- Головуючий суддя (ВАКС) : Мойсак С.М.
Справа № 991/1297/22
Провадження 1-кп/991/8/22
УХВАЛА
21 вересня 2022 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_13 про закриття кримінального провадження № 52020000000000473 від 28.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду (далі - Суд) перебуває кримінальне провадження № 52020000000000473 від 28.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.
Під час підготовчого судового засідання адвокатом ОСОБА_13 подано чергове клопотання про закриття кримінального провадження № 52020000000000473 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.
Крім цього, стороною захисту були подані доповнення до клопотання про закриття кримінального провадження з вищеназваних підстав за підписом адвоката ОСОБА_11
Доводи клопотання адвоката ОСОБА_13 про закриття кримінального провадження.
Як свідчить зміст клопотання адвоката стороною захисту під час ознайомлення з матеріалами судової справи було виявлено наказ № 444-ц Генерального прокурора ОСОБА_14 від 17.03.2022, яким остання керуючись ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» увільнила з 25.02.2022 ОСОБА_2 від виконання обов`язків прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у зв`язку із вступом на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період із збереженням посади та середнього заробітку до для фактичного звільнення (ст. 119 КЗпП України).
Разом з цим, як зазначає адвокат, у матеріалах судової справи наявний обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020, у якому на 1 та 14 аркушах містяться відомості про його затвердження прокурором ОСОБА_2, проставлений підпис та дата затвердження - 01.03.2022. Також, матеріали судової справи містять супровідні листи датовані 01.03.2022, якими обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування було скеровано до суду та захиснику ОСОБА_1 - адвокату ОСОБА_9
Посилаючись на наявний у матеріалах справи наказ Генерального прокурора № 444-ц, у змісті клопотання адвокат стверджує, що прокурор ОСОБА_2 не мав повноважень на затвердження та скерування до суду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020. Відтак обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 не вважають затвердженим прокурором та скерованим прокурором до суду та стороні захисту. За таких обставин, за логікою адвоката, 01.03.2022 не було закінчено стадію досудового розслідування, перебіг строку досудового розслідування не припинився, а тому у будь-якому випадку на дату звернення до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020 сплинув. Вказане, за твердженням захисника, є підставою для закриття кримінального провадження у відповідності до положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Додатково захисник звернула увагу на неможливість, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про прокуратуру» та з огляду на судову практику щодо питання увільнення, суміщати посаду прокурора із проходженням військової служби. Вказане, за твердженням адвоката, унеможливлює ОСОБА_2 з 25.02.2022 виконувати посадові функції прокурора, в тому числі затверджувати обвинувальний акт.
Доводи доповнення адвоката ОСОБА_11 до клопотання про закриття кримінального провадження.
Як свідчить зміст доповнень до клопотання про закриття кримінального провадження, адвокат ОСОБА_11 обґрунтовуючи позицію щодо неповноважності прокурора ОСОБА_2 затверджувати обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020 так само, як і адвокат ОСОБА_13 послалася на наказ № 444-ц Генерального прокурора ОСОБА_14 від 17.03.2022, яким прокурора ОСОБА_2 було увільнено від виконання обов`язків прокурора. Додатково адвокат зауважила про те, що факт винесення Генеральним прокурором вищеназваного наказу 17.03.2022 не свідчить про те, що ОСОБА_2 увільнено з вказаної дати. Адже такий наказ є лише формалізацією тієї обставини, що прокурор ОСОБА_2 з 25.02.2022 перебував на військовій службі, про що також свідчить табель обліку робочого часу.
Позиція сторони захисту.
Захисник ОСОБА_13 у судовому засіданні клопотання підтримала. Пояснення надала аналогічні викладеним у клопотанні та просила його задовольнити.
Адвокат ОСОБА_9 клопотання про закриття кримінального провадження підтримав. Зауважив, що воно є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Пояснив, що на переконання сторони захисту підпис на обвинувальному акті від імені прокурора ОСОБА_2 був виконаний іншою особою, адже останній перебував на військовій службі. Наголосив, що Законом України «Про прокуратуру» заборонено сумісництво особам, які перебувають на посаді прокурора. З цих підстав, зважаючи на те, що прокурор ОСОБА_2 вступив на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, адвокат стверджував, що він не мав права та можливості здійснювати повноваження прокурора у кримінальному провадженні. Просив клопотання про закриття кримінального провадження задовольнити.
