Документ № 105873816

Справа № 991/2997/22

Провадження № 1-кс/991/3014/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання - ОСОБА_2,

зі сторони обвинувачення: прокурор ОСОБА_3,

зі сторони захисту: підозрюваний ОСОБА_4,

захисники адвокати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000002168 від 27.10.2020, стосовно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новогродівка Донецької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2, адвоката, працюючого у Адвокатському об`єднанні «ДСА ГРУП», підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,

установив:

15.08.2022 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 від 15.08.2022 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України. Клопотання погоджене прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 .

Перевіривши та дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, матеріали сторони захисту, заслухавши прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4 та захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

слідчий суддя встановив факти та обставини, і дійшов таких висновків:

1. Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 відповідає вимогам ст. 183, 184 КПК України.

2. Документом, який підтверджує надання підозрюваному ОСОБА_4 копії клопотання та доданих до нього матеріалів, є письмова розписка підозрюваного про отримання ним вказаних документів 15.08.2022 о 12 год. 40 хв. (а.с.10 т.1).

3. Кримінальне провадження щодо злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, віднесено до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до ст.33-1, п.2 ч.5 ст.216 КПК України.

4. Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі НАБ України) здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, в ході якого встановлено, що прокурор Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва ОСОБА_4, у період вересня 2019 року травня 2020 року, за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання своїм службовим становищем, під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42019000000001971, заволоділи чужим майном в особливо великому розмірі, а також підробив офіційний документ.

В клопотанні про застосування запобіжного заходу зазначено, що детективами НАБ України встановлено таке:

06.09.2019 Генеральною прокуратурою України розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019000000001971 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 343 та ч. 2 ст. 256 КК України, зареєстроване за рапортом прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності ГП України ОСОБА_10 від 05.09.2019 стосовно висловлювання погроз в його адресу, у зв`язку з виконанням повноважень прокурора у кримінальних провадженнях № 42018000000000123 та № 42019000000001566 щодо діяльності злочинної організації, а також іншого втручання у діяльність працівника правоохоронного органу та сприяння учасникам злочинної організації, з метою укриття їх злочинної діяльності.

Постановою заступника Генерального прокурора України ОСОБА_11 від 06.09.2019 проведення досудового слідства у вказаному кримінальному провадженні доручено слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві.

Постановою заступника Генерального прокурора України ОСОБА_11 від 09.09.2019 у кримінальному провадженні №42019000000001971 визначено групу прокурорів, до якої включено прокурорів Генеральної прокуратури України та прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва ОСОБА_4, у зв`язку з чим він набув повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні.

06.12.2019 ОСОБА_4, користуючись повноваженнями прокурора у кримінальному провадженні №42019000000001971 від 06.09.2019, за участю оперуповноваженого ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_12 провів обшук у приміщенні територіального відділення Одеського обласного управління AT «Ощадбанк», за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Михайла Грушевського, 4, в ході якого вилучив з індивідуального сейфу № С-4 № НОМЕР_1, що орендував ОСОБА_13, банківські метали у злитках з наявними сертифікатами на банківські метали - золото проби 999,9 у загальній кількості 8 110 (вісім тисяч сто десять) грам, за результатом чого склав протокол. При цьому, у прокурора ОСОБА_4 не було відомостей, щодо відношення вказаних вилучених речей до кримінального правопорушення та щодо причетності ОСОБА_13 до протиправної діяльності

Маючи наміри, спрямовані на заволодіння належними ОСОБА_13 цінностями, ОСОБА_4 в порушення Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом від 27.08.2010 №51/401/649/471/23/125, не передав на зберігання вилучені під час обшуку дорогоцінні метали до спеціально пристосованого для зберігання речових доказів приміщення, а протокол обшуку від 06.12.2019, клопотання про проведення обшуку від 02.12.2019 та інші матеріали кримінального провадження приховав від органу досудового розслідування та керівництва Генеральної прокуратури України.

Крім цього, ОСОБА_4, маючи намір заволодіти вилученими банківськими металами, в порушення вимог ч.5 ст.171 КПК України, не звернувся протягом 48 годин після закінчення обшуку до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого під час обшуку 06.12.2019 майна, зловживаючи своїми службовими повноваженнями прокурора в кримінальному провадженні, не вжив заходів щодо негайного повернення такого майна особі, в якої його було вилучено.

