- Головуючий суддя (ВАКС) : Криклива Т.Г.
Справа № 991/1566/22
Провадження 1-кп/991/16/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.07.2022 Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8
їх захисника, адвоката ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
його захисника, адвоката ОСОБА_11
обвинуваченого ОСОБА_12
його захисника, адвоката ОСОБА_13
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12, адвоката ОСОБА_13, та клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_9, про повернення прокурору обвинувального акта у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018000000003130 від 18.12.2018, за обвинуваченням:
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Підгайці Бережанськогор-ну Тернопільськоїобл., зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 ККУкраїни,
ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 ККУкраїни,
ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Дніпропетровську, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 ККУкраїни,
ОСОБА_12, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Баку, Азербайджан, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, проживає за адресою: АДРЕСА_6,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 ККУкраїни,
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м.Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_7,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 ККУкраїни,
ВСТАНОВИВ:
I.Історія провадження
1.1 На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження, в якому ухвалою суду від 17.05.2022 призначено підготовче судове засідання.
1.2 У підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 18.07.2022, захисник обвинуваченого ОСОБА_12, адвокат ОСОБА_13, звернувся до суду з клопотанням про повернення обвинувального акта прокурору, вимоги якого обґрунтовані його невідповідністю положенням ст.291 КПКУкраїни у зв`язку з тим, що:
(1) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення не містить відомостей про визнання в судовому порядку договору № ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018 недійсним;
(2) сформульоване обвинувачення не дає уявлення про потерпілого та реальний розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди;
(3) у реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутня інформація про застосований до ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді застави.
1.3 Інше клопотання про повернення обвинувального акта прокурору надійшло від захисника обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_9, яке мотивоване:
(1) відсутністю у правовій кваліфікації кримінального правопорушення посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка б вказувала на вчинення злочину у співучасті;
(2) невідповідністю викладу фактичних обставин кримінального правопорушення кваліфікаційним ознакам, передбаченим диспозицією ч.5 ст.191 ККУкраїни, які б свідчили про вчинення розтрати чужого майна;
(3) неконкретизованістю обвинувачення, яке не містить опису способу заволодіння коштами потерпілого;
(4) ідентичністю змістовного викладу різних частин обвинувального акта, а саме фактичних обставин кримінального правопорушення, які встановлені досудовим розслідуванням, та формулювання обвинувачення, визнаного прокурором доведеним;
(5) відсутністю у реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей про час проведення окремих слідчих (розшукових) та процесуальних дій, отримання стороною обвинувачення повідомлення про надання доступу до матеріалів сторони захисту, клопотання про закриття кримінального провадження та прийнятого прокурором за наслідками його розгляду рішення.
ІІ. Позиції сторін
2.1 Обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_7 та їх захисники зазначені клопотання підтримали та просили суд повернути обвинувальний акт прокурору.
2.2 Прокурор щодо повернення обвинувального акта заперечував та вважав, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПКУкраїни, а реєстр матеріалів досудового розслідування не підлягає судовій оцінці у підготовчому судовому засіданні.
ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду
3.1 Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши обвинувальний акт та його додатки, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Підготовче судове засідання є обов`язковою і самостійною стадією кримінального процесу, в якій суд визначає можливість на законних підставах призначати кримінальне провадження до судового розгляду.
Здійснення у ході підготовчого судового засідання перевірки відповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону передбачає формальне з`ясування наявності в такому рішенні прокурора його обов`язкових реквізитів, перелік яких надається в ч. 2 ст. 291 КПК України.
3.2 Щодо відповідності обвинувального акта вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України
Пункт 5 ч.2 ст.291КПК України передбачає, що обвинувальний акт, серед іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 291 КПК України, слід зазначити, що закон вимагає обов`язкового відображення в обвинувальному акті трьох складових: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.
Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення ? це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
За змістом закону обвинувачення повинно ґрунтуватись на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості тощо.
