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України у сумі 160 952,00 грн;

-готівкові кошти у розмірі 480 000,00 грн.

Декларація за 2018 рік подана 18.03.2019. Закон України «Про запобігання корупції» у редакції, що діяла станом на день подання декларації, передбачав обов`язок зазначати в ній відомості станом на 31 грудня звітного року. Відповідно станом на останній день звітного періоду (тобто, станом на 31.12.2018) у Відповідача-1 були наявні грошові активи у розмірі 753 431,00 грн. У декларації за 2019 рік Відповідач-1 зазначив про такі доходи:

-903 329,00 грн заробітної плати, отриманої за основним місцем роботи;

-93 132,00 грн заробітної плати дружини, отриманої за основним місцем роботи;

-12 778,00 грн заробітної плати дружини, отриманої за сумісництвом;

-1 091 355,00 грн дохід дружини від відчуження нерухомого майна;

-1 528,00 грн отриманих бонусів.

Тобто загальний розмір доходів подружжя ОСОБА_29 за 2019 рік становить 2 102 122,00 грн.

Отже законні доходи Відповідача-1 за 2019 рік у розумінні ст. 290 ЦПК України складаються із суми задекларованих доходів Відповідача-1 і його дружини у розмірі 2 102 122,00 грн та наявних у них грошових активів у розмірі 753 431,00 грн, що разом становить 2 855 553,00 грн. Відповідно різниця між вартістю Об`єкту нерухомості та законними доходами Відповідача-1 становить:

4 629 163,00 грн (Об`єкт нерухомості) - 2 855 553,00 грн

(законні доходи) = 1 773 310 грн.

Ця різниця перевищує визначену у ч. 2 ст. 290 ЦПК України мінімальну межу виміру - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом (1 003 500 грн), та не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України (6 243 250,00). За таких обставин слід говорити про необґрунтованість набуття Квартири.

З урахуванням викладеного Суд доходить висновку, що ОСОБА_1 набула у власність актив у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 142,3 кв м, вартістю 4 629 163,00 грн, за дорученням ОСОБА_3 (особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), та ОСОБА_3 може прямо чи опосередковано вчиняти щодо цього активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

5.12.10.Щодо необґрунтованості транспортного засобу

Оскільки із наявних матеріалів справи неможливо встановити первинний критерій визнання активу необґрунтованим - набуття Транспортного засобу ОСОБА_4 за дорученням Відповідача-1 та/або можливості вчинення останнім по відношенню до нього дій, тотожних праву розпорядження (пункт 5.10.12. цього Рішення), - суд не досліджує інші фактори, з якими закон пов`язує застосування цієї правової процедури.

5.13.Щодо більшої переконливості сукупності доказів Позивача

5.13.1.Перш ніж перейти до переконливості доказів, Суд вважає необхідним надати оцінку заявленим представниками відповідачів та третьою особою позицій щодо недопустимості доказів внаслідок фактичного проведення щодо судді ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_2 негласних слідчих (розшукових) дій, а також збирання доказів поза межами своїх повноважень та не у спосіб, передбачений законом.

5.13.2.Суд не може погодитися з тим, що відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проводилися негласні слідчі (розшукові) дії.

Негласні слідчі (розшукові) дії - це інститут кримінального процесуального права, спосіб отримання доказів у кримінальному провадженні. Статтею 246 КПК України передбачено, що негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи (ч. 6 ст. 246 КПК України).

Проведення негласних слідчих (розшукових) дій можливе лише в рамках відповідного кримінального провадження та з дотриманням встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку. Глава 21 КПК України до НСРД відносить:

1)аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України), що полягає в негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо;

2)накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК України), що полягає в забороні установам зв`язку та фінансовим установам вручення кореспонденції адресату без відповідної вказівки слідчого, прокурора;

3)огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262 КПК України), що полягає в негласному відкритті й огляді затриманої кореспонденції, на яку накладено арешт, її виїмці або знятті копії чи отриманні зразків, нанесенні на виявлені речі і документи спеціальних позначок, обладнанні їх технічними засобами контролю, заміні речей і речовин, що становлять загрозу для оточуючих чи заборонені у вільному обігу, на їх безпечні аналоги;

4)зняття інформації з електронних комунікаційних мереж (ст. 263 КПК України), що полягає у проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою та має значення для досудового розслідування, а також одержанні, перетворенні і фіксації різних видів сигналів, що передаються каналами зв`язку;

5)зняття інформації з електронних інформаційних систем без відома її власника, володільця або утримувача (ст. 264 КПК України), що полягає в одержані інформації, у тому числі із застосуванням технічного обладнання, яка міститься в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютер), автоматичних системах, комп`ютерній мережі;

6)обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України), що полягає в таємному проникненні слідчого чи уповноваженої особи без відома власника чи володільця, приховано, під псевдонімом або із застосуванням технічних засобів у приміщення та інше володіння для встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи або безпосередньо з метою виявлення і фіксації слідів кримінального правопорушення, проведення огляду, виявлення документів, речей, що мають значення для досудового розслідування, виготовлення копій чи їх зразків, виявлення осіб, які розшукуються, або з іншою метою для досягнення цілей кримінального провадження;

7)спостереження за особою в публічно доступних місцях (ст. 269 КПК України), що полягає у візуальному спостереженні за особою слідчим чи уповноваженою особою для фіксації її пересування, контактів, поведінки, перебування в певному, публічно доступному місці тощо або застосуванні з цією метою спеціальних технічних засобів для спостереження.

