- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Боднар С.Б.
Справа № 991/1817/22
Провадження №11-сс/991/206/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
третьої особи, щодо майна якої
вирішується питання про арешт ОСОБА_5
адвоката ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 червня 2022 року про арешт майна в межах кримінального провадження № 42019000000000780 від 05 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 червня 2022 року задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро Україні (далі - детектив НАБУ) ОСОБА_8, погоджене прокурором шостого відділу управління процесуальною керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізовано антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - прокурор САП) ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42019000000000780 від 05 квітня 2019 року.
Накладено арешт на майно ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що належить підозрюваному ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності, з обмеженням права розпорядження таким майном, а саме на:
- квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 56,8 кв.м.;
- квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 150,2 кв.м.
Накладено арешт на майно ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), набуте від підозрюваного ОСОБА_10, який, у свою чергу, володів ним на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_9, з обмеженням права розпорядження таким майном, а саме на:
- квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 31,2 кв.м.;
- квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 51 кв.м.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_5 звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 29 червня 2022 року у справі № 991/1817/22 (провадження 1-кс/991/1832/22) та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8, погоджене прокурором САП ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42019000000000780 від 05 квітня 2019 року.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, ОСОБА_5 зазначає, що:
1.Вона є третьою особою, щодо майна якої вирішилось питання про арешт майна. Разом з тим, з клопотанням про арешт майна ОСОБА_5 до слідчого судді звернувся, за погодженням із прокурором, детектив НАБУ, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України, в якій чітко зазначено, що з даним клопотанням може звертатись лише прокурор. В суді вказане клопотання підтримував також детектив НАБУ, а не прокурор САП.
2.На момент звернення детектива НАБУ до суду з відповідним клопотанням, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000000780 від 05 квітня 2019 року було зупинене.
3.Порушено вимоги кримінально-процесуального закону щодо визначення підстав для застосування арешту майна, які не розповсюджується та не застосовуються для третіх осіб. Зокрема накласти арешт на майно з метою його «конфіскації як виду покарання», можна на майно лише підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Водночас, майно третьої особи може бути арештовано лише з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
4.Проігноровано вимоги п. 10 ч. 2 ст. 170 КПК України про те, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення речових доказів.
5. ОСОБА_10 подарував, а ОСОБА_5 прийняла в дар, відповідно до договорів дарування від 13.09.2021 року та від 16.09.2021 року. В той же час органами досудового розслідування підозра вручена ОСОБА_10 01.11.2021 року. Тобто, на момент волевиявлення обидвох сторін договорів дарування, ОСОБА_10 не був підозрюваним у жодному кримінальному провадженні.
6.Факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу не вирішується під час розгляду застосування заходів забезпечення в кримінальному процесі, а, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, повинен вирішуватись судом в порядку окремого провадження.
14 липня 2022 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення прокурора САП ОСОБА_7 на апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 червня 2022 року у кримінальному провадженні № 42019000000000780 від 05 квітня 2019 року, в яких прокурор САП зазначає, що, на його думку, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим з мотивів викладених в ухвалі та відповідному клопотанні детектива НАБУ.
В судове засідання з`явилися третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5, її представник - адвокат ОСОБА_6 та прокурор САП ОСОБА_7 .
В судовому засіданні ОСОБА_5 та її представник - адвокат ОСОБА_6 змінили вимоги апеляційної скарги та просили скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 29 червня 2022 року лише в частині накладення арешт на майно ОСОБА_5, а також не підтримали довід апеляційної скарги щодо того, що, на момент звернення детектива НАБУ до суду з відповідним клопотанням, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000000780 від 05 квітня 2019 року було зупинене.
Заслухавши суддю-доповідача, думки ОСОБА_5 та її представника - адвоката ОСОБА_6, які частково підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її (з урахуванням змінених вимог), прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000000780 від 05 квітня 2019 року за підозрою ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 388, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 357 КК України, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а також ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 України (том 1 а.с. 28-35).
В межах даного кримінального провадження, 01 листопада 2021 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. ОСОБА_10 підозрюється у тому, що він, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинив заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (том 1, а.с.36-58).
01 червня 2022 року детектив НАБУ ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42019000000000780 від 05 квітня 2019 року, в якому просив суд:
1.Накласти арешт на майно ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що належать підозрюваному ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності, з обмеженням права розпорядження таким майном, а саме:
- квартири АДРЕСА_1 загальною площею 56,8 квадратних метри;
- квартири АДРЕСА_2 загальною площею 150,2 квадратних метри.
