Документ № 105818920

Справа № 688/3517/16-к

Провадження № 1-кп/991/157/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2022 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9,

представника зацікавлених осіб щодо реабілітації обвинуваченого ОСОБА_10 ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі ЄРДР) 12 грудня 2015 року за № 52015000000000011, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі міського типу Квасилів Рівненського району Рівненської області, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі міського типу Квасилів Рівненського району Рівненської області, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ОСОБА_10 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Львів, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження за № 52015000000000011 від 12 грудня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_6 і ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_10 на підставі п. 5. ч. 1 ст. 284 КПК України. Клопотання обґрунтоване тим, що обвинувачений ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, але ОСОБА_12 та ОСОБА_13 звернулися до суду із заявою про продовження судового провадження міститься відносно померлого ОСОБА_10 з підстав необхідності його реабілітації. Вважає, що необхідність реабілітації у даному випадку відсутня.

Представник зацікавлених осіб щодо реабілітації обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_11 проти задоволення клопотання прокурора заперечував. Наполягав на продовженні судового розгляду для необхідності реабілітації, яка полягає в ухваленні судом виправдувального вироку.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також їх захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_8 теж заперечували проти задоволення клопотання прокурора про закриття кримінального провадження.

Суд дослідив матеріали кримінального провадження і заслухав думки його учасників, за наслідком чого дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду».

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України: «Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура».

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 43 КПК України: «Виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили. Засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили».

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України: «Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу».

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України: »Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові».

Відповідно до вимог ст. 203 КПК України: «Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом».

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України: «Кримінальне провадження закривається в разі, якщо: 5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КК України: «Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом».

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 50 КК України: «Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 КК України: «Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості».

Зі змісту наведених норм права видно, що одним із завдань кримінального провадження є покарання особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, яке полягає в обмеженні прав і свобод та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Завдання кримінального провадження також полягає у тому, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З копії Свідоцтва про смерть, яке знаходиться у матеріалах кримінального провадження, видно, що обвинувачений ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 1 а.с. 221). У матеріалах кримінального провадження також міститься заява ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від 17 серпня 2016 року, які є відповідно вдовою і сином померлого обвинуваченого ОСОБА_10, про продовження розгляду кримінального провадження щодо нього (том 1 а.с. 220), яка не містить обгрунтування його продовження для реабілітації померлого. З журналу судового засідання від 29 серпня 2016 року Славутського районного суду Хмельницької області у цьому кримінальному провадженні видно, що зазначена заява була предметом розгляду колегії суддів цього суду. У журналі судового засідання зазначено, що ця заява була поставлена колегією суддів на обговорення учасників судового провадження, за наслідками якого колегія суддів вийшла до нарадчої кімнати, після повернення колегії суддів з нарадчої кімнати у журналі судового засідання міститься запис: «Ухвала суду», але відповідна письмова ухвала у матеріалах кримінального провадження відсутня, що суперечить вимогам ст. ст. 371 і 372 КПК України.

Під час судового розгляду обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні сторонами кримінального провадження не були надані суду, а судом відповідно, не були здобуті будь-які фактичні дані та не встановлені обставини, які підтвердили б необхідність продовження судового розгляду обвинувального акта у частині обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, для його реабілітації. Суд виходить з того, що ним фактично у повному обсязі було проведено судове провадження за обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_10, під час якого представник родичів померлого обвинуваченого мав усі можливості для доведення перед судом необхідності цього провадження для реабілітації, а також і для вчинення у межах цього провадження процесуальних та/або слідчих дій, зокрема, у порядку ст. ст. 332 і 333 КПК України, спрямованих на досягнення мети реабілітації. Суд враховує також і те, що вимогами ч. 1 ст. 364 КПК України, участь представника вказаних осіб у судових дебатах не передбачена, а вимоги ч. 1 ст. 393 КПК України не передбачають права на оскарження ним вироку суду, у зв`язку з чим станом на час звернення прокурора до суду з цим клопотанням, подальше провадження стосовно померлої особи у суді першої інстанції у сенсі необхідності її реабілітації не є виправданим.

Суд зазначає, що необхідність цього кримінального провадження для реабілітації обвинуваченого ОСОБА_10 не є наочною та очевидною, оскільки за наслідками такого провадження суд ухвалює вирок, який не обов`язково може бути виправдувальним, а може бути і обвинувальним.

З огляду на викладене вище та з урахуванням зазначених норм права, суд вважає за можливе закрити кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_10 у зв`язку з його смертю на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України (у зв`язку зі смертю обвинуваченого).

Суд не зважає на доводи представника зацікавлених осіб щодо реабілітації померлого, оскільки на протязі судового розгляду стороною захисту не були повідомлені суду обставини та/або фактичні дані на користь необхідності для такої реабілітації подальшого здійснення цього кримінального провадження, а ухвала про закриття кримінального провадження за своєю правовою природою не підміняє обвинувальний вирок суду та не встановлює наявність вини померлої особи в розумінні ст. 62 Конституції України. У разі закриття кримінального провадження у частині обвинувачення ОСОБА_10, він не буде вважатися винуватим у розумінні ст. 62 Конституції України, не набуде статусу засудженої особи і не може бути визнаний таким, що має судимість, що обумовлює відсутність доцільності подальшого кримінального провадження щодо нього.