8)аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270 КПК України), що полягає у застосуванні технічного обладнання у публічно доступному місці з метою фіксації відомостей (розмов, поведінки осіб, інших подій), які мають значення для кримінального провадження, без відома присутніх у ньому осіб;

9)негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК України), що полягає в діях слідчого чи уповноваженої особи, які дозволяють без відома власника чи володільця отримати зразки матеріалів, сировини, виробів тощо, у тому числі в публічно недоступних місцях;

10)спостереження за річчю або місцем у публічно доступних місцях (ст. 269 КПК України), що полягає у візуальному спостереженні за певною річчю або певним місцем слідчим чи уповноваженою особою для фіксації її переміщення, контактів з нею певних осіб, подій у певному місці для перевірки відомостей під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення або застосуванні з цією метою спеціальних технічних засобів для спостереження.

Положення чинного законодавства вказують на основні чинники отримання відомостей за допомогою проведення негласних слідчих (розшукових) дій:

-наявність кримінального провадження відповідної тяжкості;

-неможливість іншим способом отримати докази в цьому кримінальному провадженні;

-закріплення в законі вичерпного переліку суб`єктів, уповноважених на прийняття рішення про проведення НСРД, та правомочних на їх проведення;

-процесуальний алгоритм санкціонування проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

-отримання і фіксація доказової інформації в режимі реального часу тощо.

Натомість для порушення питання про визнання активів необґрунтованими наявність кримінального провадження не є обов`язковою. Ключовою ознакою визнання активів необґрунтованими являється не зв`язок відповідного активу з конкретною протиправною діяльністю (конкретним правопорушенням), а наявність сумнівів в законності походження майна або грошових коштів, за які таке майно набуте. При застосуванні цієї правової процедури відбувається збирання доказів, які виникли (створені) раніше і вже існують в об`єктивній дійсності.

5.13.3.Докази в обґрунтування позиції Позивача отримані у спосіб, передбачених законом, і в межах наявних повноважень.

Частина 5 ст. 290 ЦПК України передбачено, що Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура, а у визначених законом випадках - Державне бюро розслідувань та Генеральна прокуратура України - вживають заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості. В свою чергу, пунктом 10 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» передбачено, що Національне бюро вживає заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості, надсилає Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі матеріали для вирішення питання про пред`явлення позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов`язків надається право:

-за рішенням Директора Національного бюро, погодженим з прокурором, витребовувати від інших правоохоронних органів оперативно-розшукові справи та кримінальні провадження, що стосуються кримінальних правопорушень, віднесених законом до підслідності Національного бюро, та інших кримінальних правопорушень, які не відносяться до його підслідності, але можуть бути використані з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, або виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості (п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України»);

-витребовувати за рішенням керівника структурного підрозділу Національного бюро та одержувати в установленому законом порядку у вказаному в запиті вигляді та формі від інших правоохоронних та державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання обов`язків Національного бюро, у тому числі відомості про майно, доходи, видатки, фінансові зобов`язання осіб, які ними декларуються у встановленому законом порядку (п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро»);

-знайомитися в державних органах, органах місцевого самоврядування із документами та іншими матеріальними носіями інформації, необхідними для виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості, у тому числі такими, що містять інформацію з обмеженим доступом (п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України») тощо.

Крім того, Національне бюро має безпосередній, у тому числі автоматизований, доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користується державними, у тому числі урядовими, засобами зв`язку і комунікацій, мережами спеціального зв`язку та іншими технічними засобами. Такий доступ має на увазі і повноваження використання інформації з цих систем, реєстрів та банків даних для виконання покладених завдань з дотриманням законодавства про захист персональних даних та забезпеченням таємниці, що охороняється законом.

Порядок надання інформації юридичними особами, включаючи банківські установи, також врегульований чинним законодавством. Абз. 2 п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» передбачено, що суб`єкти, яким адресовано зазначений запит, зобов`язані невідкладно, але не більше ніж протягом трьох робочих днів, надати відповідну інформацію. У разі неможливості надання інформації суб`єкт повинен так само невідкладно у письмовій формі повідомити про це Національне бюро з обґрунтуванням причин. Національне бюро за зверненням відповідного суб`єкта може продовжити строк надання інформації на строк не більше двох календарних днів. Ненадання Національному бюро на його запит інформації, надання завідомо недостовірної інформації чи не в повному обсязі, порушення встановлених законом строків її надання, повідомлення третіх осіб стосовно того, що про них збирається така інформація, забороняються і тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» передбачено право Національного бюро на підставі рішення Директора Національного бюро або його заступника, погодженого з прокурором, отримувати від банків, депозитарних, фінансових та інших установ, підприємств та організацій незалежно від форми власності інформацію про операції, рахунки, вклади, правочини фізичних та юридичних осіб, яка необхідна для виконання обов`язків Національного бюро. Отримання від банків інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється в порядку та обсязі, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність" з урахуванням положень цього Закону, а отримання від Центрального депозитарію цінних паперів, Національного банку України та депозитарних установ інформації, що міститься у системі депозитарного обліку цінних паперів, - у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про депозитарну систему України". Суб`єкти, яким адресовано зазначене рішення, зобов`язані невідкладно, але не більше ніж протягом трьох робочих днів, надати відповідну інформацію. У разі неможливості її надання у зазначений строк з обґрунтованих причин за зверненням відповідного суб`єкта Національне бюро може продовжити строк надання інформації на строк не більше двох календарних днів

В свою чергу, статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка становить банківську таємницю, розкривається банками, в тому числі Національному антикорупційному бюро України - на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента та код банку контрагента.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, Національним антикорупційним бюро України для збору доказів необґрунтованості активів на підставі ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» були надіслані запити та отримані відповіді від:

