- Головуюча суддя (ВАКС): Мовчан Н.В.
Справа № 991/3372/22
Провадження 1-кс/991/3387/22
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, володільця майна ОСОБА_3, представника володільця майна адвоката ОСОБА_4, детектива ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката ОСОБА_4, подане в інтересах ОСОБА_3, про скасування арешту майна,
установив:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, в якому адвокат ОСОБА_4 просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.05.2017 у справі № 757/24370/17-к на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони розпорядження будь-яким чином вказаним нерухомим майном та використання його.
Клопотання обґрунтовує тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42014000000001261 від 13.11.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.05.2017 у справі № 757/24370/17 накладено арешт на нерухоме майно ТОВ «Ключове рішення», у тому числі, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, якою ОСОБА_3 володіє та користується разом із дружиною, та за яку він сплатив кошти у повному розмірі у сумі 990000,00 грн відповідно до договору лізингу № DNF0GX00403000 від 24.02.2015.
Адвокат стверджує, що на теперішній час таке судове рішення про накладення арешту на зазначену квартиру фактично позбавляє ОСОБА_3 та його родину, яка складається з дружини та трьох неповнолітніх дітей, житла. Вказану квартиру ОСОБА_3 придбав у зв`язку з проведенням АТО на території Луганської області з 2014 року з метою забезпечення родини житлом та з цього часу разом із сім`єю є тимчасово переміщеною особою.
Адвокат ОСОБА_4 зазначає, що ОСОБА_3 24.02.2015, шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору № DNF0GX00403000 від 24.02.2015, уклав з ТОВ «Ключове рішення» договір фінансового лізингу, за яким він на підставі додатку №1 до договору та акту приймання передачі отримав у користування квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до графіка лізингових платежів він здійснив повну оплату по договору, однак коли разом із представником ТОВ «Ключове рішення» звернулися до нотаріуса з метою оформлення права власності, йому було відмовлено у зв`язку із тим, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься інформація про арешт вказаного нерухомого майна, а підстава виникнення обтяження - ухвала Печерського районного суду м. Києва від 03.05.2017 у справі №757/24370/17. При розгляді клопотання про арешт майна представник ТОВ «Ключове рішення» та ОСОБА_3 присутніми не були, у зв`язку з їх неповідомленням, тим самим позбавлені права надати свої заперечення або доводи.
Посилаючись на вимоги ст. 170 КПК України, адвокат зазначає про те, що не відомо чи відносно майна, на яке накладено арешт, існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації, конфіскації у юридичної особи для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Адвокат стверджує, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, законно придбана ОСОБА_3 на підставі договору лізингу, кошти на рахунок юридичної особи перераховані у повному обсязі, вартість не занижена, сплачені усі відсотки за користування коштами юридичної особи та інші платежі, на теперішній час ОСОБА_3 не може вільно розпоряджатися майном, яке на законних підставах придбав, та де він мешкає, яке є єдиним житлом для ОСОБА_3 та його багатодітної родини.
Адвокат акцентує увагу на тому, що арешт на майно накладено 03.05.2017 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.11.2014, та у якому протягом 7 років 10 місяців досудове розслідування не завершено, жодна особа не набула статусу підозрюваного, а ТОВ «Ключове рішення» не набуло статусу юридичної особи, відносно якої здійснюється кримінальне провадження, і жодна службова особа даного товариства не набула статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. Тобто, на переконання адвоката, вказане кримінальне провадження є неефективним, та у ньому протягом тривалого часу невиправдано обмежуються права власників, володільців арештованого майна, у тому числі, ОСОБА_3 .
Посилаючись на викладені обставини, адвокат стверджує про відсутність підстав для подальшого утримання майна під арештом, оскільки сама по собі тривалість досудового розслідування без проведення необхідних слідчих дій, спрямованих на встановлення істини, не виправдовує втручання у права та інтереси власника (володільця) майна. Органом досудового розслідування не доведено необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, а потреби досудового розслідування у такому арешті майна, підстави, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном відсутні. Також в ході досудового розслідування не встановлено будь-яких протиправних дій осіб щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4, з думкою якої погодився володілець майна - ОСОБА_3, клопотання підтримала, просила задовольнити.
