Документ № 105859448

Справа № 991/2939/22

Провадження 1-кп/991/50/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

18 серпня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого/цивільного відповідача ОСОБА_6 (в режимівідеоконференцзв`язку),

захисника/представника

цивільного відповідача ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

представника цивільного позивача ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві обвинувальний акт із додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000721 від 12 листопада 2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кинашів Тульчинського району Вінницької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Бохоники Вінницького району Вінницької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_3, був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2, щодо якого матір`ю ОСОБА_11 подано заяву про продовження кримінального провадження після смерті з метою реабілітації,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

11 серпня 2022 року до Вищого антикорупційного суду з Офісу Генерального прокурора (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками та цивільним позовом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000721 від 12 листопада 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. Цивільний позов поданий прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, на суму 11 597 260,96 грн.

Відповідно допротоколу повторногоавтоматизованого розподілусудової справиміж суддямивід 11серпня 2022року,згідно зположеннями ч.3ст.35КПК України,для розглядукримінального провадженнябуло визначеноколегію суддів Вищого антикорупційногосуду ускладі:головуючої судді ОСОБА_1,суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів від 15 серпня 2022 року призначено підготовче судове засідання на 18 серпня 2022 року.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_5 у підготовчому засіданні зазначив, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52020000000000721 від 12 листопада 2020 року, відповідає вимогам статті 291 КПК України, послався на відсутність підстав для прийняття судом рішень, передбачених пунктами 1-4 та 6 частини третьої статті 314 цього ж Кодексу. Заявив клопотання у порядку п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України про виклик свідків для їх допиту, згідно із наданим ним переліком. Висловив позицію щодо можливості призначення справи до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вважає за можливе проводити судовий розгляд з викликом сторін кримінального провадження, а також з викликом свідків сторони обвинувачення.

Просив відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу. При застосуванні до ОСОБА_6 запобіжного заходу було встановлено наявність обґрунтованої підозри, яка наразі ніким не оскаржується, наявність ризиків та матеріальної можливості застосування застави до підозрюваного на момент постановлення ухвали також враховано. Не зник ризик переховування у зв`язку із можливістю застосування покарання за вчинення тяжкого злочину, у разі доведення його вини, а також наявність у ОСОБА_6 паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Продовжує існувати також ризик можливого впливу на свідків, які були працівниками ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, де обвинувачений за час роботи керівником набув сталих зв`язків, та які продовжують існувати. Існує ризик впливу на експертів, яких суд може допитувати під час судового розгляду на предмет результатів проведених судових експертиз. Окрім цього, продовжує існувати ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який був обґрунтований соціальними зв`язками обвинуваченого. Враховуючи те, що перелік об`єктивного вираження такого впливу не визначено кримінальним процесуальним законодавством, його існування встановлено в даному конкретному випадку. Підстав для зміни запобіжного заходу не вбачається. Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання фактично дублює обов`язки обвинуваченого, передбачені ст. 42 КПК України. В даному випадку саме вірогідність втрати коштів, внесених як застава, у разі порушення покладених КПК України на ОСОБА_6 обов`язків, спонукає його до належної процесуальної поведінки. Порушень поведінки з боку останнього після вручення повідомлення про підозру не встановлено, що і є показником дієвості застосованого запобіжного заходу у вигляді застави. Строк дії покладених під час застосування запобіжного заходу обов`язків сплив 16 листопада 2021 року і більше не продовжувався.

Просив відмовити у задоволенні клопотання захисника про повернення цивільного позову прокурору. Зазначив, що ч. 4 ст. 185 ЦПК України містить вичерпний перелік випадків, коли цивільний позов повертається позивачу. Так, п. 4 ч. 4 зазначеної статті (відсутність підстав для звернення) не може бути застосовано. У даному випадку прокурор уповноважений здійснювати представництво органу державної влади - Кабінету Міністрів України, який власне його не здійснює (ч. 3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру). При цьому закон не вимагає обґрунтування причин такої бездіяльності. Лист Міністерства юстиції України, уповноваженого представляти інтереси Уряду України у судах, ст. 37 ЗУ Про Кабінет Міністрів України, відсутність у державного органу статусу юридичної особи, а також висловлена представником цивільного позивача позиція є обставинами, які дають законні підстави органу прокуратури на звернення із позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України. Вважає, що Кабінет Міністрів України правильно визначений як особа, в інтересах якої подано цивільний позов. Зокрема, саме до повноважень Кабінету Міністрів України відноситься вилучення земельних ділянок особливо цінних земель, які перебувають у постійному користуванні, із державної власності, а також їх передача у власність або у користування, що відображено в обвинувальному акті. Також зазначив, що предметом негаторного цивільного позову, поданого прокуратурою Вінницької області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України до Вінницького районного суду Вінницької області, є усунення перешкод до користування майном - земельними ділянками. Позовна заява подана власником майна до осіб, які не є власниками. Така вимога, як відшкодування завданої вчиненими ОСОБА_6 і ОСОБА_10 злочинами шкоди, у вказаному цивільному позові відсутня. Отже, цивільні позови не перебувають у провадженні одного суду, подані не до одного відповідача, мають різні предмети та підстави, є різними по своїй суті та формі. Зазначив, що шкода, завдана особою внаслідок вчинення злочину під час виконання своїх посадових обов`язків відшкодовується не державним органом, в якому зазначена особа виконувала ці обов`язки, а власне особою, яка її завдала. Зазначене твердження релевантне із нормами ст. 1166 ЦК України, на підставі яких подано позов. Вважає, що підстав для повернення цивільного позову, відповідно до положень ч. 4 ст. 185 ЦПК України, стороною захисту не наведено.

