- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Калугіна І.О.
Справа № 991/2535/22
Провадження № 11-сс/991/214/22
Слідчий суддя: ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 липня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження № 62019000000000639 від 11 травня 2019 року, відносно:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_7,
захисника адвоката ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_8,
В С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000000639 від 11 травня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2, 3, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі КК України), за фактами розтрати чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі АРМА) та Державного підприємства «СЕТАМ» (далі ДП «СЕТАМ») своїм службовим становищем; за фактами зловживання службовими особами АРМА та ДП «СЕТАМ» своїм службовим становищем; а також за фактами складання та використання протягом 2019 року завідомо підроблених звітів та висновків з оцінки майна, якими посвідчено вартість майна у декілька разів нижче від їх ринкової вартості.
12 липня 2022 року, у межах зазначеного кримінального провадження, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
У тексті повідомлення про підозру зазначено таке: ОСОБА_9 та ОСОБА_10, зловживаючи службовим становищем, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Соіл Компані ЛТД» у вигляді надання переваг щодо участі в торгах, організованих та проведених ДП «СЕТАМ», забезпечення перемоги вказаної юридичної особи у них для подальшого придбання арештованого майна за явно заниженими цінами та розпорядження ним, за пособництва ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, у період з 06 лютого 2019 року по 30 червня 2019 року здійснили відчуження карбаміду навалом вагою 0,331 т, карбаміду в біг-бегах вагою 4475,2 т, розсипу карбаміду вагою 34,412 т та карбаміду вагою 3087,295 т за явно заниженою вартістю 13601914,44 гривень, що на 53782339,56 гривень менше за їх реальну ринкову вартість, чим завдали тяжких наслідків ТОВ «Газоторгова компанія» та ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд».
14 липня 2022 року детектив НАБУ, за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі САП) звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .
За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 20 липня 2022 року частково задовольнив клопотання та застосував до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 вересня 2022 року.
Одночасно слідчий суддя визначив ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 198480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень. У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти у зв`язку з внесенням застави поклав на нього такі обов`язки:
1) прибувати до детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першим викликом;
2) не відлучатись за межі території міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) утримуватися від спілкування з учасниками кримінального провадження №62019000000000639 від 11 травня 2019 року щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих, прокурорів;
5) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорти громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з території України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, уважаючи її незаконною та необґрунтованою, адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах підозрюваного ОСОБА_7, 26 липня 2022 року подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу та 28 липня 2022 року доповнення до неї. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива НАБУ.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, сторона захисту посилається на те, що викладені в повідомленні про підозру та в оскаржуваній ухвалі обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не підтвердженні належними і допустимими доказами, а є нічим іншим як необґрунтованим припущенням. На переконання сторони захисту, висновки слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), не ґрунтуються на досліджених матеріалах клопотання, не є достатньо мотивованими та не відповідають обставинам встановленим у ході судового розгляду. Уважає, що застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є явно безпідставним, неспівмірним та несправедливим.
