Документ № 106217463

Справа № 991/3428/22

Провадження 1-кс/991/3443/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання детектива Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_4, про арешт майна у кримінальному провадженні №52017000000000580 від 30.08.2017,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання детектива, в якому він просив накласти арешт з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування на майно підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на квартири АДРЕСА_1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, що належать йому на праві власності.

Клопотання детективом обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.368, ч.2 ст.209КК України, санкції яких передбачають конфіскацію майна як вид покарання, у зв`язку з наведеним детектив просить накласти арешт на майно підозрюваного, зокрема, на квартири АДРЕСА_3 .

Детектив у клопотанні просив розгляд здійснювати в закритому судовому засіданні для запобігання розголошенню таємниці, що охороняється законом, а саме таємниці слідства, через оприлюднення відповідних відомостей в Єдиному державному реєстрі судових рішень та без повідомлення власника майна, його захисників, задля збереження мети арешту майна.

Вирішуючи питання про розгляд клопотання у закритому судовому розгляді, без повідомлення власника майна, його захисників, а також про захист від розголошення інформації про зміст клопотання суд зазначає наступне.

Слідчий суддя може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у випадках, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом (частина 2 статті 27 КПК України).

Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється за виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення (частина 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

З огляду на характер заходів забезпечення кримінального провадження, мету їх застосування, з урахуванням імперативної вимоги процесуального закону щодо неприпустимості розголошення відомостей досудового розслідування (ст. 222 КПК України) слідчі судді, за наявності клопотання слідчого/прокурора, розглядають клопотання про застосування заходів забезпечення в закритому судовому засіданні, на якому може бути присутнім лише визначене процесуальним законом коло осіб (пункт 4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо окремих питань здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю в кримінальному провадженні» від 16.06.2016 № 223-1650/0/4-16).

З урахуванням зазначених обставин вирішено розгляд клопотання про арешт майна здійснювати у закритому судовому засіданні, без оприлюднення змісту ухали в ЄДРСР та без повідомлення власника майна, його захисників, оскільки повідомлення власника про розгляд може призвести до негайного відчуження об`єктів нерухомості чи вчинення інших дій з метою уникнення досягнення мети арешту.

У судовому засіданні детектив ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі, просив задовольнити з наведених у ньому підстав.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши детектива та його доводи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Вимоги до клопотання слідчого, прокурора про арешт майна викладені в ч.2 ст.171 КПК України. Так, зокрема, в клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Так, слідчим суддею встановлено, що до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №52017000000000580 від 30.08.2017.

Як вбачається з поданого детективом клопотання, воно відповідає вимогам закону, подане з додержанням вимог статті 171 КПК України, містить всі встановлені законом обставини, а тому підстави для його повернення детективу відсутні.

У клопотанні детектив просив слідчого суддю накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування, а саме на квартири АДРЕСА_3 .

Детектив у клопотанні вказує на таку підставу для накладення арешту на майно - з метою конфіскації майна як виду покарання.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому Кримінально процесуальним Кодексом України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Тобто арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання (пункт 3 частина 2 статті 170 КПК України). У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Детектив у клопотанні та в судовому засіданні, обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на об`єкти нерухомості, вказав на необхідність забезпечення можливої конфіскації майна та запобігання можливості відчуження майна.

Таким чином при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати правові підстави арешту майна, а саме: можливість накладення майнових стягнень, конфіскації майна за вироком суду; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наявність майна, на яке може бути накладено арешт, а також наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні за №52017000000000580 від 30.08.2017, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.368, ч2 ст. 209КК України.

За версією сторони обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюється у тому, що будучи народним депутатом України та головою комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, 03.08.2014 отримав за сприяння інтересам чеської компанії «SKODA JS a.s.», шляхом вчинення або невчинення в її інтересах дій з використанням наданої ОСОБА_5 влади та службового становища, зокрема при її взаємовідносинах із компанією ДСП «Чорнобильська АЕС» та ДП «НАЕК «Енергоатом», з розрахункового рахунку чеської компанії «SKODA JS a.s» № НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок компанії «DEVECOM COMPANY LIMITED» № НОМЕР_2, (відкритий у «EUROBANK CYPRUS LTD») на підставі угоди про співпрацю № JS-OBCH/150/14 від 24.04.2014 неправомірну вигоду в розмірі 311563,00 Євро, що за курсом Національного банку України (16,170218 гривні до 1 Євро) складає 5038041,63 грн. (у 8272 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, який складав 609 грн.), та є особливо великим розміром. Згодом ОСОБА_5, за версією слідства, вчинив низку дій з використанням наданої йому влади та службового становища народного депутата та голови вказаного комітету, спрямованих на забезпечення розрахунків ДСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за контрактом № JS-OBCH/395/12 від 21.12.2012, та мав у подальшому сприяти діяльності компанії «SKODA JS a.s.» у здійсненні господарської діяльності на території України, з використанням наданої йому влади та службового становища. У подальшому ОСОБА_5 отримані 03.07.2014 за угодою про співпрацю № JS-OBCH/150/14 від 24.04.2014 на розрахунковий рахунок компанії «DEVECOM COMPANY LIMITED» № НОМЕР_2 від компанії «SKODA JS a.s.» кошти в сумі 311563,00 Євро частково, в сумі 293000, 00 Євро, що еквівалентні 4963992, 95 грн. та є великим розміром, з метою приховання та маскування незаконного їх походження у період з 28.07.2014 по 17.12.2014 легалізував (відмив) шляхом вчинення фінансових операцій за агентською угодою від 28.07.2014 з компанією «HORVILLE HOLDINGS LIMITED», а також операцій за кредитними договорами від 23.07.2014 та від 15.12.2014 з компанією «FINDON SERVICES LIMITED», та акумулював їх на розрахунковому рахунку компанії «FINDON SERVICES LIMITED» № НОМЕР_3, бенефіціарним власником якого він був, після чого ці активи використав на власні потреби.