Вважає, що клопотання захисника про скасування арешту майна ОСОБА_10 підлягає задоволенню, так як у застосуванні такого заходу відпала потреба. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_10 помер, що підтверджується відповідним свідоцтвом. Так як цивільний позов не може бути поданий, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, позовна заява до останнього не подавалась. Зазначив, що не можуть застосуватися до обвинуваченого і такі кримінально-правові наслідки вчинення злочину, як конфіскація належного йому майна як виду покарання.

Заперечував проти задоволення скарг на постанови про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування від 12 квітня 2017 року, 07 вересня 2017 року, 15 лютого 2018 року, 22 березня 2018 року та скаргу на постанову про визначення слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування від 30 жовтня 2017 року, вважає їх необгрунтованими, просив відмовити у їх задоволенні. Посилався на чинне на час прийняття рішення Положення про головний підрозділ детективів, затвердженим наказом директора НАБУ, керівником органу досудового розслідування з-поміж інших також був і керівник відділу, який входив до складу підрозділу Головного підрозділу. Зазначені положення не суперечили чинним на той час нормам КПК України та надалі така невідповідність була усунута законодавцем.

Захисник обвинуваченогота представникцивільного відповідача ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 заявив відвід прокурору ОСОБА_5 та заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. Інших клопотань з питань, передбачених ст. 314 КПК України, не висловив. Зазначив, що кримінальне провадження № 52020000000000721 від 12 листопада 2020 року підсудне Вищому антикорупційному суду. Вважає за можливе проводити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні в наявному складі осіб. Питання про виклик свідків буде ініційовано стороною захисту в ході судового розгляду.

Подав клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_6, із застави на особисте зобов`язання. Зазначив, що наявні обставини, які свідчать про зменшення встановлених слідчим суддею ризиків. З моменту застосування запобіжного заходу минув майже рік, прокурор не звертався до слідчого судді з клопотанням про продовження дії покладених на підзахисного обов`язків або встановлення нових, що, на думку захисника, свідчить про відсутність з боку сторони обвинувачення претензій щодо процесуальної поведінки ОСОБА_6 . Останній не вчиняв і не виявляв спроби вчинити будь-які дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Стороною обвинувачення закінчено досудове розслідування у провадженні, зібрані достатні, на думку прокурора, докази для складання обвинувального акта, проведені усі необхідні слідчі та процесуальні дії. Факт закінчення досудового розслідування та процесуальна поведінка ОСОБА_6 у провадженні, якщо не повністю нівелювали наявність зазначених в ухвалі слідчого судді від 17.09.2021 ризиків, то зменшили їх до такого рівня, що є підстави стверджувати про можливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж наразі застосований у вигляді застави. Існування кожного визнаного ризику має підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована. Зазначив, що ОСОБА_6 тривалий час проживає у м. Вінниця, має сталі соціальні зв`язки, одружений, працює, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проявив свою громадянську позицію, увійшовши до складу міжнародної гуманітарної місії MOAS в Україні, як штатний парамедик місії займається допомогою пораненим українським військовим та цивільним в зоні проведення бойових дій. Очолюваною ОСОБА_6 . Благодійною організацією «Благодійний фонд «Сприяння та допомога селянам», а фактично за власні кошти ОСОБА_6 у червні 2022 року придбано автомобіль Volkswagen Transporter, який передано місії MOAS в Україні і наразі використовується для транспортування поранених осіб та надання цим особам медичної допомоги. Захисник просив змінити застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід із застави на особисте зобов`язання. Просив повернути заставодавцю ОСОБА_13 заставу у сумі 523380грн.