Захисник ОСОБА_10 вимоги клопотання про закриття кримінального провадження підтримала. Наголосила, що шляхом винесення наказу Генеральним прокурором 17.03.2022 відбулась формалізація тієї обставини, що прокурор ОСОБА_2 з 25.02.2022 перебував на військовій службі. За таких обставин, на думку адвоката, вказаний прокурор не мав права затверджувати обвинувальний акт у кримінальному провадженні. Пояснила, що зважаючи на неповноважність прокурора, який затвердив обвинувальний акт, вказаний акт є таким, що не відповідає вимогам КПК України, а тому і не може бути предметом судового розгляду. Просила клопотання задовольнити та закрити кримінальне провадження.
Адвокат ОСОБА_11 клопотання про закриття кримінального провадження підтримала. Зауважила про те, що за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а саме з наказами Генерального прокурора, якими було увільнено прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020, стороною захисту було встановлено, що єдиним повноважним прокурором на момент затвердження обвинувального акта щодо ОСОБА_1 був ОСОБА_3 . У свою чергу перебування прокурора ОСОБА_2 на військовій службі виключила його можливість здійснювати повноваження прокурора у кримінальному провадженні з 25.02.2022. Пояснила, що згідно позиції сторони захисту, як наказ Генерального прокурора, так і довідка командира військової частини є документами, які юридично закріплюють трудові та соціальні гарантії прокурора на час проходження ним військової служби. Втім вони не нівелюють той факт, що ОСОБА_2 було увільнено від виконання повноважень прокурора з 25.02.2022. Додатково послалася на Інструкцію з діловодства в органах прокуратури України, на підставі якої було видано наказ Генерального прокурора про увільнення прокурора ОСОБА_2 Просила клопотання про закриття кримінального провадження задовольнити.
Захисник ОСОБА_12 вимоги клопотання про закриття кримінального провадження підтримала. Пояснила, що при затвердженні обвинувального акта у будь-якому кримінальному провадженні необхідним є те, щоб у прокурора, який це робить були наявні відповідні повноваження. У свою чергу, як свідчить наказ Генерального прокурора № 444 від 17.03.2022, у прокурора ОСОБА_2 такі повноваження через його увільнення були відсутні. Додатково послалася на Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», в частині визначення дня початку військової служби, як на підставу неможливості виконувати обов`язки процесуального керівника у цьому кримінальному провадженні.
Позиція сторони обвинувачення.
Прокурор ОСОБА_15 проти задоволення клопотання про закриття кримінального провадження заперечував. Наголосив на тому, що станом на 01.03.2022 прокурор ОСОБА_2 був призначений на посаду прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, існувала постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020, до якої входив вказаний прокурор. При цьому жодних документів, які б виключали повноваження прокурора ОСОБА_2 здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, станом на 01.03.2022 не існувало. Таким чином, на переконання сторони обвинувачення, прокурор ОСОБА_2 був повноважним суб`єктом на затвердження обвинувального акта у вищеназваному кримінальному провадженні. Окремо звернув увагу на те, що заповнення табеля відпрацьованого часу прокурором ОСОБА_2 відбувалось з урахуванням того, що 17.03.2022 року був наказ Генерального прокурора про увільнення, а тому інших відомостей табель містити не міг. Пояснив, що самі ж табеля заповнюються до 20 числа поточного місяця, а тому відомості про наказ від 17.03.2022 у табелі за березень були враховані. Додатково, пославшись на невідповідності між КПК України та законом, яким вносилися зміни до КПК України, взагалі поставив під сумнів можливість суду закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у підготовчому судовому засіданні.
Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотання про закриття кримінального провадження, а також доповнення до нього.
Колегія суддів, дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, заслухавши думку захисників та прокурора, проаналізувавши доводи клопотання адвоката про закриття кримінального провадження, прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні закрити провадження, зокрема у випадку встановлення підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Таким чином, звернення до суду з обвинувальним актом є однією із форм закінчення досудового розслідування.
Колегія суддів звертає увагу на те, що сторона захисту визначила для закриття кримінального провадження наступну підставу: що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.
Водночас ні у клопотанні про закриття, ні у судовому засіданні заявник не змогла зазначити конкретний строк закінчення строку досудового розслідування. Колегія суддів погоджується, що ця обставина є первинно, важливою і підлягає встановленню, проте заявник не повідомила про цей момент, а колегія суддів самостійно, без дослідження всіх наявних процесуальних документів у кримінальному провадженні не має можливості це зробити, про що вже зазначалося в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 14.09.2022, якою відмовлено у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження.
З приводу додаткових обґрунтувань збігу строків досудового розслідування, а саме неповноважності прокурора, вважаємо за необхідне зазначити, що як і у попередньму випадку, конкретного закінчення строків досудового розслідування суду із наявних матеріалів не вдалося встановити.
