Документ № 106432311

Справа № 991/2729/22

Провадження №11-сс/991/244/22

Слідчий суддя - ОСОБА_28

Головуючий: ОСОБА_29

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_28.,

суддів ОСОБА_30.,

ОСОБА_31.,

секретар судового засідання ОСОБА_32.,

за участю:

підозрюваного - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_33,

прокурора - ОСОБА_34.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_33 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 12.08.2022, якою було застосовано запобіжний захід у вигляді застави із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, відносно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища міського типу Буки Манківського району Черкаської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у кримінальному провадженні № 52020000000000345 від 22.05.2020,

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

1.1. Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду 12 серпня 2022 року було застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 984 800 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот) із покладенням наступних обов`язків:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора у кримінальному провадженні № 52020000000000345 від 22.05.2020, слідчого судді, суду;

-повідомляти слідчого (детектива), прокурора у кримінальному провадженні № 52020000000000345 від 22.05.2020 чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також свідками: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 .

Строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного обов`язків - до 12 жовтня 2022 року включно.

1.2. Обставини, встановлені слідчим суддею.

Слідчим суддею під час розгляду клопотання було встановлено наступні обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000345 від 22.05.2020, зокрема за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Так, в період з другої половини серпня 2018 по 12.03.2020, достовірно знаючи про відсутність необхідності в залученні комерційних посередників-нерезидентів для проведення робіт (надання послуг), пов`язаних із укладанням та реалізацією умов зовнішньоекономічного контракту з компанією «PT. Eska Baja Mandiri» від 20.09.2018 № 25/80-К щодо капітального ремонту авіаційних двигунів АЛ-31Ф та виносних коробок агрегатів до літаків типу Су-27 для потреб Військово-повітряних сил Республіки Індонезія на суму 2 800 000 дол. США, у зв`язку з проведенням передконтрактної роботи працівниками дочірнього підприємства Державної компанії «ІНФОРМАЦІЯ_2» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (далі - ДП ДГЗІФ «Укрінмаш») та відповідно ненадання ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» компанією «European commercial and industrial company s.r.o.» агентських послуг пов`язаних з укладенням та подальшим виконанням контракту із компанією «PT. Eska Baja Mandiri», за відсутності підстав для перерахування грошових коштів за агентські послуги, діючи за попередньою змовою групою осіб у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з метою реалізації спільного злочинного умислу, вчинили усі залежні від них дії (закінчений замах) спрямовані на заволодіння чужим майном, а саме - грошовими коштами державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор» (далі - ДП «ЛРЗ «Мотор») в сумі 488 000,00 дол. США (гривневий еквівалент 11 724 541,60 грн за курсом Національного банку України 24,0257 грн за 1 дол. США), що більш ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.

Крім того, 15.01.2018 року, ОСОБА_1, будучи службовою особою - виконувачем обов`язків генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ - Акт від 15.01.2020 про надання послуг/виконаних робіт за угодою № 25/3д-19 від 10.09.2018.

26.07.2022 ОСОБА_1 у присутності адвоката ОСОБА_35. вручено повідомлення про підозру від 26.07.2022 (т. 4, а.с. 62-94) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

За переконанням слідчого судді, досліджені обставини у їх сукупності свідчать, що ОСОБА_1 могло бути вчинено інкриміноване йому правопорушення. Обґрунтованість підозри щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_1 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Слідчий суддя при встановленні ризику переховування від органів досудового розслідування та суду врахував існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_1 можливості переховуватися, зокрема - відсутність перешкод для ОСОБА_1 залишити територію України, про свідчить наявність паспортів громадянина України для виїзду за кордон (т.4, а.с. 43) НОМЕР_2 (дійсний до 16.04.2023), НОМЕР_1 (дійсний до 31.01.2027), враховуючи досвід підозрюваного щодо перетину кордону в період протягом 2019-2022 років (т. 4, а.с. 47) - у тому числі 7 разів у 2022 році, наявність ділових зв`язків за межами території України, які ОСОБА_1 напрацьовані за роки здійснення своєї діяльності у підприємствах ДК «ІНФОРМАЦІЯ_3», у тому числі на керівних посадах; достатні грошові активи для тривалого або постійного перебування за межами території України.

