- Головуючий суддя (ВАКС): Маслов В.В.
Справа № 991/613/22
1-кп/991/4/22
У Х В А Л А
15 вересня 2022 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючий ОСОБА_1,
судді ОСОБА_2, ОСОБА_3,
учасники кримінального провадження:
секретар судового засідання ОСОБА_4,
прокурор ОСОБА_5,
обвинувачений ОСОБА_6,
захисник ОСОБА_7,
здійснюючи у відкритому судовому засіданні розгляд клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №42016161010000308,
в с т а н о в и в:
1.Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження захисник ОСОБА_7 подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 з застави на особисте зобов`язання.
2.В обґрунтування свого клопотання захисник посилався на такі обставини, які на його переконання обумовлюють можливість зміни запобіжного заходу щодо його підзахисного: 1) закінчення досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду, і, як наслідок, вичерпання ризиків знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконного впливу на свідків; 2)належна процесуальна поведінка, яку обвинувачений проявляв упродовж досудового розслідування і судового провадження, та якої продовжує дотримуватися і після припинення дії обов`язків, встановлених ухвалою суду від 14.08.2020; 3) загальний визначений судами розмір застави у двох кримінальних провадженнях (оскільки ОСОБА_6 06.10.2021 повідомлено також про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ч. 28 ч. 2 ст. 362 КК України, у кримінальному провадженні №52017000000001097 від 10.04.2017) складає 7927300 грн, що з огляду на дійсний рівень доходів ОСОБА_6 та його матеріальний стан, є явно непомірним для обвинуваченого та його родини. Окрім того, ОСОБА_6 має процесуальний статус обвинуваченого у кримінальному провадженні № 52016000000000411 від 02.11.2016 і до нього ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11.06.2018 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК.
3.На переконання захисника наведені ним факти, з урахуванням позитивної характеристики ОСОБА_6 та його особистих якостей, свідчать, що подальше застосування застави, як запобіжного заходу, буде необґрунтованим, оскільки його належна процесуальна поведінка та виконання процесуальних обов`язків в майбутньому можуть бути забезпечені шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, такого як особисте зобов`язання.
4.Окрім того, захисник просив у разі задоволення його клопотання, сплачену суму застави повернути ОСОБА_8, оскільки саме ним були внесені кошти як застава за ОСОБА_6 .
5.У судовому засіданні прокурор заперечував щодо клопотання захисника, вважаючи обраний обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід раціональним, доцільним, необхідним та таким, що забезпечує його належну поведінку.
6.Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити, звернувши увагу суду на своє скрутне матеріальне становище у зв`язку з відсутністю роботи та введенням в країні воєнного стану.
7.Заслухавши доводи сторін та дослідивши надані документи, суд дійшов висновку, що клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6, слід задовольнити частково, з огляду на таке.
8.Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.06.2020 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4834 600 гривень з визначенням ряду обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК.
9.Вказане рішення слідчого судді було залишено без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24.06.2020.
10.Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.08.2020 продовжено строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_6, до 14.10.2020.
11.У подальшому строк дії обов`язків, встановлених для ОСОБА_6 та передбачених ст.194 КПК, не був продовжений.
12.Відповідно до вимог КПК під час судового розгляду кримінального провадження вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК.
13.Відповідно до ст. 201 КПК обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до Вищого антикорупційного суду клопотання про зміну запобіжного заходу. За змістом ч. 4 цієї статті таке клопотання розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
14.Водночас, на стадії судового провадження клопотання про зміну чи скасування запобіжного заходу має передбачати виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які безпосередньо можуть свідчити про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
15.Тому, суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які виникають у зв`язку з плином часу досудового розслідування, а у подальшому судового розгляду і можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або спосіб його виконання.
16.З урахуванням зазначеного, оцінюючи обставини, викладені у клопотанні захисника про зміну запобіжного заходу, суд вважає слушними доводи сторони захисту, згідно з якими, за належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яку він демонструє під час досудового розслідування та судового провадження, наявні ризики щодо його поведінки з часом зменшуються та можуть обумовлювати необхідність перегляду застосованих запобіжних заходів.
