Документ № 105284348

справа №991/2226/22

провадження №1-кс/991/2243/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

«13» липня 2022 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, представника заявника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, старшого детектива ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42018000000001846 від 01 серпня 2018 року, накладеного ухвалами від 14 лютого 2018 року у справі №757/8154/18-к та від 11 квітня 2018 року у справі 757/5279/18-к,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42018000000001846 від 01 серпня 2018 року, накладеного ухвалами від 14 лютого 2018 року у справі №757/8154/18-к та від 11 квітня 2018 року у справі 757/5279/18-к.

Обставини, якими обґрунтоване клопотання.

У своємуклопотанні заявникзазначає,що в провадженні детективів НАБУ перебувають матеріали кримінального провадження №42018000000001846 від 01 серпня 2018 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у якому здійснюють прокурори САП. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року у справі №757/5279/18-к накладено арешт земельну ділянку та житловий будинок у м. Києві, а ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року у справі №757/5279/18-к зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та накладено арешт та ті ж самі земельну ділянку та житловий будинок, а також на корпоративні права ТОВ «ВУДУ», після чого ухвалою Печерського суду м. Києва від 14 лютого 2018 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2018 року, у справі №757/8154/18-к накладено арешт на зазначені корпоративні права ТОВ «ВУДУ». Заявник вважає, що у подальшому арешті вказаного майна відпала потреба та він підлягає скасуванню, з огляду на тривале обмеження ОСОБА_3 в його праві власності, а саме: майже чотири з половиною роки з моменту повідомлення ОСОБА_3 про підозру, понад чотири роки з моменту накладення арешту та близько десять років з моменту ймовірного вчинення кримінальних правопорушень, що, на її думку, не є розумним та співмірним завданням кримінального провадження, а також порушує засади розумності строків. Крім того, заявник зазначила, що такий арешт був накладений з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, однак, можливу конфіскацію передбачає санкція лише ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України, тоді як зі змісту повідомлень про підозру не простежується вчинення ОСОБА_3 дій, які би могли дійсно складати об`єктивну сторону таких кримінальних правопорушень. На думку адвоката, максимально можливий строк досудового розслідування із дня повідомлення про підозру закінчився ще у 2019 році та з того часу ОСОБА_3 безпідставно продовжує перебувати у статусі підозрюваного, а оскільки кримінальне провадження, у якому закінчився строк досудового розслідування, підлягає закриттю, то і арешт майна ОСОБА_3 підлягає скасуванню як такий, у застосуванні якого відпала потреба. Так, заявник зазначила, зокрема, що 29 січня 2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру, після чого розпочав свій відлік строк досудового розслідування, граничний строк якого було визначено до 29 січня 2019 року. Оскільки постановою від 05 грудня 2018 року досудове розслідування було зупинено, а 26 грудня 2018 року відновлено, то дні з 05 грудня 2018 року по 25 грудня 2018 року не включаються у строк досудового розслідування, а це 20 днів.10 січня 2019 року прокурор, визнавши докази достатніми, повідомив ОСОБА_3 та його захисників про завершення досудового розслідування і в порядку ст.290КПК України надав стороні захисту доступ до матеріалів кримінального провадження. Тобто, з 11 січня 2019 року розпочалася стадія ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування і з цього часу перестав відраховуватися строк досудового розслідування. З цього дня по 00:00 29 січня 2019 року залишалося 18 днів досудового розслідування, а з урахуванням зупинення у грудні 2018 року (плюс 20 днів) до спливу максимально можливого дванадцятимісячного строку досудового розслідування залишалося 38 днів. 18 червня 2019 року стороною захисту виконано вимоги ст. 290 КПК України, про що підписано відповідний протокол, тобто з 19 червня 2019 року відновив свій перебіг строк досудового розслідування, який, на думку сторони захисту, сплинув 26 липня 2019 року (включно). При цьому, адвокат зазначила, що відомості з ЄРДР щодо руху кримінального провадження не містять інформації про виконання 18 червня 2019 року сторонами вимог ст. 290 КПК України, проте, на її думку, відсутність такої інформації жодними не чином не змінює факту спливу строку досудового розслідування.