Крім того, із відомостей щодо перетину кордону вбачається (т.4, а.с. 47), що ОСОБА_1 має можливість виїзду за межі території України в умовах дії воєнного стану та заборони на виїзд чоловікам призовного віку (з початку введення воєнного стану в Україні виїздив за кордон 5 разів). Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення відносно ОСОБА_1 існує з огляду на продовження становлення місця знаходження других примірників угоди № 25/3д-19 від 10.09.2018 та акту від 15.01.2020 про надання послуг/виконаних робіт за вказаною угодою, а також з огляду на взаємну зацікавленість підозрюваних у приховуванні доказів з метою уникнення кримінальної відповідальності.

За переконанням слідчого судді, ризик впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні існує з огляду на те, що вказаний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Тому, оскільки ОСОБА_1 тривалий час підтримував тісні зв`язки з керівництвом та співробітниками ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», які є свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні, також напрацював зв`язки у керівництві ДК «ІНФОРМАЦІЯ_3», то існує ризик впливу останнього на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Зважаючи на обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, встановлені ризики, застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж застава, на думку слідчого судді, не здатне забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти настанню ризиків, передбаченим п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Врахувавши обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного та його членів сім`ї (дружини), наявність ризиків, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, розмір збитків, завданих кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 (11 724 541,60 грн), за переконанням слідчого судді, застава в межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків. Однак розмір застави у розмірі 2 566 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 6 435 528 грн., який просить призначити у клопотанні детектив, є завідомо непомірним для підозрюваного. За такого, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 984 800 грн, з урахуванням усіх обставин справи, не є непомірною для підозрюваного ОСОБА_1 та здатна забезпечити виконання ним покладених на нього обов`язків.

2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

2.1. Вимоги апеляційних скарг.

Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.08.2022, захисником ОСОБА_1 - адвокатом ОСОБА_33 було подано апеляційну скаргу, у якій ставилась вимога щодо скасування ухвали та постановлення нової, якою у задоволенні клопотання детектива відмовити.

2.2. Узагальнені доводи апеляційних скарг.

Як на підстави для задоволення вимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_33. посилався на наступні обставини.

2.2.1 Підозра у вчиненні ОСОБА_1 закінченого замаху на заволодіння майном ДП «ЛРЗ «Мотор» шляхом зловживання своїм службовим становищем та у складанні і видачі ОСОБА_1 завідомо неправдивого офіційного документа наразі очевидно не відповідає критерію обґрунтованості, що у відповідності до п.1 ч.1, ч. 2 ст. 194 КПК України є підставою для відмови у задоволенні клопотання детектива.

Підозра в частині вчинення ОСОБА_1 закінченого замаху на заволодіння майном ДП «ЛРЗ «Мотор» шляхом зловживання своїм службовим становищем обґрунтовується головним чином фактом підписання останнім двох документів, якими є звіт комісіонера до Договору комісії між ДП «ДП «Укрінмаш» та ДП «ЛРЗ «Мотор», а також акт про надання послуг до Агентської угоди між ДП «Укрінмаш» та чеською компанією «European commercial and industrial company s.r.o.».

Припущення сторони обвинувачення щодо виконання ОСОБА_1 усіх дій, необхідних для заволодіння приналежним ДП «ЛЗР Мотор» грошовими коштами у розмірі 488 тисяч доларів США шляхом їх переказу на банківський рахунок вищевказаної чеської компанії без достатніх фактичних підстав для цього не знайшло свого підтвердження, виходячи із долучених до клопотання детектива доказів.

Зокрема, протоколом допиту свідка ОСОБА_26 підтверджується, що після відмови 12.03.2020 обслуговування банком угоди № 25/3д-19 від 10.09.2018 через наявність підстав уважати, що операції за цією угодою можуть бути сумнівними, до банку від ДП «Укрінмаш» жодних звернень більше не надходило, а для проведення фінансової операції з переказу коштів до банку мало надійти підписане платіжне доручення.

Стороною обвинувачення не надано доказів складання та/або підписання ОСОБА_1 платіжного доручення на здійснення переказу грошових коштів 488 000 доларів США на рахунок чеської компанії «ECIC s.r.o.».

При цьому, зі змісту ухвали ВАКС від 14.07.2020 про накладення арешту на вищевказані грошові кошти та листа ПАТ «Укргазбанк» від 22.07.2020 про виконання зазначеної ухвали слідує, що з моменту відмови банку обслуговувати агентську угоду до моменту арешту грошових коштів пройшло більше чотирьох місяців і весь цей час вони перебували на рахунку ДП «Укрінмаш» на передбачених законодавством підставах.

