- Головуючий суддя (ККС ВС): Маринич В.К.
Ухвала
Іменем України
23 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 991/1827/22
провадження № 51- 2480 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2022 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 червня 2022 року, та клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду,
встановив:
Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2022 року клопотання захисника підозрюваної ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, обраного підозрюваній ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52016000000000380 від 20 жовтня 2016 року, зокрема за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, разом із доданими до нього матеріалами повернуто особі, яка його подала, адвокату ОСОБА_4 .
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2022 року без змін.
Захисник ОСОБА_4 в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій ставить питання про перевірку зазначених судових рішень у касаційному порядку.
Разом з касаційною скаргою захисник подав клопотання, в якому просить передати кримінальне провадження № 52016000000000380 від 20 жовтня 2016 року стосовно підозрюваної ОСОБА_5 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, що полягає у суперечностях між нормами кримінального процесуального закону, зокрема положеннями ч. 6 ст. 193 та ст. 201 КПК України (не)можливістю реалізації права на зміну запобіжного заходу у порядку ст. 201 КПК України особою, якій запобіжний захід було обрано на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши касаційну скаргу, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд уважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Відповідно доч. 4 ст. 424 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Обмеження права на касаційне оскарження ухвали слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку та ухвали апеляційного суду за результатом такого перегляду визначено законодавцем і прямо передбачене процесуальним законом. Таке обмеження відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.
З огляду на положення п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
Як убачається зі змісту касаційної скарги, ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2022 року переглядалась в порядку апеляційної процедури та ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 червня 2022 року була залишена без зміни.
В касаційній скарзі оскаржуються ухвала слідчого судді про повернення клопотання про зміну запобіжного заходу та ухвала апеляційного суду, якою ухвалу слідчого судді залишено без змін. Таке рішення апеляційного суду не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, його оскарження відповідно до положень КПК України у касаційному порядку не передбачено.
Таким чином, беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, колегія суддів вважає занеобхідне на підставі п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.
Щодо клопотання захисника про передачу кримінального провадження № 52016000000000380 від 20 жовтня 2016 року стосовно підозрюваної ОСОБА_5 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, що полягає у суперечностях між положеннями ч. 6 ст. 193 та ст. 201 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 434-1 КПК України суд, який розглядає кримінальне провадження у касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Правилами статей 434-1, 434-2 Глави 32 КПК України врегульовано процесуальну діяльність суду вже після відкриття касаційного провадження, яке за змістом статті 428 КПК України відноситься до повноважень Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Таким чином, відповідно до положень КПК України, питання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як це передбачено правилами статей 434-1, 434-2 КПК України, вирішується лише після відкриття касаційного провадження, із заслуховуванням думок всіх учасників судового провадження в судовому засіданні.
Аналогічний висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 13-22зн18.
Таким чином, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника, колегія суддів не вбачає підстав для передачі скарги на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
Враховуючи наведене та керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2022 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 червня 2022 року.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про передачу кримінального провадження № 52016000000000380 від 20 жовтня 2016 року стосовно підозрюваної ОСОБА_5 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3