Таким чином органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.368, ч.2 ст.209КК України, а саме: у одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі; та у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме у вчиненні фінансових операцій та правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчиненні дій, спрямованих на приховання та маскування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само у набутті, володінні та використанні коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених у великому розмірі.

Злочин, передбачений ч.4 ст.368 КК України відноситься до категорії особливо тяжких корупційних злочинів (частина 6 статті 12, примітка 1 статті 45 КК України). За вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України встановлено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Злочин, передбачений ч.2 ст.209КК України відноситься до категорії тяжких корупційних злочинів (частина 5 статті 12, примітка 1 статті 45 КК України). В той же час, санкцією ч.2 ст.209КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Згідно зі ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України.

Варто враховувати, що наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку, що аналіз представлених доказів об`єктивно пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень в межах даного кримінального провадження. Так, наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

За вказаних обставин слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.368, ч.2 ст.209КК України обґрунтованою,докази можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень достатніми.

Слід зазначити, що, встановлюючи можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддя не встановлює наявність в його діях складу злочину, його винуватість чи ступінь вини, питання належності та допустимості доказів, тобто не вирішує питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по сутті. Слідчий суддя, оцінивши сукупність отриманих доказів, лише встановлює, що кримінальні правопорушення, про які йдеться в клопотанні, за наведених обставин могли бути вчинені та до їх вчинення може бути причетний ОСОБА_5, а тому в цьому кримінальному провадженні наявні підстави для застосування заходів забезпечення, зокрема, арешту майна.

28.07.2022 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.368, ч.2 ст.209КК України. Отже він набув статусу підозрюваного, а тому накладення арешту на його майно відповідає ч.5ст. 170 КПК України.

З огляду на викладене в межах кримінального провадження №52017000000000580 від 30.08.2017 існують підстави для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5, визначені ч.5 ст.170 КПК України, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

В обґрунтування необхідності накладення арешту на вищевказане майно, детектив зазначає, що оскільки ОСОБА_5 є підозрюваним у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочинів, майно якого за вироком суду може бути конфісковане, є обґрунтовані підстави вважати, що незастосування обмежень щодо можливості розпорядження таким майном може призвести до вжиття ОСОБА_5 заходів для приховування, передачі третім особам з метою уникнення стягнення такого майна як виду покарання.

На детектива покладається обов`язок при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна надати документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження, зокрема, підозрюваним таким майном (п.3 ч.1 ст.171 КПК України).

Таким чином, необхідність арешту нерухомого майна, належного ОСОБА_5 з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування, детективом обґрунтована потребою запобігти можливості підозрюваного ОСОБА_5 відчужити зазначені об`єкти, передати їх третім особам, з метою уникнення їх можливої конфіскації як виду покарання.

З урахуванням обґрунтованості підозри у вчиненні злочинів за ч.4 ст.368, ч.2 ст.209 КК України, слідчий суддя вважає арешт майна на даному етапі цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Врахувавши правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку, що слід надати згоду на арешт нерухомого майна, яке належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, а саме на квартири АДРЕСА_3 (відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 10.07.2000 та договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 30.01.2004).

Ухвалою слідчогосудді Солом`янськогорайонного судуу справі№760/4819/16-квід 23.05.2017на квартири АДРЕСА_3 вже накладено арешт в межах кримінального провадження №52015000000000009. Однак, відповідно до абзацу 3 ч.3 ст.170 КПК України арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Вирішуючи питання про дотримання справедливого балансу між правом особи на мирне володіння своїм майном та інтересами суспільства під час розгляду питання про арешт майна, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої арешт майна в рамках судового розгляду справи зазвичай стосується контролю за використанням майна. Таке втручання повинно бути законним, відповідати загальним інтересам і бути пропорційним, тобто воно повинно досягати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів спільноти та вимогами захисту основних прав особи. Хоч будь-який арешт і тягне за собою завдання шкоди, фактично завдана шкода не повинна бути більшою, ніж неминуча, а між захистом права власності та вимогами загальних інтересів слід досягати «справедливої рівноваги».

Частина 4 ст.173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст.170 КПК України).

Слідчий суддя приходить до висновку, що необхідно накласти арешт на вказані об`єкти нерухомості саме шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження (за виключенням права користування) вказаним майном, з метою запобігання можливості підозрюваного ОСОБА_5 приховати та відчужити належне йому майно, з метою уникнення його можливої конфіскації як виду покарання, оскільки такі ризики не є вочевидь необґрунтованими.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна.

З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.

За наведених обставин клопотання детектива підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 7, 9, 131, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання детектива Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_4 про арешт майна підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні №52017000000000580 від 30.08.2017, задовольнити частково.

Накласти арешт на квартири АДРЕСА_3, що належать на праві власності підозрюваному ОСОБА_5, з позбавленням права відчуження та розпорядження вказаним нерухомим майном.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1