Долучена прокурором службова записка ОСОБА_4 на ім`я в.о. генерального директора ДП «Укрінмаш» ОСОБА_1 від 30.01.2020, в якій висловлене прохання дати розпорядження здійснити оплату в розмірі 488 000 доларів США на підставі підписаного акта виконаних робіт, не містить жодних слідів її опрацювання чи погодження з боку підозрюваного. Ніяких доказів на підтвердження факту видання ОСОБА_1 відповідних розпоряджень стороною обвинувачення не надано взагалі.

Так само відсутні докази перебування ОСОБА_1 у змові із іншими підозрюваними, а із долучених протоколів про проведення НСРД є очевидним, що останній не брав участі в жодних розмовах із іншими фігурантами кримінального провадження.

Підозра в частині у складанні і видачі ОСОБА_1 завідомо неправдивого офіційного документа базується на твердженні про надання підозрюваним вказівки підлеглим підготувати акт про надання послуг за агентською угодою № 25/3д-19 від 10.09.2018, внести до цього акта завідомо неправдиві відомості щодо нібито надання чеською компанією «ECIC s.r.o.» відповідних послуг, після чого підписав цей акт.

Разом з тим не було належним чином проаналізовано зміст та форму Акта про надання послуг/виконання робіт від 15.01.2020, оскільки зазначений документ не може вважатися офіційним документом у розумінні примітки до ст. 358 КК України.

2.2.2 Стороною обвинувачення не надано належних доказів на підтвердження того, що ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду є настільки істотним, аби це вимагало застосування відносно нього запобіжного заходу.

Наявність у ОСОБА_1 високого рівня матеріального забезпечення з огляду на велику кількість його закордонних подорожей спростовується наданими довідками ДК «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ДП «Укрінмаш», з яких вбачається що це були відрядження.

Сукупний розмір доходів, отриманий ОСОБА_1, не може братися до уваги як доказ високої матеріальної забезпеченості, оскільки є очевидним, що останній зі вказаних доходів ніс витрати.

Посилаючись на широке коло зв`язків ОСОБА_1 серед впливових осіб, детектив не зазначив конкретної інформації про жодну таку особу.

Під час здійснення досудового розслідування ОСОБА_1 упродовж останніх двох років жодного разу не переховувався від органу досудового розслідування.

Крім того, слідчим суддею не було взято до уваги усі характеризуючі відомості відносно ОСОБА_1, які мали бути ним належним чином досліджені та проаналізовані перед встановленням вказаного вище ризику.

2.2.3 Недоведеність існування ризику вчинення підзахисним дій, спрямованих на знищення або спотворення доказів вбачається з огляду на те, що зазначені у клопотанні документи очевидно не перебували та не можуть перебувати у розпорядженні ОСОБА_1, оскільки стосуються діяльності іноземної компанії. Неспроможність органу досудового розслідування за час здійснення досудового розслідування віднайти певні речові докази не може бути поставлено у вину ОСОБА_1 . Більше того - стороною обвинувачення жодним чином не обґрунтовано як застосування запобіжного заходу у вигляді застави може нейтралізувати подібний ризик за умови, якщо певна особа все ж виявить бажання вдатися до знищення або спотворення доказів.

2.2.4 Те ж саме стосується і ризику впливати на інших учасників провадження, яке фактично базується на припущеннях щодо гіпотетичної ймовірності такої поведінки, проте не підкріплене жодними доказами, якими могли б бути заяви свідків чи інших осіб про спроби здійснення на них тиску, або ж протоколи проведення НСРД.

2.2.5 Слідчим суддею не надано належної оцінки тому, що детективом не наведено жодних підтверджених належними доказами аргументів на користь необхідності призначення застави у розмірі, вищому за максимально передбачений законодавцем. Ухвала слідчого судді не містить належної мотивації в частині визначення розміру застави.

2.2.6 Слідчим суддею взагалі не були взяті до уваги аргументи сторони захисту на користь потенційної можливості застосувати відносно ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід, зокрема: наявність на утриманні малолітньої дитини та перебування його дружини за кордоном через повномасштабну збройну агресію російської федерації; наявність у ОСОБА_1 державних нагород від голови РНБО та голів ГУР МОУ за активну участь у зміцненні оборони України; довідку про задіяння ОСОБА_1 військовими частинами для участі у виконанні бойових завдань у зонах проведення активних бойових дій; позитивну характеристику з місця роботи; довідку з банківських установ про відсутність у ОСОБА_1 грошових коштів для забезпечення внесення застави у значному розмірі; довідку про службові відрядження ОСОБА_1 .