З метою прикриття факту заволодіння чужим майном та уникнення можливої відповідальності, ОСОБА_4 вирішив використати свої повноваження прокурора у кримінальному провадженні для складання ряду процесуальних документів, якими б обґрунтовувався факт передачі майна третім особам, та для створення видимості правомірності власних дій. Так, з метою отримання можливості розпорядитись майном банківським золотом, загальною вагою 8110 г, яке було вилучено з орендованого ОСОБА_13 індивідуального сейфу, ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з іншими не встановленими під час досудового розслідування особами, вирішили залучити до вчинення кримінального правопорушення співучасника ОСОБА_14 .

При цьому, ОСОБА_4, з метою створення видимості законності своєї діяльності, підробив повідомлення Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 19.09.2019 №14/1-6698 щодо виконання доручення прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_15 у кримінальному провадженні № 42019000000001971, замінивши перший аркуш документу на інший, до якого додав неправдиві відомості про нібито встановлення оперативним підрозділом обізнаності про протиправну діяльність злочинної організації ОСОБА_14 .

ОСОБА_14 на вказані пропозиції працівників органів прокуратури та інших невстановлених слідством осіб погодився. Після чого ОСОБА_14 04.05.2020 прибув до м. Києва та у невстановленому досудовим слідством місці зустрівся з прокурором ОСОБА_4, з яким склав і підписав ряд документів.

Так, ОСОБА_4 і ОСОБА_14 склали та підписали протокол допиту свідка ОСОБА_14 у кримінальному провадженні №42019000000001971 від 06.09.2019, згідно якого ОСОБА_14 нібито надав свідчення про передачу ним у 2018 році ОСОБА_13 готівкових коштів в сумі 8,85 млн грн для купівлі від його імені банківських металів, а також оренду банківської комірки для зберігання придбаних золотих злитків.

Також ОСОБА_4 і ОСОБА_14 склали та підписали клопотання від 04.05.2020 про повернення майна з додатками та протокол повернення вилученого майна від 04.05.2020.

До клопотання про повернення майна ОСОБА_4 і ОСОБА_14 додали фотокопії договору комісії, начебто укладеного 11.12.2018 між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на придбання банківських металів, копії розписок, підписаних нібито від імені ОСОБА_13, про отримання ним коштів від ОСОБА_14 та звіт комісіонера від 15.08.2019 до договору комісії від 11.12.2018, в якому зазначено нібито про придбання повного переліку золотих злитків, які були вилучені 06.12.2019 з орендованого ОСОБА_13 індивідуального сейфу.

При цьому, складаючи зазначені документи, ОСОБА_4 та ОСОБА_14 не врахували, що з 26.07.2019 по 20.10.2019 ОСОБА_14 не знаходився на території України, а тому не міг підписати 15.08.2019 звіт комісіонера разом з ОСОБА_13 у м. Ізмаїл Одеської області.

Також, складаючи та підписуючи протокол від 04.05.2020 повернення вилучених в приміщенні територіального відділення Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» дорогоцінних металів прокурор, ОСОБА_4 порушив вимоги ст.ст. 100, 169 КПК України щодо повернення вилученого майна тій особі, у якої воно було вилучено.

Оформивши документи про передачу злитків банківських металів, вилучених 06.12.2019 з індивідуального сейфу територіального відділення Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_14, маючи вільний доступ до злитків дорогоцінних металів, у невстановлений досудовим слідством час, винесли їх за межі адміністративної будівлі Генеральної прокуратури України та в подальшому, спільно з іншими невстановленими особами, розпорядились ними на власний розсуд.

Згідно відомостей Національного банку України вартість банківського металу золота 999,9 проби в загальній кількості 8110 г станом на 04.05.2020 становила 11882639, 38 грн.

5. У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб з альтернативою внесення застави.