-ТОВ «Рек Альфа» від 19.05.2021 щодо продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 та укладання договорів оренди машиномісць з відповідними додатками (т. 1, а.с. 125-152);

-ТОВ «Рек Альфа» від 31.05.2021 щодо осіб, які здійснюють розрахунки за договорами оренди машиномісць; а також інформації щодо особи, яка здійснила оплату вартості майна за договором купівлі-продажу рухомого майна, укладеного з ОСОБА_1, з відповідними додатками (т. 1, а.с. 156-185);

-ТОВ «Житло Комфорт Сервіс» від 14.05.2021 щодо осіб, які укладали договори щодо надання житлово-комунальних послуг будинку за адресою: АДРЕСА_3 та сплачують за відповідні послуги; осіб, яким оформлялись перепустки для проходу на територію житлового комплексу; укладення договорів користування машиномісцями з додатками (т. 1, а.с. 191-260);

-ТОВ «Житло Комфорт Сервіс» від 18.05.2021 та від 29.11.2021 щодо входу і виходу (в`їзду і виїзду) до будинку, прибудинкової території та підземного паркінгу у ЖК «Ізумрудний» зі звітами системи контролю управління доступу та системи автоматичної парковки (т. 1, а.с. 263-273, 279-289);

-АТ КБ «Приватбанк» від 26.05.2021 з відомостями про рух коштів по рахунках ОСОБА_3, ОСОБА_20, ОСОБА_27, ОСОБА_1, ОСОБА_28 (т. 1, а.с. 292-293);

-АТ «Альфа-Банк» від 17.05.2021 щодо операцій, рахунків, вкладів, правочинів ОСОБА_3, ОСОБА_20, ОСОБА_27, ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 296-298);

-АТ «Райффайзен банк Аваль» від 31.05.2021 щодо цінних паперів, договорів оренди індивідуального (банківського) сейфу, руху коштів по рахунках, переліку ІР-адрес з яких здійснювався вхід до електронного кабінету дистанційного обслуговування ОСОБА_3, ОСОБА_20, ОСОБА_27, ОСОБА_1, ОСОБА_28 (т. 1, а.с. 301-302);

-АТ «Універсал Банк» від 20.05.2021 щодо інформації стосовно рахунків, вкладів, які обліковуються за ОСОБА_3, ОСОБА_20, ОСОБА_27, ОСОБА_1, ОСОБА_28 (т. 1, а.с. 305-306);

-ТОВ «Пейбокс» від 02.06.2021 з випискою з реєстру платежів через платіжні термінали товариства (т. 1, а.с. 314-316);

-ПАТ «КБ «Акордбанк» від 20.05.2021 стосовно операцій, рахунків, вкладів, правочинів ОСОБА_3, ОСОБА_20, ОСОБА_27, ОСОБА_1, ОСОБА_28 з відповідними додатками (т. 1, а.с. 320-331);

-АТ «Укрпошта» від 19.05.2021 щодо користування ОСОБА_3, ОСОБА_20, ОСОБА_27, ОСОБА_1, ОСОБА_28 послугами підприємства (т. 1, а.с. 334-336);

-ТОВ «Стрім Юкрейн» від 31.05.2021 стосовно інформації про надання телекомунікаційних послуг провайдером інтернету ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 341).

Рішення, на підставі яких Національне антикорупційне бюро України зверталося до банківських установ у відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», прийняті т.в.п директора НАБУ та погоджені в.о. керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора М. Грищуком (т. 1, а.с. 290-291, 294-295, 299-300, 303-304, 317-319).

Відповідно до п. 1.2 Положення про комплексну систему відеоспостереження міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 05.07.2018 N 1195/5259 (далі - Положення) комплексна система відеоспостереження міста Києва створена та використовується в інтересах територіальної громади міста Києва. Функціями Системи є забезпечення безпечного середовища в місті Києві шляхом обробки даних в Системі відповідно до мети створення та функціонування Системи, визначених цим Положенням. На підставі п. 3.1 Положення до об`єктів відеоспостереження в місті Києві відносяться об`єкти соціальної, економічної, житлово-комунальної, транспортної, інженерної та іншої інфраструктури міста Києва, а саме, зокрема: майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; тротуари; набережні; автомобільні стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів; засоби організації дорожнього руху тощо. При цьому, відеоспостереження за об`єктами, зазначеними в пункті 3.1 цього Положення, здійснюється за умови дотримання права на повагу до особистого життя (п. 3.2 Положення). Користувачами системи є посадові (службові) особи та працівники, визначені в пункті 8.1 цього Положення, які отримують доступ до інформації в Системі згідно з цим Положенням. Пунктом 8.1.2 Положення передбачена можливість надання доступ до інформації в системі уповноваженим посадовим (службовим) особам Національного антикорупційного бюро України.

На відміну від НСРД, під час яких здійснюється приховане фіксування людей, подій і явищ, фіксація за допомогою Системи є відкритою та спрямована на спостереження за визначеними об`єктами.

Отже, вказане відеоспостереження не має ознак проведення НСРД про які стверджують представники Відповідачів і Третя особа, а порядок отримання відповідної інформації врегульований відповідними положеннями законодавства. Отже, докази Позивача отримані у спосіб, передбачений в законі.

5.13.4.Надані Позивачем докази відповідають критеріям цивільно-процесуальної якості, а їх сукупність - стандарту більшої переконливості.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Для кожного окремо взятого доказу законодавець установлює такі критерії, як належність, допустимість, достовірність. А для сукупності доказів, тобто для всієї доказової бази у справі, встановлені такі критерії, як достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, що відповідає стандарту більшої переконливості.