Роздуми слідчого судді про неможливість застосування відносно його підзахисного більш м`якого запобіжного заходу не ґрунтуються на конкретних доказах, досліджених у судовому засіданні, а зводяться фактично до цитування законодавства.

3. Позиції учасників судового провадження

3.1 Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційну скаргу свого захисника підтримав та наполягав на її задоволенні.

3.2 Захисник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_33. підтримав свою апеляційну скаргу та прохав суд її задовольнити з мотивів, наведених в ній.

3.3 Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

4. Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

4.1 Щодо доводів апеляційної скарги з приводу обґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_1, Суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків (ч. 1 ст. 177 КПК України).

В даному випадку йде мова про забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка набула певного процесуального статусу у кримінальному провадженні.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного "знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють" (пункт 1 частини третьої статті 42 КПК України) кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.

Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до матеріалів апеляційного провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000345 від 22.05.2020 відносно ймовірного вчинення службовими особами ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» за попередньою змовою зі службовими особами ДК «ІНФОРМАЦІЯ_3», ДП «ЛРЗ «Мотор» та компанії «European commercial and industrial company s.r.o.» закінченого замаху на заволодіння грошовими коштами ДП «ЛРЗ «Мотор» в особливо великому розмірі, який в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та складання службовими особами ДП «Укрінмаш», спільно із іншими невстановленими особами, завідомо недостовірних документів, саме злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України.

26.07.2022 ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52020000000000345 вручено повідомлення про підозру від 26.07.2022 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України (т. 4, а.с. 62-94).

Зокрема, ОСОБА_1 підозрюють у тому, що у період із 08.06.2018 до 08.01.2020, перебуваючи на посаді заступника генерального директора, а з 08.01.2020 до 16.03.2020, перебуваючи на посаді виконувача обов`язків генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», всупереч державним інтересам у вигляді ефективного використання фінансових ресурсів підприємства та забезпечення прибутковості діяльності державних підприємств - учасників концерну «ІНФОРМАЦІЯ_3», маючи умисел на заволодіння грошовими коштами державного підприємства, шляхом зловживання службовим становищем, з метою обернення їх на власну користь та на користь учасників злочинної змови для задоволення корисливих інтересів, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання вступив у злочинну змову із генеральним директором ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які обіймали посади в ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», і ОСОБА_5 як пособниками, з метою заволодіння активами (грошовими коштами) в особливо великих розмірах, які належали державному підприємству «Луцький ремонтний завод «Мотор» на суму 11 724 541, 60 грн шляхом безпідставного укладення угоди про надання агентських послуг із компанією, яка їх фактично не надавала, та їх подальшого привласнення учасниками злочинної змови.

ОСОБА_5 було залучено як представника та кінцевого вигодонабувача компанії «European commercial and industrial company s.r.o.», з яким ОСОБА_1 перебував у дружніх відносинах. Останній мав сприяти у вчиненню злочину шляхом надання усіх реквізитів зазначеної компанії-нерезидента, в тому числі банківських рахунків, необхідних для укладення відповідної агентської угоди, надання екземплярів агентської угоди та акта про надання послуг/виконаних робіт за агентською угодою, складеного на підставі зазначеної угоди, підписаних від імені компанії «European commercial and industrial company s.r.o.» не особисто її керівником, а іншими особами з наслідування їх справжнього підпису та проставлення печатки підприємства, а також перерахування в подальшому грошових коштів за начебто виконані роботи (надані послуги) з метою обернення їх на користь учасників злочинної змови.