До початку судового засідання засобами електронної пошти від прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 надійшли письмові заперечення на клопотання адвоката ОСОБА_4, відповідно до яких, прокурор просив закрити судове провадження з розгляду клопотання про скасування арешту майна на підставі ч. 6 ст. 9 КПК України внаслідок подачі клопотання неналежним суб`єктом, а розгляд клопотання проводити за відсутності прокурора. На обґрунтування своєї позиції прокурор зазначив, що задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42014000000001261 та постановляючи ухвалу від 03.05.2017, слідчий суддя дійшов до правильного висновку щодо необхідності накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 з метою збереження речових доказів, оскільки вона відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а таке втручання у права та інтереси власника майна є виправданим на вказаній стадії розслідування. Постановою слідчого від 28.04.2017 вказаний об`єкт нерухомого майна визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні внаслідок встановлення її відповідності критеріям, вказаним у ст. 98 КПК України. На переконання прокурора клопотання про скасування арешту майна крім незгоди зі статусом майна як речового доказу та загальних норм щодо забезпечення права власності не містить будь-яких фактичних даних на підтвердження необґрунтованості арешту чи відсутності потреби у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження. Також зазначив, що оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001261 триває, такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення збереження речового доказу на теперішній час не втратив своєї актуальності, постанова про визнання його речовим доказом не скасована, а ризик втрати чи відчуженні речового доказу зберігається. Зазначив, що єдиним власником вказаного майна згідно доданих документів поки інше не буде встановлено судовим рішенням та державним актом залишається ТОВ «Ключове рішення». Звернув увагу на платіжне доручення № 1 від 11.05.2015, відповідно до якого ОСОБА_3 внесено авансовий платіж за автомобіль у сумі 340 000 грн. Також зазначив, що до клопотання не додано документів на підтвердження факту володіння або користування ОСОБА_3 відповідним майном.
Детектив ОСОБА_5 повністю підтримав у судовому засіданні письмові заперечення прокурора.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, конфіскації майна як виду покарання.
Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
Частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, у тому числі, на нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, який не був присутнім при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абзац 2 ч. 1 ст. 174 КПК України).
Таким чином, підставою для скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України є відсутність потреби в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення або необґрунтованість його застосування, доведення яких, враховуючи вимоги ст. 22 КПК України, покладено на особу, яка звернулася з клопотанням про скасування арешту.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001261 від 13.11.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 222 КК України, зокрема, за фактом заволодіння службовими та посадовими особами кінцевими бенефіціарними власниками ПАТ КБ «Приватбанк» чужим майном в особливо великих розмірах державними коштами, виділеними як стабілізаційні кредити для рефінансування, шляхом проведення активних операцій із пов`язаними із банком особами в період часту з 2008 по 2016 роки.
Досудовим розслідуванням встановлено, що упродовж 8 років між ТОВ «Ключове рішення» та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено 4 кредитні договори, перші з яких укладені у 2009 році після отримання другого траншу рефінансування Національного банку України. Після отримання кредитних договорів, Товариство купувало заставну нерухомість позичальників Банку. За даними угодами право власності переходило до ТОВ «Ключове рішення», але в заставу банку не передавалося. Крім того, заставами за кредитними угодами виступали корпоративні права на акції/частки в розмірі 100% Товариства. В подальшому, рішенням № 105 від 13.12.2016 Національного банку України ТОВ «Ключове рішення» визнано, як пов`язану з ПАТ КБ «Приватбанк» особу. Також встановлено, що Товариству на праві власності належать 602 об`єкти нерухомого майна. Зазначене підтверджується матеріалами справи.
Постановою слідчого від 28.04.2017 вказані 602 об`єкти нерухомого майна, у тому числі, квартиру за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ТОВ «Ключове рішення», визнано речовими доказами внаслідок встановлення їх відповідності критеріям, вказаним у ст. 98 КПК України, тобто мають доказове значення для досудового розслідування та фактично виступають предметом злочину.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.05.2016 у справі № 757/24370/17-к, у межах кримінального провадження № 42014000000001261, накладено арешт на майно, що перебуває у власності ТОВ «Ключове рішення», зокрема, на квартиру, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 123,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 95662012101. Відповідно до судового рішення, накладаючи арешт слідчий суддя врахував, що майно, є речовим доказом у кримінальному провадженні та його арешт необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів та можливої конфіскації майна.
Звертаю увагу, що при розгляді клопотання про скасування арешту майна слідчий суддя не оцінює ухвалу про арешт майна на предмет її законності, вмотивованості чи обґрунтованості, оскільки це відноситься до компетенції суду апеляційної інстанції під час апеляційного оскарження такої ухвали. Обов`язок слідчого судді передбачає оцінку тих обставин, які не були враховані при постановленні рішення про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки були невідомі на той час або ж виникли після постановлення рішення.
У судовому засіданні, встановлено, що квартира АДРЕСА_2 з 03.07.2013 належить на праві приватної власності ТОВ «Ключове рішення», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.09.2022 та іншими матеріалами.
Відповідно до матеріалів, наданих до клопотання, 24.02.2015 між ОСОБА_3 та ТОВ «Ключове рішення» укладено договір про надання нерухомості на умовах фінансового лізингу, шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору № DNF0GX0040300015 від 24.02.2015, у якій, у тому числі визначений розмір авансового платежу у сумі 340 000 грн. (п.п. 14.1.8). А згідно Додатку № 1 до цієї заяви, а саме: специфікації та акту приймання-передачі від 24.02.2015 ТОВ «Ключове рішення» передало, а лізингоодержувач ОСОБА_3 прийняв у користування квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Також до клопотання додано платіжне доручення № 1 від 11.02.2015, згідно з яким ОСОБА_3 сплатив авансовий платіж у сумі 340 000 грн за автомобіль.