Досліджені Судом докази стосуються обставин набуття Об`єкту нерухомості, щодо яких вирішується питання про необґрунтованість; пов`язаності зазначеного активу з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та визначення законності доходів офіційних власників та Відповідача-1, що корелюється з предметом доказування, а отже відповідає ознаці належності таких доказів (ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до приписів ст. 78 ЦПК України допустимими є докази, що отримані без порушення порядку, встановленому законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У пункті 5.13.3 цього рішення Суд надав оцінку вказаному критерію та не встановив порушення Позивачем законодавчо встановленого порядку отримання та збирання доказів.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достовірність як критерій оцінки доказів дає змогу встановити таку модель існування обставин у справі, яка є єдино можливою та логічно обґрунтованою в умовах, викладених сторонами та з`ясованих Судом. Доказ визнається судом достовірним, якщо в результаті його дослідження та оцінки з`ясовується, що в ньому містяться відомості, що відповідають дійсності. При дослідженні наданих сторонами доказів, Судом не встановлено ознак фальсифікації письмових чи речових доказів. Водночас Судом не врахований як доказ висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 18.05.2022 № 9935, а також заяву сина ОСОБА_22 (пункт 5.11.2 цього Рішення).

Щодо інших досліджених доказів, то їх зміст не спростовано в процесі доказування, і відповідно вони визнані Судом достовірними.

5.13.5.Суд також вважає за необхідне відреагувати на доводи представників Відповідачів щодо порушення порядку моніторингу способу життя судді при зборі доказів для звернення до суду.

Закон України «Про запобігання корупції» передбачає такий правовий механізм як моніторинг способу життя суб`єктів декларування. Відповідно до ст. 51-4 вказаного закону Національне агентство здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб`єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім`ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до закону. Моніторинг способу життя суб`єктів декларування здійснюється Національним агентством на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб`єктів декларування задекларованим ними майну і доходам. Встановлення невідповідності рівня життя суб`єкта декларування задекларованим ним майну і доходам є підставою для здійснення повної перевірки його декларації. У разі встановлення невідповідності рівня життя Національним агентством надається можливість суб`єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом. У разі виявлення за результатами моніторингу способу життя ознак корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, Національне агентство інформує про них спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції (ч. 4 ст. 51-4 Закон України «Про запобігання корупції»).

Отже, суб`єктом проведення моніторингу способу життя суб`єктів декларування, в тому числі суддів, виступає Національне агентство з питань запобігання корупції. Разом з тим, у разі встановлення того, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула необґрунтовані активи або що такі активи набула інша особа за її дорученням чи в інших передбачених статтею 290 ЦПК України випадках, Національне агентство має право порушувати перед Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою або у визначених законом випадках - перед Офісом Генерального прокурора питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (п. 5-7 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції»).

Натомість інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави передбачений іншими нормами законодавства. Виявляти необґрунтовані активи та збирати докази їх необґрунтованості уповноважені Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, в окремих - випадках Державне бюро розслідувань та Офіс Генерального прокурора (ч. 5 ст. 290 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновки, що результати проведення Національним агентством моніторингу способу життя суб`єкта декларування може бути підставою для ініціювання звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, однак вказана процедура не є обов`язковою передумовою для початку вжиття заходів щодо виявлення таких активів. За таких обставин той факт, що Національне антикорупційне бюро України та/бо Спеціалізована антикорупційна прокуратура перед поданням позовної заяви не надали можливості Відповідачу-1 надати пояснення (на чому особливо наголошує сторона відповідачів) не має значення для розгляду цієї справи.

Суд також відхиляє доводи представників і Третьої особи про те, що ініціювання цього позову є тиском на суддю з огляду на його професійну діяльність. По-перше, такі доводи не узгоджуються з концепцією заперечень представників про те, що Об`єкт нерухомості не належить Відповідачу-1. По-друге, відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора. Відповідне звернення при наявній або потенційній загрозі незалежності є саме обов`язком судді, виконання якого має бути здійснено упродовж п`яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання (п. 9 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») і цей обов`язок не залежить від бажання судді. У матеріалах цивільної справи відсутні будь-які відомості, які б свідчили про виконання вимог закону щодо звернення до ВРП та до Генерального прокурора, а без нього твердження про тиск на суддю, зокрема, шляхом ініціювання цивільної конфіскації щодо його майна є голослівним.

У світлі акцентів на наявний у Відповідача-1 статус Суд додатково звертає увагу на змістовні особливості процесу з визнання активів необґрунтованими. Дійсно, суддя як представник судової влади відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має спеціальні гарантії діяльності зі здійснення правосуддя, які проявляються, зокрема, через недоторканність та імунітет судді. Однак ці гарантії мають переважно кримінально-процесуальну спрямованість, в той час як позов про визнання активів необґрунтованими та стягнення їх в дохід держави - це цивільно-процесуальний інститут. Процедура визнання активів необґрунтованими стосується майна, а не особи відповідний позов подається in rem (буквально «проти речі»), а не in personam (буквально «проти особи»). Передбачені в чинному законодавстві наслідки для особи, активи якої визнані необґрунтованими (відповідно до ч. 2 ст. 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої набрало законної сили рішення суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, підлягає звільненню з посади в установленому законом порядку) не позбавляє відповідний цивільний позов майнового характеру.

Більше того, антикорупційне законодавство встановлює однакові вимоги до прозорості набуття майна для визначеного переліку осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від конкретної займаної посади.