У постанові від 03.07.2019 (справа №273/1053/17) Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду зробив правовий висновок, згідно з яким кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. 338340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України).
За наявного нормативного регулювання неповнота, необґрунтованість, невідповідність обвинувачення, відсутність доказової бази щодо вчинення обвинуваченими дій, які містять ознаки злочинів, не є предметом оцінки на підготовчому засіданні. Така оцінка може бути здійснена лише в ході розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення.
Що стосується фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, то тут варто відзначити, що за духом закону вони викладаються так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування, і у тому обсязі, який, на думку останнього, підтверджує сформоване обвинувачення. На підставі цього прокурор на власний розсуд здійснює кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.
Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати змінити їх виклад.
Більше того, дискреційні повноваження прокурора щодо викладу фактичних обставин та здійснення правової кваліфікації на власний розсуд не позбавляють сторону захисту права доводити наявність інших обставин, які можуть бути витлумачені на користь обвинувачених, або ж доводити необхідність зміни правової кваліфікації їх діянь.
Таким чином, некоректність викладу фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
3.3 Щодо відповідності обвинувального акта вимогам п.7 ч.2 ст.291 КПКУкраїни
Положення п.7 ч.2 ст.291 КПКУкраїни містять вказівку на необхідність зазначення в обвинувальному акті розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
У клопотанні про повернення обвинувального акта прокурору захисник обвинуваченого ОСОБА_12, адвокат ОСОБА_13, стверджував про існування ситуації, за якої АТ «Українська залізниця» з одного боку наділена правом вимоги грошових коштів за недійсним договором № ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018 в порядкугосподарського судочинства,а зіншого на відшкодування матеріальної шкоди, яка, виходячи зі змісту заявленого потерпілим цивільного позову, також була заподіяна внаслідок укладення та виконання посадовими особами АТ «Українська залізниця» цього договору. У зв`язку з цим, оскільки згаданий договір був визнаний судом недійсним і рішення суду набрало законної сили, захисник заперечував існування потерпілого у цьому кримінальному провадженні, ставив під сумнів реальний розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди та не погодився з пред`явленим позовом.
Зазначені доводи колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
За правилами ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
У ч.2 ст.55 КПК України визначено, що права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Як вбачається з відомостей обвинувального акта вчиненим кримінальним правопорушенням АТ «Українська залізниця» завдано шкоду у розмірі 10427316 грн (т. 1, а.с. 117).
Зазначене товариство набуло статусу потерпілого у цьому кримінальному провадженні шляхом подачі 04.12.2020 заяви про його залучення до провадження у цьому статусі (т.1, а.с. 3).
На підставі цієї заяви 07.12.2020 детективом НАБ України ОСОБА_14 прийнято відповідну постанову. Згідно зданими реєстру матеріалів досудового розслідування зазначена постанова не скасована (п. 243 розділу ІІ), а відтак є чинною на момент розгляду існуючого клопотання.
Зважаючи на дотримання належної процедури набуття АТ «Українська залізниця» статусу потерпілого у цьому кримінальному провадженні, а також існування нескасованої постанови детектива, на підставі якої АТ «Українська залізниця» отримало такий процесуальний статус, доводи клопотання про сумнівність статусу потерпілого колегія суддів відхиляє.
Крім того, 18.05.2022 в порядку ч.1 ст.128 КПК України представник потерпілого АТ«Українська залізниця», адвокат ОСОБА_15, направив до суду цивільний позов про стягнення солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_12 та ОСОБА_7 на користь АТ «Українська залізниця» матеріальної шкоди у розмірі 10427316 грн, заподіяної вчиненим кримінальним правопорушенням, розмір якої співпадає з тим, який зазначений в обвинувальному акті (т.1, а.с.117; т.2, а.с.86-90).
