- Головуючий суддя (ВАКС) : Біцюк А.В.
Справа № 991/2067/22
Провадження 1-кс/991/2085/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, представника особи, в інтересах якої подано клопотання, - ОСОБА_3, детектива ОСОБА_4, розглянувши клопотання ОСОБА_3, який діє в інтересах власника майна ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ», про скасування арешту майна, подане в рамках кримінального провадження № 42014000000001261 від 13.11.2014,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_3, який діє в інтересах власника майна ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ», про скасування арешту майна, подане в рамках кримінального провадження № 42014000000001261 від 13.11.2014, в якому він просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 03.05.2017 у справі № 757/24370/17-к, на наступне майно:
-житлова квартира АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16027132.
Клопотання мотивовано тим, що арешт на належне ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» на праві власності майно накладено необґрунтовано, виходячи з наступного:
-арештоване майно не відноситься до видів, передбачених ст. 170 КПК України, оскільки (1) не є речовим доказом відповідно до вимог ст. 98 КПК України, (2) не може бути конфісковано у юридичної особи, до ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» неможливо застосувати заходи кримінально-правового характеру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, та (3) не може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи, (4) не може бути використано для забезпечення цивільного позову;
-не виконані вимоги п. 4 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні про арешт не зазначений розмір шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, та співмірність вартості майна, на яке накладається арешт, завданій шкоді; недотримані вимоги ч. 8 ст. 170 КПК України щодо співмірності вартості арештованого майна шкоді, завданій кримінальним правопорушенням;
-у кримінальному провадженні № 42014000000001261 від 13.11.2014 повідомлення про підозру не вручено жодній юридичній особі чи іншій особі, ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» у даному кримінальному провадженні не має жодного процесуального статусу, визначення слідчим суддею в якості мети арешту забезпечення кримінального провадження суперечить чинному КПК України;
-питання про арешт належного ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» на праві власності нерухомого майна вирішувалося без участі представника товариства, що унеможливило об`єктивний та неупереджений розгляд відповідного клопотання слідчого;
-протягом п`яти років з моменту накладення арешту на майно ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» органом досудового розслідування жодних слідчих дій із арештованим майном як з речовим доказом не вчинялося, експертиз з відповідним майном не проводилося, відповідна бездіяльність органу досудового розслідування доводить, що арештоване майно не є речовим доказом;
-арешт належного ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» на праві власності нерухомого майна позбавляє товариство можливості в повній мірі реалізувати надані чинним законодавством України права та обов`язки щодо введення господарської діяльності, наявність арешту перешкоджає будь-яким операціям із розпорядженням відповідним майном (повторна здача такого майна в оренду), внаслідок чого підприємство зазнає збитків; постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2019 ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» було визнано банкрутом, наявність арешту унеможливлює реалізацію належного товариству майна та наступне погашення вимог кредиторів.
Від детектива ОСОБА_5 надійшли письмові заперечення на клопотання, в яких просив залишити без задоволення клопотання про скасування арешту з тих підстав, що доводи клопотання є необгрунтованими, а факт неодноразового ініціювання ліквідатором ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» розгляду клопотання без наведення обставин, які можуть свідчити про наявність підстав для скасування арешту майна відповідно до ст. 174 КПК України, є зловживанням правом на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту на майно, зважаючи на наступне: (1) слідчими суддями Вищого антикорупційного суду неодноразово розглядалися клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту на майно ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ», за результатами розгляду яких було відмовлено, тобто, вказанні у даному клопотанні доводи ліквідатора ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» ОСОБА_3 вже перевірялися слідчими суддями в ході здійснення судового контролю за станом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні; (2) постановою слідчого від 28.04.2017 об`єкти нерухомого майна ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42014000000001261 від 13.11.2014 внаслідок встановлення їх відповідності критеріям, вказаним у ст. 98 КПК України, арешт на відповідне нерухоме майно у відповідності до ухвали Печерського районного суду м. Києві від 03.05.2017 накладено з метою забезпечення речового доказу, в свою чергу, незгода з підставами віднесення слідчим арештованого майна до речових доказів не може бути предметом розгляду під час вирішення питання про скасування арешту відповідного майна; (3) на даний час досудове розслідування триває, та арешт належного товариству майна не втратив своєї актуальності; (4) відсутні докази на підтвердження доводів клопотання щодо неврахування судом питання співмірності вартості арештованого майна шкоді, завданій кримінальним правопорушенням, інші доводи клопотання стосуються виключно цивільних правовідносин фізичних осіб з товариством, не можуть бути підставою для скасування арешту майна відповідно до ст. 174 КПК України; (5) ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29.11.2017 залишено без змін ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 03.05.2017 у справі № 757/24370/17-к.
