Документ № 106520440

Справа № 991/1871/22

Провадження 1-кп/991/25/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2022 Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_9

суддів ОСОБА_10

ОСОБА_11

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_12

прокурора ОСОБА_13

обвинуваченого ОСОБА_1

його захисників, адвокатів ОСОБА_14, ОСОБА_15

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_15, про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130530000692 від 24.08.2018, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Родинське, Красноармійський (Покровський) р-н, Донецька обл., зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Верхній Сеймчан, Магаданська обл., Російська Федерація, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, та проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Золоте, Луганська обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, та проживає за адресою: АДРЕСА_5,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Золоте, Луганська обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6, та проживає за адресою: АДРЕСА_7,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

I. Історія провадження

1.1 На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження, у якому ухвалою суду від 13.06.2022 призначено підготовче судове засідання.

1.2 27.09.2022 від захисника обвинуваченого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_15, надійшло клопотання про зміну ОСОБА_1 застосованого до нього на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.10.2020 запобіжного заходу у виді застави у розмірі 630 600 грн на особисте зобов`язання. Також клопотання містить прохання заставу, внесену за ОСОБА_1, у розмірі 539 998 грн повернути заставодавцям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із розрахунку по 269 999 грн кожному, а заставу у розмірі 27 602 грн - заставодавцю ОСОБА_7 . Решту внесеної за ОСОБА_1 застави у розмірі 63 000 грн захисник просила перерахувати на рахунок Національного банку України для підтримки Збройних Сил України.

Як підставу для зміни запобіжного заходу адвокат ОСОБА_15 зазначила суттєве зменшення ризиків, які існували під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу, що, на її думку, підтверджує ту обставину, що реальна необхідність в заставі у розмірі 630 600 грн відпала. В обґрунтування своїх доводів захисник посилалась на зміну правової кваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 364 цього Кодексу, яка відбулась після обрання слідчим суддею запобіжного заходу, що свідчить про зменшення тяжкості інкримінованого останньому злочину, а також на інші обставини, які, на її переконання, доводять втрату актуальності заявлених ризиків.

Зокрема, щодо ризику можливого впливу на свідків та інших обвинувачених захисник вважала, що за тривалий час досудового розслідування та з моменту передачі обвинувального акта до суду ОСОБА_1 жодного разу не вжив спроб ініціювати спілкування зі свідками, ба більше, вчиняти на них тиск. Крім того, стороною захисту було самостійно допитано низку свідків, які підтвердили, що не мали жодного разу прямого спілкування з ОСОБА_1 . Щодо свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 захисник наголосила, що наразі ці особи перебувають в статусі обвинувачених, що робить безпідставним твердження про можливий вплив на них з боку ОСОБА_1 .

Також захисник зазначила, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, матеріали досудового розслідування стороні захисту відкриті, тому жодної, навіть потенційної, можливості сховати, спотворити чи знищити зібрані по справі докази, у ОСОБА_1 не має. Наведене, на думку захисника, свідчить про неможливість перешкоджання з боку ОСОБА_1 кримінальному провадженню в інший спосіб, як про те зазначив слідчий суддя в своїй ухвалі.

Значно зменшився також ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду. Це захисник підтвердила, зокрема, зменшенням тяжкості інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення у зв`язку з його перекваліфікацією, здачею ним 04.12.2020 до Селидівського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області паспорту для виїзду за кордон, а також введенням на території України воєнного стану, що унеможливлює перетин державного кордону для чоловіків призовного віку. У клопотанні також зауважено, що ОСОБА_1, хоча і має на тимчасово окупованій території у м. Донецьку родичів, які за станом здоров`я потребують догляду, однак жодного разу виїзду на ці території не здійснював, у тому числі через загрозу його життю. Зазначене, як доводить захисник, зводить заявлений ризик нанівець.

