Документ № 105704076

Справа № 991/2649/22

Провадження 1-кс/991/2668/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2022 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, власників майна ОСОБА_4, ОСОБА_5, представників власників майна ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у межах кримінального провадження № 52021000000000006 від 05.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

установив:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому прокурор з метою забезпечення збереження речових доказів просить накласти арешт на майно вилучене 21.07.2022 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 .

Клопотання мотивує тим, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000006 від 05.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у порушення вимог Законів України «Про публічні закупівлі» та «Про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки» між ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «БК КБР» укладено договір № 30-46-08-20-00167 від 09.12.2020 про Постачання, монтаж та пусконалагоджувальні роботи системи фізичного захисту, системи зв`язку, автоматизованої системи контролю та керування по проекту «Будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного (ЦСВЯП) реакторів ВВЕР АЕС України» на загальну суму 421 801 241, 93 грн.

Під час виконання цього договору посадові особи ТОВ «БК КБР» за попередньою змовою із службовими особами ВП «Атомпроектінжинірінг» ДП «НАЕК «Енергоатом» організували корупційну схему привласнення бюджетних коштів, яка полягає у штучному завищенні цін на окремі товарно-матеріальні цінності, придбані у субпідрядних організацій.

Так, посадові особи ТОВ «БК КБР» домовлялись із іншими особами - представниками суб`єктів господарської діяльності щодо формального оформлення комерційних пропозицій про постачання на Товариство матеріалів та обладнання за завищеними цінами, погодженими з підрядником. У подальшому ТОВ «БК КБР» документально оформлювало закупівлю матеріалів по договору № 30-46-08-20-00167 від 09.12.2020 за завищеними цінами та надавало замовнику листи-комерційні пропозиції від інших суб`єктів господарської діяльності, у яких вартість таких матеріалів та обладнання була ще більшою, що створювало формальні підстави для включення зазначених товарно-матеріальних цінностей до актів виконаних робіт та оплати бюджетними коштами замовником робіт на рахунок підрядника. Різниця коштів, яка утворилась після перепродажу ТОВ «БК КБР» на адресу підрядника матеріалів та обладнання, шляхом укладання фіктивних господарських операцій, виводилась в тіньовий готівковий обіг та розподілялась між посадовими особами підрядника та замовника.

Прокурор у клопотанні також зазначає, що до вчинення розслідуваного кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_4, головний бухгалтер ВП «Атомпроектінжинірінг» ДП «НАЕК «Енергоатом», який здійснював загальне адміністрування грошових виплат за договором № 30-146-08-20-00167 від 09.12.2020, у тому числі виконуючи розпорядження генерального директора ВП «Атомпроектінжинірінг» ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_9 ; здійснював підготовку матеріалів для проведення авансового платіжу в розмірі 210 900 620,0 грн у межах цього договору. Крім того досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_4 у своїй діяльності на постійній основі використовує електронну пошту, за допомогою якої здійснює обмін повідомленнями та документами з іншими особами, у тому числі причетними до вчинення кримінального правопорушення.

21.07.2022, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.07.2022 у справі № 991/2301/22, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявлено: ноутбук HP Pavilion Laptop Model: 15-eh11079n: 5CD2047RSC, мобільний телефон Samsung SM-A505FNIDS, IMEI1: НОМЕР_1, IMEI2: НОМЕР_2, s/n НОМЕР_3 та мобільний телефон Samsung SM-G930FD, IMEI1: НОМЕР_4, IMEI2: НОМЕР_5, s/n НОМЕР_6 . Оглянути ці носії інформації детективами безпосередньо під час огляду не виявилося за можливе, оскільки на ноутбуку встановлений код-доступу, який детективу не надано, а мобільні телефони не вмикались. Тому ці носії вилучено та постановою детектива від 22.07.2020 визнано речовими доказами.

Враховуючи, що потреби досудового розслідування передбачають необхідність ґрунтовного аналізу листування, яке здійснювалося ОСОБА_4 за період 2020-2022 роки у сукупності з іншими доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження, шляхом дослідження збережених на носіях інформації та документах відомостей, що потребує додаткового часу, детектив 22.07.2022 виніс постанову про призначення комп`ютерно-технічної експертизи у кримінальному провадженні. Для проведення експертизи відповідно до вимог п. 13.3 науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/3, необхідно надати безпосередньо саму комп`ютерну техніку.

Отже, наявні правові підстави для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

Матеріали провадження, на думку прокурора, свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна, шляхом накладення на нього арешту, з метою недопущення перетворення та знищення інформації, яка міститься на носіях інформації.

