- Головуюча суддя (ВАКС): Мовчан Н.В.
Справа № 991/2116/22
Провадження 1-кс/991/2134/22
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
установив:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, в якому захисник ОСОБА_3 просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.10.2021, на квартиру загальною площею 29,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 914801951101.
В обґрунтування клопотання зазначає, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001097 від 10.04.2017 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369 КК України, та інших осіб.
27 жовтня 2021 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 постановлена ухвала про арешт об`єктів рухомого та нерухомого майна підозрюваного ОСОБА_4, у тому числі, квартири загальною площею 29.2 м2 за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 914801951101, шляхом заборони відчужувати та розпоряджатися ним.
На момент вирішення питання про арешт вказаної квартири ОСОБА_4 мав стосовно неї невиконані цивільні зобов`язання перед ОСОБА_6, тобто щодо зазначеного нерухомого майна існували та продовжують існувати права третіх осіб з огляду на таке.
Так, 19.06.2017 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу з розстрочкою платежу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, згідно якого покупець ОСОБА_6 повинна була щомісячно здійснювати платежі за купівлю зазначеної квартири до моменту сплати всієї суми за договором, після чого між сторонами мав бути укладений договір про повний розрахунок. Пунктами 4.1, 4.2 вказаного договору купівлі-продажу з розстрочкою платежу передбачено, що: майно за цим договором повинно бути передане продавцем та прийняте покупцем протягом 3 днів з моменту укладання та нотаріального посвідчення договору про повний розрахунок; право власності на майно у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після повного розрахунку та укладання нотаріально посвідченого договору про повний розрахунок, який буде невід`ємною частиною цього договору купівлі-продажу.
У подальшому, внаслідок виконання покупцем ОСОБА_6 всіх фінансових зобов`язань за договором купівлі-продажу з розстрочкою платежу від 19.06.2017, що підтверджується низкою розписок ОСОБА_4 про отримання платежів, 01.11.2021 укладено договір про повний розрахунок.
Захисник зазначає, що вказані обставини щодо наявності прав третьої особи на квартиру АДРЕСА_2 не були враховані слідчим суддею під час постановлення ухвали про арешт майна, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 та його захисники не повідомлялись про розгляд клопотання про арешт майна та участі у судовому засіданні не приймали.
Таким чином, на переконання сторони захисту скасування арешту зазначеної квартири обумовлене необхідністю виконання ОСОБА_4 цивільно-правових зобов`язань за договором купівлі-продажу з розстрочкою платежу від 19.06.2017 та забезпеченням можливості ОСОБА_6 реалізувати своє право власності на цей об`єкт нерухомого майна.
Посилаючись на ч. 1 ст. 174 КПК України, зазначає, що дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного чи захисника, із можливістю надання особами, що не були присутніми у судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
Також, посилаючись на вимоги ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України, захисник ОСОБА_3 стверджує, що оскільки арешт майна підозрюваного ОСОБА_4 обумовлено метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання за ч. 3 ст. 369 КК України, квартира АДРЕСА_2 не може бути у майбутньому предметом конфіскації майна останнього, оскільки продана ним більше ніж за чотири роки до моменту його притягнення до кримінальної відповідальності.
Захисник зазначає, що скасування заходів забезпечення збереження цього майна не може зашкодити цілям та завданням кримінального провадження, оскільки вказана квартира не є: речовим доказом, предметом протиправного заволодіння, об`єктом спеціальної конфіскації. А в силу застосованого арешту квартири її добросовісний набувач ОСОБА_6 позбавлена можливості оформити право власності на неї, яке виникло внаслідок належного виконання цивільно-правових зобов`язань за договором купівлі-продажу з розстрочкою платежу від 19.06.2017.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив задовольнити з викладених у ньому підстав. Додатково пояснив, що за договором купівлі-продажу з розстрочкою платежу від 19.06.2017 у ОСОБА_4 залишились невиконані зобов`язання за п. 4.1 цього договору щодо передачі квартири покупцю, оскільки внаслідок накладення арешту його клієнт позбавлений можливості це зробити.
Детектив Національного бюро ОСОБА_8 у судове засідання не прибув, 18.07.2022 від детектива надійшла заява про розгляд клопотання без його участі, у якій також зазначив, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001097 зупинене, ОСОБА_4 перебуває у статусі підозрюваного, а відтак арешт його майна не втрачає актуальності. У той же час, щодо арешту квартири за адресою: АДРЕСА_1, зазначив, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на вказане майно, слідство не володіло інформацією про укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу вказаної квартири з розстрочкою платежу. У зв`язку з цим, орган досудового розслідування не заперечує проти зняття арешту з даної квартири.