В судовому засіданні представник власника майна арбітражний керуючий ОСОБА_3 зазначене клопотання підтримав та просив задовольнити з викладених у ньому підстав.
В судовому засіданні детектив ОСОБА_4 підтримав доводи, викладені у запереченнях детектива ОСОБА_5, заперечував проти доводів клопотання, просив у задоволенні клопотання відмовити в повному обсязі.
Дослідивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Пунктом 1) частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з`ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у ч. 2 ст. 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Зі змісту клопотання вбачається, що представником власника (володільця) майна порушується питання про скасування арешту майна з тих підстав, що арешт на майно ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» накладено необґрунтовано, а тому, з урахуванням принципу диспозитивності, це клопотання розглядається у контексті тієї підстави для скасування арешту, про яку зазначає заявник.
Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42014000000001261 від 13.11.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.
В рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 03.05.2017 у справі № 757/24370/17-к накладено арешт на належне на праві власності ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» майно, зокрема, на житлову квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16027132, із забороною розпоряджатися та користуватися відповідним майном.
Підставою арешту означеного майна став той факт, що постановою слідчого ГСУ Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 від 28.04.2017 нерухоме майно ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» визнано речовим доказом, оскільки відповідає критеріям речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України.
Метою арешту майна, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України, є забезпечення збереження речового доказу.
Крім того, під час розгляду клопотання про арешт майна обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчим суддею перевірялась в тій мірі, що є достатнім для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, при цьому слідчим суддею була встановлена відповідність такого майна критеріям речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України, та наявність передбачених законом підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у разі необхідності забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Виходячи із зазначеного, арешт на майно з метою його збереження як речового доказу накладається на майнобудь-якоїфізичної чиюридичної особи у випадку встановлення слідчим суддею наявності достатніх підстав вважати щодо відповідності такого майна критеріям речового доказу (ст. 98 КПК України) та необхідності такого арешту, та для вирішення даного питання не є обов`язковим встановлення факту перебування такої особи у певному процесуальному статусі у кримінальному провадженні, що спростовує доводи заявника.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що арешт на майно ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» накладено обґрунтовано.
Крім того, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29.11.2017 залишено без змін ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 03.05.2017 у справі № 757/24370/17-к, якою накладено арешт на належне ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» майно. При розгляді апеляційної скарги накладений арешт на належне ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» майно колегією суддів апеляційної інстанції визнано законним та обґрунтованим, надано оцінку розумності та співмірності застосованого заходу забезпечення кримінального провадження.
Доводи представника ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» щодо невстановлення розміру шкоди, спричиненої злочином, та ненадання оцінки співмірності вартості арештованого майна шкоді, завданій таким злочином, при вирішенні питання про накладення арешту на належне ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» майно всупереч вимогам п. 4 ч. 2 ст. 171 КПК України та ч. 8 ст. 170 КПК України, не заслуговує на увагу слідчого судді, оскільки ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 03.05.2017 у справі № 757/24370/17-к арешт на належне ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» майно накладено з метоюзабезпечення збереженняречового доказу у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а наведені норми КПК України, про недотримання слідчим та слідчим суддею яких зазначає заявник (п. 4 ч. 2 ст. 171 КПК України та ч. 8 ст. 170 КПК України) мають застосовуватися у випадку накладення арешту з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України), а тому в даному випадку відповідні доводи заявника є необґрунтованими.
Щодо доводів клопотання про те, що вирішення питання про арешт належного ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» на праві власності нерухомого майна без участі представника товариства унеможливило об`єктивний та неупереджений розгляд відповідного клопотання слідчого, то слідчий суддя зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. При цьому,відповідні обставинибули встановленіслідчим суддеюта прийняторішення пророзгляд клопотанняпро арештбез повідомленнявласника майнау відповідностідо положень ч. 2 ст. 172 КПК України. В свою чергу, відповідні доводи заявника не стосуються обставин, які повинен встановити слідчий суддя під час вирішення питання про скасування арешту (обґрунтованість накладеного арешту / доцільність подальшого застосування арешту), не доводять того, що арешт накладено необґрунтовано та/або в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
У зв`язку із доводами заявника щодо доволі тривалого часу, який минув з моменту накладення арешту на майно ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» (п`ять років), відсутність відомостей про вчинення органом досудового розслідування дій із арештованим майном, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001261 від 13.11.2014 наразі не завершено, враховуючи, що арештований об`єкт нерухомого майна є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, існують ризики щодо можливості його відчуження, з огляду на те, що для виконання завдань кримінального провадження є необхідним, щоб арештоване майно ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» на період досудового розслідування та здійснення слідчих дій залишалось у незміненому стані, слідчий суддя робить висновок про те, що у подальшому застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт належного ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» майна потреба не відпала, а відповідні обставини, на які посилається ліквідатор ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ», щодо бездіяльності органу досудового розслідування в контексті невчинення жодних слідчих/процесуальних дій з арештованим майном не доводить, що арештоване майно не відповідає критеріям речового доказу.