Під час розгляду клопотання від підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 надійшло письмове заперечення на клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому сторона захисту послалась на не доведення стороною обвинувачення обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Стосовно обґрунтованості підозри сторона захисту зазначила таке: 1) уповноважена особа правоохоронного органу не мала законних підстав для внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення за ч.3 ст.365 КК України; 2) додані до матеріалів клопотання матеріали не підтверджують, що органом досудового розслідування розпочиналось розслідування злочину за ч.5 ст.191 КК України, у порядку, визначеному ст.214 КПК України, а також не підтверджують жодні обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні; 3) прокурором не додаються документи, які свідчать про повідомлення ОСОБА_14 про підозру (який діяв за попередньою змовою із ОСОБА_4 ) та документи, які б підтвердили право власності ОСОБА_13 на вилучені під час обшуку золоті злитки; 4) відсутність складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, у зв`язку з відсутністю доказів його вчинення підозрюваним. Також, сторона захисту вважає доводи прокурора про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України необґрунтованими, з огляду на наступне. З квітня 2021 року підозрюваному ОСОБА_4 було достеменно відомо про досудове розслідування цього кримінального провадження, оскільки він неодноразово допитувався в ньому як свідок, за місцем його проживання проводили обшук. Будь-яких доказів та відомостей вчинення підозрюваним дій, направлених на переховування від правоохоронних органів чи суду; приховування, знищення, спотворення речей та документів, стороною обвинувачення слідчому судді не надано. Окрім цього, підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, має на утриманні малолітню дитину, дружину, має постійне місце роботи, де позитивно характеризується, усталений спосіб життя, раніше не судимий та ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності. Зазначені обставини свідчать про те, що перебуваючи на волі, підозрюваний не буде вчиняти будь-яких протиправних дій, метою яких буде перешкоджання розслідування цього кримінального провадження. Більш того доводи сторони обвинувачення про достатній майновий стан підозрюваного не є такими, що відповідають дійсності (його сукупний дохід за березень 2021 грудень 2021 складає 77675 грн; власного майна у підозрюваного немає, а майно його батька знаходиться на території, де проводяться активні бойові дії, доступ до яких наразі взагалі неможливий). Також стороні обвинувачення достеменно відомо, що у ОСОБА_4 на час виконання ним повноважень прокурора були відсутні підстави для передання матеріалів кримінального провадження (на дату складення акта Офісу Генерального прокурора від 23.11.2020), у зв`язку з тим, що він був прокурором у групі прокурорів, які здійснювали досудове розслідування у ньому, а жодних змін до групи не вносились. Досить важливо, що саме ОСОБА_4 повідомив службовим особам Офісу Генерального прокурора, де знаходились вказані вище матеріали. Не знайшло свого підтвердження й існування ризику незаконного впливу на свідків та інших осіб, а також ризику перешкоджати провадженню іншим чином, у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_4 жодних процесуальних повноважень, за допомогою яких він би міг вплинути на таких осіб, та доказів їх вчинення. Наостанок, визначення розміру застави у розмірі 9924000, 00 грн, зважаючи на майновий стан ОСОБА_4, для нього є надмірним та необґрунтованим. На підставі викладених обставин, сторона захисту просила відмовити у задоволенні поданого стороною обвинувачення клопотання.

6. Під час розгляду клопотання прокурор довів:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, за вчинення яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Обставини, що підтверджують підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та вагомість наявних доказів про їх вчинення підозрюваним:

23.09.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) внесено відомості про те, що службові особи правоохоронного органу, діючи за попередньою змовою групою осіб, провели обшук, під час якого вилучили майно на суму, що у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, після чого зловживаючи своїм службовим становищем, навмисно приховали протокол обшуку та вилучене під час проведення слідчої дії майно, зокрема, не маючи на те законних підстав, прийняли рішення про повернення вилученого у ході обшуку майна особі, яка не є його власником, таким чином заволоділи вищевказаним майном в особливо великому розмірі; з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.5 ст.191 КК України;

16.05.2022 до ЄРДР внесено відомості про те, що службові особи органів прокуратури в період з листопада 2019 року до травня 2020 року внесли недостовірні відомості до процесуальних документів протоколів допитів свідків, здійснили підроблення офіційних документів повідомлення оперативного підрозділу на виконання доручення у кримінальному провадженні, а також склали інші документи із заздалегідь неправдивими відомостями; з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.366 КК України.

15.08.2022 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України (а.с.83 т.2).