17.Водночас, суд враховує, що до обвинуваченого ОСОБА_6 у червні 2020 року був застосований запобіжний захід у вигляді застави, який діє до цього часу.
18.Застосування слідчим суддею застави у визначеному розмірі, у поєднанні з покладенням на обвинувачених процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, мало на меті запобігти ризикам у поведінці обвинуваченого, які встановлені слідчим суддею.
19.Відповідні обмеження, які передбачав застосований щодо обвинуваченого запобіжний захід та покладені процесуальні обов`язки, безумовно значною мірою сприяли належній процесуальній поведінці обвинуваченого.
20.Разом із тим, упродовж тривалої дії застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, останній сумлінно виконував покладені на нього обов`язки, не вчиняв дій, які б вказували на ухилення від органу досудового розслідування та суду, чи на перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, хоча мав певну можливість вчинення таких дій.
21.Окрім цього, не вплинуло на належну процесуальну поведінку обвинуваченого закінчення строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК.
22.Разом з тим, суд зазначає, що за наявності тривалої дії застосованого запобіжного заходу у період досудового розслідування та судового провадження, добросовісна поведінка обвинуваченого може виступати як додатковий аргумент на користь зменшення існуючих ризиків у їх поведінці.
23.За обставин цього кримінального провадження, суд доходить висновку, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого свідчить на користь зменшення ризику переховування його від суду.
24.Водночас, суд також бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 тривалий час проживає у м. Одесі, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_9, що вказує на наявність тісних соціальних зв`язків,які є стримуючим фактором та можуть вважатися запорукою та певною гарантією для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Також судом враховується, що обвинувачений позитивно характеризувався за останнім місцем роботи, згідно з висновком медико-соціальної комісії від 31.05.2022 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується долученими до клопотання характеризуючими обвинуваченого документами.
25.Суд не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо перебування на утриманні обвинуваченого ОСОБА_6 його падчерки ОСОБА_10, оскільки вони не підтверджені жодними доказами.
26.У цьому зв`язку, суд також зауважує, що відповідний стандарт, за яким ризик втечі зменшується зі збігом часу, вже протягом тривалого часу використовується Європейським судом з прав людини («Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), § 10).
27.Стосовно ризику знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
28.Відповідно до ст. 290 КПК, відкриваючи стороні захисту матеріали кримінального провадження, прокурор визнав зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, тобто для висунення обвинувачення. З огляду на це, оскільки обвинувальний акт, зокрема щодо ОСОБА_6, вже в суді, закономірним є припущення того, що сторона обвинувачення зібрала усі достатні та істотні докази, необхідні їй для обстоювання своєї правової позиції, а тому, ризик знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на цій стадії судового розгляду перестав існувати. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_6 вже не займає посаду в Одеській міській раді, не має доступу до документів, які мають значення для кримінального провадження, та не може своїм авторитетом вплинути на осіб, в розпорядженні яких вони знаходяться.
29.Водночас, суд не погоджується з доводами захисника щодо відсутності існування ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків.
30.При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
31.За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
32.На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
33.Отже, оцінивши в сукупності всі наведені вище обставини, а також беручи до уваги, що даних про виникнення нових ризиків у поведінці обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено не було, а існуючий ризик переховування від суду зменшився, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання ОСОБА_7 .
34.Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
35.З огляду на зазначене, обвинуваченому слід змінити запобіжний захід у вигляді застави, шляхом зменшення її розміру до 1692 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 399 200 грн.
36.На переконання суду, обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді застави саме в такому розмірі, буде співмірним з існуючими ризиками, відповідатиме особі обвинуваченого та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Водночас, встановлені судом ризики у поведінці обвинуваченого ОСОБА_11, які продовжують існувати, не можуть бути забезпечені шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, такого як особисте зобов`язання.
37.Щодо останнього висновку, суд бере до уваги, що решта обставин, на які посилається сторона захисту в обґрунтування заявленого клопотання, на переконання суду не є підставою для зміни запобіжного заходу, з огляду на таке.