Щодо доводів заявника про те, що арешт належного ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» на праві власності нерухомого майна позбавляє товариство можливості в повній мірі реалізувати надані чинним законодавством України права та обов`язки щодо введення господарської діяльності, перешкоджає будь-яким операціям із розпорядженням відповідним майном, внаслідок чого підприємство зазнає збитків, унеможливлює реалізацію належного товариству майна та наступне погашення вимог кредиторів внаслідок визнання ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» банкрутом у відповідності до постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2019, то слідчий суддя, оцінюючи відповідні доводи, вважає за необхідне звернутися до практики Європейського суду з прав людини та положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Так, згідно положень статті 1 Протоколу І до Конвенції Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу (рішення у справі ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04). Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001261 від 13.11.2014 здійснюється, зокрема, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України. Так, органом досудового розслідування встановлено наступні обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України: колишні службові та посадові особи, а також власники (кінцеві бенефіціари) ПАТ «КБ «Приватбанк» з метою розкрадання коштів Національного банку України всупереч існуючих заборон щодо проведення активних операцій із пов`язаними із банком особами заволоділи чужим майном коштами Національного банку України, виділеними як рефінансування та стабілізаційні кредити в період з 2008 по 2016 роки в особливо великих розмірах.
Крім того, органом досудового розслідування встановлено наступні обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України: колишні посадові особи ПАТ «КБ «Приватбанк», зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог чинного законодавства, надавали кредитні кошти на заздалегідь невигідних економічних умовах для банку юридичним особам, які мають ознаки фіктивності, внаслідок чого держава з метою уникнення дестабілізації фінансового ринку була змушена за рахунок бюджетних коштів в сумі 116 млрд. грн. здійснити націоналізацію вказаного банку, що призвело до тяжких наслідків інтересам держави.
Зокрема, згідно наданих детективом пояснень, в ході досудового розслідування було встановлено, що упродовж 8 років між ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» та ПАТ «КБ «Приватбанк» укладено 4 кредитні договори, перші з яких укладалися у 2009 році після отримання рефінансування Національного банку України. Після отримання кредитних коштів ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» купувало заставну нерухомість позичальників ПАТ «КБ «Приватбанк», яку в заставу банку не передавало, а забезпеченням за кредитними договорами виступали корпоративні права на акції/частки у розмірі 100 % товариства.
Наразі є достатні підстави вважати, що арештоване майно (квартира) була отримана юридичною особою (ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ») внаслідок вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується в данному кримінальному провадженні, а за такого таке майно відповідає положенням ст.98 КПК України, тобто є речовим доказом.
З огляду на зазначене, є безпідставними доводи представника ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ», що арештована квартира не є речовим доказом.
З урахуванням встановлених в ході досудового розслідування обставин вчинення злочину та можливих наслідків, завданих інтересах держави, слідчий суддя дійшов висновку, що певні обмеження, яких зазнає наразі ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» у зв`язку із арештом належного йому майна, є співрозмірними із завданням кримінального провадження, є пропорційним легітимній меті, задля досягнення якої відповідний захід забезпечення кримінального провадження застосовано, забезпечення збереження речового доказу.
В свою чергу, скасування арешту майна, про яке просить представник ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ», може призвести до ситуації, коли майно отримане внаслідок вчинення злочину використовується для погашення зобов`язань юридичної особи, яка приймала участь у вчиненні такого злочину. Такий підхід суперечить завданням кримінального провадження, яким є "...захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження... (ст.2 КПК України), а не захист осіб, які приймали участь у вчиненні злочину та отримали майно внаслідок його вчинення.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що накладений арешт є обгрунтованим і потреба у його подальшому застосуванні не відпала, а за такого підстави для задоволення клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_3 про скасування арешту майна відсутні.
Керуючисьст.174 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_7