У тексті повідомлення про підозру зазначено таке:

ОСОБА_4 у період вересня 2019 року травня 2020 року, діючи за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів злитками банківського золота 999,9 проби загальною вагою 8110 г, які належали ОСОБА_13, на загальну суму 11882639,38 грн, що є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_4 з метою прикриття своїх протиправних дій щодо заволодіння золотом 999,9 проби у загальній кількості 8110 г, яке було вилучене 06.12.2019 у приміщенні територіального відділення Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Михайла Грушевського, 4, підробив повідомлення Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України від 19.09.2019 № 14/1-6698 щодо виконання доручення прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_16 у кримінальному провадженні № 42019000000001971, замінивши перший аркуш документа на інший, до якого було додано неправдиві відомості про нібито встановлення оперативним підрозділом обізнаності ОСОБА_14 про протиправну діяльність злочинної організації.

Підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень дають встановлені досудовим розслідуванням обставини їх скоєння, які підтверджуються долученими до клопотання матеріалами, в копіях:

-заявою ОСОБА_17 від 23.10.2020 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.364, 365 КК України;

-листом заступника директора департаменту бек-офісу АТ «Ощадбанк» ОСОБА_18 від 29.07.2020 стосовно укладення договору зі ОСОБА_13 на користування сейфом (термін користування 14.05.2019-01.01.2020), який має статус закритого на підставі ухвали Печерського суду м. Києва по справі № 757/63003/19-к;

-протоколами допиту потерпілого;

-протоколом обшуку від 06.12.2019, який проведений прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_4 у банківській комірці, орендованій ОСОБА_13, у відділенні АТ «Ощадбанк» у м. Ізмаїл Одеської області із описом речей (зокрема, металевих злитків), які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді;

-протоколами допиту свідків;

-матеріалами кримінального провадження № 42019000000001971 (зокрема, клопотання ОСОБА_14 про повернення тимчасово вилученого майна під час проведеного обшуку у комірці в АТ «Державний ощадний банк України» - золотих злитків, від 04.05.2020; договір комісії від 11.12.2018, укладений між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ; розписки ОСОБА_13 ; протокол від 04.05.2020 про повернення вилученого майна прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_4 );

-матеріалами кримінального провадження за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_4 про надання дозволу на проведення обшуку (справа № 757/63003/19-к; провадження № 1-кс-55450/19);

-висновком спеціаліста від 21.01.2021;

-висновком експерта від 01.07.2021 за № СЕ-19-21/9098-ПЧ;

-висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 016/21 від 03.02.2021.

Факти та відомості, які були озвучені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а саме те, що ОСОБА_4 особисто проводив обшук в банківському сейфі, вилучив з цього сейфу, як він же й зазначив в протоколі обшуку « злитки з металу жовтого кольору та хрестик з металу жовтого кольору», при цьому ці злитки мали написи про вагу та маркування «FINE GOLD 999,9»; потім 09.12.2019 провів огляд цих речей, зафіксувавши в протоколі кількість, вагу та серійні номери «злитків з жовтого металу»; при цьому, 28.11.2019 провів допит свідка ОСОБА_19 в кабінеті №2102 приміщення Генеральної прокуратури України в м. Київ по вул. Кловський узвіз,36/1, під час якого свідок вказав на «Женю Штанько», з яким він зустрічався в м. Ізмаїл Одеської області і якому передавав гроші від чоловіка, який називався «Башкир» і був пов`язаний з наркоторгівлею, для зберігання в банківській установі; далі, перебуваючи в групі прокурорів в кримінальному провадженні, в ході якого розслідувалось кримінальне правопорушення за ст.256 КК України щодо сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності, ОСОБА_4 не передав вилучені речі та протоколи слідчих дій до органу досудового розслідування, залишив їх зберігати в металевій шафі в кабінеті, не ініціював питання перевірки чи є вилучені «злитки металу жовтого кольору» дорогоцінним майном, в результаті чого орган досудового розслідування був позбавлений можливості перевірити чи це майно справді використовувалось для укриття злочинної діяльності учасників злочинної організації, його походження та вартість; в подальшому 04.05.2020 самостійно прийняв рішення про повернення вилученого під час обшуку майна («злитків з металу жовтого кольору») ОСОБА_14, який пред`явив договір комісії від 11.12.2018 та інші матеріали про передачу йому ОСОБА_13 банківських металів золота в злитках, визнавши його таким чином власником майна та погодившись з тим, що повертається саме те майно, про яке просив ОСОБА_14, та яке було вилучене з індивідуальної скриньки, яку орендував ОСОБА_13 в банківській установі, про що ОСОБА_4 склав протокол повернення вилученого майна,

могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4, обіймаючи посаду прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва, будучи прокурором у групі прокурорів у кримінальному провадженні № 42019000000001971 від 06.09.2019 та здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному провадженні, маючи повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосувалися досудового розслідування; будучи наділеним повноваженнями особисто проводитислідчі (розшукові)дії (зокрема,проводити обшук)та процесуальнідії,а такожприймати іншіпроцесуальні рішення, на даному етапі досудового розслідування, з розумною достатністю та вірогідністю може бути пов`язаний з інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями, оскільки між описаними вище діями та тяжкими наслідками, які за версією обвинувачення настали для законних спадкоємців померлої особи, прослідковується причинно-наслідковий зв`язок. У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, вказав, що «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

2) наявність достатніх підстав вважати, що існують передбачені ч.1 ст.177 КПК України ризики вчинення ОСОБА_4 спроб переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків.

Наявність вищевказаних ризиків обґрунтовуються такими обставинами.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистих обставин підозрюваного ОСОБА_4 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування). Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, які є особливо тяжким та нетяжким кримінальними правопорушеннями.

Характер інкримінованих правопорушень пов`язаний з корисливою спрямованістю та використанням службового становища. Санкції відповідних частин статей відносять інкриміновані кримінальні правопорушення до особливо тяжкого та нетяжкого і передбачають покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років, з конфіскацією майна ( ч.5 ст.191 КК України). Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Разом з тим, самої лише тяжкості інкримінованих злочинів недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися, тому він оцінюється у світлі таких факторів, мова про які йшла вище, а також враховуються будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення ЄСПЛ у справі Becciev v. Moldova, п. 58). Таким чином, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочинів, в яких підозрюється ОСОБА_4, у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування «пільгових» інститутів кримінального права у відповідній категорії справ.

Під час судового засідання стороною захисту подано копію заяви, відповідно якої 18.08.2022 ОСОБА_4 подав заяву до Печерського відділу ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області про його відмову від користування паспортом громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_2, із проханням прийняти паспорт для подальшого зберігання або знищення. Проте, слідчий суддя зазначає, що відомостей про факт прийняття такого паспорта на зберігання або прийняття рішення про його знищення уповноваженим на те органом, стороною захисту не було надано, у зв`язку з чим встановити наявність або відсутність у підозрюваного паспорта для виїзду за кордон не можливо. Крім того, повернення такого паспорта органом ДМС за заявою ОСОБА_4 лежить поза межами контролю органу досудового розслідування.

Таким чином, встановлені у ході досудового розслідування обставини, зокрема, факт наявності паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_2, вказують на наявність реальної загрози втечі ОСОБА_4 за межі території України, можливості подальшого переховування на території іноземних країн, а також про фактичну відсутність у органу досудового розслідування дієвих механізмів попередження такої втечі та подальшого розшуку підозрюваного.

Оцінюючи питання стійкості соціальних зв`язків підозрюваного слідчий суддя зазначає, що сімейний стан підозрюваного, стан здоров`я членів його сім`ї, кількість та вік дітей враховується під час їх оцінки. Під соціальним зв`язком зазвичай розуміють соціальну дію, що виражає залежність і сумісність людей або груп; це сукупність особливих залежностей одних соціальних суб`єктів від інших, їх взаємні відносини, які об`єднують людей у відповідні соціальні спільності і свідчать про їх колективне існування. Чим більш міцними є соціальні зв`язки, тим більше вони будуть відігравати стримуючу роль для підозрюваного, стимулюватимуть належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків. ОСОБА_4 одружений та має малолітню дитину (2021 року народження), що без сумніву, свідчить про існування у нього соціальних зв`язків належного рівня. Однак, незважаючи на їх наявність, слідчий суддя враховує викладені вище факти та обставини, професійний досвід підозрюваного, який обіймав посаду прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва (службова особа, яка займає відповідальне становище) та коло його спілкування, як такі, що підвищують ризик переховування.

Усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, у тому числі, може покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відтак, слідчий суддя погоджується з прокурором, що зазначена обставина (тяжкість очікуваного покарання) сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Окрім того, слідчий суддя доходить висновку про наявність ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Досліджені під час розгляду клопотання показання свідків (відомості з протоколів допиту свідків) свідчать про їх значущість для доведення обставин, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні. Слідчим суддею береться до уваги та обставина, що ОСОБА_4 має певне коло зв`язків із керівництвом та службовими особами правоохоронних органів, здобутих в силу здійснення ним професійної діяльності, та може використовувати їх у своїх інтересах для протиправного впливу на свідків, які володіють інформацією щодо певних обставин та фактів у цьому провадженні.

Показання свідків мають важливе значення для цього кримінального провадження, проте в умовах зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням його до кримінальної відповідальності, він може безпосередньо, а також використовуючи зв`язки із іншими особами, впливати на вказаних свідків у різних формах (умовляння, підкуп, заохочення тощо), з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, тощо.

Про існування ризику впливу підозрюваного на свідків у цьому кримінальному провадженні свідчить, зокрема, можливість безперешкодного контактування із ними, враховуючи, що більшість із них є колишніми колегами ОСОБА_4, який на момент подій, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні, обіймав посаду прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва.

Відтак, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора про те, що ознайомившись зі змістом показань свідків, протоколи допиту яких є у додатках до клопотання про застосування запобіжного заходу, а також з іншими зібраними доказами, останній матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності самостійно або за допомогою третіх осіб впливати на свідків, у зв`язку з чим вважає даний ризик доведеним.

Крім того, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

7. Однак, слідчий суддя вважає, що прокурором не було доведено існування наступних ризиків:

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, прокурор обґрунтовував досудовим розслідуванням, що триває; не переданням ОСОБА_4 після звільнення з органів прокуратури документів проведених слідчих дій у кримінальному провадженні № 42019000000001971 від 06.09.2019 до органу досудового розслідування, що зафіксовано актом огляду Офісу Генерального прокурора від 23.11.2020, у зв`язку з чим існує обґрунтований ризик приховування ним інших значимих документів для можливої персональної вигоди.

Також досі не знайдено частину золотих злитків, які передавались ОСОБА_4 до ОСОБА_14, що свідчить про приховування частини таких злитків та можливості знищити вказані речові докази у разі застосування до підозрюваного іншого, не пов`язаного із триманням під вартою запобіжного заходу.

Слідчий суддя не може погодитись із доведенням стороною обвинувачення даного ризику, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 з квітня 2021 року було достеменно відомо про досудове розслідування цього кримінального провадження, так як він неодноразово допитувався як свідок, за місцем його проживання проводили обшук (про що він особисто зазначив у своїх письмових запереченнях). Більш того, з 22.02.2021 ОСОБА_4 не працює у Київській місцевій прокуратурі № 6 м. Києва, тобто у нього відсутній доступ до приміщень органу прокуратури, зокрема й службових приміщень, у яких зберігаються матеріали досудових розслідувань, з цього часу.

Будь-якими доказами та відомостями вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, направлених на приховування, знищення, спотворення речей та документів, сторона обвинувачення не володіє.

Тому слідчий суддя вважає, що під час розгляду поданого клопотання стороною обвинувачення не було надано жодного доказу на підтвердження існування такого ризику, оскільки не було доведено, що ОСОБА_4 має прямий умисел на їх знищення / приховання / спотворення.

Далі, у клопотанні зазначено про ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 впродовж тривалого часу займав посади в органах прокуратури та у нього наявні відповідні фінансові, організаційні можливості, особисті та ділові зв`язки, які він зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, перебуваючи на волі.

На переконання слідчого судді, загальної інформації про попередню діяльність підозрюваного ОСОБА_4 на посаді прокурора, не достатньо для того, аби зробити висновок про те, що така особа буде іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Будь-якими достатніми та належними документами, долученими до клопотання, такий ризик не підтверджується, а перераховані підстави є висловленням припущень, які не були підтверджені в ході розгляду клопотання.