Суд також вважає, що закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю обвинуваченого, дозволяє уникнути надмірного витрачення ресурсів держави, адже продовження кримінального переслідування виключно заради формального визнання померлого винуватим або невинуватим у вчиненні злочину, не має жодного практичного сенсу. Закриття ж кримінального провадження як на стадії досудового розслідування, так і на стадії провадження у суді першої та/або апеляційної інстанцій, коли винуватість чи невинуватість особи ще не встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, є цілком розумною вимогою законодавства.

Аналогічний висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 761/33482/16-к.

Суд зазначає, що у разі смерті обвинуваченого кримінальне провадження має бути закрите, що буде свідчити про фактичну відмову держави від кримінального переслідування такої особи, оскільки подальша процесуальна діяльність з метою встановлення винуватості особи у вчиненні певного злочину втрачає сенс, оскільки зникає мета покарання обвинуваченого, яке може бути застосована від імені держави виключно за вироком суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про закриття кримінального провадження у частині обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у зв`язку з його смертю, тобто на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України.

У випадку закриття кримінального провадження, суд має вирішити питання щодо застосованих щодо обвинуваченого ОСОБА_10 заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, і щодо арешту майна.

З протоколу обшуку від 24 грудня 2015 року видно, що у будинку за адресою: Рівненська область. Рівненський район, сільська рада Новоукраїнська, кадастровий номер: 5624687000:04:002:2993, який перебуває у власності ОСОБА_12 та у фактичному володінні ОСОБА_10 було проведено обшук та вилучено грошові кошти в сумі 15000 доларів США та 50 євро. Серед вилучених грошових коштів була 1000 доларів США з номерами грошових купюр зазначених в ухвалі суду про надання дозволу на проведення обшуку (LB 28686692 HB2; LB 28686693 HB2; LB 28686694 HB2; LB 28686695 HB2; LB 28686696 HB2; KB 93789835 JB2; KB 93789836 JB2; KB 93789839 JB2; KB 93789838 JB2; KB 93789906 JB2) та 500 доларів США, серійні номери яких повністю збігаються з серійними номерами грошових коштів, копії яких долучені ОСОБА_14 до протоколу допиту від 12 грудня 2015 року (LB 44656237 B B2; LB 86749247 D B2; LB 03228129 D B2; LF 08967147 G F6; LF 08967148 G F6) (том 8 а.с. 203-211).

При цьому обшуку були також вилучені три посвідчення на ім`я ОСОБА_10 та пристрій для відстрілу гумових куль ПМ-2 кал. 9 мм. НОМЕР_1 в магазині якого знаходилось п`ять патронів, які були повернуті власнику, відповідно до розписки, яка міститься в матеріалах кримінального провадження (том 8 а. с. 203-211).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 06 січня 2016 року, був накладений арешт на вилучені при обшуку 24 грудня 2015 року грошові кошти, які належали ОСОБА_10, а саме: 14000 доларів США та 50 Євро ( том 9 а. с. 15-16).

Суд приходить до висновку, що арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді від 06 січня 2016 року, підлягає скасуванню у частині грошових коштів у кількості 13 500 (тринадцять тисяч п`ятсот) доларів США та 50 (п`ятдесят) євро, а у частині накладення арешту на 500 (п`ятсот) доларів США (LB 44656237 B B2; LB 86749247 D B2; LB 03228129 D B2; LF 08967147 G F6; LF 08967148 G F6) арешт майна необхідно залишити в силі, оскільки розгляд кримінального провадження стосовно інших обвинувачених триває і до зазначеного майна у вигляді грошових коштів може бути застосована спеціальна конфіскація.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2016 року, до підозрюваного ОСОБА_10 був застосований запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 110.240,00 гривень, але будь-яких доказів на підтвердження внесення суми застави, сторонами кримінального провадження суду не надано. Зазначена ухвала слідчого судді про застосування цього запобіжного заходу припиняє свою дію у разі постановлення судом ухвали про закриття кримінального провадження, що встановлено ст. 203 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 174, 203, 284 КПК України,суд

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження у частині обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, закрити у зв`язку зі смертю обвинуваченого на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 06 січня 2016 року, у частині грошових коштів у кількості 13.500,00 (тринадцять тисяч п`ятсот) доларів США та 50,00 (п`ятдесят) євро скасувати, в іншій частині арешт майна залишити в силі.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2016 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 110.240,00 гривень вважати такою, що припинила свою дію.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.

Повний текст ухвали складений та оголошений учасникам судового провадження 19 серпня 2022 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді - ОСОБА_2

ОСОБА_3