Щодо відсутності обґрунтованої підозри захисник зазначає про те, що викладені стороною обвинувачення відомості є лише припущеннями, які не ґрунтуються на доказах, оскільки:
- сторона обвинувачення не надає доказів безпосередніх чи опосередкованих зв`язків ОСОБА_7 з іншими підозрюваними, що виключає можливість погодження дій та розподіл ролей при вчиненні інкримінованого злочину;
- можливе спілкування з підозрюваним ОСОБА_10 було обумовлено виключно процедурою проведення торгів та отримання товару (карбаміду), а наявність зв`язку з ОСОБА_12 пояснюється виключно дружніми відносинами, при цьому відсутні будь-які докази їхньої спільної участі у вчиненні інкримінованого злочину, зокрема домовленості про публікацію торгів у визначений ОСОБА_7 час;
- реєстрація ТОВ «Соіл Компані ЛТД» та подальша діяльність компанії, зокрема і участь у торгах з реалізації карбаміду, відбувалися відповідно до чинного законодавства;
- доводи сторони обвинувачення про передачу карбаміду в АРМА виключно для його збереження без можливості його реалізації є необґрунтованими, з огляду на зміст ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва та відсутність можливості в АТ «ОПЗ» та ДП «ХМТП» відповідати за схоронність товару і здійснювати подальше тривале зберігання карбаміду;
- стороною обвинувачення не доводиться наявність шкоди у вигляді тяжких наслідків, що є обов`язковим елементом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 ;
- наявний у матеріалах висновок експерта від 20 вересня 2020 року № СЕ-1725-6-1177.20 не може братися судом до уваги як такий, що встановлює розмір шкоди, оскільки за результатами товарознавчої експертизи не може бути встановлено шкоди, а сама експертиза проводилася з порушеннями, без огляду карбаміду й лабораторного дослідження його якості, що свідчить про її необ`єктивність;
- стороною обвинувачення не вчинено дій для встановлення належної якості карбаміду, не вжито заходів для отримання усіх встановлених зразків карбаміду та протоколів випробування по ним;
- стороною обвинувачення не враховано, що за результатами експертизи зразків карбаміду, деякі із зразків не є представницькими та не відображають якість всієї партії, а деякі не відповідають ДСТУ та є неякісними;
- існує розумний сумнів, що всі партії карбаміду, придбані ОСОБА_7 були належної якості та відповідали ДСТУ;
Щодо відсутності обґрунтованих доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, сторона захисту зазначає про те, що:
- ризик переховування та втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, а про здійснення досудового розслідування відносно ОСОБА_7 відомо уже фактично 2 роки, з моменту проведення за його місцем проживання обшуку, однак протягом цього часу ним не вчинено будь-яких дій, спрямованих на втечу, так само і не здійснено будь-яких спроб переховування після вручення клопотання про застосування запобіжного заходу;
- підозрюваний ОСОБА_7 тривалий час проживає у місті Києві, має сталі соціальні зв`язки та активно допомагає на добровільній та безоплатній основі Збройним силам України;
- стороною обвинувачення не доведено наявність у ОСОБА_7 достатніх майнових ресурсів та доходів, а наведені в клопотанні відомості про належні його матері об`єкти нерухомості не можуть прийматися до уваги, оскільки підозрюваний не має права розпоряджатися ними;
- наразі в Україні діє воєнний стан та відбуваються активні військові дії, що виключає можливість виїхати як закордон, так і на окуповані території;
- існування ризику знищення, приховування або спотворення ОСОБА_7 речей та документів, які мають важливе значення для цього кримінального провадження спростовується тим, що на момент написання підозрюваним доповідної записки товариство не працювало та вирішувалось питання про його продаж, що і пояснює відсутність у ОСОБА_7 документів щодо діяльності товариства;
- доводи щодо ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних є необґрунтованими, оскільки факт знайомства ОСОБА_7 з ними не свідчить про такий вплив, а також відсутні будь-які відомості про виявлення наміру здійснювати вплив;
- наведені стороною обвинувачення твердження щодо наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не обґрунтовані будь-якими відомостями, а лише зводяться до аналізу певних фактів та відомостей, здобутих за результатами слідчих дій.
Позиції учасників судового провадження
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній підстав, просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи підозрюваного та його захисника, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).
Колегією суддів встановлено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 вказаних вимог закону дотримався у повному обсязі.
Так, з наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи прокурора, заперечення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та письмові докази сторони захисту, з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
На виконання вимог ст. 178 КПК України слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_7, відомості про його особу в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, обставини вчинення правопорушень за пред`явленим повідомленням про підозру.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04, § 175).