8. Щодо обов`язку встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

На виконання вимог закону слідчий суддя розглядає можливість застосування менш суворого запобіжного заходу.

У клопотанні детектива про застосування запобіжного заходу зазначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, зазначені у п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме наявність ризиків: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, які призводять до необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування до останнього більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не дасть стороні обвинувачення можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього судом обов`язків та не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (частина 1 статті 183 КПК України).

Відповідно положень ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.1 та п.2 ч.1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 та ч.6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

Слідчий суддя виходить з того, що під час розгляду цього клопотання прокурором було доведено обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень (п.1 ч.1 ст.194 КПК України), та наявність достатніх підстав вважати, що існує два ризики, на які вказував прокурор під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу: ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду; ризик незаконного впливу на свідків (п.2 ч.1 ст.194 КПК України).

Однак, прокурором не було доведено, що інші більш м`які запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання таким встановленим ризикам. Отже, слідчий суддя у цьому конкретному випадку має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

На думку слідчого судді, у світлі конкретних обставин даної справи запобіжні заходи у виді особистого зобов`язання, особистої поруки чи домашнього арешту не зможуть запобігти зазначеним вище ризикам, оскільки підозрюваний зможе без серйозних наслідків використовувати особисті зустрічі для спілкування із іншими особами, з метою організації переховування від слідства та суду, впливу на свідків, тощо.

9. Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі перелічені в статті обставини.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує такі обставини:

- надані відомості свідчать про вагомість на даному етапі наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України;

- інкриміновані кримінальні правопорушення, відповідно до положень КК України відносяться до особливо тяжкого (ч.5 ст.191) та нетяжкого (ч.1 ст.366) і у разі можливого визнання підозрюваного винуватим за ч.5 ст.191 КК України, з урахуванням його ролі у вчиненні цих правопорушень, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права;

- станом на сьогоднішній день підозрюваному виповнилось 30 років; інформація та відомості про стан його здоров`я у долучених до клопотання матеріалах відсутня;

- підозрюваний має малолітню дитину (2021 року народження), одружений, проте цей факт сам по собі не свідчить про міцність соціальних зв`язків в тій мірі, щоб вони могли утримати підозрюваного від позапроцесуальної поведінки;

- стороною захисту до матеріалів клопотання долучено копії: диплома доктора філософії серії ДР № 0026414; довідки про проходження таємної перевірки доброчесності від 10.02.2017; характеристики ОСОБА_4, виданої прокурором Печерського району м. Києва, відповідно якої ОСОБА_4 під час виконання службових обов`язків зарекомендував себе позитивно; характеристики ділових та особистих якостей особи, що атестується від 17.01.2015; довідки-характеристики на прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_4 від 29.08.2016; подяк та грамот, виданих на ім`я ОСОБА_4 ; наказу від 17.04.2019 «Про заохочення» ОСОБА_4 ; характеристики від 17.08.2022 з місця роботи АО «ДСА ГРУП»;

- ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, працює на посаді адвоката в адвокатському об`єднанні «ДСА ГРУП» з 27.05.2022;

- майновий стан підозрюваного, відповідно до наданих стороною обвинувачення відомостей, можна охарактеризувати, як забезпечений;

- підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий; відомостей про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано;

- наявний ризик продовження протиправної поведінки ОСОБА_4 .

Зважаючи на викладені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов`язків, тому вважає, що у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити.

10. На думку слідчого судді, запобігти встановленим під час розгляду ризикам можливо шляхом застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК України).

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до можливого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

При визначенні запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_4, обставини їх вчинення, його роль у їх вчиненні та індивідуальні особливості підозрюваного, що дозволяє слідчому судді дійти висновку, що застава визначена у максимальному розмірі - трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, буде здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

При визначенні розміру застави, слідчий суддя враховує надані стороною обвинувачення відомості про майновий стан підозрюваного, а саме:

- відомості з Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_4 отримав заробітну плату у Київській міській прокуратурі за 2020 рік у розмірі 354528,66 грн; за 2021 рік у розмірі 82760,47 грн;

- щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, відповідно якої ОСОБА_4 на праві власності належить дохід у вигляді заробітної плати отриманої за основним місцем роботи у розмірі 354529 грн, його дружині ОСОБА_20 37631 грн.