Також захисник ОСОБА_7 заявив клопотанняпро поверненняцивільного позовупрокурору яктакого,що невідповідає вимогамдіючого законодавства.Так,стороною захистувстановлено,що відповіднодо матеріалів,зібраних детективами Національного антикорупційногобюро Україниу кримінальномупровадженні №52017000000000245від 07квітня 2017року зач.5ст.191КК України(зякого 30серпня 2021року виділеноепізод зач.5ст.191КК Українита зареєстрованов ЄРДРза №52021000000000422,який 03вересня 2021року об`єднанов однепровадження зкримінальним провадженням№52020000000000721від 12листопада 2020року зач.1ст.366КК України)прокуратурою Вінницькоїобласті вінтересах державив особіНаціональної академіїаграрних наукУкраїни поданодо Вінницькогорайонного суду Вінницької областіпозовну заявудо Головногоуправління Держгеокадаструу Вінницькійобласті таряду фізичнихосіб звимогою усуненняперешкод укористуванні землеюшляхом визнаннянезаконними таскасування наказів,визнання недійснимидоговорів купівлі-продажу,дарування таповернення земельнихділянок,предметом якогоє земельнаділянка,яка такожє предметомдосудового розслідуванняу кримінальномупровадженні №52020000000000721.За результатамирозгляду зазначеноїпозовної заявиухвалою судді Вінницького районногосуду Вінницькоїобласті від15квітня 2022року усправі №128/3666/21відкрито провадження.Зазначив,що оскільки ОСОБА_6 приймав рішенняне якфізична особа,а якслужбова особадержавного органу-ГУ Держгеокадаструу Вінницькійобласті,та зурахуванням,що прокуророму кримінальномупровадженні невжито заходівщодо скасуванняу встановленомузаконом порядкуприйнятих ОСОБА_6 як службовоюособою рішеньпро надання земельних ділянок у приватну власність фізичним особам, захисник вважає, що позовна заява має бути адресована саме державному органу, а не фізичній особі. Окрім цього, обидва цивільні позови стосуються одного і того ж предмету. Вважає, що у цивільному позові, поданому у кримінальному провадженні №52020000000000721 від 12 листопада 2020 року, неправильно визначено суб`єкт, до компетенції якого належить захист інтересів держави, а саме Кабінет Міністрів України. Також прокурором всупереч вимогам ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не доведено, що будь-який із органів державної влади або інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави щодо земельних ділянок. Вважає, що відповідно до п. 4, 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовну заяву необхідно повернути прокурору.

Проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 про скасування арешту майна ОСОБА_10 не заперечував.

Підтримав позицію захисника ОСОБА_8 щодо поданих ним скарг на постанови детективів, вважає, що є підстави для їх задоволення.

Обвинувачений та цивільний відповідач ОСОБА_6 підтримав позицію та клопотання захисника - адвоката ОСОБА_7 . Проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 про скасування арешту майна ОСОБА_10 не заперечував, поклався на розсуд суду. Щодо скарг захисника ОСОБА_8 на постанови детективів підтримав позицію свого захисника ОСОБА_7 щодо їх задоволення.

Захисник особи,стосовно якоїподано заявуна реабілітацію,обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_8 власних клопотань з питань, передбачених ст. 314 КПК України, суду не подавав. Висловив позицію щодо можливості призначення справи до судового розгляду. Вважає за можливе проводити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні в наявному складі осіб без участі особи, за клопотанням якої здійснюється судове провадження з метою реабілітації обвинуваченого ОСОБА_10, - ОСОБА_11, так як захисник також представляє її інтереси. Питання про виклик свідків буде ініційовано стороною захисту в ході судового розгляду відповідно до правил ст. 349 КПК України.

Заявив клопотання про скасування арешту майна ОСОБА_10, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2021 року. Майно на праві приватної власності зареєстровано за ОСОБА_10, серед земельних ділянок немає незаконно вилучених цінних земель ДП ДГ Бохоницьке. Арешт на майно накладався з метою конфіскації як виду покарання (у разі засудження підзахисного) та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення у разі задоволення цивільного позову, який міг бути поданий у ході судового розгляду. Наразі заявлена мета не може бути досягнута з огляду на смерть ОСОБА_10 . Відповідно до позиції Верховного Суду, у разі здійснення судового провадження з метою реабілітації обвинуваченого та у разі встановлення факту вчинення особою кримінального правопорушення, відсутності підстав для реабілітації, суд має закрити кримінальне провадження. З огляду на зазначене, суд буде позбавлений можливості призначити підзахисному покарання, у тому числі і конфіскацію належного йому майна, а також застосувати до нього кримінально-правові наслідки діяння, у тому числі стягнення шкоди, завданої злочинами. Отже, у подальшому застосуванні заходу забезпечення у виді арешту майна ОСОБА_10 відпала потреба. Додатково повідомив, що апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2021року та клопотання про скасування арешту майна сторона захисту не подавала.

Подав скарги на постанови про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування від 12 квітня 2017 року, 07 вересня 2017 року, 15 лютого 2018 року, 22 березня 2018 року та скаргу на постанову про визначення слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування від 30 жовтня 2017 року. Зазначені постанови винесені у кримінальному провадженні, з якого виділено кримінальне провадження №52020000000000721 від 12 листопада 2020 року. Оскаржуються у зв`язку із тим, що результати наданої їм оцінки будуть впливати на вирішення питання про допустимість доказів, так як вони були зібрані неуповноваженими особами. Зокрема, зазначені постанови винесені керівниками відділів детективів у порушення вимог ст. 3, 38, 39 КПК України, поза межами повноважень. На момент прийняття оскаржуваних рішень відділ як структурний підрозділ не був включений до переліку органів досудового розслідування, а посада керівника відділу - до переліку посад, перелічених у ст. 3 КПК України як таких, що відносяться до керівників органу досудового розслідування. Зміни до ст. 3 КПК України, після яких керівників відділу НАБУ було наділено повноваженнями керівників органу досудового розслідування, були внесені лише 04 жовтня 2019 року Законом України № 187-IX.