На користь цієї позиції свідчить те, що як світова практика, так і національна концепція цивільної конфіскації виходить із можливості стягнення активів не лише з самої особи - суб`єкта декларування - у зв`язку з конкретним правопорушенням (відповідальність за яке має індивідуалізований характер), а з будь-якої особи, в тому числі яка відповідно до правовстановлюючих документів вважається власником набутого майна.

З огляду на зазначене, твердження представників відповідачів щодо порушення моніторингу способу життя судді не мають під собою правового підґрунтя, адже моніторинг і цивільний позов про визнання активів необґрунтованими не є взаємно пов`язаними між собою правовими процедурами.

5.13.6.Загальне правило оцінки доказів у цивільному процесі полягає в тому, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінка судом доказів на предмет їх переконливості опирається на принципи цивільного процесу. На відміну від кримінального процесу, в якому прокурор має доводити вину (тобто невідповідність статків доходам) та існує презумпція невинуватості, цивільний процес ґрунтується на принципі змагальності, а тому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи. Адже цивільна конфіскація не є санкцією та не входить до механізму притягнення особи до відповідальності, а навпаки, є механізмом установлення юридично значимих фактів:

- зв`язку активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

- їх необґрунтованість, тобто різниці між вартістю активів та сумою законних доходів певної особи, які можуть потягти за собою застосування відповідних наслідків у вигляді стягнення вказаних активів у дохід держави.

Тобто не лише позивач має доводити передбачені законом факти, а й відповідач також має обов`язок спростовувати позицію позивача.

5.13.7.Змагальність у цивільному процесі (ст. 12 ЦПК України) розкривається в тому числі через те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. При чому обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

5.13.8.Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Згідно з ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача. У справах цієї категорії суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч. 4 ст. 89 ЦПК України). Тобто застосовується стандарт доказування «переваги більш вагомих доказів» (preponderance of the evidence) або так званий баланс імовірностей (balance of probabilities). Тягар доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж ні. Такий підхід при оцінці доказів становить процесуальну особливість інституту цивільної конфіскації.

5.13.9.Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 320/4186/18, від 08.06.2022 у справі № 757/18772/19-ц, п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц).

5.13.10.Отже, використаний в національній системі термін «більша переконливість доказів» означає, що існують розумні підозри вважати, що факт скоріше має місце. При цьому, вказаний стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

При вирішенні питання про визнання активів необґрунтованими для задоволення позовних вимог достатньою є підтверджена доказами сукупність фактичних обставин, з якими закон пов`язує набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та відповідна різниця між їх вартістю та законними доходами.

Застосування для визнання необґрунтованих активів методів цивільного процесу пов`язане з покладенням на відповідача тягаря доказування обґрунтованості набуття майна. Власник активу має довести законність походження майна, а якщо має місце опосередковане набуття через третіх осіб (як у цій справі), - спростувати свій зв`язок з цим активом. Доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна у сумісності з неможливістю власником цього майна довести протилежне достатній для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Протоколу №1.

5.13.11.Цей правовий спір між державою та відповідачами щодо визнання активів необґрунтованими і стягнення їх в дохід держави був предметом всебічного судового розгляду в незалежному й об`єктивному суді. Суд створив однакові умові сторонам для реалізації процесуальних прав та обов`язків, в тому числі щодо доказування обставин на підтвердження або спростування обставин, що мають значення. Судом задоволені всі клопотання представників відповідачів про долучення доказів.

5.13.12.В ході судового розгляду Судом встановлено зв`язок Об`єкту нерухомості з Відповідачем-1, а також необґрунтованість активу - Об`єкту нерухомості. Подані Позивачем докази достатнім чином доводять факти набуття Об`єкту нерухомості за дорученням Відповідача-1, а також можливість останнього прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (пункт 5.10.11 цього Рішення). Відповідний висновок зроблений Судом на підставі наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні належних, допустимих, достовірних доказів (їх оцінка описана у пунктах 5.13.3, 5.13.4 Рішення).

5.13.13.Матеріали, надані Позивачем на підтвердження зв`язку Квартири з Відповідачем-1, набуття цього активу третьою особою в інтересах (фактично за дорученням) Позивача, а також різниці між законним доходами та вартістю активу переконують Суд, що ці факти могли мати місце в об`єктивній реальності. Натомість відповідачі не спростували цих доводів, ними не надано доказів, щоб Суд впевнився в протилежному. Так, стверджуючи про набуття Об`єкту нерухомості ОСОБА_1 за особисті кошти, представники не надають доказів того, що в неї була відповідна грошова сума станом на час набуття Квартири. Доводів про конвертацію власних грошових коштів в іноземну валюту з метою накопичення очевидно є недостатньо для відповідного висновку. Посилаючись на придбання Об`єкту нерухомості для власних потреб ОСОБА_1, представники не надають жодних доказів того, що вона з моменту придбання (у грудні 2019 року) до моменту розгляду справи в суді реалізовувала ці потреби (медичне обслуговування, близькість до залізничного вокзалу), а також того, що вона взагалі перебувала в житловому комплексі, де розташована Квартира. Враховуючи наявну в цьому житловому комплексі систему контролю, надання інформації про її перетин законним власником не становило б для відповідачів проблеми. Стверджуючи про періодичне користування Відповідачем-1 Квартирою, в тому числі з метою догляду за нею, представники не спростували систематичність перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в житловому комплексі та в безпосередній близькості від нього (користування ОСОБА_3 терміналами самообслуговування і банкоматами, фіксація автомобіля камерами спостереження), не надали логічного обґрунтування такої систематичності. Також не надано достатнього і логічного пояснення оплати Відповідачем-1 комунальних послуг; оренди двох машиномісць при відсутності підтвердження володіння законним власником ОСОБА_1 хоча б одним автомобілем; надходження поштового відправлення для ОСОБА_3 на адресу Об`єкта нерухомості тощо.

