Документ № 106192360

Справа № 991/10566/20

Провадження №11-кп/991/51/22

Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1

УХВАЛА

07 вересня 2022 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в межах розгляду апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6, поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, на вирок Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2022 року, клопотання адвоката ОСОБА_8 про застосуваннявимог ст.206КПК Українищодо захиступрав ОСОБА_7,

за участю:

прокурора ОСОБА_9,

обвинуваченого ОСОБА_7,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8

У С Т А Н О В И Л А:

На розгляді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52020000000000450 від 17 липня 2020 року, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6, поданою в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 (далі обвинувачений), на вирок Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2022 року.

У межах зазначеного кримінального провадження до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 07 вересня 2022 року продовжила обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05 листопада 2022 року включно.

05 вересня 2022 року від захисника ОСОБА_8 надійшла скарга (що по суті є клопотанням) про застосування вимог ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) щодо захисту прав ОСОБА_7, у якій просить зобов`язати Київську міську медичну частину філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області організувати виконання положень п.п.2.3, 2.7, 2.8 Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально - виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги, особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104, відносно обвинуваченого, який утримується в державній установі «Київський слідчий ізолятор» (далі ДУ «Київський слідчий ізолятор») для проведення медичного обстеження та лікування лікарем - неврологом у комунальному некомерційному підприємстві «Олександрійська клінічна лікарня міста Києва» (далі КНП «Олександрійська клінічна лікарня міста Києва»). В обґрунтуваннях посилається на те, що обвинувачений тримається під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор». 29 березня 2022 року обвинувачений звернувся із заявою на адресу начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» з проханням організувати заходи щодо його медичного обстеження на предмет наявності або відсутності неврологічної (невропатологічної) патології в КНП «Олександрійська клінічна лікарня міста Києва» за його рахунок (транспортування, обстеження, ліки та інші витрати), оскільки згідно виписки стаціонарного хворого № 14338 від 05 квітня 2020 року комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. Мещанінова» у нього було діагностовано транзиторну ішемічну атаку, гіпертонічну хворобу II ступеню. За час тривалого заходження в умовах слідчого ізолятору та з урахуванням його побиття 01 грудня 2021 року близько 13 години, в приміщенні ДУ «Київський слідчий ізолятор», стан його здоров`я та хвороба різко загострилися. Водночас в результаті його неодноразових скарг на самопочуття та неврологічну патологію його обстежує виключно лікар-терапевт, в той час, як стан його здоров`я потребує обстеження саме лікарем невропатологом. 11 серпня 2022 року ОСОБА_7 було направлено (організовано вивіз) до КНП «Олександрівська клінічна лікарня міста Києва» з метою проведення магнітно-резонансної томографії поперекового відділу хребта без в/в контрастування. При цьому необхідність проведення обстеження обвинуваченого саме лікарем неврологом була залишена поза увагою медичної частини ДУ «Київський слідчий ізолятор». В той же час, за результатами проведеного 11 серпня 2022 року обстеження (МРТ) лікарем рентгенологом зроблено певний медичний висновок, згідно якого у ОСОБА_7 виявлено патології попереку. Адвокат зазначає, що означені патологічні фактори розладу опорно-рухової системи можуть призвести до паралічу ОСОБА_7 з подальшою втратою функції самостійного та повноцінного руху. Крім того, означеним лікарем рентгенологом рекомендовано консультацію невролога. Вказані обставини, як зазначає адвокат, потребують термінового обстеження ОСОБА_7 саме лікарем неврологом з урахування вказаних вище висновків лікаря рентгенолога. З метою реалізації права на медичну допомогу, адвокатом ОСОБА_8 було направлено на адресу начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» адвокатський запит з проханням пояснити причини направлення ув`язненого ОСОБА_7 на обстеження до медичного заходу саме магнітно-резонансної томографії поперекового відділу хребта без в/в контрастування, в той час як ув`язнений ОСОБА_7 просив надати можливість отримати обстеження у лікаря невролога, а також повторним проханням провести саме неврологічне обстеження лікарем - неврологом у КНП «Олександрівська клінічна лікарня міста Києва». На вказаний запит адвокатом ОСОБА_8 отримано відповідь від завідувача Київської міської медичної частини філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області ОСОБА_10 від 18 липня 2022 року №760, якою адвокату повідомлено про те, що ОСОБА_7 зроблено магнітно-резонансну томографію поперекового відділу хребта без в/в контрастування. При цьому питання обстеження саме лікарем-неврологом щодо гіпертонічної патології знов залишене поза увагою.

Заслухавши доводи на обґрунтування заявленого клопотання, заперечення прокурора щодо заявленого клопотання, перевіривши матеріали кримінального провадження, які стосуються вирішення питання про застосування вимог ст. 206 КПК України щодо захисту прав обвинуваченого, колегія суддів дійшла до такого висновку.