Представник цивільного позивача ОСОБА_9 власних клопотань з питань, передбачених ст.314 КПК України, суду не подавала. Висловила позицію щодо можливості призначення справи до судового розгляду, не заперечувала щодо призначення розгляду справи у відкритому судовому засіданні. Питання про виклик свідків наразі цивільний позивач ініціювати не планує. Просила відмовити у задоволенні клопотання захисника про повернення цивільного позову прокурору. Вважає, що існують протиріччя між статтями КПК України, які регламентують визначення цивільного позивача та потерпілого (можуть бути фізичні та юридичні особи). Разом з тим, ст. 48 ЦПК України визначено, що позивачем та відповідачем можуть бути фізичні, юридичні особи, а також держава. Зазначила, що держава бере участь у цивільних правовідносинах в особі органів державної влади, у даному випадку - в особі Кабінету Міністрів України, який в свою чергу є вищим органом виконавчої влади, але не є юридичною особою. Прокурор може подавати цивільний позов в інтересах держави у разі відсутності органу державної влади, а також в інтересах таких органів у випадках, якщо ними захист інтересів не здійснюється, як у даному випадку. Посилалася на можливість застосування норм ч. 5 ст. 128 КПК України, якими урегульовано застосування норм ЦПК України, які не суперечать кримінальному судочинству, під час розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні у разі відсутності відповідних норм у КПК України. Вважає, що прокурор має право у даному випадку представляти інтереси держави (позивача). Стягнення шкоди, завданої державі в особі Кабінету Міністрів України, не суперечить нормам КПК України. Зазначила про можливість розгляду кримінального провадження визначеним складом учасників. Додатково повідомила, що сторона обвинувачення правильно визначила Кабінет Міністрів України як орган, в інтересах якої подано цивільний позов. Саме зазначений державний орган на час вчинення кримінальних правопорушень, які є предметом кримінального провадження, розпоряджався цінними землями полів науково-дослідних установ, в тому числі виділив землі Національній академії аграрних наук України, але для здійснення нею визначених законом повноважень.

У вирішенні клопотання захисника ОСОБА_8 про скасування арешту майна, скарг захисника на постанови детективів, клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу поклалася на розсуд суду.

Особа,за клопотаннямякої здійснюєтьсясудове провадженняз метоюреабілітації обвинуваченого ОСОБА_10,- ОСОБА_11 усудове засіданняне з`явилася. Подала письмову заяву, в якій просила розглядати кримінальне провадження без її участі, повідомила, що представництво її інтересів та захист інтересів її сина - обвинуваченого ОСОБА_10 як особи,що потребуєреабілітації,буде здійснюватиадвокат ОСОБА_8 . Відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України неявка ОСОБА_11, яка є учасником судового провадження, зокрема, особою, за клопотанням якої здійснюється судове провадження (п. 26 ч. 1 ст. 3 КПК України), не перешкоджає проведенню підготовчого судового засідання.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши у підготовчому судовому засіданні думки присутніх сторін провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, колегія суддів дійшла таких висновків.

Вирішення питань, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України.

Відповідно до положень ст. 314 КПК України завданням підготовчого судового засідання є вирішення питання про можливість призначення судового розгляду, з огляду на що суд з`ясовує, чи наявні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 314 КПК України.

У ходідослідження обвинувальногоакта у кримінальному провадженні№ 52020000000000721від 12листопада 2020року судомвстановлено,що вінвідповідає вимогамст.291КПК України.Ухвалою суду від 18 серпня 2022 року у підготовчому судовому засіданні за результатами розгляду клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта, підстав для зазначеного не встановлено, у задоволенні клопотання відмовлено.

Угоди у даному кримінальному провадженні не укладались і до суду не надходили, підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 6-8, 10 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КПК України, судом не встановлено.

Разом з тим встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 197). Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. Матір обвинуваченого ОСОБА_11 21.12.2021 подала заяву про продовження кримінального провадження після смерті ОСОБА_10 з метою його реабілітації (т. 1 а.с. 193-194).

Реабілітація померлого цеможливість доведенняневинуватості померлогоу скоєннікримінального правопорушенняшляхом продовженнякримінального провадженнящодо ньогопісля йогосмерті,що здійснюєтьсяза ініціативиінших осіб.Згідно зч.1ст.17КПК України,особа вважаєтьсяневинуватою увчиненні кримінальногоправопорушення іне можебути підданакримінальному покаранню,доки їївину небуде доведеноу порядку,передбаченому цимКодексом,і встановленообвинувальним вирокомсуду,що набравзаконної сили.З оглядуна зазначенінорми кримінальногопроцесуального закону,суд вважаєза необхідне,з метоювстановлення істиниу справі винуватостіабо невинуватості ОСОБА_10 у скоєнніінкримінованих йомузлочинів,за ініціативиматері померлого,продовжити розглядкримінального провадженнявідносно останнього.