Окремо у клопотанні звертається увага на майновий стан обвинуваченого ОСОБА_1 . Зокрема, йдеться про те, що застава у розмірі 630 600 грн була внесена за ОСОБА_1 його знайомими на умовах повернення та строковості. Однак, повернути кошти, внесені за нього в якості застави, наразі ОСОБА_1 не має можливості, адже всі заощадження сім`ї, у тому числі від продажу транспортних засобів, були витрачені на оплату навчання сина за кордоном. У свою чергу реалізувати належне ОСОБА_1 нерухоме майно у м. Донецьку неможливо у зв`язку з тим, що ця територія є окупованою. До того ж обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення є перешкодою для його працевлаштування та унеможливлює його повернення у вугільну галузь, у якій він є спеціалістом, тому можливість отримувати дохід для повернення внесених заставодавцями коштів у ОСОБА_1 також відсутня. Зазначене, на думку захисника, свідчить, що розмір застави, визначений слідчим суддею, є непомірним тягарем для обвинуваченого та його родини.

Окрім зазначеного у клопотанні йдеться про те, що наразі в Україні триває збройне протистояння проти російської агресії, тому існує потреба у підтриманні обороноздатності української армії. Саме тому між ОСОБА_1 та заставодавцями досягнуто згоди щодо перерахунку 10% внесеної ними застави на підтримку Збройних Сил України. Перераховані кошти ОСОБА_1 зобов`язався компенсувати заставодавцям за власний рахунок.

ІІ. Позиції сторін судового провадження

2.1 Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники, адвокати ОСОБА_14 та ОСОБА_15, клопотання підтримали та просили суд його задовольнити.

2.2 ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 не заперечували.

2.3 Прокурор щодо поданого клопотання заперечував, навівши суду свою позицію, викладену у письмовій формі. Зокрема, на його думку, зміна правової кваліфікації дій ОСОБА_1 жодним чином не зменшує ступінь суспільної небезпеки інкримінованого йому кримінального правопорушення, тоді як ризик можливого впливу на ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повністю не відпав, а навпаки збільшився, оскільки після повідомлення про підозру ці особи змінили свої показання, а зміна їх процесуального статусу не виключає можливості впливу на них на теперішній час. Щодо майнового стану ОСОБА_1 прокурор зазначив, що він має схильність не декларувати наявне у нього майно і володіє тіньовою власністю та фінансовими ресурсами, які, на переконання прокурора, є достатніми для переховування від органів досудового розслідування та суду.

ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду

3.1 Заслухавши думку учасників судового засідання, перевіривши доводи клопотання, колегія суддів дійшла до таких висновків.

3.2 Встановлені судом обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.10.2020 підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 630 600 грн, та покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії обов`язків, покладних на ОСОБА_1 у разі його звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначено до 18.12.2020. В ухвалі слідчим суддею встановлено існування наступних ризиків:

1) переховування від органів досудового розслідування та/або суду;

2) незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні;

3) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (т. 3, а.с. 86-98).

Зазначену ухвалу слідчого судді було оскаржено в апеляційному порядку. За наслідками апеляційного розгляду ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.11.2020 рішення слідчого судді залишено без змін (т. 3, а.с. 99-104).

У подальшому захисник підозрюваного ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_14, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді застави. Ухвалою слідчого судді від 25.11.2020 у задоволенні такого клопотання було відмовлено. Постановляючи таке рішення, слідчий суддя виходив з того, що раніше заявлені ризики не зменшились, а застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави дозволяв забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків (т. 3, а.с. 106-111).

26.11.2020 заставу у розмірі 630 600 грн на депозитний рахунок Державної казначейської служби України у м. Києві було внесено ОСОБА_5, ОСОБА_6 (з розрахунку 299 999 грн кожен) та ОСОБА_7 у розмірі 30 602 грн. Наведене підтверджується копіями квитанцій № 0.0.1920881690.1, № 0.0.1920897560.1 та № 0.0.1920908463.1, долученими у якості додатків до клопотань (т. 2, а.с. 138, 149, 157).

27.11.2020 між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з однієї сторони, та ОСОБА_1, з іншої, виникли цивільно-правові відносини. Зокрема, згідно з розписками від 27.11.2020 ОСОБА_1 зобов`язався повернути заставодавцям внесені ними у рахунок застави грошові кошти до 01.08.2021 (т. 2, а.с. 137, 145, 156).