У судовому засіданні детектив ОСОБА_3 клопотання підтримав, з підстав викладених у ньому, просив задовольнити. Водночас зазначив, що оглядом мобільних телефонів, вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 встановлено, що вони належать його матері ОСОБА_5, відомостей щодо обставин кримінального правопорушення на них не виявлено, відтак питання щодо накладення на них арешту на даний час втратило свою актуальність. Додатково пояснив, що зі слів детективів, які здійснювали обшук, ноутбук, на який просить накласти арешт прокурор у клопотанні, виявлений разом із документами щодо діяльності ДП «НАЕК Енергоатом» у кімнаті обладнаній під офіс. При його включенні відображався обліковий запис ОСОБА_4, однак оглянути його вміст безпосередньо під час обшуку не виявилося за можливе, оскільки доступ до нього обмежений паролем. Присутні під час обшуку особи, у тому числі матір ОСОБА_4 ОСОБА_5 повідомили, що він належить ОСОБА_4, пароль до якого їм невідомий. У телефонній розмові ОСОБА_4 відмовився надати пароль до цього ноутбуку, тому прийнято рішення про його вилучення. Під час огляду ноутбуку за участю спеціаліста встановлено, що він зашифрований за допомогою програмного засобу Bitlocker, у зв`язку з цим, з метою дослідження його вмісту, детектив 22.07.2022 виніс постанову про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи.

ОСОБА_4 та його представники ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, вважають його необґрунтованим. ОСОБА_7, з думкою якого погодилися ОСОБА_4 та ОСОБА_6, зазначив, що мобільні телефони належить матері ОСОБА_5 . Відомості, які б мали відношення до кримінального провадження на них відсутні. Ноутбук придбано ним для роботи, однак невздовзі після цього він подарував його матері, а собі придбав новий. Разом з цим, постанова детектива про визнання вилученого майна речовими доказами невмотивована, у ній не зазначено, яке відношення ці речі чи інформація на них мають для кримінального провадження.

ОСОБА_10 та її представник ОСОБА_7 також заперечували проти задоволення клопотання. ОСОБА_7, з думкою якого погодилася ОСОБА_5 пояснив, що остання є власником вилученого під час обшуку ноутбуку, який у кінці квітня на початку травня 2022 року подарував їй син - ОСОБА_4 на день народження. На ноутбуці є обліковий запис із літерами ОСОБА_11 », однак це не свідчить, що він належить ОСОБА_4, оскільки його виявлено безпосередньо серед речей ОСОБА_5, що гіпотетично дає можливість стверджувати про те, що він належить саме їй. Надати доступ до його вмісту під час обшуку ОСОБА_5 не змогла, так як загубила листок, на якому записаний пароль від ноутбуку. Разом з тим, Bitlocker є операційною системою, пароль до якої є стандартним, тому не вимагає вживати додаткових зусиль для його подолання. Також наголошував на порушенні порядку проведення слідчої дії, оскільки обшук розпочато без участі адвоката. Складений за результатом його проведення протокол не містить відомостей щодо конкретного місця виявлення ноутбуку та з`ясування обставин кому він належить.

Заслухавши пояснення детектива, власників майна та їх представників, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити частково з таких підстав.

Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо детектив, прокурор, серед іншого, не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для їх застосування (п. 7 ч. 2 ст. 131, п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, зокрема, якщо вони зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема: правову підставу для арешту майна; можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому п.1ч.2ст.170цього Кодексу);розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частиною 1 цієї статті визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000006 від 05.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно із Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань службові особи ДП «НАЕК «Енергоатом» зловживаючи своїм службовим становищем, у порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки», без використання системи закупівель Prozorro та без оприлюднення оголошення про проведення закупівлі уклали договір з ТОВ «БК КБР» від 09.12.2020 № 30-146-8-20-00167 про Постачання, монтаж та пусконалагоджувальні роботи системи фізичного захисту, системи зв`язку, автоматизованої системи контролю та керування по проекту «Будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) реакторів ВВЕР АЕС України» на загальну суму 421 801 241,93 грн, працівники якого не мають відповідного досвіду та кваліфікованого персоналу з проходженням необхідної перевірки знань та отримання на підставі цих даних необхідних допусків і дозволів на проведення робіт в зоні відчуження. У подальшому 10.12.2020, у межах виконання угоди з ТОВ «БК КБР», укладеної з порушенням вимог законодавства, службові особи здійснили перерахування авансового платежу в розмірі 210 900 620,97 грн, чим здійснили розтрату коштів в особливо великому розмірі.