38.Так, посилання захисника ОСОБА_7 щодо настання нової стадії кримінального провадження - закінчення досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду здійснено без належного обґрунтування того, яким чином зазначена обставина вплинула на ризики, існування яких встановлено в ухвалах слідчих суддів.
39.У цьому зв`язку, суд зазначає, що завершення певного умовного етапу кримінального провадження само по собі не може слугувати достатньою підставою для зміни запобіжного заходу. Визначальним скоріше є те, яким чином завершення відповідного етапу впливає на існуючі ризики у поведінці обвинуваченого.
40.Окрім того, посилання сторони захисту на необґрунтовано завищений загальний розмір застави (зважаючи на наявність двох кримінальних проваджень), з огляду на введення в країні воєнного стану, скрутне фінансове становище ОСОБА_11 та неможливість виконання обвинуваченим гарантійних зобов`язань перед заставодавцем, в обґрунтування необхідності зміни запобіжного заходу у вигляді застави є безпідставними. Специфіка застави як запобіжного заходу не обумовлює її зміну з огляду на незадовільний стан надходження фінансових потоків. Закон не пов`язує наявність застави або її розмір з фінансовим становищем як особи, яка виступає заставодавцем так і самого обвинуваченого. Водночас, сплата заставодавцем коштів в якості застави за підозрюваного або обвинуваченого є актом добровільної волі такої особи, а вимоги заставодавця до підозрюваного або обвинуваченого щодо повернення з будь-яких причин сплачених в якості застави за нього коштів не є обставиною, що може стати підставою для скасування чи зміни запобіжного заходу та зменшення розміру застави. Окрім того суд звертає увагу на те, що запобіжний захід у вигляді застави не позбавляє обвинуваченого ОСОБА_6 можливості влаштуватись на роботу й отримувати відповідний дохід.
41.Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 06.10.2021 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 чт. 28 ч. 2 ст. 362 КК України, у кримінальному провадженні №52017000000001097 від 10.04.2017, а також про те, що він має процесуальний статус обвинуваченого у кримінальному провадженні № 52016000000000411 від 02.11.2016 і до нього ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11.06.2018 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, жодним чином не свідчить про зменшення встановлених ризиків та не гарантує виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків у вказаному кримінальному провадженні.
42.Далі суд зазначає, що ч. 11 ст. 182 КПК передбачено, що застава, яка не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
43.Під час судового розгляду судом не було встановлено даних про звернення застави у дохід держави.
44.Механізм повернення заставодавцю коштів визначається Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 15.
45.Відповідно до вимог п. 8 зазначеного Порядку для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до Вищого антикорупційного суду, у якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, серед іншого, засвідчену судом копію ухвали суду, в якому міститься рішення про повернення застави.
46.За таких обставин, враховуючи, що розмір застави обвинуваченому ОСОБА_6 був зменшений на 435 400 грн, суд доходить висновку, що різницю між попереднім та теперішнім розміром застави щодо ОСОБА_6, належить повернути заставодавцю ОСОБА_8 .
47.Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 .
Керуючись положеннями ст. 372 КПК, суд
п о с т а н о в и в:
Клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу задовольнити частково.
Змінити, визначений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.06.2020 обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 834 600 грн на запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1692 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 399 200 грн.
Повернути заставодавцю ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1, банк: АТ «Альфа-Банк», IBAN: НОМЕР_2, МФО 300346) частину сплаченої застави у розмірі 435 400 гривень, яка була внесена на рахунок Вищого антикорупційного суду, відповідно до платіжного доручення № 1254152 від 19.06.2020, за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, номер рахунку IBAN: UA678201720355279004000096000, призначення платежу: внесення застава за ОСОБА_6 згідно з ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17.06.2020, справа № 991/4813/20 (пр. №1-кс/991/4966/20), у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016.
В іншій частині клопотання захисника відмовити.
Ухвала окремомуоскарженню непідлягає.Заперечення протиухвали можутьбути включенідо апеляційноїскарги насудове рішення,передбачене ч.1ст.392КПК.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3