18.12.2020 припинили дію покладені на ОСОБА_1 додаткові обов`язки, передбачені п. 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України. Відомостей про їх продовження матеріали кримінального провадження не містять.

18.08.2021 захисник підозрюваного ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_14, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді застави, застосованого до ОСОБА_1, на особисте зобов`язання (т. 3, а.с. 118-124).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.08.2021 у задоволенні такого клопотання було відмовлено з огляду на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення та актуальність двох раніше встановлених ризиків (переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних) (т. 3, а.с. 125-131).

На теперішній час відносно ОСОБА_1 продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 630 600 грн.

3.3 Правове регулювання та межі судової оцінки

Відповідно до ст. 201 КПК обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, яке в силу вимог ч. 4 цієї статті розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Ст. 194 КПК України визначає порядок застосування запобіжного заходу, зокрема, за приписами ч. 1 цієї статті суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

(1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

(2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;

(3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи з положень ст. 194 КПК України, суд змінює раніше застосований до підозрюваного/обвинуваченого запобіжний захід лише у разі, якщо сторона захисту доведе, що раніше заявлені ризики зменшилися або втратили свою актуальність, що спростовує потребу у подальшому його збереженні.

3.4 Оцінка суду

(1) Щодо ризику переховування від суду

Як підставу для зміни запобіжного заходу сторона захисту зазначала, що заявлений прокурором та підтверджений слідчим суддею ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду значно зменшився перш за все з огляду за зміну правової кваліфікації дій ОСОБА_1 .

У цьому контексті колегія суддів опирається на усталену практику ЄСПЛ, який в своїх рішеннях зазначає, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).

Суд встановив, що першочергово ОСОБА_1 підозрювався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, які згідно з положеннями ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів та злочинів невеликої тяжкості (т. 3, а.с. 4-25).

У подальшому, зокрема 10.01.2021 та 31.03.2021, тобто після обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу, останньому змінено раніше повідомлену підозру на ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України (т. 3, а.с. 26-49).

З наведеного слідує, що наразі щодо ОСОБА_1 існує обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину та злочину невеликої тяжкості, що саме по собі хоча і не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого відсутній намір переховуватися від суду, однак вказує на зниження ступеню суспільної небезпеки інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, що, відповідно, впливає та строк можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у випадку визнання його винним у пред`явленому обвинуваченні.

Водночас, варто враховувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 продовжено до 21.11.2022.

Крім того, Указом Президента України № 69 від 24.02.2022 в Україні оголошено проведення загальної мобілізації, строк проведення якої Указом Президента України № 574 від 12.08.2022 продовжено до 21.11.2022.

Виходячи з Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою КМУ № 57 від 27.01.1995, на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 06.08.2022 ОСОБА_1 виповнилось 49 років, тобто він є особою, на яку поширюються обмеження щодо виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану.

Зазначена обставина беззаперечно вказує на те, що ризик втечі ОСОБА_1 за межі України значно знизився.

Попри це, суд враховує, що згідно з повідомленими у клопотанні захисником ОСОБА_15 відомостями, в обвинуваченого ОСОБА_1 на тимчасово окупованій території м. Донецька проживають родичі, а саме мати та бабуся його дружини (т. 2, а.с. 180-181).

Також відповідно до встановлених під час обрання запобіжного заходу слідчим суддею обставин, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно, яке також розташоване на окупованій частині України - у м. Донецьк (т. 3, а.с. 86-98).

Зазначені обставини є доказом того, що ОСОБА_1 має можливість переховуватись на вказаних територіях з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Таким чином, суд констатує, що хоча ризик переховування ОСОБА_1 від суду значно знизився, але в повній мірі не відпав.

Щодо ризику переховування від органів досудового росзслідування про який у клопотанні зазначала захисник, то, зважаючи на стадію, на якій наразі перебуває це кримінальне провадження, такий ризик втратив свою актуальність.