Кримінальне провадження № 52020000000000721 від 12 листопада 2020 року предметно підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до ч. 1 ст. 33-1 КПК України. Так, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, який за розміром завданої шкоди та суб`єктним складомйого учасниківвідповідає умовам,передбаченим п.2ч.5ст.216КПК України(уредакції,чинній начас надходженняобвинувального акта).Зокрема, розмірзавданої шкодиу кримінальномуправопорушенні,передбаченому ст.191КК України,а саме11597260,96грн,у двітисячі ібільше разівперевищує розмірпрожиткового мінімумудля працездатнихосіб,встановленого закономна часвчинення кримінальногоправопорушення (станомна 2017рік 3200000грн). У вчиненні кримінального правопорушення обвинувачуються: службова особа суб`єкта господарювання ДП «ДГ «Бохоницьке», у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, а саме в.о. директора ОСОБА_14, а також службова особа державного органу начальник ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_6 .

Враховуючи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, колегія суддів, керуючись положеннями ст. 314, 314-1 КПК України, дійшла висновку про відсутність підстав для складання досудової доповіді.

Вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду.

Ухвалою суду від 18 серпня 2022 року у підготовчому судовому засіданні відмовлено у задоволенні заяви захисника ОСОБА_7 про відвід прокурора ОСОБА_5 .

З метою підготовки до судового розгляду, з`ясувавши думку учасників судового засідання, керуючись ч. 2 ст. 316 КПК України, колегія суддів вирішила призначити судовий розгляд на 08 год 10 хв 19 серпня 2022 року.

Клопотань від учасників про розгляд провадження у закритому судовому засіданні не надходило та таких підстав колегією суддів не встановлено. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.

З`ясувавши думку учасників про склад осіб, які братимуть участь в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про проведення судового розгляду з участю уповноваженого прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, обвинуваченого та цивільного відповідача ОСОБА_6, захисника та представника цивільного відповідача ОСОБА_7, захисника ОСОБА_8, з повідомленням особи, за клопотанням якої здійснюється судове провадження з метою реабілітації обвинуваченого ОСОБА_10, - ОСОБА_11, цивільного позивача - Кабінету Міністрів України, з викликом свідків сторони обвинувачення.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 315 КПК України встановлено, що з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання з приводу заявленого прокурором клопотання про виклик свідків для допиту, суд вважає, що воно підлягає задоволенню. Виклик осіб для допиту у разі заявлення стороною захисту відповідних клопотань буде здійснено на стадії судового розгляду.

Вирішення питання щодо клопотання про зміну запобіжного заходу

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити зазначені дії.

Запобіжним заходом, в тому числі, є застава, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України.

17 вересня 2021 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 220 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 523 380 грн, та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України. Строк дії обов`язків, відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, не продовжувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний,обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, йогозахисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюєтьсядосудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодокримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятоюстатті 194 цього Кодексута покладених на ньогослідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Отже, підставою для зміни запобіжного заходу є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду, або зміна обставин підозри, зменшення встановлених у провадженні ризиків, що пов`язано з плином досудового розслідування.

У своєму клопотанні захисник ставить питання про зміну ОСОБА_6 застосованого 17 вересня 2021 року запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, повернення суми застави заставодавцю ОСОБА_13 . Зазначає, що факт закінчення досудового розслідування та позитивна процесуальна поведінка ОСОБА_6 у провадженні, якщо не повністю нівелювали наявність зазначених в ухвалі слідчого судді від 17 вересня 2021 року ризиків, то зменшили їх до такого рівня, що є підстави стверджувати про можливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж наразі застосований у вигляді застави. Подальша належна процесуальна поведінка та виконання процесуальних обов`язків можуть бути забезпечені шляхом застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, особистого зобов`язання.

ОСОБА_6 тривалий термінпроживає ум.Вінниця,має сталісоціальні зв`язки,одружений,працює,у зв`язкуз військовоюагресією російськоїфедерації проявивсвою громадянськупозицію,увійшовши доскладу міжнародноїгуманітарної місіїMOASв Україні,як штатнийпарамедик місіїзаймається допомогоюпораненим українськимвійськовим тацивільним взоні проведеннябойових дій.Очолюваною ОСОБА_6 . Благодійною організацією «Благодійний фонд «Сприяння та допомога селянам» придбано автомобіль Volkswagen Transporter, який передано місії MOAS в Україні і наразі використовується для транспортування поранених осіб та надання цим особам медичної допомоги.

З огляду на викладене вище, на думку сторони захисту, наявні підстави для зміни запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання, що у повній мірі забезпечить виконання процесуальних обов`язків ОСОБА_6 як обвинуваченого у кримінальному провадженні №52020000000000721.