На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень детектив серед іншого надав, зокрема: матеріали щодо накладення арешту на карбамід, а також щодо його передачі в управління АРМА (клопотання, ухвали, тощо) (т.2 а.с. 1-30, 59-75); протокол огляду електронної системи документообігу АРМА з додатками від 19 березня 2020 року та протоколу огляду від 05 серпня 2020 року (т.2 а.с. 33-52); матеріали щодо визначення виду управління переданим АРМА арештованим карбамідом та його належності до майна, визначеного у Примірному переліку майна, що підлягає реалізації (т.2 а.с. 76-106); матеріали щодо проведення конкурсу по вибору суб`єкта оцінювання для оцінки арештованого майна (т.2 а.с. 107-192, т.3 а.с. 1-57, 80-83, 197-207); звіти про незалежну оцінку майна, підготовлених ТОВ «РМ Консалтинг» (т.2 а.с. 193-232); матеріали щодо кваліфікації та місця роботи ОСОБА_11 (т.2 а.с. 232-240); матеріали щодо рецензування Фондом державного майна України звітів про оцінку майна (т.2 а.с. 241-250); матеріали з відомостями про працівників ДП «СЕТАМ» (т.3 а.с. 84-86); матеріали реєстраційної справи ТОВ «Соіл Компані ЛТД» (т.3 а.с. 87-108); документи щодо банківських рахунків ТОВ «Соіл Компані ЛТД» (т.3 а.с.109-115); матеріали з інформацією про учасників, перебіг та переможців аукціонів в електронному вигляді, організованих ДП «СЕТАМ» щодо продажу карбаміду (т.3 а.с. 116-167); матеріали щодо руху коштів по рахункам та інформації з ІС «Податковий блок» юридичних осіб-учасників торгів (т.3 а.с. 179-196); матеріали щодо організації проведення договірної роботи в АРМА та укладення договорів з ТОВ «Соіл Компані ЛТД» (т.3 а.с. 208-229); договір поставки від 15 квітня 2019 року між ТОВ «Соіл Компані ЛТД» та ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» із специфікацією (т.3 а.с. 230-237); матеріали щодо забезпечення фактичної передачі та відвантаження арештованого майна переможцю торгів (т.4 а.с. 6-15, 31, 32-44, 60-68, 71-76, 80-86, 136-150, 157-177, 201-222, 223-227); матеріали щодо відібрання зразків карбаміду та оцінки його якості (т.4 а.с. 45-53, 70, 87-96, 128-134); матеріали щодо накладення арешту на карбамід Київським апеляційним судом (т.4 а.с. 77-79); матеріали кримінального провадження №12018100060001956 від 24 липня 2020 року з додатками (т.4 а.с.116-127); матеріали щодо встановлення ринкових цін на карбамід (т.4 а.с. 135, 234-241); матеріали щодо первісних власників карбаміду (т.4 а.с. 242-247); документ щодо повноважень ОСОБА_10 (т.4 а.с. 222); протоколи допитів свідків (т.2 а/с. 53-57, т.3 а.с. 58-79, 168-178, 238-250, т.4 а.с. 1-5, 16-30, 54-59, 97-115,151-156, 178-182, 228-233, 248-249, т.1 а.с. 98 зі звороту - 101); відомості про спілкування підозрюваного ОСОБА_7 з імовірно причетними особами щодо обставин вчинення злочину (т.2 а.с. 71 зі звороту-96, 111-115); відомості з ЄРДПОУ щодо реєстрації змін про ТОВ «Соіл Компані ЛТД» (продаж частки, вихід із засновників, припинення повноважень директора) (т.1 а.с. 101 зі звороту 110 зі звороту).
Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».
Відхиляючи доводизахисту щодонеобґрунтованості підозри,колегія судузвертає увагу,що нацьому етапіпри розглядіклопотання прозастосування запобіжногозаходи судне оцінюєдокази напредмет наявностівини підозрюваногоу вчиненніінкримінованого діяння,а лишевстановлює,що підозрюванийміг вчинитивідповідне кримінальнеправопорушення.
Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою, та доводами апеляційної скарги не спростовується.
Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Щодо посиланьзахисника пронеобґрунтованість висновкуслідчого суддіпро наявністьризику того,що підозрюванийзможе переховуватисьвід органівдосудового розслідуваннячи суду,вбачається,що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, у разі визнання винуватим у вчиненні яких, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до 3 років зі штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Зазначена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, підвищує ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Отже, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
Крім того, аналіз матеріалів провадження вказує на існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду з огляду на: достатність матеріального стану підозрюваного ОСОБА_7 та наявність рухомого та нерухомого майна в його близьких осіб та самого підозрюваного; можливість підозрюваного залишити територію України, з огляду на наявність двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон, незважаючи на введення воєнного стану, оскільки така можливість залишається доступною для багатьох категорій громадян; відсутність в розпорядженні слідчого судді відомостей про міцні соціальні зв`язки підозрюваного; встановлені випадки неприбуття ОСОБА_7 як свідка у іншому кримінальному проваджені за викликом суду та застосування у зв`язку з цим приводу, що свідчить про нехтування ним процесуальними обов`язками; наявні відомості про неодноразові пошуки місця для тимчасового проживання, з метою ймовірного переховування від інших осіб; існування можливості переховування на тимчасово окупованих територіях України.
Отже, враховуючи тяжкість можливого покарання, у сукупності із іншими обставинами, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду.
Не залишилась без оцінки суду і позиція сторони захисту про відсутність доказів, які б обґрунтовували наявність інших ризиків.
Як вбачаєтьсяз оскаржуваноїухвали,при оцінцііснування ризику незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_7 на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні, слідчим суддею правомірно враховано встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, слідчим суддею взято до уваги, що інкримінований підозрюваному злочин ймовірно вчинений у співучасті, що дозволяє їм координувати свої дії та показання; наявність близьких стосунків підозрюваного ОСОБА_7 з іншим підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_12 ; зафіксовані відомості про здатність підозрюваного примушувати осіб до вчинення необхідних йому дій, шляхом застосування фізичного впливу; на цій стадії досудового розслідування не допитані всі особи, яким можуть бути відомі обставини розслідуваного злочину; в ході розгляду даного клопотання підозрюваному стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, з яких він дізнався зміст їх показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх.
Таким чином, колегія суддів уважає правомірним висновок слідчого судді, що існує ризик впливу на учасників цього кримінального провадження. Водночас, погоджується з висновком слідчого судді про недоведеність посилань детектива про можливий вплив на експертів, оскільки матеріали клопотання не містять доказів про призначення або проведення на даному етапі досудового розслідування будь-яких експертиз.
Також колегіясуддів вважаєвмотивованим висновокслідчого суддіщодо наявностіризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_7, не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншим співучасником злочину, в тому числі ще невстановленими слідством, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності. Крім того, обставини та характер вчиненого кримінальних правопорушень, а також зафіксовані факти конспірації у телефонних розмовах, уникнення повідомлень щодо свого місцезнаходження, а також запланованих дій, вказують про високий рівень підготовки та конспіративності дій співучасників, що підтверджує схильність та здатність, зокрема і підозрюваного ОСОБА_7, приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами, що свідчить про можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи наявність ризиків, передбачених пп. 1, 3, 4 ч. 1ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку про неможливість їм запобігти у разі застосуваннябільш м`яких запобіжних заходів, ніжтриманняпідвартою.
Отже, на думку колегії суддів, слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки в цій частині та з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід, який на даному етапі слідства є адекватним превентивним заходом.
Щодо розміру застави, то згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Також, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано майновий стан підозрюваного та його родини, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів також перевірялись відомості щодо майнового стану підозрюваного ОСОБА_7 та його родини, зокрема відомості, що були надані підозрюваним ОСОБА_7 в судовому засіданні щодо наявності у нього щомісячного доходу в розмірі від 50000 до 80000 гривень при відсутності офіційного працевлаштування, відомості нещодавнього придбання ним земельної ділянки та можливістю сплати внеску до статутного капіталу ТОВ «Соіл Компані ЛТД» в розмірі 500000 гривень, а також наявністю рухомого та нерухомого майна у близьких родичів, тощо.
Разом з тим, при визначенні розміру застави до уваги може братися розмір шкоди, що спричинив підозрюваний (справа «Мангурас проти Іспанії», рішення від 28 вересня 2010 року).
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, розмір заподіяної шкоди, а також дані про останнього, його майновий та соціальний стан, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення відносно ОСОБА_7 застави саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 гривень. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та колегія суддів не вбачає підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 6 §1 Конвенції зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007 §30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).
Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.
Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_7, залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 липня 2022 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4