5.13.14.На фоні доказів Позивача представлених представниками відповідачів матеріалів недостатньо для того, щоб сприймати їх позицію про набуття Квартири тещою Відповідача-1 для власних потреб за власні наявні в неї грошові кошти як підтверджену. Сукупність доказів Позивача є більш переконливою, ніж сукупність доказів відповідачів та Третьої особи.

VI.Висновок по суті позовних вимог

6.1.У позовній заяві прокурор просить:

1)визнати необґрунтованими активи вартістю 6 746 863 грн, а саме:

-квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 142,3 кв. м;

-транспортний засіб марки «TOYOTA» моделі «LAND CRUISER 200», 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 .

2)стягнути з ОСОБА_3 у дохід держави грошові кошти, використані для придбання необґрунтованих активів, які не могли бути набуті за рахунок його незаконних доходів, у сумі 5 721 326, 00 грн.

6.2.Судом встановлені зв`язок Об`єкту нерухомості з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - ОСОБА_3 та наявність різниці між вартістю таких активів та його законними доходами. Водночас Суд не встановив, що цей актив або грошові кошти, необхідні для його придбання, були набуті за рахунок законних доходів. Також Суд не дійшов висновку про придбання Транспортного засобу за дорученням Відповідача-1, можливості вчиняти ним дій, тотожних праву розпорядження цим Транспортним засобом. Отже, вимогу щодо визнання активів необґрунтованими суд задовольняє частково і визнає необґрунтованим актив - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 142,3 кв. м. і вартістю 4 629 163,00 грн.

6.3.Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначає, що різниця між вартістю набутих активів (6 746 863,00 грн) та максимально можливими законними доходами (1 025 537,00 грн) становить 5 721 326,00 грн.

6.4. Обраховуючи законні доходи Відповідача-1, представник Позивача враховує наявні у подружжя ОСОБА_29 грошові активи станом на кінець 2019 року без врахування внесків до Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України та їх дохід за 2020 рік з вирахуванням витрат за період з 01.01.2020 по 20.11.2020.

6.5. Як зазначено в пункт 5.12.6, 5.12.7 цього Рішення, Суд не погоджується з таким обрахунком законних доходів, отже він не може бути застосований безпосередньо при стягненні активів або їх вартості. Такі законні доходи мають значення для встановлення різниці з вартістю активів при визначенні підстав звернення до суду із позовом про визнання активу необґрунтованим. Проте законодавець не передбачив, що підтверджені законні доходи, якщо вони не використовувалися для придбання активу, повинні бути відраховані від вартості визнаних судом необґрунтованих активів при їх стягненні в дохід держави.

6.6. Завданням провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави є не тільки вирішення загальних питань, визначених ч. 1 ст. 2 ЦПК України, але й визнання активу необґрунтованого та стягнення у дохід держави цього активу або його вартості. У зв`язку із цим законодавець наділив суд повноваженням вирішувати питання як визнання активів необґрунтованими, так і стягнення активів або їх вартості у дохід держави.

6.7. Статтею 292 ЦПК України передбачено, що активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд відповідно до статті 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.

6.8.Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

6.9.Конструкція статті 292 ЦПК України містить вичерпні та чіткі наслідки визнання активів необґрунтованими та варіанти їх стягнення в дохід держави:

(і) стягнення безпосередньо активів, визнаних судом необґрунтованими;

(іі) стягнення частини активів відповідача, яка визнана необґрунтованою;

(ііі) стягнення вартості частини активів відповідача, яка визнана необґрунтованою у разі неможливості її виділення;

Тобто зазначені норми орієнтують суд на стягнення самого активу (його частини) у разі визнання його необґрунтованим. І лише неможливість виділення частини активу у разі його неподільності передбачає можливість стягнення його вартості. Частиною 2 ст. 183 ЦК України передбачено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

6.8.У позовній заяві йдеться про стягнення з ОСОБА_3 у дохід держави грошових коштів, використаних для придбання необґрунтованих активів, які не могли бути набуті за рахунок його доходів, у сумі 5 721 326 грн. Зазначена сума складається з вартості квартири (4 629 163 грн), вартості меблів, побутової техніки (17 700 грн), вартості автомобіля (2 100 000 грн) та відрахованими максимально можливими законними доходами (1 025 537,00 грн). Водночас колегія суддів звертає увагу, що при складанні вартості квартири та автомобіля, Позивач невірно включила у суму вартості активів 6 746 863,00 грн ціну продажу рухомого майна (меблі, побутова техніка, обладнання та інше, набутого за окремою угодою - вартістю 17 700 грн) про що Суд надав оцінку у пункті 5.12.7 цього Рішення. Отже, правильна вартість активів буде складати 6 729 163 грн.

6.9.Оскільки Суд дійшов висновку про невизнання Транспортного засобу необґрунтованим активом, розмір задоволених позовних вимог повинен складатися без урахування його вартості у сумі 2 100 000 грн. Тобто від заявленої позовної вимоги про стягнення в дохід держави 5 721 326 грн грошових коштів, використаних для придбання необґрунтованих активів, які не могли бути набуті за рахунок законних доходів, необхідно вирахувати вартість автомобіля 2 100 000 грн. Це буде дорівнювати 3 621 326 грн.