Заслухавши пояснення захисника, дослідивши надані матеріали, а також враховуючи, викладену у заяві від 18.07.2022 позицію детектива, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, для забезпечення можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, його захисника чи законного представника, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абзац 2 ч. 1 ст. 174 КПК України).
Таким чином, підставою для скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України є відсутність потреби в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення або необґрунтованість його застосування, при цьому, з урахуванням вимог ст. 22 КПК України, доведення цих обставин покладається на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту майна.
У ході розгляду клопотання встановлено, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001097 від 10.04.2017, у тому числі, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.10.2021 у справі № 991/7245/21 (провадження № 1-кс/991/7352/21) накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4, у тому числі, на квартиру загальною площею 29,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 914801951101, шляхом заборони відчужувати та розпоряджатися цим майном.
Зі змісту судового рішення встановлено, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно підозрюваного з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання виходив з того, що воно належить останньому на праві приватної власності, а зазначені відомості встановлені на підставі Інформації з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.10.2021 № 280764408 (п. 4.5.1). Також встановлено, що слідчим суддею визначено за доцільне розглядати клопотання без виклику власника майна та його захисників, однак з подальшим повідомленням про постановлене рішення. Власник майна у судове засідання не викликався (п. 2.2.2, 3). Зазначене підтверджується копією ухвали слідчого судді від 27.10.2021.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29.12.2021 у справі № 997245/21 (провадження № 11-сс/991/702/21) залишено без змін ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.10.2021.
Слідчий суддя враховує, що обставини, на які посилається захисник у клопотанні про скасування арешту майна, не зазначались стороною захисту у апеляційній скарзі, отже, не були предметом дослідження колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, що підтверджується копіями апеляційної скарги від 10.11.2021 та судового рішення від 29.12.2021.
Звертаю увагу, що під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції, а вирішує питання щодо обґрунтованості накладення арешту на майно з урахуванням нових доказів, які надаються слідчому судді під час розгляду клопотання та які не були відомі слідчому судді під час накладення арешту на майно.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 1 ст. 64 Конституції України).
Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
У судовому засіданні встановлено, що 19.06.2017 між ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_6 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу з розстрочкою платежу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 922, відповідно до якого: Продавець передає майно (предмет договору) у власність Покупця, а Покупець приймає майно і сплачує за нього обговорену грошову суму. Предметом договору є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить Продавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу (п.1.2); розрахунок між сторонами здійснюється з відстроченням платежу з проведенням оплати частинами в порядку визначеному цим договором (п. 3.1); факт проведення повного розрахунку за цим договором буде підтверджено нотаріальним посвідченим договором про повний розрахунок, який буде невід`ємною частиною цього договору. Майно за цим договором повинно бути передане Продавцем та прийняте Покупцем протягом 3 днів з моменту укладання та нотаріального посвідчення договору про повний розрахунок. Передача майна здійснюється за актом прийому передачі. Майно вважається переданим з моменту підписання акта приймання передачі. (п. 4.1); право власності на майно у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після повного розрахунку та укладання нотаріально посвідченого договору про повний розрахунок, який буде невід`ємною частиною цього договору купівлі-продажу (п. 4.2) (а.с. 18-22).
До клопотання захисником надано копії розписок, відповідно до яких ОСОБА_6, починаючи з квітня 2018 року здійснювала виконання зобов`язань, передбачених п. 3.1. договору купівлі-продажу з розстрочкою платеж від 19.06.2017, що підтверджується матеріалами справи.
Встановлено, що 01.11.2021 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір про повний розрахунок за договором купівлі-продажу від 19.06.2017, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 744, відповідно до якого ОСОБА_6 повністю сплатила вартість квартири АДРЕСА_2, що підтверджує повний розрахунок з Продавцем. (а.с. 23-24).
Тобто, встановлені обставини можуть свідчити про те, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_2, оскільки, на день укладення договору купівлі-продажу з розстрочкою платежу від 19.06.2017 жодних обмежень щодо розпорядження предметом цього договору Продавцем - ОСОБА_4 у межах у кримінального провадження № 42017000000001097 від 10.04.2017 не застосовувалось.
З огляду на викладене, враховуючи думку детектива, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 174, 309, 372 КПК України слідчий суддя
постановив:
Задовольнити клопотання.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.10.2021 у справі № 991/7245/21, на квартиру загальною площею 29,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 914801951101.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1