На обґрунтування вчинення кримінального правопорушення прокурор до клопотання додала копії матеріалів досудового розслідування, які дослідженні у судовому засіданні, а саме копії: доповідної записки про виявлення ознак кримінального правопорушення від 04.01.2021; протоколів огляду відомостей в системі електронної системи публічних закупівель Prozorro від 18.01.2021, 18.05.2022; маркетингової довідки, згідно якої ТОВ «БК «КБР» має досвід виконання робіт за темою: «Постачання, монтаж та пусконалагоджувальні роботи системи фізичного захисту, системи зв`язку, автоматизованої системи контролю та керування по проекту «Будівництво централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів ВВЕР АЕС України», а також має спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею; звіту з оцінки постачальника ДП «НАЕК «Енергоатом» - ТОВ «БК КБР» від 05.01.2021; протоколів засідання експертної комісії з питань таємниць ДП «НАЕК «Енергоатом» № 45 від 07.12.2020, № 46 від 08.12.2020; договору № 30-146-08-20-00167 від 09.12.2020 укладеного між ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «БК КБР»; довідки про стан розрахунків з ТОВ «БК «КБР» від 22.01.2021; протоколу огляду від 15.07.2022 інформації про рух коштів по банківських рахунках ТОВ «БК «КБР», зокрема, щодо перерахування коштів з ВП «Атомпроектінжиніринг»; витягу із акту планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «НАЕК «Енергоатом» за період з 01.07.2018 по 30.06.2021, складеного Державною аудиторською службою України за № 05-21/3 від 13.10.2021, згідно якого, серед іншого проведеною ревізією встановлено, що договір № 30-146-08-20-00167 від 09.12.2020, зміни та доповнення до нього, акти приймання-передачі будівельних робіт та обладнання не містять жодного грифу секретності, визначеного Законом України «Про державну таємницю». Договір, у порушення вимог ч. 3 ст. 40 Закону України «Про публічні закупівлі», укладено без проведення процедур закупівель, а внесення змін та доповнень до договору в частині збільшення загальної вартості є порушенням ч. 5 ст. 41 цього Закону. Завищення вартості виконаних робіт призвело до втрат фінансових ресурсів ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Атомпроектінжиніринг», та інші матеріали.

Дослідження цих матеріалів, враховуючи викладену у клопотанні фабулу кримінального провадження, формує у слідчого судді внутрішнє переконання того, що могли мати місце обставини кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання, тому слідчий суддя вважає доведеним, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У межах цього кримінального провадження слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив ухвалу від 06.07.2022 у справі № 991/2301/22, якою надав дозвіл на обшук приміщення житлового будинку та прибудинкових господарських будівель і споруд в домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, яким користується ОСОБА_4, з метою відшукання, зокрема, носіїв електронної інформації (накопичувачі на жорстких магнітних дисках, комп`ютерна техніка, флеш-накопичувачі та інші засоби збереження електронної інформації, у тому числі мобільні телефони), які використовувалися чи могли використовуватися особами, причетними до вчинення злочину.

Згідно із протоколом обшуку від 21.07.2022, під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії детективи, серед іншого, виявили та вилучили: ноутбук HP Pavilion Laptop Model: 15-eh1107 sn: 5CD2047RSC; мобільний телефон Samsung SM-A505FNIDS, IMEI1: НОМЕР_1, IMEI2: НОМЕР_2, s/n НОМЕР_3 та мобільний телефон Samsung SM-G930FD, IMEI1: НОМЕР_4, IMEI2: НОМЕР_5, s/n НОМЕР_6 . Оскільки ноутбук містив систему логічного захисту, а телефони не вмикалися, детективи прийняли рішення про їх вилучення.

Вилучення вказаних носіїв інформації органом досудового розслідування, з урахуванням надання слідчим суддею дозволу на їх відшукання, пояснень детектива наданих у судовому засіданні та того факту, що отримання інформації з таких носіїв здійснюється шляхом зчитування, для чого необхідне залучення спеціаліста та застосовування відповідної техніки, відповідає вимогам абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України, у якому передбачено дозвіл на вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, у тому числі, у зв`язку із необхідністю проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У подальшому детектив, за участю спеціалістів, оглянув вилучені під час обшуку мобільні телефони та ноутбук. Провести огляд цифрового вмісту мобільного телефону Samsung SM-G930FD не виявилося за можливе, оскільки при спробах його ввімкнути екран залишався неактивним, звукових і вібросигналів не було. За результатами огляду мобільного телефону Samsung SM-A505FNIDS встановлено, що він використовувався ОСОБА_5 . Оглядом ноутбуку HP Pavilion Laptop встановлено, що накопичувач, який він містить, зашифрований за допомогою програмного засобу Bitlocker, на момент огляду пароль доступу не відомий, тому його подальший огляд не проводився, що підтверджується протоколами огляду від 22.07.2022 та 08.08.2022.