Вимоги до форми та змісту обвинувального акта визначені у ст. 291 КПК України. Зокрема частина 3 вказаної норми закріплює положення про те, що обвинувальний акт має бути підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. Тобто згадане процесуальне рішення приймається за обов`язкової участі прокурора.
На підставі викладеного, з огляду на позицію сторони захисту щодо неповноважності прокурора, що затвердив обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1, колегія суддів вважає за необхідне встановити чи був прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2 процесуально уповноваженим суб`єктом на затвердження обвинувального акта у вищеназваному кримінальному провадженні.
Виходячи із гарантії незалежності прокурора закріпленої у п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру», незалежність прокурора забезпечується порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншим законом.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
У свою чергу, ч. 2 ст. 37 КПК України передбачено, що прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, зазначених ч. ч. 4, 5 ст. 36, ч. 3 ст. 37, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 341 КПК України.
Водночас ч. 3 ст. 37 КПК України закріпила, що якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури.
Відповідно до наявної у матеріалах провадження постанови від 29.07.2020 про визначення групи прокурорів, яка винесена та підписана Генеральним прокурором ОСОБА_14, повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020 уповноважено здійснювати групу прокурорів до складу якої ввійшов, зокрема, прокурор четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2, якого призначено старшим групи прокурорів.
Відомості про винесення цієї постанови зазначено у реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020, долученого до обвинувального акта. Інформацію про прийняття інших процесуальних рішень, якими було б змінено групу прокурорів, уповноважених здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, реєстр матеріалів досудового розслідування не містить.
Таким чином, група прокурорів, до складу якої увійшов ОСОБА_2, у відповідності до вимог закону була наділена повноваженнями, передбаченими ст. 36 КПК України.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, містить відомості про те, що 01.03.2022 він був складений детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_16 та в цей же день затверджений прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2 Зазначений прокурор як було попередньо встановлено на підставі постанови Генерального прокурора ОСОБА_14 від 29.07.2020 уповноважений здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020. Інших даних про зміну групи прокурорів або про скасування постанови суду надано не було.
Щодо доводів сторони захисту про відсутність у прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2 повноважень на затвердження обвинувального у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020 через його увільнення від виконання обов`язків прокурора, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на наступне.
Матеріали провадження дійсно містять наказ Генерального прокурора ОСОБА_14 № 444-ц, яким ОСОБА_2 увільнено від виконання обов`язків прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з 25.02.2022 у зв`язку із вступом останнім на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Зазначений наказ датований 17.03.2022 та ґрунтувався на долучених до нього заяві ОСОБА_2 та довідки командира військової частини НОМЕР_1 за № 176 від 10.03.2022. Таким чином документ, з яким сторона захисту пов`язує припинення у ОСОБА_2 повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 52020000000000473 від 28.07.2020, виник у часі після затвердження та скерування обвинувального акта щодо ОСОБА_1 до суду, що вже знайшло своє мотивування в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 14.09.2022, якою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_12 про закриття кримінального провадження № 52020000000000473 від 28.07.2020.
З огляду на наведене та ненадання будь-яких інших даних про дату припинення повноважень прокурора, колегія суддів позбавлена можливості визначити час збігу строків досудового розслідування на які посилається сторона захисту.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, на те, що Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає початок військової служби з визначеними у ст. 24 підставами, а саме: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних; 4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; 5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Однак, фактичні дані, що починаючи з 25.02.2022 такі підстави виникли у прокурора ОСОБА_2 суду надані не були, а висновок сторони захисту ґрунтується на припущеннях. Наявні у суду відомості на стадії підготовчого судового засіданні не дають можливості для беззаперечного твердження про те, що станом на 01.03.2022 прокурор перебував на військовій службі.
Зважаючи на правові наслідки закриття кримінального провадження в частині припинення будь-якої процесуальної діяльності щодо особи за обставинами, за якими ухвалено рішення про закриття, Суд не має можливості прийняти таке рішення при розгляді цього клопотання у підготовчому судовому засіданні. Водночас у випадку дійсного встановлення, що строки досудового розслідування, передбачені ст. 219 КПК України закінчилися, суд не позбавлений можливості прийняти рішення про закриття кримінального провадження за наслідками судового розгляду, на чому наголошував Верховний Суд (постанова Верховного Суду (справа № 583/1283/20, провадження № 51-6154 км 21). На вказаному колегія суддів наголошувала в ухвалах від 05.07.2022 та 14.09.2022 при неодноразовому вирішенні клопотань сторони захисту про закриття кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 219, 284, 314, 332 369, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_13 про закриття кримінального провадження № 52020000000000473 від 28.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя: ОСОБА_4
Судді: ОСОБА_5
ОСОБА_6