6.8.Наведена сума не відповідає вартості визнаного судом необґрунтованого активу у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна вартість квартири складає 4 629 163 грн. Проте сума вимоги, яка заявлена у позовній заяві без одного активу у вигляді транспортного засобу дорівнює 3 621 326 грн. В умовах визнання цілого активу необґрунтованим, вірним є стягнення не вартості активу, а самого активу. Однак з урахуванням вимог Позивача про стягнення коштів, а не самого активу, Суд з огляду на положення ч. 1 ст. 13 ЦПК України позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог та стягнути сам актив, що відповідало б приписам ч. 1 ст. 292 ЦПК України.

6.9.Крім цього, суд враховує, що Позивач просив стягнути меншу суму, ніж вартість активів, а також висновок колегії суддів про невизнання необґрунтованим активом Транспортного засобу. У сукупності це призводить до зменшення задоволення вимог щодо стягнення коштів у дохід держави. Таким чином, сума активу, що підлягає стягненню у розмірі 3 621 326 грн, яка визначилася шляхом відрахування від суми, заявленої у позовній заяві, вартості транспортного засобу (2 100 000 грн) є неспівмірною вартості Об`єкту нерухомості (4 629 163 грн). З урахуванням позовної вимоги про стягнення в дохід держави не самого активу, а грошових коштів, використаних для придбання необґрунтованого активу, це унеможливлює стягнення в дохід держави сам Об`єкт нерухомості.

6.10.У ч. 3 ст. 292 ЦПК України зазначено, що у разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.

6.11.Визначити та виділити відповідну частину активу, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 4 629 163 грн, пропорційно сумі, яка підлягає стягненню - 3 621 326 грн є неможливим. Отже, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, Суд дійшов висновку про стягнення в доход держави саме 3 621 326 грн - частини вартості необґрунтованого активу в межах заявлених вимог Позивача без врахування вартості транспортного засобу (2 100 000 грн).

VII. Висновок про розподіл судових витрат

7.1.Від представника Відповідача-1 адвоката Горгіладзе М.С. 07.07.2022 до Вищого антикорупційного суду надійшла заява про розподіл судових витрат. В заяві він просить стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн та пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 75 000,00 грн. Представники відповідачів, Відповідач-2 та Третя особа підтримали подану заяву.

7.2.Представник Позивача зазначила про обґрунтованість розміру витрат на надання правової допомоги. Водночас зауважила про надмірну вартість послуг на проведення експертизи з урахуванням її незначної складності.

7.3.Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

7.4.Щодо судового збору

Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється. Оскільки позовні вимоги у даній справі не є об`єктом справляння судового збору, судовий збір не може бути покладений на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.5.Щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи

7.5.1.Частиною 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

7.5.2.За приписами ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Як вбачається з матеріалів справи представником Відповідача-1 адвокатом Деледивкою С.Г. (адвокатське об`єднання «Джі енд Ді») був поданий до суду відзив на позовну заяву (т. 2, а.с. 30-39), який не містив у собі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

7.5.3.Водночас, згідно з ч. 2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (Постанова ВС від 08.04.2021 року у справі № 161/20630/18).

7.6.Щодо витрат на професійну правничу допомогу

7.6.1.Відповідно до поданої заяви 18 лютого 2022 року між ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «Капітал» укладений договір № 18-02/22 про надання правової (правничої) допомоги (т. 5, а.с. 111). Матеріалами справи підтверджується, що адвокати Лошаков Д.С. та Горгіладзе М.С. представляли інтереси відповідача ОСОБА_3 на підставі ордеру від 18.04.2022 та договору про надання правової допомоги № 18-02/22 від 18.02.2022 (т. 2, а.с. 233-234). Адвокат Козаченко Т.А. представляла інтереси відповідача ОСОБА_3 на підставі ордеру від 05.05.2022 та договору про надання правової допомоги № 18-02/22 від 18.02.2022 (т. 4, а.с. 72). Ці представники не подавали заяв по суті, отже Суд вважає за можливе розглянути заяву про розподіл судових витрат без подання попереднього розрахунку.

7.6.2.Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

7.6.3.Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

7.6.4.У поданій заяві представником детально розписаний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами. Суд встановив, що вказані послуги безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи, а підготовлені процесуальні документи відповідають наявним у матеріалах справи клопотанням, заявам, поясненням.

7.6.5.З наданих представниками документів вбачається, що 05.06.2022 ОСОБА_3 були оплачені послуги його представництва у справі № 991/366/22 на підставі виставленого рахунку № 57 від 24.05.2022 (т. 5, а.с. 112-113).

7.6.6.Суд вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності і співрозмірності, тому підстав для її зменшення не вбачає.

7.6.7.Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання пропорційності Суд виходить з такого.

У цій справі розглядались дві немайнові вимоги, а саме:

1)визнання необґрунтованим активу у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 142,3 кв. м.

2)визнання необґрунтованим активу у вигляді транспортного засобу марки «TOYOTA» моделі «LAND CRUISER 200», 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 .

Крім того, Позивачем була заявлена одна майнова вимога - стягнення з ОСОБА_3 в дохід держави грошових коштів, використаних для придбання необґрунтованих активів, які не могли бути набуті за рахунок його незаконних доходів, у сумі 5 721 326, 00 грн.

7.6.8.В своїй заяві про розподіл судових витрат адвокат не визначив розподіл наданої правової допомоги щодо кожної із вимог. Тому суд вважає, що вартість правової допомоги адвокатів щодо кожної з вимог, які були предметом розгляду, є рівною і становить 3 333,33 грн. (10 000,00 грн : 3 = 3 333,33 грн).