Доводи захисника про те, що докази, надані стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не свідчать про обґрунтованість підозри є безпідставними, оскільки підозра відносно ймовірного вчинення ОСОБА_1 злочину підтверджується, зокрема витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 52020000000000345 (т. 1, а.с. 12-13), контрактом № 25/80-к від 20.09.2018 (т.2, .а.с. 18-37), актом технічної інспекції майна (т.2, а.с. 38-52), протоколом узгодження до договору №25/87-Д від 03.10.2018 (т.2, а.с.56-57), листуванням за підписом ОСОБА_1 (т.2, а.с. 109-112, 121-122, 125-130, 148- 149), листуванням відносно діяльності ОСОБА_1 (т.2, а.с. 150-152), висновком від 26.03.2021 (т. 3, а.с. 19-79) та додатком до нього (т.3, с. 84-126), висновком № 9 від 15.04.2021 (т.3, а.с. 127-149), протоколом огляду від 31.12.2021 (т.4, а.с. 4-9), протоколом огляду від 25.07.2022 (т. 4, а.с. 43-61), повідомленням про підозру (т.4, а.с. 62-94).

Зі змістового наповнення вказаних документів та інших матеріалів, доданих у якості додатків до клопотання Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 був обізнаний відносно дій, здійснюваних відносно виконання контракту з компанією «PT. Eska Baja Mandiri» від 20.09.2018 № 25/80-К щодо капітального ремонту авіаційних двигунів АЛ-31Ф та виносних коробок агрегатів до літаків типу Су-27 для потреб Військово-повітряних сил Республіки Індонезія на суму 2 800 000 дол. США, що безпосередньо контролював як особа, яка перебувала на керівній посаді у ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та з великою імовірністю був обізнаним про відсутність необхідності у залученні «European commercial and industrial company s.r.o.» до виконання контракту.

Слідчий суддя, суд на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості, крім очевидно недопустимих, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Натомість слідчий суддя, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів та подальшого здійснення досудового розслідування кримінального провадження.

З огляду на наведене, колегія суддів, перевіряючи обґрунтованість підозри, дійшла до висновку, що підозра про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Вказане було належно встановлено слідчим суддею Вищого антикорупційного суду при постановленні ухвали про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу, а тому Суд відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

4.2 Відносно доводу апеляційної скарги щодо існування ризику переховування підозрюваного ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду, Суд дійшов наступних висновків.

Реальне існування ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Тому, встановлюючи існування ризику переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування/суду, колегія суддів бере до уваги відомості щодо особи підозрюваного, його сімейного стану, способу життя, наявного у нього досвіду перетину кордонів та можливості працевлаштування за межами території України з огляду на наявність досвіду роботи з іноземними суб`єктами, тяжкість злочинів, у вчинення яких підозрюється особа та тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі встановлення вини особи.

Відповідно до матеріалів апеляційного провадження, підозрюваний у період із 08.06.2018 до 08.01.2020 перебував на посаді заступника генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», а з 08.01.2020 до 16.03.2020 обіймав посаду виконувача обов`язків генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш».

Із 16.03.2020 ОСОБА_1 переведено до ДК «ІНФОРМАЦІЯ_2» на посаду заступника генерального директора державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» на підставі наказу ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 16.03.2020 № 69К, де і працює останній на даний час.

Тобто посади, на яких здійснював свою трудову діяльність ОСОБА_1, є керівними, що наділяли його відповідним авторитетом для осіб та організацій, з якими контактував ОСОБА_1 як представник ДП ДГЗІФ «Укрінмаш». А тому не можна виключати існування у ОСОБА_1 зв`язків із особами, у тому числі які працюють у іноземних компаніях, що мали б змогу допомогти йому із працевлаштуванням за кордоном.

ОСОБА_1 неодноразово направлявся у службові відрядження за кордон (т. 4, а.с. 47, 134-139), що свідчить про наявність у нього навичок комунікації із іноземними підприємствами, установами чи організаціями і співпраці з ними.

Паспорти ОСОБА_1 у останнього не вилучалися (т. 4, а.с. 43, 47), що дозволяє йому навіть під час запровадженого воєнного стану перебувати у закордонних відрядженнях, і також становить певний ризик того, що ОСОБА_1 має можливість не повертатися на територію України.

Дохід ОСОБА_1 та його дружини, а також наявне у їхній власності нерухоме майно свідчить про достатній рівень матеріального забезпечення (т. 4, а.с. 43-46, 48-49, 51-61, 132-134, 162, 165-189), який може забезпечити підозрюваному та його родині належні умови для проживання поза межами України.

Наведені доводи свідчать, що підозрюваний ОСОБА_1, у разі прийняття ним такого рішення, з метою ухилення від слідства та суду, буде мати можливість безперешкодно залишити територію України з огляду на динаміку розслідування у кримінальному провадженні та міру покарання, що може бути призначене судом у разі спрямування стороною обвинувачення обвинувального акту.