Суд вважає, що визначений 17 вересня 2021 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду запобіжний захід у вигляді застави розміром 523 380 грн, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, не вступає в суперечність з гарантією, передбаченою п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто не є таким, що надмірно втручається в право обвинуваченого на свободу, в той же час є достатнім для забезпечення його явки у судове засідання. А тому розмір застави, встановлений з огляду на особу підозрюваного, а на даний час уже обвинуваченого, належне йому майно, його майновий і сімейний стан, перспектива втрати застави у випадку його неявки до суду є достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Характеризуючі дані особи ОСОБА_6, його матеріальний стан, стан здоров`я, ступінь тяжкості та характер вчиненого кримінального правопорушення, наявність міцних сімейних та соціальних зв`язків також враховувались слідчим суддею при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді застави 17 вересня 2021 року. Сторона захисту не надала суду доказів таких змін в майновому чи сімейному стані підозрюваного, які б могли бути підставою для зміни запобіжного заходу.

Належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, на думку суду, є результатом застосування до нього запобіжного заходу - застави саме в такій сумі, що була визначена ухвалою від 17 вересня 2021 року. Тобто розмір застави у даному випадку є стримуючим фактором, який забезпечує виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених ст. 42 КПК України.

Також суд враховує, що з моменту встановлення запобіжного заходу у виді застави ОСОБА_6 характер та обсяг висунутої йому підозри не зменшився, а досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено. Суд дійшов висновку про наявність обставин, які свідчать, що два із трьох встановлених ризиків, які були враховані слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, зі сплином часу зменшились, проте не зникли та продовжують існувати, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду та ризик незаконного впливу на свідків, експерта чи спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Відомості та докази щодо нових обставин, які б слугували підставою для зміни запобіжного заходу, стороною захисту не наведені, а даних щодо активної громадської позиції ОСОБА_6 в комплексі з нетривалим терміном перебування кримінального провадження у суді, недостатньо для оцінки процесуальної поведінки обвинуваченого.

Отже, клопотання захисника про зміну застосованого запобіжного заходу ОСОБА_6 на більш м`який задоволенню не підлягає через його необґрунтованість.

Вирішення питання щодо клопотання про повернення цивільного позову

Суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення цивільного позову з огляду на таке.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (частина 2 статті 127 КПК).

Відповідно до положень ч. 3 ст.128КПК цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. На органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (ст. 131-1 Конституції України).

Згідно з частинами 1, 3 та 4 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року).

За таких обставин, визначальним є обґрунтування прокурором підстав для його звернення із позовом в інтересах відповідного органу державної влади у цьому кримінальному провадженні - Кабінету Міністрів України, а також належність перевірки та підтвердження судом цих підстав із наведенням відповідного обґрунтування.

Як вбачається з позовної заяви (т. 1 а.с. 68-128), прокурор належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив в чому полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Як зазначено прокурором, підставою для звернення з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, стало невиконання органом державної влади повноважень щодо захисту інтересів держави, які полягають у своєчасному, шляхом подання цивільного позову в межах кримінального провадження, вжитті заходів щодо стягнення до бюджету 11 597 260,96 гривень з особи, яка обвинувачується у розтраті державного майна шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Зі змісту листів Міністерства юстиції України (орган, який представляє інтереси Кабінету Міністрів України, відповідно до ст. 37 Закону України Про Кабінет Міністрів України), доданих до позову прокурора (т. 1 а.с. 104-106, 118-120), вбачається, що орган державної влади не має наміру звертатись до суду із позовом у цьому кримінальному провадженні, що може вказувати на неналежне здійснення органом державної влади своїх повноважень щодо захисту інтересів держави. Разом з тим, закон не вимагає обґрунтування причин такої бездіяльності.

Також, в додатках до цивільного позову наявна письмова вказівка Генерального прокурора на представництво прокурорами Офісу Генерального прокурора у Вищому антикорупційному суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України у кримінальному провадженні №52020000000000721 від 12 листопада 2020 року (т. 1 а.с. 121-122).

Отже, твердження захисника про те, що відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, що має наслідком повернення позовної заяви, відповідно до п. 4.ч. 4. ст. 185 ЦПК України, суд вважає необґрунтованим.

Окрім цього, перевірка судом зазначених прокурором підстав для звернення із позовом в інтересах Кабінету Міністрів України та підтвердження судом цих підстав із наведенням відповідного обґрунтування або їх спростування може бути здійснено лише за наслідками судового розгляду, з урахуванням висновків суду щодо висунутого обвинувачення.

Також захисник посилається на наявність іншого цивільного позову, що, на його думку, має бути враховано колегією суддів при вирішенні клопотання про повернення цивільного позову відповідно до ст. 185 ЦПК.

Так, захисник посилався на дві позовні заяви. Зокрема, перший цивільний позов поданий прокурором у кримінальному провадженні №52020000000000721 від 12 листопада 2020 року - прокурором Другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями на суму 11 597 260,96 грн (т. 1 а.с. 68-128). Інший - поданий прокуратурою Вінницької області у кримінальному провадженні №52017000000000245 від 07 квітня 2017 року в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України подано до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ряду фізичних осіб з вимогою усунення перешкод у користуванні землею шляхом визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, дарування та повернення земельних ділянок (т. 2 а.с. 72-104).