(2) Щодо ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні

Так, зі змісту клопотання детектива про обрання запобіжного заходу та ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.10.2020 вбачається, що ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних стосувався вчинення з боку ОСОБА_1 можливого тиску на ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які на той момент перебували в статусі свідків (т. 3, а.с. 69-84, 86-98).

Надаючи оцінку цьому ризику, колегія суддів в першу чергу виходить з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 незаконних дій, пов`язаних з впливом на інших учасників кримінального провадження.

Так, з відомостей обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 наразі є обвинуваченими у цьому ж кримінальному провадженні (т. 1, а.с. 4-18).

Виходячи з положень ст. 177 КПК України, кримінальний процесуальний закон визначає можливість незаконного впливу на обвинуваченого, як ризик для запобігання якого застосовується запобіжний захід. Однак, наразі суд не вбачає підстав для його автоматичної заміни, виходячи з наступного.

Під час розгляду цього клопотання прокурор зауважував, що свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 змінили свої показання після пред`явлення їм обвинувачення, що на його думку свідчить про продовження існування ризику можливого впливу на цих осіб з боку ОСОБА_1 . Проте, на переконання суду, це є цілком очевидним, адже у зв`язку з кардинальною зміною процесуального статусу особа може змінити стратегію своєї поведінки.

Варто також зазначити, що в силу вимог ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.

З огляду на цей законодавчий припис, суд не буде надавати оцінку показанням ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які вони надавали слідчому, прокурору в статусі свідків.

Водночас, суд звертає увагу, що доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 будь-якого впливу на обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суду не надано. Самі обвинувачені про факти тиску чи ініціювання позапроцесуального спілкування з ОСОБА_1 також не повідомляли.

Наведене дає підстави для висновку, що наразі ризик впливу ОСОБА_1 на свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 втратив свою актуальність через зміну останніми свого процесуального статусу та у зв`язку з відсутністю доказів, які б підтверджували безпосередньо здійснення впливу на них.

(3) Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

В ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.08.2021 про відмову у зміні запобіжного заходу слідчим суддею констатовано втрату актуальності ризику перешкоджання ОСОБА_1 кримінальному провадженню іншим чином.

Під час з`ясування позицій сторін щодо наявного клопотання сторони наполягали на наданні судом оцінки цьому ризику, посилаючись на те, що він був встановлений слідчим суддею під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Суд враховує, що згідно з положеннями ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду. Відтак, колегія суддів має намір окремо зупинитися на оцінці цього ризику.

Відповідно до ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Як підтверджується відомостями реєстру матеріалів досудового розслідування, 02.04.2021 сторона обвинувачення повідомила сторону захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, зібраних в межах цього кримінального провадження (п. 465, розділ І, т. 1, а.с. 19-78).

10.01.2022 сторону захисту було повідомлено про відновлення досудового розслідування і того ж дня на підставі доручення прокурора детективами НАБ України повідомлено сторону захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (п. 468-470, розділ І, т. 1, а.с. 19-78).

Вимоги ст. 290 КПК України щодо ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторона захисту виконала 02.04.2021-03.04.2021 (п. 473, розділ І, т. 1, а.с. 19-78).

Отже, враховуючи, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершено, зібрані сторонами докази відкриті одна одній в порядку ст. 290 КПК України і обвинувальний акт наразі надійшов на розгляд до суду, можливість перешкоджання кримінальному провадженню у будь-який спосіб у ОСОБА_1 відпала.

Крім того, прокурор у своїх поясненнях згадував про існування протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у сфері фінансового контролю. Водночас, ані доказів на підтвердження цієї обставини, ані пояснень, як це впливає на кримінальне провадження і шкодить йому, прокурор суду не надав.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню зник.