Позитивна характеристика ОСОБА_1 як фахівця (т. 4, а.с. 150-151, 152, 209) свідчить про його високу кваліфікацію у сфері здійснюваних ним обов`язків як особи, що займала посади заступника генерального директора та виконувача обов`язків генерального директора, але не свідчить про неможливість прийняття ним рішення переховуватися від слідства та/або суду або перешкоджати правосуддю.

Свідомість ОСОБА_1 як громадянина України та здійснення ним внеску у гарантування національної безпеки і оборони України у 2017 - 2022 роках (т.4, а.с. 212-214) є позитивними характеризуючими даними, однак жодним чином не впливають на існування ймовірності вчинення у минулому ОСОБА_1 корупційного злочину.

Наведені доводи свідчать, що підозрюваний ОСОБА_1, у разі прийняття ним такого рішення, з метою ухилення від слідства та суду, буде мати можливість безперешкодно залишити територію України. А тому Суд встановив, що слідчий суддя дійшов вірних висновків про існування цього ризику, та відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

4.3 Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з огляду на те, що орган досудового розслідування продовжує здійснювати збір доказів у кримінальному провадженні, відшукувати конкретні речі та документи, що мають значення для провадження та нерозривно пов`язані із діяльністю ОСОБА_1 й осіб, які продовжують здійснювати трудову діяльність у ДП ДГЗІФ «Укрінмаш».

ОСОБА_1 займав керівні посади у ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», а тому, користуючись здобутим серед працівників авторитетом, має змогу і на даний час звертатись до ними із проханнями особистого характеру.

Тому, враховуючи процесуальні дії та заходи, які ще належить здійснити органу досудового розслідування, ризик знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на даному етапі здійснення досудового розслідування є актуальним.

4.4 Також, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо встановлення існування ризику можливого незаконного впливу з боку підозрюваного на інших учасників кримінального провадження.

Існування даного ризику обумовлене наявністю у ОСОБА_1 можливості впливати на свідків у кримінальному провадженні з огляду на наявність між ними відповідних зв`язків, сформованих під час спільної трудової діяльності, лідерських якостей ОСОБА_1 (т. 4, а.с. 150-151, 152, 209), а також існуванням ймовірності спільної участі у вчиненні інкримінованого злочину.

Виходячи зі змісту повідомленої ОСОБА_1 підозри, саме він забезпечив реалізацію поетапного плану злочину залученими до його вчинення безпосередніми виконавцями. А тому варто відзначити рівень авторитету і довіри, яким мав користувався підозрюваний під час ймовірного розроблення та планування дій, спрямованих на досягнення відповідної мети.

Враховуючи встановлений КПК України порядок отримання показань від свідків у на різних етапах кримінального провадження, ризик такого впливу зберігається до моменту отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Так, на початковій стадії досудового розслідування показання свідків отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати наявність можливості незаконного впливу на свідків зі сторони зацікавленої особи, яким є підозрюваний, з метою формування певної позиції шляхом викривлення показань свідків чи надання останніми неправдивих показань.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду цілком обґрунтовано встановлено існування ризиків відносно ОСОБА_1, а саме - можливості переховуватися від органу досудового розслідування/суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та можливості впливати на свідків. У зв`язку з чим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

4.5 Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та непомірності розміру застави, визначеного слідчим суддею, колегія суддів зазначає наступне.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; "професійне середовище" підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 6 статті 12 КК України передбачено, що особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для Суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.

Отже, так як законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду. Розмір збитків, завданих ймовірним вчиненням злочину, для визначення розміру застави не є визначальним, адже судом мають враховуватися усі обставини кримінального провадження у сукупності.

З моменту набрання у 2012 році чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України, вказаний кодекс, як і Кримінальний кодекс України, починаючи із 2015 року зазнали суттєвих змін через викладення в новій редакції ст. 45 КК України та викладення в новій редакції інших статей Особливої частини КК України щодо злочинів у сфері корупційної діяльності. Тобто розмір застави, визначений статтею 182 КПК України, встановлює градацію її розмірів без урахування наявності у КК України складів злочинів, що визнані як національним законодавством, так і міжнародними актами корупційними після 2012 року.

Хоч максимальна межа, вказана у п. 3 ч. 5 ст. 182 КК України, визначена до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є значною, така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні корупційних злочинів осіб.