2. Накласти арешт на майно ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), набуте від підозрюваного ОСОБА_10, який, у свою чергу, володів ним на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_9, з обмеженням права розпорядження таким майном, а саме:
- квартири АДРЕСА_3, загальною площею 31,2 квадратних метри;
- квартири АДРЕСА_4 загальною площею 51 квадратних метри.
Під час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна детектив НАБУ ОСОБА_8 подав до суду доповнення до клопотання у якому просив вважати вірним п. 1 резолютивної частини клопотання про арешт майна у наступній редакції: «Накласти арешт на майно ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що належать підозрюваному ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності, з обмеженням права розпорядження таким майном на: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 56,8 квадратних метри; квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 150,2 квадратних метри» (том 1 а.с. 226-227). Також детективом НАБУ було аналогічно уточнено прохальну частину клопотання і щодо вказаного майна ОСОБА_5, на яке детектив НАБУ теж просив накласти арешт.
За твердженням сторони обвинувачення, в межах даного кримінального провадження існують підстави для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_10 з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання та для запобігання можливості приховування такого майна підозрюваним, оскільки, як встановлено слідством, відразу після проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 та його допиту в якості свідка, ним були вчинені дії, спрямовані на уникнення арешту й подальшої конфіскації майна з метою чого укладено правочини, що містять ознаки ймовірної фіктивності.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 червня 2022 року зазначене клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 задоволено.
Накладено арешт на майно ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що належить підозрюваному ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності, з обмеженням права розпорядження таким майном, а саме на: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 56,8 кв.м.; квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 150,2 кв.м.
Накладено арешт на майно ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), набуте від підозрюваного ОСОБА_10, який, у свою чергу, володів ним на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_9, з обмеженням права розпорядження таким майном, а саме на: квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 31,2 кв.м.; квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 51 кв.м.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, які оспорюються в апеляційній скарзі, виходячи з таких міркувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
На переконання колегії суддів, матеріали справи містять, а стороною обвинувачення доведено наявність правових підстав підстави для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_10, необхідність накладення якого обґрунтовано метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання та для запобігання можливості приховування такого майна підозрюваним. Оскільки, як встановлено слідством, відразу після проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 та його допиту в якості свідка, ним були вчинені дії, спрямовані на уникнення арешту майна й подальшої його конфіскації та укладено правочини, що містять ознаки ймовірної фіктивності.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, слідчий суддя за результатом розгляду клопотання детектива, дослідивши матеріали провадження, дійшов мотивованого висновку про те, що після проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 27.08.2021 та допиту у якості свідка 30.08.2021 останнім 03.09.2021 здійснено продаж ОСОБА_9, яка являється його цивільною дружиною, належної йому квартири за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 150,2 кв.м. за 7 975 961 гривень, а 13.09.2021 здійснено відчуження на користь власної матері ОСОБА_5 належних йому квартир за адресами: АДРЕСА_6 загальною площею 31,2 кв.м. оціночною вартістю 1 254 483 гривні, 16.09.2021 - квартири за адресою АДРЕСА_7 загальною площею 51 кв.м. оціночною вартістю 2 190 622 гривні.
Сторона обвинувачення вказує на ознаки фіктивності вказаних правочинів, вчинених підозрюваним з метою уникнення арешту майна та подальшої його конфіскації як виду покарання.
На підтвердження своїх доводів стороною обвинувачення надано протокол від 19.10.2021 складений за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у період з 11.08.2021 до 10.10.2021 відносно ОСОБА_10 . НСРД проведено на підставі ухвали слідчого судді від 10.08.2021. Із зазначеного протоколу вбачається, що 31.08.2021 зафіксовано спілкування ОСОБА_10 телефоном зі своєю цивільною дружиною щодо способів переоформлення з нього нерухомого майна. Обговорювалися різні варіанти, від договору купівлі-продажу до договорів дарування на будь-яких родичів, в тому числі на матір ОСОБА_10 чи на їх малолітнього сина ОСОБА_14 (том. 1 а.с. 143-145).
Окрім того, заслуговує на увагу час укладення договорів купівлі-продажу та дарування - 03.09.2021, 13.09.2021 та 16.09.2021, тобто невдовзі після проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, а саме: 27.08.2021 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_10, після проведення якого ОСОБА_10 вже був обізнаний щодо відомостей про розслідуване кримінальне провадження та 30.08.2021 було проведено його допит в якості свідка, під час якого ОСОБА_10 було повідомлено про те за якими фактами здійснюється розслідування.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що обізнаність власника про ризик можливого обмеження його прав власності, в тому числі майбутньої конфіскації його майна, могла спричинити негайне його відчуження.
Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що звернення детектива НАБУ ОСОБА_8 до слідчого судді з клопотанням про арешт майна ОСОБА_5 суперечить вимогам ч. 2 ст. 642 КПК України, в якій чітко зазначено, що з даним клопотанням може звертатись лише прокурор.
Згідно вимог ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий - це службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Окрім того, детектив Національного бюро Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро Україні ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна за погодженням з прокурором шостого відділу управління процесуальною керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізовано антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 .
Щодо доводів сторони захисту про те, що: накласти арешт на майно з метою його «конфіскації як виду покарання», можна лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а не третьої особи; не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача; на момент волевиявлення обидвох сторін договорів дарування, ОСОБА_10 не був підозрюваним у жодному кримінальному провадженні, то колегія суддів відзначає наступне.
Згідно вимог ч. 5. ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Колегія суддів звертає увагу, що детектив НАБУ ОСОБА_8 просить накласти арешт на майно ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), набуте від підозрюваного ОСОБА_10 .
Відповідно до матеріалів провадження, після проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 27.08.2021 та допиту його в якості свідка 30.08.2021 останнім 13 вересня 2021 2021 року здійснено відчуження на користь власної матері ОСОБА_5 належних йому квартир за адресами: АДРЕСА_6 загальною площею 31,2 кв.м. оціночною вартістю 1 254 483 гривні (шляхом укладання договору дарування) (том 1 а.с. 160-162), а 16 вересня 2021 року - квартири за адресою АДРЕСА_7 загальною площею 51 кв.м. оціночною вартістю 2 190 622 гривні (шляхом укладання договору дарування) (том 1 а.с. 167-169).
Сторона обвинувачення додала до клопотання протокол від 19.10.2021 складений за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у період з 11.08.2021 до 10.10.2021 відносно громадянина ОСОБА_10 (том 1 а.с. 143-145), копію позовних заяв від 01.06.2022 про визнання договору недійсним, припинення права та скасування державної реєстрації, копію ухвали Оболонського районного суду міста Києва про відкриття загального позовного провадження, які в своїй сукупності свідчать про обізнаність ОСОБА_10 про розслідування детективами НАБУ кримінального провадження № 42019000000000780 від 05 квітня 2019 року та потенційний намір на приховування належного майна з метою ухилення від можливості конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
До заперечень на апеляційну скаргу прокурор САП ОСОБА_7 надає копії цивільних позовів:
1.Цивільний позов до ОСОБА_10 та ОСОБА_5, в якому виконуючий обов`язки Генерального прокурора ОСОБА_15 просить:
-визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 19.09.2021;
-припинити право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_4, що виникло на підставі договору дарування між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 від 13.09.2021;
-скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_4 на підставі договору дарування між ОСОБА_10 иа ОСОБА_5 від 13.09.2021 (запис № 60322626 від 13.09.2021 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 ) (том 2 а.с. 36-55).
2.Цивільний позов до ОСОБА_10 та ОСОБА_5, в якому виконуючий обов`язки Генерального прокурора ОСОБА_15 просить:
-визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 16.09.2021;
-припинити право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_3, що виникло на підставі договору купівлі-продажу між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 16.09.2021;
-скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 16.09.2021 (запис № 60414125 від 16.09.2021 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 ) (том 2 а.с. 76-96).
Окрім того, в судовому засіданні учасники провадження повідомили, що під час розгляду вище зазначених цивільних позовів суд задовольнив заяви позивача про забезпечення позову у цивільній справі та наклав арешт на майно ОСОБА_5 :
-квартиру АДРЕСА_4 ;
-квартиру АДРЕСА_3 .
Таким чином, підлягають сумніву твердження сторони захисту про добросовісність набуття ОСОБА_5 майна за договорами дарування від 13.09.2021 та 16.09.2021.
Зважаючи на вищевикладене, на підставі аналізу в сукупності матеріалів судового провадження та обставин кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності. Доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими. Слідчим суддею відповідно до ст. ст. 132, 170, 173 КПК України дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час судового розгляду скарги не встановлено.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання детектива про арешт майна, зазначені ОСОБА_5 у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків слідчого судді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 червня 2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42019000000000780 від 05 квітня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3