Положення Конституції України, згідно з якими людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3); ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню (ст.28); кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст.55); кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст.68) знайшли своє втілення у статті 11 КПК України.

Зокрема, вимогами статті 11 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність. Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.

Так, ч. 6 ст. 206 КПК України передбачає, що якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Чинний кримінальний процесуальний закон не містить прямого регулювання випадків подання таких заяв особою не на стадії досудового розслідування, а під час судового розгляду кримінального провадження або перегляду рішення суду в апеляційному порядку.

Разом із тим, ч. 6 ст. 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

За викладених обставин колегія суддів вважає за можливе застосувати в даному випадку загальні засади кримінального провадження, зокрема, засаду законності, яка закріплена ст. 9 КПК України, відповідно до ч. 1 якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Також ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я ув`язнених, яке має адекватно охоронятись.

Відповідно до п.135 Рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), у справі «Кушнір проти України» від 11 березня 2014 року (заява № 42184/09), Суд зазначає, що влада повинна забезпечити всеосяжне спостереження за станом здоров`я затриманого та його лікування під час перебування під вартою, своєчасні і правильні діагнози й лікування та, якщо цього вимагає медичний стан ув`язненого, регулярний і систематичний контроль і всебічну терапію, спрямовану, по можливості, на лікування захворювань затриманого або запобігання їх загостренню, а не на усунення симптомів. Влада повинна також показати, що були створені всі необхідні умови для призначеного лікування. У той самий час при оцінці адекватності лікування слід керуватися перевіркою на належне старання, бо зобов`язання держави надати лікування важко хворому затриманому є зобов`язанням дії, а не зобов`язанням результату.

Пунктом 66 рішення ЄСПЛ у справі «Барило проти України» від 16 травня 2013 року (заява №9607/06) Суд також зазначає, лише той факт, що ув`язненого оглянув лікар та призначив певний вид лікування, автоматично не може привести до висновку, що медична допомога була достатньою.

Органи влади мають забезпечити повну фіксацію стану здоров`я особи, яка тримається під вартою, та лікування, яке ця особа отримувала під час перебування під вартою чи позбавлення свободи; забезпечити своєчасність та правильність діагнозів та догляду; а також, у разі необхідності та залежно від характеру захворювання, забезпечити регулярний та систематичний нагляд, який включає в себе всебічний план лікування, що має бути спрямований на лікування захворювань ув`язненого та запобігання їх погіршення, а не на усунення симптомів. Державну органи також повинні довести, що були створені умови, необхідні для призначеного лікування, щоб це лікування було дійсно отримано.

Викладені в рішеннях Європейського суду з прав людини вимоги, є такими, що підлягають обов`язковому застосуванню відповідними державними інституціями, в тому числі для забезпечення належного медичного обстеження та лікування будь-якої особи, яка тримається під вартою, тобто знаходиться під юрисдикцією держави.

Відповідно доположень Порядкувзаємодії закладівохорони здоров`яДержавної кримінально-виконавчої службиУкраїни іззакладами охорониздоров`я зпитань наданнямедичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку (п. 2.3.). У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку (п. 2.7.). Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров`я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров`я (п.2.8.).

Таким чином,виходячи знорм чинногонаціонального законодавства,враховуючи,що обвинувачений ОСОБА_7 на данийчас продовжуєутримуватися уДУ «Київськийслідчий ізолятор»,відповідно донаданих захисникомрезультатів медичнихобстежень потребуєконсультації невролога,зі слівобвинуваченого станйого здоров`яне покращується,належна медичнадопомога ненадається,колегія суддівуважає необхіднимчастково задовольнитиклопотання адвоката ОСОБА_8,зобов`язавши ДУ«Київський слідчийізолятор» невідкладнозабезпечити проведенняповного медичногообстеження обвинуваченого ОСОБА_7,лікарем неврологом та, у разі встановлення діагнозу, вжити заходів з метою забезпечення відповідного рівня лікування.

Керуючись ст. 24, 206, 350, 376, 405, 419, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання адвоката ОСОБА_8 про застосування вимог ст. 206 КПК України щодо захисту прав ОСОБА_7 задовольнити частково.

Зобов`язатиДУ «Київськийслідчий ізолятор»невідкладно забезпечитипроведення повногомедичного обстеженняобвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1,лікарем неврологом та, у разі встановлення діагнозу, вжити заходів з метою забезпечення відповідного рівня лікування.

Копію ухвали для організації її виконання направити ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Про результати виконання ухвали письмово повідомити Апеляційну палату Вищого антикорупційного суду.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4