В умовах сьогодення корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує державне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвитку, загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства.

Корупція безпосередньо пов`язана з великими обсягами активів, які можуть становити значну частку ресурсів держави та які ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав. За цих умов вона вже не є локальною проблемою, а перетворилася на транснаціональне явище, що вимагає вжиття різноманітних заходів запобігання, протидії та покарання за вчинення корупційних діянь.

Злочин, у вчиненні якого підозрюють ОСОБА_1, а саме - ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, з урахуванням посади, яку ОСОБА_1 використовував за версією сторони обвинувачення для вчинення вказаного злочину, відповідно до вимог ст. 45 КК України є корупційним.

Відповідно до абзацу 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998 корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства.

Корупція спотворює моральний стан будь-якого суспільства; порушує соціально-економічні права бідних та незахищених прошарків суспільства; підриває демократію; руйнує верховенство права, яке є основою кожного цивілізованого суспільства; затримує розвиток; та позбавляє суспільство, і зокрема, бідних, переваг вільного та відкритого змагання ( Лімська декларація від 11.09.1997, прийнята на VIII Міжнародній конференції по боротьбі з корупцією, Ліма, Перу, 7-11 вересня 1997 року).

Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абз.5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, ратифікованої Законом України № 252-V від 18.10.2006, що набрала чинності 01.03.2010).

Абзацом 2, 4 преамбули до Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, ратифікованої Законом України № 251-V від 18.10.2006, що набрала чинності 01.03.2010 встановлено, що корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права. Випадки корупції, пов`язані з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави, ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав.

З урахуванням надмірної суспільної небезпеки корупційних злочинів, спрямування спільних дій світового співтовариства щодо протидії їй, підвищений публічний інтерес до корупційних злочинів, втручання, здійснення якого допускається законодавцем під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження в кримінальних провадженнях за підозрою осіб у скоєнні корупційних кримінальних правопорушень, розмір застави може і має бути визначено на рівні, необхідному для забезпечення дієвості таких заходів.

Тому слідчий суддя Вищого антикорупційного суду за наслідком розгляду клопотання та дослідження сукупності усіх обставин у даному кримінальному провадженні, використовуючи надані йому дискреційні повноваження, достатньо обґрунтовано, на думку Суду, встановив, що застава у визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання покладених на ОСОБА_1 обов`язків, а застава у розмірі, який прохав визначити детектив може бути непомірною (2 566 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 435 528), та визначив її у розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 984 800 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот).

Враховуючи розмір доходу, отриманий підозрюваним ОСОБА_1 та наявне у нього і його дружини майно (т. 4, а.с. 43-46, 48-49, 51-61, 132-134), колегія суддів вважає розмір застави, визначений слідчим суддею, цілком обґрунтованим на даному етапі кримінального провадження та критично ставиться до пояснень сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_1 фінансової можливості внести визначену слідчим суддею заставу. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 182 КПК України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Одночасно з цим, втрата такого розміру застави може мати суттєвий негативний вплив на матеріальне становище ОСОБА_1 та зможе застерегти останнього від невиконання покладених на нього обов`язків.

4.6 Відносно доводу апеляційної скарги щодо можливості застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, Суд дійшов наступних висновків.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч. 1 ст. 176 КПК): 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

На переконання колегії суддів, застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено побоювання особи втратити активи, які є досить значущими для такої особи.

Державний примус у процесі застосування застави породжується саме реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат.

Враховуючи у сукупності усі відомості про особу підозрюваного ОСОБА_1, а також фактичні обставини у кримінальному провадженні № 52020000000000345, на даному етапі кримінального провадження вважається доцільним застосувати відносно останнього саме запобіжний захід у вигляді застави, що зобов`язує належним чином виконувати свої обов`язки як обвинуваченого під ризиком втрати грошових коштів у сумі 1 984 800 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот). А тому Суд відхиляє даний довід апеляційної скарги.

5. Висновки суду

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів оцінила в сукупності всі обставини, що характеризують особу підозрюваного, тяжкість інкримінованого йому злочину, відомості про його майновий стан, наявність у нього соціальних зв`язків, співрозмірність застосованого запобіжного заходу особі підозрюваного та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного Шрамка Ю.Л.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_33 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.08.2022 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_28

Судді: ОСОБА_30

ОСОБА_31