13 липня 2022 року надійшли додаткові пояснення адвоката ОСОБА_4, в яких вона наполягає на тому, що ознайомлення сторони захисту в порядку ст. 290 КПК країни з матеріалами досудового розслідування тривало з 11 січня 2019 року (дня наступного після дня повідомлення про завершення досудового розслідування) до 18 червня 2019 року (дня підписання стороною захисту протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування). Отже, саме цей строк не включається у строки досудового розслідування відповідно до вимог ч. 3 ст. 2019 року. За таких обставин, в тому числі, але не виключно, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, заявник вважає, що в подальшому застосуванні арешту майна ОСОБА_3, як заходу забезпечення кримінального провадження, відпала потреба.

Позиція сторін у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 клопотання про скасування арешту майна підтримала з підстав, викладених у цьому клопотанні та доповненнях до нього, і просила його задовольнити.

Детектив ОСОБА_6 в судовомузасіданні протизадоволення клопотаннязаперечував,посилаючись нате,що арешт майна та корпоративних прав підозрюваного ОСОБА_3, а також подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження відповідає його завданням, а потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи у зв`язку з тяжкістю та суспільною небезпекою злочинів, у вчиненні яких він підозрюється.

Встановленні обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.

Заслухавши учасників судового засідання та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя зазначає про наступне.

В ході розгляду клопотання про скасування арешту майна слідчим суддею встановлено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування в даному кримінальному провадженні №42018000000001846 від 01 серпня 2018 року, межах якого ОСОБА_3 підозрюється в тому, що разом з іншими учасниками злочинної організації незаконно заволодів коштами, що належали державі, в особливо великому розмірі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1 га та житловий будинок загальною площею 727,7 кв. м. і заборонено ОСОБА_3 та іншим особам, у володінні чи користуванні яких перебуває вказане майно, розпоряджатися ним будь-яким чином.

Зазначену ухвалу суду першої інстанції було скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року та постановлено нову, якою накладено арешт на корпоративні права ТОВ «ВУДУ» у вигляді внеску до статутного фонду у розмірі 7500 грн, що складає 25 % від загального розміру статутного фонду та належать ОСОБА_3, а також на земельну ділянку площею 0,1 га та житловий будинок загальною площею 727,7 кв. м., заборонивши ОСОБА_3 та іншим особам, у володінні чи користуванні яких перебуває вищевказане майно, розпоряджатися ним будь-яким чином.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 березня 2018 року, накладено арешт на корпоративні права ТОВ «ВУДУ» у вигляді внеску до статутного фонду у розмірі 7500 грн, що складає 25 % від загального розміру статутного фонду, що належать ОСОБА_3, встановивши заборону державним реєстраторам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо ТОВ «ВУДУ», в т.ч. державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (та в установчих документах товариства одночасно), які пов`язані зі зміною розміру статутного капіталу.

Накладаючи арешт на майно ОСОБА_3, слідчі судді, врахувавши всі обставини ймовірного вчинення кримінальних правопорушень та можливу причетність до таких правопорушень ОСОБА_3, а також підставу накладення арешту (конфіскація майна як вид покарання), дійшли висновку, що такий ступінь втручання є виправданим та таким, що відповідає завданням арешту майна, для виконання якого було подано відповідне клопотання.

Отже, підставою арешту майна у цьому кримінальному провадженні став факт можливого призначення підозрюваному ОСОБА_3 покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У клопотанні адвокат ОСОБА_4 ставить питанняпро скасуванняарешту з будинку, земельної ділянки та корпоративних прав ОСОБА_3, посилаючись нате,що вподальшому застосуванніцього заходувідпала потреба, з огляду на тривале обмеження ОСОБА_3 в його праві на це майно та у зв`язку з тим, що можливу конфіскацію передбачає санкція лише ч. 5 ст. 191 і ч. 3 ст. 209 КК України, об`єктивна сторона вчинення яких не простежується зі змісту повідомлень про підозру, а також посилається на закінчення строку досудового розслідування, що має наслідком його закриття і скасування арешту майна.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).

З огляду на те, що представник особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, у своєму клопотанні не посилається на необґрунтованість накладення арешту, як на підставу скасування арешту майна, і зазначає лише про відсутність потреби у подальшому його застосуванні, то, з огляду на принцип диспозитивності, слідчий суддя має встановити наявність або відсутність лише тієї підстави для скасування арешту, про яку зазначає заявник.