З метою з`ясування обставин, що мають суттєве значення для кримінального провадження, а також виявлення інформації та програмного забезпечення, що міститься на комп`ютерних носіях, детектив 22.07.2022 виніс постанову про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 52021000000000006.

Слідчий суддя враховує, що лише за результатом проведення експертних досліджень можливо дослідити інформацію, що міститься на ноутбуці, а для проведення відповідного дослідження експерту надається сам комп`ютерний носій, що передбачено п. 13.3 розділу 13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Водночас, істотне значення для кримінального провадження має не сам носій інформації, а відомості, які містяться на ньому. З досліджених у судовому засіданні матеріалів встановлено, що доступ до ноутбуку залишається обмеженим, що є перешкодою для органу досудового розслідування для проведення його огляду на предмет наявності на ньому відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування довів необхідність арешту ноутбуку HP Pavilion, вилученого під час обшуку домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_4, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий суддя відхиляє доводи ОСОБА_10 та її представника про те, що на вилученому під час обшуку ноутбук відсутня інформація, яка може мати значення для кримінального провадження, оскільки його власником є ОСОБА_10 .

Так, доданий фіскальний чек від 23.04.2022 про придбання ноутбуку HP Pavilion не містить відомостей про покупця товару. Більше того, як пояснила у судовому засіданні ОСОБА_5 зазначений ноутбук придбав її син ОСОБА_4 . Спочатку ноутбуком користувався він, а потім через деякий час подарував його їй на день народження.

Разом з цим, звертаю увагу на вимоги ч. 3 ст. 170 КПК України, норми якої передбачають можливість арешту майна третьої особи з метою збереження речових доказів.

Зауваження представника про відсутність у протоколі обшуку конкретного місця, де саме виявили ноутбук, враховуючи, що ухвалою слідчого судді надано дозвіл на проведення обшуку всього приміщення житлового будинку та прибудинкових господарських будівель і споруд у домоволодінні, не свідчать про те, що ОСОБА_4 не міг користуватися ноутбуком та на ньому відсутні відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Такі обставини можливо встановити лише шляхом його безпосереднього огляду, який у цьому випадку здійснити не вдалося через наявність на ноутбуці системи логічного захисту. Водночас у протоколі обшуку відсутні будь-які зауваження щодо вилучення детективами цього ноутбуку.

Також безпідставними є посилання представника на порушення порядку проведення обшуку, у зв`язку з тим, що слідчу дію розпочато без участі адвоката. Положення ст. 236 КПК України, якою визначено порядок виконання ухвали про дозвіл на обшук, покладають на слідчого (детектива) обов`язок лише допустити на місце проведення обшуку захисника чи адвоката, безвідносно до стадії його здійснення, що і було зроблено.

Доводи представника про необґрунтованість постанови детектива про визнання вилученого майна речовими доказами слідчий суддя оцінює критично, оскільки матеріальний об`єкт набуває статусу «речового доказу» не з моменту винесення постанови про визнання його речовим доказом, а після встановлення відповідності певного об`єкта критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Слідчим суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який в цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності.

У той же час, не застосування обмежень на відчуження, розпорядження та користування ноутбуком може призвести до вжиття заходів до перетворення чи знищення відомостей, які міститься на ньому.

Під часдослідження матеріалівклопотання виявленорозбіжності узазначенні двохзнаків уномері моделіноутбуку,на якийпросить накластиарешт прокурор,а саме:у протоколіобшуку тапостанові провизнання йогоречовим доказом,та упротоколі огляду.Тому,з метою захисту права власника майна, можливості унікально ідентифікувати майно, слідчий суддя вважає за необхідне вказати у судовому рішенні про арешт майна номер моделі, який зазначений у протоколі огляду від 22.07.2022, а саме: Model: 15-eh1107ua. Дослідження змісту цього протоколу не викликає сумнівів у тому, що предметом огляду був ноутбук, вилучений під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 . Окрім цього, саме ця модель зазначена у гарантійному талоні на ноутбук.

Слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів. Таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.

З огляду на викладене та враховуючи, що детектив відмовився від підтримання клопотання в частині накладення арешту на вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 мобільні телефони, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора належить задовольнити частково.

Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Задовольнити клопотання частково.

Накласти арешт на майно, вилучене 21.07.2022 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

ноутбук HP Pavilion Laptop Model: 15-eh1107ua, sn: 5CD2047RSC,

із забороною відчуження, розпорядження та користування цим майном.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1