Встановлено, що відповідно до п. 11 публічного договору про надання нерухомості на умовах фінансового лізингу, який регулює перехід права власності на предмет лізингу, сторони дійшли згоди про: протягом усього строку дії договору фінансового лізингу предмет лізингу є власністю Лізингодавця (п.п. 1.11.1); предмет лізингу переходить у власність Лізингоодержувача за умови сплати Лізингодавцю всієї суми лізингових платежів у термін та порядку, передбачені договором між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, сплати Лізингоодержувачем штрафних санкцій (у випадку їх наявності) та відшкодування інших витрат та збитків ОСОБА_7 (у випадку їх наявності), та якщо ОСОБА_7 не відмовився від договору фінансового лізингу відповідно до його умов та/або діючого законодавства України та договір фінансового лізингу не був розірваний. Право власності на предмет лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача переходить в момент підписання уповноваженими представниками сторін Акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності, але не раніше ніж через один рік, починаючи з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі майна в фінансовий лізинг.
Звертаю увагу, що до клопотання надана копія Правил надання послуг з фінансового лізингу в редакції з 05.04.2017, тобто яка діяла після дати підписання ОСОБА_3 заяви про приєднання до публічного договору № DNF0GX0040300015 від 24.02.2015
Матеріали справи містять копію акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності від 17.03.2017, між лізингодавцем ТОВ «Ключове рішення» в особі директора ОСОБА_8 та лізингоодержувача ОСОБА_3 про повну сплату всіх належних до сплати платежів за договором № DNF0GX0040300015 від 24.02.2015. У той же час, матеріали справи містять копію довідки (листа) № 193 від 17.03.2017 за підписом директора ТОВ «Ключове рішення» ОСОБА_8, за якою ОСОБА_3 перерахував 990 000,00 грн на поточний рахунок ТОВ «Ключове рішення» 11.05.2017, тобто через два місяці від дати видачі довідки.
Водночас, згідно копії Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Ключове рішення» № 1/1038 від 11.05.2017 вирішено продати квартиру АДРЕСА_2 за ціною 990 000,00 грн згідно умов вказаного договору та доручити директору ТОВ «Ключове рішення» ОСОБА_8 самостійно або через представника товариства на підставі довіреності підписати договір купівлі-продажу та інші документи, що супроводжують угоду купівлі-продажу об`єкту нерухомості.
Разом з цим, додано акт приймання-передачі від 29.05.2017 за підписом лише ОСОБА_8 про передачу ОСОБА_9 свідоцтва про право власності 03.07.2013 на квартиру (оригінал), техпаспорта, листа про повний розрахунок та протоколу на продаж 1/1038 від 11.05.2017.
У судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_9 це адвокат, який діяв в його інтересах. Проте, доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять. Пояснень щодо відсутності підпису його представника в акті приймання-передачі від 29.05.2017 пояснити не зміг. Пояснив, що договір купівлі-продажу квартири відповідно до протоколу 1/1038 від 11.05.2017 не укладався.
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання ОСОБА_3 станом на 13.09.2017 зазначено:
АДРЕСА_1, за результатми дослідження наданих до клопотання матеріалів, слідчий суддя вважає підтвердженим, що квартира АДРЕСА_2, перебуває у користуванні ОСОБА_3, тому він не позбавлений права звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна - квартири, якою він користується, в порядку ст. 174 КПК України, отже підстави для закриття провадження відсутні.
Разом з цим встановлено, що додані до клопотання матеріали, на підставі яких адвокат стверджує, що у ОСОБА_3 виникло право власності на квартиру АДРЕСА_2, містять суперечливі відомості та є питання щодо їх оформлення. Твердження адвоката про те, що єдиною перешкодою для реєстрації права власності на цю квартиру є накладений ухвалою слідчого судді Печерського районногосуду містаКиєва від03.05.2016 арешт на це нерухоме майно, не підтверджене належними доказами.
Звертаю увагу, що відповідно до ст. 49 Закону України "Про нотаріат" на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження.
Доказів наспростування того,що майно,на якенакладено арешт,не відповідаєкритеріям,зазначеним уст.98КПК України,адвокатом ненадано.
Доказів, які б підтверджували, що на теперішній час накладений арештстворює перешкодиу користуванніквартирою,її обслуговуваннячи проживанняу ній,інших негативнихнаслідків, матеріали справи не містять та у судовому засіданні володільцем майна не надано.
Посилання адвоката на тривалість досудового розслідування та не проведення слідчих дій, слідчий суддя вважає необгрунтованими, оскільки прокурор та детектив, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України).
Отже,під чассудового засіданняне встановленообставин,які бсвідчили,що у кримінальномупровадженні арештнакладено необґрунтовано,що такевтручання органівдосудового розслідуванняу праваі свободиособи наданій стадіїкримінального провадженняне євиправданим танепропорційним метікримінального провадження,також недоведено,що відпалапотреба уподальшому застосуваннізаходу забезпечення.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні клопотання належить відмовити.
Керуючись ст. 2, 7, 174, 309, 372 КПК України слідчий суддя
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1