Однак, цивільні позови, про які зазначає захисник, перебувають у провадженнях різних судів (Вищий антикорупційний суд та Вінницький районний суд Вінницької області), подані до різних відповідачів (обвинувачений у кримінальному провадженні №52020000000000721 від 12 листопада 2020 року ОСОБА_6 та ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, фізичні особи, серед яких обвинувачений відсутній), мають різні предмети (відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями та вимога щодо усунення перешкод у користуванні землею шляхом визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, дарування та повернення земельних ділянок).

Доводи захисника про те, що ОСОБА_6 є неналежним відповідачем, а також про те, що Кабінет Міністрів України не є тим органом, в інтересах якого прокурор мав звертатися до суду, можуть бути оцінені судом за результатами розгляду справи по суті за правиламицивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

Також суд вважає за необхідне зазначити таке.

Глава 82 ЦК України Відшкодування шкоди не містить положень про підстави відповідальності за шкоду, завдану державі, натомість містить норми щодо завдання такої шкоди фізичним та юридичним особам. Зазначені правовідносини врегульовані іншими нормативно-правовими актами.

Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон) відповідно ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України.

Відповідно дост.66Закону України Про запобіганнякорупції збитки,шкода,завдані державівнаслідок вчиненнякорупційного абопов`язаного зкорупцією правопорушення,підлягають відшкодуваннюособою,яка вчинилавідповідне правопорушення,в установленомузаконом порядку. Відповідно до примітки ст. 45 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 191 КК України, вважаються корупційними кримінальними правопорушеннями.

Відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні №52020000000000721 від 12 листопада 2020 року саме ОСОБА_15 є особою, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, а не ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

З огляду на викладене, підстави, на які посилається захисник у своєму клопотанні про повернення цивільного позову не є такими, які передбачені ч. 4 ст. 185 ЦПК України, та не перешкоджають суду розглянути цивільний позов по суті разом з обвинувальним актом в цьому кримінальному провадженні.

За результатами вивчення цивільного позову колегією суддів не встановлено його невідповідності ст. 128 КПК України, ст. 175-177 ЦПК України та підстав для його повернення, передбачених ст. 185 ЦПК України.

Вирішення питання щодо клопотання про скасування арешту майна

За змістом ч.1 ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

За змістом ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, захисник має довести, що в подальшому застосуванні арештів відпала потреба або, що арешти на майно накладено необґрунтовано.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2021 року у справі № 991/6408/21 у кримінальному провадженні № 52020000000000721 від 12 листопада 2020 року накладено арешт на майно, зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_10 з метою конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення у разі подання цивільного позову.

Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 197), а судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою його реабілітації.

У п. 194 рішення по справі «Узан та інші проти Туреччини» від 05 березня 2019 року (Заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08 та 19316/08), Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що утримання майна, вилученого за рішенням суду в рамках кримінального провадження, має розглядатися з точки зору відповідності такого рішення закону держави-учасника, який регулює використання майна відповідно до загальних інтересів суспільства. Отже, суд перевіряє доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна обвинуваченого ОСОБА_10 .

Разом з тим, застосування до особи, яка померла, кримінально-правових наслідків діяння не вбачається можливим (ухвала Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 761/33482/16-к від 16 січня 2019 року). Отже, навіть у разі доведення прокурором винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, застосування щодо померлого такого додаткового кримінального покарання, як конфіскація майна, не узгоджується із чинною судовою практикою.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Як зазначалося вище, збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила відповідне правопорушення, в установленому законом порядку (ст. 66 Закону України Про запобігання корупції). Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Відповідно до вимог п. 3 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. При цьому, на момент смерті обвинуваченого ОСОБА_10, тобто на момент відкриття спадщини, зобов`язання щодо відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, в останнього не було, оскільки рішення щодо його винуватості у інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні не було ухвалено.

Отже, за відсутності в спадкодавця за життя обов`язку відшкодувати майнову шкоду, відсутня і можливість правонаступництва неіснуючого зобов`язання.

З огляду на зазначене, в даному випадку спірні правовідносини не допускають правонаступництва, так як зобов`язання по відшкодуванню завданої злочином шкоди в обвинуваченого ОСОБА_10 за його життя не виникло, а отже на момент відкриття спадщини не існувало, що унеможливлює відшкодування такої шкоди за рахунок майна ОСОБА_10 шляхом його стягнення на користь держави.

Отже, суд дійшов висновку, що в подальшому застосуванні арешту належного обвинуваченому ОСОБА_10 майна відпала потреба, відтак арешт майна підлягає скасуванню.

Вирішення скарг сторони захисту, поданих в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України

Щодо скарг захисника ОСОБА_8 на постанови про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування від 12 квітня 2017 року, 07 вересня 2017 року, 15 лютого 2018 року, 22 березня 2018 року та скаргу на постанову про визначення слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування від 30 жовтня 2017 року, колегія суддів констатує, що їх розгляд неможливий без дослідження інших матеріалів кримінального провадження, з огляду на таке.