Також слідчий суддя враховує відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 306953093), відповідно до якої батько підозрюваного - ОСОБА_21, який є родичом прямої лінії споріднення, на праві приватної власності володіє таким нерухомим майном: 2 квартирами, розташованими у м. Києві; 18 об`єктами нежитлових приміщень, розташованими у м. Новогродівка Донецької області; земельною ділянкою, розташованою у м. Новогродівка Донецької області; квартирою, розташованою у м. Новогродівка Донецької області та 6 квартирами, розташованими у м. Селидове Донецької області. Згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, сума доходу, нарахованого ОСОБА_21 у 4 кварталі 2021 року становить 4345787,91 грн (без ПДВ) (а.с.91 т.3).

За таких обставин, слідчий суддя вважає за можливе застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави, а саме 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 744 300 грн. Саме такий розмір, з урахуванням майнового стану підозрюваного, який на даний час має постійне місце роботи та дохід, та забезпеченого майнового стану близьких до нього осіб, на думку слідчого судді, розумно і пропорційно співвідноситься з обставинами вчинення кримінальних правопорушень, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

11. Слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення у судовому засіданні, з мотивуванням, що викладено вище у цій ухвалі. Так, покладання на підозрюваного обов`язків: 1) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, 2) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи, обумовлюються встановленими ризиками - переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків.

У клопотанні було зазначено про необхідність покладення на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язку утримуватись від спілкування з будь-якими особами щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, прокурорів, слідчих, детективів, слідчого судді (суду). Слідчий суддя вважає, що покладення обов`язку у такому вигляді, без зазначення осіб, від спілкування з якими підозрюваний має утримуватись, буде стосуватись невизначеного кола осіб, щодо яких у сторін кримінального провадження можуть бути різні підходи тлумачення. При цьому порушення такого обов`язку матиме серйозні наслідки для підозрюваного - від звернення в дохід держави суми внесеної ним застави до зміни запобіжного заходу на більш суворий. Так, наприклад, спілкування з журналістами/громадськими діячами на тему, яка стосується повідомленої ОСОБА_4 підозри чи її обговорення з членами сім`ї, або ж звернення до науковців за наданням певних висновків застосування норм права, тощо, теоретично може призвести до порушення такого обов`язку.

Необхідність покладення на підозрюваного обов`язку носити електронний засіб контролю, слідчий суддя також вважає невиправданим, оскільки в умовах воєнного стану для особи існує цілодобова необхідність можливої евакуації, у зв`язку з загрозою відновлення на території м. Києва та Київської області активних бойових дій, нанесенням державою агресором ракетних ударів по території міста та області, зокрема й по об`єктам цивільної інфраструктури.

12. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11.08.2022, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000002168 від 27.10.2020, продовжено до п`яти місяців, тобто до 14.11.2022. У зв`язку з викладеним, враховуючи положення ч.7 ст.194 КПК України, строк дії обов`язків, які будуть покладені на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави, слідчий суддя визначає в межах строку досудового розслідування, а саме до 18.10.2022.

Слідчий суддя окремо звертає увагу, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

На підставінаведеного,керуючись статтями131-132,176-178,182,183,193-197,205,309,372,395,483 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Відмовити в задоволенні клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000002168 від 27.10.2020.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави, зобов`язавши прибувати за кожною вимогою до суду.

Визначити ОСОБА_4 розмір застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 744 300 грн (сімсот сорок чотири тисячі триста гривень).

Сума застави може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у розмірі, визначеному в цій ухвалі, у національній грошовій одиниці України на такий розрахунковий рахунок:

Вищий антикорупційний суд, код ЄДРПОУ 42836259,

номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_3,

призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного, кошти застави, згідно з ухвалою суду (номер справи, дата ухвали, назва суду).

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора;

2) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити до 18.10.2022, в межах строку досудового розслідування.

Строк дії ухвали до 18.10.2022 включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_4, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захисникам, до відома.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Про застосуваннязапобіжного заходустосовно ОСОБА_4 повідомити відповідний орган адвокатського самоврядування.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня оголошення ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_22