(4) Щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу

Судом попередньо встановлено зменшення ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду та повну втрату актуальності ризиками незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Водночас, у клопотанні захисник вказувала на існування між обвинуваченим ОСОБА_1 та заставодавцями ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 невиконаних цивільно-правових домовленостей, які, на думку сторони захисту, дають можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

У цьому контексті суд зазначає, що будь-які договори цивільно-правового характеру, укладені між заставодавцем та третіми особами, так само як і відносини, які виникають між підозрюваним і заставодавцем після внесення застави, не мають взаємозв`язку з кримінально-процесуальними відносинами, які виникли щодо застосування до підозрюваного (на цей час обвинуваченого) запобіжного заходу.

Вимоги цивільно-правового характеру заставодавця до підозрюваного щодо повернення коштів не є обставиною, що зумовлює обов`язкову зміну запобіжного заходу. Сама специфіка застави як запобіжного заходу обумовлюється виключно її природою і метою у кримінальному провадженні і не спричиняє необхідність її зміни на інший запобіжний захід з огляду на вимогу заставодавця про повернення йому коштів.

Відповідно до ч. 7, 11 ст. 182 КПК України, внесення застави заставодавцем є його правом, а не обов`язком, тоді як застава, що не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Внесення застави неможливе без взаємної згоди підозрюваного та заставодавця. Особа не може бути визнана заставодавцем усупереч її бажанню та волі, тобто вона висловлює своє добровільне волевиявлення на внесення застави та згоду нести матеріальну відповідальність за дії особи, за яку вона вносить заставу.

Погоджуючись внести заставу та нести відповідні обов`язки як заставодавців, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повинні були усвідомлювати існування ризику неповернення застави - звернення її в дохід держави. Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі положення, у заставодавців відсутні законні підстави вважати, що грошові кошти, внесені ними у якості застави за ОСОБА_1, будуть їм обов`язково повернуті у найкоротший строк до припинення дії цього запобіжного заходу.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що вимога заставодавців про повернення їм коштів, які ОСОБА_1 були внесені як застава, може стати підставою для зміни запобіжного заходу.

Наведене також спростовує доводи клопотання про майновий стан обвинуваченого ОСОБА_1, який зі слів захисника не може забезпечити повернення ним коштів, внесених за нього заставодавцями. Такі відносини носять цивільно-правовий характер, тому зазначена обставина не підлягає врахуванню під час вирішення питання про зміну запобіжного заходу.

Отже, враховуючи збереження ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду, колегія суддів дійшла висновку про неможливість застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, як того просив захисник.

(5) Щодо розміру застави

Відповідно до приписів п. 9 ч. 2 ст. 131, п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 3, 4 ст. 183 КПК України застава виступає самостійним (основним) або альтернативним запобіжним заходом (заходом забезпечення кримінального провадження).

Під заставою як видом запобіжного заходу розуміється внесення на спеціальний рахунок, визначений у порядку, затвердженому законом, підозрюваним, обвинуваченим або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) коштів з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

В силу вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У ч. 5 цієї статті визначено мінімальні і максимальні розміри застави, які дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканність. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, що сприяє виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та нівелювання ризиків кримінального провадження не самою заставою як видом запобіжного заходу, а заставою у відповідному розмірі, який визначається з урахуванням різних критеріїв, закріплених у ч. 5 ст. 182 та ст. 178 КПК України.

Відповідно, розмір застави впливає на рівень таких гарантій і має бути пропорційним обставинам кримінального провадження, встановленим ризикам кримінального провадження, обов`язкам підозрюваного і стадії кримінального провадження.

За таких умов зменшення або збільшення розміру застави може вважитися зміною запобіжного заходу (застави у відповідному розмірі) на запобіжний захід того самого виду (заставу), однак більшої або меншої суворості.

Судом встановлено, що інкриміновані ОСОБА_1 кримінальні правопорушення відносяться до категорії тяжких злочинів та злочинів невеликої тяжкості.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у таких межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Враховуючи, що судом встановлено існування лише одного ризику, колегія суддів вважає за необхідне зменшити ОСОБА_1 розмір застави та визначити його в межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України. Різницю коштів, на яку зменшено заставу, слід повернути заставодавцям у пропорційному співвідношенні до внесених ними в якості застави сум.