Викладені у скаргах доводи зводяться до необхідності надання судом оцінки рішенням слідчих, в тому числі, з точки зору їх законності, у зв`язку з порушеннями норм кримінального процесуального законодавства які, на думку захисту, були допущенні при їх прийнятті.

Скарги на процесуальні рішення слідчого, які не підлягають оскарженню слідчому судді та подані під час підготовчого судового засідання, мають бути враховані судом лише з огляду на те, чи впливають викладені у них доводи на прийняття рішень, передбачених статтями 314-316 КПК України. Доводи щодо незаконності рішень детективів, про які йдеться у скаргах захисника, на прийняття рішень, передбачених статтями 314-316 КПК України, не впливають.

Частиною 4 ст. 291 КПК України передбачено, що надання суду інших документів, окрім обвинувального акта, до початку судового розгляду забороняється. Відповідно до статей 314, 315 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд не уповноважений здійснювати дослідження та оцінку доказів, які стосуються винуватості або невинуватості обвинуваченого. Така оцінка надається судом лише після дослідження доказів у ході судового розгляду в порядку, визначеному статтями 89, 94 КПК України.

Також, положення ч. 2 ст. 303 КПК України не містять імперативної вимоги щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-316 КПК України.

На переконання суду, викладені у скаргах аргументи потребують аналізу законності низки взаємопов`язаних процесуальних дій та рішень у кримінальному провадженні, а відтак, твердження захисника щодо допущених порушень під час досудового розслідування, а також заперечення щодо задоволення скарг сторони обвинувачення, підлягають дослідженню під час судового розгляду у ході дослідження доказів, оскільки це матиме значення для оцінки їх допустимості та належності.

За таких обставин, з урахуванням положень ч. 2 ст. 307 КПК України, суд дійшов висновку, що скарги, заявлені захисником ОСОБА_8, не підлягають задоволенню під час підготовчого судового засідання, оскільки з їх змісту випливає, що захисник не тільки ставить питання про скасування постанов, але і подальше питання про допустимість доказів, що в свою чергу тягне за собою необхідність дослідження матеріалів кримінального провадження, що є можливим лише на стадії судового розгляду. Оцінка доводів, викладених у скаргах, буде надана під час судового розгляду. Доводи сторони захисту, викладені у скаргах, підлягають врахуванню під час судового розгляду при оцінці кожного доказу з точки зору його допустимості та належності.

Керуючись статтями 33-1, 291, 314-316, 372, 376 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000721 від 12 листопада 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, на 19серпня 2022 року на08год 10хв у відкритому судовому засіданні у приміщенні Вищого антикорупційного суду за адресою: місто Київ, вул. Хрещатик 42-А.

Судовий розгляд здійснювати з участю уповноваженого прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, обвинуваченого та цивільного відповідача ОСОБА_6, захисника та представника цивільного відповідача ОСОБА_7, захисника ОСОБА_8, з повідомленням особи, за клопотанням якої здійснюється судове провадження з метою реабілітації обвинуваченого ОСОБА_10, - ОСОБА_11, цивільного позивача - Кабінету Міністрів України, з викликом свідків сторони обвинувачення.

Клопотання прокурора про виклик свідків у кримінальному провадженні № 52020000000000721 від 12 листопада 2020 року згідно із наданим ним переліком задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжногозаходу обвинуваченому ОСОБА_6 із застави на особисте зобов`язання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000721 від 12 листопада 2020 року, - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення цивільногопозову прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000721 від 12 листопада 2020 року, - відмовити.

Клопотання захисника ОСОБА_8 про скасування арештумайна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000721 від 12 листопада 2020 року, - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2021 року у справі № 991/6408/21 у кримінальному провадженні № 52020000000000721 від 12 листопада 2020 року, а саме:

-житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 108,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 626789205206), право приватної власності на який зареєстровано за ОСОБА_10 ;

-земельної ділянки площею 0,2159 га з кадастровим номером 0520680500:02:006:0080, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 626780405206), право приватної власності на яку зареєстровано за ОСОБА_10 ;

-земельної ділянки площею 0,117 га з кадастровим номером 0520680500:06:002:0099, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 463096305206), право приватної власності на яку зареєстровано за ОСОБА_10 ;

-автомобіль Volkswagen Passat 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, VIN код: НОМЕР_2, право приватної власності на який зареєстровано за ОСОБА_10 ;

-автомобіль вантажний ЗИЛ 441510, 1988 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, VIN код: НОМЕР_4, право приватної власності на який зареєстровано за ОСОБА_10 .

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 на постанову детектива від 07 вересня 2017 року про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, - відмовити.

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 на постанову детектива від 12 квітня 2017 року про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, - відмовити.

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 на постанову детектива від 30 жовтня 2017 року про визначення слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, - відмовити.

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 на постанову детектива від 15 лютого 2018 року про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, - відмовити.

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 на постанову детектива від 22 березня 2018 року про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3