7.6.9.Судом ухвалено рішення на користь Позивача в частині визнання необґрунтованим активу у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 142,3 кв м. У визнанні необґрунтованим транспортного засобу марки «TOYOTA» моделі «LAND CRUISER 200», 2018 року випуску суд відмовив. Крім того, Суд частково задовольнив майнову вимогу Позивача, ухваливши стягнути з ОСОБА_3 частину вартості активу, визнаного необґрунтованим, в сумі 3 621 326,00 грн, що становить 63,29 % від заявлених вимог (5 721 326,00 грн). Отже, на користь відповідачів ухвалено 36,71 % від заявленої майнової вимоги.

7.6.10.Відтак на користь відповідача підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу в розмірі 4557,00 грн, що складається з вартості правової допомоги по немайновій вимозі (3 333,33 грн) та відповідного відсотку з вартості правової допомоги по майновій вимозі (3 333,33 х 36,71 % = 1 223,67 грн).

7.7.Щодо вимог представника про відшкодування витрат на проведення експертизи

7.7.1.Статтею 7-1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

7.7.2.Як вбачається із матеріалів справи, 09.05.2022 між адвокатом Адвокатського об`єднання «Юридична компанія «Капітал» Лошаковим Д.С., що здійснює представництво інтересів ОСОБА_3 (Замовник), та ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», в особі директора ОСОБА_30 (Виконавець) укладений договір № 035/05-22 щодо проведення експертизи (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1 цього договору Виконавець зобов`язується провести економічну експертизу, а Замовник - оплатити виконання зазначеної експертизи. Пунктом 2.1. Договору визначено, що вартість проведення економічної експертизи, яка передбачена даним Договором, складає 65 000,00 грн без ПДВ. Замовник сплачує вартість економічної експертизи у розмірі 65 000,00 грн без ПДВ шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, на умовах стовідсоткової передоплати.

7.7.3.Пунктом 4.1 Договору передбачено, що після завершення виконання роботи Виконавець надає Замовникові акт здачі-приймання роботи у 2-х примірниках та Висновок.

7.7.4.В подальшому, 18.05.2022 між адвокатом Адвокатського об`єднання «Юридична компанія «Капітал» Лошаковим Д.С. та ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» в особі директора ОСОБА_30 (Виконавець) укладена Додаткова угода № 1 до Договору № 035/05-22 від 09.05.2022, відповідно до якої вартість проведення експертизи збільшилася до 75 000,00 грн.

7.7.5.Наявними документами підтверджується, що 11.05.2022 ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» виставив на ім`я ОСОБА_3 . Рахунок-фактуру № СФ-11052211 на оплату експертних послуг на суму 65 000,00 грн з призначенням платежу «Платіж за проведення економічної експертизи відповідно до заяви адвоката по справі № 991/366/22» (т. 5, а.с. 114). 18 травня 2022 року цим же товариством був виставлений рахунок-фактура № СФ-18052212 на суму 10 000,00 грн з призначенням платежу «додатковий платіж за проведення економічної експертизи відповідно до заяви адвоката по справі № 991/366/22» (т. 5, а.с. 116).

7.7.6.Водночас з наданих представником документів неможливо встановити достовірну інформацію щодо вартості послуг експерта. Так договір щодо проведення експертизи був укладеним між адвокатом Лошаковим Д.С. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз». Оплату у розмірі 75 000,00 грн було здійснено ОСОБА_3, який не є його стороною. Саме експертне дослідження було проведено експертом Шульгою Людмилою Дмитрівною. Відповідно до наданого Висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 18.05.2022 № 9935, 26.04.2022 (зі змінами 09.05.2022) висновок експерта виконувався згідно з укладеним договором № 035/05-22 від 09.05.2022 (т. 4, а.с. 217). Однак чи є експерт безпосередньо стороною зазначеного договору, або в яких відносинах (трудових, цивільно-правових тощо) перебуває з ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» з наданих до Суду документів встановити неможливо. Також Суду не наданий передбачений п. 4.1 Договору акт здачі-приймання роботи, відповідно до якого можливо було б встановити виконання експертною установою своїх зобов`язань.

7.7.7.Крім того, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

7.7.8.Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

7.7.9.Висновок експерта пов`язаний з розглядом справи і стосується визначення фінансової спроможності Відповідача-2 придбати Об`єкт нерухомості. У зв`язку з наявними в ньому недоліками Судом не врахований цей доказ на підтвердження обставин, щодо яких зазначали представники відповідачів (пункт 5.11.2 цього Рішення). Крім того, сама позовна вимога, для спростування якої був спрямований висновок експерта, частково задоволена Судом, а дослідження інших обставин, зазначених в ньому, залишено поза межами судового розгляду, оскільки в цьому не було процесуальної необхідності (пункт 5.11.3 цього Рішення).

7.7.10.Отже, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на проведення експертизи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 76-82, 89, 95, 259, 265, 268, 273, 290-292 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити частково позовну заяву Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_3, ОСОБА_1 .

2.Визнати необґрунтованим актив, а саме: квартиру, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1, загальною площею 142,3 кв м.

3.Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_21 ) частину вартості активу, визнаного необґрунтованим, в сумі 3 621 326 (три мільйони шістсот двадцять одну тисячу триста двадцять шість) грн.

4.У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4557,00 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) грн.

6.Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.

7.Рішення Вищого антикорупційного суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9.Дата складення повного судового рішення 15 липня 2022 року.

Позивач: Держава України в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код юридичної особи: 00034051).

Відповідач-1: ОСОБА_14 ( АДРЕСА_20, РНОКПП: НОМЕР_21 ).

Відповідач-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_20, РНОКПП: НОМЕР_22 ).

Третя особа: ОСОБА_18 ( АДРЕСА_20, РНОКПП: НОМЕР_23 ).

Головуючий суддя Віра Михайленко

Судді: Сергій Мойсак

Тимур Хамзін