З цього приводу колегія суддів зазначає, що з огляду на правову конструкцію ч.5 ст.191 ККУкраїни це кримінальне правопорушення відноситься до злочинів з матеріальним складом, а розмір спричиненої шкоди виступає кваліфікуючою ознакою. Отже, в цьому випадку зазначення в обвинувальному акті розміру завданої кримінальним правопорушенням шкоди є обов`язковим.
Водночас, як згадувалось раніше, питання доведеності встановлених в ході досудового розслідування обставин, у тому числі факту завдання матеріальної шкоди (збитків), як однієї зі складових об`єктивної сторони, їх перевірка доказами, а також вирішення цивільного позову не є предметом підготовчого судового засідання та підлягають з`ясуванню за наслідками здійснення розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення. Висновки суду щодо цих питань знаходять своє відображення у вироку або ухвалі, якими остаточно завершується судовий розгляд у суді першої інстанції.
Таким чином, оскільки формальна ознака (зазначення в обвинувальному акті розміру шкоди) прокурором дотримана, а пред`явлення цивільного позову є правом потерпілого, гарантованим йому п.10 ч.1 ст.56 КПКУкраїни, порушені захисником ОСОБА_13 питання щодо неналежного потерпілого, безпідставного цивільного позову та хибного визначення завданої кримінальним правопорушенням шкоди є передчасними.
3.4 Щодо відповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст.109 КПК України
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Тобто для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору суд має встановити невідповідність єдиного процесуального документу обвинувального акта та виключно вимогам, які встановлені ст.291 КПК України.
Натомість зізмісту поданихклопотань вбачається,що якна підставудля поверненняобвинувального актапрокурору захисники ОСОБА_13 та ОСОБА_9 вказують на невідповідність його додатку (реєстру матеріалів досудового розслідування) вимогам ст.109 КПК України, тобто іншого процесуального документа іншим вимогам закону.
Суд зазначає, що додатки до обвинувального акта хоча в силу вимог ч.4 ст.291 КПК України і є його доповнюючим елементом, однак вони не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний закон не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для прийняття судом рішення про повернення обвинувального акта прокурору.
Наведене дає суду підстави вважати вимоги захисників ОСОБА_13 та ОСОБА_9 щодо повернення обвинувального акта з цієї підстави неспроможними.
3.5 Щодо доводівпро ідентичність змістовного викладу різних частин обвинувального акта
Як на окрему підставу для повернення обвинувального акта прокурору захисник ОСОБА_9 вказував на викладення однакових за змістом положень в його різних елементах.
Щодо цього доводу колегія суддів зазначає, що розмежування понять «виклад фактичних обставин кримінального правопорушення» та «формулювання обвинувачення» та їх визначення (хоча б умовне) чинний КПК України не містить. За відсутностівідповідних нормативнихкритеріїв унеможливлюєтьсявизначення відповідностічи невідповідностіобвинувального актавимогам законув ційчастині. Зазначене призводить до змішування понять «виклад фактичних обставин кримінального правопорушення» та «формулювання обвинувачення», що має наслідком викладення ідентичного викладу різних частин обвинувального акта, як в поданому до суду обвинувальному акті.
Понад те, вирішення цього питання потребує аналізу змісту обвинувального акта, що створить ситуацію, за якої суд вдасться до оцінки викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, і як наслідок до виходу за межі предмета оцінки, яка здійснюється у підготовчому судовому засіданні, що є неприпустимим з огляду на приписи ч.3 ст.26 КПК України.
У зв`язку з цим, виходячи з засади диспозитивності, повернення обвинувального акта з цієї підстави є неможливим.
3.6 Висновки суду
Отже, оскільки доводи захисників, якими вони обстоювали позицію про повернення обвинувального акта прокурору, не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотань належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 291, 369, 372, 376 КПКУкраїни, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12, адвоката ОСОБА_13, про повернення обвинувального акта прокурору, відмовити.
У задоволенні клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_9, про повернення обвинувального акта прокурору, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3