Таким чином, для вирішення питання про скасування арешту, слідчому судді належить встановити, чи було доведено заявником, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

В ході розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що 29 січня 2018 року ОСОБА_3 повідомлено пропідозру увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.1ст.255;ч.4ст.28,ч.5ст.191;ч.4ст.28ч.1ст.366;ч.4ст.28ч.3ст.209КК України,а саме: в участі у злочинній організації, створеній з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а також участь у злочинах, вчинених такою організацією; у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією; у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншому підробленні офіційних документів, вчинене у складі злочинної організації; у вчиненні фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, переміщення, використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів у складі злочинної організації в особливо великих розмірах.

Санкції ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України передбачають застосування такого виду покарання, як конфіскація майна.

Зі змісту ухвал Печерського районного суду м. Києва та Апеляційного суду м. Києва вбачається, що арешт на майно ОСОБА_3 було накладено саме на підставі п.3 ч.2 ст. 170 КПК України з метою забезпечення подальшої конфіскації майна як виду покарання.

09 січня 2019 року, тобто після прийняття судових рішень про накладення арешту на майно ОСОБА_3, йому було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, а саме: у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Втім, як вбачається з нового повідомлення про підозру, воно так само містить статтю КК України, санкції якої передбачає такий вид покарання, як конфіскація майна (ч. 5 ст. 191 КК України), а тому правові підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою можливого призначення підозрюваному ОСОБА_3 покарання у виді конфіскації майна, продовжують існувати і після зміни підозри, тож потреба в арешті з цих підстав не відпала.

При цьому, слідчий суддя не приймає до увагу доводи адвоката стосовно того, що в повідомленнях про підозру не прослідковується наявність об`єктивної сторони складу злочинів за ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України, санкції яких передбачають можливу конфіскацію майна, оскільки, вирішуючи питання про скасування арешту майна, слідчий суддя не встановлює наявність в діях ОСОБА_3 складу злочину та ступінь вини, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по сутті.

Що стосується посилань адвоката на тривале позбавлення ОСОБА_3 його прав на своє майно та закінчення строку досудового розслідування, як підставу для скасування арешту майна, слідчий суддя зазначає наступне.

Вирішуючи питання про дотримання справедливого балансу між правом особи на мирне володіння своїм майном та інтересами суспільства в контексті можливості скасування арешту майна ОСОБА_3 з огляду на заявлену підставу в подальшому арешті відпала потреба, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, арешт майна в рамках судового розгляду справи зазвичай стосується контролю за використанням майна. Таке втручання повинно бути законним, відповідати загальним інтересам і бути пропорційним, тобто воно повинно досягати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів спільноти та вимогами захисту основних прав особи. Хоч будь-який арешт і тягне за собою завдання шкоди, фактично завдана шкода не повинна бути більшою, ніж неминуча, а між захистом права власності та вимогами загальних інтересів слід досягати «справедливої рівноваги».

З матеріалів клопотання вбачається, що 10 січня 2019 року ОСОБА_3 та його захисників було повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження №42018000000001846 від 01 серпня 2018 року, а 18 червня 2019 року стороною захисту був підписаний протокол про ознайомлення з такими матеріалами.

На думку заявника, на цьому ознайомлення було завершено, внаслідок чого строк досудового розслідування відновив свій перебіг та сплинув 26 липня 2019 року.

Слідчий суддя бере до уваги доводи сторони захисту, спрямовані на повернення майна ОСОБА_3 задля відновлення права вільно користуватися та розпоряджатися ним, зокрема стосовно того, що після ознайомлення із відкритими матеріалами досудового розслідування і підтвердження такого ознайомлення шляхом підписання відповідного протоколу строк досудового розслідування відновлює свій перебіг.