(6) Щодо перерахунку частини застави на потреби Збройних Сил України

У клопотанні, поміж іншим, захисник просила перерахувати частину внесеної за ОСОБА_1 заставодавцями застави на допомогу українській армії задля її фінансової підтримки.

Аналізуючи такі вимоги клопотання, суд бере до уваги безпрецедентні обставини, пов`язані із введенням воєнного стану в Україні та необхідністю збору коштів на підтримку Збройних Сил України для протидії у війні з російською федерацією.

Так, 24.02.2022 Національний банк України ухвалив рішення відкрити спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України. Таке рішення прийняте у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, збройною агресією російської федерації та небезпекою для державної незалежності України, її територіальної цілісності.

Ч. 5 ст. 616 КПК України передбачає, що за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого слідчий суддя, суд має право ухвалити рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу (в повному обсязі або частково), для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.

Відповідно до п. 10 листа Верховного Суду за № 1/0/2-22 від 03.03.2022 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» суду необхідно зважати на обставини воєнного стану та, за наявності необхідних для цього підстав, за клопотанням підозрюваного ухвалювати рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу, для їх подальшого внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.

У цьому контексті суд відзначає, що факт існування військової та нелюдської агресії російської федерації проти України є беззаперечним. Внаслідок воєнних дій знищується інфраструктура України, наносяться ракетні та бомбові удари по воєнних та цивільних об`єктах, відбувається окупація частин території України, знищуються населенні пункти, гинуть та страждають люди, в тому числі цивільне населення. При цьому діяльність Збройних Сил України спрямована на подолання такої агресії, а відтак вони потребують негайної та постійної підтримки, у тому числі фінансової.

Судом враховано, що згідно з заявами ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 20.09.2022 та ОСОБА_7 від 21.09.2022, вони не заперечували проти перерахунку частини внесеної ними за ОСОБА_1 застави на підтримку армії України на умовах повернення цих коштів ОСОБА_1 в майбутньому (т. 2, а.с. 134-136, 143-144, 151-152).

У цьому випадку суд керується положеннями ч. 1 ст. 26 КПК України, які визначають, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Отже, з урахуванням волевиявлення заставодавців звернути внесену нею заставу на користь армії, а також з метою прискорення можливості використання цих коштів в оборонних цілях, колегія суддів вважає за можливе задовольнити їхнє клопотання про перерахунок частини коштів на потреби Збройних Сил України прямою транзакцією з рахунку Вищого антикорупційного суду на рахунок Збройних Сил України.

3.5 Висновки

Оскільки суд не віднайшов підстав для зміни обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді застави на особисте зобов`язання, натомість дійшов висновку про необхідність зменшення йому розміру застави, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_15, належить задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 314-316, 331, 372, 376 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_15, про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.

2. Зменшити розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.08.2018 з 630 600 (шістсот тридцять тисяч шістсот) грн до 208 000 (двісті восьми тисяч) грн.

3. Частину суми, на яку зменшено заставу, у розмірі 63 000 (шістдесят три тисячі) грн, яка була внесена ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ОСОБА_1 на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.08.2018 - перерахувати Національному банку України (МФО 300001, рахунок № UA843000010000000047330992708, код ЄДРПОУ 00032106, отримувач: Національний банк України, призначення платежу: на підтримку Збройних Сил України).

4. Частину суми, на яку зменшено заставу, яка була внесена ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ОСОБА_1 на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.08.2018, у розмірі 359 600 (триста п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот) грн,- повернути заставодавцям у пропорційному співвідношенні до внесених ними сум, а саме:

ОСОБА_5 - 171 169 (сто сімдесят одну тисячу сто шістдесят дев`ять) грн 60 коп,

ОСОБА_6 - 171 169 (сто сімдесят одну тисячу сто шістдесят дев`ять) грн 60 коп,

ОСОБА_7 - 17 260 (сімнадцять тисяч двісті шістдесят) грн 80 коп.

5. У решті клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_9

Судді ОСОБА_10

ОСОБА_11