Більше того, слід зазначити, що в ухвалі слідчого судді від 16травня 2022року вмежах розглядускарги адвоката ОСОБА_4 в інтересахпідозрюваного ОСОБА_3 на рішенняпрокурора провідмову взадоволенні скаргина недотриманнярозумних строківдосудового розслідуваннякримінального провадження№42018000000001846від 01серпня 2018року (справа №991/905/22), слідчий суддя детально дослідив прийняті стороною обвинувачення процесуальні рішення та хід розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_3 і дійшов висновку, що, з урахуванням періоду часу, коли кримінальне провадження було зупинено, залишалося 43 дні строку досудового розслідування, які відновили свій перебіг з 19 червня 2019 року після завершення стороною захисту ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

Однак, при цьому, слідчий суддя наголосив, що проведений розрахунок може в подальшому зазнавати певного коригування, підставою для чого може бути встановлення, зокрема факту незавершення стороною захисту ознайомлення з матеріалами справи, попри наявність відповідного протоколу від 18 червня 2019 року, оскільки у ЄРДР відсутній відповідний запис.

В цьомуконтексті,оцінюючи доводипро необхідністьскасування арештумайна узв`язку іззакінченням строкудосудового розслідування,слідчий суддядійшов висновку про необхідність врахування наданих детективом пояснення.

Так, детектив, заперечуючи проти доводів адвоката щодо закінчення такого строку зазначив, що з тексту доданого до клопотання протоколу вбачається, що відбулося ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження у 80 томах. Однак, матеріали кримінального провадження, які надійшли до НАБУ, складаються зі значно більшої кількості томів. Детектив пояснив, що 13 травня 2020 року згідно із супровідним листом Офісу Генерального прокурора №31/2/1-28107-18 на підставі постанови Генерального прокурора від 06 травня 2020 року про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні іншому органу на адресу НАБУ надійшли матеріали кримінального провадження за підозрою ОСОБА_3 у 168 томах. З огляду на викладене, сторона захисту була ознайомлена з першими 80-ми томами з наявних 168-ми томів матеріалів вказаного кримінального провадження. Крім того, згідно з постановою від 05 травня 2020 року прокурора Офісу Генерального прокурора про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні, досудове розслідування завершено 10 січня 2019 року та розпочато надання доступу до матеріалів кримінального провадження на виконання вимог ст. 290 КПК України, однак, інформація про те, що така процедура завершилась, у постанові відсутня. Отже, перебіг строків досудового розслідування не міг бути відновлений після 18 червня 2019 року через незавершення процедури, передбаченої ст. 290 КПК України. Натомість відновлення таких строків відбулося 05 травня 2020 року для вчинення процесуальних дій з визначення підслідності кримінального провадження за НАБУ та в подальшому їх перебіг був зупинений 19 травня 2020 року у зв`язку з прийняттям відповідного рішення прокурором у кримінальному провадженні. Таким чином, залишок строку досудового розслідування (з урахуванням розрахунку залишку строку досудового розслідування в 43 дні станом на 18 червня 2019 року, до якого слідчий суддя прийшов в ухвалі від 16 травня 2022 року у справі №991/905/22) становить не менше 26 днів.

Отже,дослідивши матеріаликлопотання,з урахуваннямпояснень детектива,а такожтієї обставини, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється, зокрема за фактом можливого незаконного заволодіння коштами держави в особливо великому розмірі, слідчий суддяприходить довисновку,що адвокатом ОСОБА_4 не доведено,що в подальшому застосуванні арешту цього майна відпала потреба. Натомість встановлено,що вказане майно в подальшому може бути конфісковане у випадку ухвалення стосовно ОСОБА_3 обвинувального вироку в якості виду покарання, а тому, беручи до уваги мету, з якою було накладено арешти на вказане майно, слідчий суддя приходить до висновку, що підстави для скасування такого арешту відсутні.

З оглядуна викладенета,враховуючи встановленів цьому кримінальному провадженніобставини,слідчий суддявважає розумнимта співмірнимобмеження прававласності ОСОБА_3 і виправдовує саме такий ступінь втручання у його права та свободи. Отже, на думку слідчого судді, таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, з дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності окремої особи, оскільки досягнення мети забезпечення подальшоїконфіскації майнаяк видупокарання не є можливим у інший спосіб, окрім як застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. З огляду на характер кримінального правопорушення, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42018000000001846 від 01 серпня 2018 року, накладеного ухвалами від 14 лютого 2018 року у справі №757/8154/18-к та від 11 квітня 2018 року у справі 757/5279/18-к відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Я. ШКОДІН